модуль 1. розділ 2. тема 1, 2
Upcoming SlideShare
Loading in...5
×
 

модуль 1. розділ 2. тема 1, 2

on

  • 2,208 views

Модуль 1. Розділ 2. Тема 1,2 методичні матеріали

Модуль 1. Розділ 2. Тема 1,2 методичні матеріали
Автор Олена Проців, тренер Тернопільсьского РТЦ

Statistics

Views

Total Views
2,208
Views on SlideShare
2,208
Embed Views
0

Actions

Likes
0
Downloads
3
Comments
0

0 Embeds 0

No embeds

Accessibility

Categories

Upload Details

Uploaded via as Adobe PDF

Usage Rights

© All Rights Reserved

Report content

Flagged as inappropriate Flag as inappropriate
Flag as inappropriate

Select your reason for flagging this presentation as inappropriate.

Cancel
  • Full Name Full Name Comment goes here.
    Are you sure you want to
    Your message goes here
    Processing…
Post Comment
Edit your comment

модуль 1. розділ 2. тема 1, 2 модуль 1. розділ 2. тема 1, 2 Document Transcript

  • Тернопільський регіональний тренінгів центрОснови комп’ютерної грамотності. Основи роботи в Інтернеті для бібліотечних працівників Модуль 1 Методичні матеріали до вивчення розділу 2 «Основи роботи в Інтернеті для бібліотечних працівників» (тема1, 2) Підготувала: Олена Проців, тренер Тернопільського РТЦ Тернопіль, 2011
  • Тема 1. Світова мережа Інтернет: історія, загальні поняття 1. Локальні та глобальні комп’ютерні мережі Сучасне інформаційне суспільство потребує високих швидкостейобробляння інформації, зручних форм її зберігання та передавання. Для цьогоокремі компютери зєднують за допомогою каналів зівязку в єдині системи —компютерні мережі. Компютерна мережа — система звязку між двома чи більшекомпютерами. У ширшому розумінні компютерна мережа (КМ) — це системазвязку через кабельне чи повітряне середовище, самі компютери різногофункціонального призначення і мережеве обладнання. Для передачі інформаціїможуть бути використані різні фізичні явища, як правило — різні видиелектричних сигналів чи електромагнітного випромінювання. Середовищамипередавання у компютерних мережах можуть бути телефонні кабелі, таспеціальні мережеві кабелі Компютерні мережі поділяють на локальні та глобальні. Зазвичай під локальною компютерною мережею розуміють системувзаємозвязаних компютерів, що працюють у межах однієї будівлі абоорганізації, проте сучасні локальні мережі можуть забезпечувати звязок навідстані кількох десятків кілометрів, а це вже не відстані між сусіднімибудинками. А, користуючись глобальною мережею, можуть зєднуватися міжсобою компютери, розміщені на сусідніх робочих столах. Тому на сьогодні локальною вважають таку мережу, у якій користувачіне помічають наявність самого звязку між компютерами, тобто локальнамережа має забезпечувати прозорий звязок. При цьому компютери локальноїмережі ніби обєднують в один віртуальний компютер, ресурси якого доступнівсім абонентам мережі, і цей доступ не менш зручний, ніж доступ до ресурсіввласного компютера. Під зручністю розуміють високу реальну швидкістьдоступу та обміну інформацією між окремими компютерами, що майженепомітна для користувача. Кожний компютер, підєднаний до мережі, повиненмати мережеву карту (мережевий адаптер), яка забезпечує передавання таприймання інформації з мережі. А для створення високоякісних каналів звязку
  • в локальній мережі компютери (мережні карти) повязують між собою задопомогою: витої пари (вид мережевого кабелю, з одним або декількома парамиізольованих провідників, скручених між собою і покритих пластиковоюоболонкою); коаксіального кабелю, (вид електричного кабелю, який складається з двохциліндричних провідників, вставлених один в інший); оптоволоконного кабелю (принципово інший тип кабелю в порівнянні зрозглянутими двома типами електричного або мідного кабелю. Інформація знього передається не електричним сигналом, а світловим. Головний йогоелемент - це прозоре скловолокно, по якому світло проходить на величезнівідстані (до десятків кілометрів) з незначним ослабленням, є ідеальнимсередовищем передавання, оскільки на нього не впливають електромагнітніполя). Для підєднання до локальних мереж ноутбуків часто використовуютьбездротове зєднання, коли дані передають за допомогою електромагнітниххвиль. Спосіб зєднання компютерів у мережу називають топологією мережі, аправила обміну даними — протоколами. Поняття топології застосовнепереважно до локальних мереж, у яких можна прослідкувати структуру звязківміж компютерами. (У глобальних мережах структура схована від користувачіві не дуже важлива, оскільки кожний сеанс звязку може проходити власнимшляхом) Топологія локальної мережі визначає вимоги до обладнання, типукабелю, можливі та найзручніші методи керування обміном, надійність роботита можливість розширення мережі. Існують три базові топології локальної мережі: шина (усі компютери (мережні вузли) паралельно під’єднані до однієї лініїзвязку); зірка (компютери зєднані між собою не безпосередньо, а черезспеціальний пристрій — концентратор (хаб); кільце (компютери послідовно зєднано в кільце)
  • Для організації зручної роботи в локальній мережі призначено папкуМережеве оточення, ярлик якої зазвичай розміщено на Робочому столі. У вікніцієї папки відображено ярлики компютерів вашої мережі, принтерів та іншихмережних ресурсів. Такі ярлики автоматично створюються в цій папці, колиадміністратор або клієнт мережі призначає спільний доступ до певних ресурсів. Локальною мережею можна передавати найрізноманітнішу інформацію:зображення, телефонні розмови, електронні листи тощо. Найчастіше цей видмереж застосовують для спільного використання дискового простору,пристроїв уведення та виведення інформації (принтерів, сканерів, плотерів) тавиходу до глобальної мережі. На відміну від локальних, глобальні мережі (основна – це Інтернет) необмежують кількість абонентів, тому вони можуть обєднати компютери,розміщені по всьому світу. Глобальні компютерні мережі дають змогупоєднати всі інформаційні ресурси людства та організувати доступ до них. На сьогодні неможливо провести чітку межу між локальними таглобальними мережами. Більшість локальних мереж мають вихід у глобальну.Проте характер інформації, що передається, принципи організації обміну,режими доступу до ресурсів усередині локальної мережі дуже відрізняються відприйнятих у глобальній мережі. А можливість виходу в глобальну мережузалишається одним з можливих ресурсів, які отримують користувачі локальноїмережі. 2. Світова мережа Інтернет: історія і сучасність. Інтернет – глобальна мережа, яка поєднує мільйони комп’ютерів в усьомусвіті. Прорадителькою сучасної мережі Інтернет прийнято вважатиамериканську військово-промислову територіальну мережу ARPA - AdvancedResearch Project Agency (Агентство з передових дослідницьких проектів). У1962 році Джозеф Ліклайдер (1915-1990), керівник ARPA висловив ідеюВсесвітньої компютерної мережі. За 5 років, у 1969 році Міністерство оборониСША започаткувало розробку проекту, котрий мав на меті створення надійної
