ном.3 зош №10 на виставку

1. Відділ освіти Добропільської міської ради
Методичний кабінет
Виховний захід
«Яке щастя, що я українець»
Розробка класного керівника
6 класу
Білицької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 10
Добропільської міської ради
Бикової Валентини Григорівни
м. Добропілля
2014р.

2. Яке щастя, що я українець!
Мета
навчальна :розширити та поглибити знання школярів про державні
символиУкраїни: гімн, герб, прапор; про народні символинашої країни, про
незалежність і волю державита значення цього факту для народу України;
розвиваюча: розвивати прагнення до збереження та примноження
духовного багатства нашого народу, сформуватинаціональну свідомість
дітей, почуття громадянськоїгідності, національноїсвідомостіта
самосвідомості, поняття про належність до рідноїземлі, народу, мови, історії,
визнання духовноїєдності поколінь та спільності культурноїспадщини;
сприяти усвідомленню школярамиспільнихцінностей українськоїнації:
державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності й
демократичнихзасад державного устрою,
виховна:виховувати почуття духовно осмисленого патріотизму, відданості
своїй Батьківщині;
розвивати бажання брати посильну участь у розбудовідержави,
наполегливо вчитися, щоб принести більшекористі рідній Україні.
Очікувані результати:
-школярізнатимуть тексти патріотичнихпісень про Україну,текст
молитви за Україну «Боже великий, єдиний …», зміст казки про нашу
державу «Україна», державніта народнісимволи України, текст гімну
України, байку Леоніда Глібова «Бджола імухи», значення рослин- символів,
зміст статті10 КонституціїУкраїни, значення понять «громадянин» та
«патріот»;
-школяріумітимуть виразно читати напам'ять вірші,
співпрацювати в групах, парах, складатипам'ятку, плести уявнівіночки,
виявляючи творчіздібностіпри складанніказок, продовженніречень;
урочисто виконуватигімн України, брати участь в інтерактивнихформах
роботи.
Обладнання: комп’ютер та проектор, карта України, контур герба України,
картки з текстами, квіти, пісні «У полікалина», «Ойу лузічервона калина
похилилася», Т. Петриненко «Господи, помилуйнас»
План заняття
I. Вступне слово вчителя. Аргументація актуальностітеми
«Я питаю в книжок…»
Повідомлення теми, мети заняття
II. Формулювання очікуванихрезультатів
III. Актуалізація опорних знань школярів
1. Випереджувальнезавдання ( казка про нашу державу
«Україна»)
2. Прослуховування запису молитвизаУкраїну «Боже
великий, єдиний…»

3. IV. Поглиблення й систематизація знань з теми, ознайомлення
з термінами, виконання творчих завдань
1. Робота з поняттями
2. Вирішимо проблему разом (байка Леоніда Глібова
«Бджола і Мухи»)
3. Формулювання висновку: мивсі – одна сім'я
V.Практична робота «Сплетемо віночок із рути- м'яти»
VI. Робота наша в творчість перейшла. Виконання завдання з теми «Людина,
байдужа до рідної мови, схожа на дикуна»
1. Виразне читання віршів
2. Робота в парах (складання оповідання про мову).
3. Ознайомлення з термінами «громадянин» та «патріот»
4. Гра «Допитливий»
VII. Формулювання висновків. Складання пам'ятки«Правила
українського виховання». Рефлексія
1. «Щоб гарним патріотом стати, треба…»
2. Урочистевиконання гімну
3. Висновок: «Яке щастя, що я українець!»
Перебіг заняття
І. Вступне слово вчителя. Аргументація актуальності теми
Повідомлення теми, мети заняття
Я питаю в книжок, питаю у вас, у людей,
Де той рік, де той місяць, той проклятийтиждень і день,
Колими перестали гордитись, що ми - українці.
І що є в нас дума, повна власних щедрот і чеснот,
І що є у нас душа, яка ще од Байди нам в’ється,
І що мина Вкраїні таки українськийнарод,
А не просто юрба, що у звітах населенням зветься.
І що хміль наш - у пісні, а не в барилах вина,
І що щедрість –у серці, а не в магазиннихвітринах,
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край – територія, а не Вкраїна
Я до себе кажу і до кожного з вас: - Говори!
Говорімо усі, хоч ми добре навчились мовчати!
Запитаймо у себе, відколи, з якої пори,
Почалиукраїнці себе у собі забувати.
Запитаймо про те, чи списати усена буття,
Котре нашу свідомість узяти змогло так на бога,
Що солодшим од меду нам видався час забуття
Рідних слів і пісень, і джерел, і стежок від порога.
Українці мої! То вкраїнці ми з вами – чи як?
Чив «моголах» і вмерти судилося нам від Тараса,

