Звернення до читачів     Не вистачить слів описати старанності і натхнення, з якими студенти пишуть першіроботи, проводять...
БЕЗСМЕРТНА Юліястудентка групи СПб 1 -11- 4.0дПризер конкурсу творчих робіт                                     Я – студен...
Це злет думок, аж до небес,Це вільний подих в повні груди,          Дні де зустріло вас коханняЦе мрії сповнені чудес,    ...
БОНДАР Аннастудентка групи КОб-1 -11- 4.0дПереможець конкурсу есе серед студентів-першокурсників                          ...
Головне у студентські роки - мати ціль і йти до неї не зважаючи ні на що. Якщо лю-дина справді чогось хоче, вона обов’язко...
мати хороше матеріальне положення, добру роботу, визнання, любов. Нажаль не всіотримають те, про що мріють.   Я також як і...
ють багатий досвід, навчать мене бути людиною і людиною з великої літери. Людиною,яка не тільки мріє і хоче, але яка й мож...
студентів. Напевно, атмосфера, що панувала тут, і стала тією рушійною силою, крапкоюна моїх сумнівах щодо вибору. Згодом д...
Щоб в майбутньому стати професіоналом, необхідно багато й плідно працювати: не-обхідно здобути міцну теоретичну базу, а кр...
Я студент. Перші дні, перші враження... Приємно дивує домашня робоча атмосфе-ра, та й статистичний факт, що на 2-3 хлопців...
допомогти людям, вирішити їх проблеми, змінити їх і світ навколо них! У такі моменти,коли я мрію про свою майбутню роботу ...
ТКАЧЕНКО Юліястудентка групи ППб-2-09-4.0дІІ місце серед науково-творчих проектів«Університет моєї мрії-2012: крок у майбу...
ністю. Гіперболізована самооцінка та орієнтація на зовнішні атрибути достатку – ось щонабирає оберти у популярності серед ...
Вирушаючи на посвяту в першокурсники, я довго думала про те, що очікує мене вмайбутньому, чи вистачить мені енергії та жаг...
НЕДОГОДА Ольгастудентка групи СПб-1-11-4.0дІ місце серед студентів напрямкупідготовки «Соціальна робота»                  ...
час не лише для того, щоб «гризти граніт науки», але розкривати себе у мистецтві, му-зиці, фольклорі, танці, театрі. Я вва...
Ставши студенткою Київського університету імені Бориса Дмитровича Грінченка явідчула велику відповідальність перед собою. ...
Оцінювати ми можемо лише минуле, але, на жаль, не майбутнє. Бо якби ми знали,що на нас чекає, то було б цікаво жити. Про м...
ціальну педагогіку. Що може бути кращого, аніж щодня фіксувати всю картину студе-нтського життя, та залишати на ній свої в...
від мене, першокурсниці. Однак, завжди порівнюю соціального педагога з хірургом (хочміж цими двома професіями суттєва відм...
ріант розпочати все зі школи, звідки по суті все і йде. Ні, зрозумійте правильно, я не від-кидаю гідність такого початку, ...
Visnuk snt 1_2011
Visnuk snt 1_2011
Visnuk snt 1_2011
Visnuk snt 1_2011
Upcoming SlideShare
Loading in …5
×

Visnuk snt 1_2011

768 views

Published on

Перший випуск Вісника СНТ

Published in: Education
0 Comments
0 Likes
Statistics
Notes
  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

No Downloads
Views
Total views
768
On SlideShare
0
From Embeds
0
Number of Embeds
1
Actions
Shares
0
Downloads
2
Comments
0
Likes
0
Embeds 0
No embeds

No notes for slide

Visnuk snt 1_2011

  1. 1. Звернення до читачів Не вистачить слів описати старанності і натхнення, з якими студенти пишуть першіроботи, проводять дослідження. Проте, нажаль, дуже часто про результати студентськоїроботи знають лише сам студент, та викладач або науковий керівник, який цю роботуприймає. В крайньому разі – ще кілька друзів. А так хочеться розказати про свій вклад,свої досягнення усім-усім. Цього року Рада Студентського наукового товариства вперше отримала змогу пере-глянути студентські есе. Вони були настільки щирі, що вразили нас. І саме для Вас,студентів нашого Інституту, ми вирішили започаткувати видання електронного (а в по-дальшому, можливо, і не тільки) Вісника СНТ. Метою створення даного видання – є поширення інформації про наукову роботу тадосягнення студентів Інституту психології та соціальної педагогіки. До цього першого номеру Вісника увійшли есе-призер конкурсу «Університет моєїмрії-2012: крок у майбутнє» та кращі конкурсні роботи першокурсників – їх есе на тему«Я - студент», які були нагороджені у трьох категоріях: творчі роботи, роботи студентів, що навчаються за напрямом підготовки «Психологія», роботи студентів, що навчаються за напрямом підготовки «Соціальна робота». Ваші конкурсні роботи більше не будуть лежать в столі викладача, або стояти в ар-хіві, а тези на конференцію зможуть бути сприйняті не тільки присутніми в аудиторії. Сподіваємось, Ви допоможете зробити наш вісник кращим. Рада Студентського наукового товариства
  2. 2. БЕЗСМЕРТНА Юліястудентка групи СПб 1 -11- 4.0дПризер конкурсу творчих робіт Я – студентХвилини збігають в безодню Думки змішались, нікого не чуєш,І подих застиг в одну мить. Душа стискається в момент.Весь світ зупинився сьогодні, Але ти впевнено крокуєш,Весь світ в очікуванні спить. Бо ти не «хтось», а вже студент!Хвилювання душу охопили, Всі ще такі малі, наївні,Не стримати тремтіння у руках. Але багато маємо зуміти.Аж ось, тремтячий погляд зупинили Всі різні, але між собою рівні,Вступивших списки, що навіювали страх. Ще не дорослі, але вже й не діти.Не приховати вже було тривоги, Нам кожен день здається неймовір-Забилось серце, погляд вниз збігав. ним,Від невідомості аж затремтіли ноги, І кожен в ньому щось корисне бачить.Коли ім’я у списку відшукав. Нам одногрупник – другом стає вір- ним,Голову затьмило одне слово. Бо ми студенти, це багато значить!Студент! О, Боже, я тепер студент.Душа співала – це чудово! Ми творимо історію, роки,Закарбувало серце цей момент. В нас сила, адже ми студенти. Ми летимо в майбутнє крізь часи.Студентський день, твоя посвята, Самі утворюємо радісні моменти.Нове життя, нова «сім’я».Для кожного це справжнє свято, Студентські роки – злети та падіння,Це твердий крок у майбуття. Це світ новий, що сповнений красою. Студент – це свіжа кров, це розуміння,Іще наївна посмішка, дитячі оченята, Студент – це боротьба з собою.Але ти з гордістю прямуєш до порогу,Шукаючи у натовпі рідненьких маму й та- Студент – це вірність, це змагання,та, Це певний досвід і знання.Які святкують твою перемогу. Це і тривоги й сподівання, Це особистий вибір, самопізнання.Перші дні, яскраві пари,Хвилювання, особисті перемоги. Роки студентські і хвилиниПерші набрані тобою бали, Це перші сходи самостійного життя.Перші радості й тривоги. Перехід до дорослого з дитини, Це погляд у далеке майбуття.
