• Like
  • Save
9 gdz b_st
Upcoming SlideShare
Loading in...5
×
Uploaded on

 

More in: Education
  • Full Name Full Name Comment goes here.
    Are you sure you want to
    Your message goes here
    Be the first to comment
    Be the first to like this
No Downloads

Views

Total Views
9,556
On Slideshare
0
From Embeds
0
Number of Embeds
11

Actions

Shares
Downloads
2
Comments
0
Likes
0

Embeds 0

No embeds

Report content

Flagged as inappropriate Flag as inappropriate
Flag as inappropriate

Select your reason for flagging this presentation as inappropriate.

Cancel
    No notes for slide

Transcript

  • 1. до підручника А. В. Степанюк, Л. С. Барна, Т. В. Гладюк, Г. Я. Жирської, Н. Й. Міщук w w w .4book.org
  • 2. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 1 М ІКРО СКО ПІЧНА БУДОВА КІСТКОВОЇ, ХРЯЩ ОВОЇ ТА М'ЯЗОВОЇ ТКАНИН МЕТА: конкретизувати знання про будову кісткової, хрящової та м’язової тканин; закріпити навички роботи з мікроскопом; розвинути вміння аналізувати, порівнювати та робити висновки. ОБЛАДНАННЯ: мікропрепарати тка­ нин, мікроскопи, підручник, олівець, зошит. ХІД РОБОТИ 1. Підготуйте мікроскоп до роботи. 2. Розгляньте по черзі при малому, а потім при великому збільшенні мікроскопа мікропрепарати кісткової, хрящової та м’язової тканини. 3. Зіставте побачене з іл. 1.10 а, 1.10 б та 1.12 підручника. 4. Схематично зобразьте і позначте структурні компоненти кісткової, хря­ щової та м’язової тканин. 5. Зробіть висновок: укажіть озна­ ки подібності та відмінності в будові розглянутих тканин; зазначте, який зв’язок існує між будовою та функцією тканин організму людини. ВИКОНАННЯ РОБОТИ До опорно-рухової системи організму належать кістки, їх з’єднання (зв’язки, сухожилки) і м'язи, об’єднані в одне ціле. Складові цієї системи становлять понад 50% маси тіла. Функція опорно-рухової системи поля­ гає в забезпеченні переміщення організ­ му в просторі, руху частин тіла, опори й захисту найважливіших органів. Кіст­ ки скелета беруть участь в обміні солей кальцію, фосфору, виконують крово­ творну функцію. Усі рухові процеси в організмі забезпечують м’язи. Так, за їх участю людина виконує фізичну роботу; відбувається рух крові, здійсню­ ються дихальні рухи тощо. Скелет людини складається приблизно з двохсот кісток, маса яких становить 10-15 кг. Вони утворені за допомо­ гою кісткової тканини. Структурною одиницею кісткової тканини є осте- он — циліндричний утвір з нашарувань кісткових пластинок, вставлених одна в одну. Така будова забезпечує міцність кістки, протидіючи силам, що можуть викликати її деформацію. Пластин­ ки остеона складаються з кісткових клітин та міжклітинної речовини. Ос- теоцити мають довгі відростки, за до­ помогою яких з’єднуються між собою, утворюючи своєрідну сітку. Міжклі­ тинна речовина містить мінеральні солі, які надають кістці твердості, та білок осеїн, який зумовлює пружність кісток. У центрі остеона міститься канал. Через нього проходять нервові волокна та кровоносні судини, які живлять кістку. Рис. 1. Мікроскопічна структура кістки: 1 — кісткові клітини; 2 — концентричні пластинки; З — Гаверсів канал Хрящова тканина відрізняється від кісткової тим, що вона складається з хондроцитів — клітин, які не мають відростків. Міжклітинна речовина хрящової тканини містить менше не­ органічних речовин. У хрящах відсут­ ні кровоносні та лімфатичні судини, їх живлення відбувається лише за раху­ нок охрястя (сполучнотканинний шар, що оточує хрящ ззовні). Тому в хря­ щах, порівняно з іншими тканинами, обмінні процеси сповільнені, їх основ­ ні властивості — міцність і пружність. Розрізняють такі хрящі: гіаліновий, волокнистий, еластичний. Гіаліновий хрящ (склоподібний) — міцний і пружний. Він містить знач- w w w .4book.org
  • 3. ну кількість міжклітинної речовини і розташований там, де особливо важ­ ливими є міцність і еластичність (вкри­ ває суглобові поверхні всіх кісток). У волокнистих багато колагенових во­ локон, які розміщені паралельно. Цей хрящ менш еластичний, ніж гіаліно- вий. Він утворює міжхребцеві диски; розташований у місцях прикріплен­ ня зв’язок, сухожилків. Еластичний хрящ відрізняється пластичністю, проте він менш міцний, ніж гіаліно- вий та волокнистий, тому міститься там, де немає потреби у великому опорі зовнішнім впливам (у надгортан­ нику, вушній раковині тощо). Рис. 2. Види хрящів (хрящової тканини): а — гіаліновий; б — волокнистий; в — еластичний М’язова тканина належить до типу тканин, які забезпечують проце­ си руху. В організмі людини 40% його маси становлять м’язи. Кожен м ’яз складається з великої кількості багатоядерних м ’ язових волокон і сполучної тканини. Зверху м’яз вкритий тонкою сполучнотканинною оболонкою — фасцією. У м’язі розта­ шовані кровоносні судини і нервові волокна. Сполучна тканина утворює сухожилля, за допомогою яких м’язи прикріплюються до кісток. Скорот­ ливим елементом м’язових волокон є білки — актин і міозин. Розрізняють посмуговану (поперечно­ смугасту), непосмуговану (гладеньку) і серцеву м’язові тканини. Скелетні м’язи називають посмугова­ ними, оскільки товсті нитки міозину розміщуються між тонкими нитками актину. Там, де вони перекриваються, йід мікроскопом видно темну смуж ­ ку, а де не перекриваються — світлу. Нитки актину й міозину поєднані між собою поперечними містками. Скорочення м’язів починається зі збудження м’язових волокон нервови­ ми імпульсами і полягає в тому, що нитки актину за допомогою попереч­ них містків втягуються поміж ниток міозину. Довжина м’яза при цьому зменшується. Забезпечує скорочення м’язів енергія АТФ. Серцевий м’яз також складається з посмугованої м ’язової тканини. Але, на відміну від скелетної, він складається із м’язових клітин, що з’єднуються між собою утворення­ ми, які проводять імпульси. Завдяки цьому збудження від однієї клітини поширюється на весь серцевий м ’яз. Стінки внутрішніх органів (судин, кишечнику, сечового міхура тощо) утворені з непосмугованих м’язових волокон — одноядерних веретенопо­ дібних клітин. їх скоротливі білки не мають чітко упорядкованого розташу­ вання. Вони скорочуються повільно, але тривалий час можуть перебувати у скороченому стані. Форма й величина м’язів залежать від функцій, які вони виконують в орга­ нізмі. Розрізняють довгі, широкі, короткі й колові м’язи. Довгі м ’язи розташовані на кінцівках, а короткі там, де рухи незначні, наприклад між ребрами. Широкі м’язи розташовані на тулубі (широкий м’яз спини), а ко­ лові (коловий м’яз рота, коловий м’яз ока тощо) — навколо отворів. За групами розрізняють м’язи голови, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок. w w w .4book.org
  • 4. Таким чином, є прямий зв’язок між будовою та функцією тканин. Хрящова та кісткова тканини виконують опорну функцію. М’язова тканина забезпечує процеси руху (пересування людини, рухи частин її тіла, скорочення стінок шлунка, кишечнику, матки, кровонос­ них судин, серця та інші). Рис. 1. Типи м’язової тканини: А — волок­ на скелетного м’яза; Б — гладкі м’язові волокна; В — волокна серцевого м’яза; 1 — ядра; 2 — поперекова волосатість ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 2 ВТОМА ЗА СТАТИЧНОГО Й ДИНАМ ІЧНО ГО НАВАНТАЖЕННЯ. ВПЛИВ РИТМ У Й НАВАНТАЖЕННЯ НА РОЗВИТОК ВТОМИ МЕТА: дослідити виникнення втоми при статичному й динамічному на­ вантаженні та вплив ритму скорочень і величини навантаження на розви­ ток втоми. ОБЛАДНАННЯ: 1 та 3-кілограмові ган­ телі (або портфель з книжками масою 1 і Зкг), секундомір, метроном. ХІД РОБОТИ І. Визначення виду навантаження, за якого швидше настає втома. (Робота виконується парами). 1. Перший учень стає біля дошки, бере вантаж (3-кілограмову гантель чи портфель) і відводить руку з ван­ тажем убік до рівня грудей. Другий учень крейдою на дошці позначає рівень, до якого перший учень підніс руку з вантажем. Вмикає секундомір і фіксує час до того моменту, коли рука першого учня з вантажем опуститься вниз. Після цього учні міняються місцями. 2. Перший учень знову бере вантаж і ритмічно піднімає та опускає його на висоту позначки, зробленої раніше. Другий учень ,фіксує час настання втоми. Після цього учні міняються місцями. 3. Зробіть висновок: за якого виду навантаження швидше настає втома? Чому? I I . Дослідження впливу ритму скоро­ чень м’язів на розвиток втоми. 1. Перший учень в обидві руки бере по 1-кілограмовій гантелі і піднімає їх протягом 3 с до рівня позначки, зафіксованої в досліді І. Потім про­ тягом 3 с опускає руки. Повторює піднімання й опускання гантелей у такому ритмі до настання втоми. Другий учень рахує кількість підні­ мань і фіксує час, коли настає втома. Після цього учні міняються місцями. Результати записують у таблицю. 2. Завдання, аналогічні до описа­ них у п. 1, учні виконують у ритмі 2 с, потім 1 с. Ритм можна задавати метрономом. Результати записують у таблицю. Ритм навантаження 3 с 2 с 1 с Вантаж 1 кг 3 кг 1 кг 3 кг 1 кг 3 кг Кількість піднімань Час настання втоми w w w .4book.org
  • 5. 3. Зробіть висновок: як залежить роз­ виток втоми від ритму скорочення м’язів? III.Дослідження впливу навантаження на розвиток втоми. Виконайте дії, аналогічні до тих, що виконували в завданні II, але з 3-кі- лограмовими гантелями. Заповніть таблицю. Порівняйте результати II та III дослід­ жень. Зробіть висновок: як залежить розвиток втоми від величини навантаження? ВИКОНАННЯ РОБОТИ Скорочення м’язів характеризується силою, швидкістю і витривалістю. Сила, яку розвиває м’яз, залежить від кількості скоротливих білків і м’язових волокон, а також частоти нервових імпульсів, що надходять до м’яза. Чим більше м’яз містить скорот­ ливих білків, тим більша його маса, він товстіший і сильніший. Сила м’язів у різних людей різна і залежить від особ­ ливостей конституції, статі, професії, віку, тренованості тощо. Наприклад, сила м’язів у чоловіків, як правило, більша, ніж у жінок; у похилому віці — менша, ніж у молодому. Чим довший м’яз, тим на більшу відстань він може скоротитись. Чим менший час, який потрібний для скорочення м’яза, тим більша його швидкість скорочення. М’язи постійно знаходяться у тонусі, який забезпечує їх пружність, утримання внутрішніх органів у нормальному положенні. Тонус знижується під час пригнічен­ ня свідомості (наприклад, уві сні або під дією наркозу), але повністю зни­ кає лише після смерті. Тонус м’язів регулює нервова система. Кількість нервових закінчень у м’язі зумовлює його активність. За відсутності нер­ вових імпульсів у разі ушкодження нервової системи м’язи втрачають здатність до скорочення. Скорочуючись, м’язи виконують робо­ ту. Розрізняють два види м’язової робо­ ти — внутрішню (статичну) і зовнішню (динамічну). Статична робота пов’язана з процесами, які розвиваються в само­ му м’язі, й проявляється в утриманні частин тіла в певному положенні. Під час статичної роботи м’язи перебувають тривалий час у напруженні, не зміню­ ючи своїх розмірів. Динамічна робота пов’язана з пере­ міщенням будь-якого вантажу, тіла або частин тіла у просторі. Під час цієї роботи скорочення м’язів чергується з їх розслабленням. Динамічна робо­ та посилює діяльність серця, легень, нирок, потових залоз, залоз внутріш­ ньої секреції, нервової системи тощо. Величина статичної роботи, яку вико­ нує м’яз, залежить від навантаження і часу, а динамічної — від сили і пе­ реміщення. Усі м ’язи внаслідок напруження втомлюються. Основними причинами втоми є недостатнє постачання м’язів киснем; зменшення запасів поживних речовин, які є джерелом енергії скоро­ чення; накопичення продуктів обміну (молочної кислоти тощо). Втома м’язів залежить від величини і тривалості їх напруження, стану нервової системи, частоти ритму, у якому скорочуються окремі волокна. Витривалість м’язів залежить від їх пристосованості до певного виду на­ вантаження (наприклад, м’язи спини і живота — до статичного навантаження, а рук і ніг — до динамічного). За динамічного навантаження м’язи то скорочуються, то розслаблюються, що дає їм можливість відпочити, і тому м’яз може працювати довго. Нервова система, керуючи м’язами, пристосо­ вує їх діяльність до поточних потреб організму. Це дає їм змогу працюва­ ти економно, з високим коефіцієнтом корисної дії. Хоч під час статичного навантаження м’язи не виконують ме­ ханічної роботи над зовнішніми тілами, проте перебувають у постійному напру­ женні: більшість волокон одночасно скорочується, тому м’яз втомлюється. Якщо при статичному навантаженні (учень тримає 3-кілограмову гантель на рівні грудей) час настання втоми дорівнює ЗО с, то при динамічному навантаженні (учень ритмічно підні­ має та опускає вантаж) цей час буде дорівнювати 45 с. w w w .4book.org