  • системи передачі інформації на випадок війни. Агентство ARPA запропонувалорозробити для цього компютерну мережу. Розробка була дорученаКаліфорнійському університету Лос-Анджелеса, Стенфордському дослідномуцентрові, Університету штату Юта та Університету штату Каліфорнія в Санта-Барбарі. Ця мережа була названа ARPANET (англ. Advanced Research ProjectsAgency Network — Мережа Агентства передових досліджень). В рамкахпроекту мережа обєднала названі заклади. Всі роботи фінансувались зарахунок Міністерства оборони. ARPANET почала активно рости й розвиватись;її дедалі ширше почали використовувати вчені із різних галузей науки. Перший сервер ARPANET було встановлено 1 вересня 1969 року уКаліфорнійському університеті в Лос-Анжелесі. Компютер «Honeywell 516»мав 12 кілобайт оперативної памяті. До 1971 року була розроблена перша програма для відправки електронноїпошти мережею, котра відразу стала дуже популярною. До 1972 р. сорок компютерних центрів могли обмінюватися між собоюелектронною поштою, здійснювати сеанси роботи з віддаленими на кількасотень і тисячі кілометрів машинами і передавати файли з даними. У 1973 році до мережі через трансатлантичний кабель були підключеніперші іноземні організації з Великобританії та Норвегії — мережа сталаміжнародною. У 1970-х роках мережа загалом використовувалась для пересилкиелектронної пошти, тоді ж появились перші списки поштових розсилок, групиновин та дошки оголошень. Але в ті часи мережа ще не могла легко взаємодіятиз іншими мережами, котрі були побудовані на інших технічних стандартах. Докінця 1970-х років почали активно розвиватись протоколи передачі даних, щобули стандартизовані у 1982—1983 роках. 1 січня 1983 року мережа ARPANET перейшла з протоколу NCP напротокол TCP/IP, який досі успішно використовується для обєднання мереж.Саме у 1983 році за мережею ARPANET закріпився термін «Інтернет».
  • У 1984 році була розроблена система доменних назв (англ. Domain NameSystem, DNS —унікальних алфавітно-цифрових імен, що ідентифікуютьконкретний вузол Інтернет. У 1984 році у мережі ARPANET з’явився серйозний суперник —Національний науковий фонд США (NSF), який заснував міжуніверситетськумережу NSFNet (англ. National Science Foundation Network), котра буласформована з дрібніших мереж, включаючи відомі на той час Usenet та Bitnet імала значно більшу пропускну здатність, аніж ARPANET. До цієї мережі за рікпідєдналось близько 10 тисяч компютерів; звання «Інтернет» почало плавнопереходити до NSFNet. У 1988 році було винайдено протокол Internet Relay Chat (IRC), завдякиякому в Інтернеті стало можливим спілкування в реальному часі (чат). У 1989 році в Європі, в стінах Європейського центру ядерних дослідженьнародилась концепція павутиння (вебу). Її запропонував знаменитийбританський вчений Тім Бернерс-Лі, він же протягом двох років розроблявпротокол HTTP, мову гіпертекстової розмітки HTML та ідентифікатори URI. У 1990 році мережа ARPANET припинила своє існування, програвшиконкуренцію NSFNet. У 1991 році веб став доступний в Інтернеті, а в 1993 році зявився першийвеб-браузер (англ. web-browser) NCSA Mosaic. Всесвітня павутина ставаладедалі популярнішою. У 1995 році NSFNet повернулась до ролі дослідницької мережі;маршрутизацією всього трафіку Інтернету тепер займались мережевіпровайдери (постачальники послуг), а не суперкомпютери Національногонаукового фонду. В тому ж році веб став основним постачальником інформації в Інтернеті,обігнавши за обсягом трафіку (кількості інформаії) протокол передачі файлівFTP. Можна сказати, що веб перетворив Інтернет і створили його сучаснийвигляд. З 1996 року Всесвітнє павутиння майже повністю підмінило собоюпоняття «Інтернет».
  • Протягом 1990-х років Інтернет обєднав у собі більшість існуючих на тойчас мереж (хоча деякі, як, наприклад, Фідонет, залишились відособленими).Завдяки відсутності єдиного керуючого центру, а також завдяки відкритостітехнічних стандартів Інтернету, що автоматично робило мережі незалежнимивід бізнесу чи уряду, обєднання виглядало неймовірно привабливим. До 1997 року в Інтернеті нараховувалось близько 10 мільйонівкомпютерів і було зареєстровано більше мільйона доменних назв. Інтернет ставдуже популярним засобом обміну інформацією. У 1998 році Папа Римський Іоанн Павло II заснував Всесвітній деньІнтернету 30 вересня. У 2000 р. нараховувалося близько 327 млн користувачів, з них тільки вСША чисельність перевищувала 100 млн чоловік. У 2004 р. Інтернет нараховував 700 млн користувачів, і найближчим часомїхня кількість зросте до 1 млрд. Число сайтів, що складало в 1993 р. 26 тис.,сьогодні перевищує 5млн. 5 січня 2011 року кількість інтернет користувачів у світі сягнула 2мільярдів. На даний момент Інтернет став доступним не лише через компютернімережі, але й через супутники звязку, радіосигнали, кабельне телебачення,телефонні лінії, мережі стільникового звязку, спеціальні оптико-волоконні лініїі електропроводи. Всесвітня мережа стала невідємною часткою життя урозвинутих країнах, та країнах, котрі розвиваються. Мільйони людей щоденно використовують Інтернет для спілкування йотримання потрібної інформації. Ідеологічною основою Інтернету є відсутність загального центрууправління, повна самостійність кожного сегмента.
  • 3. Особливості побудови мережі Інтернет. Ідентифікація комп’терів.Протоколи передачі даних. Інтернет складається з багатьох тисяч корпоративних, наукових, урядовихта домашніх компютерних мереж. Компютер користувача за допомогою лінії звязку підключається докомпютера провайдера, який, в свою чергу підключений до іншого компютерамережі і т.д. Інформація в мережі зберігається як на компютерах провайдера,так і на спеціальних компютерах, які називаються інформаційними серверами.Компютери, до яких підключаються багато інших компютери називаютьсерверами. Провайдером називається організація, через яку рядові компютерипідключаються до глобальної мережі. Мал. 1. Структура мережі Інтернет