  3. 3. Це злет думок, аж до небес,Це вільний подих в повні груди, Дні де зустріло вас коханняЦе мрії сповнені чудес, Де друзі щиро посміхались вамСтуденти – особливі люди! Де ви хоробро прорекли зізнання Вже трішки посивівшим, люблячим ба-Кожен збереже у серці назавжди тькам.Ці секунди, хвилини чуда.Ті роки, що разом пройшли, Ті дні, де відчували все можливимЯкі весь час пам’ятати будем. Дістати зірку, казку відчувати Той час де всі могли сміливоВ яких не знаєш зради та журби, Кричати «Хочу педагогом стати!»В яких навчились вірності й роботі.Навчившись за права й закони боротьби, Ми пронесемо крізь усе життя мостиНавчились доброті й турботі. Дорогу із студентського зростання Адже навік студент це я, студент це тиДні сповнені пригод і позитиву Це твердий шлях в життя під назвоюДні радості і зустрічей нових НАВЧАННЯ.Дні, що стали особливіДні відпочинку і розваг шумних.
  4. 4. БОНДАР Аннастудентка групи КОб-1 -11- 4.0дПереможець конкурсу есе серед студентів-першокурсників Я – студент Студент - це насамперед особистість, яка прагне знань і робить свої перші кроки удоросле життя. Це людина, яка будує свій світогляд вже у ширшому колі, щось планує,робить якісь висновки в житті, прагне вдосконалення, помиляється. Вступаючи у студе-нтське життя ми розкриваємо для себе новий світ можливостей та відкриттів. Кожен з нас відчував те хвилювання, яке породжувало страх на першій урочистості,яка вводила нас на поріг університету - посвята у студенти. Саме страх породжувавсячерез те, що не знаєш як твоє життя складатиметься далі, чи зможеш витримати всі по-вороти долі без батьківського крила, без домівки. Це новий світ для тебе, де по-своємузмінені правила. Прийшовши на поріг університету зачаровуєшся всілякими новинками, які досі небули відкриті для тебе, намагаєшся усвідомити, що ти вже не школярка, а справжня сту-дентка і саме тут, в університеті, ти будеш ставати індивідуальністю, яка творитиме по-вноцінне суспільство. До того часу як стати студентом кожен з нас думав над вибором професії, адже цедуже важливо – не помилитись у виборі. Деякі люди обирають фах і потім працюютьдуже шкодуючи, що помилились у виборі і все через те, що не дуже зважено його при-ймали. Часто напрям у своїй навчальній діяльності обирають не самі абітурієнти, а бать-ки, бажаючи допомогти своїм дітям у виборі, але тим самим ризикують зробити навпа-ки, навязуючи свої думки і судження. Обираючи спеціальність людина повинна самазважено прийняти рішення, щоб потім про це не шкодувати. Вибравши напрям в якому хочеш продовжувати свою діяльність, ти стикаєшся з но-вим світом студентського життя, де велика маса нових вражень і знайомств. Ти відірва-ний від батьків, починається, можна сказати, самостійне життя, в якому дуже багато не-очікуваних поворотів. Розпочинаючи новий, дуже важливий етап в своєму житті, ми маємо чітко усвідоми-ти, що у вищому навчальному закладі існують нові правила, на відміну від школи. Бутистудентом означає бути відповідальним у всіх своїх починаннях і діях, адже студенттворить суспільство, а воно повинно бути соціально здоровим. Університет - це скарбниця величезних знань, дім, в якому ми проведемо свої най-кращі роки, люди, які поведуть нас у світ знань і спрямовуватимуть нас на життєвийшлях пізнання і самовдосконалення. У вузі ми матимемо нову родину, яка виховувати-ме в нас нові особистісні якості, які допомагатимуть іти далі по життєвій стежині.
  5. 5. Головне у студентські роки - мати ціль і йти до неї не зважаючи ні на що. Якщо лю-дина справді чогось хоче, вона обов’язково це матиме, головне ніколи не здаватись. Цеповинно стати девізом у студента у процесі навчання та і життя загалом. Також потріб-но наполегливо працювати, адже недаремно ж саме поняття студент —латинськоюstudens, родовий відмінок studentis — «ретельно працюючий», «такий, що займається»Знаходячись у суспільстві, починаєш мислити по-іншому, направляючи думки у потріб-не русло. Велике значення має колектив, у якому ти знаходишся, адже саме оточення дає тобінові навики, ти звикаєш до тих людей, береш приклад саме з них. Від оточуючих людейтеж багато чого залежить у житті. Вони дають нам поганий або хороший приклад, на-правляють нас у позитивне чи негативне русло. Головна ціль студента не піддатись цьо-му поганому впливові, а мати свої думки і переконання і відстоювати їх, слухати словомудрого порадника і гарного наставника). Діяльність студентів має велике соціальне значення, оскільки її основне завдання -забезпечити підготовку різнопрофільних спеціалістів, реалізувати суспільну потребу влюдях з відповідною освітою та вихованням. Також потрібно самовдосконалюватись,адже це потрібно для того, щоб самореалізуватись, а це є одним із аспектів карєрногоросту. Ми - майбутнє нації! Ми зробимо все для того, щоб зробити його світлим і кольоро-вим, незважаючи на всі проблеми, які виникнуть на шляху. З гордо піднятою головоюнесемо це звання - студент!МОСКАЛЮК Ольгастудентка групи СПб-1-11-4.0дПризер конкурсу творчих робіт Я – студент Кожна людина, починаючи з дитинства мріє. Часто в дитинстві мрії якісь прозоро-рожеві. З кожним роком коли дитина стає дорослішою, мрії все більш змінюються, ста-ють впевненішими, але часто зостаються все такими ж рожевими. Та не залежно від ві-ку, статі, соціального, матеріального та духовного стану, кожен мріє про щасливе май-бутнє. Будь то хлопчик чи дівчинка, будь то чоловік чи жінка, старий чи молодий - всімріють, про щасливу сімю, дружню родину, гарного чоловіка або жінку, діточок, хочуть
