• Share
  • Email
  • Embed
  • Like
  • Save
  • Private Content
5 gzd um_g_2013
 

5 gzd um_g_2013

on

  • 26,473 views

 

Statistics

Views

Total Views
26,473
Views on SlideShare
4,290
Embed Views
22,183

Actions

Likes
0
Downloads
20
Comments
0

10 Embeds 22,183

http://4book.org 22032
https://www.google.com.ua 53
http://webcache.googleusercontent.com 31
https://www.google.com 28
http://mail.4book.org 19
http://91.200.42.139 12
http://translate.googleusercontent.com 3
http://4 2
http://monetizator.automoyka67.ru 2
http://hghltd.yandex.net 1
More...

Accessibility

Categories

Upload Details

Uploaded via as Adobe PDF

Usage Rights

© All Rights Reserved

Report content

Flagged as inappropriate Flag as inappropriate
Flag as inappropriate

Select your reason for flagging this presentation as inappropriate.

Cancel
  • Full Name Full Name Comment goes here.
    Are you sure you want to
    Your message goes here
    Processing…
Post Comment
Edit your comment

    5 gzd um_g_2013 5 gzd um_g_2013 Document Transcript

    • УКРАЇНСЬКА МОВА w w w .4 bo ok .o rg go п і д р у ч н и к а О.П. Г л а з о в о ї 17 ГД3 5КЛ
    • rg Вправа 14 с. 21 Ліс (що?) золотиться листям (чим?) дерев (чого?). Намистинками (чим?) розсипалися по кущах (по чому?) різнокольорові ягідки (що?). Після дощику (чого?) із землі (із чого?) ви­ лазять гриби (що?). На старих пень­ ках (на чому?) красуються тонко­ ногі опеньки (що?). Розсипалися по галявинах (по чому?) підосичники (що?), сироїжки (що?), запашні ри­ жики (що?). Особливо поважними здаються гриби (що?) під червоною шапкою (під чим?) з білими крапоч­ ками (з чим?) — мухомори (що?). Пахне в осінньому лісі (в чому?) грибами (чим?), чебрецем (чим?) і дощем (чим?). Пишається ліс (що?) своїми барва­ ми (чим?). А разом із лісом (із чим?) пишається тим, що створила таку красу (що?), осінь (що?). w w w .4 bo ok .o Вправа 11 с. 20 Надворі (присл.) стоя • (дієсл.) зо­ лотий (прикм.) вересень (імен.). Зранку (присл.) діти (імен.) в чудо­ вому (прикм.) настрої (імен.) поспі­ шали (дієсл.) до школи (імен.). Тут (присл.) вони (займен.) зустрінуть (дієсл.) друзів (імен.) та похвалять­ ся (дієсл.) літніми (прикм.) приго­ дами (імен.). Навколо школи (імен.) вирував (дієсл.) бурхливий (прикм.) океан (імен.) великого (прикм.) шкільно­ го (прикм.) братства (імен.). Ш ко­ лярі (імен.) гуртувалися (дієсл.) по класах (імен.). Окремо (присл.) стояв (дієсл.) п’ятий (числ.) клас X (імен.). Учні (імен.) мали (дієсл.) ■Т > гарний (прикм.) настрій (імен.) і D. один (числ.) одному (числ.) навпе­ Ч с ребій (присл.) розповідали (дієсл.) о < цікаві (прикм.) історії (імен.). ! Q Вправа 12 с. 20 Ім енники: день, школа, оцінка, клас, канікули, підручник, учень, подвір’ я. П рикм ет ники: веселий, осінній, шкільний. Займенники: ми, вони, ви, ти. Числівники: перший, п’ятий, два­ надцять, тридцять. Д ієслова : читати, прагнути, навча­ тися, працювати, допомагати. П рислівн и ки: сьогодні, уперше, уважно, старанно, зранку. Вправа 13 с. 21 Перший (числ.) листок (імен.), який зірвала (дієсл.) осінь (імен.), літав (дієсл.) і був (дієсл.) схожий (прикм.) на самотнього (прикм.) птаха (імен.). Він (займ.) не знав (дієсл.), що йому (займ.) робити (ді­ єсл.). Куди впасти (дієсл.)? Якщо в річку (імен.), то вода (імен.) поне­ се (дієсл.) далеко (присл.) від лісу (імен.) і листочок (імен.) не зустрі­ не (дієсл.) рідних (імен.). Якщо в траву (імен.), то він (займ.) більше (присл.) не побачить (дієсл.) сонця (імен.). Якщо на ромашку (імен.), то не побачить (дієсл.) сонця (імен.) вона (займ.). Вправа 15 с. 22 1. Велика вереснева тиша (Н. в., одн.) стоїть над землею (О. в., оди.). 2. Небо (Н. в., одн.) осені (Р. в., одн.) безкрає сумно дивиться в ріку (3. в., одн.). 3. А маслючків (Р. в., мн.) брунатні карапузики (Н. в., мн.) з дощами (О. в., мн.) в шахи (3. в., мн.) грають у траві (М. в., одн.). 4. Так негадано ця осінь (Н. в., одн.) закурликала над степом Ю. в., одн.). 5. Спинилася осінь (Н. в., одн.) на ґанку (М. в., одн.) високому, клено­ вим пером (О. в., одн.) пише пісніо (3. в., одн.) нову. Вправа 16 с. 22 Україна — Україн|ою] земля — землею] доля — д о л ^ ^ сестра — сестр[ою| (хто? іст.), паляниця — паляниціею] душа — душ|сю ^ хліб — хлібіом,|брат — братіом (хто? іст.), батько — батьк|ом |хто? іст.). ( поле — полієм,! серце — серцем,! осінь — осінній честь — чест|ю} міць — м іцц!^ матір — матір’ю ^ (хто? іст.), кров - кров’@ совість — СОВІСТІЮІ Вправа 17 с. 23 Н. в. дорога, ріка, муха Р. в. дороги, ріки, мухи
    • 18 с. 23 1. На підлозі (г/з, М. в.) пшениця (Н. в.) не зійде. 2. Щ о надумш(к/ц, М. в.), те й на язиці (к/ц, М. в.). 3. У нього на осипі (к/ц, М. в.) кис­ лиці (Н. в.), а на вербі (М. в.) гру­ ші (Н. в.). 4. Не та риба (Н. в.), що в річці (к/ч, М. в.), а та, що в руці (к/ц, М. в.). 5. На одній руці (к/ц, М. в.) та не однакові пальці (Н. в.). 6. Черепасі (х/с, Д. в.) град (Н. в.) не страшний. 7. Добре тому, хто в дорозі (г/з, М. в.); лежить собі на возі (М. в.). 8. У закритий рот мусі (х/с, Д. в.) не влетіти. В права Вправа 22 с. 24 1. У Чорне море впадають Дунай, Дніпро, Південний Буг. 2. Чумаць­ кий Ш лях аж сяє в позолоті. Вели­ кий Віз відбився у ставку. 3. Шев­ ченко (хто? іст.) кожному із нас лишив безцінний дар, щоб наші душі осявав його святий «Кобзар». Ескалатор ніс В’ячеслава (хто? іст.) на станцію метро Л у к ’янівська. А мені генерал (хто? іст.) вручив ме­ даль «За відвагу». Вправа 23 с. 24 Я чудово провів літні канікули (мн., 3. в.). У червні (ч. p., одн., М. в.) відпочивав на Чорному морі (с. p., одн., М. в.) в таборі (ч. p., одн., М. в.) «Артек» (ч. p., одн. 3. в.). Мені спо­ добалася екскурсія (ж. p., одн., 3. в.) доміста(с. p., одн., Р. в.) Льво­ ва (ч. p., одн., Р. в.). Львів (ч. p., одн. Н. в.) — найдавніше місто (с. p., О Д Н ..Н . в. 1 України Гж. р..одн..Р. в.) зі своєю славетною історією (ж. p., одн. О. в.). А в серпні (ч. p., одн., М. в.) з батьками (мн., О. в.) подо- w w w .4 bo ok .o Вправа 19 с. 23 1. Осіннє світло (с. p., одн., Н. в.) зо­ лотить блакить (ж. p., одн., 3. в.). 2. Ходить осінь (ж. p., одн., Н. в.) листопадом (ч. p., одн., О. в.), жовте листя (с. p., одн. 3. в.) стелить садом (ч. p., одн., о. в.). 3. Свіжістю (ж. p., одн., О. в.) сріблиться цей осінній день (ч. p., одн. Н. в.). Сипле мідним листям (с. p., одн. о. в.) кучерявий клен (ч. p., одн., Н. в.). 4. С»сінь (ж. p., одн. Н. в.) тихо підкрадалась, у траві (ж. p., одн., М. в.) ховалась, в айстрах (ж. p., мн., М. в.) та жоржи­ ні (ж. p., одн., М. в.), в лісовій ожи­ ні (ж. p., одн., М. в.), в глибині (ж. p., одн., М. в.) ставочка (ч. p., одн., Р. в.), під кущем (ч. p., одн., О. в.) в гайочку (ч. p., одн., М. в.), в сизому тумані(ч. p., одн., М. в.), в прохолоді(ж . p., одн., М. в.) ранній. найко», проект «Сім чудес Украї­ ни», передача «Говорить Україна», сорт троянд «Вогні Ялти». rg Д. в. дорозі, річш, мусі 3. в. дорогу, ріку, муху 0 . в. дорогою, рікою, мухою М. в. на дорозі, на річці, на мусі Вправа 21 с. 23 1. Власні назви, що пишуться без лапок: гора Говерла, майдан Неза­ лежності, бульвар Лесі Українки, Софійський собор, річка Черемош, місто Полтава, село Веселе, кіт Йо­ гурт, парк Тараса Шевченка, гора Ай-Петрі. 2. Власні назви, які пишуться в лап­ ках; орден «За мужність», казка «Летючий корабель», журнал «Піз- На жаль, канікули (мн., Н. в.) швид­ ко минули. Тільки Фото (с. p., одн., Н. в.) загадують мені про прекрас­ ні миті (ж. p., M H ., 3. в.) літа (с. p., одн., Р. в.). Вправа 25 с. 26 Червоними і чорними нитками (мн., О. в.). Золотими і синіми нитками (мн., О. в.). Бісер кольоровий (ч. p., одн., 3. в.). Синій колір (ч. p., одн., Н. в.). Хрест вишневий (ч. p., одн., Н. в.). Вправа 26 с. 26 ^^^9 Засріблилось у повітрі тонке павутиннячко (с. p., одн., Н. в.). Впали на холодну землю (ж. p., одн., 3. в.) багряні листочки (мн,, Н. в.) з кле­
    • щина, мати, мова — три вдлющих (с. p., одн., Р. в.), вічних (с. p., одн., Р. в.) слова. 4. Мов поганих (мн., Р. в.) не існує в світі. Є лише погані (мн., Н. в.) язики. на і дикі черешні (мн., Н. в.). Спалахнув фіолетовим полум’ям (с. p., одн.,0.в.)наузліссіверес.Тужливо ^ком у? закурликали в сірому небі (с. p., оди., я к і? _ у І М. в.) журавлі. Червоніють пишні ке­ тяги (мн., Н. в.) калини, горобини. яки х? t ' Обважніла від синіх ягід(мн., Р. в.) бузина. Яка красива осінь (ж. p., одн., Н. в.)! .o rg Вправа 27 с. 26 Розповідають старі люди, що колись соловейки не жили на українській землі. Гніздилися вони в далеких краях і не знали дороги в Україну. Літали співучі солов’ї світом і зби­ рали для Бога людські пісні. Якось один соловейко залетів у чу­ дове село в Україні та сів спочити на калині. Коли люди повернулися з поля, то тут, то там почутлися чу­ дові пісні. Були вони веселі й сум­ ні, жатівливі й суворі. Мелодії були такі прекрасні, що вразили соло­ вейка в саме сердечко. Позліталися солов’ї до Бога, щоб зібрані пісні йому проспівати. Але все те було Богові знайоме. Коли ж затьохкав соловей з України, Бог зачудувався і звелів соловейкові спі­ вати ті пісні день і ніч. Навесні в Україну полетіли всі солов’ї. Тут звивають вони затишні гніздечка і висиджують маленьких пташенят, щоб змалку чули ті най­ кращі пісні у світі. Коли пташеня­ та дорослішають, то розлітаються, щоб своєю солов’їною мовою про­ співати наші пісні всьому світові. Вправа 29 с. 28 Н. в. співуча мова, рідне слово, мудрий словник Р. в. співучої мови, рідного сло­ ва, мудрого словника Д. в. співучій мові, рідному сло­ ву, мудрому словнику 3. в. співучу мову, рідне слово, мудрий словник о. в. співучою мовою, рідним словом, мудрим словником М. в. на співучій мові, на рідному слові на мудрому словнику w w w .4 bo ok Вправа ЗО с. 27 Зі щ и р И слів; у щиріїй] душі; мудрІимИ прислів’ями; мудрій при­ казці; за широкійші полями; за дрімучіймї^ лісами; на широк|Щ_дорозі; у глибокій річці; глибок|йм^ морями. За широкими полями виднівся ліс. У глибокій річці водиться багато риби. Вправа 28 с. 27 1. Усі ми любимо нашу співучЩ (ж. p., одн., 3. в.) та дзвінк0(ж. p., одн., 3. в.) українські (ж. p., одн., 3. в.) мову. 2. У мові - чари барвінков|](мн., Н. в.), аж сяють барви веселкові](мн., Н. в.). 3. Батьків­ Вправа 31 с. 27 Повіяло легеньким вітерцем (ч. p., о. в.), і всі дерева в лісі заспівали. Кожне шуміло свіжим (с. p., О. в.) листям та співало свою пісню. Береза співала ніжну (ж. p., 3. в.) пісню. Вона добротою відгукувалась у наших юнацьких (мн., М. в.) сер­ цях. Дуб співав мужню (ж. p., 3. в.) піс­ ню. Від неї нам хотілося бути мо­ гутніми (О. в., мн.), відважними (О. в., мн.). Горобина співала тривожну (ж. p., 3. в.) пісню. Від цього співу набігла думка про бурхливу (ж. p., 3. в.) грозу в дрімучому (ч. p., М. в.) лісі, від якої тонкими (ч. p., о. в.) стов­ бурами вигинаються молоді (мн., Н. в.) дерева. Ось які пісні почули ми в осінньому (ч. p., М. в.) лісі.
    • Вправа 1. 34 с. ЗО дружити: то я до тебе (Р. в., одн.), то ти мене(Р. в., одн.) до себе. Д л я п р и в іт а н н я : Здрастуйте. Доброго ранку! Привіт! Добрий день! (Добридень!) Доброго вечора! Вітаю вас! 2. Під час прощання: Бувайте здорові! До побачення! На все добре! Прощавайте! Ходіть з Богом! До наступної зустрічі! Ходи здоровий. Бувайте здорові, майтеся гаразд! 3. Для вибачення: Даруйте. Перепрошую. Прошу вибачити (пробачити). 4. Для висловлення вдячності: Щиро дякую. Велике спасибі. Дуже вдячний. Вправа 43 с. 34 1. Я (1 ос., одн., Н. в.) українець, і ти (2 ос., одн., Н. в.) українець, і він (З ос., одн., Н. в.), і вона (З ос., одн., Н. в.), ми (1 ос., M H ., Н. в.) усі — українці. 2. Ніщо вселюдське не чуже мені (1 ос., одн., Д. в.)! 3. Ко­ зацьку бунтівливу вдачу нам (1 ос., M H ., Д. в.) лишили предки з давними. 4. Нас (1 ос., M H ., Р. в.) не під­ купили золотом, бо ми (1 ос., M H ., H. в.) шукаєм скарбів серця між людьми. 5. Мова мамина — свята. В ній (З ос., одн., М. в.) вічний, не­ знищенний дух свободи. w w w .4 bo ok .o rg Вправа 47 с. 35 I. За двадцять (скільки?, пози, де­ сятки) кроків од хати росла груша. 2. Сусід наш по баштану — дід, йому під вісімдесят (скільки?) пози, де­ сятки) літ. 3. Одягну з бабусиної скрині вишиту сорочку — їй сто (скільки? позн. сотні) літ! 4. Майже Вправа 42 с. 33 п’ятсот (скільки? позн. сотні) видів 1. Як ми до людей, так і люди до верб росте на нашій планеті. Майже (ми). — Як ми до людей, так и люди тридцять (скільки? позн. десятки) до нас (Р. в., M H .). 2. Живи для лю­ припадає на Україну. 5. Середній дей, поживуть люди і для (ти). — вік лісів України налічує тридцять п’ять (скільки? позн. десятки) — Живи для людей, поживуть люди і сорок (скільки? позн. десятки) ро­ для тебе (Р. в., одн.). 3. Ми з (ти), як ків. 6. Тарасові Шевченку у різних риба з водою. — Ми з тобою (О. в., куточках земної кулі встановле­ одн.), як риба з водою. 4. Що людям, но вісімсот (скільки? позн. сотні) те й (ми). — Щ о людям, те й нам (Д. пам’ятників. З них сімсот (скіль­ в., M H .). 5. Книга — твій друг, без ки? позн. сотні) в Україні і понад (вона), як без рук. — Книга — твій сімдесят (скільки? позн. десятки) друг, без неї (Р. в., одн.), як без рук. 6. Книга корисна, коли (вона) чита­ за кордоном. ють. — Книга корисна, коли її (Р. в., Вправа 48 с. 35 одн.) читають. 7. Як я здоровий, то 1. Скільки пісень створив наш на­ (я) й гірниця за цукор. — Як я здо­ род? Щонайменше п’ятсот тисяч ровий, то мені (Д. в., одн.) й гірчиця (скільки?). їх повне видання охо­ за цукор. 8. Ластівка день починає, пило б приблизно двісті (скільки?) а соловей (він) кінчає. — Ластівка томів, кожен з яких мав би тисячу день починає, а соловей його (Р. в., (скільки?) сторінок. 2. Найбіль­ одн.) кінчає. 9. У ліз між ворон, то й шою річкою України є Дніпро. Із кракай разом із (вони). — У ліз між загальної довжини понад двох ти­ сяч (скількох?) кілометрів на Укра­ ворон, то й кракай разом із ними (О. в., M H .). 10. Давай дружити; то їну припадає дев’ ятсот (скільки?) кілометрів. я до (ти), то ти (я) до себе. — Давай
    • II дієвідміна: біжать, летять, радять, сидять, просять, мостять, сплять, їз­ дять, палять. Вправа 57 с. 40 Знаєш — знають (З ос., мн., І дієв.), мириш — мирять (З ос., M H ., II дієв.), радієш — радіють(Зос., мн., І дієв.), дзвениш — дзвенять (З ос., мн., II дієв.), вимикаєш — вимикають (З ос., мн., І дієв.), виходиш — ви­ ходять (З ос., мн., II дієв.), можеш — можуть (З ос., мн., І дієв.), гово­ риш — говорять (З ос., мн., II дієв.), робиш — роблять (З ос., мн., II дієв.), ріжеш — ріжуть (З ос., ми., І дієв.), точиш — точать (З ос., мн., II дієв.), любиш — люблять (З ос., мн., II дієв.), клеїш — клеять (З ос., мн., II дієв.), вабиш — ваблять (З ос., ми., II дієв.), в’яжеш — в’яжуть (З ос., мн., І дієв.), везеш — везуть (З ос., мн., І дієв.), колишеш — колишуть (З ос., мн., І дієв.), плетеш — плетуть (З ос., мн., І дієв.), раддш — радять (З ос., мн., І дієв.), стережеш — сте­ режуть (З ос., мн., І дієв.). bo o k. or g Вправа 49 с. 36 I. 1. Одна (котра?, Н. в.) Батьківщи­ на, і двох (скількох?, Р. в.) не буває. Місця, де родилися, завжди святі. Хто рідну оселю свою забуває, той долі не знайде в житті. 2 Кожна з п’яти (зі скількох?, Р. в.) пелюсток барвінку має своє значення. Вони означають красу, ніжність, пам’ять, злагоду та вірність. 3. Як рушав ко­ зак у далеку путь, узяв дев’ясилу і мав сили за дев’ятьох (за скіль­ кох?, Р. в.). II. 1. Батьки не боялись важкої ро­ боти, щоденно трудились до сьомо­ го (до котрого?, Р. в.) поту. 2. Якщо не взятися за справу десятьма (скількома?, О. в.) пальцями, вона на десять (на скільки?, Р. в.) років розтягнеться. 3. У саду працюють друзі, ще таких не бачив світ. Деся­ тьом (скільком?, Д. в.) із них три­ надцять (скільки?, Н. в.), а одному (котрому?, Д. в.) десять (скільки?, H. в.) літ. w w w .4 Вправа 50 с. 36 I. Другий, третій, п’ятий ( к о т р и й ? ) клас — наче сходинки для нас. 2. Чорний ворон живе триста (скіль­ ки?) літ. Тільки в триста (скіль­ кох?) він кволенький дід, а у сто (скільки?) він ще ходить у школу, їсть морозиво, п’є кока-колу, попід хмари тікає з уроків, в кожнім кла­ сі сидить десять (скільки?) років. 3. Гриць сяк-так зробив уроки. Ще лишилось п’ ять (скільки?) задач. От не бачили мороки! Не виходять, хоч ти плачі Гриць блукає, наче в лісі. Гриць не може розв’язать! « Т р и ч і вісім (скільки?) — т р и д ц я т ь вісім (скільки?). Щ е чотири ( с к і л ь к и ? ) — сорок п’ять ( с к і л ь к и ? ) ! » Вправ 55 с. 40 Хліб шанують, бережуть, хлібові вклоняються. Вправа 56 с. 40 І дієвідміна: живуть, співають, ра­ діють, колишуть, товчуть, допома­ гають, стережуть, підтримують. Вправа 58 с. 41 1. Удар забувається, а слово пам’я­ таються. 2. Рана загоїться, зле сло­ во — ніколи. 3. Слово до слова — зложиться мова. 4. Що вимовиш язиком, того не виб’£ш і кілком. 5. Бурчанням надокучиш, прикла­ дом научиш. 6. Лихого язика ар­ шином не зміряєш. 7. Як ма£ш бре­ хати, то краще мовчати. 8. Менше говори, то більш почуєш. Вправа 59 с. 42 1. Щ о знаєш і вмієш (І дієв.), за плечима не носити. 2. Поки хваль­ ко нгіхвалиться (III дієв.), будько набудеться (І дієв.). 3. Як менше вкусиш (II дієв.), то швидше проковтеш (І дієв.). 4. Як постелишся (II дієв.), так і виспишся (II дієв.). Вправа 60 с. 42 1. Душу, тіло ми положим (II дієв.) за нашу свободу. 2. Захочеш (І дієв.) і будеш (І дієв.)! В людині, затям, лежить нерозгадана сила. 3. Ти ріки повертаєш (І дієв.) і зсуваєш (І дієв.)
