1. студентки групи УМ 3
Бодрової Тетяни Михайлівни
Науковий керівник:
старший викладач Надточій В.В.

2. АКТУАЛЬНІСТЬ: Українська мова належить до тих
слов’янських мов, які для граматичного оформлення звертання
зберегли кличний відмінок із прадавніх часів, тоді як інші
слов’янські мови (російська, словацька тощо) втратили його.
Тож у нашій мові сім відмінків. Отже, будь-яке дослідження
такого мовного явища, як звертання є актуальним. До того ж
мова художнього поетичного твору завжди є благодатним
ґрунтом для дослідження, особливо такий виразний
мовленнєвий матеріал, яким є поетична творчість Лесі
Українки.

3. Мета роботи: дослідити особливості
функціонування звертань в українській
літературній мові взагалі та в поетичній
творчості Лесі Українки зокрема.

4.  МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ:
 - теоретичний (вивчення наукової літератури).
 - описовий.
 - статистичний.

5. Науковим підґрунтям роботи стали такі
джерела:
І.Р. Вихованець,
К.Ф. Шульжук ,
М.Я. Плющ,
Б.М. Кулик,
Д.Пономарів ,
М.І. Пентилюк,
С.Бевзенко ,
П.Дудик

6. ВИДИ ЗВЕРТАНЬ:
-власне звертання,
-риторичні звертання,
-звертання-речення.

7. Визначено, що звертання в українській
мові виражається формою кличного
відмінка іменника та
субстантивованими частинами
мови, охоплює широке коло різних
груп лексики, використовується в
різних типах речень за метою
висловлювання, виконує апелятивну та
експресивну функції.

8. Дослідивши поезію Лесі Українки, ми
з'ясували місце звертань у системі
сучасної української літературної мови.
Було визначено призначення і стилістичні
можливості звертань у мові взагалі та
з'ясовано, як вони реалізуються у творах
Лесі Українки. Авторка вживає у своїх
творах майже всі різновиди звертань, що їх
було виділено нами у теоретичному
розділі.

9. звертання має дві форми вияву – кличний і
називний відмінки іменника або
субстантивованої частини мови.
Але потрібно зазначити, що
спеціалізованим засобом вираження
звертання в українській мові є кличний
відмінок. Оказіонально в ролі звертання
мовці використовують словоформи або
синтаксичні конструкції, що означають осіб
або предмети за якоюсь ознакою, але не
називають їх.

10. У ході дослідження було встановлено, що
поетеса найчастіше вживає риторичні
звертання, які виступають засобами
експресивності та емоційності мови.
Вони (риторичні звертання) не являють собою
засіб спонукати співрозмовника до відповіді, а
використовуються як стилістичний прийом, як
спосіб відтворити стан мовця, його
вподобання, думки, почуття.

11. Крім загальних та власних назв людей, у
ролі риторичних звертань можуть виступати
найменування речей, рослин і
тварин, абстрактних понять, імена міфічних
персонажів та історичних осіб. Авторка
часто звертається до України, до рідного
краю, до дум, мрій тощо.
Використовуючи риторичні звертання, Леся
Українка збільшує
експресивність, емоційність мови.

12. ВИСНОВКИ:
• звертання займає важливе місце в системі стилістичних
засобів синтаксису;
• звертання – це слово в реченні, що означає назву особи або
предмета, до якого звернена мова;
• звертання може характеризувати особу, виражати певне
суб'єктивне ставлення до того, хто говорить;
• спеціальним засобом вираження звертання в українській мові
є кличний відмінок;
• є речення, які складаються з одного звертання – вокативні;
• у поетичних творах Лесі Українки представлені всі види
звертань,
• найчастіше у творах Лесі Українки ми зустрічаємо приклади
риторичних звертань, рідше – вокативних речень.

13.  Бевзенко С.П. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / Бевзенко С.П., Плющ
М.Я., Грипас Н.Я. – Київ: Вища школа, 2001. – 430с.
 Вихованець І. Р. Граматика української мови. /Вихованець І.Р. – Київ : Либідь, 1993 – 368с.
 Дудик П. С. Стилістика української мови /Дудик П.С. / Навчальний посібник. - К.:
Видавничий центр Академія, 2005. – 368 с.
 Кулик Б.М. Курс сучасної літературної мови. / Кулик Б.М. – Київ : «Радянська школа», 1965. –
283 с.
 Плющ М.Я. Сучасна українська літературна мова / Плющ М.Я. – К.: 2005. – 324 с.
 Плющ М.Я. Функціональна співвідносність називного і кличного відмінків за значенням
особи // Мовознавство.– 1983. – № 6. – с. 36-42.
 Пономарів О. Д. Стилістика Сучасної української мови. / Пономарів О.Д.– Тернопіль:
Навчальна книга, 2000. – 247 с.
 Шульжук К. Вивчення ускладнених речень// Укр.мова і л-ра в шк. – 1978. – №6. – с. 71-78.
 Шульжук К. Формування ускладненого речення в новій українській літературній мові//
Мовознавство. – 1977. – №4. – с. 30-37.
 Українка Л. Твори в двох томах. – Т.1. – К.: Наук.думка, 1986