  • 6. Ритм навантаження 3 с 2 с 1 с Вантаж 1 кг 3 кг 1 кг 3 кг 1 кг 3 кг Кількість піднімань 15 7 17 9 23 14 Час настання втоми, с 90 42 68 36 46 28 Таким чином, час настання втоми буде тим нижчим, чим більшою буде маса вантажу та швидкість скорочення м’язів. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № З М ІКРО СКО ПІЧНА БУДОВА КРОВІ ЛЮ ДИНИ МЕТА: порівняти особливості будови клітини крові людини та крові жаби. ОБЛАДНАННЯ: мікроскопи, мікропре- парати крові людини та крові жаби. ХІД РОБОТИ 1. Підготуйте мікроскоп до роботи. 2. Розгляньте по черзі мікропрепарати крові людини та крові жаби. Заповніть таблицю. 3. Порівняйте еритроцити людини та жаби за ознаками, зафіксованими в таблиці. Еритроцити Кількість Колір Форма Розміри Наявність ядра людини жаби 4. Зробіть висновок: як залежить ефек­ тивність перенесення кисню від будови еритроцитів? ВИКОНАННЯ РОБОТИ До складу крові входить плазма та формені елементи (еритроцити, лей­ коцити,, тромбоцити). Плазма крові — це розчин жовтува­ того кольору, що складається з води і розчинених у ній органічних (білки, ліпіди, глюкоза, вітаміни, гормони, ферменти тощо) та неорганічних (міне­ ральні солі, гази) речовин. До складу плазми входять також мікроелементи (2п, Со тощо). Формені елементи крові — це ерит­ роцити, лейкоцити та тромбоци­ ти, загальний об’єм яких становить 40-45% об’єму крові людини. Кіль­ кість і співвідношення клітин крові є різними, що зумовлено функціями, які вони виконують. В 1 мм3крові дорослої людини в нормі міститься 4,1-5,9 млн еритроцитів, 4,4-11,3 тис. лейкоцитів і 150-400 тис. тромбоцитів. Рис. 1. Забарвлений мазок крові під мікроскопом (1) 2 — еритроцити, 3 — тромбоцити, 4 — різ­ ні види лейкоцитів, 5 — лейкоцити фаго- цитують шкідливих бактерій У процесі функціонування формені елементи крові старіють і руйнуються. Руйнуються всі клітини крові в печінці та селезінці, а також у місцях протікан­ ня запальних процесів (лейкоцити) та пошкодження кровоносних судин (тром­ боцити). Замість відмерлих формених w w w .4book.org
  • 7. елементів утворюються нові. Усі вони мають єдине походження — утворю­ ються в червоному кістковому мозку зі стовбурової клітини-попередниці. Окрім того, лейкоцити утворюються в лімфа­ тичних вузлах та селезінці. Еритроцити — це клітини крові, основ­ на функція яких полягає у транспорту­ ванні кисню та вуглекислого газу. Вико­ нання еритроцитами дихальної функції зумовлене особливостями їх будови. У крові людини еритроцити мають здебільшого форму двовгнутого диска. Площа його поверхні становить близь­ ко 145 мкм2. Форма двовгнутого диска, збільшуючи поверхню еритроцита, за­ безпечує транспорт більшої кількості різноманітних речовин. Зовні еритроцит має плазматичну мем­ брану, яка є проникною для кисню та вуглекислого газу, катіонів (Ка+, К+) та аніонів (С1-, НСОЗ-). Зрілий еритроцит крові людини не має ядра. Стовбурова клітина-попередник, з якої утворюється еритроцит, має ядро. Під час дозрівання еритроцита ядро ви­ ходить за межі клітини, а його місце займає дихальний пігмент гемоглобін. У крові здорової людини його міститься 117-173 г/л. Молекула гемоглобіну (НЬ) має сфероподібну форму і складається з білкової частини — глобіну та небіл- кової — гема. Завдяки властивості гемоглобіну легко сполучатися з киснем і легко його від­ давати, усі тканини організму забез­ печуються киснем. Гемоглобін може зв’язувати й інші гази, зокрема СО (чадний газ), й утворювати стійку спо­ луку карбоксігемоглобін. Еритро­ цити Кіль­ кість Колір Форма Розміри Наяв­ ність ядра людини 4,5 млн в 1 мм3 червоний, вміст гемо­ глобіну скла­ дає 117-173 г/л двовгнуто­ го диска діаметр 7,5 мкм відсутнє жаби 370 тис. в 1 мм3 рожевий, вміст гемо­ глобіну скла­ дає 3,8 г/л еліптична повздовжній діаметр 23 мкм; поперековий діаметр 15 мкм присутнє Жаби мають еліптичні еритроцити з ядром. їх еритроцити значно біль­ ші, ніж у людини, але кількість — менша. Через наявність ядер їх еритроцити мають меншу кислородну ємність. Таким чином, інтенсивність обміну ре­ човин та енергії в людини досить швид­ ка, тому еритроцити мають особливу форму двоввігнутих дисків та в них відсутнє ядро. Це забезпечує значне збільшення об’єму перенесеного газу. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 4 МЕТА: дослідити вплив ферментів слини на крохмаль та умови протікання цього процесу. ОБЛАДНАННЯ: 4 пробірки, штатив, крохмальний клейстер, хлоридна кис­ лота, лакмус, хімічний стакан, кубики льоду, розчин йоду, піпетка, водяна баня, термометр. ДІЯ ФЕРМЕНТІВ СЛИНИ НА КРОХМАЛЬ. ХІД РОБОТИ Наповніть пробірки речовинами (по 1 мл) за схемою, як це зазначено в таблиці. 2. Перевірте за допомогою лакмусового паперу реакцію середовища в кожній з пробірок. Запишіть результати у від­ повідну графу таблиці. w w w .4book.org
  • 8. Нагрійте воду для водяної бані (до 37° С) і поставте туди пробірки 1, 3, 4. У хімічний стакан налийте холодної води, покладіть туди декілька кубиків льоду й помістіть у стакан пробірку 2. Через 15-20 хв додайте в кожну з пробірок по 2 -3 краплі розчину йоду. У якій із пробірок забарвлення відріз­ няється від типового фіолетового? Чому? Зробіть висновок: чи впливають фер­ менти слини на крохмаль; за яких умов відбувається процес розщеплення крохмалю? ВИКОНАННЯ РОБОТИ Травлення починається в ротовій по­ рожнині. Тут відбувається визначення смакових якостей їжі, її подрібнення та перетирання, обволікання слиною і розпочинається хімічна обробка. Ме­ ханічна переробка їжі здійснюється за допомогою зубів і язика. Хімічна обробка їжі. Щоденно в лю­ дини виділяється близько 1,5 л слини, яку виділяють слинні залози ( привуш­ ні, підщелепні та під'язикові) і значна кількість щічних залоз, розташованих у порожнині рота. Слина— це безбарв­ на в’язка рідина, яка має слабколуж- ну реакцію і на 98-99 % складається з води. Крім того, слина містить мі­ неральні й органічні речовини, серед яких є ферменти (амілаза, мальтоза). Вони розщеплюють складні вуглеводи (крохмаль, глікоген) до простіших і частково до глюкози. У ротовій по­ рожнині відбувається початковий етап розщеплення вуглеводів. Формування харчової грудки відбувається завдяки наявності в слині білкової слизової речовини — муцину. У слині також є речовина лізоцим, яка має антибак­ теріальну дію. Слиновиділення регулюється нерво­ вою системою. Унаслідок подразнення рецепторів язика і слизової оболонки рота їжею виникають нервові імпуль­ си, які надходять до центру слино­ виділення, що міститься в довгастому мозку. Від нього нервові імпульси спрямовуються до слинних залоз, які виділяють слину. № пробірки Вміст пробірки Температу­ ра, °С Реакція середовища Висновки 1 крохмаль + + слина 37 6,5 жовтий колір 2 крохмаль + + слина 0 6,5 синій колір 3 крохмаль + + слина + HCL 37 4,0 синій колір 4 крохмаль + + вода 37 5,5 синій колір N° пробірки Вміст пробірки Температу­ ра, °С Реакція середовища Висновки 1 крохмаль + + слина 37 2 крохмаль + + слина 0 3 крохмаль + + слина + HCL 37 4 крохмаль + + вода 37 w w w .4book.org
  • 9. Таким чином, у пробірці 1 спостері­ гаємо повне розщеплення крохмалю ферментами слини. У пробірках 2, 3, 4 вміст крохмалю залишився незмінним, бо не було оптимальних умов для дії ферменту амілази. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 5 БУДОВА Ш КІРИ, НІГТЯ, ВОЛОСИНИ (М ІКРО СКО ПІЧНА Й М АКРОСКОПІЧНА) МЕТА: закріпити знання про макро­ скопічну й мікроскопічну будову шкіри та її похідних. ОБЛАДНАННЯ: мікроскоп, лупа, предметні скельця, покривні скельця, постійний мікропрепарат «Поперечний зріз шкіри», волосся, підручник. ХІД РОБОТИ І. Вивчення будови шкіри. 1. Розгляньте через лупу шкіру своїх рук. Зверніть увагу на її колір, характер поверхні, пружність. 2. Підготуйте мікроскоп до роботи. 3. Розгляньте постійний мікропрепарат шкіри спочатку при малому, а потім при великому збільшенні мікроскопа. 4. Порівняйте побачене під мікроскопом з ілюстраціями 7.2, 7.3 в підручнику. Заповніть таблицю. Шар шкіри Особливості будови Виконувані функції 1 2 3 II. Вивчення будови нігтя. 1. Розгляньте через лупу свої нігті. Порівняйте побачене з ілюстрацією 7.4 в підручнику. 2. Намалюйте ніготь великого пальця руки та підпишіть його частини. III. Вивчення будови волосини. 1. На предметне скельце у краплю води помістіть волосину. Накрийте її покривним скельцем. Розгляньте стрижень і цибулину волосини через мікроскоп спочатку при малому, а потім при великому збільшенні. 2. Порівняйте побачене під мікроско­ пом з ілюстрацією 7.5 у підручнику. 3. Намалюйте й підпишіть частини волосини. IV. Зробіть висновок: у чому поля­ гає взаємозв’язок будови шкіри та її похідних з виконуваними функ­ ціями? ВИКОНАННЯ РОБОТИ Тіло людини вкрите шкірою, яка має велику площу стикання з навколиш­ нім середовищем — 1,6-2 м2. Маса шкіри дорослої людини становить 2 -3 кг. Шкіра виконує важливі функції. За­ хисна функція шкіри полягає в тому, що вона захищає внутрішні органи від механічних, фізичних та хімічних впливів, є своєрідним бар’єром між організмом людини і зовнішнім сере­ довищем, перешкоджає проникненню ультрафіолетових променів, шкідли­ вих мікроорганізмів, води. Завдяки рецепторам, розташованим у ш кірі, людина відчуває дотик, тепло, холод, біль (чутлива функ­ ція). Разом з потом і шкірним жиром з організму людини через шкіру ви­ водиться частина продуктів обміну речовин — сечовина (видільна функ­ ція). Шкіра завдяки наявності щільної сітки кровоносних капілярів, потових залоз виконує терморегуляційну функ­ цію, урівноважуючи процеси тепло­ продукції й тепловіддачі. Секреторна функція шкіри полягає в тому, що під впливом ультрафіолетових променів у ній синтезується вітамін Б. У шкірі відкладаються запаси жирів, які є резервними поживними речовинами і теплоізоляційним матеріалом. Отже, шкіра виконує запасаючу функцію. Депонуюча функція полягає в тому, Що розширені судини шкіри можуть утримувати до 1л крові. Шкіра складається з трьох шарів — епідермісу, дерми, або власне шкіри, і підшкірної жирової клітковини. w w w .4book.org
  • 10. Епідерміс утворений за допомогою ба­ гатошарового плоского епітелію. Тов­ щина епідермісу на різних ділянках тіла відрізняється. Товстий епідерміс вкриває долоні й підошви. Найтонший епідерміс — на повіках. Епідерміс складається з п’яти шарів. Нижній шар (ростковий) утворений клітинами, які активно діляться. Крім того, у ньому є клітини, які містять пігмент меланін. Верхній шар (роговий) складається з відмерлих клітин, які мають здатність злущуватися. У клі­ тинах рогового шару накопичується кератин — білок, який робить їх водо­ непроникними. Дерма, або власне шкіра, розташована під епідермісом й утворена сполуч­ ною тканиною зі значною кількістю колагенових та еластичних волокон, які забезпечують пружність шкіри. Дерма складається з двох шарів: сосоч­ кового і сітчастого. Сосочковий шар утворює випинання (сосочки) у бік епідермісу. Найбільшу висоту сосочки мають у ділянках шкіри з підвищеною чутливістю — на долонях, підошвах, пальцях рук. їх розташування створює індивідуальний для кожної людини малюнок шкіри. Сосочковий шар має густу капілярну сітку, за рахунок якої живиться епідерміс, лімфатичні капіля­ ри, а також нервові закінчення. Також у цьому шарі містяться м’язові клітини, які забезпечують піднімання волосся на шкірі. Сітчастий шар складається зі щільної сполучної тканини, яка забез­ печує міцність шкіри. У ньому розта­ шовані рецептори, тут беруть початок сальні, потові залози, волосяні сумки. Сальні залози починаються на межі сосочкового й сітчастого шарів дерми, їх протоки відкриваються у волосяні сумки. Шкірний жир, що виділяють сальні залози, змащує волосся й ут­ ворює на поверхні шкіри тонкий во­ донепроникний шар. Цей шар також захищає волосяні сумки від пилу й мікроорганізмів. Потові залози розміщені на межі сіт­ частого шару й підшкірної жирової клітковини. Це довгі, нерозгалужені, закручені клубочком залози, які відкри­ ваються порами на поверхні шкіри. w w w .4book.org
  • 11. Без чітких меж сітчастий шар дерми переходить у підшкірну жирову кліт­ ковину. Підшкірна жирова клітковина з’єднує власне шкіру з тканинами, які розташовані нижче. Вона утворена пухкою сполучною тканиною, у якій є колагенові волокна і жирові клітини. І За рахунок цього підшкірна жирова І клітковина пом’якшує удари та інші І механічні впливи на шкіру. Особливо * виражений цей шар на стопах, сідни- I цях, животі й практично відсутній на І кінчику носа і повіках. І Шар шкіри Особливості будови Виконувані функції 1. Епідерміс Утворений багатошаро­ вим плоским епітелієм та складається з п’яти шарів Захисна 2. Дерма Утворена сполучною тканиною зі значною кількістю колагенових та еластичних волокон. Складається з двох шарів: сосочкового і сіт­ частого Забезпечує пружність шкіри, чутливість, міц­ ність шкіри, а також видільна, терморегуляцій­ на, секреторна функції 3. Підшкірна жирова клітковина Утворена пухкою сполуч­ ною тканиною, у якій є колагенові волокна і жирові клітини Запасаюча, яка пом’якшує удари та інші механічні впливи на шкіру Нігті — похідні епідермісу, які вкривають поверхню кінцевих фа­ ланг пальців. Це чотирикутні щільні опуклі з одного боку рогові пластин­ ки, які мають корінь, тіло і вільний край. Нігтьова пластинка лежить у нігтьовому ложі, оточена нігтьовим валиком. У нігтях немає нервів, але вони чутливі через те, що прилягають дс^нервових закінчень шкіри. Тіло людини на 90% вкривають во­ лоски. Немає їх лише на долонях і пі­ дошвах. Волоски є роговою похідною дерми. Кожна волосина складаєть­ ся зі стрижня й кореня. Корінь має потовщення — волосяну сумку. Стрижень волосся виступає над шкірою. Він складається з мозкової речовини (серцевини), яка містить клітини з пігмен­ тами і повітряні міхурці, та кіркової речовини (кори). Кора утворена зроговілими клітинами, за­ повненими повітрям і гранулами ме­ ланіну. Стрижень вкритий кутикулою з рогових лусочок. w w w .4book.org