    • Вправа 61 с. 42 1. Не зітхай, а працюй, марно часу не гай! 2. Не гайся у добрі. Не обізлися в горі. 3. Не попадайся в сіть брехні. 4. Я в ніжну душу не впус­ каю страшну байдужості іржу. 5. Нехай не ятрять прикрощі душі! Нехай квітує щирість поміж нами. 6. Щедрість материнських добрих рук ми ще у житті не оцінили. Вправа 68 с. 45 1. Без діла псується сила. Без'ділля псує людину. 2. Знання в.черезплічнику не носити. Через плече всього світу не оглянеш. 3. Степ безмежний як дим. Поле без кінця й без меж. 4. Позичив у Сірка очі, та й байду­ же! Унадився, як свиня в моркву. .4 bo ok .o Вправа 62 с. 42 1. За воду не дякують. 2. До чужо­ го рота ворота не приставиш. 3. Ч у­ жим добром не забагатієш. 4. Не полізеш у вогонь, то не обпечеш­ ся. 5. Вона в решеті не застоїться. 6. Кисла яблуня солодке яблоко не вродить. 7. Брехнею світ пройдеш, то назад не вернешся. 3. Дорога йшла з гори (прийменник з іменником окремо пишуться) на гору (іменник з прийменником пи­ шуться окремо), над самою річкою. 4. Правда як олія, завжди нагору (прислівник, разом) спливає. II. 1. На пам’ять (ім. з прийм. пи­ шуться окремо) всі скаржаться, а на розум — ніхто. 2. Напам’ять (прислівн. пишеться разом) знаю, що склерозу не маю. 3. Поглянь на двір (ім. з прийм. пишуться окремо) — знатимеш, який хазяїн. 4. Хвале­ ний борщ надвір (присл. пишеться разом) виливають. 5. Зуби з язиком ворогують, а живуть укупі (присл. пишеться разом). 6. Кожна курка у купі (ім. з прийм. пишуться окремо) своїй господиня. rg гори. Але дозволь почути, як ти з матір’ ю говориш (II дієв.). 4. З ким ти поділиш (II дієв.) вірную розмо­ ву? 5. А кому повідаєш (І дієв.) про мрію? З ким розділиш (II дієв.) сум­ ніви свої? 5. Почуєш (І дієв.) ти в пісні моїй луну своїх власних надій. Усі учні мріють про канікули. Цей спогад відлунював у моїй душі. w w w Вправа 64 с. 42 1. Природа мудра, все створила мовчки (Л. Костенко). — створила (як?) мовчки. 2. Тополі навкруги здіймаються (М. Рильський). — зді­ ймаються (де?) навкруги. 3. Тумани пролягли врізнобіч (Г. Бідняк). — проляги (де?) врізнобіч. 4. Осінь вже підходить крадькома (Н. Забі­ ла). — підходить (як?) крадькома. 5. Навшпиньки осінь вирушає в путь (Т. Катрич). — вирушає (яким чином?) навшпиньки. Недавно тут гойдалися жита. Тепер стерня леле­ ці ноги коле (М. Луків). — гойдали­ ся (коли?) недавно, гойдалися (де?) тут, коле (коли?) тепер. 7. Щодня я без стежки блукаю (Олександр Олесь), — блукаю (коли?) щодня. Вправа 65 с. 43 І. 1. Рости, рости, тополенько, все вгору та вгору (разом). 2. Униз вода знесе, а вгору вітер винесе (разом). Вправа 69 с. 45 1. А дзвінки дзвенять у школах (з імен., М. в.) (А. Малишко). 2. Дощ гучно з неба (з ім., Р. в.) ллється (М. Рильський). 3. Вже третій день живу у лісі (з ім., М. в.), годую біло­ чку з руки (з ім., Р. в.) (Ліна Кос­ тенко). 4. Я (займ.) хочу (дієсл.) поговорити (дієсл.) з (прийм.) вами (із займен., О. в.). 5. А (сполучи.) під (прийм.) вікном (ім .)(з ім., О. в.) цві­ ли (дієсл.) у (прийм.) мене (займ.) (із займ., Р. в.) троянди (ім.) (Л. Кос­ тенко). Самостійні частини мови: іменник, дієслово, займенник. Службові частини мови: приймен­ ник, сполучник. Вправа 70 с. 45 1. Думки рухай не язиком, а розу­ мом (спол>’т!н. з’єднує слова). 2. Око бачить далеко, але серце чує глибоко (сполучи, з’єднує частини складного речення). 3. Дім силою будують, але
    • розумом скріплюють (сполун. з’єднує слова). 4. Серце співає, а душа радіє (сполучи, з’єднує частини складно­ го речення). 5. Працюй плечима, а не очима (сполучи, з’єднує слова). 6. На словах він Дніпро перепливе, а сам і калюжі не переступить (спо­ лучи. з’єднує частини складного ре­ чення). 7. Очі без душі сліпі, а вуха без серця глухі (сполучи, з’єднує частини складного речення). Зв’язне мовлення Вправа 76 с. 51 Сонячн§промінн|я, осіннНранк| м , о| у в а ж н @ читачів із тлум ачн^^ словник^ перед н а с т у п и ^ ур ок И , з цікав^^ книжкіоїсі. k. or g Вправа 60 с. 45 Десна й Дніпро Жив колись богатир Лиман, були в нього дочка Десна та син Дніпро. Коли діти виросли. Лиман вирішив передати їм свої володіння. Спадок мав одержати той, хто прийде пер­ ший. Десна вранішню зорю про­ спала. Першим прийшов до батька Дніпро. Благословив його батько і віддав свої землі. Погна.іася сестра за братом. Тільки ступила в братів слід, як обидва стали річками. Так батько помирив своїх дітей. Вправа 75 с. 50 Усна (яка?) відповідь, одержати (що?) оцінку, наполеглива (яка?) праця, відчували (що?) відпові­ дальність, оцінила (як?) справедли­ во, працювали (як?) охоче, допоміг (кому?) товаришеві, цікава (яка?) вправа, вивчати (як?) старанно, не­ прості (які?) запитання, підтрима­ ти (кого?) однокласника, відпочити (коли?) на перерві, готувати (що?) уроки, домашні (які?) завдання, за­ писати (до чого?) до щоденника. Галина Степанівна оцінила спра­ ведливо усну відповідь учня. Сергійко допоміг товаришеві вико­ нати домашнє завдання. bo o Вправа 77 с. 51 1) Словосполучення з прикметника та іменника: Навчальний кабінет, електронні під­ ручники, корисний довідник, новий комп’ютер, незамінний словник. 2) Словосполучення з двох іменни­ ків: Перелік підручників, розклад уро­ ків, стелажі з книжками. 3) Словосполучення з дієслова та іменника: Записатися до бібліотеки, віддава­ ти перевагу. 4) Словосполучення з дієслова та прислівника: Писати грамотно, читати виразно, братися спільно. w w w .4 Вправа 70 с. 46 Чудовий дар План 1. Таланти, якими Господь Бог на­ діляв народи світу. 2. Боса дівчина у віночку та виши­ ванці. 3. Чудовий дар — пісня. 4. Божий дарунок. Вправа 72 с. 47 Рута План 1. Кохання Аннички. 2. Страх батька. 3. Старий різьбяр крадькома слід­ кує за дочкою. 4. Розпач дівчини. 5. Крик Василя. 6. Рута розрослася по всіх Карпатах. Словосполучення Головне й залежне слова в слово­ сполученні Вправа 78 с. 51 Непоширені словосполучення скла­ даються з двох слів. Шкільний товариш, вірна дружба, тестове завдання, щира приязнь, дружити віддано. Поширені словосполучення скла­ даються з трьох і більше слів. Мати друзів серед однокласників, допомогти сусідові по парті, готу­ ватися до контрольної роботи, до­ тримати даного другові слова.
    • 79 с. 52 підносив свіжу паляницю й духмя­ ний мед. Хтось дарував гострий меч X X і хутро звіра. А один хлопець нічо­ бутня книжка, сучасне видавництво. го не міг подарувати. Тоді побіг він В п р а в а 81 с. 52 до Дніпра, набрав води у пригорщу 1. Красива осінь вишиває клени чер­ й простягнув книзю Святославу. воним, жовтим, срібним, золотим Пильно подивився йому у вічі князь (Л . Костенко). 2. Вишиває осінь по і наказав подати золоту чашу, щоб канві зеленій золоті квітки. Квіти прийняти цей дорогоцінний пода­ оживають, із дерев спадають жовті рунок. нагідки (Олександр Олесь). 3. Л еї Вода Славути для кожного україн­ тить до вирію, до теплої мети гусей ця священна. згуртованих черга ширококрила Вправа 88 с. 56 (М. Рильський). 1. Яка чарівна рідна мова! Хто пе­ X релічить в ній слова? Вона прекрас­ Золот і квіт ки на і казкова, весела, щира і жива! п р и к м е т н и к ім е н н и к К'ДИ? (Н. Красоткіна) 2. Посадіть калину X ' ? в чистім полі. Хай вона освятить Лет ит ь до вирію час! Рід наш дуже любить волю. Хай дієслово прийменник іменник же воля любить нас! (А. Листопад) X 3. Як гарно в лісі восени! Кленову Красива осінь прикметник іменник гілочку торкни. Вона здригаєть­ ся, бринить, немов струни сталева Вправа 82 с. 53 нить (Н. Стефурак). Спіймати облизни — зазнати не­ Вправа „ X X bo o k. or g В д яч н и и ч и тач, чи тати вголос, н еза- Вправа 89 с. 56 1. Будь відповідальним за кожне своє слово. 2. Потрібно обов’ язково ураховува­ ти ситуацію спілкування. 3. Хтось потребує бути серйозним, а, можливо, потрібно пожартувати із серйозним. w .4 вдачі. Мокра курка — безвольна, нерішу­ ча людина. Язик заплітається — невиразне або через силу мовлення. Як риба у воді — вільно, упевнено. w w Вправа 83 с. 53 Узяти моду — призвичаїтися, звик­ нути. Читати нотації — дорікати. Кусати лікті — шкодувати. Наламати дров — вчинити необду­ мано. Вправа 85 с. 54 Дорогий подарунок План 1. Повернення князя Святослава до Києва. 2. Подарунки захисникам. 3. Пригорща води. 4. Дорогоцінний подарунок. 5. Священна вода. Після перемоги над ворогом Святос­ лав з дружиною повертався до Киє­ ва. Старі й малі вітали захисників. Кожний ніс їм подарунок. Хтось Вправа 102 с. 62 1. Бабусин пиріг давно пора замі­ нити. 2. Град побив зелені насадження. 3. Прошу, позич мені ручку, бо стер­ жень не пише. 4. У реченні є головні й другорядні члени. Вправа 106 с. 64 Запорозька Січ План 1. Запорозька Січ — світовий фено­ мен. 2. Січ відома за межами України в X V I ст. 3. Боротьба українців проти загарб­ ників. 4. «Країнакозаків».
    • Граматична основа речення (підмет і присудок) Речення з одним головним членом (загальне ознайомлення) Вправа 111 с. 66 1. Речення, що вказують на стан природи. Тим часом звечоріло (О. Гончар). Повіяло осінніми холодами (О. Гон­ чар). З лугу свіжістю війнуло (М. Могилевич). Пяхнр зрілістю нив (Д. Луценко). 2. Речення, в яких йдеться про стан людини. Тяжко мені плякять (Т. Шевченко). Сьогодні так мені яясумупялпсь (Т. Щегельська). Сьогодні якось тяк святкова (П. Засенко). Стало соромно за сльози (С. Васильченко). Стало холодно і гтряніно (М. Коцю­ бинський). Аж у пальцях похолонуло (Панас Мирний). w w w .4 bo ok .o rg Вправа 107 с. 65 I. 1. Усяка пташка (хто? ім.) своє гніздо .чн р. (що робить? дієсл.). 2. За п своїм краєм серце (що? ім.) болить (що робить? дієсл.) 3. Без відваги ми (хто? займ.) яазняємп (що зробимо? дієсл.) зневаги. 4. З рідної землі і во­ рона (хто? ім.) мила (яка є? прикм.). 5. У чужій сторонці не так світить (що робить? дієсл.) сонде (що? ім.). 6. Рідна земля (що? ім.) — золота колиска (що вона така? ім.). 7. Воля (що? ім.) — найдорожча нягоропа (що вона така? ім.). 8. Козача поти­ лиця (що? ім.) нікому не У И Л И Т Ь Г Я (що робить? дієсл.). II. 1. Кожен край (що? ім.) має (що робить? дієсл.) свій звичай. 2. У чу­ жій стороні не так світить (що ро­ бить? дієсл.) сонце (що? ім.). 3. За рідний край тн (хто? займ.) життя віддай (що зроби? дієсл.). 4. Удо­ ма і стіни (що? ім.) помягяюіь (що роблять? дієсл.). 5. У чужій сторо­ ні й весна (що? ім.) негарна (яка вона є? прикм.). 6. У рідному краї і небо (що? ім.) безкрає (яке воно є? прикм.). 7. Людина (хто? ім.) без Вітчизни — соловей (хто вона така? ім.) без пісні. 8. Козак (хто? ім.) не боїтьг.я (що робить? дієсл.) ні тучі, ні грому. носкладне речення з головним членом — присудком) (П. Загребельний). 2. Світало (односкладне речення з головним членом — при­ судком). З темряви поволі виступа­ ли стовбури дерев (Г. Тютюнник). 3. Край смерековий насниться мені. Далеч. Тумани (односкладні речення з головним членом — під­ метом) (Д. Кремінь). 4. Ніч. Дош. Вітер (односкладні речення з голо­ вним членом — підметом). Шум­ лять К У Ш І , шумлять дерева на дю­ нах (П. Загребельний). Вправа 108 с. 66 1. Між корінням жебоніло (дієсл.) кришталеве джепело (ім.) (Б. Дегтярьов). 2. Для українця калина (ім.) наймиліітіа (прикм.). Вона (займ.) — гордість (ім.) українсько­ го садка (В. Супруненко). 3. Остан­ ні квіти під вікном засипав (дієсл.) перший сніг (ім.) (М. Луків). 4. На вербах недалеко чепурились (дієсл.) два лелеки ( словосполуч. числ. зім .) (І. Кульська). Вправа 110 с. 66 1. Запаморочливо пахло в’янучим листям, хмелем і калиною (од­ Вправа 113 с. 67 1. Брати участь (Л ). 2. Подякувати братові (Г). 3. Розклад уроків (І). 4. Пам’ятник Івану Франкові (Г). 5. Приїхати метро (Г). 6. Працює їдальня (Л ). Вправа 114 с. 67 1. Шкільна бібліотека передплачує (Л ) журнал «Соняшник». 2. Біблі­ отекар (Г) проводить різноманітні заходи (Л ). 3. Хлопці й дівчата (Л ) з нашого класу охоче беруть (Л ) у них участь. 4. У нашій школі пра­ цює шкільний гурток (Л ) шану­ вальників (Л ) літератури.
    • 116 с. 6 8 І. Дощ иідшумів. Запахла м.’ята. Гядок засмучений ожив (В. Черепков). 2. Із дерев злетіло листя. НаI. Забіла). 3. Мовиять птахи. Скімлить осінній вітер без слів (І. Яремчук). 4. Кінчадясь псінь. Сіялись сніги (Є. Маланюк). Скімлити — жалібно плакати. Вправа Вправа 119 с. 69 Зима поспішає до нас. Дощі не вщухать весь день. Птахи відлетіли у вирій. Вправа 120 с. 69 І. 1. В орлят (в кого? ім., Р. в.) пови­ ростали крила (Г. Бойко). 2. З о з у л я Грвлиці (ім., Д. в.) жалілась (Л. Глібов). Гора підперезалася заш зн^ цею (ім., 3. в.) (В. Жовнарук). 3. На зорі (ім., 3. в.) задививсь хлопчина (Б.- І. Антонич). 4. Світилась gaflic; тю (ім., О. в.) душа (Д. Луценко). 5. Мене (займ., Р. в.) ліси здоровим (ім., О. в.) напува.ли (В. Симоненко). 6. Люби природу (ім., 3. в.) не для себе (займ., Р. в.). .Яюби для неї (займ., Р. в.) (М. Рильський). 7. Без: смерхників (ім., Р. в.) пучечок (ім., Р. в.) я нарвав (Д. Луценко). П. 1. Хвилина граину (ім., Р. в.) береже. 2. Час навчить тебе (займ., Р. в.) й меііе (займ., Р. в.). 3. Час до:і дає досвіду (ім., Р. в.) й ррзувд (ім., Р. в.). 4. Сила поступяЕться розуму (ім., Д. в.). 5. Бє^віт£х (ім., Р. в.) й листочок HP парпруунртГ'ря. 6, Вогню (ім., Р. в.) врітіем (ім., о. в.) не .чягясипт. 7. Годуй легені (ім., 3. в.) вітром (ім., О. в.), шлунок (ім., 3. в.) — зе^лио (ім., О. в.), щюру (ім., 3. в.) — водою (ім., О. в.), а сер; ае (ім., 3. в.) — вргаем (ім., О. в.) (Народна творчість). bo ok Вправа 117 с. 68 ,1. Надвр£і ро.чпвітав ранок (поширен.) (Панас Мирний). 2. ГТочявся ранок. Чуєш? Ранок дише (непошир.) (Н. Віргуш). 3. Діти щебе­ чуть. Сивіг, м’ята (непошир.) (А . Ма­ лишко). 4. ТТяхне м’ятою вечір (пошир.) (С. Українець). 5. А дош їде (непошир.). А вітер хидигь кле­ ни (пошир.) (М. Луків). 6. Лунала пісня (непошир.). ТТлакяла діброва (непошир.) Об кр.хну хвиля хлюпала ддщрода (поширек.^ (Д. Павличко). чення складаються тільки з голо­ вних членів (граматичної основи). .o rg Другорядні члени речення (додаток, означення, обставини) w w w .4 Вправа 118 с. 69 1. День кладе на хмари позолоту (В. Сосюра). Кладе (куди?) на хма­ ри, кладе (що?) позолоту. 2. Поприбігають вітренята з поля (П. Масенко). Поприбігають (звід­ кіля?) з поля. 3. Мамина пісня у серц бринить (Г. Казакова). Пісня (чия?) мами­ на, бринить (де?) у серці. 4. Хтось гукнув мене упівголо­ са (М. Шевченко). Гукнув (кого?) мене, гукнув (як?) упівголоса. 5. В ІЙ Н У Л О сонцем и медом з доріг. Війнуло (чим?) сонцем і медом, ві­ йнуло (звідкіля?) з доріг. Потім вийшла дівчина на поріг (А . Малишко). Вийшла (коли?) по­ тім, вийшла (куди?) на поріг. 6. Дивиться Київ на себе у води Дні­ прові (П. Перебийніс). Дивиться (на кого?) на себе, дивиться (куди?) уводи. Війну пп сонцем і медом з доріг (од­ носкладне речення, яке має грама­ тичну основу з одного головного Члена (присудка)). Непоширені ре­ Вправа 121 с. 70 У день народження я одержав у npaaxvyHOjc (ім., 3. в.) (від кого?) в|/і_батька (ім., Р. в.) книзш<^ (ім., 3. в.). У ній було кілька оповідань (про кого?) про тварин (ім., 3. в.). Це дуже мєдЄ (займ., Р. в.) заціка­ ; вило, адже я захоплююсь (чим?) природою (ім., О. в.). Тож я не просто прочитав, а проковтнув цю (що?) книзкку (ім., 3. в.). Вже через два дні я переказав її опо_відащія (що?) (ім., 3. в.) своєму (кому?) другові (ім., Д. в.). Това­ риш так зацікавився щжгодами (ім., О. в.) (кого?) зайця (ім., Р. в.).