4. Чив могили забрати судилось нам наш переляк,
Що знітив нашу гідність до рівня вторинної раси?
Українці мої! Як гірчать мені власні слова!..
Добре знаю, що й вам вони теж не солодкігостинці,
Але мушу сказати, бо серце, мов свічка, сплива,
Коли бачу, як щиро себе зневажають вкраїнці.
І в мені ниє крамолиосколок тупий,
Мене дума одна обсідає і душить на славу:
Радикого Шевченкові йти було в Орськістепи?
Радикого ховати свій біль за солдатську халяву?
То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря,
І хіба не зотліє на тлю українство між нами,
Коли навіть на згарищідолі й зорі Кобзаря
Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?
Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил!
Можна жити й хохлом, і не згіркневід того хлібина.
Тількихто ж колись небо прихилить до ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна…
Учитель. Сьогоднішнійнаш урок – це урок патріотизму, єдності українського
народу.
Мати Україно! Берегине долінародної!Це ти в часилихоліть підносила
духдітей своїх, сповнюючиїх гордістю і повагою. Цетвої згорьованіочі йшли
за нами всіма великотруднимидорогами, недавализабути, хто ми є,чиї ми
діти.
Рідна моя Україно!За що заслужила ти собі таку долю? Чому ж це так? Уся
історія твоя – це історія кривавої боротьби за тебе ж саму, за те, щоб була ти
не чиєюсь наймичкою, а сама собою – чуйною і дбайливою матір'ю для дітей
своїх, щедро і тепло пестила їх, це історія боротьби, в якій клалиголовикращі
умитвої, таланти і бранці. За які провини мусиш ти тепер виборювати свої
знамена і пісні? Ти ж ніколи не була завойовницею, не зазіхала на чужі землі,
а лиш боронила свою від напасників.
Східна і Західна Україна – це не тількирізні географічнізони. Це різні
історії одного і того ж народу, якийзнаходився десятиріччямипід впливом
Польщі, Австрії, Росії. І тепер, в часи становлення соборності, знайшлися ті,
що залякують східнихукраїнців бандерівцями, а західних – москалями. Але
підіймається молодепокоління, що прагне правди, здатнеділитися хлібом-
сіллю, бо розуміє, що ніяких протиріч між Західною і Східною Україною немає
і бутине може:
Східна і Західна… Рідна земля.
Хто наш народ на шматки розділяє?
Ми ж… розповсюджуємо підступизлі.
Серце… од рани такої болить.

5. Щастя в об'єднанні, поділу – ні.
Та реставрують сторінки сумні.
Мова в нас – спільна душа України.
Східна і Західна – неділимі!
До свого роду звертається народ у пісні «У полі калина»:
Не цураймося,признаваймося,
Небагацько нас є.
Тож будемо любитисвою землю, свою державу,єдину для всіх і
неділиму. Знати і любити її мову і пісню, шануватизвичаї і традиції.
II. Формулювання очікуванихрезультатів
Учні записують очікування на аркушахпаперу,здають учневі- асистентові.
Асистент сортуєїх, декілька разів повторені очікування записуємаркером на
ватмані, вивішує його на дошці. Учитель проводить аналіз очікуваних
результатів.
III. Актуалізація опорнихзнань школярів.
Випереджувальне завдання (казка про нашудержаву«Україна» )
Молитва за Україну «Боже великий, єдиний…»
Це моя Україна день новий починає,
Величава княгиня усміхається нам..
У самому центрі Європи знаходиться Україна, яка
має свою землю, свою мову, культуру, історію,
власні звичаї і традиції та неповторні державні
символи.
Послухайтеказку про нашу державу.
Україна
Давним-давно жила одна дівчинка. Очіу неї булинемов блакить неба,
волосся наче колосся пшениці. У косу вона вплітала жовту або блакитну
стрічку, на головіносила віночок з духмяного чебрецю, запашноїрути-м'яти і
кетягів калини, а вмивалася росою любистку. Дівчина любила слухатиспів
соловейка й залюбкийому підспівувала. Зваликрасуню Україною.
Все було добре, докине з'явився злий і страшний змій. Він
ненавидів добрих співучихлюдейі хотів, щоб йому всі підкорювалися.
А наша красуня дужелюбила волю, їй подобалося бігатиполем і
радіти сонцю. Змій підстеріг дівчинку, схопив її і кинув до темниці.
Це побачив соловейко. Птах полетів і у піснях розповів про лихо.
Людиспівчували, алене знали, як допомогти. Та знайшовся хлопець на
ім'я Сміливець. Він вирішив врятувати Україну. Сміливець та змій
билися не один день і не одну ніч- сили булирівними. Раптом почулася
чудова мелодія, що лунала з темниці. Ніжний, мовшовк, спів додав