  6. 6. мати хороше матеріальне положення, добру роботу, визнання, любов. Нажаль не всіотримають те, про що мріють. Я також як і всі люди мрію, і можу з радістю сказати, що я на півдорозі до здійсненнясвоєї мрії! Я добре знаю чого хочу. Я самостійно вибрала цей фах і дуже рада, що по-трапила до цього університету. Сподіваюсь тут мені допоможуть здобути не тільки осві-ту а й навчать як допомогти іншим і собі. Колись, ще в дитинстві, коли я тільки пішла до школи в перший клас, а моя молодшасестричка (якій на той час було майже три роки) залишилась вдома і чекала на мене.Коли я прийшла, вона спитала мене: «Як там в школі?» Тоді я придумала гру «Школа».Гра була заснована на реальних подіях. Все що було в школі математика, письмо, праця,фізичне виховання, все-все, що я вчила сама, вдома ми в грі повторювали. Було весело.Ми малювали крейдою на дошці (дверцята шафи), бігали по хаті (фізичне виховання),писали в зошитах. Я була і вчителькою і однокласницею – подругою сестри. Як заразпамятаю, як мені подобалось перевіяти зошити і червоною ручкою ставити оцінки. Так,дякуючи мені, сестра пішла в перший клас вже знаючи таблицю множення, і до пятогокласу їй було не цікаво, бо вона все знала. Три класи вона закінчила з відзнакою (похва-льним листом). Тому мама завжди казала, щоб я йшла вчитись на вчителя, бо в мене цевиходить. Та коли я підросла і була вже в девятому класі, зрозуміла яка важка працявчителювання. Я сказала мамі, що не хочу такої праці. На цьому закінчилась моя карєравчителя. Але завжди мені подобались діти і я дуже хотіла їм допомагати, особливо тим, які немали рідних та тим, які жили на вулиці. Десь вже в підлітковому віці я хотіла мати свійвласний дитячий будинок, та не такий як всі. В ньому я мріяла створити дружні відно-сини між дітьми та вихователями, такі, як в справжній родині, щоб всі жили разом, ве-ликою сімєю. Я декілька разів бувала в дитячих будинках і мені дуже шкода цих дітей.Їм Бог дав багато талантів, але в них нема основного, що потрібно для життя на землі –тих особливих людей, яким ми довіряємо, любимо, які нам рідні, в яких ми впевненні.Нема такої людини, до якою можна підійти в будь-який момент і в будь-який час, та по-радитись. Мені їх дуже шкода! Діти - це наше майбутнє! Ми завжди і скрізь це чуємо але не завжди ставимось доцього серйозно. Проходять роки. Я, як і всі люди змінююсь, змінюється моє ставлення до життя, дооточуючих але все так же, я мрію. І одна із моїх мрій - допомагати дітям. Не бути простовчителем або вихователем а бути тією людиною, яка зможе допомогти, як дітям так і ба-тькам. Я тільки вступила до університету і це перший рік мого навчання. Пройшло зовсіммало часу і ще не все зрозуміло, але я дуже сподіваюсь, що пройде час й настане тойдень, коли можна буде з гордістю піднявши голову сказати, що моя мрія здійснилась! Ядуже сподіваюсь, що цей університет, про який я так багато чула, ці викладачі, які ма-
  7. 7. ють багатий досвід, навчать мене бути людиною і людиною з великої літери. Людиною,яка не тільки мріє і хоче, але яка й може допомагати іншим і знає як це зробити прави-льно.МУЛЯВКА Катеринастудентка групи ПСб-1-11-4.0дІ місце серед студентів напрямкупідготовки «Психологія» Я – студент-грінченківець Університет... У кожного з нас виникають свої асоціації з цим словом. Хтось повя-зує його з осередком наукової і культурної діяльності, інший скаже, що роки, проведенітам, були каторгою, а третій вважатиме, що студентський період — найцікавіший вжитті. Нещодавно я теж задумалась над цим питанням і прийшла до висновку, що цейтермін викликав лише найтепліші і найгарніші асоціації, адже я навчаюсь в Київськомууніверситеті імені Бориса Дмитровича Грінченка. Ви можете здивуватись, чому акцен-тую на цьому увагу, адже багато хто, чесно кажучи, навіть не знає про існування такоговищого навчального закладу, тому що він відносно молодий. Проте все-таки, кожен, хтоназиває себе студентом-грінченківцем, з гордістю розповідає про свій Університет. «Ба-гатопрофільний навчальний заклад європейського рівня, який бере участь у формуванніперспективних напрямів розвитку столиці, продукує суспільно значущі цінності, має по-тужну матеріальну базу - ось що можна сказати сьогодні про Київський університетімені Бориса Грінченка, історія якого почалася майже 140 років тому», - так охарактери-зував наш навчальний заклад ректор Віктор Олександрович Огнев’юк. Думаю, усі першокурсники погодяться зі мною, що це літо було не з легких. Моло-ді, яка звикла протягом трьох місяців відпочивати, довелось активно працювати і турбу-ватися про своє майбутнє. У кожного з нас були свої цілі і пріоритети, прагнення і мрії.Абітурієнти мали 15 можливостей для того, щоб вступити до вищого навчального за-кладу, тому у всіх були свої критерії вибору. Як ви вважаєте, чому ми обрали саме Київ-ський університет імені Бориса Грінченка? Можливо, комусь було ближче до дому, адля іншого це був останній шанс взагалі кудись вступити, дехто прагнув навчатися саметут - варіантів безліч. Я належу до останньої категорії. Зайшовши до приймальної комі-сії нашого Університету, я побачила усміхнених та доброзичливих педагогів, дружних
  8. 8. студентів. Напевно, атмосфера, що панувала тут, і стала тією рушійною силою, крапкоюна моїх сумнівах щодо вибору. Згодом дізналася, що у нашому Університеті справді єбагато можливостей для самореалізації та розкриття свого потенціалу, адже тут ви мо-жете обрати вид діяльності, який ближче по духу, брати участь у різних заходах, науко-вій, соціальній та творчій роботі. Зробити вибір вам допоможуть доброзичливі, протевимогливі та справедливі педагоги, які завжди можуть вислухати та зрозуміти кожногостудента. Я студентка Інституту психології та соціальної педагогіки. З самого початку меневразила щирість викладачів та їх самовіддача, дружня атмосфера, що панує в колективі.Прийшовши сюди, я далеко не все знала свою майбутню професію психолога, але вже зперших днів навчання зрозуміла важливість та серйозність обраної справи, але водночасі те, наскільки вона цікава. Безперечно, студентське життя - це той новий та незвіданий шлях, який до цього мимогли лише уявити. Університет дає можливість кожному самореалізуватися, знайтисвоє місце у світі, розкрити таланти та визначитися з цілями. Ми прийшли сюди школя-рами, очі горіли допитливістю та здивуванням. А якими будемо через чотири роки?Освіченими, всебічно розвиненими, готовими до дорослого самостійного життя кваліфі-кованими професіоналами, яких зараз так не вистачає. Я не шкодую про свій вибір і вважаю, що період навчання в Київському універси-теті імені Бориса Грінченка буде найцікавішим та найяскравішим періодом мого життя.Серпутько Оксанастудентка групи ППб-2-11-4.0дІІ місце серед студентів напрямкупідготовки «Психологія» Я – студент-психолог Кажуть, в житті не буває нічого випадкового… І зовсім не випадково цього року ястала студенткою Київського університету імені Бориса Грінченка. В мене з’явиласяможливість отримати освіту психолога, про яку я мріяла вже давно. Психолог – це лю-дина, яка відкрита у спілкуванні для інших людей.