    • що вирушив по книгарнях (ім., М. в.) шукати (що?) КНИІ2 (ім., 3. в.). Вправа 122 с. 70 1. Вітер рппмпп.ішЕ (Т. Шев­ ченко). 2. Співали пісню ми про.^айду (Л . Костенко). 3. Віа. .пісні лпйрітпякті люди (Р. Пахолок). 4. Про молодість скла дані а п ім і (В. Сосюра). 5. Побудуємо світ ^з_обітан уі зло; сті (В. Крищенко). 6. А шелест вепб Y.пам’яті не_тане (М. Рильський). Вправа 123 с. 70 Вправа 126 с. 71 ^ ^ ^ 1. Мовчить серіущрй (який?) Ше (М. Рильський)._______________ ХІ ^ 2. Задумався дуб (який?) іеднощД; ЦІЙ (В. Сосюра). ^ ^ ^ 3. Хизувався дуб щ дд}щ (яким?) ко; рінням (Г. Хорташко). f їх 4. Зеледіщі (який?) одягла вінок беX' У різка (яка?) дідуїа (В. Сосюра). w w w .4 bo ok .o rg природа (3. в., одн.). Вона рятувала м ^ і і х (3. в., мн.) віа_нелїг (Р. в., M H .). Свої знаніїя (3. в., одн.) бабуся ^.в.,одн.). іїх (3 . в., мн.) онучзі (Д- в., одн.). Оксана зав’я,чу­ вала бабусі (Д. в., одн.) очі (3. в., мн.). Потім брала ж щ 'т (3. в., одн.) висушених лікарських ррслин (Р. в., мн.). Бабуся тпркяляся стебетець (Р. в., мн.) і ли^точюв (Р. в., мн.). Потім вона ня.чивяла рослину (3. в, одн.). Далі ппяповідала O j ^ a j i i i i (Д. в., одн.) про n pO TO TYB aH H A (3. в., одн.) ліків (Р. в., мн.) (За С. і А . Руденками). Восени ми з_бдбісею збираємо і^етяr n j< a jiH H H . Чай із м’яти має заспо­ кійливу дію. Варення з бузини не тільки смачне, але й корисне щш застуді. ми (Джеральд Даррел). 2. Птахи noz терпають від_Щііііі ^ і<ліматі. Вони потребують турботи, ^ ід _лірдини ( З газети). 3. З о з у л я купала, пр№ доньку сказала (Народна творчість). 4. Вітром донесло др^^еіцебет^ніїя (М. Рильський). 5. Синиця в шибку вдарила іфшіьми (В. Симоненко). 6. Сьогодні голосок синиці Д У Ш У всю у_і^н§ оповив! (М. Рильський) 7. Що ластівка у небі написала іцшлом? (Є. Гуцало) 5 ■Зажиаида осінь золоту Гякv?) дібЕрву (О. Кротюк). Вправа 127 с. 72 Наближається хадйзца зима. Зем­ лю огорне Щддй сніг. МДУЩ крига скує вітей. Дерева закутаються в fiytQPjyjjSlii шати. Кущі закутають:: ся ВДХНД£Ціли щаликшии. ТІТколярі чекатимуть на ацьізщ канікули. Шати — святкове вбрання; те, що прикрашає, огортає собою когось, щось. Шалик — шарфик, кашне. Вправа 128 с. 72 1. (прикм.) пісню (ім.) ві­ терець прпспіняв про. Україн і (ім.) (П. Засенко). 2. Був у.мене (займ.) д р у г хойдщдй (прикм.) (А. Малишко). 3. Покривались поля оксаміїтом (ім .) аеД£Щій (прикм.) (О. Олексенко). 4. Дзсоде (прикм.) небо над. тобою (займ.) гуде од_вітру (ім.) (Олесь Гончар). Вправа 125 с. 71 1. У рослин і тварин немає депутатів. 5. Pyj£Mo_M (ім.) сІЕДм (прикм.) небо Заступитися за ^ и х можемо тільки сльозини (ім.) втирає (Н. Харсайло). Вправа 124 с. 71 Не раз збирався піти д р ^ еї. Учні читали оповідання В. Винниченка. У лісі мені подобається прислуха­ тися до мови Е р с л и н . Як приємно відчувати аромат трави після дощу. Влітку дуже часто ми з бабусею збираємо ягоди на галявині. Небез­ печно купувати л і ^ без рецепта в аптеці. Діти, уважно розгляньте ілюстрацію в підручнику.
    • 6. Ніч підняла свдє (займ.) і^іщ е (прикм.) крило (Парас Мирний). 7. ЗеоХЕДІ (прикм.) берези маяли agjigggjia (прикм.) косами (ім .) (М. Коцюбинський). Вправа 133 с. 74 1. Ми радості (коли?) завжди бяжяди людям (Д. Луценко). (одна лінія) (пунктир) (пунктир, крапка) (дві лін ії) (пунктир) Вправа 129 с. 72 На ДІ3 1НДХ листочках сяє нирха роса ЗіИЗда і Д2 5 ца перлина — краса, (стиль художній) 2. Щіов серце манить (куди?) у.до; Eprji (М. Рильський). (пунктир, крапка) (одна лінія) (дві лін ії) (пунктир, крапка) Вправа 131 с. 73 у їх І. 1. На^.емлю (куди?) сонпе дииитт.хі ^ ^ ся (як?) спогорда (Д. Л уценко). 2. ^ хі у тають (де?) пр.надjiK H a ластів’ята X І (Г. Петрук-Попик). 3. Пролітає гай- 3. Я в дзщро істину увірупяв (як?) глибога. (одна лінія) (хвиляста лінія) (пунк­ тир) (дві лінії) (пунктир, крапка) Найвища мудрість в простоті висо­ кій (Б. Олійник). Вправа 134 с 74 (де?) надпрлями (О. Лупій). Нудода дісня заааровувала людей. Х І------------ ^ ---------------4. Пташка някпиля крильцями пта­ Вправа 135 с. 74 1. І лунають нажалині (ім .) нізщ і шат (де?) у_щіздечку (В. ГолобородьспівисєД0РШщ (В- Кравчук). ко). 5. Поіршо (як?) £.піску (де?) сої ІX (дві лінії) (пунктир, крапка) (хви­ ляста) (одна лінія) (хвиляста) 2. Я вранці (присл.) ірлрс_горлщ];і люблю (Л . Костенко). bo o " k. or g ВОРОННЯ сна стоїть (Д. Павличко). ^ .4 ІX П. 1. В синім вікні (де?) зяхитялясь тополя ГМ. СингаївськийЛ. 2. Місяць w w тизсо (як?) шшв небом (Б. ГрінченХІ ^ ко). 3 .1зійде в небесах (де?) молоде- w §врезі (де?) пикади ^зперестанно ^ їх спів ведуть (Н. Забіла). 5. С м е |з круговертю яривярться (куди?) вгр; ЕУ(В. Кордун). Вправа 132 с. 73 1. Щирий козак ззаду (присл.) не нападає. 2. Один козак ї.полД (ім .) не воїн. 3. Не лінуйся рано (присл.) вставати та змолоду більше знати! 4. Око бачить аа^кр (присл.), а ро­ зум ще дальше. 5. Дивиться лисшіею (ім.), а думає вовком. 6. Виженеш у двері, лізе у.вікно (ім.). 7. Колишеш Ирно (присл.), да сон не бере! Людина може rapüQ , л_аск^во, привітно говорити, але це буде не Широ, не відверто. (одна лінія) (пунктир, крапка) (пунктир) (пунктир) (дві лініх) 3.1^І949даупе£ще(присл.)в_н^і (ім.) ластівка ширяє (М. Рильський). 4. Знов (присл.) у даз^дій вирій (ім .) птаство з_України (ім .) відліта (Є. Гуцало). 5. А бджоли аодеті так солодко (присл.) гули (А . Камінчук). 6. Десь (присл.) тополі лявонять в не.Ш (ім .) Укваїни (П. Перебийніс). 7. Д осв іта (присл.) тут (присл.) а йрсоніж (присл.) блукяв (Л . Вишеславський). 8. Трави в іл м о (присл.) підня­ ли Е82Ї стебм уля від_землі^У!:орі (присл.) (В. Грінчак). Обставина пов’ язана з присудком. Вправа 141 План 1. Бабуся збирає зілля і лікує людей. 2. Хлопчик Іванко.
    • Однорідні члени речення Вправа 143 с. 78 X ' ? ? ^ bo ok .o 1. Синіли води ( І М . ) , ГОРИ (ім.) і до­ лини Сім.) (П. Перебийніс). 2. Річка (що робить?) к и н і й ( д і є с л . ) , зітхає (дієсл.), сміється (дієсл.) (М. Рильський). 3. Білий туман вкутав (що?) річку (ім.), ліс (ім.) і лан (ім .) (А . Камінчук). 4. Шумлять сади (які?) виїщ і^ ді (прикм.), дбдіаі^щ (прикм.) (О. Ющенко). 5. Дуби ростуть (як?) nO JU(присл.), BO неетащгивр (присл.) (М. Рильський). Вправа 147 с. 79 1. Ррве та стогне Дніпр широкий (з’єднані сполучником) (Т. Шевчен­ ко), 2. ТТТумить Дніпро, сивіє, аолнів, плескає в береги (за допомогою ін­ тонації) (Марко Вовчок). 3. Синіли і ]ТЄПІЛИ темнокосі хвилі (з ’єднані сполучником) (М. Риль­ ський). 4. Під човном клекоті.ло, піуміло, вирувало (з ’єднані за допомогою ін­ тонації) (М. Коцюбинський). 5. Виють і плеіцуть, б’ ють і ревуть дніпрові далекі пороги (з’єднані спо­ лучниками в пари) (Б. Грінченко). 6. Дніпр клекоче, стогне, плаче, гриву сірую трясе (за допомогою ін­ тонації) (А. Метлинський). 7. Тече вода в сине море, та не виті­ кає (з’єднані сполучником) (Т. Шев­ ченко). ЦрейЕД£ЧЗЙ і ЗЇД95ЇЩ наш Дніпро. Човни, катери, кораблі пливуть Дніпром. Дніпро став рідним домом для риб і птахів. rg 3. Чудодійне зілля. 4. Став з Іванка богатир. 5. Лютий змій. 6. Печера в лісовій хащі. 7. Сила Іванка. 8. Битва зі змієм. w w w .4 Вправа 144 с. 78 1. В моїм краю ростуть дуби, яли­ ни (В. Зубар). 2. Подарувала щедра доля вербуз jiajim iyj топрльо (Л. Ко­ валенко). 3. А маки процвітають і Щдим, і £Щ ВДМ, і дер5 $Щ}Щ квітом (Марко Вовчок) 4. Благоговію перед к_али^іоЮі^і^єд_Славутиад їноїр (О. Астаф’єв). 5. Чистр^_щедЕ0, шеііітливо горнеться трава! (Т. Майданович). Благоговіти — відчувати благого­ віння, побожно схилятися перед ким-небудь, чим-небудь. Вправа 145 1. Вечірнє сонечко гай золотило, Дніпро і поле золотом крило (два ряди однорідних членів речення) (Т. Шевченко). 2. Спускаляся ніч, утихомирюва­ ла людські іугопот_и,_руки й думки (два ряди однорідних членів ре­ чення) (Панас Мирний). Пахощі од васильїсів та м’яти яяппвнтпяяли хату, лоскотали чуття (два ряди однорідних членів речення) (Панас Мирний). Вправа 148 с. 80 1. Обгороджуй себе не парканом, а пршп;адями. 2. Пояснюй не штур; зсандяї^, а слівцями. 3. Не бурчи, а навчи. 4. Нудна не мовчанка, а пус­ та балачка. 5. Працьовита бджола має короткий вік, але велику шалу. Вправа 149 с. 80 1. Багатство не в^і^йні, а в_гідності (З Біблії). 2. Крапля довбає камінь не_сщіою, а частим падінишл. Лю ­ дина стає вченою не_силшо, а чи; танням (Овідій). 3. Книжки слід нв прочитувати, а читати і перечитуй вати (Пліній Молодший). 4. Усяка школа славна не_числрм, а слмою своїх учнів (М. Ппрогов). 5. Ляка­ тися треба сірості, а не бурхливої в ід в ій (Олесь Гончар). Вправа 150 с. 80 1. До людей неси і посмішку, і сміх, і розраду, і пораду (М. Стельмах). 2. Я так люблю природу! З нею я зливаю­ ся і серцем, і душею (В. Сосюра). 3 . 1
    • соловейко на камені то затихав, то щебетав (Т. Шевченко). Ліс співа то грізно, то шовково (М. Рильський). 5. Круг нас світився то зелений сніг, то голубий, то фіалковий (Ірина Жилевко). 6 . 1 даль, і гай, і темні кручі відбились в лагідній воді (Є. Малаяюк). 6. На цій землі щедро родить правда й добра мудрість і розум, честь і відвага (Є. Гуцало). 5. Пилотяг лобатий, блискучий, пахне нагрітою пилюкою й гумою (В. Захарченко). ВНННВВ Вправа 152 с. 80 Історія нашого народу велика, rfc 2. Н азва предмета + його оцінка Троянда прекрасна. Бузок привабливий. Фіалка гарненька. Стебло неприємне. Стовбур відразливий. rg Вправа 161 с. 83 Олівець Мій олівець тоненький і легкий, си­ нього кольору. Складається із гра­ фітного стрижня, котрий вміщено в дерев’ яну оправу. З одного боку він гостро заструганий, а з іншого має невеличку білу гумку. Якщо випад­ ково зроблю зайву лінію, то зможу швидко зітерти Гі. Таким олівцем зручно і малювати, і креслити. Без олівця не може обійтися жодний учень, бо це необхідна річ. bo ok .o Він пройшов через великі випро­ бування: тяжко жив і змагався. Він пйопонявся. будував форте^щ й міс; та, пряв ниви. Наш народ створив дивовижний світ пісень^казої^ _оповідан^_ле_генд. Він зробив усе, щоб ти мав рідну зем лю ^істр^сел(^дім . Люби ж його. Він народив тебе, бать|ув твоїх, аіаів та прадідів. Шануй його м о ^ , історію, ку^ль^у£х (За В. Шев­ чуком). Вправа 159 с. 83 1. Н азва предмета -t- його опис Троянда червона. Бузок запашний. Фіалка невеличка. Стебло цупке. Стовбур шорсткий. .4 Вправа 153 с. 80 1• Црйдавній дуб стоїть пр,^.я_яру, П О Я К И Н У В свіц О Д С Т Д Ї Д Й чуб, чолом TopKAf: хмару (М. Пригара). w w w Вправа 162 с. 85 Одного разу мені наснився дивний сон. Добра фея подарувала мені ча­ 2. Лише в_добро і дщцу правду, віра рівну паличку, щоб я міг викону­ людщіу відрі яня в}а_мав_пи і від_звівати бажання добрих людей. І ось я Ва (Л. Забашта). тримаю її в руках. Тоненька і довга паличка, жовтого кольору, виблис­ кує на сонці. Вона така легенька, це для того, щоб можна було нею крес­ Вправа 157 с. 82 лити символи і виконувати мрії. 1. Пампушки невеличкі, круглі та пишні, пачухі й рум’ яні (З довідни­ А ле паличка допомагає тільки гар­ ним людям. А тим, хто злий, або ду­ ка). ВННННН має зробити поганий вчинок, ніколи 2. Мандаринка була не іграшкова, не допоможе. Ця чарівна паличка, а справжня, золота й кругленька, ніби відчуває настрій кожного. як сонечко, смачна й солодка (За На жаль, це був просто сон. О. Іваненко). ВННННВНН 3. Черешні великі, жовтаво-білі, про­ Вправа 163 с. 85 Шабля зорі, запашні, прохолодні (В. Зем­ План ляк). ВННННН 1. Козаки — мужні й вправні воїни. 4. Дідова шапка старенька, товста і 2. Зброя козаків. важка (За О. Довженком). НВННН
    • Вправа 164 с. 85 Глечик Цей глечик привезла колись бабу­ ся. Тепер він займає почесне місце у буфеті. Його зробили із глини полтавські вмільці. Жовтавого ко­ льору з дивним орнаментом унизу. Червоні дивні квіти переплітають­ ся із зеленим листям. Увесь глечик гладенький, прохолодний на до­ тик. Я часто розглядаю його. Мені він дуже подобається. Вправа 172 с. 88 1. У людині має бути все прекщс; не: і обличчя, і одяг, і душа, і дум­ ки (А . Чехов). 2. Погано, коли у людини все сіре: і душа, і думки, і погляд. Сірі тільки перепілки гар­ ні (М. Стельмах). 3. Мова й музика мають дещо спільне: ритм, тональ­ ність, мелодію (О. Авксентьєва). Я грав музику великих митців: Верді, Бетховена, Шопена, Чайковського, Лисенка (П. Загребельний). bo ok .o Вправа 167 с. 86 1. Були собі три |брати|: Кий. ТТТрк і Хорив (З літопису). 2. Порозцвіта­ ли гарно ІквітиІ: нагідочки. красолі і мачок (Л . Глібов). 3. Летять великі Іптиці^ орли і соколи. З О З У Л І і піпаки (Б. Грінченко). 4. Зелений колір мав Івідтінкі^: трав’яний, смараг­ довий. оливковий. Фісташковий (З підручника). 5. По ногах сікли Ьрави]: і курай, і буркун. і ковила, і катран (О. Ільченко). бринська). 2. У густому лісі по­ сплітали віти дерева: дуби, берези, сосни, ялини, осика, вільха (О. Копиленко). 3. Турботлива бджілка з лугової веселки буде мед збирати різнобарвний: жовтий, оранжевий і золотий (За Є. Гуцалом). 4. Ходить сонний ранок по траві і вітає квіти степові: ковилу, горицвіт, воро­ нець, молочай, волошку і чебрець (А . Качан). rg 3. Шабля — улюблена зброя. 4. Найчесніша зброя. w w w .4 Вправа 168 с. 87 1. Ми читаємо твори українських письмгаників: ТаЕаса_ .Щевчен: ка, Івана Франка, Лесі Українки. П а л ^ а _ Мирнрхо. 2. На сценах оперних театрів йдуть опери укра­ їнських цомпозитоЕІв.; Миколи Лщ етка ^>о£гш Зїайбород Костянтана Дщм<евича. 3. Велике за­ цікавлення викликають народні інструменти: б а н д н )^ _ цимбали, скЕїгака^^опілка. Вправа 169 с. 87 У парку ростуть дерева: капітани, тополі. клени, липи. На клумбі розквітли квіти: троян­ ди, канни, жоржини, айстри. На палітрі художника мазки різно­ барвні: червоні, рожеві, лілові, білі. Мальви ростуть скрізь: на клумбах, на газонах, на подвір’ях. Вправа 171 с. 88 1. Діти рвали чудові квіти: рожеві гвоздички, лілові дзвіночки (Н. Ко- Вправа 174 с. 89 1. Ручку, олівець, фломастери, гум­ ку, лінійку — шкільне приладдя по­ винен мати кожен школяр. 2. Сто­ ли, стільці, дошка, шафи — меблі в нашому класі новенькі. 4. Проек­ тор, екран, «розумну» дошку — тех­ нічні засоби закуплять для школ^ найближчим часом. Вправа 175 с. 89 1. Білу хату, червону калину, луги, береги — все мені заповідано з роду до роду (І. Бердник). 2. Учитель, лікар чи геолог, письменник, слю­ сар чи шахтар — всі називають го­ ловною одну професію — школярі (А . Костецький) 3. Джем, повидло, мармелад, мед, зефір і шоколад — все Дмитрові до смаку (За О. Биженком). Вправа 177 с. 89 Зажурилися зайці, що всі вони сірі. Попросили Бога зробити їм кожуш­ ки різні: білі, чорні, сині, червоні. Пожалів їх Бог і зробив, як просили. Не довго зайці тішилися. У яскравих кожушках їх добре бачили хижаки:
    • Вправа 182 с. 92 1. Тату, наш лелека прилетів! Ма­ мо, чуєш мову солов’ їну? (О. Лупій) 2. Злітай, птице, у чисте небо! (Г. Гордасевич) 3. Виростай для правди й волі, мій синочку! (Т. Мельниченко) 4. Стомилась сину, дай одпочину (А . Камінчук). 5. Лебедю, лебедю! Ти повертаєш додому на тихі води, на зорі Вкраїни ясні (Л . Забашта). Я розумію вас, звірята і рослини (В.І. Антонич). Вправа 183 с. 92 1. Води Дніпрової нап’юсь, на тебе, друже, подивлюсь! (Т. Шевченко) 2. Не ходи, козаче, понад берегами, на суши серденька чорними бровами (Народна творчість). 3. Шануй, юна­ че, батьківські шляхи! (Д. Луценко) 4. А ти ж куди мандруєш, ласкавий чоловіче? (А. Малишко) Стережися, польовий пташе, блискучих котячих очей! (Панас Мирний). w .4 bo ok .o Вправа 178 с. 90 Кобза План 1. Любили козаки співати й танцю­ вати. 2. Кобза — улюблений інструмент. 3. Вигляд інструмента. 4. Струни кобзи. б. Кобзарі — професійні музики. У мирний час козаки любили співа­ ти й танцювати. Грали вони на різ­ них музичних інструментах: коб­ зах, бандурах, скрипках, сопілках. Найулюбленішим інструментом була кобза. Її завезли зі східних кра­ їн. Проте на Україні вона змінилася. Кобза мала широкий овальний низ і круглий голосник. Коротка ручкагриф. Шийка, що загиналася в л і­ вий бік. Дванадцять струн виготов­ ляли з кишки і сухозлотиці. Козаки вважали, що сам Бог вига­ дав кобзу, тому шанували її. Грати на кобзі вміли всі воїни. Однак про­ фесійними музиками були кобзарі. бандуристе (звертання непоширене) (П. Перебийніс). rg орли, яструби та лисиці. Доводилося тікати в гущавину та ховатися під кущами: ліщиною, крушиною та бу­ зиною. Пожалів зайців Бог і повернув їм їхнє забарвлення. А ле оселив біля людей кролів. Сизі, руді, плямис­ ті — різнокольорові кролі нагаду­ ють зайцям про їхню дурість. За народною казкою Вправа 185 с. 93 Україно! Рідна моя земля Рідна земля, прекрасна і квітуча. Вулиці мого дитинства, ви такі ж затишні. w w Вправа 186 с. 93 1. Скільки є в нас, любі друзі (по­ ширене звертання), для звертання ніжних слів! (Д. Білоус) 2. Соловейку маленький! (звертан­ Вправа 181 с. 92 ня поширене, риторичне) В тебе го­ Поширене звертання 1. Учітеся, брати мої, думайте, чи­ лос тоненький. 3. Де ж ти, коню (звертання поши­ тайте (Т. Шевченко). 2. Де ви, лицарі рене), ходив, що підкову загубив? й гетьмани? (звертання однорідне). 4. Конику карий, конику — соколе Уставайте, відгукніться (І. Кале(звертання непоширене), як досита ниченко). 3. Я знаю вас, нащадки напасешся, поїдемо в поле (Нар. запорожців! (звертання поширене) (О. Олесь). 4. Ти, мій хлопче, укра­ творч.). 5. Не хили ти голі віти, саде мій! їнець! (поширене звертання) (В. Те­ (звертання поширене, риторичне) рен). 5. Калино, калино, квітуй у Щ е ти будеш зеленіти у красі своїй долині! (звертання повторюване). (В. Сосюра). Вьібрала ти в себе красу України (М. Верещака). 6. Над тобою, банду­ Ти не висни, чорна хмаро (звертан­ ня поширене, риторичне), над сме­ ристе, небо чисте (звертання непорекою (В. Сосюра). ширене). Пригорни сестру-бандуру.
    • 5. Панове громадяни! Ц я байка вам в_ пр_игоді, може, стане? (вставне слово) (Л . Глібов) Вправа 199 с. 97 1. Спиніться, будь ласка, спиніться. Навколо, будь ласка (увічливість), скоріш подивіться. (А. Костецький) 2. Співчуття є найголовніший і, може (невпевненість), єдиний за­ кон людського життя. (Ф. Достоєвський) 3. По-перше (порядок викла­ ду думки), навчися гарно й привітно дивитися на людей. (М. Стельмах) 4. Кажуть (джерело повідомлення), болі минають з часом. Перемелеть­ ся, пройде все (Б. Сол) А єдиних слів, на жаль, було не сказано, (став­ лення до висловлюваного) (Б. Олій­ ник) Мабуть (невпевненість), час знов вдарити у дзвоник. (Ф. Руденко). .o rg Вправа 195 с. 96 1. 1. Кажуть, (джерело повідомлен­ ня) на світі країн є багато. Кажуть, життя в них — справжнісіньке свя­ то. Та як в чужинські краї поман­ друєш, зараз же рідне, своє поціну­ єш. (О. Кротюк) 2. Виглядаю лебедину зграю. Може (невпевненість), десь у небі прошу­ мить? (Д. Луценко) 3. Деревам щось, напевно (невпев­ неність), сниться. Шумить нервово їхнє листя. (М. Луків) 4. Здавалося (невпевненість), тихий присмерк вишив злинялим шовком острів на сталевому морі. (М. Коцю­ бинський) II. 1. До словечка, до слов’ятка при­ тулися! Може (невпевненість), так хоч мови рідної навчишся. (М. Тимчак) 2. Ну щоб, здавалося (невпевне­ ність), слова... А серце б’ється ожива, як їх почує! (Т. Шевченко) 3. Буває (оцінка повідомлюваного як звичайного), задзвенить в чу­ жих містах кришталь моєї мови до­ рогої. (Л . Литвинчук) 4. Часом, буває (оцінка повідомлю­ ваного як звичайного), на чужині мені присняться гори сині. (Б. Лепкий) 5. Пробачте, вернуся не скоро. (Б. Дегтярьов) (увічливість) w w w .4 bo ok Вправа 201 с. 97 Місто Харків стоїть при злитті трьох річок: Харкова, Лопані та Уди. На думку вчених, у сімнадцятому сто­ літті на цьому місці стояла фортеця. Пояснення назви міста таке. За пе­ реказом, хутір заснував козак на ім’я Харко. Поселенцям, звіс < , > доводилося вести боротьбу з напад­ никами. Кажуть, якось упав у бою і Харко. Пограбований хутір запус­ тів, але згодом тут знову з’явилися люди. Новий хутір зберіг стару на­ зву. Люди, без сумніву, не забули імені першого поселенця. (За І. Ви­ хованцем). Вправа 197 е. 96 Звичайно, ми виконаємо завдання. Бувало, насниться мені страшний сон. Виявляється, ніхто не збирався від­ почивати сьогодні. Будь ласка, виконай моє прохання. Вправа 198 с. 96 1. Пишная шипшинонька, ти про що шепочеш? (звертання) 2. Може, мене квітоньками дарува­ ти хочеш? (вставне слово) (І. Складаний) 3. Линь, човнику, пливи! (звертання) 4. Можливо, знайдем на путі незна­ ні острови? (М. Пригара) (вставне слово) Вправа 205 с. 10' Шановні громадяни! Користуйтеся мережею Інтернет. Моя дорога се­ стричко! Вітаю тебе зі святом. Мої дорогенькі! Я вас так люблю. Вправа 206 с. 101 Моя дорогенька бабусюі Я дуже за Вами скучив. Турбуюся за Ваше здоров’ я. Як ви себе почу­ ваєте останнім часом. Ми всі здорові. Батьки купили мені електронну книгу, щоб я не носив до школи купу підручників, я за-
    • доволении, так зручно все вміщено в цьому приладі. Незабаром канікули, я хочу приїха­ ти до Вас у гості. Ось тоді зможу Вам показати електронну книгу. Ввечері ми її почитаємо або пограємо. Напишіть, як Вам живеться, як ми­ нає Ваш день. Будь ласка, бабусю не хворійте! На все добре! До побачення! 15.04.2013. Ваш онук, Іван! Вправа 209 с. 103 1. Як тільки я навчився грамоти, ok .o rg почав листуватися зі своїми двома бабусями. 2. Мені подобається надсилати їм листи та одержувати на них відпо­ віді. ( Г ) 3. З цих відповідей наша сім’я ді­ знається, чим потрібно допомогти, що надіслати. (Г ) 4. У листах я цікавлюся їхніми справами, запитую про здоров’я. 5. Якщо писати листа мені допома­ гають сестра і брат, доводиться над­ силати рекомендований лист. 6. Листування допомагає мені опа­ нувати правила спілкування. w w w .4 bo Вправа 207 с. 101 Моя дорогенька сестричко! Ми так сильно за тобою скучили. Турбуємося за твоє здоров’ я. Ми всі здорові. Незабаром у тебе канікули. Як плануєш їх провести? У мене ба­ гато планів. Спочатку, у червні, буду ходити до шкільного табору. Потім, якщо вийде, то поїду до табору «А р ­ тек». Я так про це мрію! Море, сонце, нові друзі! А ще б хотілося поїхати в село до бабусі Галини. Поїдеш зі мною? Ми сходили б до лісу, на річ­ ку, допомогли б бабусі. Це правда, що ти заробила собі на новий комп’ютер? Ти молодець! Як ти все встигаєш? І навчаєшся, і пра­ цюєш, і відпочиваєш. Мені завжди чомусь не вистачає часу. Сподіва­ юсь, що коли я подорослішаю, то зможу теж правильно розраховува­ ти свій час. Напиши нам, як тобі живеться, як минає твій день. Сестричко, будь ласка, бережи себе. Будь здорова і щаслива! На все до­ бре! До побачення! 12.05.2013 р. Твоя сестричка. такими незрозумілими і складни­ ми. А зараз я не можу зупинитися, коли виконую домашнє завдання. Хочеться розв’язувати задачі! Це так дивно! Я дякую Вам, Світлано Петрівно, що Ви зацікавили мене, відкрили новий захоплюючий світ фізики. Ви прекрасний, талановитий учи­ тель. Будьте щасливі! На все добре! До побачення. 18.11.2013 Ваша учениця. Вправа 208 с. 102 Шановна, Світлано Петрівно! Я захоплююся Вами, як учителем! Ви так прекрасно завжди проводите урок. Школи не сумую й не відво­ лікаюся на ньому. Завжди уважно слухаю Вас. Ви так цікаво і захопле­ но пояснюєте нову тему. Не думала, що фізика може мені сподобатись. Усі ці формули, графіки, дослі­ дження здавалися мені ще рік тому Вправ 210 с. 109 План 1. Діти чоловіка навчилися різних ремесел. 2. Найменший син. 3. Пошук держави, де треба царя. 4. Облога песиголовців. 5. Три загадки. 6. Хлопець відгадує загадки. 7. Люди прогнали старого царя. Вправа 212 с. 104 1. Душа душу нуе, а серце серцю вість подає, (сполучник а) 2. Око бачить далеко, серце яує глибоко, (інтонація) 3. Ти дорогу показав, якщо ти прислів’я сказав, (сполуч­ ник якщо) 4. Як ти приказку про­ мовив, ти душу розрадив, (сполуч­ ник як) 5. Полетіла б душа в рай, та Г Р ІХ И не пускають, (сполучник та) 6. Якщо чистий будинок і душа чисті т я г ., (сполучники якщо, і)
    • Вправ 213 с. 105 1. Правда із дна моря виринає, а неправда потопає. 2. Язик діє, та рука не вміє. 3. Недруг підтакує, а друг сперечається. 4. Праця додає здоров’ я, а лінь добавляє хвороб. 5. Не посада красить чоловіка, а чо­ ловік звеличує посаду. Вправа 214 с. 105 1. Сховав т у д ен ь під кригою річ­ ки і поидягяв ліси в білі мережива. (Ю. Старостенко) (однорідні члени речення) 2. Полетів останній леле­ ка. і не пялитігияся на нгішій землі жоден перелітний птах, (з журна­ лу) (складне речення) Мереживо — сітчаста тканина з узо­ рами, якою оздоблюють одяг. Перен., Те, що нагадує таку тканину. ну скарбницю. (За В. Симоненком) Вправа 218 с. 106 1. Пісня ар,_пра,ваи доводить, а правда до пісні горнеться, (народна творчість) Речення розпов., неокличн., складне. 2. Пісню ту. собі на спомин, пісня буде пр,між_нас. (В. Івасюк) Речення розпов., неокличн., склад­ не. 3. У Mejae. вмить заб’ється в.грудях серце, коли десь щ пщ пісня розіл­ лється. (за Д. Луценком) Речення розпов., неокличн., складне. 4. 2 g ä g S Й У Ш Ї S . пісні щ<щїнсьі<ий народ, і живе мій народ у пі_сенном_у словії (В. Василашко) Речення роз­ пов., неокличн., складне. 5. Допоки слово житиме в _ м є н і , тобі ^ даруватиму пісні, мій краю рідний. (В. Мозговий) Речення роз­ пов., неокличн., складне. .4 bo ok Вправа 215 с. 105 1. Зима спитає, де ти влітку був. 2. Літо задасдЕ. а зима з!їда£. 3. Якби не буля зима, то літо довше б тягну­ лося. 4. Життя навчає, але труд єді нас. 5. Тепло пропаде, як сніг упаде. 6. Зима стелить полотна, а м о р о з на; водить мости. дідову мову. У серце моє вливаєть­ ся якась незрима сила, що на віки вічні прив’ яже вона мене до цієї землі, до співучої тихої мови. Чим більше дід любив мене, тим більше і .o rg 7. Сеппе співав, луша радіє (інто­ нація) 8. Яійгітляга публіка, на сім душ ділять пів бублика, (інтонація) w w w Вправа 216 с. 106 Пов’яли пишні квіти, патих осінній сад, туманом ^ на віти холодний листопад. Повільно на світанні бреge він у степах, де листячком остан­ нім легкий МОРОЗ прппях. Зима осьось прилине, в снігах яасне земля, і ДІ£Дя хуртовинна над нею яягуля. (Д. Мегелик) Вправа 217 с. 106 1. Землю закутав білий сніг, і на ньому виразно чорніють тіні без­ листих дерев. 2. Мороз скував Дніпро кригою, а глибоко під нею зеленіє вода. 3. Перехожі кутаються в теплі паль­ та, і пронизливий вітер змушує їх прискорювати ходу. Вправа 217 додому с. 106 Ми йдемо, і темніє над нами небо. Дзвенить земля, а а слухаю. Слу­ хаю небо, слухято землю і (-.лухяю Вправа 221 с. 109 1. Кажуть в народі правдиві слова: «Х ліб — годувальник всьому голо­ ва». (Л . Компанієць)Са: «П м ». 2. Запитав у Зіни Гліб; «Звідкіля береться хліб?» Са: «Пм?» Розвела руками Зіна: «Звісно, хліб із мага­ зину!» (О. Кононенко) Са; «П м *. 3. «Я к хліб на столі, не болить го­ лова», — так гарно бабуся сказала. (Л . Панченко) «П м », — са. 4. «Н е кидайсь хлібом, він свя­ тий!» — в суворості ласкавій, бува­ ло, каже, дід старий малечі кучеря­ вій. (М . Рильський) «П м !» — са. Вправа 222 с. 109 1. Соловей щебече в лузі: «Добрий ранок всім вам, друзі*. 2. Із гнізда свого лелека обізвався недалеко: «Добрий ранок! Зустрічаємо світа­ нок,» (В. Забава) 3. Жака зелена зустріла коня: «До­ брого дня! Ми, здається, рідня?» 4. Кінь засміявся й спитав басовито:
    • «Де ж це ви, сестро, згубили копи­ то?» (Наталка Поклад) 5. «Пухова моя перина», — хизувалась хурто­ вина. (Л. Вознюк) « А чому снігів нема?» — мовить грудневі зима. (Т. Коломієць) Хизуватися — виставляти що-небудь напоказ, пишатися чим-небудь; хва­ литися, чванитися. Басовитий — низький звучанням (про голос, звук) Казав їжак: «Хай буде так!» Попа­ лася лисиця в пастку і каже: «Хоч іще рано, а доведеться заночува­ ти» . Равлик каже до сови із високої трави: «Мудра тітонько сова, в тебе світла голова». (П. Сорока) 2) реч ен н я з прямою м овою перед слова м и а вт ора w w w .4 bo ok .o rg «Я з возом горшки побила», — жалі­ лася кобила. «Якось воно буде», — сказала миша в котячих зубах, (на­ родна творчість) «Я не попадуся в Вправа 223 с. 109 1.1. Прийшла до лісу осінь, торкну­ сітку», — в’ юн верткий хвалився лась верховіть: «Вже годі вам, дере­ рибкам. (В. Івченко) ва, повірте, зеленіть!» (І. Муранов) Побити горшки — посваритися Са: «П м !» Світла голова — розумний 2. Хмарки грають у квача, вітер їм Семеро одного не ждуть — почина­ надокуча: « І мене візьміть пограти, ють роботу без того, хто запізнився, хочу з вами я літати!» (3. Живка) дорікають тому, хто примусив че­ Са: «П м !» кати всіх. 3. Говорить дуб: «Наш славний рід Батьків і батьківщину не вибира­ шанують здавна всі. Ми можем ють — патріотизм, любов до Бать­ жити сотні літ у зелені й красі». ківщини. (Н. Забіла) Са: «П м » Не жди дяки від приблудної соба­ 4. Буркотить незадоволено ведмідь: ки — роби добро й не очікуй подяки. «Чим би це мені солодким заку­ Вправа 225 с. 110 сить?» (Н. Забіла) Са: «П м ?» 5. «На 1. «Іванку!» — доноситься до мене все свій час!» — почула я від мами дідів голос. (В. Симоненко) «Пм!» — і грядочку засіяла квітками, щоб са. До мене доноситься дідів голос: виростали квіти мої вчасно, щоб «Іванку!» Са: «П м !» 2. «Приїжджай, розквітали весело і рясно! (М. По­ Михайлику, і книжку гарну при­ знанська) «П м !» — са. возь», — попрохала дівчина. П. 1. Пита земля мене, питають (М. Стельмах) «П м », — са. Дівчина ріки: «Ч и ти Вкраїні син? Чи син навіки?» Са: «Пм? «Ч и ти Вкраї­ попрохала: «Приїжджай, Михай­ лику, і книжку гарну привозь». Са: ні син?» — питає синь Дніпрова. «П м ». 3. «Я к і в тебе квіти гарні», «П м ?» — са. Шевченко й Франко — придивляється мати до рукавів мого чекають слова. (Д. Пилипчук) 2. «Козацькому роду нема перево­ Мар’яниної сорочки. (М, Стельмах) «П м », — са. Мати придивляється ду!» — співають в народі давно. Я до рукавів Мар’ яниної сорочки: знаю, юначе, що серце козаче тобі «Я к і в тебе квіти гарні». Са: «П м ». від природи дано. (В. Дворецька) 4. «Здоров, Володю», — голоси при­ «П м !» — са. 3. Дружба — велике діло. Приказка є в народу: «З дру­ вітні мене обнімуть ласкою й те­ гом хорошим сміло іди у вогонь і плом. (В. Сосюра) «П м », — са. Мене воду!» (М. Познанська). Са: «П м !» обнімуть ласкою й теплом голоси 4. Зійде, було, зіронька угорі, я ска­ привітні: «Здоров, Володю». Са: жу їй: «Срібная, не гори!» (Я. Що«П м ». 5. «Я ж тут літ двадцять, не голев)Са: «П м !». новий!» — собака вив сторожовий. (О. Лупул) «П м !» — са. Собака вив Вправа 224 с. 110 1) р еченн я, у я к и х пряма м ова ст о ­ сторожовий: «Я ж тут літ двадцять, не новий!» Са: «П м !» їт ь п ісл я сл ів авт ора.
    • Вправа 234 с. 114 — А це правда, мамо, що калина людську мову розуміє, — спитав син Сашко. — Та не тільки калина! Кожна рос­ лина все чує і відчуває, — відпові­ дає мати. — Та невже таки правда? — диву­ ється Сашко. — Так! Учені досліджували це елек­ тронними приладами. Коли рос­ лини чують ласкаві, добрі голоси, вони спокійно дихають і ростуть. А як почують холодні та байдужі сло­ ва, то лякаються, задихаються і не можуть рости. А від сердитого, різ­ кого крику вони просто в’януть, — сказала мати. (Т. Майданович) Вправа 235 с. 114 І. Бабуся і внучка сидять на кухні.. .o rg Вправа 227 с. Н І 1. Три синиці і т г р й р т я .т ш , одна в од­ ної питали: «Х то це, хто це там, сестриці, так співає у пшениці?» (О. Пархоменко) (з однорідними членами) Са: «Пм?* 2. Взяв олівець я із пенала і записав в календарі: «Сьогодні вперше прилетіли до нас у гості снігурі». (А. Качан) (усклад­ нено однорідними членами) 3. Ана­ наси й апельсини нудьгували в ма­ газині: «Якби ноги в нас були, ми б у Африку б втекли*. (Д. Гордійко) (ускладнено однорідними членами) 4. «Ти прокидайся», — промінчик ласкавий кличе тебе у пригоди ціка­ ві. (3. Живка) 5. Слоненя сумне chz діло, часом кашляло щосили. Слон казав своєму сину: «Від застуди їж малину». (Л. Коваль) (ускладнено однорідними членами) — У наш час музика була набагато мелодійніша, — пригадує бабуся. Онучка спочатку дивується, а по­ тім пояснює: — Бабусю, це міксер працює. П. Василько просить батьків. — Купіть, тату й мамо, черепаху, будь ласка. — Навіщо вона тобі? — дивується мама. — Хочу перевірити, чи дійсно чере­ пахи живуть двісті років. w w w .4 bo ok Вправа 229 с. 111 1. Та як крикне наш отаман, та й до козаченьків: «Н е журіться, запо­ рожці, друзі молоденькі!* (Народ­ на творчість) 2. Як СІВ козак обід їсти, прийшли йому вісті: «Кидай, друже, обідати час на коня сісти* (Народна твор чість). Коло мами упадає цікава дитина: «Виший, мамо, на сорочці мені Україну. Виший славних ко заченків і квітів багато. Я вдяга тись в неї буду на великі свята». На В е л и к д е н ь до схід сонця просить ся хлопчина: «Вдягни мене нині мамо, в мою Україну. На майдані коло церкви покажу всім людям як буяє Україна у мене на грудях* (Є. Лещ ук) Вправа 230 с. 113 План 1. Старий дідусь з онучкою Оленкою. 2. Допомога мурахам. 3. Густе павутиння. 4. Прохання бджілки. 5. Кволий дідусь. 6. Бджолиний рій, мурахи, павук. 7. Життя в достатку — подяка за доброту. Вправа 238 с. 117 ґава — [ґава] пава — [пава] кава — [кава] лава — [лава] Сава — [сава] Вправа 242 с. 118 1. Гриб [гриб] — граб [граб] 2. Виє — риє [вийе] — [рийе] 3. Зуби — губи [зуби] — [губи] 4. Гора — нора [гора] — [нора] 5. Колосок — голосок [колосок] — [голосок] 6. Баран — банан — [баран] — [ба­ нан] 7. Пиріг — поріг — [пи'р’іг] — [по'р’іг] Горіх — моріг — [го^р’іх] — [мо'р’іг]