  • Відмінною особливістю мережі Інтернет є висока надійність: при виході зладу частини компютерів і ліній звязку мережа буде продовжуватифункціонувати і буде передавати повідомлення по інших лініях звязку. Таканадійність забезпечується тим, що в Інтернет немає єдиного центру управління.Організації, зєднані один з одним самими швидкісними лініями звязку,утворюють базову частину мережі або хребет. Якщо провайдер підключенийбезпосередньо до хребта, то швидкість передачі інформації користувачам будемаксимальною. Провайдери можуть бути дрібними і великими. Насправдірізниця між користувачами і провайдерами досить умовна. Будь-якийкористувач може надати послуги підключення до мережі іншим користувачам. Обєднання мереж різної архітектури та топології стало можливо завдякипротоколу IP (англ. Internet Protocol) і принципу маршрутизації пакетів даних. Протокол IP — це набір правил і угод, що використовуються при передачіданих. Кожна програма, що претендує на роботу в мережі, повиннадотримуватися певних правил для прийому та передачі даних. Основнимпротоколом в мережі Інтернет є транспортний протокол TCP/IP. У основі роботи Інтернет лежить мережевий протокол TCP/IP —загальноприйнята система кодування, що дозволяє компютерам обмінюватисяданими по мережі в зрозумілій один для одного формі. Як неважко відмітити,термін TCP/IP складається з двох частин: TCP (Transmission Control Protocol —протокол управління передачею даних) і IP (Internet Protocol — протоколІнтернет). Кожен компютер в Мережі «розуміє» ці два протоколи івикористовує їх для передачі даних за певним маршрутом. Спочатку TCPрозбиває інформацію — електронний лист, HTML-документ або що-небудь ще- на невеликі фрагменти, які називають пакетами. Кожний з пакетівпоміщується в «електронний конверт» з адресами одержувача і відправника.Тепер до справи береться IP-протокол, який повинен визначити, як кращевсього доставити електронний пакет з пункту А в пункт В. Для кожного пакетуокремо він знаходить шлях, що проходить через ряд маршрутизаторів —компютерів, що використовуючи IP-адреси, направляють інформаційні пакетидо зазначеного в них одержувача — подібно тому, як звичайні листи на шляху
  • від відправника до одержувача проходять через декілька поштових відділень.Маршрутизатор аналізує адресу одержувача і передає пакет наступномумаршрутизатору, розташованому в потрібному напрямі. Якщо ваш електроннийлист було розбито на декілька пакетів, кожний з них міг дістатися до місцяпризначення по своєму маршруту. Проте ви про це так і не дізнаєтеся, оскількипри їх отриманні в кінцевому пункті знову вступає в справу TCP-протокол. Вінпереконується, що всі пакети дійшли непошкодженими, а потім збирає з нихпервинне повідомлення. TCP/IP — це найважливіший зі всієї безлічі протоколів Інтернет. Крім нього відмітимо основні протоколи, які за допомогою протоколуTCP/IP передають інформацію по мережі Інтернет: HTTP (HyperText Transfer Protocol) — для передачі гіпертексту; FTP (File Transfer Protocol - протокол передачі файлів; SMTP (Simple Mail Transfer Protocol — простий протокол для передачіпошти. Для того, щоб здійснювати обмін даними, кожний компютер,підключений до Internet, повинен мати свою адресу. В Internetвикористовуються два типи адрес: цифрові або IP-адреси і доменні (від англ.domain — галузь, сфера). Розглянемо структуру кожного з цих типів. IP-адреса за змістом подібна до поштового індексу, що міститьінформацію про місто (перші дві цифри) і поштове відділення в ньому (останнітри цифри). IP-адреса є послідовністю з чотирьох чисел, розділених крапками. Наприклад: 25.34.100.8. Кожне з чисел займає 1 байт = 8 бітів (тому їх часто називають октетами),а отже може набувати значень від 0 до 255. Ліва частина IP-адреси визначаєконкретну мережу в Internet і називається ідентифікатором мережі (англ.network ID). Права частина IP-адреси визначає конкретний компютер у ціймережі й називається ідентифікатором компютера (англ. host ID). У таких адресах три лівих октети містять ідентифікатор мережі, а крайнійправоруч — ідентифікатор компютера.
  • Залежно від вашого мережевого провайдера, ваша IP-адреса може абозалишатися незмінною при кожному підключенні до Інтернет, або змінюватисявід сеансу до сеансу. Проте з погляду людини існування однієї тільки чисельної адресаціївиявилося незручним — з таким же успіхом ми могли б пронумерувати всіміста на планеті, але вони мають назви. Тому в Інтернет були введені доменніімена. Доменне імя — це унікальне алфавітно-цифрове імя, що ідентифікуєконкретний вузол Інтернет. Доменні імена звичайно складаються з двох ібільше частин, розділених крапками. Ліва частина доменного імені відповідаєкінцевому вузлу мережі (ідентифікує кінцевий вузол мережі). Права частина єбільш загальною (визначає країну, область, регіон і т. п.). Доменне імя може мати, наприклад, такий вигляд: cki.ipri.kiev.ua. Якправило, ліва частина доменного імені збігається з назвою організації, компаніїтощо. Звернення до доменного імені в першу чергу прямує до так званогосервера імен доменів (Domain Name Server - DNS), який на імя доменавідновлює IP-адресу і переадресовує запит за цією адресою. Так, наприклад, виможете запитати у браузера сторінку з адресою http://www.cnet.com/ абоhttp://204.162.80.183/, і результат буде одним і тим же. 4. Складові Інтернету. Поняття про веб. У складі мережі Інтернет існує ряд сервісів або служб (E-mail, USENET,TELNET, WWW, FTP та ін) В даний час найбільша частина трафіку (інформаційного потоку) вІнтернет припадає на службу World Wide Web (веб, всесвітнє павутиння). Принцип роботи сервісу WWW був розроблений фізиками Тімом Бернес-Лі і Робертом Кайо в європейському дослідницькому центрі CERN (Женева) в1989 році. В даний час Web-служба Інтернет містить мільйони сторінокінформації з різними видами документів.