  9. 9. Щоб в майбутньому стати професіоналом, необхідно багато й плідно працювати: не-обхідно здобути міцну теоретичну базу, а крім того формувати в собі готовність зрозу-міти будь-яку людину, прийняти її такою, як вона є, навчитися не давати оцінку. Інши-ми словами – це постійна робота над собою, над удосконаленням своїх звичок. Студен-ту-психологу необхідно навчитися бути мудрецем, адже він повинен бачити світ як гар-монійну систему. Також не слід забувати, що у психології на сьогодні не існує однозначних підходів довирішення проблем людини. Я щаслива, що навчаюсь в цьому університеті, що в мене склалась така група, що мимаємо можливість працювати з такими викладачами. Я завжди мріяла допомагати лю-дям, а зараз моя мрія втілилася в реальність. Я – студент-психолог!КУЗЬМЕНКО Ярославстудент групи ПСб-1-11-4.0дІІІ місце серед студентів напрямкупідготовки «Психологія» Я – студент-грінченківець Я абітурієнт. І хочу здобути вищу освіту. Але ж яке спрямування обрати? В якийуніверситет піти навчатися? Перебираю варіанти. В школі мене найбільше цікавила іс-торія. Може стати істориком? Але ж історія виникає не сама по собі – її хтось творить.Отже, досліджувати треба того, хто творить, а на нашій планеті – це, переважно, люди-на. Цікаво було б ще дізнатися, що впливає на людину, коли та приймає рішення... Так яй обрав для себе психологічний фах. Залишилося визначитися з університетом. Може спробувати вступити до Київського національного університету імені ТарасаШевченка? Хоча ні, там я вже навчався... А в житті треба завжди прагнути до чогось но-вого. Сестра порекомендувала Київський університет імені Бориса Грінченка. Чому б недовіритись рідній людині? Усе, вибір зроблений, документи подані, залишилось дочека-тись фінішу вступної кампанії. Пройшло зовсім небагато часу, і пролунав дзвінок. Голосу телефонній трубці сповістив: «Це приймальня університету імені Бориса Грінченка.Вітаємо Вас, Ви - студент». Я - студент. Я – С-Т-У-Д-Е-Н-Т!
  10. 10. Я студент. Перші дні, перші враження... Приємно дивує домашня робоча атмосфе-ра, та й статистичний факт, що на 2-3 хлопців припадає 10 дівчат просто радує. Два днітренінгу, знайомство з групою. Усі такі молодці й так спрямовані на навчання, що почи-наєш переживати, аби їх запал не перегорів завчасно. А щоб цього не сталося, треба вмі-ти зробити паузу й відпочити на повну. Але то вже потім, бо зараз починаються студе-нтські будні. Але чи будні? Відкриваю сторінку з розкладом і дивлюся: понеділок, пер-ша пара - відсутня, друга пара - відсутня, третя пара - фізкультура. Та проходять дні,приходять основи біології та генетики й ти розумієш – таки-так, будні. Постійні семіна-ри не дають розслабитись і втратити робочий тонус. Усе ж таки багато до чого я ще маютут звикнути. Мабуть, для цього знадобиться трохи терпіння і витримки, - не страшно,дорогу осилить, як відомо, той, хто йде, а не стоїть. Тож головне не зупинятись. І тоді яточно стану гідним студентом-грінченківцем.ПОЛІГУШКО Іринастудентка групи СПб-1-11-4.0дПризер конкурсу творчих робіт Проза минулого Йдучи на зупинку, я кожен ранок проходжу повз свою школу. І кожного ранку ябачу там знайомі обличчя дітей, з якими навчалась, вчителів, які нас виховували, вчилидоброму, світлому, вічному… Турботливі батьки приводять за ручку першачків і, якнайцінніше своє у житті, передають їх руку класному керівникові – на перший поглядстрогому і вимогливому, а коли треба, то ніжному, жалівливому, мудрому в тих пора-дах, котрі він кожному може надати. Думається, що ще зовсім недавно і моє життя було таким самим: проблема на про-блемі, спішиш – не знаєш за що братися, а класний керівник наче зупиняє біг часу –вмить всі негаразди відпадають, і лишається тільки одне – безмежне «Дякую» тій добрійі чистій людині, що вкотре вже за ці шкільні роки допомогла. Так було раніше… Зараз все вище згадане – спогади… Життя змінилось – міняюсь ія. Нині я – студентка Я творю вже не тільки своє, а й майбутнє своєї країни, адже на-вчаюсь за державні кошти. Вже зараз, розуміючи суть і завдання своєї професії, я прагну
  11. 11. допомогти людям, вирішити їх проблеми, змінити їх і світ навколо них! У такі моменти,коли я мрію про свою майбутню роботу за спеціальністю, мені хочеться обійняти весьсвіт, адже я для нього народилася щоб його вдосконалювати і змінювати. Я-студентка! Вже в перші тижні навчання світ навколо мене перевернувся. Мореінформації, котру треба пам’ятати і знати! Вірний читачу, я навіть деякий час почалаплутати все, чи й взагалі забувати такі елементарні речі, як номер маршрутного таксі, наякому їжджу, чи, коли повторно перепитують адресу проживання – не можу згадати ву-лицю і номер будинку. Це все трохи лякало, але згодом я звикла і зараз реагую на всеспокійно. Студентське життя взагалі відрізняється від життя шкільного. По перше: група, вякій я працюю, настільки активна, що на цьому фоні я просто гублюсь. Я звикла що вшколі, де навчалось всього 100 осіб, а педагог-організатор був одночасно і вихователему дитсадку, я була відповідальна за всі свята, за всі сценарії, за людей, які мали за нимипрацювати і все це та інше до дрібниць. А тут я не в курсі подій, котрі мають відбутисячи відбуваються, крім навчання я ніде не задіяна. З одного боку образливо. З іншого –може колись треба віддати трохи часу освіті, як такій. Знову-таки згадуючи школу, де вкласі в мене було 7 осіб, з яких 6 ходило кожен день до школи і 4 особи, котрі хоч якосьхотіли вчитись, мій рівень знань був досить не поганий. Зараз я сама для себе вирішила, що досить вже бігати від своєї долі: якщо я навча-юсь на соціального педагога, значить в мені щось є. Це, ймовірно, послала мені доля.Так і має бути. Не слід тікати від самого себе. Звісно, мені випаде ще багато чому на-вчитись, але для себе я вже знаю: щоб не дарма провести ці 4 роки в університеті я маюнавчитись головного – компонувати студентське життя з якісним і поглибленим вивчен-ням своїх обов’язків, функцій, знань, як соціального педагога. Мрії збуваються і стають реальністю. Я зроблю все, щоб досягти свого!