6. парубковісили. А змій не витримав такої гарної пісні - сили його
покинули, і він упав переможений на землю.
Сміливець і Україна покохалиодне одного й одружилися. Згодом у них
народилися три сини. Рослисини чесними, сміливими і дужелюбили
свою матір, готові буливіддати за неї своє життя.
Підросливони і вирішили піти в людита прославити свою матір.
Першим пішов старший син. Україна-мати, щоб син про неї пам'ятав,
подарувала йому золоту корону з трьома промінчиками. Пішовсин. Корона
зігрівала людей, показувала дорогу до кращого життя. І назвалиюнака
Тризубом.
Середньому сину подарувала матижовто-блакитний одяг. Своїми
хорошимисправамипрославив він свою матір. Дали людийому ім'я –
Прапор.
А там,дебув молодшийсин, завжди звучала дзвінкоголоса пісня, тому
що мати подарувала молодшому сину голос солов'я. І далийому ім'я – Гімн.
З того часу йдуть завждиразом Тризуб, Прапор, Гімн, прославляючи
рідну матір Україну.
IV.Поглиблення й систематизація знань з теми, ознайомлення з
термінами, виконання творчихзавдань
Робота з поняттями
-Що ви знаєте про державні символиУкраїни?
Прапор – полотнище певного кольору чи поєднання
кольорів, офіційна емблема держави, символ її
суверенітету. Жовто-блакитний прапор: жовтий
колір – колір життя, хліба і сонця; блакитний –
колір неба, води і миру.
Жовто-блакитний прапор угорі –
Це також символ нашої Вітчизни.
Які чудові світлі кольори!
Діставсь цей прапор нам від сивої дідизни.
Що жовтий колір –
Сонця й ниви золотої…
Нива дає нам хліб святий,
Дає нам всім життя,
Як і гаряче сонце, що його зростило.
А що блакитний – колір неба голубого,
Блакиті ніжної і водного безмежного простору,
Водички любої, яку дає природа-мати,
Завдання наше – всім її оберігати.
Наш герб – тризуб,
Це воля, слава й сила;
Наш герб – тризуб.
Недоля нас косила,
Та ми зросли, ми є,
Ми завжди будем,

7. Добро і пісню
Ми несемо людям.
Герб – символічний знак держави, символ влади. Золотий тризуб зустрічався ще
на монетах київського князя Володимира Великого. У ньому відображена триєдність
життя: батько, мати, дитина, що символізують силу, мудрість, любов.
Подивись уважно на свій герб-
Ти в ньому прочитаєш слово «воля».
Важливіших нема з усіх людських потреб,
Як воля й гарна людська доля.
Золотогривий, гордий, неповторний,
З зображенням триєдності життя,
Відважний, мужній батько, мудра ненька
Й продовження життя і роду – їх дитя.
Слова палкі, мелодія врочиста,
Державний гімн ми знаємо усі.
Для кожного села, містечка, міста –
Це клич один з мільйонів голосів.
Це наша клятва, заповідь священна –
Хай чують друзі й вороги,
Що Україна вічна, незнищенна,
Від неї ясне світло навкруги.
Слово гімн грецького походження (похвальна пісня) – урочиста
пісня, прийнята як символ державної національної єдності. Слова
Національного Гімну «Ще не вмерла України…» написав у 60-х роках ХІХ
століття відомий український поет Павло Чубинський. Музику написав
композитор Михайло Вербицький. Гімн - це хвалебна пісня своїй Батьківщині, в якій
народ висловлює побажання бути вільним, щасливим, жити в достатку.
З гімну починають урочисті збори, свята, надзвичайні масові події, гімном їх і
закінчують. Слухають і виконують гімн стоячи.
Текст Гімну України
Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