  • Веб — частина Інтернету, з якою знайома більшість людей. Веб настількипопулярний, що часто слова Інтернет і веб люди використовують як синоніми.Але до Інтернету також входять й інші служби, такі як електронна пошта, групиновин і спільне використання файлів. Можна надсилати повідомленняелектронної пошти або бути учасником групи новин, не використовуючи веб. Веб містить значний обсяг інформації – набагато більший, ніжнайвизначніші бібліотеки світу. Наприклад, можна читати новини та рецензії нафільми, перевіряти розклади літаків, переглядати карти міста, отримуватипрогнози погоди або досліджувати питання здоров’я. Широко доступнідовідкові джерела, такі як словники й енциклопедії, а також історичнідокументи та тексти класичної літератури. Більшість компаній, урядових установ, некомерційних організацій, музеїв ібібліотек мають веб-сайти з інформацією про свої продукти, послуги абоколекції. Багато людей створюють веб-сайти з особистими журналами, якіназиваються блогами (скорочено від web logs), і де пишуть про свої захопленняй інтереси. Хоча веб надає широкі можливості для здійснення досліджень, не всяінформація в ньому достовірна. Інформація на деяких веб-сайтах може бутинеточною, застарілою або неповною. Перш ніж покладатися на інформаціюпотрібно, переконайтися, що вона походить із надійного джерела, і перевіритиїї в інших джерелах. Один із найпопулярніших способів використання Інтернету. Повідомленняелектронної пошти можна надіслати будь-кому, хто має електронну адресу, івоно з’явиться у вхідній пошті одержувача майже миттєво, навіть якщо вінживе в іншому кінці світу. За допомогою служби обміну миттєвими повідомленнями можна вестибесіди, навіть із групою людей, у реальному часі. Після введення та надсиланнямиттєвого повідомлення воно відразу відображається для всіх учасників бесіди.На відміну від електронної пошти, усі учасники обміну миттєвимиповідомленнями мають бути в онлайні (підключені до Інтернету) і білякомп’ютерів.
  • Групи новин і форуми у вебі дозволяють брати участь в обговоренняхспільних тем з іншими людьми. Наприклад, якщо виникають ускладнення звикористанням програми, можна надіслати запитання до дискусійної групикористувачів цієї програми. Обмін даними. Можна передавати (копіювати) зображення із цифровоїкамери на веб-сайт обміну фотографіями. Запрошені друзі та родичі можутьзайти на веб-сайт і переглянути ваші фотоальбоми. Веб — це найбільший універмаг світу. На веб-сайтах великих торговихзакладів можна переглядати й купувати різноманітні товари: книги, музичнупродукцію, іграшки, одяг, електроніку тощо (зазвичай для цього потрібнакредитна картка). Через веб-сайти, які працюють у режимі аукціону, такожможна купувати та продавати використані речі. У вебі можна грати в будь-які ігри, часто проти інших гравців, незалежновід того, у якій частині світу вони перебувають. Багато ігор пропонуютьсябезкоштовно, інші ж можна завантажити за певну плату. Також можнапрослуховувати Інтернет-радіостанції, переглядати фрагменти фільмів ізавантажувати або купувати музику, відео та навіть деякі телевізійні шоу. 5. Український сегмент Інтернету Історія вітчизняного Інтернету починається восени 1990 року, коли секторЮрія Янківського з Міжгалузевого Наукового Центру ТехнологіїПрограмування «Технософт» (керівник Ігор Вельбицький) підключився досвітової мережі Інтернет, ставши її першим українським абонентом. Запрактичної недоступності автоматичного телефонного зв`язку в країні, колинадіслати звичайний факс займало майже чотири години, можливість не тількипередати електронну пошту у світову мережу за лічені, а й брати участь увідкритих світових форумах USENET, стала дійсним інформаційним проривомспочатку для інженерів Технософт, а незабаром і для багатьох іншихпершопрохідників Інтернету з України. Підкорені ідеєю Інтернет, інженери Технософт розгорнули першийукраїнський вузол RELCOM, і навесні 1991-го року почали підключення
  • абонентів України. Першим абонентом вже українського сегменту Інтернетстав Інститут кібернетики на чалі з Миколою Роєнком, а вже до кінця 1991-гороку вузол Технософт обслуговував абонентів не тільки Києва, а і багатьохінших міст України. Історія домену .ua (так би мовити, «виключно українського» інтернету)починається восени 1991 року, коли українські фахівці розпочали переговори зIANA про виділення для України власного домену, осібно від загального длявсього колишнього Радянського Союзу .su. 1 грудня 1992 року представникIANA Джонатан Постел делегує домен першого рівня коду країни .uaпровідним українським Інтернет-фахівцям, обраними Інтернет-співтовариством — Олегові Волощуку й Ігорю Свиридову. Обовязкиадміністраторів виконувались на громадських засадах. Дволітерний код країни UA встановлено міжнародним стандартом ISO3166 для ідентифікації географічної території, і не є засобом ідентифікаціїдержави Україна та/або української нації. У січні 1993 року у м. Славське проведено конференцію українськихінтернет-фахівців, на якій було делеговано 27 регіональних доменів — длякожної з областей України та окремо для міст Київ і Севастополь. 1995 року адміністратором .UA ccTLD делеговані цільові публічні домениCOM.UA, GOV.UA, NET.UA. Домен GOV.UA призначений для обслуговуваннядержавних установ і організацій України, що здійснюють свою діяльністьвідповідно до чинного законодавства України. Домен COM.UA делегований вінтересах заздалегідь не визначеного співтовариства користувачів. Томупублічний домен COM.UA є одночасно доменом загального призначення (англ.generic domain). Домени третього рівня в домені NET.UA делегуютьсяюридичним особам, які зареєстровані на території України і декларуюютьнадання мережевих послуг на території України як провідний вид діяльності.Делеговані короткі (двох-літерні) географічні домени-синоніми (km.ua =khmelnytsky.ua і ін.). 21 лютого 2001 року неформальне товариство UA NCG ухвалює створитиТОВ «Хостмайстер» — юридичну особу, основною метою якої є практичне