  • 12. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № б БУДОВА ГОЛОВНОГО М О ЗКУ ЛЮ ДИНИ (ВИВЧЕННЯ ЗА М УЛЯЖ АМ И, М ОДЕЛЯМ И ТА ВОЛОГИМИ І ПЛАСТИНЧАСТИМИ ПРЕПАРАТАМИ) МЕТА: з’ясувати особливості будови відділів головного мозку, навчитися розрізняти їх на моделях і муляжах. ОБЛАДНАННЯ: розбірні моделі та му­ ляжі головного мозку людини, вологі та пластинчасті препарати мозку людини. ХІД РОБОТИ 1. Розгляньте розбірну модель головно­ го мозку людини. Визначте довгастий мозок, міст, мозочок, середній мозок, проміжний мозок, мозолисте тіло, ве­ ликий мозок. 2. Розгляньте великі півкулі головного мозку. Знайдіть праву та ліву півкулі. Визначте розташування центральної та бічної борозен, а також часток ве­ ликого мозку. 3. На вологих і пластинчастих препара­ тах розгляньте розміщення сірої та білої речовин у стовбурі мозку, мозочку та великих півкулях кінцевого мозку. 4. Схематично накресліть поперечний розріз головного мозку і підпишіть ос­ новні елементи будови. 5. Зробіть висновок: у чому полягають особливості будови різних відділів го­ ловного мозку людини? ВИКОНАННЯ РОБОТИ Головний мозок — вищий відділ цент­ ральної нервової системи людини, де від­ буваються найскладніші процеси аналізу й синтезу інформації, яка надходить від органів чуття. Він міститься в порожнині черепа й займає до 95% його об’єму. Через великі потиличні отвори головний мозок з’єднується зі спинним мозком. У центральному каналі головного мозку, який продовжує канал спинного мозку, міститься черепно-мозкова ріди­ на (за складом і функціями така ж, як і спинномозкова). Ця рідина разом із кров’ю забезпечує обмін речовин і жив­ лення нейронів. У головному мозку, як і в спинному, є біла і сіра речовини. Сіра речовина утворює кору великого мозку і мозочка; крім того, у вигляді окремих скупчень нейронів (ядер) вона міститься всередині білої речовини. Біла речовина утворює провідні шляхи, які зв’язують відділи головного мозку між собою та зі спинним мозком. У головному мозку виділяють такі відділи: стовбур, мозочок, проміжний мозок і великий мозок. Від головного мозку відходять 12 пар черепно-мозко­ вих нервів, що регулюють діяльність м’язів голови та шиї, певних внутріш­ ніх органів і сприймають інформацію від органів чуття. Серед них є чутливі, рухові та змішані. Стовбурний відділ головного мозку утворюють довгастий мозок, міст і се­ редній мозок. w w w .4book.org
  • 13. Усім частинам стовбура мозку властиві рефлекторна й провідникова функції, що зумовлено особливостями їх будови. Довгастий мозок (завдовжки 2 ,5 -3 см) є продовженням спинного мозку. Це відділ головного мозку, який має чітко виражену сегментарну будову. Ядра, що містяться всередині білої речовини довгастого мозку, є центрами важливих фізіологічних функцій — дихання, кро­ вообігу, регуляції роботи серця, трав­ лення, а також безумовних рефлексів. Міст лежить вище довгастого мозку й зв’язує його із середнім. Через міст проходять провідні шляхи, що несуть імпульси у висхідному та спадному на­ прямках. Міст регулює рефлекторну, діяльність органів смаку та слуху, слин­ них і слізних залоз, окорухових, жу­ вальних та мімічних м’язів обличчя. Середній мозок зв’язує міст і проміж­ ний мозок. Він складається з ніжок мозку та чотиригорбкового тіла, у яко­ му містяться первинні центри зору та слуху. Вони забезпечують виникнення орієнтувальних рефлексів, що проявля­ ються у повороті голови й концентрації уваги у відповідь на певне подразнен­ ня. У ядрах ніжок середнього мозку є центри, які регулюють тонус м’язів, координують складні рухи. Мозочок розташований позаду дов­ гастого мозку. Він складається з двох півкуль, пов’язаних між собою утво­ ренням, який називають черв'яком. У товщі мозочка сіра речовина утворює *£дра всередині білої речовини. Мозочок зв’язаний провідними шляхами (чутли­ вими і руховими) зі спинним, довгастим і середнім мозком, а через міст — із корою великого мозку. Особливий відділ мозку, над яким міститься великий мозок, називають проміжним мозком. Головні частини проміжного мозку — зорові горби (та­ ламус), підгорбова ділянка (гіпотала­ мус) та шишкоподібне тіло (епіфіз). Лімбічна система розміщена навколо верхньої частини стовбура головного мозку та утворює його край, або лімб. До цього функціонального об’єднання входять структури, які є частинами кори головного мозку. Лімбічна систе­ ма визначає підсвідому (інстинктивну) поведінку, зокрема, здобування їжі, захист, орієнтування, розмноження. Вона бере участь у регуляції психічної активності, формуванні мотивів, емо­ цій, пам’яті; визначає вплив настрою, а також внутрішніх змін в організмі на поведінку людини. Сприйняття запаху, світла, формування пам’яті теж перебу­ вають під впливом лімбічної системи. Кінцевий (великий) мозок складаєть­ ся з двох великих півкуль (правої та лівої), з’єднаних мозолистим тілом, яке утворене з нервових волокон. Через мо­ золисте тіло здійснюється зв’язок між обома півкулями широким трактом провідних шляхів. Півкулі вкриті короюу яка складаєть­ ся із сірої речовини. Від неї всередину мозку відходять відростки нейронів (біла речовина), які разом з нервовими волок­ нами, спрямованими до кори, утворюють спадні та висхідні провідні шляхи, що з’єднують кору з усіма відділами нервової системи. Кора великого мозку завтовшки 1,3-4,5мм. Поверхня кори має багато бо­ розен і звивин. Найглибші борозни кори великого мозку ( центральна, бокова та потилично-тім’яна) ділять кожну півку­ лю на чотири частини: лобову, тім’яну, скроневу і потиличну. Кожна частина має чималу кількість менших борозен, між якими розташовані звивини. Кора відповідає за сприйняття та аналіз усієї інформації (зорової, слухової, смакової та нюхової), яка надходить у мозок, керує складними рухами. Кора — центр усіх вищих функцій організму (свідомо­ го сприйняття сигналів із зовнішнього середовища, абстрактного мислення, пам’яті, інтелекту). У корі потиличної частини міститься чутлива зорова зона, у скроневій — слу­ хова зона, позаду від центральної бороз­ ни в тім’яній частини — зона шкірної та м’язово-суглобової чутливості. Поблизу бокової борозни розміщена смакова, а біля основи півкуль — нюхова зони. Ураження цих чутливих зон спричиняє порушення роботи відповідних органів чуття. Спереду від центральної борозни в лобовій частині міститься рухова зона, що забезпечує рух м’язів тіла. w w w .4book.org
  • 14. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 7 ВИЗНАЧЕННЯ А КО М О ДА Ц ІЇ ОКА, РЕАКЦІЇ ЗІНИЦЬ НА СВІТЛО МЕТА: дослідити пристосувальні влас­ тивості ока до сприйняття предметів на різних відстанях та за різної інтенсив­ ності світла. ОБЛАДНАННЯ: аркуш паперу з отво­ ром 4-5 см і літерами різних розмірів навколо нього. ХІД РОБОТИ І. Дослідження акомодації ока. 1. Візьміть аркуш паперу з отвором і тримайте його на відстані 10-15 см від очей. 2. Прочитайте напис на дошці через отвір у папері одним оком, прикривши інше. Якими здаються літери навколо отвору на папері? Результати зафіксуй­ те в зошиті. 3. Переведіть погляд на літери, напи­ сані навколо отвору на аркуші паперу. Яким ви бачите напис на дошці? Чому? Результати зафіксуйте в зошиті. II. Вивчення реакції зіниць на світло (виконується парами). 1. Перший учень повертається обличчям до світла. Другий учень звертає увагу на ширину зіниць першого учня. 2. Перший учень затуляє долонею на 10-15 с одне око. Другий учень спо­ стерігає, що відбувається із зіницею незакритого ока першого учня. 3. Перший учень швидко відводить руку від ока, другий учень знову фіксує зміни ширини зіниць. 4. Зробіть висновок: чому одночасно чітко бачити предмети, які розташовані далеко й близько, неможливо; як змі­ нюється ширина зіниць від дії світла? ВИКОНАННЯ РОБОТИ Проходячи крізь оптичну систему ока, промені від предметів змінюють свій на­ прямок, тобто заломлюються. Оптична система ока, як і будь-яка лінза, характе­ ризується оптичною силою, яка залежить від фокусної відстані. Фокусна відстань у нормі в ненапруженому стані криштали­ ка становить 17мм і дорівнює відстані від центра кришталика до сітківки. У такому стані око добре бачить далекі предмети. Збільшення кривизни кришталика зу­ мовлює зменшення фокусної відстані, а отже, збільшення оптичної сили. Зображення предмета на сітківці є дій­ сним, зменшеним та оберненим. Реальне відчуття бачення предметів формується в зорових центрах кори головного мозку на основі комплексу відчуттів, що ви­ никають в аналізаторах. Чітке зорове сприйняття предмета буде лише в тому випадку, якщо його зобра­ ження знаходиться на сітківці. За різного віддалення предметів від ока точне фоку­ сування їх на сітківці досягається зміною кривизни кришталика — акомодацією. Промені від предмета, розташованого далеко від ока, ідуть майже паралельно. Для фокусування їх на сітківці потрібна мінімальна оптична сила. Промені від близького предмета падають на кришта­ лик розбіжно. Для їх фокусування на сіт­ ківці необхідно збільшити оптичну здат­ ність кришталика. Тому, коли людина переводить погляд з далеко розташованих від ока предметів на близько розташовані, війковий м’яз скорочується і кришталик стає більш опуклим, збільшується його оптична сила. При віддаленні предме­ та від ока напруження війкового м’яза зменшується, кривина та оптична сила кришталика також зменшуються. Зобра­ ження фокусується на сітківці. Найменшу відстань, з якої зображення сприймається оком найчіткіше, нази­ вають відстанню найкращого зору, її норма — 25см. З віком кришталик втрачає еластичність, і акомодаційна здатність ока зменшується. Сітківка ока людини містить близь­ ко 130 млн паличок і 7 млн колбо­ чок. Розташовані вони нерівномірно. У центрі сітківки містяться переважно колбочки. Це місце називають жовтою плямою. Для нього характерне найкра­ ще бачення. Колбочки збуджуються, якщо світло яскраве, до слабкого освітлення вони малочутливі. Колбочки сприймають колір, форму й деталі предметів. Палич­ ки розташовані по периферії сітківки. Вони дуже чутливі до світла і тому збуд­ w w w .4book.org
  • 15. жуються навіть за поганого освітлення (сутінкового). Палички сприймають широкий спектр світлових променів, що поширюються як хвилі. Тому за їх збудження виникає відчуття білого світ­ ла (безкольорове відчуття). Око людини може сприймати промені світла, довжина хвиль яких становить 380-760 нм. Подразнення фоторецепторів світлови­ ми променями спричиняє перетворення енергії світла на нервовий імпульс, який ланцюгом нейронів, а далі зоровим нер­ вом спрямовується до потиличної частки кори великого мозку. Тут одержана ін­ формація «розшифровується», і виника­ ють відповідні зорові відчуття. Простір, який сприймається оком при його фіксації на одній точці, називають полем зору. У здорової людини зір бі­ нокулярний, тобто здійснюється двома очима з єдиним зоровим сприйняттям. При ньому поля обох очей частково перекриваються завдяки різниці кутів, під якими розглядається один і той же предмет. Саме бінокулярний зір забез­ печує оцінку об’ємності й рельєфності предметів, відстані до них. Механізм бінокулярного зору — це рефлекторне злиття зображення, що ви­ никає внаслідок одночасного збудження фоторецепторів обох очей. Для фокусу­ вання погляду на предметі необхідне сходження осей зору лівого і правого ока на ньому (конвергенція). Конвер­ генція здійснюється шляхом обертання очних яблук, яке забезпечується скоро­ ченням очних м’язів. Якщо звести осі зору на близький предмет, то далекий при цьому буде роздвоюватися. Літери на папері будуть здаватися розми­ тими, якщо розглядати текст на дошці, та навпаки — текст на дошці буде розми­ тим, якщо розглядати літери на папері. Синхронність реакції зіниць обумовлює вегетативна іннервація зіничних реак­ цій. Симпатична частина вегетативної нервової системи обумовлює звуження зіниць, а парасимпатична частина — розширення їх. На яскраве світло зіниці реагують різким звуженням, яке обумовлює симпатична частина вегетативної нервової системи. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 8 ВИЯВЛЕННЯ СЛІПО Ї ПЛЯМИ НА СІТКІВЦІ ОКА МЕТА: переконатись у наявності сліпої плями на сітківці ока. ОБЛАДНАННЯ: картка для демонстра­ ції сліпої плями на сітківці ока. ХІД Р О Б О Т И 1. Закрийте ліве око рукою або щільним папером і помістіть картку з малюнком на відстані 15см від очей. 2. Дивіться правим оком тільки на хрес­ тик, зображений на картці, і повільно то наближайте її до себе, то віддаляйте, доки не зникне один із 3-х кружечків. 3. Повторіть дослід, затуливши праве око й фіксуючи погляд на кружечку. 4. Зробіть висновок: чому при потрап­ лянні променів на сліпу пляму сітківки ока зображення не виникає? В И К О Н А Н Н Я Р О Б О Т И Заломлюючись в оптичній системі ока, світлові промені потрапляють на сітківку, яка складається з чотирьох шарів клітин. Зовнішній шар утворений епітеліальними клітинами, які містять чорний пігмент — фусциНу що погли­ нає світлові промені. Далі містяться фоторецептори — світлосприймальні клітини: колбочки і палички. Вони з’єднуються з нервовими біполярними клітинами третього шару, що мають по два відростки. Четвертий шар сітківки утворений великими мультиполярними нервовими клітинами з багатьма від­ ростками, які утворюють зоровий нерв. Ним збудження передається до зорової зони кори великого мозку. Місце виходу зорового нерва із сітківки називають сліпою плямою, оскільки воно позбавле­ не фоторецепторів і не може сприймати світло. Площа сліпої плями (в нормі) становить від 2,5 до 6 мм2. Якщо, закривши ліве око, правим фік­ сувати хрест, зображений на малюнку, то на певній відстані від нього до ока (10-15см) коло зникне, оскільки його зображення потрапить на сліпу пляму. w w w .4book.org