    • В права 245 с. 118 Курок — урок, буква — буквар, лід — глід, мак — смак, башта — ба­ штан, край — рай, гра — граб, їжа — їжак, міх — сміх, рука — мука, окомір — колір, линок — клинок, буря — буряк, кома — комар. Вправа 246 с. 119 День [ден’], ліс [л ’іс], льон [л ’он],тінь [т’ін’], сонний [сон;ий], цінний [^Цн:ий], джура [д^ура], джунглі [джунгл’ і], дзвінок [дзв’інок]. Джура — зброєносець у козацької старшини в Україні в X V I-X V III ст. Вправа 247 с. 119 Вправа 255 с. 122 1. Є у кожної дитини матінка єдина [йедина] (Л . Полтава) 2. Я не с о р о м ­ л ю с ь вимовити дзвінко; «Я україн­ ка!» [украйінка] (Л . Голота) 3. Йди в тисячоліття Гтис’ачол’ іт’ :а]. рід­ на м о в о ! ґД. Білоус) Гаї [гайі] шум­ лять — я слухаю. (П. Тичина) 4. І так лагідно материнка свій м’ятний [мйатний] дух на землю стеле. (В. Поліщук) 5. Найдужче допіка­ ють бур’яни [бурйани] та ще жуки з чужої сторони. (С. Зінчук) rg М ідь[м ’ід’ ], лань [лан’], тінь [т’ін’ ], одень [оле"н’ ], денний [ден:ий], останній [остан:’ій], джем [джем], дзьоб [дз'об], дзенькіт [дзен’кіт]. пташеня [пташе'н’а] — 7 б, 7 зв яблуня [йаблун’а] — 6 б, 7 зв ювіляр [йув’іл ’ ар] — 6 б, 7 зв плюс [п л’ус] — 4 б, 4 зв синє [син’е] — 4 б, 4 зв уміння [ум ’ін’ :а] — 6 б, 5 зв волосся [волос’ :а] — 7 б, 6 зв Юрист — фахівець з правознавства, юридичних наук Ювіляр — особа, установа, місто і т. ін., ювілей яких відзначають, святкують. bo ok .o Вправа 248 с. 119 Тут, кок, шабаш .4 Вправа 251 с. 120 Бджілка, будинок, ґудзик, дзюрчати, дощ, журавель, зірка, злива, казка, калина, колискова, крини­ ця, лелека, мальва, мати, місяць, пісня, прислів’ я, радість, світлиця, хата, хрущ, яблуня. w w w Вправа 252 с. 121 Божій Микола, Васильківський Сергій, Горська Алла, Гуменюк Феодосій, Заливаха Опанас, їжакевич Іван, Касіян Василь, Кричевський Василь, Марчук Іван, Мурашко Олександр, Пимоненко Микола, Самокиш Микола, Трутовський Костянтин, Труш Іван, Шевченко Тарас, Яблонська Тетяна. Картини Т. Шевченка «Циганка-гадалка* ♦ Катерина* «Натурниця» «Місячна ніч» Вправа 253 с. 121 Ялинка [йалинка] — 5 б, 6 зв юрист [йурист] — 5 б, 6 зв єнот [йе“нот] — 4 б, 5 зв надія [над’ ійа] — 5 б, 6 зв лаю [лайу] — З б, 4 зв своє [свойе] — 4 б, 5 зв Вправа 256 с. 122 Як багато хочу я сказати про любов до ріки моєї рідної, ясщоїі Люблю [л ’убл’у] її воду і береги її чисті! Люблю всіх людей, які Ж И В У Т Ь і тпуляться на її берегах! Біля неї ро­ блюся [робл’ ус’а] я добрим, людя­ ним. Можу любити тебе все Ж И Т Т Я , річко моя! (За О. Довженком) Вправа 258 с. 123 1. Бджолиний рій навчає жити в праці та справедливості. 2. Добре слово краще за цукор і мед. 3. Де той мед візьметься, як дош не вшухав? 4. З меду борт не звариш. 5. По­ рожній посуд здаля дзвенить. 6. За джмелем з голоблею ганявся. 7. Не в’яжи гудз на чужому шнурі. 8. Хто діло робить, а хто ґави давд^ь. (На­ родна творчість) Ловити ґав — лінуватися, байдику­ вати. Вправа 259 с. 123 Школяр, сіль, ягода, Юрій, Євген, щока, Юлія, ім ’я, насіння, полісся, єдність, п’ятниця, подвір’ я.
    • 3. Науки вода не за-то-пить (З скла­ ди), а вогонь не спалить. 4. Не лише ^ в з з силою змагаються, а и у-мш-ням (З оклади). 5. З пісні слова не ви-кида-ють (4 склади) і свого не вставля­ ють (Народна творчість) Вправа 260 с. 123 Ящірка [йашчірка], ліщині [л ’ішчин’і], бджола [бджола], ґаз­ диня [ґаздин’ а], щедрий [шчедрий] ґаздиня — господарка нудити світом — перебувати в стані бездіяльності; перебувати в стані тривожного неспокою. Вправа 273 с. 128 односкладові: льон, дзьоб, край двоскладові; життя, знання, небо трискладові: країна, троянда, без­ межний, лілея,березень, чудовий п’ятискладові: далекосяжний, в в з в нагороджений. Вправа 264 с. 125 Марка — рамка [рамка] літо — тіло [т ’іло] опис — опис [опис] лід — діл [ ’іл ] Вправа 274 с. 129 в з в в в , з з Ї -м, я, скрип-ка, сві-тло-фор, апв в „з в в з в в в те-ка; Дош-ка, ре-дис, мі-мо-за, , в з в в з в з в в фа-ссль, па-ра-соль-ка, ляль-ка, сі­ чень, сір-ко, ля-ді, до-бро, рі-монт, в в з , в з ре-ма-нент, фа-гот. .o rg Вправа 267 с. 126 1. Поапя краша за лінь, пустощі та безлілля Гпрап’а крашча за л ’ін’ /пустошчі та безд’іл ’ іа]. 2. Людину кра­ сить H g О Д Є Ж 9 , а добрі дела. [л ’удину краси'т’ не одежа/а добр’і д’іла]. 3. Бджола мала, а й вона працює, [бджола мала/а й вона прац’ уйе]. Рання пташка росу п’є, а пізня сліз­ ки ллє. [ран’ :а пташка росу пйе/а п’ізн’а сл’ізки л ’ :е] 5. Щоб рибку з’їсти, треба в річку залізти, [шчоб рибку зйісти/треба в р’ічку зал’ізти] bo ok Вправа 275 с. 129 За-головок, ар-мія, чита-ння, ран­ ній, насін-ня, без-доржжя, пись­ менник, пі-р’я, сміх, міль-йон, май­ бутнього, тре-тього, ма-йонез, піз­ нього, ґе-дзик, над-дніпрянський, під-земелля, куку-рудза, від-звук, пере-дзвін, безупин-ний. w w w .4 Вправа 269 с. 127 Кінь Добрян План 1. Козак Мамай в темниці. 2. Ш ило в кишені козака. 3. Мамай малює коня на стіні. 4. Кінь Добрян оживає. 5. Втеча Мамая з темниці. Круп — задня частина тулуба тва­ рини (коня). Мур — висока кам’яна або цегляна стіна навколо чогось. Шпаркий — швидкий. Вправа 271 с. 128 Сло-во (2 зв. голосн.), звук (1 зв. голоси.),піс-ня (2 зв. голосн.), спів (1 зв. голосн.), C n i-B fl-ТИ (З зв. го­ лоси.), ме-ло-ді-я (4 зв. голоси.), му-зи-каль-ний (4 зв. голосн.), ти-ша (2 зв. голоси.), мить (1 зв. голосн.) Вправа 272 с. 128 1. Вчення в щасті украшає, а в не­ щасті у-ті-ша-є (4 склади). 2. Де є життя, там е й на-ді-я (З склади). Вправа 276 с. 130 Черговий, випадок, предмет, алфа­ віт, вимова, шофер, столяр, нена­ висть, арахіс, кілометр, документ, інструмент, цемент, дефіс, лапки, олень, ведмедиця. Вправа 278 с. 130 Географічний атлас, блискучий атлас. Приємна музика, таланови­ тий музика. Парне катання, парне молоко. Переносне значення слова, переносне навчальне приладдя. Вправа 279 с. 130 1. Дешева рибка, та дорога з неї юшка. Тоді дорога успішна, коли розмова втішна. 2. Струни настрою настрою на бадьорий юний лад! (В. Еллан) 3. Через край із серця рід­ не слово ллється. Оживи, козацька славо, у бандурних струнах, нехай серця звеселяться! (П. Куліш) Вправа 280 с. 131 Запитання, загадка, олень, зав­ дання, центнер, помилка, деревне.
    • одинадцять. У мене в диктанті тільки дві помилки. Помилки є в кожного. Від негоди тріпочеться деревце. Деревця на нашій вулиці посади­ ли нещодавно. Паша — урядовець найвищого рангу в країнах Близь­ кого Сходу. Паша відпочивала взимку, готуючись до весни. У ма­ газині була велика черга. Черги іноді виникають раптово. Дівчата йдуть закликати весну. Мої друзі намагалися закликати додому Сергійка. Вивчи слова з апострофом. Апостроф — термін мовознавства. Вправі 281 с. 132 Барвінок, батько, оленятко, вер­ бичка, широчінь, лимон, календар, ведмідь, пір’ячко. Вправа 288 с. 135 Дерево. К Р И К Л И В И Й , шелестіти. Ч Є і Вешня, крилатий, тривога, обережний, крижаний, пелена, крипіити, стрепенуться, мережити, зелений. переказ, козелець. Вправа 289 с. 135 1. Те джерело називається крини­ цею, що в посуху воду дає. 2. Як не стрибнеш у воду, не навчишся пла­ вати. 3. У високого дерева й листя велике. 4. Хто хоче зривати тро­ янди, не має зважати на колючки. 5. Хто ходить босий, тому черевики не муляють. 6. Терен груш не ро­ дить. 7. Золото і в болоті блишить. 8. Перепел мудрий, а спить на зем­ лі. 9. Хто перепливе море, той знає горе. 10. Молодий рак старого не переклешняє. (Народна творчість) bo ok Вправа 283 с. 132 [кри'ниц’а], глитати [гли'тати], грудень [груде"н’ ], кашель [каше"л’ ], півень [п’іве“н’] .o rg черга, живопис, апостроф, закликати, а с и м е т р ія , поняття, Б’ють його старі і малі у повітрі й на землі, він від цього не вмирає. тільки весело стрибає. М ’яч [мйач]. w w .4 Вправа 284 с. 133 1. Треба нахилитися, щоб з крини­ ці води напитися. 2. Свого гнізда не цурайся. 3. Де ластівка не літає, а весною додому вертає. 4. Як не зна- Вправа 291 с. 136 1. Сумний грудень (грудня) і в світ­ ло, і в будень. 2. Січень (січня) року початок, а зими середина. 3. Як ві­ тер (вітра) не дме, то очевет відпо­ чиває. 4. Хлопець (хлопця) з ремес­ лом у житті не пропаде. 5. У шевця (швачка) черевики завжди просять хліба. 6. Мисливець (мисливця) на всі боки дивиться. w £Ш броду, не лізь У воду. 5. По своє­ м у ліжку простягай ніжку. Ворава 285 с. 133 ^ ^ ___ BfcejTO ^веселк а^ широко — широ­ кий, голуб — голубка Вправа 286 с. 134 Сестра — сестри, весло — весла, галубити — голуб, впливати — вплив, стеблинка — стебла, зупиі нити — зупинка, кленовий — клен, ребро — ребра, височенний — висо­ ко, випиляний — пилка, резумниця — розум, десяток — десять, ЛИІ сгіця — Л И С . Вправа 287 с. 133 Крило [кри'лб], озеро [озе"ро], ме­ дівник [ме“д’івник], береза [бе"реза], велетень Гвеле”те“н’], криниця Вправа 292 с. 136 1. По надвір’ю вітер грає, голуб [го>'луб] голуба [голуба] ганяє. (Л . Глібов) 2. Зацвіли вишні, про­ кувала сива зозуля [зо>'зул’а]. (Мар­ ко Вовчок) 3. Хто сміється з кожуха [ко>'жуха], той сміється з кравця. 4. Часом і між кропивою [кропивойу] лілія росте. (Народна творчість) 5. Тобі тісно у леваді [ле”вад’і], мені душно жити в хаті. (П. Куліш ) Вправа 293 с. 136 1. Мов К РИ Л О лебедине, тиха музиі ка лине (Д. Луценко). 2. Журавель край поля стереже криницю, не зді­ йметься вгору, не махне крилом. Колосом додолу хилиться пшениця, слухає розмову вітру з джерелом.
    • Вправа 294 с. 137 Герой, чепурний, мелькати, мина­ ти, пенал, чекати, пирій, кочерга, цибуля, керувати, лиман, метро, де; таль, велосипед, тремтіти, чебрець, печеніг, тривожний, метушня. Мій прадід герой війни. Чепурний хлопчик посміхався батькам. Це се­ лище називається Червоний лиман. лю, маминій, звучать [звучат’ ] [3] — дзв. приг., [в] — дав. приг.. [4] — глух, приг., [т] — глух. приг. Слова, які мають тільки глухі при­ голосні: РО С Т И , к о т и к , батько [бат’ ко] [б] — дзв. приг., [т ’ ] — глух, приг., [к] — глух. приг. Вправа 308 с. 141 Билина — килина, коса — роса, серп — герб, мимохіть — мимохідь, там — гам, куля — гуля Мимохіть — несвідомо, без певного наміру, ненароком. Вправа 310 с. 141 Боротьба [бород’ба] — боротися Вітчизна [в’іч:изна] кігтик [к ’іхтик] — коготь полегкість [полехк’с’т’] — легенький дьогтю [д’охт’у] — дьоготь перемогти [пе“ре"мохти] — перема­ гати bo ok .o Вправа 295 с. 137 Ранковий — вечірній, майбутній — минулий, поразка — перемога, на­ ступний — попередній, сваритися — миритися, відсталий — перший, схвалювати — докоряти, дурний — розумний. Без поразки ніколи не буває пере­ моги в житті. Дівчата завжди то сваряться, то миряться. Вправа 306 с. 140 Слова, як і мають тільки дзвінкі приголосні: зеленому, жайвір, зем- rg (В. Раєвський) 3. Одгриміла гроза, теплий дощ одшумів, одцвіли блис­ кавиці крилаті. (В. Сосюра) 4. Зро­ бив з мухи два кожухи. 5. Разумна дитина в батьковій свитині. 6. Від людського поговору не запнешся пе; леною. (Народна творчість) w w w .4 Вправа 300 с. 137 1. Зернина мішок береже. 2. Ворону хоч грибами годуй, а все буде чорна. 3. Не криши два пироги до борщу, бо переборщиш. 4. Ложкою годує, а черепком очі виколює. 5. Черепаха повзе пустелею і бурчить: «Нащо стільки піску насипали. Чи у них тут ожеледь? * Вправа ЗОЇ с. 137 1. Пишаюся родом і своїм народом, бо це — життя моє, моя природа. (Л. Голота) 2. Кий, Щек, Хорив і їх сестриця Либідь пливуть тисячоліт­ тю навздогін. (І. Лобовик) 3. Читала мама «Кобзаря», а потім сіла виши; вати. Вплелась Шевченкова зоря у рушники ґі крилаті. (О. Данилюк) 4. Посіяла мати в своїй колиско­ вій зернини добра 1 тепла. (Б. Дегтярьов) 5. ПогойдуЕ вітер калилу, гортав листок_залисхочіотм. (П. Перебийніс) 6. Цідірций врай^ зачерп­ нув з ЕЛй§£у^щ іф|інищ. (П. Мовчан) Вправа 311 с. 142 1. Пізнать себе — то школа нелегка. Життя мінливе, мов швидка ріка. (П. Воронько) 2. А десь на горизон­ ті двигтять громи. (Л. Перебийніс) 3. Небо хмарне, вогке, наче з вати. (В. Сосюра) 4. Легкі тумани серпан­ ками сонні долини вкривають. (Леся Українка) 5. Багрець вечірньої зорі плавав, мигтів, палахкотів. (М. Ба­ жай) 6. Уміння ніхто в рюкзаку не носить. (Народна творчість) сідати на легкий хліб — засоби іс­ нування, здобуті без важкої праці, без великих, особливих зусиль гострити кігті — хотіти, прагнути заволодіти ким-небудь, чим-небудь. Вправа 312 с. 142 1. Той хто чухає ведмедя, повинен мати залізні нігті [н ’іхт’ і]. 2. Дале­ ко, та легко [лехко], а близько, то слизько. 3. Праця не ганьба, хоч і молотьба [молод’ба]. 4. Покора і просьба [проз’ба] стіну пробивають. 5. Ложка дьогтю [д’охт’у] зіпсує діжку меду.
    • 1. Р о з п л ю щ и в нок [р о -'с п л ’у ш ч и 'в ] р а ­ (С. Лепех) 2. В н е б і пух п о р о з с и ­ п а л а [п о р о с : и 'п а л а ]. (П. Воронько) 3 . Землю ластівка черкає розтри­ воженим [ростри*^оже"ни'м] кри­ лом. (М. Рильський) 4. Безхатній [бе“схат’ій] пес не спить, він нашоропшв вухо. (Г. Кирпа) о ч і с и н і. х м а р а п р о л іт а л а , б іл и й Вправа 314 с. 143 Плановий — безплановий славний — безславний хребетний — безхребетний слізний — безслізний хмарний — безхмарний платний — безплатний шумний — безшумний Вправа 319 с. 144 Слово до слова, то й зложиться мова. Де рибка ловиться, так вуд­ ку й закидай. На чужому коні не наїздишся, на чужому добрі не на­ хвалишся. Держися за гриву, бо за хвіст не вдержишся. Як топишся, то й за соломинку схопишся. Вправа 320 с. 144 1. Крушімо зло в щоденній бопотьбі! (Т. Севєрнюк) 2. Гуде планета в буднях, як вокзал. (Б. Олійник) 3. Навчай грозьбою тільки тоді, коли не можна просьбою. 4. Л елека у СОРОЧЦІ з полотна — немов косар. (Є. Гуцало) 5. Усміхнеться дитятко в пелюшці. (В. Василашко) bo o Вправа 315 с. 146 1. Голодній лисиці курчатко снить­ ся. 2. У книжці кохайся — розуму набирайся. 3. Молодому тепліше в сорочці, ніж старому в кожусі. 4. Його і в діжці не влучиш. 5. Му­ рашці роса — океан. (Народна твор­ чість) 3. Усяка людина цінується [ц’інуйе"ц’ :а] за працею. 4. Як боїшся [бойіс’ :а] горобців, не сій проса. 5. На мені покатаєшся [покатайе“с’ :а], як на їжаку. 6. Хто хвалиться [хвали*ц’ :а], той кається. k. or g Вправа 314 с. 142 w w w .4 Вправа 316 с. 143 Подружка — подружці [подруз’ц’ і] книжка —книжці [книз’ц’і] сестричка — сестричці [се“стриц’ :і] лисичка — лисичці [ли'сиц’ :і] кішка — кішці [к ’іс’ ц’і] кішечка — кішечці [к ’іше”ц’ :і] Вправа 322 с. 145 кількість — кількісний область — обласний доблесть — доблесний лестощі — лесний піст — пісний масло — масний швидкість — швидкісний Вправа 317 с. 143 1. Заспівай мені, заспівай, так як вітер ромашці в лузі. (О. Довгоп’ят) 2 . 1 кожен росточок на гілочці грає веленій. (Є. Гуцало) 3. Довелося бі­ лочці гриб сушить на гілочці. (А. Ка­ чан) 4. Хто витре Дюймовочні сльози хустинкою голубою? (Г. Скірська) 5. Його і в ложці не спіймаєш. 6. Ж у­ пан — сорочці не пара. 7. Жвавий, як рибка в річді. 8. Нашій кішечці миші хвоста від’їли. (Нар. творч.) Вправа 318 с. 143 1. Глибока вода не каламутиться [каламути'ц’ :а]. 2. Хто трудиться [труди'ц’ :а], той менше журиться [жури'ц’ іа]. Вправа 323 с. 145 Корисний, безвісний, учасник, жа­ лісний, злісний, щасливий, вісник, чесний Вправа 324 с. 145 1. Чесна (честь) праця щастя прино­ сить. 2. Без труда щасливий (щастя) тільки лінивий. 3. На грубе слово не зважай, на улесливе (лестощі) — не здавайся. 4. Не пнись бути найви­ щим, а вчись бути корисним (ко­ ристь). 5. Де слова масні (масло), там пироги пісні (піст). Вправа 325 с. 146 Усна відповідь, зап’ястна при­ краса, хвастливий заєць, капосна лисиця, аванпостний загін, баласт­ ний запас, пестливі слова, доблес­