8. І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Робота з цікавинками
А чи знаєте ви, що…
Україна- держава із цікавим минулим, багатою культурною спадщиною,
давніми народнимитрадиціями. Простір землі, яку заселяють українці, такий
великий, що аби перетнути його пішкиіз заходу на схід, треба йти із заходу
на схід 90 днів, долаючищодня 30 кілометрів. За площею серед
європейських держав вона поступається лише Росії. Земна поверхня
різноманітна: є тут і гори, і рівнини, і долини, і яри. Територією держави
протікає могутнійДніпро. Наші предки називали цю славну річку Данапріс,
що означає «вічна вода». Інша назва Дніпра – Славутич, від слова «слава».
Серед 847 його приток є чудова річка Десна. Золотіпшеничні лани – гордість
України, а в надрахзберігаються нафта, торф, залізна руда, кам'яневугілля,
мармур, кам'яна сіль:
Є в моєї України
Ріки, гориі дилини.
У Донецьку є вугілля,
Хлібом славиться Поділля.
А в Карпатах є ліси
Дивовижної краси.
На Поліссільон цвіте,
Мов нагадуєпро те,
Що в моєї України
Простір – вільний,
Небо – синє.
Близько 75% населення складають українці. Крім українців, на території
країни мешкають росіяни, білоруси, поляки, чехи, молдовани, греки, татари,
румунита інші, які знайшлиу нашому краї свою Батьківщину:
Одна Батьківщина, і двох не буває.
Місця, де родилися, завждисвяті.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі і щастя не знає в житті.
Вирішимо проблему разом
Послухайте байку Леоніда Глібова «Бджола іМухи»
Хтось Мухам набрехав,
Що на чужинікраще жити,
Що слід усім туди летіти,
Хто щастя тут не мав.
А мухи разом задзижчали,
Наслухались двімухи того дива.
«Тут, - кажуть,- доля нещаслива,

9. Покиньмо, кумо, Україну –
Нехай їй хрін!
Та помандруймо на чужину,
Аж до веселихтих долин,
Де доля кращая витає
І, може, плаче, нас ждучи…
Зими там, кажуть, не буває-
Гуляй, безпечно живучи!»
Так одна Муха-цокотуха
Базікала з кумою вдвох,-
Коли поглянуть на горох-
Сидить Бджола та мовчки слуха.
«Здоровенькібули!-
Обидві Мухи загули.-
От добре, що зустрілись з вами…
Ануте й ви збирайтесь з нами!»
На це Бджола сказала їм:
«Шкода, я рідну Україну
Не проміняю на чужину,
Нехай це щастя вам самим».
«Ось годі, не кажіть!
Жили ми тут – добра не знали,
Не то пани,селяни –
Усяке шкодить нам;
Щодня таке життя погане,
Колись так буде й вам!»
«Ні, я цього не сподіваюсь,-
Сказала їм Бджола. –
Мені шаноба скрізь була,
Бо я без діла не тиняюсь,
А вам –
Однаково, що тут, що там:
Ви ні на кого не жалкуйте;
Обридло тут – туди мандруйте
На втіху павукам.»
- Чому не застаріла байка, написана понад 100 років тому?
- Як би ви спробувалипереконатимух?
Сформулюємо висновок
Українська земле!
Де є краще? Де миліше,
Як не на Вкраїні?
Тут городиі сади,

10. Тут яблука і гарбузи,
Тут олія й буряки,
Тут ягодичервоні,
Тут пшениці золоті,
Ріки молочні,
Кавуни красносочні,
Худоба і птиця,
Усяка пашниця.
Отже, завждипам'ятаймо, що
Ми всі одна сім'я,
Єдина ми родина-
Мільйони різних «я»,
А разом – Україна!
V. Практична робота «Сплетемо віночок із рути-м'яти»
Має Україна народні символи. Це верба, калина, барвінок, волошки, дуб.
За цими символами знають Україну в цілому світі.
Це ті характерні ознаки, котрі притаманні тільки нам, українцям. Калина
завжди була символом незнищенності духу, боротьби за волю.
В Україні здавна вважають вербу і калину священними: "Верба
символізуєпрадерево життя, так само, як Чумацькийшлях. Недаремно верби
завжди садили обабіч шляху, за уявленнями нашого народу, наша галактика
є початком утворення Всесвіту —берегом космічного океану. Обряд
плескання вербою означає поєднання з Космосом, можливість відновлення
сили і здоров'я.
Символом сили, могутності, довголіття є дуб. Дуб живе довго. Матері
своїм синам на сорочці вишивали листя дуба, щоб сини були сильними,
міцними. Спали на дубових меблях, які, за повір'ям, додавали під час сну
сили.
Однією з найулюбленіших рослин-символів є барвінок. Цю рослину
назвали так на честь кохання юнака Бара і дівчини Вінки. Барвінком
прикрашають весільний коровай, його садять біля хати. Він зеленіє навіть під
снігом. Барвінок є символом кохання. Барвінок вплітають дівчата у віночок.
Пропоную дівчаткам сплести віночок із уявних квітів – символів.
1 дівчинка – Я хочу вплести до віночка деревій. Він є символом нескореності.
Хоч би де проросла ця рослина, вона завждицвіте.
2 дівчинка – А я вплету до віночка ромашку. Вона дає людям не тільки
здоров’я, а й доброту і ніжність.
3 дівчинка – Поряд з ромашкою вплету гроно калини – символ краси та
дівочої вроди.