  12. 12. ТКАЧЕНКО Юліястудентка групи ППб-2-09-4.0дІІ місце серед науково-творчих проектів«Університет моєї мрії-2012: крок у майбутнє» Університет моєї мрії Університет – це не дитячий садочок і не школа. Якщо два останні навчально-виховні заклади для нас обирали батьки, то університет, як і свою майбутню професію,ми обираємо самостійно. Уважно і прискіпливо ми вивчаємо кожен ВНЗ, питаємо думкибатьків, друзів, знайомих, вчителів, в той час, як і самі формуємо той ідеальний образнашого майбутнього університету. На нього ми покладаємо свої мрії, надії, сподівання,які пов’язані не лише з процесом здобування вищої освіти, але й з пошуком себе, друж-бою, самоактуалізацією, спілкуванням та іншим. Перш за все я хотіла б пояснити, що університет майбутнього – це ідеальний уні-верситет, в якому гармонійно поєднані високі технології з високим професіоналізмупроцесу навчання. Роздумуючи над тим, що ж для я мене є університетом майбутнього я дійшла довисновку, що лише технічна оснащеність, зовнішня естетичність і атрибути комфорту неможуть створювати ідеальний університет. Безумовно, все це потрібно і важливо, і як жебез цього, адже потрібно створювати максимально хороші умови для процесу навчанняне лише в теоретичному, а й у практичному аспекті. Та для мене, це не найголовніше, непершочергове. На сьогодні, здобуття вищої освіти стало обов’язковим моментом життя майже ко-жного пересічного українця у віці 16-17 років. Її відсутність сприймається, як щось не-ймовірне і дивне. Добре це чи погано, питання суперечливе, адже не зрозуміло, що ви-кликає подив, неспроможність розумових потенцій чи низька матеріальна забезпече-ність людини. Тобто, якщо не вчишся у виші, ти або дурень або бідний. І звідси виникаєнайголовніша проблема – здобувати освіту йдуть усі. А усім це не потрібно, адже наяв-ність диплому не є запорукою успіху та щастя. Вчитися до ВНЗ мають іти люди з високою внутрішньою мотивацією стати спеціа-лістом у своїй справі, реально працювати у професії і тим самим покращувати і своєжиття, життя суспільства та й людства загалом. А приходять люди без цих якостей і нездобувають знання у повній мірі та не розкривають свої можливості, і, як наслідок, ви-ходять напівспеціалісти. Що вони можуть зробити в реальному житті – питання. Менеобурює зневага до знань, особливо абсурдно спостерігати це у вищій школі! Чомусь останнім часом вчитися стало, так би мовити, не модно, я маю на увазі те,що не модно стало бути інтелектуалом. Особливу увагу привертає зниження рівня куль-тури спілкування, поваги і всього того, що ми вкладаємо у поняття і називаємо вихова-
  13. 13. ністю. Гіперболізована самооцінка та орієнтація на зовнішні атрибути достатку – ось щонабирає оберти у популярності серед сучасної молоді. Повертаючись до питання низької мотивації у навчанні, я думала про те, що багатомайбутніх студентів не чітко уявляють собі не лише можливість роботи за фахом, а й їїсуть, специфіку. Більше того, ці молоді люди (абітурієнти) ще й самі не визначилися хтовони і ким хочуть бути. А ті, хто мають хоч якісь уявлення, то найчастіше вони ідеалізо-вані і при зіткненні з реальністю руйнуються. Тут наслідки незнання можуть бути стра-шними – розчарування, зниження мотивації у навчанні, депресії, тощо. Добре було б створити певні центри де школярі могли б не тільки дізнатися пронайрізноманітніші професії, але і спробувати чи поспостерігати їх у практичній діяльно-сті. Обрати такий напрям роботи, щоб враховував схильності і здібності самих школя-рів. Таким чином відбувався б і пошук себе та свого місця у житті, і формувалися б ре-альні уявлення про професію. Отже університет майбутнього – це навчальний заклад, що має високотехнологічнусистему навчання, зв’язки з іншими ВНЗ як в Україні, так і закордоном для розширеннязони обміну досвідом, та, найважливіше, у ньому навчаються люди, що мають бажаннястати професіоналом у своїй справі та створити краще майбутнє для себе і своїх нащад-ків.СТЕПАНЮК Світланастудентка групи КОб-1-11-4.0дПризер конкурсу творчих робіт Я – студентка Цим сонячним київським осіннім ранком я нарешті зрозуміла, що вже студентка.Тепер я отримаю вищу освіту про яку раніше мріяли сотні молодих людей. Менівідкрилася скарбниця знань, відкрився шлях до пізнання, відкрилися нові горизонти. Я гарно пам’ятаю той день, коли вирішила подати свої документи до Київськогоуніверситету імені Бориса Грінченка. Це був палкий липневий день. Саме тоді язрозуміла, що цей університет має стати моєю домівкою. Місяць очікування – і я вжестрибаю від щастя!