    • m X сг О сС Вправа 325 с. 146 Шелест — шелесне [ше”ле"сне] свист — свисне [свисне"] цілість — цілісно [ц ’іл ’існо] вість — вісник [в’існи'к] блиск — блиснути [блиснути'] очищення — очисний [очищений] стелити — стелено [стеле”но] «*■ ІП Вправа 328 с. 147 Золота рибка План 1. Невеличка річечка. 2. Давид упіймав рибку. 3. Золота рибка. 4. Очікування хлопця. 5. Рибка задихається. 6. Воля для рибки. 7. Давид запам’ ятав рибку на все життя. У невеликій річці зітхає вода. Біля річки ростуть тополі. Давид часто приходить сюди і згадує, як він ко­ и X w < w w О .4 > Вправа 326 с. 146 1. Батьківщина — це рідна мова, це дотримане чесне слово. (А . Костецький) 2. Мила нам душа прав­ дива, совісна, трудяща. (Д. Білоус) 3. Не вір облесним, стережися злюк. (І. Франко) 4. Негідна надмірна жа­ лісливість до самого себе, як і без­ жалісне ставлення, байдужість до іншої людини. (В. Сухомлинський) 5. А найстрашніші трутні злісні. Вони картання гідні, звісно. (Н. Ти­ хий) 6. Прадавня стіна, їй шістнадцять століть. (П. Воронько) 7. З кістлявої рибки несмачна юшка. (Народна творчість) < C Q Вправа 330 с. 148 Сіль — салі, віск — воску, річ — речі, гірка — горка, кістлявий — кості, шостий — шість, щока — щік, плести — плів, схопити — ха; пати, скакати — скочити. rg О лись кошиком упіймав тут рибку. Вона була маленька і вмістилася в нього на долоні. Луска була блис­ куча та яскрава, як сонце. Хлопець чекав, поки рибка заговорить до нього, як в казці. А л е вона тільки глипала ротом і задихалася в руці. Опуклим райдужним оком дивила­ ся в чутливу душу хлопчика. Тоді Давид вирішив відпустити золоту рибку. Вона відчула волю, стрепенулася й зникла в глибині. Хоч рибка і не заговорила до нього але мала якісь чари, тому що Давид запам’ятав ї ї на все життя. Вправа 331 с. 148 1. У чужій пасіці бджіл не розве­ деш. 2. Добре тому, хто в дорозі: ле­ жить собі на возі. 3. Град черепасі не страшний. 4. Битому собаці кия не показуй! 5. Малий чобіт під лав­ кою, зате на нозі великий. 6. У за­ критий рот мусі не влетіти. bo ok .o о с й ний воїн, улесливий ворог, почесне звання, швидкісне шосе, кістлявий звір, обласний архів, виїзна нарада, кількісний склад, контрастні кольо­ ри. Аванпостний — у арміях сторожо­ вий пост для охороні від несподіва­ ного нападу ворога. Баластний — вантаж для регулюван­ ня підйомної здатності повітропла­ вальних апаратів або мореплавних якостей судна. Перен. — непотрібна, зайва річ. Контрастні — протилежні. Вправа 332 с. 149 1. Знов зозулі чути в лісі, ластів­ ки звили гніздечко в стрісі (стрі­ ха). (Н. Юрчук) 2. Ходять лелеки по Л У З І (луг), ходять лелеки у тузі (туга). (М. Познанська) 3. Бусел стоїть, мов опудало, сам на одненькій нозі (нога). (А . Камінчук) 4. По тих травах в тихій тривозі (тривої га) дівчина ходить. (Д. Павличко) 5. Затишно дітям в пазусі (пазуха) казок. (Л . Костенко) Вправа 333 с. 149 Книга — твій друг, без неї, як без рук. Українські письменники на­ зивали книгу джерелом знань. Я ввазкаю, що книга — це справ­ жній друг людини. Без неї важко уявити свій відпочинок. Вона на­ вчає, підказує, допомагає розібрати­ ся у складних ситуаціях, вчить роз­ різняти добро і зло. Це вона щодня кличе мене в захоплюючу подорож.
    • 'Отже, книга потрібна всім і дорос­ лим і дітям. В права 335 с. 150 Текти — втікати, мести — виміта­ ти, сплести — сплітати, випекти — випікати, вигребти — вигрібати. В п р а в а 343 с. 152 1. Мамо, світяться мальви, їх вітри не злам али. (П . Перебийніс) 2. Я не ломивсь ні в я к і двері, неправді я не бив чолом. (Є. Гуц ало) 3. Ш вид­ ко голочка тікає, нитка нитку дога; няє. (І. К ульська) 4. Вітер в небі за хмарами гониться. (В . Симоненко) с. 152 1. Ц е м уха коня з’їла, а вовк по­ магав. 2 . 1 комар коня з’їсть, якщо вовк помагатиме. 3. Дорогі ліки поможуть не хворому, а аптекарю. 4. Орел мух не ловить, а слон за ми­ шею не ганяється. 5. Біда біду про­ ганяє. 6. Щ о швидше кінь біжить, тім більше його наганяють. 7. Сви­ ня не з’їсть, поки не покачає. 8. Хто камінь не підніме, має його котити. (Народна творчість) В п р а в а 344 В п р а в а 345 с . 152 в в з 3 „ в в з Ш к о -ла — шкіль-нии; го-ра — гір­ .4 В права 337 с. 150 Підперти — підпирати Терти — стирати Доберуся — добиратися Завмерти — завмирати П еру — запирати Катати — котити, ламати — лом и­ ти, — ганяти — гонити, скакати — скочити, перемагати — перемогти, прощати — простити (виняток, не підлягає цьому правилу). bo ok .o В п рава 336 с. 150 1. Спить, хоч з гармати стріляй. 2. Раз на рік і стара руш ниця ви­ стрілює. 3. Н е важко стріляти, але важко вистрелити. (Народна твор­ чість) 4. П ан у Суботі стрелила в го­ лову ш алена думка. (Іван Ф ранко) 5. Я к стріль устрелив у дівчину. (П анас М ирний ) 6. Запорожець ви­ хопив з-за пояса пістоль і вистреї лив. (М . Старицький) Я к стріль стрельнув — несподівано. Муш ка. В п р а в а 342 с . 152 rg Я к кажуть у народі: «К нига — ма­ леньке віконце, а через нього весь світ видно». w w w В права 339 с. 151 1. М ож на все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки бать­ ківщину. (В . Симоненко) 2. Тільки пісня за серце бере. (В . Сосюра) 3. За нашим городом зацвіла калина, не вибирай, батьку, багатого сина. (Н а ­ родна творчість) 4. Н іч проміння по­ збирала і змотала у клубок. (О лек ­ сандр Олесь) Вправа 340 с. 151 1. Чому я барвінком в гаю не сте; люсь? (Олександр Олесь) 2. Я візьму той рушник, простелю, наче долю. (А . М алиш ко) 3. Будуть зорі встила­ ти розложистий ш лях. (Леся Україн­ ка) 4. Спадав вечірній сутінок і тонув У темряві, що низ встиляла. І. Фран­ ко) 5. Ось луки оксамит зелений простилають. (П . К уліш ) 6. Коли стелиться доріжка, козакові не до ліжка. (Народна творчість) ка; бдж о-ла — бджІл-ка; д ж м і-лі — джміль; се-ме-ро — сім; ко-ле-со — ко-ліс; гро-мо-вйй — грім. У відкритому складі вимовляють звук [о ]. у закритому складі вимовляють звук [і]. В п р а в а 346 с . 153 В оля [в о л’а ] — вільний [в іл ни'й]; родина [родина] — рідний [ р ’ідний]; робота [робота] — робітник [робіт­ ник]; колесо [к о ле”с о ' — колісник [к о л ’існик]; слово [слово] — слівце [с л ’івце^; ягода [йагода] — ягідка [й а г’ідка]; дробити [дробити] — дрібний [д р’ібний]; льоду [л оду] — лід [ л ’ід]; Києва [кийева] — Київ [кийів]; Х аркова [Харкова] — Х арків [хар к ’ів];
    • Вправа 348 с. 153 Дорога — доріг, воля — вільний, вести — водити. Ш ирока дорога простелилася перед Іванком. Скільки у світі! В оля по­ трібна кожному в житті. Вільний козак скочив на коня і зник у тем­ ряві. Батько вирішив вести нас до лікаря. Мені випало водити у грі. Вп рава 349 с. 153 1. В мого роду сто доріг, сто століть у мого роду. (Ю . Д рач) 2. Ж иве од кореня калина так само, як народ од слова «р ід *. (М . М алах у та) 3. Н а обрії Києва сходить вишнева зоря. Вп рава 352 с. 154 Ш ия в павича В п р а в а 3 5 8 с. 1 5 6 е після ж, ч, ш, щ Джерельний, черствий, щеміти, ШЄі лудивий, червень, шепіт, шерша­ вий, шевчик, черпак, черговий о після ж, ч, щ, щ Звечора, чорнило, жолудь, човгати, жорстокий, чоловік, чортополох, чотириста Бити джерелом — активно, бурхли­ во виявлятися. В п р а в а 3 5 9 с. 1 5 6 1. Я к а пшениця, така й паляни­ ця. 2 . Добрий чоловік надійніший кам’яного мосту. 3 . М алий (прикм.) жолудь буває, а з нього великий (прикм .) дуб виростає. 4. У кого бджола, у того й мед. 5. Кований на всі чотири копита. 6. Краще те­ пер, ніж у четвер. 7. Через ваш ш е­ піт (імен.) нашого крику (імен.) не bo ok .o (Л . Забашта) 4. Туристи в захо­ пленні від музеїв Львова. (З газети) 5. Хмарина тінь згубила в ячмені. (Г. Коваль) Жебоніти — говорити неясно, не­ виразно, нерозбірливо, створювати тихі, одноманітні звуки. Натхнення — особливий стан лю ­ дини, типовий для творчості, вели­ кий підйом і напруга сил людини. rg Миколаєва [ми 'к олай ева] — М и ко­ лаїв [м и 'колай ів]; Тетієва [тет’ійева] — Тетіїв [тет’ійів]. тонка та довга. В .В .H .H . Голівка маленька й верт­ .4 лява. В .H .H . Очі темні, блискучі. чути. В .H .H . Дзьоб міцний та брунатний. w В .H .H . К ри ла перетинають темні смужки. В .Н .В . Павичевий хвіст w w різнобарвний, яскравий. Н .В .Н .Н . П ір ’їни переливаються зеленим, В п рава 3 6 0 с. 1 5 6 Л об — чоло, квартет — четверо, правдивий — чесний, зникати — щезати, вихований — чемний, т лі­ ти — жевріти. синім і чорним. В .H .H . Вправа 355 с. 155 Вечоріє, повечеряти, Чернівці, чорний, чотири, четвер, шорсткий, шерсть. Вправа 356 с. 155 Пш ениця — пш онник, ож ени­ тись — жона, четвертий — чотири. Вправа 357 с. 155 1. Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою. (Т . Ш евченко) 2. Щ е мале в траві джереленятко ні про що тпхенько жебонить. (Б . Чепурко) 3. Чорнобривці чйрноброві квіт­ нуть в тиші вечоровій. (В . Кравчук) 4. Перо й чарнило маю, натхнення лиш нема! (Л еся У країн ка) В п р а в а 3 6 1 с. 1 5 6 Грубий — чемний, добрий — ж о р ­ стокий, крик — шепіт, ганьба — честь, гладкий — шорсткий, м ’я ­ кий — черствий В п рава 3 6 2 с. 1 5 7 1 . Чернігів древній став понад Дес­ ною, над вічною і світлою рікою. (І. Коваленко) 2 . Хм арка пливе ку­ черява, тихо, як сон, розтає. (В . Сосюра) 3 . Чорнобровий чорнобривець чепурився, дощовою краплею умив­ ся. (М . Ш,ербак) 4. Бдж ола нектар щодня у вулик носить, за це платні від нас не вимага. (Р . Качурівський) 5. У того, хто здатен почервоніти, не може бути чорного серця. (Японське
    • узгір’я, розкіш ний, хирлявий, ж і­ ночий, підкидати, самохіть, ш кід­ ливий, кіптява, перешіптування. Химерний — незвичайний, чудер­ нацький Хирлявий — кволий, немічний, х у ­ дий, нікчемний В п рава 373 с. 161 1. Вивести на чисту воду. 2. Ж ити на широку ногу. 3. Викинути з сер­ ця. 4. Стояти кілком в горлі. 5. За­ зирати в чуж у кишеню. 6. Розби­ рати по кісточках. 7. Всипати по перше число. Дівчата так люблять розбирати усіх по кісточках. Батько всипав по перше число Петрикові за двійку з математики. В п рава 374 с. 161 И Ш ипучий, схибити, чиркатися, кипіти, закидати, вишивати, житній, bo ok В права 367 с. 159 Д л я чого потрібно вивчати іноземні мови Я вважаю, що знати декілька мов, крім своєї рідної, необхідно. І чим більш е людина вивчить мов, тим більше в неї можливостей. Сьогодні все більше людей користу­ ються комп’ютерами, а мова ком­ п ’ютера — англійська. Постійно розвиваються зв’язки між різними країнами і народами. Влітку 2012 на Україні проходило Євро, було ба­ гато болільників з різних країн Єв­ ропи. І як, гарно, що ті, хто знав іно­ земні мови, міг вільно спілкуватися з гостями нашої країни. Деякі люди вивчають мови тому, що їм потрібно для роботи, інші — подорожують за кордоном. Якщ о людина знає не тільки свою мову, то у неї є м ож ли­ вість краще зрозуміти навколишній світ, бути толерантним до людей ін­ ш их національностей. Отже, у наш і дні іноземні мови ; дуже важ ливі, знання їх допоможе нам досягнути успіху в житті, бути гідним звання людини. таний, бдж ілка, широкий, чіткий, закільцьований, кисіль, зачіска, .o rg прислів’я) 6. Місто Чернівці сла­ виться своїми музеями та парками. (З ж урналу) ліщ ина .4 w w w В ^ а в а 368^0.160 Схід — сходити, чільний — чоло, ківш — ковша, гірський — гора, щ ітка — щетина, кіптява — копти­ ти, щ ічка — щ ока, між гір’я — між горою, гірчиця — горчити В права 369 с. 160 1. Язик без кісток (кості) — що хоче, лопоче. 2. Лагідні (лагодити) слова роблять приятелів, а сердиті творять ворогів. 3. Гість (гості) рід­ ко буває, та багато бачить. 4. У чо­ ловіка є три друга: батько, мати та вірна жінка (ж она). 5. Щ о від кішки (кдшеня) народиться, те мишей ло ­ витиме. 6. Один кіл (кола) плота не вдержить. Вправа 371 с. 161 Чистий, захисний, вечірній, ви­ хідний, химерний, читання, розхи­ І Вихід, кістлявий, кільцевий, гіл­ ка, щ ілина В п рава 375 с. 162 1. У країн а моя починається там, де доля моя усміхається. (П . Осадчук) 2. Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці. (П . Чубинський) 3. Немає гіршої покути, як в ріднім краї носить пута. (Народна твор­ чість) 4.Спільні всім нам гідність і мета. (М . Доленго) 5. Над усе — чистота душі. (М . Самійленко) 6. Добра віра, праця щира нам на­ близять слуш ний час. (М . Вороний) 7. У чварах губимо до праці давній хист. (В . Раєвський) 8. Кипить за вікнами життя. (В . Сосюра) Покута — каяття, покарання. Слуш ний — зручний, найбільш прийнятний, правильний, справед­ ливий. Чвари — суперечки, сварки, що ви­ никають між людьми через розбіж­ ність у думках.
    • о о CO m то .с: Вп рава 376 с. 162 Я к и х людей потрібно уникати. Я думаю, що погано знаходитися в оточенні людей брехливих, неро­ зумних, впертих, несерйозних, лег­ коважних. Якщ о людина постійно бреіпе, як шовком ш иє, то на неї неможливо покластися в серйозних справах. П ро вперту людину говорять: упи­ рається, як кілок в тин. Така люди­ на ніколи не зрозуміє тебе. Уникати треба таких людей, у ко­ трих ш ия з намистом, а голова зі свистом, бо вони легковажні. В п р а в а 378 с. 163 П лан 1. Л ін и ві сини і працьовитий бать­ ко. 2. «Ш укай те, діти, у землі золото*. 3. Життя братів після смерті батька. 4. Пош уки золота. 5. Гордість за свою працю. В п р а в а 3 8 0 с. 1 6 4 J3 U X ■< □. ьс >> S: tn .4 w < w О 1. 1. Н а одній руці та не однакові пальці. 2. Н е ш укай грибів у ведмежому барлізі. 3. Короткий хвіст м у й не подоба­ ється. 4. Я к до ш коли, Гриця в боку коле. 5. Краще хліб у коморі, ніж перо на капелюсі6. Мудрість — найлегш а ноша в до­ розі. П . 1. Л уги цвітуть у придорожній смузі. (Л . Костенко) 2. Під ранок зірки поволі осипалися з неба і за­ свічувалися на л у зі ромашками. (М . П авленко) 3. Черепаха не спі­ шить, черепасі є в чім жить. П о ­ малесеньку повзе й на собі свій дім везе. (В . К равчук) w < CQ В п рава 383 с. 164 1. Терпи, хлопче, козаком будеш. 2. Н е ж урись, козаче, нехай ворог плаче. 3. Н е шуми, лу ж е, зелений байрачеі 4. Кращ е, ж уче, утікай, бо настане тобі край. 5. Язиче, горе тебе смичеі П. 1. Хлопче молодий, веди коня до води за шовкові поводи! 2. М ов­ чи, язичку, будеш їсти паляничку! 3. їж , вовче, чуж у кобилу, а моїх овець не руш. 4. Біда, раче! Вода кипить. (Народна творчість) Байрак — ліс у яру або яр, схили якого поросли лісом. .o rg а З а к о п а н е золото В п рава 382 с. 164 К ниж ки М аринки -— Маринчині книж ки Олівець Ольги — Ольж ин олівець Любов матінки — Матінчина любов Стрічка Н адійки — Надійчина стрічка Слід мухи — М уш иний слід bo ok X т >ч Q. 5 с П. М олоко — молочний, крига криж аний, горіх — горіш ки, вік — вічний, пух — пушний, берег — бе­ реж ка, щ ука — щ уці, стріха — на стрісі, язик — язичний, нога — ні­ ж енька, м ачуха — на мачусі, оси­ ка — осичка, порох — на поросі. В п рава 381 с. 164 І. Ю нак — юначе, друг — друже, рух — на русі, відвага — відважний, дух — душа, зайчиха — на зайчисі, око — на оці, плуг — на плузі, поті­ ха — потішний, місяць — місячний, лелека — лелеці, горох — горошок, СН ІЕ — сніжний. Вп рава 384 с. 165 1. Груш а цвіте, наче скупана в мо­ лоці. (Є. Л уц енко) 2. Проснулась на стрісі лелека і дивиться чуло кру­ гом (В . Сосюра) 3. У лепесі сховав­ ся шерех. (М . М алахута) 4. Хто це руки лам а в завірюсі? (В . Сосюра) 5. Конюшина падає під ноги, в тузі клонить голови червоні. (М . Р и л ь ­ ський) 6. Ж иття в труді й напрузі проліта. (Д . Л уц енко) В п рава 383 с. 163 1. — Де живеш, куличе? — в болоті. — Там же погано. — Я звик. (Народна творчість) 2. — їжаче, їжаче, чому вовчик пла­ че? — Я к мене боров, язика вколов. (Н . П оклад)
