1. КАТЕГОРІЯ РОДУ ІМЕННИКІВ
У РОСІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
(КОМПАРАТИВНИЙ АСПЕКТ)
Виконала:
студентка групи УР 3
Бурдакова Дарина Ігорівна
Науковий керівник: старший викладач
Ковтун І. М.
2. Актуальність теми зумовлена необхідністю більш
адекватного опису і визначення статусу однієї з
найбільш складних категорій сучасної російської і
української мови - категорії роду іменників. Важливо
визначити специфіку категорії роду іменників саме в
сучасній російській та українській мові, тому що
українська мова як державна вивчається у більшості
шкіл з російською мовою навчання. У зв’язку з тим
актуальними є дослідження, що присвячуються
компаративному аналізу української та російської мов,
тобто зіставленню обох мов на уроках української та
російської.
3. Об’єктом дослідження є категорія
граматичного роду іменників в сучасній
російській та українській мові, яка розглядається з
позицій компаративного аспекту.
Предметом – граматичні засоби вираження та
граматичне значення категорії роду в обох мовах.
Мета роботи – визначити особливості
вираження категорії роду в російській та
українській мовах.
4. Завдання:
•на основі аналізу наукової літератури
охарактеризувати категорію роду іменників
російської та української мов;
•уточнити суть понять «граматична категорія»,
«граматичне значення», «категорія роду»;
•порівняти граматичні форми роду російської та
української мови;
•визначити відмінності й особливості їх творення в
російській та українській мовах.
5. Методи теоретичного дослідження: аналіз і синтез, а також
наступні прийоми емпіричного дослідження: вивчення наукової
літератури, навчально-методичних матеріалів. Крім цього робота
була виконана на основі описового, порівняльного, порівняльно-
описового методів.
Теоретичне значення: у дослідженні розглянуто й
систематизовано знання про категорію роду іменників сучасної
української і російської мови.
Практичне значення: одержані висновки та узагальнення
можуть бути використані в навчальному процесі – під час
вивчення української мови.
6. Граматична категорія роду є знаковою у працях
таких вчених, як:
Н. І. Тоцька, О. К. Безпояско, В. О. Горпинич,
К. Г. Городенська, І. В. Вихованець,
М. А. Жовтобрюх, та інші.
Явище міжмовної розбіжності в українській та
російській мовах досліджували:
Н. Г. Озерова, Г. Д. Басов, А. В. Качура,
А. В. Кихно.
7. Рід – це граматична категорія іменника, яка
виражається в трьох граматичних значеннях:
чоловічого, жіночого і середнього роду.
Іван, музей, екіпаж – чоловічого роду;
Оксана, мати, калина, пісня – жіночого роду;
Серце, вікно, озеро, літо – середнього роду.
8. Жіночий рід іменників, як і чоловічій і середній, виражаються в
українській і російській мові однаково: за допомогою морфологічних,
словотворчих, синтаксичних і лексичних(ще їх називають
аналітичними) засобів – системою флексій в однині називного
відмінку (сестра, земля // стіна, гребля), системою, де діюча
словотворча основа + суфікс+ флексія, або варіанти без флексії.
Відмінність вираження категорії роду в українській мові, порівняно з
російською, закладена фонетично-орфоепічними нормами
українського мовлення, які мають великий вплив на всі засоби
вираження родових ознак (сторінка - страница, сторіночка -
страничка; динамічність- динамичность, ненави(ы)сть-ненави(і)сть).
9. Суфікси і закінчення (тобто словотвірний засіб вираження категорії
роду іменника) саме й дають найбагатший матеріал для порівнянь
особливостей в українській і російській мовах, тому що синтаксичний
засіб за своєю методою не відрізняється в цих мовах. Роздивимося:
шахтар-шахтёр, товариш-товарищ, школяр-школьник, віте(э)р-
вете(є)р, читач-читатель, замовник-заказчик, покажчик-показатель,
носій-носитель, словник-словарь, путівник-путеводитель.
Показовим є також використання зменьшувально -
пестливих суфіксів, на які так багата українська мова. Вони
якісно змінюють родове закінчення: соколонько-
соколик(рос.), синонько- сыночек, сыночка(рос.), шпаконько-
скворушка,свекровонько-свекровушка,татонько-папочка,
сватонько-сватьюшка.
10. Висноки:
- при вираженні категорії роду в українській як і в російській мові
використовуються однакові засоби:
1. Морфологічний (система закінчень);
2.Словотвірний(суфікс разом з закінченням або без нього надають
іменникові значення певного роду);
3.Синтаксичний(узгодження в тексті іменника з родом певного
допоміжного слова);
4.Лексичний(реалізується лише в іменниках на позначення істоти із
значенням назв осіб, тварин: батько-мати, брат-сестра);
- певний мелодико – фонетичний уклад української мови, відмінний
від російського, має свої вимоги словотворення, тому на етапі
вимушеної двомовності виникає багато помилок в словах і їх правописі
й вимові;
11. - правильне визначення роду іменника має велике значення при
його вживанні й написанні, це повинно бути закріплено
нормативно як і норми його зміни за відмінками, тому що відсутність
таких законодавчих норм надає право різним довідникам надавати
спірну інформацію. Що, в свою чергу, не дає можливість навіть
комп’ютерним системам перевірки тексту функціонувати гідно;
- повернення в мову старих українських слів – назв предметів
іноді призводить до переходу іменника до іншого роду (без зміни
слова на інше, чи зі зміною), що потребує уваги до зміни флексій і
узгоджувальних зв’язків у реченнях.
12. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Великий тлумачний словник сучасної української мови: з дод. і
допов. / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ
«Перун», 2005. — 1728 с.
2. Горпинич В. О. Морфологія української мови : підручник для
студентів вищих навчальних закладів/ Володимир Олександрович
Горпинич. – К. : ВЦ «Академія», 2004. – 336с.
3. Озерова Н. Г., Басов Г. Д., Качура А. В., Кихно А. В. та ін.
Порівняльна граматика російської та української мов / за ред. Н. Г.
Озерової. – К. : Наук. Думка, 2003. – 534 с.
4. Сучасна українська мова : електронний посібник. - Режим
доступу : http://www.mova.info/pidruchn.aspx - Рід іменників.
5. Тоцька Н. І. Засоби милозвучності української мови.
Українське мовознавство / Н. І. Тоцька. – К., 2000. – Вип. 22. –
С. 3-10, 24, 134-138.