11. 4 дівчинка – А я вплету до віночка барвінок. Ця дивна квітка не боїться
морозу. Людишанують барвінок. Вважають його символом життя.
5 дівчинка – Я вплету до віночка любисток. Він символізуєвідданість.
6 дівчинка – А я вплету чорнобривця. У віночку це символ вроди.
7 дівчинка – Я вплету безсмертник, бо він дарує здоров’я. У віночку – це
символ довголіття.
8 дівчинка – Я вплету до віночка ружу. Це символ віри, надії, любові.
9 дівчинка – А я вплету мак. Він дає дитині сон. А ще мак вплітають у вінок ті,
у кого хтось із рідних загинув на війні.
10 дівчинка – Вплету до віночка волошку. Вона - символ кохання.
11 дівчинка - А я вплету незабудку – символ хорошої пам’яті.
12 дівчинка – Я вплету цвіт вишні – символ материнської любові.
Звучить пісня «Ой у лузі червона
калина похилилася»
VI. Робота наша в творчість перейшла. Виконання завдань з теми
«Людина, байдужа до рідноїмови, схожа на дикуна».
Ми маємо пишатися і милуватися неповторним звучанням українського
слова, адже мова – це душа народу. Нація без держави є незакінчена, нація
без власної мови існувати не може.
Одинмудрець сказав : «Людина, байдужа до рідноїмови, схожа на дикуна».
Дійсно, якого ж ми будемо племені – роду,
Якщо будев устах наша мова згасать?
Чи будемо з вамитоді ми народом,
Як стихне вона в голосах?
Не цурайтесьмови
Не цурайтесь мови, люди,

12. Рідного джерельця.
Хай вона струмочком буде,
Хай дійде до серця.
Хай вона в пісня лунає
Кожен день і свято.
Соловейком хай лунає
В українській хаті.
Бо ж вона таки багата,
Українська мова.
Неповторна і крилата,
І така чудова!
І цвіте у ній кохання,
Рушникиз квітками.
Мрії наші і бажання,
Верби над ставками.
Найрідніше, сокровенне,
Найдорожчев світі.
І святкове, і буденне
В ній – батьки і діти.
Не цурайтесь, люди, мови,
Не цурайтесь роду.
Як зачахне рідне слово,
Не буденароду.
Оповідання про мову
Маємо ми майстерну могутність –мову. Мова
матері, малюка, мислителя імитця. Ми можемо мислити, молитися і
мріяти материнськоюмовою.Мова –це море могутнєй містичне, міра,
яку неможливо марнувати іміряти, бо ми мову маємо милозвучну,
мелодійну.
Що незвичного, цікавого в цьому творі? (Усі слова починаються з однієї
літери) . Тільки українською мовою можна скласти таку розповідь.
Завдання
Спробуйте обрати будь-яку літеру і скласти речення, слова в якому
починалися б з однієї літери (робота в парах)
Заслуховування робіт учнів
Кожен громадянин країни повинен жити за законом, у людини є права і
обов’язки, які записані в Конституції України.