    • (Г . Чубач) В права 386 с. 165 1. Лизати — ли ж е, різати — ріже, сікти — січе, берегти • бережи, че­ — сати — чешу, чистити — чищу. В п рава 387 с. 166 Носити — ношу, казати — каж у, кликати — кличу, лизати — ли ж у, берегти — бережу, літати — лечу, чистити — чищу, лагодити — лаго­ дж у, ходити — ХОДЖУ, сидіти — си­ дж у, водити — ВОДЖУ, гордитися — горжусь. В п рава 388 с. 166 1. Береженого Бог береже, а коза­ ка шабля. 2. Я к напише д у р є н ь . т о не розбере і розумний [ РОУЗУМНИЙ]. В п рава 391 с. 167 1. Колиш е (колихати) рідна пісня наш у долю (П . Перебійніс). 2. Я на­ ниж у (нанизати) з калиноньки на­ миста (Л . Забашта). 3. Ой піду я в гай зелений, посаджу (посадити) я руту (Т . Шевченко). 4. Важкими ро­ сами трава намокла плаче (п лак а їи ) (І. Качуровський). 5. Я к все біжить (бігати), як міниться, тече (текти)І (Б . Олексадрів) 6. Виходж у (виходи­ ти) на засніжене подвір’я (М . Р и ль­ ський). 7. Ненавиджу (ненавидіти) я слабкості свої (Л . Костенко). 8. А вітер не співає вже, а свище (свисті­ ти) (М . Грищенко). В п рава 396 с. 169 П риїхав у Київ, ж и ли в Умані, по­ мандрував у Крим, завітали в Одесу, у рідному місті, збудував у Львові, у поштовій скриньці, найсильніший в команді, ввійти у воду, знову в ш колі. bo ok 2. Вогонь n|2g, а вода студить. 3. Не поможе вороні шампунь, а крукові хищ ає, то й гадюку здолає. 5. Вода все сполоще, а от злого слова — ні­ коли. .o rg 3. — К орж зі маком — їж а з їж . Сядь, їж аче, з нами їж . Скинь лиш е піджак-голчак! — Я свій корж з’їм, вовче, й так. .4 мило. 4. Буває, що й черепок бли­ щить [бли'ш чит’}. 5. П о одежі стрі­ чають. по УМУ проводжають. 6. Вода очищає тіло, а сльоза — усе єство. w В права 389 с. 153 1. У маминім садку вітрець гілки (коли хати ) (К . К и р ’ян). — У мами­ w w нім садку вітрець гілки кошище. 2. Я (погладити)траву, начетеплого доброго звіра (О. Слоньовська). — Я погладжку траву, наче доброго зві­ ра. 3. А серце голубом (воркотіти) (Г . Соколенко). — А серце голубом воркоче. 4. (Посидіти) під кленом крислатим, нап’юся з криниці води (Б . Дегтярьов). — Посиджу під к ле­ ном крислатим, нап’юся з криниці води. 5. (Х одити), сумую і питаю, за що я мушу сумувати? (М . Р и л ь ­ ський) — Ходж у, сумую і питаю, за що я мушу сумувати? В п рава 390 с. 166 1. Дім без господаря плаче. 2. Скіль­ ки під деревом не Л Є2ЕИ , не вирос­ туть коржі. 3. П са бійся не того, що гавкає, а того, що ластиться. 4 . П таш ка невеличка, а як діток за­ 18 ГЦ3 5КЛ. В п рава 397 с. 169 Удень і вночі, місяць і зорі, річки й озера, каштани й осокори, ж орж и­ ни і айстри, орел і сокіл, верх і низ, батько і мати, брат і сестра. М ари­ на і Йосип, щастя і радість, любов і ненависть, Петро і Євген, хто і як, фонетика й орфографія, синтаксис і пунктуація. Петро [П етро], Євген [Йевген] Вп рава 398 с. 169 Прочитав уперше, зазирнути всере­ дину, відразу впізнали, домовились іти, сказала впевнено, відоме ймен­ ня, охоче впорядкуємо, сидів упри­ тул, разом ублагали, голова йде обертом, у вуха внести, дивитися зверху вниз. В п рава 399 с. 170 1. У страха очі великі. 2. Н е тикай пальцем у небо. 3. Зіркі очі бачать удень і уночі. 4. П літку в одне ухо впусти, а в друге випусти. 5 . 1 вухом не веде. 6. Я к умієш помилятися, ю вмій виправлятися.
    • висловлюються здебільшого у ви­ гляді серйозних формулювань. Та найбільшою любов’ю й повагою ко­ ристуються вислови дотепні. У м ін ­ ня поставитися до своїх труднощів із гумором є ознакою морального здоров’я народу. Український гу­ мор вважають м’яким і добродуш­ ним. Навіть грубувате слівце укра­ їнець уміє делікатно пом’якшити й замінити натяком (З посібника). Дотепні — кмітливі, влучні. В п рава 408 с. 172 1. Усяке діло здолаєш терпінням. 2. Вище себе не скочиш. 3. М ала му­ рашка, а гори сточує. 4. Добре зши­ ті чоботи добре й носяться. 5. Доки дійде — скисне. 6. З чужого коня і посеред болота зсадять. 7. Сто раз пошкодуєш, що сказав, і лиш е раз, що змовчав. bo ok .o Гумор — доброзичливо-глузливе ставлення до чого-небудь, спрямо­ ване на викриття недоліків. Делікатно — ввічливо, лю б’язно, завжди готовий виявити увагу, зро­ бити послугу. Витончений, тендіт­ ний. Вправа 407 с. 172 1. Я зриваю [зривайу] полин у доли­ ні над самим Дніпром (В . Горлей). 2. Хортице! В тобі легенди сховані (М . Тягун). 3. Задивилася хмарка на сонце и вся зчервоніла (М . Вороний). 4. А вітеп хмари позганяв, шугне іш землю зараз злива СТ. Угрин). 5. За­ чарований вечір спливає [спли'вайе] у ніч (В. Якубенко). 6. Місяць над світом пахучим срібне обличчя схи­ лив (В . Сосюра). rg Вправа 400 с. 170 Судження в прислів’ях і приказках Натяком — слово або вислів, що не повністю щось розкриває, а лиш е створює умови для догадування. Вправа 402 с. 171 Зустрілися з товаришем, дізнався зі .4 словника, вийняв із портфеля, узяв із шафи, лист зі Львова, виступив із пропозицією, сказав з радістю. w w w Вправа 403 с. 171 Зіштовхнути, зіграність, зістригати, зігнутий, зіскочити, зірвати, зів’янути, зіпсувати, зіщ улений, зішкребти, зітхнути, зістрибнути. Зійш ло з рук — залиш илося без­ карним, не поміченим. Зігнути ь баранячий ріг — приму­ сити кого-небудь бути сумирним, покірним. Вправа 404 с. 171 1. Я к не вклониш ся, то ягідки не зірвеш. 2. Гарне створити важко, а зіпсувати л егко. 3. П оки не впрієш, доти не зігрієшся. 4. Хитку лозину і снігур зігне, а міцну й лісоруб не подужає. 5. Зробив на п ’ятак, а зі­ псував на гривню. 6. За один раз де­ рево не зітнеш (Народна творчість). Вправа 406 с. 172 Зціляй [з ц ’і л ’ай] Вправа 409 с. 172 Берегти — зберегти, клеїти — скле­ їти, чіпляти — зчіпляти, пряму­ вати — спрямувати, молотити — змолотити, мастити — змастити, формувати — сформувати, твори­ ти — створити, турбувати — стур­ бувати, фанерувати — сфанерувати, сунутися — зсунутися. Вправа 410 1. с. 173 З гтригнуд п я л у б , п бугти п ягя ^ сну осина ІЕЄП£ТДИВ0 (Б . Л епкий). 2. Струшується сад, як парасолька (Л . Костенко). 3. Оксамитові зелені в став схилились береги (Б . Грінченко). 4. Н а землю по зоряних схо­ дах задуманий вечір зійшов (В . С о­ сюра). 5. Змарніє донь. яіт,уляться берези, aajape к о р ін н я в сцзій мерз­ лоті (Л . Костенко). 6. М ож е, стеж­ ку до тебе десь хрещатий барвінок сховав? (Д. Л уц енко) 7. Стиха диха хвиля тиха (С. Черкасенко). Вправа 411 с. 174 Розквітне [pO ^ C K S ’ iT H e ] , розвієш [ро'зв’ійеш], безмежжя [бе"змеж:а], безсмертні [бе”с:мертн’і]. Вправа 412 с. 174 1. М оя ти земле, ти течеш медами і розсипаєш [рос:и'‘пайеш] золото по
    • с. 176 Грамотний — безграмотний, сідла­ ти — розсідлати, платний — без­ коштовний, зав’язка — розв’язка, талановитий — безталанний, зустрі­ тись — розійтись, захоплений — розчарований, забуття — безсмертя. У кожному літературному творі є зав’язка й розв’язка. Колись чо­ ловіки могли сідлати і розсідлати коня. У світі більшість людей гра­ мотних, ніж безграмотних. В п р а в а 416 с. 176 Розіслати, розігнутись, розіспаний, розіграш, розізлити, розімкнений, розірвання, розічхатися, розіскрювати. Розім ’яти кістки — за допомогою рухів позбутися відчуття втоми, скованості, оніміння суглобів тощо. Розірвати на шматки — звертатися до кого-небудь з проханням, дору­ ченням, не даючи й хвилини спокою. В п р а в а 419 .4 bo ok Вправа 413 с. 174 Роздивлятися [розди' в л’яти'с’а], розпрямлятися [розпр’ам л’ати'с’а ], [роспр’м л’ати"’с’а], безнасінний [бе''знас’ін;ий], безощадний [бе"зошчадний], розклеювати [розклейувати], [росклейувати], розчервонілий [розче‘'рво'н’іли й ], [розче“рво'н ’іли й ], безкінечний [бе"скі’інечний], [бе”зк ’інечний], безшелесний [бе"зш еле“сний], [бе"сшеле"сний], розпущений [ро ’'зкушче“ний], [ро>'скушче"ний], розжитися [розж:ити'^с’а], безмірний [бе"зм’ірний], безсмертний [бе“с:мертний], безшумний [бе"сшумний], [бе"зшумний], безжальний [б е"зж :а л’ний]. (М арійка Підгірянка). 3. Викурюй із себе все доцаде: слабодухість, без; зшебетність і безпам’ятство! (Р . Доценко) .o rg нивах! (П . Карманський) 2. І вже туману пелена розтанула в безмеж­ ній морі (О. Рубак). 3. Розквітла веселка в просторі, в ній сонце про­ мінням горить (В . Сосюра). 4. Через сині перевали ми летіли на вітрилі, гнались чайки, не догнали і попада­ ли безсилі! (М . Нагнибіда). w w w В п р ава 414 с. 174 Розгорнути, розшукати, розсідлати, безхмарний, безчесний, розсекрети­ ти, розцвітання, безкінечний, безпам’ятний, безцементний, без; хребетний, розщебетатися, розчаро­ ваний, безсумнівний, безхитрісний, розхлюпати, беззмістовний, роззяв­ лений. Розжувати і до рота вкласти — ду­ же докладно пояснити. Розсипатися бісером — посилено догоджати кому-небудь, підлещ у­ ватись до когось. Вправа 415 с. 175 1. Розпались кайдани, минула зима, розвіялись хмари, розтанула пітьма (Олександр Олесь). 2. Колишися, калипопьїсо, колишися зеленими листочками, розпишися сонячними променями, розмалюйся, з дужим вітром буйнесеньким розцілуйся с. 177 Пісня [п ’іс’н’а], українська [украйін’с’ка], листя [л и с ’т’а], сніжинка [сн ’іж инка], сьогодні [с ’огодн’і], ра­ дість [рад’іст’], гідність [г ’ідн’іст’]. В п р а в а 423 В п р а в а 425 с. 178 Зна-йо-мий. схви-льо-ва-ний, йорж, дзьоб-ну-ти, сьом-га, кра-йо-вий, ма-йо-рі-ти [майор’іти], трьох, міль­ йон [м ’іл ’йон], Во-роб-йов. Ко-рабльов. с. 178 1. Помилки друзів ми повинні ви­ правляти або прощати, коли вони не серйозні (Г. Сковорода). 2. Працьо: витість українців викликає повагу в інш их народів (З газєтп). 3 . Дядько Йосип каже: «Й о га — всім боляч­ кам засторога. Глибше дихай! Рівно стій! Дай усім хворобам бій!* (І. Заїнчковська) В п р а в а 426 В п р а в а 427 с. 178 Синій — синього, край — крайовий, пень — деньочок, сім — сьомий.
    • лід — льодовий, воювати — войов­ ничий, бій — бойовий, рубець — рубцьований, колір — кольоровий. Вправа 428 с. 179 1. Останньою сорочкою поділиться. 2. Складає мільйон з копійок. 3. До нього говори, а йому однаково, що прутом по воді. 4. У нього торіш­ нього снігу не випросиш. 5. з піску вірьовки в’є. 6. Ш укає вчорашнього дня. 7. У нього завжди будень учо­ ра, а свято сьогодні. (Народна твор­ чість). В п р а в а 4 2 9 с. 1 7 9 ЙО 1. Вели ка дорога починається [починайец’ іа] з першого кроку. 2. Хто біж ить, той спотикається [споти'кайец’ :а]. 3. Усе добре, що добре по­ чинається [почи'найец’ :а]. 4. Л я к а ­ на ворона куща боїться [бойіц’ :а]. В п р а в а 435 с. 181 1. Туман з поля підніметься, соне­ чко прогляне, і минеться негодонька (Я . Щ оголев). 2. П ід ноги стелиться дорога ще й кучерявиться чебрець (С. Тен). 3. Сумно в жоржини всмі­ хаються всі пелюстини (Є. Гуцало). 4. День золотими очима дивиться в синє вікно (В . Сосюра). В п р а в а 436 с. 181 Дніпро — Д Н ІП Р О В С Ь К И Й . Україна — український. Чернігів — черні­ гівський, П ольщ а — польський, учень — У Ч Н ІВ С Ь К И Й , ш коляр — ш колярський, учитель — учитель­ ський. професор — професорський, місто — міський, село — сільський. k. or g Батальойн, войвничий, медальйон, Андрійович, зйомка, гайок, Соловйов, Муравйов, майонез В п р а в а 434 с. 181 ЬО Дзьоб, броньовик, трьохкати, сьо­ мий, зверхньо, сльоза. В п р а в а 4 3 0 с. 1 7 9 bo o 1. Соловейко — пташка невеличка, як горобчик, щ иглик чи синичка. Т а один він тьохкає, співає, в У к ра­ w .4 їні кожний його знає (С. Кузьменко). 2. Ґава ґудзики знайш ла, дума­ л а — горішки. Розколоти не змогла й дзьоб зігнула трішки (Н . Матюх). 3. Йогуртом Андрій ласує, аж л я ­ w w щить за вухом. Друзі кличуть, він не чує, сталось щось зі слухом (І. Мацко). 4. Й орж а впіймав на вуд­ ку Йосип, схоив і зойкнув: «Ой-ойой!» Не знав, напевно, Йосип досі, який колючий йоржик той (Н . За­ біла). 5. Боїмось ми йоду марно, йод лікує рани гарно (В . Дзюба). А ж лящ ить за вухом — їсти з апе­ титом. В п р а в а 4 3 3 с. 1 8 0 В п р а в а 437 с. 181 Мова — мовонька, серце — сердень; ко, голова — голівонька, рука — рученька, рідний — рідненький, гарний — гарненько, милий — ми­ ленький. В п р а в а 438 с. 182 I. Матінка — матінці, матусенька — матусеньці. Л із о нька — Лізоньці, М алайка — М аланді, Галька — Галь ц і. Галинка — Галин ці. pycajt ка — русалці, зозулька — зозульці, хатинка — хатинці, нянька — няньці, соломинка — соломинці. II. К али н онька — калиноньці, к а­ линка — калинці, сопілка — со­ пілці, парасоль к а — парасольці, 1. Кож ний молодець на свій взірець вишенька — вишеньці, вишиван; ка — вишиванці, ополонка - опо­ [в з ’ірец’]. 2. Н аш господар моло­ лонці, бурулька — бурульці, гілд денький, під ним коник воронень; ка — гілці, дитинка — дитинці, кий. 3. Без гетьмана військо гине. пригодонька — пригодоньці, пін; 4. Не сунь носа до чужого проса. ка — пінці. 5. Б дж ола летить [л е “тит’], де мед пахтить. 6. Хто в темряву дивиться [ди ви 'ц:’а], той од світла кривиться (Народна творчість). В п р а в а 439 с. 182 Наталчин. Ю льч ин. л я льч ик. ри­ балчин, Тетянчин. неньчин.
    • Вправа 440 с. 182 І. 1. Н а квітоньці бдж ілка спивала росу (І. Кульська). 2. П рийш ла зима люта, а сосонці байдуже! (Олена П чілк а) 3. Висить зоря на срібній павутинці (Л . Закордонець). 4. Ніде нема порадоньки голівоньці біднійі (Ю . Федькович) 5. Понад Дніпро гуде метро, і рибоньці не спиться (І. Малкович). П . 1. У чуж ій СТОРОНЦІ не так гріє сонце. 2. П риш ий, мамо, до спід­ нички мені по киш енміі, а у кож ну поклади горіхів по жменьці. 3. П ри сухій гілці й сира запалає. 4. Р и ­ балці дощ не перешкода. 5. Х л о п ­ чикові хочеться рушниці, а дівчинці — голки (Н ародна творчість). горобця. — Де нема співця, послуха­ єш горобця. 3. Хліб-сіль їж , а прав­ ду (різати). — Х ліб-сіль їж , а правду ріж . 4. Як ос не (зачепити), то й не покусають. — Я к ос не зачепиш, то В п рава 441 с. 182 1. ЩкіДЇ ßßagjlö запорожець ні СЛМ; зинки не пролив (Л . Щ оголів). 2. Ой джуро мій молодесенький, подай мені лучок тугесенький! (Народна творчість) 3. Ч и в нас нема коней на степах ш ироких, чи вуголь у люльці погас? (С. Руданський) 4. Д оля ку­ ється у боротьбі, дужий не гнеться, гнуться слабі (М . Вороний). 5. К о­ зак — душа не вередлива, він у пе­ клі не мерзне, в ополонці не пріє. 6. У спілці з друзями й братами ти долю викував свою (М . Рильський). біла) 5. Чим більше знаєш, тим біль; ше можеш (Є. А бу ). В п рава 445 с. 183 1. Якщ о дерево лиш е вранці по­ садив, то дров надвечір не (наруба­ ти). — Якщ о дерево лиш е вранці посадив, то дров надвечір не наруба­ єш. 2. Де нема співця, (послухати) й не покусають. 5. Не згорить, як вогню не (запалити). — Н е згорить, як вогню не запалиш. В п рава 446 с. 184 1. І народжують пісні серця струни bo ok .o rg голосні! (В . Сосюра) 2. Ювеліри — не митці, обточують камінці, і на той камінчик падає промінчик (Н атал­ ка П оклад). 3. А горобці в альтанці танцюють вранці танці (Г. Бойко). 4. Ось відпочиньте в моїй хатинці, у мене е тут для вас гостинці! (Н . За­ Курінь, сіль, українець, кінь, муд­ рець, олень, стільці, сядь, перець, тінь листочки! (Г. Бойко) 6. Ромашко моя вечорова, не хмарся! Усе npoMjt не (П . Перебийніс). w w В п рава 443 с. 183 w .4 З і знаком м ’якш ення В п рава 447 с. 184 1. Ти знов оживаєш, надіє! (І. Франко) 2. Ти починаєш спочатку, коли об труднощі спіткнешся (О. Радієшевська). 3. Пісня завмирає, пісня погаса! (М . Рильський) 4. Сип вогня­ ми, нічко, сип вогнями! (М . Гурець) 5. Ви ростіть, дубочки, різьблені Б ез знака м ’якшення Степ, кров, сотня, ніч, кобзар, насип, бакенщик, балкончик, сім, менший, ніж, кінчик, секретар, перевір В п рава 444 с. 183 1. Мисливець нахвалюється, а звір у нору ховається [ховайец’ :а]. 2. Не смаж птаха, якого не впіймав. 3. Од ледачого вріж полита тікай. 4. Ледар три дні надувається [надувайец; ’а], поки взувається [взувайец’ :а]. 5. їж мед, але стережися бджоли. 6. Бджо­ л а летить, де мед пахтить. 7. Хоч воду ріж , такий гострий ніж . 8. Сип із порожнього в пусте! В п рава 449 о. 184 Гордість — [гбрд’іс ’т’] [о ], [і ] — голосні букві о, і [г ] — пригол., дзвінкий, твердий, літера г [р ] — пригол., дзвінкий, твердий, літера р [д ] — пригол., дзвінкий, м’який, літера д [с ] — пригол., глухий, м ’який, чітерас [т ] — пригол., глухий, м ’який, л і­ тера т 8 літер, 7 звуків