  • втілення принципів діяльності адміністратора .UA ccTLD. Діючі адміністратори.UA ccTLD — Дмитро Кохманюк і Ігор Свиридов разом з іншимиадміністраторами публічних доменів *.UA, входять до складу засновниківтовариства. Директором товариства призначений Борис Мостовий. 1 грудня 2002 року виповнилося 10 років з часу офіційного делегуванняУкраїні домену .UA. За 10 років у 51 публічному домені зареєстровано понад100 тисяч доменних імен, а в домені .UA — понад 500 приватних доменнихімен. У березні 2009 року українська аудиторія користувачів Інтернету(користувачі, які зробили більше одного перегляду сторінки за березень 2009року, й користувачі, які переглядали сторінки в березні й у попередньомумісяці) становила 11,96 млн. осіб, що на 9,4% більше, ніж у лютому 2009 року. У регіональному розподілі користувачів зі значним відривом лідирує Київ,на який припало 60,14% усіх користувачів Інтернету в Україні. Далі йдутьОдеса (5,14%), Харків (5,39%), Дніпропетровськ (4,92%), Донецьк (4,82%),Львів (2,83%), Крим (2,80%), Запоріжжя (1,80%). Сумарна частка цих регіонівстановила 24,9%. На решту регіонів України припало 13,26% користувачів. Аутсайдерами за рівнем проникнення Інтернету згідно з даними березня2009 року були Луцьк (0,18%), Житомир (0,21%), Чернівці (0,32%) і Закарпаття(0,31%). Станом на початок 2009 року в домені України .ua (включно з доменамидругого, третього і т.д. рівнів) зареєстровано 390197 імен. На 6 жовтня 2010 року в Україні налічується 12 900 000 користувачівінтернету, за даними «InMind». 33% всіх жителів України користуються Інтернетом не рідше одного разуна місяць. Понад вісім мільйонів інтернет-користувачів проживають у великихмістах і містах з чисельністю населення більші ніж 50 тисяч, 4,6 мільйонакористувачів проживають у менших населених пунктах. З усіх українських Інтернет-користувачів віком від 15 років 8,7 мільйонавикористовують інтернет кожен або практично кожен день.
  • Найвищий рівень поширення Інтернету є серед молодих вікових груп:всесвітньою мережею користуються 61% населення віком від 15 до 29 років,39% осіб віком від 30 до 44 років. Тема 2. Основи навігації у вебі. Програми перегляду (браузери) 1. Поняття гіпертексту та навігації у вебі. Веб (World Wide Web) — інтерактивний сервіс Інтернет в основу якогопокладено гіпертекстове подання інформації в мережі. На веб-серверахструктуризація даних відбувається не на рівні сукупностей даних (файлів), авсередині них. У самих документах є посилання на інші документи, в якихможе знаходитися пояснення або ілюстрація якоїсь думки або терміна впочатковому тексті. Така схема подання даних і називається гіпертекст; йомувластива не деревоподібна структура зберігання даних (як у файловій системі),а мережева. Звідси й походить назва Web — павутина. Гіпертекст дозволяє переглядати інформацію, вибираючи при кожномудоступі до неї новий маршрут (або гіпертекстовий звязок). У гіпертексті деякі слова виділяються графічно, наприклад забарвлюютьсяв інший колір і/або підкреслюються. Виділені слова свідчать про про наявністьзвязку з іншим документом, в якому більш докладно розглядається тема,повязана з виділеним словом. Такий документ також може міститигіпертекстові посилання на інші джерела інформації. Представлення інформації в вебі засноване на можливостях гіпертекстовихпосилань (hiperlinks). Система гіпертексту дає можливість користувачам створювати асоціативнімережі текстів, їх фрагментів і понять. Слова або пропозиції в одномудокументі/файлі звязуються з відповідними поняттями або пропозиціями віншому документі/файлі. Ідея зв’язування відповідних інформаційних фрагментів не є новою длябібліотекаря або інформаційного працівника, це схоже на частовикористовувані в друкованих джерелах перехресні посилання статей, виноски
  • або посилання в кожному розділі книги або статті. У процесі роботи здрукованим джерелом читач може перегорнути сторінку назад, перескочитичерез якусь частину тексту або використовувати осилання на використаніджерела. В електронних системах гіпертексту є можливість легкопереходити до іншої інформації з будь-яким непослідовним посиланням. Для веб-сервісу в мережі Інтернет розроблено спеціальний протоколпередачі даних. Цей протокол називається протоколом передачі гіпертексту —HTTP (Hyper Text Transfer Protocol). Комп’ютери, на які можна отримувати веб-документи, називають HTTP-серверами. Для створення Web-документів (або Web-публікацій) використовуєтьсяспеціальна мова програмування — HTML (Hyper Text Markup Language). Кожен окремий HTML-файл називається сторінкою. Інформація у вебі подається подається на веб-сторінках в кольоровому,візуально привабливому форматі разом зі звуками й анімацією, подібно досторінок журналу. Набір взаємопов’язаних веб-сторінок утворює веб-сайт. Веб міститьмільйони веб-сайтів і мільярди веб-сторінок. Веб-сторінки поєдннуються за допомогою гіперпосилань. Вибравшипосилання на сторінці, можна перейти до іншої сторінки. Перехід між сторінками за допомогою посилань називають навігацією увебі. 2. Програми для перегляду інформації в Інтернеті — браузери Для зручності користування послугами та ресурсами Інтернет,розширення можливостей навігації в світових компютерних мережахвикористовують сервісні програми Інтернет-браузери Спочатку браузери призначалися для перегляду документів з Web-серверів, але конкуренція між виробниками програмного забезпечення призвеладо того, що в них зявилася безліч додаткових можливостей. Як наслідок ,усучасних браузерах поєднуються всі можливі додатки для доступу до Internet.
  • Браузер (оглядач, оглядач мережі або веб-оглядач) - програма, щодозволяє показ і взаємодію з текстом, малюнками і іншою інформацієюприсутньою на сторінках веб-сайтів у всесвітній мережі Інтернет або локальніймережі. Текст і малюнки на сторінках сайту можуть мати гіперпосилання наінші сторінки цього або іншого сайту. Переходячи по гіперпосиланнях, браузер дозволя є швидко і легкоотримати доступ до безлічі веб-сторінок безлічі веб-сайтів. Більшість браузерівтакож наділені властивостями проглядання змісту FTP-серверів. Браузери постійно розвивалися з часів зародження Всесвітньої павутини, із її зростанням ставали все більш важливою програмою типовогоперсонального компютера. Сьогодні браузер — комплексне застосовання дляобробки і виведення складових веб-сторінки, і для надання інтерфейсу між веб-сайтом і його відвідувачем. Щоб потрапити за допомогою браузеру в потрібне місце в мережінеобхідно знати, тобто необхідно знати його адресу в вебі). Як уже зазначалось, для того, щоб інформація безпомилково моглапередаватися з одного компютера на інший, необхідна наявність унікальнихадрес, з допомогою яких можна однозначно визначити (ідентифікувати)одержувача інформації. Подібно до того, як звичайна пошта доставляє поштовівідправлення за адресами, що включає в себе область, місто, вулицю, будинок,квартиру, так і в мережі Інтернет інформаційні пакети доставляються заадресами, тільки в адресі вказуються не будинки та вулиці, а номери мереж, дояких підключений компютер-одержувач і номери самих компютерів у цихмережах. Отже, кожен компютер, підключений до мережі Інтернет має своюунікальну IP-адресу. Для того, щоб за допомогою браузера звернутися до сервера, що має певнуІР-адресу, необхідно ввести повне доменне ім’я цього сервера. Наприклад,якщо ви відкрили браузер (за умови, що ваш комп’ютер підключений доInternet), і хочете відкрити пошукову систему, то у поле «адреса» потрібноввести http://www.google.com.ua. Цей запис означає, що для звертання до цьогосервера слід використовувати протокол передачі гіпертексту (HTTP). Така