  • 16. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 9 ВИМІРЮ ВАННЯ ПОРОГА СЛУХОВОЇ ЧУТЛИВОСТІ МЕТА: визначити поріг індивідуальної слухової чутливості та здатність слухо­ вої сенсорної системи до адаптації. ОБЛАДНАННЯ: механічний годинник, сантиметрова лінійка. ХІД РОБОТИ І. Визначення абсолютного порога слуху. (Виконується у групах з трьох учнів). 1. Перший учень сидить на стільці із заплющеними очима. Другий учень повільно наближає до вуха першого учня механічний годинник доти, доки той не почує його звук. Третій учень лінійкою вимірює відстань, на якій пер­ ший учень почув звук (від вуха першого учня до годинника). 2. Повторіть дослід тричі для лівого і правого вуха. Запишіть одержані дані й знайдіть середнє значення. II. Демонстрація слухової адаптації. (Виконується у групах з трьох учнів). 1. Другий учень ПІДНОСИТЬ ГОДИННИК близько до вуха першого учня. За 4-5 с другий учень починає повільно від­ даляти його від вуха першого учня доти, доки той не перестане чути звук годинника. 2. Третій учень вимірює відстань від вуха першого учня до точки, коли той перестав чути звук годинника. Чому вона більша, ніж у разі наближення годинника до вуха? 3. Зробіть висновок: яка величина індивідуального порога слухової чут­ ливості; про що свідчить підвищення порога слухової чутливості у другому досліді? ВИКОНАННЯ РОБОТИ Слух — чуття, що забезпечує сприй­ няття звукових коливань. Слухова сенсорна система складається з таких частин: периферичної (орган слуху), провідникової (слуховий нерв) і цен- тральної — слухова зона у скроневій частині кори головного мозку. Вухо — орган слуху та рівноваги, пери­ ферична частина слухового аналізатора. Це — парний орган, що складається із трьох відділів: зовнішнього, середнього та внутрішнього. Зовнішнє вухо вклю­ чає вушну раковину, утворену елас­ тичним хрящем, і зовнішній слуховий прохід — дещо зігнутий канал, який закінчується барабанною перетинкою (тонкою сполучнотканинною пластин­ кою). Барабанна перетинка відокремлює зовнішнє вухо від середнього. Звукові коливання повітря вловлюються вуш­ ною раковиною, потрапляють до зов­ нішнього слухового проходу і спричиня­ ють коливання барабанної перетинки. Середнє вухо складається з порожнини, заповненої повітрям, і трьох маленьких, послідовно зв’язаних між собою слухо­ вих кісточок — молоточка, коваделка і стремінця. Порожнина міститься між барабанною перетинкою і перего­ родками внутрішнього вуха у глибині скроневої кістки. Вона сполучається з носоглоткою вузьким каналом — слу­ ховою (євстахіевою) трубою. Надход­ ження повітря по цій трубі (під час ковтання або якщо розкрити рота) вирівнює тиск з обох боків барабанної перетинки. Слухові кісточки передають і підсилюють звукові коливання бара­ банної перетинки на внутрішнє вухо. У стінці між порожниною середнього вуха і порожниною внутрішнього вуха є два невеликі отвори — овальне вікно, закрите основою стремінця, й округле вікно, закрите тонкою сполучнотканин­ ною перетинкою. Звукові коливання, що передаються зі стремінця через овальне вікно на рідину, яка заповнює внутрішнє вухо, повертаються в по­ рожнину середнього вуха на мембрану круглого вікна. Внутрішнє вухо представлене лабірин­ том (системою каналів), розташованим у глибині скроневої кістки черепа. У ла­ біринті містяться одразу два органи: орган слуху — завитка й орган рівно­ ваги — вестибулярний апарат. Звукові хвилі, потрапляючи в зовніш­ ній слуховий прохід, підсилюються у 2-2,5 разів і спричиняють коливання барабанної перетинки. Ці коливання передаються на слухові кісточки серед­ w w w .4book.org
  • 17. нього вуха, які зменшують ампліту­ ду коливань і збільшують їхню силу в 30-40 разів. Коливання кісточок примушують вібрувати перегородку внутрішнього вуха — мембрану оваль­ ного вікна. Така вібрація спричиняє відповідні коливання перилімфи верх­ нього каналу і нижнього каналу, а від­ повідно — коливання основної мембрани спірального органа. Під час її коливання волоскові клітини торкаються покривної мембрани і згинаються. Унаслідок цього в рецепторних волоскових клітинах ви­ никають збудження, які перетворюються на нервові імпульси, що передаються слуховим нервом до головного мозку. Людина сприймає звуки з частотою ко­ ливань від 16 до 20 кГц. З віком сирий няття високих частот знижується. Поріг слухової чутливості в праному та лівому вухах можуть дещо відрі« нятися. Наприклад, відстань від го динника з почутим звуком до зовніш нього слухового проходу правого вухп досліджуваного може бути 23см, а до лівого — 25см. Відстань до годинника, що віддаляєті. ся, збільшилась до 32 см. Таким чином, поріг чутливості вуха свідчить про гостроту слуху. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 10 БЕЗУМОВНІ Й УМ О ВНІ РЕФЛЕКСИ ЛЮ ДИНИ МЕТА: дослідити безумовні рефлекси людини та виробити умовний рефлекс на слово. ОБЛАДНАННЯ: іграшковий дзвоник. ХІД РОБОТИ І. Спостереження безумовних рефлексів. 1. Для спостереження за орієнтуваль­ ним рефлексом раптово покладіть руку на плече учня, який сидить перед вами. Якою буде його реакція? 2. Для спостереження за мигальним рефлексом обережно пальцем доторк­ ніться до своїх повік, вій. Що відбу­ вається? II. Спостереження за утворенням умов­ ного рефлексу. 1. Учитель пропонує учням вставати після того, як скаже слово «встаньте». Він дзвонить дзвіночком, а потім каже слово «встаньте». Кілька разів поєднує ці два подразники — дзвоник і слово. 2. Учитель дзвонить дзвоночком, але слово «встаньте» не каже. Що спостері­ гаєте? Чому? 3. Зробіть висновок: які особливості безумовних і умовних рефлексів? ВИКОНАННЯ РОБОТИ Безумовні рефлекси — вроджені, від­ носно постійні реакції організму на дію зовнішнього або внутрішнього се­ редовища. Вони проявляються внаслі­ док дії адекватного подразника. Адек­ ватним називають подразник, до дії якого орган пристосовании, оскільки він діє в природних умовах. Нащадки успадковують безумовні рефлекси від батьків. Оскільки безумовні рефлекси с вродженими, вони мають готові анато­ мічно сформовані рефлекторні дуги ще до моменту народження дитини. У їх функціонуванні основну роль відігра­ ють підкіркові ядра, стовбур мозку, спинний мозок. Проте безумовні реф­ лекси перебувають під контролем кори головного мозку. Безумовні рефлекси утворилися в про­ цесі тривалого еволюційного розвитку людини, тому є видовими реакціями, які характерні для всіх людей. Вони зберігаються протягом усього життя людини, якщо внаслідок захворюван­ ня або травми не ушкоджуються ті чи інші ланки рефлекторної дуги. Безумов­ ні рефлекси визначають певну, чітко окреслену програму поведінки, яка забезпечує пристосування організмів до стабільних, характерних для даного виду умов життя. До безумовних рефлексів людини нале­ жать рефлекси, пов’язані з регуляцією процесів життєдіяльності. Серед них виділяють харчові, захисні, орієнту­ вальні та статеві рефлекси. Набута поведінка пов’язана з утво­ ренням умовних рефлексів та їх галь­ муванням. Умовних рефлексів кожна людина набуває індивідуально. Вони w w w .4book.org
  • 18. формуються за певних умов і зміню­ ються протягом життя людини. У їх здійсненні основна роль належить корі великого мозку. Діяльність вищих відділів головного мозку пов’язана з прямим впливом под­ разників, які мають біологічне значення для організму, і залежить від умов, які супроводжують ці подразнення. Такі набуті рефлекси й забезпечують присто­ сування організму до конкретних умов навколишнього середовища. І.Павлов виділив умови утворення умовних рефлексів: 1) одночасна дія двох подразників: байдужого для цього виду діяльності, який у подальшому стає умовним сигналом, і безумовно­ го подразника, який викликає пев­ ний безумовний рефлекс; 2) умовний подразник повинен випереджати дію безумовного і бути фізіологічно слаб­ шим, ніж безумовний; 3) кількаразове підкріплення умовного подразника бе­ зумовним; 4) відсутність дії сторонніх подразників. За характером умовного подразника розрізняють умовні рефлекси природ­ ні та штучні. Природні умовні реф­ лекси — це реакції, які утворюються внаслідок дії природних ознак безумов­ ного подразника. Штучні умовні реф­ лекси утворюються на байдужі до безу- мовнорефлекторної реакції подразники. Умовні рефлекси можна виробляти не лише на основі безумовних, а й на ос­ нові раніше набутих умовних рефлексів, які стали доволі міцними. Це умовні рефлекси вищого порядку. Умовні рефлекси є пристосувальними реакціями організму, які формуються умовами життя людини і дають мож­ ливість заздалегідь пристосуватись до нових умов. Вони мають попереджу­ вальне сигнальне значення, оскільки організм починає цілеспрямовано реа­ гувати до того, як почне діяти життєво важливий подразник. Якщо раптово покласти руку на плече учня, він повернеться у бік подразника. Мигальний рефлекс проявляється у ми­ ганні повік при небезпеці ушкодження ока. Це безумовні рефлекси. Прикладом умовного рефлексу може бути вставання учнів після дзвінка, при цьому вчитель не каже слово «встаньте». ПРАКТИЧНА РОБОТА № 1 БУДОВА СУГЛОБІВ. ДОПОМОГА ПРИ УШ КОДЖ ЕННЯХ ОПОРНО-РУХОВОЇ СИСТЕМИ МЕТА: конкретизувати знання про будову суглобів та навчитися надавати першу допомогу при ушкодженні окре­ мих частин опорно-рухової системи. ОБЛАДНАННЯ: розбірна модель суг­ лоба, рентгенівські знімки (суглобів, їх вивихів, переломів кісток), макет скелета, шини, хустка або бинт, пакет з льодом або рушник, змочений у хо­ лодній воді. ХІД РОБОТИ І. Будова суглобів. 1. Розгляньте розбірні моделі суглобів та їх рентгенівські знімки. 2. З’ясуйте, із яких частин складається суглоб? Яка форма суглобових повер­ хонь кісток, що його утворюють? 3. Визначте, як впливає форма суглоба на характер рухів. Для цього відтворіть можливі рухи пальців, зап’ястка, перед­ пліччя та плеча. Проаналізуйте, які суглоби забезпечують ці рухи. 4. Зробіть висновок: як залежить характер рухів від особливостей будови суглобів? II . Перша допомога при забоях і роз­ тягненнях зв’язок. Пам'ятайте! За всіх видів травм реко­ мендуйте потерпілому звернутись до лікаря. Вправляти вивихи без лікаря неприпустимо: невмілі дії можуть при­ звести до розривів кровоносних судин і нервових волокон! 1. До умовно ушкодженого місця при­ кладіть пакет з льодом, снігом (рушник, змочений холодною водою). 2. За ЗО хв на ушкоджене місце накладіть пов’язку для зменшення набряку. I I I . Перша допомога при вивихах. 1. До умовно ушкодженого місця при­ кладіть пакет з льодом, снігом або руш­ ник, змочений холодною водою. w w w .4book.org