  14. 14. Вирушаючи на посвяту в першокурсники, я довго думала про те, що очікує мене вмайбутньому, чи вистачить мені енергії та жаги здобувати знання, бути активною тарозкрити свої таланти. Усі мої страхи заспокоїлись, коли я нарешті познайомилась з од-ногрупниками. Вони виявились такими класними, різними та цікавими, що я зрозуміла,що студентські роки пройдуть весело. Перші пари, нові викладачі, аудиторії, предмети – усе захопило мене й понесло увирій студентства. Ми з одногрупниками почали вивчати нові дисципліни. Нас дужездружили сумісні прогулянки містом, святкування днів народження. Наступної неділіми хочемо піти в кінотеатр та подивитися веселу картину. Зараз я вже можу сказати, що студентське життя мене прийняло у свої обійми. Ра-зом з багатьма першокурсниками–активістами я встигла взяти участь у заході міськогота всеукраїнського рівня – відкритті НСК «Олімпійського». Відвідуючи репетиції, мивсе більше і більше зближувались і пізнавали один одного. Коли ти знаєш, що маєш вірного друга, то й вчитися стає цікавіше. Я можу завждиподілитися своєю маленькою таємницею, отримати пораду, підтримку. Коли я стала студенткою, то зробила величезний крок у майбутнє до своєї цілі. Од-на добра людина колись порадила мені ніколи не забувати про власну ціль й придумува-ти перепони, бо саме так цікаво жити. Я сподіваюся, що ніколи не буду згадувати погане, що завжди зможу розраховува-ти на друзів та їх підтримку. Дуже хотілося б що б в університеті був гуртожиток, де всі студенти з інших містУкраїни могли б обмінюватися цікавими, новинами. Саме там вони могли б частішеспілкуватися та сповна відчути студентське життя. Непомітно прийшов вечір до великого Києва й кожний студент готує завдання нанаступний день.
  15. 15. НЕДОГОДА Ольгастудентка групи СПб-1-11-4.0дІ місце серед студентів напрямкупідготовки «Соціальна робота» Я – студент Для того, щоб могти сказати «Я – студент», молодим людям доводиться долати чи-сленні перешкоди, починаючи з визначення бажаної професії, закінчуючи складаннямвступних іспитів. І повірте, кожен з етапів рівноцінно складний і відповідальний. Зрозу-міти, який шлях лежить перед тобою, під силу не усім 16-тирічним школярам, а томупоради наставника та батьків виявляються цінними дороговказами. Ментором може ви-явитись шкільний психолог, улюблений викладач, старший друг чи подруга. І не требабоятись ставити запитання собі та іншим, не треба переживати за своє майбутнє, вага-тись переїжджати в інше місто, бо страх - ворог будь-яких починань! Що ж, коли омріяний університет та спеціальність обрані, іспити успішно складені,можна гордо промовити: «Я – студент!» Ця фраза викликає впевненість і, водночас, від-повідальність. Бути студентом чудово, але і важко. Студент – це людина, яка прагнездобувати знання, але чи кожен студент, який зараз навчаться у вищих навчальних за-кладах, керується саме таким висловом? Адже, відомо, що зараз здебільшого ми стаємостудентами, бо хочемо отримати диплом, щоб в подальшому знайти роботу. Часто незнання і саморозвиток є стимулом до вступу в університет, а потреба задовольнити ам-біції батьків чи відповідати суспільним очікуванням. Студентство – це час, коли ми починаємо дорослішати, зіткнувшись з першимитруднощами. Це час для пошуків усього нового. Пошуків себе і друзів, нових знайомстві вподобань. Це плідний час для нашого саморозвитку і втілення наших мрій. Я – студентка. До вступу в Київський університет імені Бориса Грінченка я навча-лась в Національному університеті «Києво-Могилянська академія», де і розпочалося моєстудентське життя. Це був час нових вражень, які охоплюють тебе повністю. Нове міс-то, нові люди, новий транспорт, нові звичаї і традиції, нові свята, нові предмети і викла-дачі, бібліотеки з неймовірною кількістю книжок, нові ресурси, нові знайомства і заці-кавлення – все це, і багато іншого увірвалося у моє життя Студентство – це час здебільшого для самого себе. Адже весь час і всю енергію мискеровуємо на себе і свій розвиток Бути студентом престижно, адже це свідчить проВаш інтелектуальний розвиток і говорить про те, що Ви прагнете в житті досягнути бі-льшого. Також, студенту надають багато пільг, що є з одним із стимулів навчання. Мо-жливість навчання за кордоном - це стимул для багатьох молодих людей в отриманніосвіти, можливість виїхати за кордон на постійне місце проживання. Роки студентськогожиття дуже змінюють людину і суттєво впливають на подальше її життя. Звичайно, цей
  16. 16. час не лише для того, щоб «гризти граніт науки», але розкривати себе у мистецтві, му-зиці, фольклорі, танці, театрі. Я вважаю, що треба по максимуму взяти від років прове-дених в університеті, адже це чи не найяскравіший період в нашому житті.ФАЙДЮК Ольгастудентка групи СПб-1-11-4.0дІІ місце серед студентів напрямкупідготовки «Соціальна робота» Я – студент Студентські роки – це початок дорослого та цікавого життя. Розпочинаючи новийетап в своєму житті, ми часто згадуємо про ту велику і чарівну країну, яка звалася Ди-тинством. І дарує нам в тій країні тепло і ласку найдорожча в світі людина – Мати. Цевона береже, пестить, ростить своє дитя. Для матері дитина – найкраща в світі. Томукожна мати хоче, щоб її діти гідно жили серед людей і творили добро на цій землі. І коли перед нами постає вибір професії, ми згадуємо настанови наших батьків. Насвіті є багато професій, але обрати собі ту, де ти будеш отримувати задоволення, нелег-ко. В наш час ми можемо обрати професію за своїми здібностями і бажаннями. Це даєнам можливість досягти такої майстерності, щоб забезпечити не тільки себе, а й принес-ти користь іншим. Особливе задоволення отримує людина тоді, коли бачить плоди своєїпраці, до якої доклала зусиль, уміння, творче натхнення. Для себе я обрала професію соціального педагога. Взагалі професія вчителя – одна знайдавніших. Учитель відіграє велику роль у розвитку суспільства, бо він – носій знань,які повинен передати наступним поколінням. Наші вчителі дають нам найважливішіжиттєві уроки добра, порядності, чесності, мужності, любові до своєї землі. Але голов-не, що я одержала від них, – це бажання навчатися далі, ба саме знання, як вони казали,будуть основою мого професійного успіху, особистого щастя. І я їм дуже вдячна за це. Я вважаю, що складовою людського щастя є правильно обрана професія. Я хочу на-бути високого професіоналізму педагога. Ще з дитинства обрала собі цей життєвийшлях і буду твердо йти ним. Для мене щастя – дарувати людям радість життя. Хочузранку із задоволенням йти на роботу, а ввечері з радістю повертатися додому. У цьому– запорука щастя.