  • форма запису називається універсальним локатором ресурсу (UniversalResource Locator - URL). Структура адреси в форматі URL виглядає таким чином: <протокол>//<імя_компютера>/<каталог>/<імя_файлу> Отже, універсальний покажчик ресурсу складається з таких складових: 1. Протокол —набір правил, за яким відбувається обмін інформацією.Найбільш часто використовуваний протокол http:// — протокол передачігіпертексту. 2. Доменне імя або IP-адреса, яка дозволяє однозначно ідентифікуватикомпютер (сервер) у мережі Інтернет, що містить потрібну інформацію. 3. Шлях, що складається з імен папок, розділених символом / (слеш),послідовно відкриваючи які можна «добратися» до потрібної інформації. 4. Файл, який містить потрібну інформацію. Наприклад: http://library.te.ua/servises/platni_poslugy/ Оскільки весь URL набирати з клавіатури досить довго і незручно, то,зазвичай, вводять тільки доменне імя (www в більшості випадків можнаопускати), а такі його частини, як протокол, шлях і імя файлу будуть заповненіза замовчуванням. Браузер під’єднується до http-сервера, отримує з нього документ іформатує його для представлення користувачеві або намагається викликатизовнішню програму, яка це зробить, залежно від формату документа. Форматидокумента, які браузер повинен представляти без допомоги зовнішніх програм,визначає World Wide Web Consortium (скорочено W3C). До них належатьформати текстових документів HTML та XHTML, а також найпоширенішіформати растрової графіки GIF, JPEG тощо. Перший веб-браузер — NCSA Mosaic — з’явився у 1993 році. Сьогодні існує ціла низка програм для навігації в Інтернет.Найпопулярнішими з них є : Internet Explorer — безкоштовний графічний браузер дляопераційної системи Windows. Internet Explorer має 68% ужитку в світі.
  • Кількість користувачів, що користуються Internet Explorer, в останній часзнижується, в першу чергу за рахунок збільшення аудиторії прихильників двохосновних браузерів-конкурентів — Mozilla Firefox и Opera. Остання версіяInternet Explorer вміє працювати з вкладками, блокувати спливаючі рекламнівікна, підтримує інтернаціональні доменні імена тощо. Крім того InternetExplorer без проблем оновлюється за допомогою системи Windows Update. Mozilla Firefox — швидкий, надійний та легкий в роботі і добре захищений безкоштовний браузер з відкритим кодом. Після випускуверсії 1.0 9 листопада 2004 року одержав схвальні відгуки користуваччів. Уперші 100 днів після випуску версії 1.0, Firefox став однією із найуживанішихпрограм із відкритим кодом. 19 листопада 2005 року (за 344 дні після випускуверсії 1.0) Firefox було завантажено в 100 мільйонний раз. Firefox належить21% ужитку в світі. Існують версії для Windows, Mac OS X, Linux, OS/2,FreeBSD, Solaris й інших операційних систем. Mozilla Firefox — без сумнівів кращий веб-навігатор усіх часів і народів.Це швидкий і надійний, легкий у роботі й добре захищений безкоштовнийбраузер. Одне з основних гідностей браузера Mozilla Firefox — гнучкістьі розширюваність. Простий і лаконічний, але в теж час зручний, інтерфейс дозволяє освоїтипрограму за кілька хвилин. Основні переваги Mozilla Firefox: — Зручна панель закладок, що дозволяє одним клацанням мишки створитизакладку або перейти на улюблений сайт і довідатися заголовки останніх новин. — Інтегрована панель пошуку за допомогою якої можна знаходитиінформацію в різних пошукових системах. Кількість пошукових систем можназбільшити, установивши необхідні плагіни. — Вкладки. Можливість переглядати й працювати з декількома сайтамиодночасно в окремих вкладках одного вікна браузера. — Автоматичне відновлення. У більшості випадків розмір відновленьне більше декількох сотень кілобайт. — Захист приватности. Одним клацанням мишки можна вилучити всіособисті дані: історію навігації, cookies, дані веб-форм, паролі...
  • — Безпечна навігація по Інтернеті. Firefox зберігає конфіденційність,захищає від вірусів, шпигунських програм і спливаючих вікон. — Підтримка технології RSS. Можливість створення закладок. — Розширюваність. Mozilla Firefox — браузер, що має найбільшу кількістьдоповнень (плагінів). Ви можете набудовувати панелі інструментів, ставитидодаткові модулі й теми оформлення. За допомогою плагінів Mozilla Firefoxперетворюється з маленького компактного браузера в прекраснийбагатофункціональний інструмент для подорожей по всесвітній мережі. Opera — потужний безкоштовний браузер, що надає безліч зручнихфункцій для зручної навігації в Інтернеті. Opera — браузер, який може впоратися з багатьма задачами, повязаними зІнтернетом, тобто не лише з переглядом веб-сторінок, а й з надсиланням таотриманням електронної пошти, завантаженням файлів, доступом до ftp-серверів, веденням списку контактів та Інтернет-чатом. Вважається одним ізнайшвидших браузерів. Браузер Opera було розроблено компанією Opera Software (Осло,Норвегія). Він працює на багатьох операційних системах, у т. ч. MicrosoftWindows, Mac і Linux. Також він займає одну з найвищих позицій середбраузерів для мобільних телефонів (Opera Mini). Браузер Opera безкоштовнийдля персональних компютерів. Міжнародна версія браузера має багатомовнийінтерфейс, включаючи український. Opera надає безліч зручних функцій для навігації в Інтернеті. Сьогодні цевже не тільки браузер, але й великий набір інших корисних сервісів і послуг,серед яких можна виділити відсилання й одержання електронної пошти,завантаження файлів, доступ до ftp-серверам, ведення списку контактів і інше...За результатами незалежних тестів Opera вважається одним з найшвидшихбраузерів. Серед особливостей браузера можна виділити широкі можливості понавігації в одному вікні програми а також можливості масштабуваннядокументів відображуваних у ньому. Однієї з "фірмових" особливостей є