  • 19. и 2. Зафіксуйте суглоб нерухомо (якщо ушкоджене місце на руці, то руку за­ фіксуйте за допомогою хустки чи бинта, зав’язаних на шиї; якщо на нозі, то на ногу накладіть тугу пов’язку). IV. Перша допомога при закритих пе­ реломах. 1. Забезпечте максимальну нерухо­ мість умовно ушкодженої частини тіла шляхом накладання шини. Якщо шини немає, використайте замість неї підручні засоби: дощечки, щільний картон, фанеру, пластик тощо. Між шиною й тілом розташуйте м’яку прокладку. 2. Для забезпечення максимальної нерухомості шину розмістіть так, щоб вона виходила за суглоб вище й нижче від ушкодженої ділянки кістки (тобто фіксувати потрібно два суглоби). Якщо стався перелом плеча, то зафіксуйте плечовий, ліктьовий і променево-зап’ястковий суглоби. При переломі стегна потрібно фіксувати кульшовий, колінний і гомілковостоп- ний суглоби. 3. Якщо відсутні і шина, і підручні матеріали, поламану руку прибинтуйте до тулуба, а поламану ногу — до здо­ рової ноги. V. Перша допомога при відкритих пе­ реломах. 1. Зупиніть кровотечу і промийте рану (див. іл. 4.12-4.14 підручника). 2. Накладіть шину та негайно відправте хворого до лікарні. VI. Зробіть висновок: яке значення мають знання та вміння з надання першої допомоги при ушкодженнях опорно-рухової системи? ВИКОНАННЯ РОБОТИ Суглоб — це рухоме з'єднання кісток. Здебільшого він складається з двох кісток, одна з яких має суглобову запа­ дину, куди входить головка іншої. Суг­ лобова западина і головка відповідають одна одній за формою та розміром, а їх поверхні вкриті тонким шаром гіаліно- вого хряща. Суглобові поверхні кісток тісно прилягають одна до одної. Це забезпечується наявністю внутрішньо- суглобових зв'язок — тяжів зі щільної сполучної тканини. Суглоб оточений суглобовою сумкою, зовнішній шар якої переходить в окістя. Внутрішній її шар виділяє в порожнину суглоба рідииу, яка зменшує тертя між кістками і по­ легшує ковзання головки однієї кістки в суглобовій западині іншої. Рис. 1. Схема будови суглоба: 1 — суглобові поверхні кісток; 2 — сугло­ бовий хрящ; 3 — суглобова капсула; 4 — порожнина суглоба, що містить рідину Найчастіше розтягнення зв’язок трап­ ляється в ділянці гомілковостопних суглобів. При цьому виникають набряк, крововилив і біль. Відразу після трав­ ми треба трохи підняти ногу, забезпе­ чити нерухомість суглоба, прикласти до нього міхур із льодом або змочений холодною водою рушник. Після цього накласти стискувальну пов’язку та звернутися до лікаря. Ушкодження суглобів і кісток. Унаслі­ док різких, надмірних рухів у суглобі, у випадках падіння чи сильного удару в ділянку суглоба можливий вивих — зміщення кісток, що його утворюють. При цьому головка однієї кістки частко­ во або повністю виходить із суглобової западини іншої. Вивих можуть супро­ воджувати розриви суглобової сумки, розтягнення внутрішньосуглобових зв’язок і м’язів. Ознаками вивихів є: зміна форми кінцівки в ділянці суглоба, втрата звичайної рухливості в суглобі, гострий біль. Перша допомога полягає в тому, щоб забезпечити нерухомість суглоба: хвору руку необхідно підвісити на хустці, а на ногу накласти шину з до­ поміжних засобів. Для зменшення болю на травмований суглоб треба покласти міхур із льодом або холодний компрес. Після цього потерпілого необхідно до­ ставити до лікувальної установи. w w w .4book.org
  • 20. Часто вивихи супроводжуються пере­ ломами — ушкодженням кістки з по­ рушенням її цілісності. Розрізняють за­ криті та відкриті переломи. При закри­ тих переломах травмується лише кістка. Відчувається сильний біль, ушкоджене місце набрякає. Інколи спостерігається зміна форми кінцівки внаслідок зміщен­ ня зламаної кістки. При відкритих переломах гострі кінці кісток розрива­ ють м’язи, кровоносні судини, нерви, шкіру — утворюється рана. Якщо перелом відкритий, не можна ви­ даляти уламки кісток або вправляти їх. Спочатку треба зупинити кровотечу, змас­ тити шкіру навколо рани йодною насто­ янкою та накласти стерильну пов’язку, дати знеболювальні ліки. Обов’язково потрібно іммобілізувати, тобто знерухомі­ ти місце перелому. Щоб не зміщувалися уламки кістки, застосовують стандартні шини або підручні матеріали. Шини накладають так, щоб захопити не тіль­ ки місце перелому, а й два суглоби, які прилягають до нього, щоб ушкоджена кістка не мала можливості рухатися. Після надання першої допомоги треба доставити хворого до лікарні. Рис. 2. Зупинка артеріальної кровотечі: а — ушкодження променевої артерії; б — тимчасова зупинка кровотечі притис­ ненням артерії; в — туга пов’язка Рис. 3. Зупинка кровотечі за допомогою джгута Таким чином, перша допомога полягає в тому, щоб зменшити біль потерпіло­ му, забезпечити нерухомість кістки при переломі та суглоба при вивиху або роз­ тягненні зв’язок до приїзду лікаря. ПРАКТИЧНА РОБОТА № 2 ВИМІРЮ ВАННЯ ЧАСТОТИ СЕРЦЕВИХ СКОРОЧЕНЬ (ЧСС) І АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ (АТ) II. Вимірювання АТ за допомогою сфіг­ моманометра і фонендоскопа (робота проводиться в парах). 1. Перший учень сідає на стілець, руку кладе на стіл так, щоб лікоть був приблизно на одному рівні із серцем. Усі м’язи руки мають бути повністю розслаблені. 2. Другий учень вимірює у нього ар­ теріальний тиск за методом Короткова: а) накладає манжету сфігмоманометра . на плече так, щоб до ліктьової складки залишалося 2-3 см. б) оливи фонендоскопа вставляє у вуха, а мембрану прикладає до ліктьо­ вої складки. Грушею накачує повітря в манжету до зникнення звуку пуль^ сових ударів, після чого піднімає тиск у манжеті ще на 20-30 мм рт. ст. в) повільно випускаючи повітря з ман­ жети, фіксує перший добре чутний удар МЕТА: навчитися вимірювати ЧСС та величину АТ. ОБЛАДНАННЯ: секундомір, сфігмома­ нометр, фонендоскоп. ХІД РОБОТИ І. Вимірювання ЧСС (ЧСС іАТ потріб­ но визначати лише після п’яти хвилин відпочинку). 1. Знайдіть пульс у себе на променевій артерії. Для цього покладіть вказівний і середній пальці на внутрішню поверхню руки перед зап’ястком з боку великого пальця. Потренуйтесь швидко знахо­ дити пульс. 2. Користуючись секундоміром, підра­ хуйте пульсові удари впродовж 15 с. Цей показник помножте на 4. Це ЧСС за 1 хв. 3. Порівняйте свою ЧСС із частотою серцевих скорочень у нормі. w w w .4book.org
  • 21. (систолічний тиск) і момент припинен­ ня ударів (діастолічний тиск). 3. Зафіксовані дані перший учень за­ писує в зошит. Потім учні міняються місцями. 4. Порівняйте зафіксовані показники АТ з показниками в нормі. 5. Зробіть висновок: яке практичне значення має вимірювання частоти серцевих скорочень та артеріального тиску? ВИКОНАННЯ РОБОТИ Періодичні пульсуючі коливання сті­ нок артерій, зумовлені скороченнями серця, називають артеріальним пуль­ сом. Кожне пульсуюче коливання стінок артерій відповідає одному ско­ роченню серця. Пульс у дорослої нетре- нованої людини в стані спокою стано­ вить 60-80 уд./хв. Показники пульсу є величиною змінною. Вони залежать від зросту людини (чим вища людина, тим нижчі показники пульсу), віку (пульс новонародженої дитини становить 120-140 уд./хв, у 16-18 років він до­ сягає норми, після 55 років — зростає до 90-95 уд./хв), статі (у чоловіків пульс дещо нижчий, ніж у жінок), тренованості організму (у трено­ ваних людей пульс може становити 50 уд./хв). Основними властивостями пульсу є його частота, ритмічність, напруженість, висота і наповнення. Це має важливе діагностичне значення — можна ви­ явити порушення кровотоку та інші патологічні зміни в організмі. У нормі пульс добре прослуховується — він пружний, ритмічний, рівномірний за наповненням. За пульсом визначають ритмічність, частоту і силу серцевих скорочень, що є важливими фізіологіч­ ними показниками здоров’я людини. Пульс легко прощупується пальцями в ділянках тіла, де артерії підходять до поверхні тіла, — на внутрішньому боці зап’ястка, по боках шиї тощо. Серце, виштовхуючи кров у кровонос­ ні судини для її переміщення крово­ носною системою, створює кров’яний тиск. Вимірюється кров’яний тиск, як і атмосферний, у міліметрах ртутного стовпчика (мм рт. ст.). В аорті тиск найвищий — 110-130 мм рт. ст. З рухом крові по артеріях тиск поступово падає до 100-120мм рт. ст. Значне зниження тиску (до 20мм рт. ст.) відбувається в найдрібніших ар­ теріях і в капілярах. У венах кров’яний тиск продовжує по­ ступово знижуватись, і в порожнистих венах він практично сягає нуля. Завдя­ ки різниці тиску кров тече з ділянки вищого тиску до ділянки нижчого. Кров’яний тиск людини, залежно від фаз серцевого циклу, має два показни­ ки: систолічний — максимальний тиск у момент скорочення серця (систоли) і діастоличний — мінімальний тиск у момент розслаблення серця (діастоли). Показником кров’яного тиску людини є співвідношення систолічного та діас- толічного тисків (наприклад, 120/80 мм рт. ст.). Нормальний систолічний тиск становить 120-130мм рт. ст., а діас­ толічний — 80-85 мм рт. ст. У здорової людини величина тиску підтримується на відносно постійному рівні. Кров’яний тиск залежить від таких чинників: кількості крові в циркулюю­ чому руслі (якщо втрачається кров — її об’єм зменшується, тиск знижується); сили і частоти серцевих скорочень; ступеня напруження стінки артерій (судинного тонусу). Величина тиску підтримується на пос­ тійному рівні, оскільки кровоносні су­ дини у нормі перебувають у стані певно­ го напруження — в тонусі. У результаті порушення нейрогуморальної регуляції судинного тонусу, негативної дії фак­ торів зовнішнього середовища тонус кровоносних судин порушується. Якщо тонус кровоносних судин збіль­ шується, то вони звужуються і тиск крові підвищується. Стан підвищення кров’яного тиску до 140/90мм рт. ст. і вище називають артеріальною гіпер­ тензією. Якщо тонус зменшується, су­ дини розширюються, кров’яний тиск відповідно знижується. Стан зниження кров’яного тиску до 90/50 мм рт. ст. на­ зивають артеріальною гіпотензією. Основним методом виявлення змін артеріального тиску є метод Коротко- ва. Для вимірювання артеріального w w w .4book.org
  • 22. тиску використовують спеціальний при­ лад сфігмоманометр. Сфігмоманометр складається з манжети, пристрою для нагнітання повітря в манжету і мано­ метра для вимірювання тиску повітря в манжеті. Крім того, сфігмоманометр оснащений або фонендоскопом, або електронним пристроєм для реєстрації пульсації повітря в манжеті. Метод ґрунтується на цілковитому перетис­ канні манжетою плечової артерії та вислуховуванням тонів, які виника­ ють за повільного випускання повітря з манжети. Дуже важливо вміти виміряти пульс та артеріальний тиск, бо можуть виникну­ ти такі обставини, коли буде дуже важ­ ливим знання пульсу чи артеріального тиску для надання першої допомоги собі або іншій людині. ПРАКТИЧНА РОБОТА № З РЕАКЦІЯ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ НА ДОЗОВАНЕ НАВАНТАЖЕННЯ 2. Виміряйте показники АТ у фізіоло­ гічних станах, зазначених у таблиці. Результати запишіть. 3. Зробіть висновок: чому змінюється ЧСС і АТ після навантаження, чому кров за фізичного навантаження ру­ хається швидше; чому у спортсменів після незначних навантажень показни­ ки пульсу й АТ залишаються практично незмінними? МЕТА: з’ясувати вплив фізичних наван­ тажень на частоту серцевих скорочень (ЧСС) та артеріальний тиск (АТ). ОБЛАДНАННЯ: секундомір, сфігмома­ нометр, фонендоскоп. ХІД РОБОТИ 1. Визначте свою ЧСС за 1 хв у фізіо­ логічних станах, зазначених у табли­ ці. Пульс підраховуйте впродовж 15 с і показник помножте на 4. Результати запишіть у таблицю. Фізіологічний стан У стані спокою Одразу після вставання зі стільця Після 20 присідань Через 1 хв після присі­ дань Через 5 хв після присі­ дань ЧСС АТ ВИКОНАННЯ РОБОТИ У нормі в дорослої людини частота пульсу дорівнює 60-80 разів за хвили­ ну. А кров’яний тиск в нормі становить 110/70-120/80мм рт. ст. Але ці показ­ ники можуть підвищуватись після фізичних навантажень, у післяобідній час, під час вагітності, при переповнен­ ні сечового міхура, при відчутті болю або холоду. З початку навантажень систолічний тиск підвищується, потім стабілізується на певному рівні. Після припинення руху (перші 5-10 хвилин) знижується нижче початкового рівня, а потім вертається у початковий стан. Діастолічний тиск при легкому та помір­ ному навантаженні не змінюється, а при напруженій праці дещо підвищується. Фізіологічний стан У стані спокою Одразу після вставання зі стільця Після 20 присі­ дань Через 1 хв після присі­ дань Через 5 хв після присі­ дань ЧСС, уд. за хв. 80 86 96 76 80 АТ 120/80 125/80 135/85 110/80 120/80 w w w .4book.org
  • 23. Пульс становить мінімальну величину у стані спокою (80 разів за хвилину), одразу після вставання зі стільця він трохи зростає (86 разів за хвилину), після навантаження (20 присідань) пульс суттєво збільшується (96 разів за хвилину). Через 1 хв після присідань пульс швидко зменшується (76 разів за хвилину), а через 5 хв після присі­ дань — нормалізується. Найменший артеріальний тиск — у стані спокою, більший — одразу після вста­ вання зі стільця та ще більший — після фізичних навантажень. Це зумовлено більшим навантаженням на серцево-су­ динну систему та більшими потребами організму у кисні. Тому частота скоро­ чень серцевого м’яза зростає і кров ру­ хається швидше та переносить до тканин більше кисню за одиницю часу. ПРАКТИЧНА РОБОТА № 4 ВИВЧЕННЯ КРОВООБІГУ. ЗМ ІНИ В ТКА Н ИН А Х ПРИ ПОРУШ ЕННІ КРОВООБІГУ МЕТА: провести самоспостереження за змінами в тканинах при порушенні кро­ вообігу, з’ясувати зміни, що відбувають­ ся в пальці руки від застою крові. ОБЛАДНАННЯ: гумка або м’яка нитка. ХІД РОБОТИ 1. На вказівний палець руки (біля самої його основи) накрутіть гумку або обмотайте його ниткою. Перетяжка не повинна бути дуже тісною. 2. Зверніть увагу, якого кольору став палець: якщо білого, то перетяжку дещо послабте. 3. Зніміть гумку (або розкрутіть нитку). Чи змінився колір пальця? 4. Промасажуйте палець у напрямку від кінчика до долоні. 5. Зробіть висновок: про що свідчить зміна кольору пальця при натисканні; як забезпечуються киснем тканини пальця нижче перетяжки; чому шкід­ ливо туго шнурувати взуття, одяг? ВИКОНАННЯ РОБОТИ Серце, як помпа, нагнітає кров до сис­ теми кровоносних судин, у якій розріз­ няють артерії, вени та капіляри. В артеріях кров рухається від серця під великим тиском, який вони вит­ римують завдяки будові своїх стінок. Стінки артерій товсті, міцні і пружні. Здебільшого артерії розміщені глибоко під м’язами, що має захисне значення. Великі артерії, віддаляючись від серця, розгалужуються. Стінки артерій скла­ даються з трьох шарів: зовнішнього — сполучнотканинного, у якому проходять нерви, що регулюють просвіт судин; се­ реднього — добре розвиненого м’язового шару, що утворений непосмугованими м’язами та еластичними волокнами, які надають артеріям пружних власти­ востей, і внутрішнього — утвореного шаром ендотеліальних клітин. Найдрібніші артерії розпадаються на тонесенькі капіляри, стінки яких скла­ даються з одношарового ендотелію. У кожному органі капіляри утворюють сітку. Саме там кров віддає тканинам кисень, поживні речовини і забирає вуг­ лекислий газ та інші продукти обміну. Артеріальна кров змінюється на веноз­ ну. Кров з капілярів надходить у вени, стінки яких тришарові. На відміну від артеріальних стінок, вони містять мало м’язових волокон, тому менш пружні, але більш еластичні. Крім того, вени (за винятком порожнистих) мають ки­ шенькові клапани, що перешкоджають зворотному руху крові. При стисканні основи вказівного пальця на руці він стає білішим, бо вимушено зменшується кровообіг в цій ділянці тіла. Через 10-15 секунд забарвлення пальця відновлюється. ПРАКТИЧНА РОБОТА № 5 АНТРОПОМ ЕТРИЧНІ ВИМІРИ МЕТА: навчитися вимірювати зріст, масу тіла, робити інші антропометрич­ ні виміри. ОБЛАДНАННЯ: ростомір, вага, санти­ метрова стрічка, калькулятор. 27 Супер ГДЗ, 9 кл., кн. 1 ХІД РОБОТИ 1. За допомогою ростоміра визначте зріст — свій і свого товариша (роботу виконують парами: дівчата з дівчата­ ми, хлопці з хлопцями). При цьому w w w .4book.org