  17. 17. Ставши студенткою Київського університету імені Бориса Дмитровича Грінченка явідчула велику відповідальність перед собою. Ти починаєш усвідомлювати, що навчан-ня в цьому навчальному закладі є одним із засобів соціального просування. Час навчання у вищому навчальному закладі співпадає з другим періодом юності абопершим періодом зрілості, який вирізняється складністю становлення особистих рис.Характерною рисою морального розвитку в цей період є посилення моральних мотивівповедінки. Під час навчання у вищому навчальному закладі в кожного студента починає форму-ватися свій власний світогляд, студенти починають розуміти речі, які є найважливішимиу нашому житті. Ми починаємо цінувати все те, що раніше нам здавалося ненайважливішим. Ми починаємо шукати відповіді на складні питання сьогодення, настурбує власне майбутнє, а ще більше – майбутнє найрідніших для нас людей. Життя насвчить, що швидкого і легкого рішення вже не буде. Тепер ми усвідомлюємо, щоукраїнське суспільство перебуває лише на початку тривалого шляху засвоєння цінно-стей політичної та економічної свободи, і остаточний вибір на користь цих цінностейсуспільством ще не зроблений. Навчаючись у вищому навчальному закладі, ми повинні докладати усі зусилля, щобпоказати високі знання, отримати професійні навички і щоб у майбутньому ми змогливикористати свої знання та вміння у справжньому, реальному житті. Звичайно ми такожповинні передати свій досвід майбутньому поколінню. Кожен з нас вірить в те, що пере-даний досвід принесе користь іншим людям. Я вважаю, що університет – це чарівне місце, де можна не лише здобути якісну вищуосвіту, а також знайти нових друзів, відкрити в собі багато нового і цікавого. Студент – звучить гордо. Кожен з нас ставши студентом відчуває гордість, радість,ми усвідомлюємо, що здійснили важливий крок в своєму житті. Студентські роки – ценайкращі роки в нашому житті, які ми запам’ятаємо на все життя. На мою думку, коженповинен хоч раз в житті прожити студентську пору. В наш час, студентом бути модно і престижно. Студенти – це велика група молодих іенергійних людей, які стоять на шляху нових відкриттів. Наші батьки, вчителі, знайоміпокладають на нас великі надії і сподіваються, що саме наше покоління зможе внестизміни в це чудове життя. В нашому суспільстві люди, які мають вищу освіту, отримуютьвелику повагу з боку інших людей. З людиною, яка має вищу освіту приємноспілкуватись, цікаво дізнатися її думку з приводу того чи іншого питання, дізнатись длясебе, щось нове та корисне. Ми також маємо стати такими людьми, щоб інші виявлялидо нас свій інтерес. Моя мета – здобути досвід, стати професіоналом у своїй справі, мати цікаву роботу.Але найбільше я хочу приносити користь іншим людям, допомагати їм вирішуватискладні життєві проблеми.
  18. 18. Оцінювати ми можемо лише минуле, але, на жаль, не майбутнє. Бо якби ми знали,що на нас чекає, то було б цікаво жити. Про майбутнє можна лише мріяти і щоденно йо-го творити. І лише надія дає сили виживати, долати перешкоди і самовдосконалюватися.Мрія може змінювати свої обриси, збагачуватись змістом, але вона бути повинна зав-жди. І коли комусь бажають: “Хай світить тобі на життєвому шляху твоя зоря!” – маютьна увазі мрію. І якщо, займаючись тою чи іншою справою, ти запитуєш себе: “Чи своєю справою тизаймаєшся?” – тоді – своєю. І найголовніше – ти знайшов себе. В іншому ж випадку –шукай себе далі: хто шукає, той знаходить. Студент – творець своєї долі і мрії, саме від нас залежить наскільки яскравим і непо-вторним буде наше життя. Тому необхідно проявляти себе і свої здібності, шукати в собінові якості і розвиватися. І лише тоді ми отримаємо бажаних результатів. Хочеться по-бажати всім яскравого і цікавого життя!МАСЕНДИЧ Катеринастудентка групи СПб-1-11-4.0дІІІ місце серед студентів напрямкупідготовки «Соціальна робота» Я – студент Костянтин Стогній казав: «Майбутнього не може існувати без теперішнього і минулого». Тому, перед тим, як говорити про сьогодення та наступний день давайте заплющимо очі та пригадаємо з чого усе починалося... У Всесвіті все постійно змінюється: ніч і день, добре і зле, старе і нове. Цей процеснеспинний, але прекрасний, оскільки рух - це і є саме життя. Набуває нових форм і нашасвідомість; під впливом законів природи, закономірностей змінюється наш настрій,емоції, ставлення до життя. І десь у 16-17 років замислюєшся над питанням: «У чомусенс мого існування? Що корисного можу зробити людям?». Кожен обирає свій шлях,що веде його до мрії. Я обрала мрію про найпрекраснішу, на мою думку, професію - со-
  19. 19. ціальну педагогіку. Що може бути кращого, аніж щодня фіксувати всю картину студе-нтського життя, та залишати на ній свої відтінки?! Великий філософ Аристотель якось сказав: «У кожної окремої людини й у всіх лю-дей зокрема є мета в житті, прагнучи до якої, вони (люди) одне вибирають, а інше від-кидають». Переосмислюючи поради філософа, мені хочеться доносити людям істинучерез свої думки, переживання та почуття. Вибір професії соціального педагога стиму-лює моє життя, адже мій життєвий принцип такий – хто не йде вперед, той іде назад: не-рухомого стану немає. На мій погляд соціальні педагоги - це ті люди, які мають докопуватись до істини,працювати з первинною інформацією, «не порпатись» у фактах, а збагнути філософію їхсприйняття, зважаючи на свою порядність і людяність. Обираючи соціальну педагогіку, в першу чергу я задумувалась над тим, чи це мояпрофесія, моє покликання. Поступово розуміла, що чим більше заглиблююсь в це, тимбільше мене це цікавить. Думаю, що для того щоб зрозуміти чи це мій напрямок, потрі-бно визначити чому саме я хочу опанувати цю професію та яку ціль я поставлю передсобою на майбутнє. Хочу стати педагогом, бо мені подобається спілкуватись з людьми. Як довго я моглаб працювати у цій сфері? Мабуть, хотіла б присвятити життя цій справі. А втім, не знаю,як складеться моє життя. Невдачі мене не лякають. Я вважаю, що соціальний педагог не має боятися робитипомилки, бо ж на них вчаться і самовдосконалюються. Він повинен бути розумним і про-думувати свої кроки наперед. Також завжди повинен опинятися в потрібний час в потрі-бному місці. На скільки