  • навігація за допомогою спеціальних рухів мишкою. Деякі інші можливості йособливості Opera: - Можливість блокування будь-якого змісту веб-сторінок (реклами,зображень і т.п.). - Пошук в інтегрованій пошуковій системі з використанням більшостівідомих онлайн сервісів (Google, ebay, Amazon). - Можливість установки своїх настроювань для відображення сайтів. - Перегляд сторінок у вигляді вкладок дозволяє більш швидку й більшзручну навігацію. - Блокування спливаючих вікон. Можливість вибору сайтів на яких будепроводитися блокування. - Можливість збереження сесій. Під час наступного запуску браузера виможете почати роботу зі сторінок, відкритих під час останнього сеансу роботиіз браузером Opera. - Високий рівень захисту інформації. Браузер Opera підтримує 256-бітовешифрування, найпотужніше шифрування для Інтернету. Особисті дані легкостерти в будь-який час. - Вбудований поштовий клієнт для роботи з електронною поштою йстрічками новин. Адресна книга тощо. Частка користувачів Opera становть близько 1% користувачів мережіІнтернет. Google Chrome — безкоштовний браузер, що поєднує простоту дизайну з сучасними технологіями. Google Chrome розроблений компанією Google. Його програмнаархітектура була створена з чистого аркуша (однак використовуючи іншепрограмне забезпечення з відкритим вихідним кодом, у тому числі компонентиWebKit та Mozilla) з метою задоволення поточних потреб користувачів. Новаархітектура насамперед визнає той факт, що на сьогодні більшість веб-сайтів єне просто веб-сторінками, але веб-застосуваннями. Заявленими перевагамиданої архітектури є підвищена стабільність, швидкість, безпека, а також чистий,простий та ефективний інтерфейс користувача.
  • Після 100 днів тестування Google випустив версію 1.0 свого оглядача 11грудня 2008 року. Google Chrome надає більшу стабільність, швидкість і безпеку, ніж багатоінших існуючих на сьогодні браузерів. При цьому він має простий і ефективнийінтерфейс користувача. Основні характеристики Google Chrome: - один рядок як для переходу за адресою, так і для пошукового запиту; - при роботі в режимі інкогніто історія навігації не зберігається; - кожна відкрита в браузері вкладка не залежить від інших, тому збійодного додатка не відбивається на роботі інших; - Google Chrome попереджає користувача про відвідування небезпечнихсторінок; - дозволяє створювати «миттєві» закладки одним натисканням на іконку увигляді зірочки ліворуч від адресного рядка; - немає докучливих диспетчерів завантаження — статус завантаженнявідображається в нижній частині вікна. Частка прихильників Google Chrome серед користувачів Інтернету —1,04 %. Safari — безкоштовний веб-браузер розроблений компанієюApple Inc. для Mac OS X. З 2007 року існує також, надана на цій сторінці, версіядля Windows. По завіреннях розроблювачів Safari — найшвидший браузер дляцієї операційної системи. Браузер Safari надає більшість звичайних для сучасних браузерів функцій:підтримка вкладок, що дозволяє міняти їх місцями, переносити вкладки зодного вікна в інше, і створення нових вікон із вкладок; зміна пошукової формизалежно від довжини запиту, що вводиться. Можна використовувати на вибірGoogle або Yahoo!; блокування спливаючих вікон (за замовчуванням Safariблокує всі небажані вікна); пошук по історії навігації й закладкам; перевіркаорфографії у всіх полях уведення тексту; можливість зміни розмірів текстовихполів, що робить дуже зручним уведення тексту більших розмірів . Крім тоговін має ряд особливостей, які виділяють його серед інших подібних програм.
  • Частка користувачів Safari у загальній кількості користувачів мережіІнтернет становить 7,93 %. Avant Browser — дружній для користувача веб-браузер, щовідрізняється стабільністю та універсальністю, високою швидкістю роботи,простим і приємним інтерфейсом і просунутими можливостями роботив Інтернеті. Серед можливостей Avant Browser можна відзначити вбудованийблокувальник спливаючих вікон, пошук у популярних пошукових системах,чистильник слідів роботи в Інтернеті. Також цей браузер має зручні функціїроботи з веб-сторінками — одним клацанням миші можна зупинятизавантаження всіх сторінок одночасно, обновляти їх, закривати абопереупорядковувати. Maxthon — безкоштовний багатофункціональний веб-браузер здосить зручним інтерфейсом і великою кількістю корисних можливостей.З найбільш важливих особливостей даного браузера варто відзначити зручнийінтерфейс із підтримкою вкладок. Взагалі ж можливостей в Maxthon дуже багато: швидкий переклад веб-сторінок з однієї мови на іншій, пошук відразу по декільком пошуковимсистемам, автопрокрутка веб-сторінки, розблокування контекстного меню,автозаполнение форм і т.д. і т.п., у тому числі й автоматичне відновлення самоїпрограми з появою нової версії. Крім того є спеціальні веб-переглядачі, вбудовані у відносно прості моделімобільних телефонів, які орієнтовані на спеціально спрощений текстовийформат WML (наприклад Opera-mini), проте сучасні моделі спроможніпоказувати також HTML та XHTML.Існують також браузери, що можутьвідтворювати лише текстову інформацію (наприклад, Lynx ). Такі переглядачіінколи використовуються, коли відсутній доступ до графічного середовища іроботу обмежено командним рядком. Практично всі популярні браузери розповсюджуються безкоштовно або «вкомплекті» з іншими програмами.
  • 3. Браузер MS Internet Explorer: принципи роботи, вихід в Інтернет таосновні прийоми навігації, додаткові можливості. Для запуску Internet Explorer необхідно:  Натискання лівою кнопкою миші на значку Internet Explorer напанелі швидкого доступу;  Подвійне натискання лівою кнопкою миші на значку InternetExplorer на робочому столі;  Виконання команди: Пуск / усі програми / натискання лівоюкнопкою миші на значку Internet Explorer. Після запуску програми на екрані монітору з’явиться вікно MS InternetExplorer, яке є стандартним вікном Windows, а отже містить наступніелементи:  Заголовок,  Кнопки «Згорнути», «Розгорнути» і «Закрити»,  Меню,  Смуга прокручування,  Межі та кути Заголовок вікна – це стандартний заголовок ОС Windows, в якому окрімназви програми відображається ще й назва поточної відкритої Web-сторінки. В правій верхній частині вікна розташовані кнопки «Згорнути»,«Розгорнути» і «Закрити», що використовуються для стандартних дій з вікнамив системі Windows. Під заголовком вікна розташоване Меню. З його допомогою можнанабрати будь-яку команду броузера Internet Explorer. Меню має 6 наступнихзакладок: Файл Правка Вигдяд Вибране Сервіс Довідка.