  • 24. пам’ятайте, що зріст вимірюється босоніж і потрібно торкатись планки ростоміра п’ятками, лопатками та сідницями. 2. Виміряйте масу тіла один одного на вагах. Результати вимірів занесіть у таблицю. 3. Тричі зніміть мірки з фігури від­ повідно до зазначених у таблиці ант­ ропометричних показників. Визначте середні значення показників і занесіть їх до таблиці. 4. За результатами антропометрич­ них вимірів визначте масо-зростовий індекс (МЗІ), поділивши масу тіла на зріст. Для хлопців у нормі МЗІ ста­ новить 350-400 г/см , для дівчат — 375-425 г/см . Якщо результати менші за норму, то маса тіла недостатня, якщо більші — надмірна. 5. Визначте свій зросто-масовий індекс (ЗМІ). Для цього від показника зросту в см відніміть 100 (якщо ваш зріст ста­ новить 155-164 см) або 110 (якщо ваш зріст становить 165-185см). Результат відповідає масі тіла (у кг). Проаналі­ зуйте розраховані індекси. Зробіть висновок: про що свідчить співвідношення між вашими масою і зростом тіла; яке значення має ін­ формація про окружність окремих частин тіла людини; яким чином можна нормалізувати антропометричні показники? В И К О Н А Н Н Я Р О Б О Т И Середній зріст у хлопців у 14 років складає 156 см, у дівчат — 154,5 см. Середня вага тіла хлопців у 14 років складає 45,5кг, у дівчат — 47,5 кг. Якщо виміряні антропометричні показ­ ники вписуються у ці норми, це свід­ чить про нормальний обмін речовин, гарний стан здоров’я та раціональне харчування. Значне відхилення від цих показників свідчить про нераціональне харчування, невиконання вимог здорового способу життя, порушення обміну речовин або про інші захворювання. Розглянемо антропометричні виміри дівчини у 14 років Антропометричні показники Зріст, см Маса тіла, кг Дов- жина ніг, см Окруж­ ність шиї, см Окруж­ ність грудей, см Окруж­ ність талії, см Окруж­ ність стегон, см Окруж­ ність зап’ястка, см 155 50 84 28 89 60 92 16 Масо-зростовий індекс (МЗІ) у цьому ви­ падку становить 50000: 155 = 323 г/см. Зросто-масовий індекс (ЗМІ) у цьому випадку становить 155-100 = 55 кг. Таким чином, результати ЗМІ та МЗІ менші за норму, отже, це означає, що маса тіла недостатня, її необхідно збільшити. Антропометричні показники Зріст, см т тіла, кг Дов­ жина ніг, см Окруж­ ність шиї, см Окруж­ ність грудей, см Окруж­ ність талії, см Окруж­ ність сте­ гон, см Окруж­ ність зап’ястка, см Середнє значення w w w .4book.org
  • 25. ПРАКТИЧНА РОБОТА № 6 АНАЛІЗ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ХАРЧУВАННЯ ЗА ДОБУ ТА ВІДПОВІДНІСТЬ ЙОГО НОРМАМ МЕТА: навчитися аналізувати ін­ дивідуальний харчовий раціон згідно з енергетичними витратами організму та з урахуванням енергетичної цінності продуктів харчування. ОБЛАДНАННЯ: калькулятор. ХІД РОБОТИ І. Визначення енерговитрат за добу. 1. Заповніть таблицю «Приблизний розпорядок діяльності протягом доби». Приблизний розпорядок діяльності протягом доби Внесіть корективи до неї, пригадавши види діяльності, які ви виконували, наприклад, учора. Користуючись да­ ними з таблиці «Енергетичні витрати на виконання різних видів діяль­ ності», підрахуйте свої енергетичні витрати за добу. Так, для визначення енерговитрат на підготовку до уроків протягом 3 год необхідно 6,3 х 3 = = 18,9 кД ж /кг. Вид діяль­ ності Три­ валість, год Витрати енергії на 1 кг маси тіла, кДж Вид діяль­ ності Три­ валість, год Витрати енергії на 1 кг маси тіла, кДж за 1 год Усьо­ го за 1 год Усього Гімнастика 0,25 Прогулянка 1,0 Ранковий і вечірній туалет 0,5 Виконання домашніх завдань 3,0 Споживан­ ня їжі 1,0 Легка хатня ро­ бота 0,5 Дорога до школи і назад 1,0 Читання, перегляд телепередач 1,75 Заняття в школі 6,0 Сон 9,0 Усього витрат енергії організму за добу на 1 кг маси тіла Енергетичні витрати на виконання різних видів діяльності Вид діяльності Енергетичні ви­ трати, кДжДкг) Вид діяльності Енергетичні ви­ трати, кДжДкг) Розумова праця 6,3 Стояння 8,4 Прогулянка, ходіння 11,7 Плавання 29,7 Легка фізична праця 15,2 їзда на велоси­ педі 29,7 Важка фізична праця 23,0 Рухливі ігри 23,0 w w w .4book.org
  • 26. Витрати енергії вашого організму за добу визначте шляхом додавання витрат енергії на всі види діяльності на 1кг маси тіла. Отриману суму помножте на масу тіла. II. Аналіз індивідуального добового харчового раціону. 1. Пригадайте, що ви їли вчора, і за­ пишіть дані в таблицю «Індивідуальний добовий харчовий раціон». 2. Користуючись даними таблиці «Вміст органічних речовин та енергетична цін­ ність продуктів харчування», обчисліть вміст поживних речовин у продуктах харчування, які ви споживали, та їх енергетичну цінність. 3. Порівняйте енергетичну цінність вашого добового раціону з енергетични­ ми витратами (див. завд. 1.2). Зістав­ те харчову цінність (уміст поживних речовин) продуктів вашого раціону з показниками таблиці «Норми добової потреби людей у поживних речовинах» для вашого віку. 4. Проаналізуйте, яку частку від за­ гальної енергетичної цінності вашого добового раціону становить кожне при­ ймання їжі. Індивідуальний добовий харчовий раціон Норма добової потреби людей у поживних речовинах Вік, роки Білки, г Жири, г Вуглеводи, г 12-14 90-100 90-100 380-400 15-17 100-120 90-110 420-450 Зробіть висновок: наскільки ваші енер- говитрати за добу компенсуються над­ ходженням енергії з їжею; яке значення для вас має вміння аналізувати власне харчування; чи можна вважати ваше харчування раціональним? ВИКОНАННЯ РОБОТИ Органічні речовини, які надходять в ор­ ганізм людини з їжею, є будівельним матеріалом для клітин і джерелом енер­ гії, яка необхідна для забезпечення його життєдіяльності. Енергетичні витрати ор­ ганізму впродовж доби мають забезпечити передусім підтримання життєво важливих функцій у стані спокою, а також виконан­ ня різноманітних видів діяльності. Енергетичні потреби людини зумовлені характером її діяльності, віком, статтю. Протягом доби людина займається різ­ ними видами діяльності, а також спить, споживає їжу, миється тощо. Організм дитини потребує додаткової енергії у зв’язку з інтенсивним ростом і розвит­ ком. У чоловіків енергетичні потреби на 7-13% більші, ніж у жінок. З віком Про­ дукти Маса, г Енергетич­ на цін­ ність, кДж на 100 г Енергія, кДж Вміст, г білків жирів вугле­ водів Сніданок Рис 200 1387 2774 14 2 142,8 Обід Полуденок Вечеря Усього Легка хатня робота 18,5 Біг (8 км/год) 35,6 Спокійне сидіння 5,9 Сон і спокійне лежання 4,2 w w w .4book.org
  • 27. у зв’язку з менш активним способом життя та зниженням інтенсивності об­ мінних процесів енергетичні потреби зменшуються. Життєдіяльність людини забезпечується здатністю організму пере­ творювати одні види енергії в інші. Так, під час розщеплення в організмі людини органічних речовин енергія хімічних зв’язків перетворюється на електричну енергію (використовується для проведен­ ня нервових імпульсів), механічну (ско­ рочення м’язів), теплову (вивільняється під час роботи) тощо. Умовою початку обміну речовин є над­ ходження в організм води, харчових про­ дуктів і кисню. У травному каналі части­ на речовин розщеплюється на простіші, які переходять у кров та лімфу, потім із кров’ю потрапляють до клітин. У кліти­ нах відбувається остаточне розщеплення й окиснення органічних сполук до кін­ цевих продуктів, із яких синтезуються властиві для людського організму спо­ луки. Реакції синтезу речовин відбува­ ються з витратами енергії. Ця енергія вивільняється внаслідок розщеплення речовин, що надходять у клітину, і, крім синтезу речовин, використовується для виконання різноманітних функцій організму. Мінімальні витрати енергії, необхідні для підтримання температури тіла, діяльності внутрішніх органів, ста­ новлять основний обмін. Крім основного обміну, організм людини потребує до­ даткових витрат енергії для виконання різних видів діяльності. Обмін речовин та енергії — життєво важливий процес, що відбувається в кожній клітині організму і виконує функції забезпечення її будівельним ма­ теріалом та енергією. Він складається з двох нерозривно пов’язаних, але проти­ лежних процесів: ( пластичного обміну) ( енергетичного обміну). Для процесів біосинтезу використовується енергія, що вивільняється в ході реакцій енер­ гетичного обміну, а для здійснення реакцій енергетичного обміну необхід­ ні ферменти, що синтезуються в ході реакцій пластичного обміну. Обмін речовин в організмі людини змінюється залежно від її стану та ро­ боти, яку вона виконує. Рівень обміну речовин регулюється нервовим та гу­ моральним механізмами. Обмін білків, жирів, вуглеводів, води й мінеральних речовин регулюється нервовими цен­ трами, розташованими в проміжному відділі головного мозку. Гуморальна регуляція здійснюється за допомогою гормонів, що виробляються залозами внутрішньої секреції. Вид діяль­ ності Три­ валість, год Витрати енергії на 1 кг маси тіла, кДж Вид діяль­ ності Три­ валість, год Витрати енергії на 1 кг маси тіла, кДж за 1 год Усьо­ го за 1 год Усьо­ го Гімнастика 0,25 15,2 3,8 Прогулянка 1,0 11,7 11,7 Ранковий і вечірній туалет 0,5 11,7 5,85 Виконання домашніх завдань 3,0 6,3 18,9 Споживання їжі 1,0 5,9 5,9 Легка хатня робота 0,5 18,5 9,25 Дорога до школи і назад 1,0 11,7 11,7 Читання, перегляд те­ лепередач 1,75 5,9 10,33 Заняття в школі 6,0 6,3 37,8 Сон 9,0 4,2 37,8 Усього витрат енергії організму за добу на 1 кг маси тіла 153,03 w w w .4book.org
  • 28. Якщо маса тіла становить 50 кг, то до­ бова потреба організму становить: 153,03 х 50 — 7651,5 кДж. Відповідно до фізіологічних потреб ор­ ганізму доцільний такий розподіл за калорійністю добового харчового ра­ ціону: на перший сніданок — 25-30% , на другий сніданок (або підвечірок) — 10-15% , на обід — 40-45% та на ве­ черю — 15-20% . Продукти, багаті на білки (м’ясо, риба, сир, бобові), рекомендують уживати в період активної діяльності, зазвичай уранці та вдень, оскільки вони приско­ рюють обмінні процеси й діяльність нервової системи. Перед сном небажано вживати про­ дукти, що збуджують нервову систе­ му: гострі приправи, каву, шоколад, какао. Вечеря має бути легкою, не пізніше 1-2 год до сну. При цьому треба віддавати перевагу молочним (особливо кисломолочним), фрукто­ во-овочевим стравам: вони не потре­ бують значного напруження травної системи й не порушуватимуть сон. Однаково шкідливими є і переїдання, і голодування перед сном, бо вони роб­ лять його тривожним, неспокійним аж до виникнення безсоння. Співвід­ ношення білків, жирів та вуглеводів повинно бути 1:1:4. Продукти Вміст у 100 г засвоюваної частини продукту білків, г жирів, г вуглеводів, г Енергетична цінність, кДЖ Хлібобулочні вироби та крупи Хліб пшеничний 7,6 0,9 46,7 969 Хліб житній 6,6 1,2 34,2 748 Манна та інші пше­ ничні крупи 10,8 1,2 64,5 1342 Рис 7,0 1,0 71,4 1387 Гречані крупи 12,6 3,3 62,1 1413 Макарони 10,7 1,3 68,4 1411 Молоко й молочні продукти Молоко (2,5% жирн.) 2,8 2,5 4,7 227 Кефір, кисле молоко 2,8 3,2 4,1 243 Сметана (20%) 2,8 20,0 3,2 881 Масло вершкове 0,5 72,8 5,0 2927 Сир напівжирний 16,7 9,0 2,0 672 Сир нежирний 18,0 0,6 1,8 364 Морозиво вершкове 4,0 10,0 17,0 750 Сир твердий 25,1 45,0 2,5 2225 М’ясні продукти Свинина нежирна 14,3 33,3 0,0 1541 Яловичина 18,6' 16,0 0,0 942 Сало 1,4 92,8 0,0 3634 w w w .4book.org