важливою є ця професія, кожен має свою власну позицію. Щодо ме-не, ця професія допомагає мені бути більш впевненою в своїх думках та припущен-нях. За допомогою студентського життя в університеті хочу навчитись правильнооформляти свої напрацьовані знання. На питання, для чого ставати соціальним педагогом, точно відповісти не можу. Вва-жаю, що не ми обираємо професію, а вона нас. Ми з’являємось тут, бо відчуваємо якусьпотребу в отриманні нових знань. Деякі люди кажуть, щоб бути соціальним педагогомне потрібно диплому, але я вважаю, що потрібно навчитись правильно спілкуватись злюдьми, щоб враховувати різноманітні фактори спілкування. Хоч теорія мало чого насвчить, на практиці би здобуваємо більші знання, та все одно практики без теорії не буває. Щоб опанувати цю професію треба мати хист і бажання. Соціальний педагог – цетакож особистість. У нього свої погляди і переконання. Щодня ми зіштовхуємось із ситуаціями, коли важко встояти перед якоюсь споку-сою. Проте згадаємо, що було написано зсередини на каблучці царя Соломона? «І це ми-не». Так, спокуса слави та блискучої карєри мине, а добре імя людини може бути запля-мованим назавжди. А як потім жити з власною совістю?.. Можливо, дивно чути ці слова
  20. 20. від мене, першокурсниці. Однак, завжди порівнюю соціального педагога з хірургом (хочміж цими двома професіями суттєва відмінність). Соціальний педагог зобовязаний про-никати у внутрішній світ особистості, а лікар-хірург проникає у його тіло. Коли вони –справжні професіонали, то позаду залишають вдячних людей. А коли ні?! Один хибнийкрок - і людина може стати калікою. От тільки хірург калічить тіло, а соціальний педа-гог – душу. Вважаю, що справжній педагог, вирішуючи ту чи іншу ситуацію, повиненвиявити причину конфлікту між субєктом та соціальним середовищем. Тому він зобовя-заний вжитися в атмосферу подій, співпереживати з кожним учасником, проникати увнутрішній світ того, кого доводиться захищати словом або звинувачувати. Впевнена, що громадянський обовязок кожної людини, честь і совість, життєва по-зиція - це міра відповідальності перед суспільством. Якщо немає відповідальності за ре-зультат своєї діяльності, кажуть у народі, людини немає – вона по суті, є лише передмо-вою до неї. Власними вчинками ти мусиш довести, що зірка твого таланту (за умови, щовін є), як Данкове серце, повинна світити людям, випромінюючи добро. Вірю, і докладудо цього всіх зусиль, що у майбутньому стану досвідченим фахівцем, досягнувши цьогозавдяки наполегливій праці вершин педагогічної майстерності. А якщо здійсниться моямрія стати соціальним педагогом, я намагатимусь своїм правдивим словом пробуджуватиу дорослих і дітей найкращі почуття, закликаючи їх до гідних вчинків.ДИЛЕНОК Юліястудентка групи СПб-1-11-4.0дПризер конкурсу творчих робіт Я – студент «Особливості студентського життя може розповісти будь-який студент. Студент -особа що навчається у ВНЗ. Так швидко та коротко можна сказати про студента. Длякожного цей статус надає свої можливості, нові відкриття i. д. Йдучи за освітою ми роз-раховуємо не лише на неї, але й нові знайомства, нові враження. Студент завжди моло-дий (не має значення - скільки йому років, він буде відчувати себе молодим в душі) таенергійний, оптимістичний та сповнений нових «грандіозних» ідей. Студент - це неймо-вірна концентрація життя, жаги до нового та незнаного, доступного та недоступного...»Саме так мала б розпочатися моя творча робота, есе, на тему «Я - студент». Є також ва-
  21. 21. ріант розпочати все зі школи, звідки по суті все і йде. Ні, зрозумійте правильно, я не від-кидаю гідність такого початку, але погодьтеся, десь ви це вже читали. Можливо, те, щови будете читати надалі, ви теж неодноразово або чули або, знову ж таки, читали. Прос-то така форма викладу (називайте це так, як вам зручно) не те що зручніша - ближча додуші. Жити, творити, мріяти, любити я буду в будь-якому віці, в будь-який час, в будь-якій країні, й в будь-якому оточенні. Але, будучи студентом, я буду цьому мистецтвунавчатися у людей. Я не хочу обмежувати себе викладацьким складом інституту, не хо-чу вбачати у них самих лише викладачів (носіїв інформації), я хочу бачити у них людей.Я не хочу впустити той момент, коли можна буде почути їхню душу, тому що ніщо такне приваблює i ніщо так не змушує довіряти людині як щирість i доброта. Я живу по-чуттями, живу враженнями, живу душею, i найбільше чого я боюся - це зрадити самійco6i. Тобто стати сухою i непотрібною, а ще більше, що мене нічого не буде цікавити: нілюди, ні життя, ні мистецтво (під мистецтвом я вбачаю все, що викликає приємні таглибокі почуття у людини). Можливо, переважна більшість моїх однолітків так i дума-ють, та чи багато з них залишиться при такій думці через 10, 20 чи 30 років потому? Ві-рогідно що не всі, а шкода. Як це пов’язано зі студентськими роками? Річ у тім, що саме за ці приблизно чоти-ри роки, я збираюся навчитися добре керувати своїми емоціями, обов’язково отриматигарну освіту, тому що потім я піду до дітей, в цьому я не сумніваюся - я з тих, хто з впе-вненістю може сказати, що це моє. Йдучи до дітей, я маю дарувати їм надію на майбут-нє, любов до життя, до всього, що їх оточує, небайдужість до всього прекрасного, трагі-чного i будь-чого пов’язаного з життям. Але ми не можемо дати те, чого не маємо самі.Тому в студентські роки, навчаючись в університеті, я повинна виховати в co6i все тепрекрасне, з чим зможу йти потім у світ. Я маю нести світло. Студент - це той самийучень, але вже більш свідома особистість, яка чіткіше уявляє свою роль в жито. I хочавчимося ми протягом всього життя, студенту надають можливість отримати професійнінавики. Оскільки я вбачаю себе в педагогіці (праці з людьми та підростаючим поколін-ням), то освіта для мене - це життя. «Навчаючи - вчимося», педагогіка - це життя, i не потрібно малювати якісь межітому що життя - це все, а отже i педагогіка не закінчуються i не починається, вона ескрізь, вона в душі. Педагогіка - це мудрість, любов, мистецтво. Я не можу відокремитисебе студента від майбутньої професії, не бачу сенсу цього робити. Студентство для ме-не це лише початок незвіданого, i величного. Це всього лише початок...

×