13. Конституція України – це основний закон держави
України.
Стаття 10 Конституції України
Державною мовою в Україні є українська мова.
Пісня «Звучи, рідна мово»
Гра «Допитливий»
Як ви думаєте, що відрізняє громадянина від патріота?
Громадянин - це людина, яка постійно живе в
державі, користується їїправами івиконуєобов'язки,
встановленізаконами цієїдержави!
Якийдокументпідтверджуєналежність людинидо громадянства певної
країни?
Що означає слово патріот?
Патріоти – люди, якілюблять свою Батьківщину,готовізахищати її
територію, ідеали, працювати в ім’я розвитку іпроцвітання держави.
Ніколи не може бути патріотом той, хто не знає і не поважає символів своєї
держави. Бо патріот – це не тільки той, хто добре знає історію і культуру
держави. Це той, хто прославив її науковими відкриттями, хто береже
кордони України, хто оспівує її в піснях і віршах, хто щоденно невтомно
працює для зміцнення своєї держави, для щастя свого народу, хто готовий
віддати життя за світле майбутнє України, той, хто молиться за кращу долю
нашої неньки України.
VII. Формулювання висновків. Складання пам'ятки «Правила українського
виховання». Рефлексія
Чи може школяр відчути себе справжнім громадянином своєї Вітчизни, її
патріотом? Що для цього треба робити? (Головне завдання школярів –
оволодівати знаннями, щоб у майбутньому приносити користь своїй
країні).
Ми говорили про Батьківщину, про державні і народні символи, про її
мову, про те, хто такий патріот і громадянин.
Здавна в Україні дівчата й хлопці плели вінки. Давайте й ми сплетемо
вінок! А назвемо ми його вінок-патріот!
На дошці висить коло, в центрі якого карта
України.
На ваших столах є квіточки, візьміть їх, виходячи до
дошки, продовжте, будь-ласка, речення: «Щоб гарне ім’я
патріота носити, треба……..»
Діти виходять до дошки, по черзі прикріплюють
квіти
Як гарно уквітчалася наша землях! Нехай ваші мрії,

14. побажання стануть реальністю. Я переконана, що кожен із вас виросте
справжнім патріотом, а, можливо, стане ще й гордістю держави!
Але чогось не вистачає у віночку України. Чого саме? (роздуми учнів)
Стрічечки. Стрічечка завждибула супутником віночка і що довшою вона
була, то вважалося краще. Люди казали: «Як славна стрічечка, той життя, як
річечка».
Давайте й ми прикріпимо стрічки.
Хлопчик і дівчинка прикріплюють жовту і блакитну стрічки
Хай цей вінок буде вінком єднання наших мрій, бажань!
Вірмо, що територіальна цілісність України, скріплена кров'ю, навіки
залишатиметься непорушною. А ми маємо бути свідомі того, що лише в
єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови
економічно й духовно багатої, вільної, демократичної України, якою
пишатимуться нащадки.
Не ділімо цю землю,
Не ділімо це небо,
Не ділімо хатини
Й сім'ї не ділімо!
Бо ми – браття, єдині
В українському слові,
В українськім корінні,
В українській любові!
Складання пам'ятки «Правила українського виховання»
Будь свідомим громадянином України, гордим, що ти українець.
1. Поважайі любисвій народ, свою землю, історію й культуру.
2. Дорожи честю українськоїсимволіки, знайГімн Україниі достойно його
виконуй.
3. Шануйпам'ять своїх предків і тих, хто впав у боротьбі за волю України.
4. Любисвоїх братів, сестер, поважайстарших.
5. Підтримуйукраїнськізвичаї і традиції своєю участю в них.
6. Виховуй себе ввічливим, культурним, грамотним ісильним.
7. Гідно поводься у громадськихмісцях, на вулиці, не забувай, що ти
представник українськоїнації.
8. Поважайкультуру, звичаїі мову наших народів.
9. Будь упевнений: мати і Україна – то найсвятіші слова.
Я - українець! Я – українка!
Добрий господар, вірний
заповітам батьків і дідів наших,
славний захисниксвого роду і
Вітчизни.
Вигодувана і випестувана
материнськоюпіснею, бабусиною
казкою. Понад усе в житті
люблю лагідну і щиру нашу мову,
отчий край, де я живу, рідну мою

15. Україну.
Урочисте виконання гімну.
Гімн завжди був і є піснею, яка об’єднує всіх громадян. Давайте
виконаємо зараз цю величну пісню єднання.
Учні підіймаються і разом з вчителем виконують гімн.
Рефлексія
-Діти, чи виправдалися ваші очікування?
-Де, коли, в яких умовах вам знадобляться знання та уміння, отримані
сьогодні?
-Що було найлегшим під час заняття?
-Які види роботи видалися найцікавішими?
Діти, слова, котрі ви чули сьогодні, пустять глибоке коріння у ваших
серцях, щоб завжди ви пам’ятали і пишалися тим, що ви українці.
Тож повторимо разом : «Яке щастя,що я українець!»
Звучить пісня Т. Петриненка «Господи, помилуй нас»
Додаток 1