  • 29. Курятина 20,3 13,1 0,0 859 Сосиски 12,4 19,4 0,0 968 Овочі та фрукти Картопля 2,0 0,4 16,3 330 Буряк 1,5 0,1 9,1 186 Морква 1,3 0,1 7,2 150 Квасоля 23,2 2,1 53,8 1406 Капуста свіжа 1,8 од 4,7 116 Капуста квашена 1,8 0,0 2,2 69 Цибуля 1,4 0,0 9,1 181 Кавуни 0,6 0,0 9,0 165 Дині 0,7 0,0 • 11,3 206 Огірки свіжі 0,7 о д 1,9 49 Помідори ІД 0,2 3,8 92 Апельсини 0,9 0,0 9,1 172 Виноград 0,7 0,0 16,2 291 Вишні 1,0 0,0 14,3 263 Лимони 0,6 0,0 10,3 187 Мандарини 0,9 0,0 10,0 187 Яблука 2,2 0,0 48,0 863 Груші 2,3 0,0 49,0 882 Сливи 2,3 0,0 58,4 1044 Риба і рибні продукти Минтай 15,9 0,9 1,0 326 Судак 18,4 ІД 0,8 373 Тріска 16,0 0,4 1,2 311 Ікра червона 31,6 13,8 7,7 1213 Оселедець 17,5 11,4 6,2 851 Інші продукти харчування Чай 20,0 5,1 4,0 611 Яйця 12,7 11,5 0,7 678 Шоколад 6,3 37,2 53,2 2470 Какао 23,6 20,2 40,2 1886 Олія 0,0 99,9 0,0 3886 Цукор 0,0 0,0 99,9 1718 w w w .4book.org
  • 30. Енерге­ Вміст, г Продукти Маса, г тична цінність, кДж на 100 г Енергія, кДж білків жирів вугле­ водів Сніда­ нок Картопля Сосиски Капуста свіжа Чай Цукор 200 50 200 10 330 968 116 611 660 484 232 61,1 4 6,2 3,6 2 0,8 9,7 0,2 0,5 32,6 9 0 9,4 10 1718 171,8 0 0 9,9 Обід Макарони 100 1411 1411 10,7 1,3 68,4 Свинина 50 1541 770,5 7,1 16,7 0 нежирна 50 863 431,5 ІД 0 24 Яблука Полу­ Гречана 50 1413 706,5 6,3 1,7 31,1 денок крупа Масло 20 2927 585,4 0,1 14,6 1 вершкове Хліб 20 969 193,8 1,5 0,2 9,3 пшеничний Буряк 100 186 186 1,5 0,1 9,1 Мандарин 50 187 93,5 0,5 0 5 Чай 10 611 61,1 2 0,5 0,4 Цукор 10 1718 171,8 0 0 9*,9 Вечеря Манна крупа 50 1342 671 5,4 0,6 32,3 Молоко 200 227 454 5,6 5 9,4 Цукор 20 1718 343,6 0 0 19,9 Усього 7688,6 57,6 51,8 280,7 Енергетична цінність цього раціону складає 7689 людина потребує 7652 кДж. Таким чином, цей кДж. А згідно з розпорядком дня, ця добовий раціон є збалансованим. ПРАКТИЧНА РОБОТА № 7 ВИМІРЮ ВАННЯ ТЕМПЕРАТУРИ ТІЛА В ПАХВОВІЙ ДІЛЯНЦІ МЕТА: сформувати вміння вимірювати температуру тіла у пахвовій ділянці. МАТЕРІАЛИ: ртутний термометр, циф­ ровий термометр, склянка з дезінфіку- ючим розчином фурациліну, гігієнічні серветки. ХІД РОБОТИ 1. Дістаньте з футляра ртутний термо­ метр і обережно струсіть його до відміт­ ки нижче 35°С. 2. Протріть пахвову ділянку гігієнічною серветкою. 3. Помістіть термометр звуженою час­ тиною, у якій розміщено ртутний ре­ зервуар, в пахвову ділянку, обережно притисніть плече до тулуба і потри­ майте 10 хвилин. Запишіть отримане значення температури тіла. 4. Виміряйте температуру тіла цифро­ вим термометром. Для цього натисніть кнопку до появи на екрані значення 0°С. Протріть гігієнічною серветкою пахвову ділянку і вставте термометр. Тримайте його до звукового сигналу. Запишіть отримане значення. 5. Порівняйте значення температури тіла, отримані за допомогою ртутного і цифрового термометрів. Які виміри є точнішими? w w w .4book.org
  • 31. 5. Зробіть висновок: яке значення має вимірювання температури тіла для діагностування захворювань? ВИКОНАННЯ РОБОТИ За звичайних умов у здорової людини температура тіла відносно стала і три­ мається в межах +36,5...+36,9°С. Про­ тягом доби температура може зміню­ ватися на 0,5...0,7°С: вдень вона дещо вища, ніж уночі. Сталість температури тіла людини під­ тримується завдяки пристосувальному механізму терморегуляції. Співвідно­ шення температури зовнішнього сере­ довища й температури тіла визначає характер діяльності системи термо­ регуляції, яка включає два процеси: теплоутворення (теплопродукція) та тепловіддачі. Теплоутворення (теплопродукція) — це процес постійного утворення певної кількості тепла в організмі людини. Тепловіддача в організмі людини — це віддача тепла поверхнею тіла (шкірою) через дихальні шляхи в навколишнє се­ редовище, що забезпечує постійний обмін тепла між довкіллям та організмом. Температура зовнішнього середовища здебільшого нижча за температуру тіла. Наше тіло через поверхню шкіри безперервно віддає надлишок тепла в довкілля. Таким чином дотримується температурна рівновага. Отже, врівно­ важеність процесів утворення і віддачі тепла в організмі називається терморе­ гуляцією. Якщо знижується температура навко­ лишнього середовища, подразнюються холодові рецептори, внаслідок чого нер­ вові імпульси запускають рефлектор­ ні реакції, які регулюють збереження тепла: кровоносні судини шкіри зву­ жуються, до шкіри надходить менше крові й тепловіддача зменшується. Коли температура повітря підвищуєть­ ся, подразнюються теплові рецептори, нервові імпульси яких запускають рефлекторні реакції, спрямовані на підвищення тепловіддачі; кровоносні судини шкіри розширюються, до шкіри надходить більше крові, через що теп­ ловіддача збільшується. Коли людина виконує надмірне фізич­ не навантаження або в спекотні літні дні віддача тепла збільшується за раху­ нок рефлекторного потовиділення (ви­ паровування поту) з поверхні шкіри. Випаровуючись, піт швидко забирає з організму надлишок тепла. На терморегуляцію впливають також і гу­ моральні речовини, які виробляються де­ якими залозами внутрішньої секреції. Для нормального функціонування ор­ ганізму в цілому важливо, щоб проце­ си теплоутворення і тепловіддачі були збалансованими. Температура тіла є інтегральною оцін­ кою гарної праці не тільки системи терморегулювання, а й усіх інших сис­ тем організму. Середнє коливання тем­ ператури у пахвовій западині складає 36,4-36,8°С. Нормою також вважається коливання від 36 до 37°С. Температура дещо підвищується після вживання їжі, великих фізичних навантажень та у спекотному приміщенні. Вранці температура зазвичай нижча, вве­ чері — вища. При вимірюванні температури тіла ртутним термометром значення тем­ ператури тіла було більш точним. У випадку з цифровим термометром точність вимірювання складала ±0,1°С, але він є більш зручним та безпечним у використанні. МЕТА: виявити індивідуальні особли­ вості пам’яті та з’ясувати вплив логіч­ ного зв’язку на запам’ятовування. ОБЛАДНАННЯ: набір карток зі слова­ ми, аркуші чистого паперу. ПРАКТИЧНА РОБОТА № 8 ДОСЛІДЖ ЕННЯ РІЗНИХ ВИДІВ ПАМ'ЯТІ ХІД РОБОТИ І. Визначення виду пам’яті. 1. Прослухайте 10 слів, які зачитає вчи­ тель. Запишіть слова, які ви запам’ятали, у довільній послідовності. w w w .4book.org
  • 32. 2. Уважно прочитайте слова, написані на 10 картках, які послідовно демон­ струє вчитель через кожні 5 секунд. Потім запишіть слова, що запам’ятали, у довільній послідовності. 3. Одразу записуйте в зошит 10 слів, які диктує вчитель. Після цього закрийте зошит і на аркуші паперу запишіть слова, які запам’ятали, у довільній послідовності. 4. Підрахуйте кількість правильно від­ творених слів у кожному завданні. II. Дослідження логічного та механіч­ ного запам’ятовування. 1. Прочитайте 10 рядків, що склада­ ються з пар слів із логічним зв’язком між ними. Наприклад, буква — слово, сніг — зима тощо. Потім затуліть одне слово з пари аркушем паперу й до­ пишіть відповідне слово. Підрахуйте кількість правильно відтворених слів. 2. Виконайте аналогічне завдання з парами слів без логічного зв’язку між ними. Наприклад, телефон —- сніг, сосна — ложка тощо. 3. Зробіть висновок: який вид пам’яті у вас переважає; як впливає ло­ гічний зв’язок між словами на їх запам’ятовування? Рис. 1. Картка для визначення сліпої плями ВИКОНАННЯ РОБОТИ Важливу роль у навчанні людини відіграє пам’ять. Пам’ять — це здат­ ність людини фіксувати інформацію, зберігати й відтворювати її в потрібний момент. Вона допомагає людині оволоді­ вати знаннями, способами діяльності, передавати їх наступному поколін­ ню, зберігати індивідуальний досвід. Без пам’яті неможливими були б ро- зумова діяльність, створення образів, уява, орієнтування в навколишньому середовищі. У пам’яті розрізняють такі головні процеси: запам’ятовування, зберігання, відтворення і забування. В основі запам’ятовування лежить ут­ ворення тимчасових нервових зв’язків між новим і раніше закріпленим зміс­ том. Розрізняють мимовільне і довільне запам’ятовування. Мимовільне запам’ятовування здій­ снюється тоді, коли людина не ста­ вить спеціальної мети запам’ятати. Довільне запам’ятовування потребує вольових зусиль людини. Воно має цілеспрямований характер, у ньому використовуються спеціальні прийо­ ми запам’ятовування. Залежно від міри розуміння матеріалу довільне запам’ятовування буває механічним і логічним (осмисленим). Механічне запам’ятовування здійснюєть­ ся без розуміння сутності матеріалу, а ло­ гічне — тоді, коли людина розуміє ма­ теріал, уміє встановлювати взаємозв’язки між предметами та явищами. Інформація, яка після запам’ятовування зберігається в мозку, може забуватися, а та, що залишилась у пам’яті, може змінюватися. Якщо запам’ятовування осмислене, то в пам’яті зберігаються лише основні думки, а все другорядне забувається. Якщо запам’ятовування механічне, зберігаються лише окремі розрізнені фрагменти. Показником міцності запам’ятовування і водночас наслідком цього процесу є відтворення. Найпростіша форма від­ творення — упізнавання, яке виникає за повторного сприйняття предметів. Складнішою формою відтворення є зга­ дування, оскільки воно відбувається без повторного сприйняття предмета. Усе, що людина запам’ятовує, із часом забувається. Забування — немож­ ливість відтворити інформацію в пев­ ний момент. Воно оберігає мозок від перевантаження. В основі забування лежить гальмування. За характером запам’ятовування розріз­ няють пам’ять емоційну, рухову, образ­ ну, словесно-логічну. Емоційна память пов’язана із запам’ятовуванням, збере­ женням і відтворенням людиною своїх емоцій та почуттів. Запам’ятовуються не стільки власне емоції, скільки предмети та явища, що їх спричиняють. Рухова пам’ять пов’язана із запам’ятовуванням, збереженням і відтворенням рухів. Вона є основою формування різних умінь і навичок, засвоєння мови. Образна пам’ять пов’язана з формуванням чут­ ливих образів — уявлень про конкрет­ w w w .4book.org
  • 33. ні предмети, явища, їх властивості. Залежно від того, якими сенсорними системами сприймаються об’єкти при їх запам’ятовуванні, вона буває зоровою, слуховою, смаковою, нюховою, дотико­ вою. Словесно-логічна пам’ять пов’язана із запам’ятовуванням, збереженням, упізнаванням і відтворенням прочитаних або почутих думок, понять. Пам’ять людини має свої особливості. Серед індивідуальних характеристик пам’яті виділяють обсяг, міцність, швидкість, точність і готовність. Обсяг — це характеристика пам’яті, яка відображає кількість інформації, що можна запам’ятати, а також мож­ ливості людини фіксувати, зберігати й відтворювати цю інформацію. Міцність пам’яті свідчить про її здатність утри­ мувати певний час потрібну інформа­ цію. Швидкість пам’яті визначається кількістю повторень, потрібних людині для запам’ятовування нового матеріалу. Точність — це властивість, яка харак­ теризується відповідністю відтвореного тому, що запам’ятовувалося, та кіль­ кістю допущених помилок. Готовність до відтворення виявляється в тому, як швидко й легко в певний момент людина може пригадати потрібні їй відомості. Пам’ять різних людей відрізняється також тим, який матеріал людина краще запам’ятовує — образний, сло­ весний чи однаковою мірою обидва. ПРАКТИЧНА РОБОТА № 9 ВИЗНАЧЕННЯ ТИ ПУ ТЕМПЕРАМЕНТУ МЕТА: визначити свій тип темперамен­ ту шляхом тестування. ОБЛАДНАННЯ: анкети для визначення темпераменту. ХІД РОБОТИ 1. Дайте відповіді на запитання анкети, які дають змогу виявити ваш темпера­ мент. Якщо риса властива вам, поставте у таблиці знак «+», а якщо не власти­ ва — знак » -» . Відповідати потрібно швидко, не розмірковуючи. Чи вважаєте, що ви: Риса ( властивість ) «+» або «—» Риса (властивість ) «+» або «—» 1. Непосидючий, метушливий 2. Нестриманий, запальний 3. Нетерплячий 4. Різкий і пря­ молінійний у сто­ сунках з людьми 5. Рішучий, ініціа­ тивний 6. Упертий 7. Кмітливий у су­ перечці 8. Працюєте не- розмірено 9. Схильний до ри­ зику 10. Не злопам’ят­ ний і не вмієте довго ображатися 11. Володієте швид­ кою, пристрасною мовою 12. Неврівноваже- ний і схильний до гарячковості 13. Агресивний за­ біяка 14. Нетерпимий до недоліків інших w w w .4book.org
  • 34. 15. Маєте виразну міміку 16. Здатний швид­ ко діяти й вирі­ шувати 17. Невтомно праг­ нете до нового 18. Різко й порив­ часто рухаєтесь 19. Наполегливий у досягненні пос­ тавленої мети 20. Схильний до різкої зміни на­ строю 21. Веселий і жит­ тєрадісний 22. Енергійний і діловий 23. Часто не до­ водите розпочату справу до кінця 24. Схильний пе­ реоцінювати себе 25. Швидко засво­ юєте нове 26. Не стійкий в уподобаннях 27. Легко пережи­ ваєте невдачі й неприємності 28. Легко при­ стосовуєтесь до обставин 29. Із захопленням беретеся за нову справу ЗО. Швидко втра­ чаєте інтерес до справи, яка стає нецікавою 31. Швидко вклю­ чаєтесь у нову роботу 32. Дратуєтеся від одноманітних, буденних справ 33. Товариський і чуйний 34. Витривалий і працездатний 35. Розмовляєте голосно й швидко 36. Умієте трима­ тися у складних ситуаціях 37. Маєте завжди багато роботи 38. Швидко заси­ наєте й прокидає­ теся 39. Часто незібра­ ний, проявляєте поспішність у рі­ шеннях 40. Схильний до поверховості в діях і судженнях 41. Спокійний і холоднокровний 42. Послідовний і ретельний у справах 43. Обережний і розсудливий 44. Умієте чекати 45. Мовчазний і не полюбляє тереве­ нити 46. Стриманий і терплячий w w w .4book.org