  • На Панелі інструментів розташовано значки, що означають різні дії, якіможна виконувати в процесі роботи з Internet Explorer. Їх активізаціявідбувається за допомогою маніпулятора ―миша‖. Спочатку підвести до значкакурсор ―миші‖, щоб з’явилася навколо нього рамка, а потім натиснути, щобвиконувалася команда. Панель інструментів має наступні знаки: Назад, Вперед,Стоп, Поновлення, Додому, Пошук, Друк, Пошта тощо. Рис. 1. Робоче вікно програми Internet Explorer Над рядком Меню розташоване Поле адреси, для введення адресисторінки, яку ви хочете переглянути. Під рядком меню знаходяться вкладки сторінок із якими працюєкористувач. На початку цієї строки відображена Панель «Вибране», якамістить посилання на найвідвідуваніші сайти. Якщо натиснути ―мишкою‖ накнопку посилання, яке вас цікавить, то завантажиться потрібна сторінка. Зміст«Вибраного» формується користувачем у процесі роботи. Центральна частина вікна називається Робочою областю і призначена длявідображення Web-сторінки, яка відкрита в даний час. Коли ця сторінка не
  • поміщується у відведене для неї поле перегляду, то в полі перегляду з’являєтьсягоризонтальна та вертикальна смуга прокручування, що дозволяють розглядатиWeb-сторінку по частинах. У нижній частині вікна розташований Рядок стану який застосовуєтьсядля індикації тих дій, які в даний час виконує Internet Explorer. Наприклад, урядку стану можуть з’являтися наступні повідомлення: Готовий, Завантажуюзображення з вузла, Пошук www.microsoft.com або Знайдено вузол Web.Крім того, він відображає адресу гіпертекстових посилань на поточній Web-сторінці при виборі її ―мишкою‖. Прогрес-індикатор являє собою поле, що розташоване в правомунижньому куті вікна програми. Заповнення цього поля інформує про те, яквиконується операція, що займає достатньо довгий час. Після запуску Internet Explorer у ньому відкривається встановленадомашня сторінка. За промовчанням домашньою сторінкою встановленоMSN.com, веб-сайт корпорації Майкрософт із посиланнями на різноманітнуінформацію та послуги. (Виробником комп’ютера може встановлюватися іншадомашня сторінка.) Однак як домашню можна вибрати будь-яку сторінку,навіть пусту. Як уже зазначалось, кожна веб-сторінка має власну веб-адресу. Така адресаназивається уніфікованим покажчиком ресурсу (URL). Наприклад,http://www.library.te.ua/– URL-адреса Тернопільської ОУНБ. Якщо відома URL-адреса сторінки, її можна ввести безпосередньо вInternet Explorer у поле Адреса. Щоб перейти на веб-сайт, потрібно натиснути кнопку Перехід або клавішуENTER.
  • Вводити префікс http:// та, у більшості випадків, www необов’язково.Наприклад, можна ввести library.te.ua і Internet Explorer додасть потрібнийпрефікс. Основні прийоми навігації 1. Використання посилань. Більшість веб-сторінок містять десятки абонавіть сотні посилань. Щоб перейти з однієї сторінки на іншу, виберітьпосилання. Проте визначити, що на сторінці є посиланням, не завжди легко.Посилання можуть бути текстом, зображеннями або їхнім поєднанням. Текстовіпосилання часто виділяються кольором і підкресленням, але їхні стилі посиланьрізняться залежно від веб-сайту. Щоб перевірити, чи є елемент сторінки посиланням, наведіть вказівник нанього. Про те, що це посилання, свідчитимуть дві ознаки.  Вказівник миші зміниться на долоню із вказівним пальцем.  У рядку стану браузера відобразиться URL-адреса. Ця адреса вказує на веб-сайт, на який можна перейти в разі вибору посилання. 2. Використання кнопок "Назад" і "Вперед". Під час переходів від сторінкидо сторінки Internet Explorer запам’ятовує шлях. Щоб повернутися допопередньої сторінки, натисніть кнопку Назад. Натискайте кнопку Назадстільки разів, на скільки кроків назад потрібно повернутися. Натиснувшикнопку Назад, можна скористатися кнопкою Вперед і перейти на одну сторінкувперед.
  • 3. Використання меню "Недавно переглянуті сторінки". Щоб повернутисядо сторінки, відвіданої в поточному сеансі, не натискаючи кнопки "Назад" або"Вперед", можна скористатися меню "Недавно переглянуті сторінки". Клацнітьстрілку біля кнопки Вперед і виберіть сторінку зі списку. У певний момент може знадобитися відкрити другу (або третю, четвертутощо) веб-сторінку, не закриваючи першу. Для цього Internet Explorer дозволяєстворювати окрему вкладку для кожної нової сторінки, яку потрібно відкрити.За допомогою вкладок можна швидко переключатися між сторінками та навітьпереглядати всі сторінки одночасно. Щоб відкрити веб-сторінку в новій вкладці, натисніть кнопку Створитивкладку: Після натискання кнопки відкриється пуста сторінка в новій вкладці. Тепер можна відкрити будь-яку веб-сторінку, ввівши її URL-адресу,скориставшись полем пошуку або вибравши сторінку зі списку уподобань чижурналу. Якщо відкрито кілька сторінок, для переходу між ними клацніть туабо іншу вкладку. Щоб закрити вкладку, натисніть кнопку Закрити , яку розміщено у правійчастині вкладки. Якщо ви знайшли веб-сайт, до якого хотіли б часто повертатися, йогоможна зберегти у «Вибраному» в Internet Explorer.
  • Для збереження веб-сторінки у «Вибраному» в Internet Explorer потрібно: 1. Перейди на веб-сторінку, яку потрібно зберегти як уподобання. 2. Натиснути кнопку Вибране, а потім Додати до вибраного. 3. У полі Ім’я ввести ім’я для веб-сторінки та натисніть кнопку Додати. Щоб повернутися на цей сайт, його можна вибрати зі списку уподобань, незапам’ятовуючи та не вводячи веб-адресу. Якщо у Вибраному збережено багато посилань, їх можна згрупувати впапки. Щоб переглянути будь-яку сторінку, відвідану протягом останніх двадцятиднів, можна скористатися журналом. Для цього потрібно: 1. натиснути кнопку Вибране. 2. Обрати вкладку Журнал. 3. Зі списку Журнал обрати день або тиждень, а потім ім’я веб- сайту. Список розгорнеться, і відобразяться окремі веб-сторінки, відвідані на цьому веб-сайті. 4. Вибрати веб-сторінку, яку потрібно відкрити.