  • 35. 47. Маєте спокійну, розмірену мову 48. Доводите роз­ почату справу до завершення 49. Суворо дотри­ муєтеся розпоряд­ ку дня 50. Легко стримує­ те поривання 51. Слабко реагуєте на похвалу чи осуд 52. Незлостивий 53. Постійний в уподобаннях та інтересах 54. Не витрачаєте сил дарма 55. Повільно вклю­ чаєтеся в роботу 56. Підтримуєте однакові стосунки з усіма 57. Схильний до товариськості 58. Любите аку­ ратність і порядок у всьому 59. Складно присто­ совуєтеся до нових обставин 60. Інертний і ма­ лорухливий 61. Вразливий 62. Сором’язливий 63. Розгублюєтеся в новій обстановці 64. Складно вста­ новлюєте контакт з незнайомцями 65. Не вірите у свої сили 66. Легко перено­ сите самотність 67. Пригнічений і розгублений, якщо трапилася невдача 68. Схильний «за­ микатися» в собі 69. Швидко втом­ люєтеся 70. Розмовляєте тихо 71. Важко пристосо­ вуєтеся до характе­ ру співрозмовника 72. Плаксивий 73. Надзвичайно чутливий до похва­ ли та осуду 74. Ставите високі вимоги до себе й оточуючих 75. Схильний до пі­ дозрілості, недовір­ ливий 76. Занадто чутли­ вий до всього 77. Надто образ­ ливий 78. Малоактивний і несміливий 79. Покірливий 80. Прагнете викли­ кати співчуття ото­ чуючих w w w .4book.org
  • 36. 2. Порахуйте кількість позначок «+ » для 1-20 запитання. Це буде значення ТІ. Після цього обчисліть кількість позначок « + » для 21-40, 41-60, 61-80 запитань. Це будуть значення, відповід­ но, Т2, ТЗ, Т4. 3. Для обчислення (у %) частки кожного з типів темпераменту використовуємо формули: Холерик = Т1/Т; Сангвінік = Т2/Т; Флегматик = ТЗ/Т; Меланхолік = Т4/Т, де Т = ТІ + Т2 + ТЗ + Т4. Тип темпераменту вважають слабко вираженим, якщо його частка до 20% ; середньо вираженим — 21-30% ; яскра­ во вираженим — 31-40% і домінант­ ним — понад 40 %. 4. Зробіть висновок: який тип темпера­ менту переважає у вас? ВИКОНАННЯ РОБОТИ Темперамент — це індивідуальна особливість людини, що проявляєть­ ся в силі емоційних реакцій, а також у збудливості, урівноваженості, швид­ кості, ритмі й інтенсивності психічних процесів. На основі цих поглядів сформувалося вчення про чотири типи темпераменту: сангвінічний, холеричний, флегматич­ ний та меланхолічний. За І. Павловим, різні типи вищої нерво­ вої діяльності розрізняються за такими показниками: • силою процесів збудження та гальму­ вання в корі головного мозку; • урівноваженістю процесів збудження та гальмування в корі головного мозку; • рухливістю процесів збудження та гальмування в корі головного мозку (тобто швидкістю, з якою збудження може змінитися на гальмування і нав­ паки). Із комбінації вищезгаданих показників І. Павлов визначив чотири типи вищої нервової діяльності. Тип темпе­ раменту Характеристика Сангвінік Жвавий тип — характеризується повною врівноваженістю про­ цесів збудження та гальмування в нервовій системі, а також значною силою й рухливістю цих процесів. Така людина бадьора, активна, діяльна, нудьгує без діла, комунікабельна, здебільшого має гарний настрій, оптимістичний погляд на життя, доброзич­ лива, нікого не ображає й нікому не заздрить, швидко забуває образи. Вона легко переживає невдачі та неприємності. Це дуже емоційна людина, а тому має живу міміку й зазвичай надмірно жестикулює, голосно розмовляє. Негативний бік сангвініка — брак сили волі й певна поверховість, яка виявляється в навчанні та праці, поспішність у прийнятті рішень. Сангвініки схильні до частої зміни своїх інтересів і за­ хоплень. Тому вони повинні виховувати в собі такі якості: волю, стриманість, самовладання, більшу зосередженість у навчанні та праці, інших справах Холерик Нестримний, сильний, неврівноважений тип — характеризується переважанням процесів збудження над гальмуванням. Такій лю­ дині притаманний високий рівень нервово-психічної активності та енергійності дій, яскравість емоційних переживань. Холерик бурхливо й нестримно переживає радість і сум, схильний до протилежних настроїв, нападів дратівливості; іноді буває схиль­ ний до необміркованих вчинків під дією афектів. Міміка та рухи холерика, як правило, різкі, різноманітні, мова — голосна. Людина з холеричним темпераментом має спрямовуватися на виховання стриманості, самовладання, кращого ставлення до людей, доброзичливості. w w w .4book.org
  • 37. Флегматик Спокійний, або інертний, тип — характеризується значною силою, урівноваженістю процесів збудження та гальмування, але малою рухливістю, деякою інертністю нервових процесів. Досить часто це людина дуже працьовита, завзята й наполегли­ ва в роботі, але зазвичай надто некваплива у прийнятті рішень, важко переключається з однієї справи на іншу навіть тоді, коли це потрібно зробити терміново; як правило, не схильна до частої та різкої зміни настрою. Вона повільно обмірковує свої життєві плани й неквапно втілює їх у життя. Флегматик має спокійну міміку, жести й мову. Флегматикам дуже корисно займатися спортом, особливо його ігровими видами, частіше бувати в театрі, слухати музику, спіл­ куватися з людьми Меланхолік Слабкий тип — характеризується слабкістю нервових процесів, як збудження, так і гальмування, з переважанням останнього. Для них властиве швидке виснаження нервової системи, що може призводити до втрати працездатності. Меланхолік — дуже враз­ лива, слабковільна людина, яка часто страждає, переживаючи навіть невеликі неприємності. Йому притаманна нерішучість, невпевненість у своїх діях, силах. Кожну невдачу він сприймає як трагедію, завжди очікує непри­ ємностей — як від свого життя, так і від людей. Меланхолік боїться труднощів, легко підкоряється стороннім впливам. Міміка й жестикуляція меланхоліка бідні, маловиразні, мова тиха. Меланхолікам дуже корисно займатися спортом, особливо тими його видами, які пов’язані з певним ризиком, розвитком муж­ ності, яскравими емоціями. ПРАКТИЧНА РОБОТА № 10 ВИЯВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНИХ СХИЛЬНОСТЕЙ МЕТА: визначати власні професійні схильності. ОБЛАДНАННЯ: таблиця «Класифіка­ ція професій» (за Є. Клімовим). ХІД РОБОТИ 1. Припустимо, що після відповідного навчання ви зможете виконати певну роботу. У кожній з 20 пар видів трудо­ вої діяльності в опитувальнику виберіть з двох можливих варіантів лише один («а» чи «б»). Опитувальник Вид трудової діяльності Вид трудової діяльності 1а. Доглядати за тваринами або 16. Обслуговувати машини, прилади (стежити за їх роботою, регулювати) 2а. Допомагати хворим, лікува­ ти їх або 26. Складати таблиці, схеми, програ­ ми для обчислювальних машин За. Спостерігати за якістю книж­ кових ілюстрацій, плакатів або 36. Спостерігати за станом, розвит­ ком рослин 4а. Обробляти матеріали (дерево, тканину, метал, пластмасу) або 46. Доводити товари до споживача (рекламувати, продавати) 5а. Обговорювати науково-популяр­ ні книги, статті або 56. Обговорювати художні книги, п’єси, концерти w w w .4book.org
  • 38. 6а. Вирощувати тварин або 66. Тренувати товаришів або молод­ ших школярів виконувати певні дії (трудові, навчальні, спортивні) 7а. Копіювати малюнки, зобра­ ження, настроювати музичні ін­ струменти або 76. Керувати будь-яким вантажним засобом (підйомним чи транспорт­ ним) 8а. Повідомляти, роз’яснювати людям потрібні відомості (у довід­ ковому бюро, на екскурсії тощо) або 86. Художньо оформляти виставки, вітрини (або брати участь у підготовці п’єс, концертів) 9а. Ремонтувати речі, вироби (одяг, техніку, житло) або 96. Шукати і виправляти помилки в текстах, таблицях, малюнках 10а. Лікувати тварин або 106. Виконувати обчислення, розра­ хунки 11а. Виводити нові сорти рослин або 116. Конструювати, проектувати нові види промислових виробів, машини, будівлі 12а. Вирішувати суперечки, свар­ ки, переконувати, роз’яснювати, заохочувати, карати або 126. Розбиратися в кресленнях, схе­ мах, таблицях (перевіряти, уточню­ вати їх, упорядковувати) 13а. Брати участь у художній са­ модіяльності або 136. Спостерігати за мікроорганіз­ мами 14а. Обслуговувати, налагоджувати медичні прилади, апарати або 146. Надавати людям першу медичну допомогу 15а. Складати точні описи, звіти про спостережувані явища, події або 156. Художньо описувати, зображува­ ти події (спостережувані чи уявні) 16а. Робити лабораторні аналізи у лікарні або 166. Приймати, оглядати хворих, спілкуватися з ними, призначати лікування 17а. Фарбувати й розписувати стіни приміщення, поверхню виробів або 176. Здійснювати монтаж машин, приладів 18а. Організовувати культпоходи до театру, музею, проводити екс­ курсії й туристичні походи або 186. Грати на сцені, брати участь у концертах 19а. Виготовляти за кресленнями деталі виробів, машин, одягу, бу­ дувати будівлі або 196. Розробляти креслення, копіюва­ ти креслення 20а. Вести боротьбу з хворобами рослин, зі шкідниками лісу, саду або 206. Працювати на комп’ютері 2. У бланку для відповідей відзначте обраний варіант знаком «+♦. 3. Підрахуйте кількість проставлених плюсів в кожній з п’яти вертикальних колонок бланку відповідей. Найбільша кількість плюсів буде показником ви- раженості усвідомленої схильності до певного типу професій: П — «люди­ на — природа», Т — «людина — техні­ ка», 3 — «людина — знак», X — «люди­ на — художній образ», Л — «людина — людина». 4. Зробіть висновок (за таблицею «Кла­ сифікація професій»), яку сферу діяль­ ності вам найбільш доцільно обрати для майбутньої професії. w w w .4book.org
  • 39. Бланк відповідей П Т Л 3 X 1а 16 2а 26 За ю со 4а 46 5а 56 6а 66 7а 76 8а 86 9а 96 10а 106 11а 116 12а 126 13а 136 14а 146 15а 156 16а 166 17а 176 18а 186 19а 196 20а 206 Усього «+ » Усього Усього «+» Усього «+ » Усього Класифікація професій Люди відрізняються не тільки за зовніш­ нім виглядом, темпераментом, характе­ ром, поведінкою, а й здібностями. Здібності — це стійкі індивідуальні психологічні властивості людини, її ін­ телекту, від яких залежать досягнення Тип професій Приклади професій Людина - Природа (Л-П) Садівник, технолог харчової промисловості, працівник лісового господарства, квітникар, птахівник, тварин­ ник, мисливець, рибалка, лісоруб, агроном, зоотехнік, ветеринар, еколог, генетик, геолог, ботанік, зоолог, метролог тощо Людина - Техніка (Л-Т) Технік, технолог, інженер, механік, слюсар, водій, ма­ шиніст, електромонтажник, токар, зварювальник тощо Людина - Людина (Л-Л) Вихователь дошкільних закладів або дитячих будинків, учитель, тренер, лікар, медична сестра, суддя, адвокат, юрисконсульт, слідчий, працівник міліції, адміністратор, менеджер, соціолог, психолог, журналіст Людина - Знакова система (Л-3) Бухгалтер, економіст, поштар, стенографіст, радист, філо­ лог, історик, математик, бібліотекар, диспетчер, нотаріус, архіваріус, діловод, коректор, редактор тощо Людина - Худож­ ній образ (Л-Х) Архітектор, дизайнер, скульптор, модельєр, художник, режисер, композитор, диригент, музикант, вокаліст, актор, ювелір, реставратор, маляр, шліфувальник каме­ ню, майстер розпису тощо навчальної, трудової, наукової, творчої діяльності, які є основою життєвого успіху. Здібності людини виявляються тільки в результатах навчання та праці. Якщо вона від природи талановита або навіть геніальна, але нічому не навчи- w w w .4book.org
  • 40. лася й нічого не створила, її здібності залишаться нереалізованими. Складовими здібностей є природна об­ дарованість і психологічні особливості людини, від яких залежить швидкість оволодіння знаннями, уміннями та навичками. Природна обдарованість, або задат­ ки, — це передумова здібностей, підґрунтя для їх розвитку. Вроджені задатки є в кожної людини, але їх розвиток залежить від умов вихован­ ня, навчання та праці. Щ об задатки стали здібностями, їх треба розвивати навчанням і працею. Обдарованість має спадковий харак­ тер. Однак для реалізації спадкових особливостей потрібні певні умови та обставини. Спеціальна обдарованість може бути ху­ дожньою, інтелектуальною та фізичною. До художньої обдарованості належать здібності до малювання, музики, по­ етичного, акторського мистецтв. Ці види обдарованості більше пов’язані з чуттєвим, образним сприйняттям сві­ ту, уявою. Так, обдарованість до малюванйя пов’язана з відчуттям пропорцій, світ­ ла, кольорів, образною та кольоровою пам’яттю, особливими якостями рухово­ го аналізатора, що створює можливість тонких рухів. Музична обдарованість пов’язана з тонким слухом, відчуттям ритму, музикальною пам’яттю. Інтелектуальна обдарованість ство­ рює умови для розвитку наукових і конструкторських здібностей. Вона пов’язана з абстрактно-логічним мис­ ленням, здатністю до пошуку глибин­ них зв’язків між предметами та явища­ ми, умінням проводити аналіз, синтез й узагальнення, робити висновки тощо. Фізична обдарованість проявляєть­ ся у спортсменів, танцюристів. Вона пов’язана не тільки з певною сприятли­ вою для даного виду спорту будовою тіла, а й із будовою рухового аналізатора, що створює можливість для надзвичайно точ­ ного координування рухів, м’язів тощо. w w w .4book.org