    • Я блуня — [йаблуп ’а] [й а], [у ], [а ] — голосні букви я, у, я [б ] — пригол., дзвінкий, твердий, літера [л ] — літера [н ] — б пригол., дзвінкий, твердий, л пригол., дзвінкий, м’який, літера н 6 літер, 7 звуків Д ж м іль — [д ж м ’іл ’] [і ] — голосна буква і [д ж ] — пригол., дзвінкий, твердий, .чітери д, ж [м ] — пригол., дзвінкий, м’який, В п рава 433 с. 186 1. Я к маєш розум, іди за ним, як не маєш, то керуйся прислів’ям. 2. За­ здрість здоровая з ’їдає. 3. Пшениця годує, а бур ’ян мордує. 4. М ур паль­ цем не пробієш. 5. У нього стільки грошей, як у жаби п і р ’ я . 6. Вода все погане змиє, лиш не погане ім’я . 7. М узика без’язика, а людей зби­ рає. 8. Краще бути півнячою голо­ вою, ніж к о р о в ’ я ч и м хвостом (Н а ­ родна творчість). В п рава 434 с. 186 З ’єднати, без’ядерний, солов’їний, слов’я н и , пір’яний, в’яз, верб’я літера м [л ] — пригол., дзвінкий, твердий, літера л п ’ятниця, плоскогір’я Зекономити, безіменний, присвята, 6 літер, 4 звуки бязь, ряжанка, мавпячий Ґедзь — [ґедз’] [е ] — голосна буква е [ґ ] — пригол., дзвінкий, твердий, В п рава 435 с. 187 1. Орел живе лиш е на волі. Орли rg bo ok .o jM e p a ґ [д з ’] — пригол., дзвінкий, м’який, літери д ,з 5 літер, з звуки .4 Щастя — [ш час’т’а] [а ], [а ] — голосні звуки, букви а, я [ш ч ] — пригол., глухий, твердий, w w w літера щ [с ’] — пригол., глухий, м’який, л і ­ тера с [т] — пригол., глухий, м’який, л і­ тера т Соловйов, порятунок, морквяний, 5 л іт е р ,6 звуків Вправа 451 с. 186 Зв’язківець, без’язикий, розм ’я кнути, Л укіянченко, святковий. з’їдатися, медвяний, підіюжувати, мавпячий. духмяний, арсЬ’яр. пів’я зика. на скелях гнізда в’ють. Людей, що борються за волю, орлами у на­ роді звуть (С. Кузьменко). 2. Мова твоя, Україно, з мови твоїх солов’їв (Д . Кремінь). 3. Ступаю твердо по своїй землі і слухаю священну рід­ ну мову (І. Качуровський). 4. У чн і вивчають народні прислів’я , каз­ ки, повір’я (Т. Петровська). 5. Р у ш ­ ники вишивані дарують нам свято (А . К оник). 6. Духмянить медуниця і рута (Д . П авличко). 7. Ніщ о так боляче не б^є людину, як брех­ ня (Г. Тютюнник). В п рава 457 с. 187 1. « А що таке кур’єр, хлопче?» — учитель питає. «Т о й це, що курми торгує», — хлопець одмовляє (Н а ­ родна творчість). 2. Горила по клітці тривожно ходила, бо з’їла раненько пів’ящ ика мила. Втішає горобчик; Вправа 432 с. 186 Трава — трав’яний, риба — риб’я ­ чий, солома — солом’яний, дере­ «Ш ановна горило! Ти так не хви­ люйся, є ще у нас м ило». 3. Ш пак шпакові говорив: « Я земельку дов­ во — дерев’яний, жирафа — ж и ра­ ф ’ячий, хлопець — х ло п ’ячий, їсти — з’їсти, перо — пір’їна, торф — торф’яний, єднати — з’єд­ нати, гора - м іж гір’я. го рив і знайшов в ній черв’яка, більший він за лош ака. Хоч черв’як отой брикався, сів на нього і катав­ ся. День катав би той черв’як, але з’їв його ryc;jc» (В . Клепц).
    • В п рава 461 с. 189 Над Дніпром — наддніпрянський, без звуків — беззвучний, без зірок — беззірковий, без закону — беззакон­ ний, без зброї — беззбройний, без дна — бездонний, над Десною — над; деснянський, без сну —•безсонний. В п рава 462 с. 189 Дзвеніти — віддзвеніги. бігати — оВбігати, даль — віддалений, бриз­ кати — оббризкати, білити — білити, знайомитися, роззнайоми­ тися, дунайський — наддунайський, ділити — відділити. Вправа 466 с. 190 Дерев’яний, бетонний, орлиний, юний, юннат, мільйонний, голуби­ ний, синій. мільйонний [м ’іл ’йон:ий] [і], [о ], [и ] — голосні букви і, о, и [м ’] — пригол., дзвінкий, м’який, літера м [ л ’] — пригол., дзвінкий, м’який, літера л [й| — пригол., дзвінкий, м’який, літера й [н :] — пригол.,, дзвінкий, твердий, літера нн [й ] — пригол. дзвінкий, м’який. літера й 10 букв, В звуків В п рава 467 с. 190 1. У сонн§ криштальнеє море вдив ллється р й н § з о р я (Дніпрова Ч а й ­ ка). 2. В снах відзеїжаїїйїЗ турбота диін^^ (В . М али ш к о). 3. Сіється до­ щик невпинний, осінній (Дніпрова Ч а й к а^ ^ _^ Розрослися тополі, роззілен іл[і^ь (Олесь Гончар). 5. Висо­ ко і густо розрісся вишняк (І. НечуйЛевицький). 6. Горою нісся тихий bo ok .o В п рава 463 1. Переливається намисто понаддні­ прянських ліхтарів (М . Рильський). горобина ніч — ніч з сильною і три­ валою грозою rg В права 460 с. 188 Туман — туманиий. ячмінь — ячмін; ний, кордон — к о р д і^ и й , стіна — стінний, зміна — змінний, машина — машинний, осінь — осінній. w (Н . Диб’як). .4 2. Плаче небо важкими дощами, віді дзеркалює горний асфальт (О. Буднікова). 3. «Х то там?» — донісся з хати голос (П анас Мирний). 4. Без­ пощадній зброї сміху я боюся П ІД ; даватись (Леся Українка). 5. Мить ця теплим сміхом віддзвенить w w Вп рава 464 с. 189 1. Одна вранішня година краща двох д и і н т . 2. Зароблене потом віддаІютьімедом. 3. Д ля людської думки немає віддал^І 4. І глибока криниця не бсздонн§. 5. Хоч совість і б е з з ^ § , а до смерті загризти може. В п рава 465 с. 190 1. Чуєш, курличе ключ ж уравли­ ний? (Д. Лученко). 2. Злетіла зграя соколина (М . Рильський). 3. Не біда з ’явитися на світ у качиному гнізді, якщ о ти вилупився із лебединого яйця (X . К . Андерсен). 4. Ти повір у пахучу траву, у цвітіння ночей горобиних (П . Перебийніс). 5. П ри ­ гадуєте коропиний став у сосонці? (М . Рильський) 6. Унадився ж ура­ вель до бабиних конопель (Народна творчість). спів (Д . Загул). Вправа 468 с. 191 З д о р о в е п н й , неподоланні, височенніїі нескГнченн,ого|, незбагненну В п рава 469 с. 191 1. День був тяжкий (важкий)! (С. Йовенко) — День був такий важкен; ний. 2. (Страшний) гайдамака обо­ ма руками підняв над собою здорову шаблюку (П . К у ліш ) — Страшенний гайдамака обома руками підняв над собою здоровенну ш аблюку (П . К у ­ ліш ). 3. Круг них їжився (високий) жовтий комиш (М. Коцюбинський) — Круг них їжився височенний жов­ тий комиш (М . Коцюбинськрій). 4. А темрява стояла (страшна) та чорна (Панас М ирний) — А темрява стоя­ л а страшенна та чорна. Вправа 470 с. 191 1. П лине в слово моя течія незкіиченної річеньки-мови (П . Перебий-
    • ніс). 2. Перемагай себе сьогодні, і будеш нездоланний завтра (О. Д о­ вгий). 3. Круча спускалась до бере; га широченними уступами (А . М о ­ роз). 4. А невблаганний час минав і все судив нещадно (М . Л ук ів). Вправа 471 с. 191 Д ля усіх дітей завжди священні за­ повіти батьків. Несказанна гордість за свою дитину охопила батька. Н аш народ здолав численні трудно­ щі. Україна — благословенний рід­ ний край. Ввійти в роль — призвичаюватися до своїх нових обов’язків, до нового становища. Вийти на перші ролі — мати най­ кращ і успіхи у чому-небудь. Помінятися ролями — одному ста­ ти на місце іншого. Вп рава 478. с. 193 1. Чиста совість є великою радіс­ тю (Ф . Прокопович). 2. Світлійте людяністю, люди! (М . Самійленко) 3. Вклоняюсь кожному ліску з любов’ю й відданістю сина (Д . Л у ченко). 4. Якою гладдю вишито сліди майстерністю сорочої ноги! k. or g Вправа 472. с. 192 1. Ж иття дає уроки непрості, нео­ ціненна наука (П . Перебийніс). 2. Сором силу в душі своїй мати і на працю її не віддати (Б . Грінченко). 3. Вічно будуть в світі і відданість, і віра, і любов (С. Тельню к). 4. Благословенний мамин заповіт (Д . Павличко). 5. Щ асливий я і гордий, що читаю Ш евченка, і Франка, і У к р а ­ їнку на незрівнянній українській мові (М . Браун). 6. Я вірю в народ, що живе на Дніпрі, у сили його не­ здоланні (М . Л ук ів ). окуталися тінню (М . Рильський). 3. Л іс поріс високою папороттю (А . Паш кевич). 4. Задзвонять міддю труби лунко (Т . Виш талю к). 5. П л а ­ че стріла за ціллю , вечір кличе світання (Ф . Ґарсіа Л о р к а). 6. Н е звикнуся з чужою роллю (Т . М айданович). bo o (Є. Гуцало). w w w .4 Вправа 474 с. 193 Навчання [навчан’ ія], пізнання [п ’ізнан’ іа], умінням [у м ’ін ’ іам], терпінням [те"рп’ін ’ам], коріння [ко^р’ін ’ :а], роздоріж ж і [роздо'р’іж ’ :і], піччю [п ’іч :у], зіллється [з ’і л ’ :ец’ :а], сталлю [ст ал’ :у], сміт­ тя [см ’іт’ :а], проллєш [про^л’ :еш]. Вправа 475 с. 193 Запитувати — питання, навчати­ ся — навчання, розуміти — розу­ міння, мовчати — мовчання, визво­ ляти — визволення. В п рава 476 с. 193 Мить — миттю, тінь — тінню, сіль — міллю, ніч — ніччю, віддаль — від­ даллю, розповідь — розповіддю, печаль — печаллю, паморозь — па­ мороззю, гуаш — гуашшю, подо­ рож — подорожжю. В п рава 477 с. 193 1. Холодний вітер осінню дихнув (Т . Севернюк). 2. Посріблені ліси Вп рава 479 с. 194 1. Сила з кмітливістю не зрівня­ ється. 2. Н е пишаються бідністю та скнарістю. 3. Я к поженешся за кількістю, втратиш на якості. 4. Н а ­ віть гори здолаєш наполегливістю. 5. Гарне діло завжди одізветься ко­ ристю. В п рава 481 с. 494 Ж иття, миттю, ллє . СП Р О С О Н Н Я , начиння, зіл ля , питання, річчю, блакиттю, враження, підніж ж я, величчю, мііщю. Листя, першістю, вічністю, безчес; і я , єдністю, скатертю. В п рава 483 с. 195 1. Пригорнись ДО мене, слово, коли щира ллється мова (Л . Забашта). 2. В борінні досягається мета (П . Во­ ронько). 3. Далеким зарубіжжям зветься Д Л Я нас земля за океаном (В . Дворецька). 4. Б іл я хати стояли обнизані ґудзиками насіння висо­ ченні мальви (М . Стельмах). 5. В и­ ш ивала мати вишиванку на ллянім біленькім полотні (Г. Данилюк).
    • Зупини коня, не лети навмання ( В . Гануш). 7. Найдовшу тривалість ясиття серед усіх ссавців має слон (З підр.)Вправа 484 с. 195 Туманний, піддатливий, роззброє­ ний, передосінній, піддашок колосся, враження, соління, поко­ ління, С П Р ОС ОН НЯ . П олісся, щебетані gH, запасся, маззю, тінню, донісся Передосінній [п е”ре"до'с’ін ’:ій ] [е"], [є"], [о>'], [і ] [і ] — голосні букви е, е, о, і, і [п ] — пригол., глухи й , твердий, літера п [р ] — пригол., дзвінкий, твердий, літера р — пригол., дзвінкий, твердий, літера д [с’ ] — пригол., глухи й , м ’який, літера с [н ’ :] — пригол., дзвінкий, м’який, літера нн [й ] — пригол., дзвінкий, м’який, літера й 12 літер, 11 звуків Щ ебетання [ш че“бе"тан’ :а] [е"], [є"], [а ], [а ] — голосні літери е, В п р а в а 4 8 9 с. 1 9 8 Лінгвістика — мовознавство, орфо­ графія — правопис, аплодисмен­ ти — оплески, евфонія — милоз­ вучність, корекція — виправлення, сервіс — обслуговування. В п р а в а 4 9 0 с. 1 9 8 Орфографія, лексикологія, пункту­ ація, синтаксис, синус, косинус. В п р а в а 4 9 1 с. 1 9 8 Синтаксис, пунктуація, риторика, дизайнер, діагноз, комікс, кандидат, спікер, принтер, ширма, х іі рург, режисер, коридор, віза, ефір, кліп , магніт, бригантина, девіз. В п р а в а 4 9 2 с. 1 9 9 Ілюстрація, імідж, ж алю зі, регбі, попурі, ін ж и р, інтелект, мафіозі, таксі, хобі, індіанець. В п р а в а 4 9 3 с. 1 9 9 bo ok [д ] сипед, фінанси, гладіолус, серіал, інтонація, інвестор, поні, зомбі, пенальті, пенсіонер, мітинг, візит. .o rg . 6 w w w .4 е, а, я [ш ч ] — пригол., глухий, твердий, буква щ [б ] — пригол., дзвінкий, твердий, буква б [т ] — пригол., глухий, твердий, букват [н ’ :] — пригол., дзвінкий, м’який, букви нн 1 . Сидів над Н илом крокодил і сльози лив у річку Н и л (В . Сміт). 2. Медузо, ти скажи мені, колібрі водяться на дні? (М . А гірре) 3 . А к у ­ л а снідати бажає, з апельсинів почи­ нає, потім хрума в один раз абрикос і ананас. І акваріум ковтне, навіть оком не моргне. Я к акула буде жити з отакенним апетитом? (Ж . ВовкЧеремуш). 4. Запитала пані в пана: «Д е тут біла ігуана?» І сказав до пані пан: «Тут немає ігуан» (Є. Гу­ цало). 5 . К аж е онуку бабуся Горила: «М ож е, погуляємо? Спека розмори­ л а !» (М . Агірре). 6. Фламінго з фаза­ ном навчались старанно, фантазію склали для фортепіано (Д. Гордій- Вп рава 485 с. 195 Суд Соломона П лан 1. Мудрий цар Соломон. 2. Сварка синів. 3. Брати прийш ли до Соломона. 4. Н аказ Соломона. 5. Постріл старшого брата. 6. Відмова молодшого. 7. Спадок віддали молодшому бра­ тові. 8. Старший брат став охоронцем. Вправа 488 с. 198 Фонетика, графіка, література, ма­ тематика, президент, режим, вело­ ко). В п р а в а 4 9 5 с. 2 00 1. Вашингтон — столиця Сполуче­ них Штатів Ам ерики. 2. А л ж и р — країна на півночі А ф рики. 3 . Н а заході М ексика омивається Тихим океаном, на південному сході К а­ рибським морем. 4 . Курорт М аям і входить до складу американського штату Ф лорида (З Вікіпедії)
    • В п рава 496 с. 200 1. А наша ж нація козача. І вдача наше не ледача (М . Л уків). 2. Моря бриліантів — це мова моя, це — мова моєї Вкраїни (С. Сосюра). 3. Трава євшан-ша талісман одвічний (Л . Забашта). 4. Чудова країна Італія! І мова, як наша, гучна! (М . Гурець). 5. Дискусія, звісно, тривала у місті гаряча (В . Березінський). Пош уки Атлантиди — відважні спроби зробити відкриття, безустан­ ні пошуки. Відкрити Атлантиду — знаходити щось давно вже відоме. В п рава 497 с. 200 Інформація — повідомлення, жанр — різновид, факт — подія, В п рава 454 с. 203 1. А розум лиш ає все менш таємни­ чого, і ширма компіютерний наш інтернет (А . Кацпельсон). 2. Інтервію нагадувало гру в піддавки, тому що запитання підказували відповіді (Є. Гуцало). 3. То Лісовик іде по­ між дерев чи браконьєр з рушницею крадеться? (В. Сторожук). 4. «П р о ­ хання у фіналі не плескати», — усім оголосив конферансьє (П . Перебийніс). 5. Найбільш хиж а з усіх пріс­ новодних риб — піранья (З енцикло­ педії). .o rg конкретність — точність, оператив­ В п рава 453 с. 203 Мюнхен, бюст, мюслі, рюш, бюро, купюра, бязь, манікюр, бюрократ П ’яченца, П ’ємонт, В ’єтнам, ком­ п ’ютер, фортеп’яно, кур’єр ність — швидкість, лаконічність — стислість. В п рава 455 с. 203 Тонна, лібрето, бароко, піанісимо, бравісимо, інтермецо, манна, нетто, брутто. В п рава 451 с. 202 ok Мабуть, усі ходили до історичного музею. Ось і наш клас на весняних bo кан ікулах ходив до музею. Екскур­ совод розповіла нам багато цікавого про історію нашого міста. М и поба­ давні речі, якими користувалися .4 чили слов’яни. Монети, жіночі w прикраси, посуд, зброя були роз­ w кладені у скляних вітринах. Дівчат більше зацікавив народний одяг, w вишивані сорочки, рушники, кера­ міка. А хлопців — козацькі ш аблі мальки, пістолети. Нам так хотіло­ ся все це потримати в руках. Також у музеї багато документів, книг, які розповідають про історію наш о­ го рідного міста. У сі ми були задоволені екскурсією. Так приємно відчувати свій зв’язок з багатьма поколіннями людей, що ж и ли на цій землі. Вправа 452 с. 203 Премієра, більярд, Ривієра, мільярд, кутюр’є, конферансьє, п’єдестал, до­ сьє, ад’ютант, ательє. Ньютон, пор­ тьєра, месьє, Мольєр, прем’єр, Кор­ дильєри. В п рава 456 с. 204 Назви країн: Голландія, Ліссабон, Андорра. Назви міст: Аддис-Абеба, Н іцца, Андорра. Назви річок: М іссурі, Уссурі, М іс ­ сісіпі. В п рава 458 с. 204 Апетит, колектив, алея, панна, хокей, ванна, басейн, сирокко, ма­ саж , каса, клас, манна. Калькутта, Філіппіни, Голландія. Марокко, Іза­ белла, Ж анна, М ю ллер, Хоккінс. Вп рава 459 с. 204 Ilpotliecop, сума, Д ж оні, Стелла, го­ рила, акорд, Андорра, група, А п о л ; лон, голландський, суфікс, бонна, шосе. Вп рава 461 с. 205 1. Мовчить дитя в Мадонни на руках (Н . Гуменюк). 2. Б іл а панна зима тихо ступала назустріч (В . Ш кляр). 3. Українські діти мають м ож ли­ вість насолоджуватися казками братів Грімм у чудових перекладах рідною мовою (З ж урналу). 4. Тро­ лейбус ліворуч звертає за ріг: розло-
    • Вправа 463 с. 207 Кінь П лан 1. Улю блена тварина наш их пред­ bo ків. 2 . Кінь — побратим господаря. 3. Різні коні козаків. 4. Зображення коня на всіх речах. 5 . Кургани над загиблими бойови­ ми конями. Кінь — улюблена тварина наших предків. Батько в казках передає коня героєві у спадок, бо ця тварина була символом вірності, швидкості. Кінь — атрибут обрядів, на ньому їздили богп давніх слов’ян. Д ля господаря кінь був побратимом, віщував майбутнє, знав таємниці землі й космосу. Він міг літати, пе­ ретворюватися на птаха або звіра. Козаки лю били вороних, буланих, сірих коней. їхньою силою зах о ­ плювалися. У казках зображували коней вогненними та крилатими, їх малювали на всіх речах. Навіть були прикраси у вигляді коників. Загиблих бойових коней ховали в степу, насипали над ними кургани, бо поважали їх як воїнів. .o rg ч о в и к ). вона устає. Людина людині, людина людині хай сонце із серця свого діс­ тає (Т. М ельничук). 3. Слон купив собі краватку у велику жовту цят­ ку, а маленьке слоненя приміря її щодня (О. Кротюк). Д ж ура, -и, чол. на У країні в X V I X V III ст. — зброєносець у козаць­ кої старшини. Вороний, -а, -е. Чорний із синюва­ тим полиском (про масть коня). Сяє, -ю, -єш, недок. Випромінювати рівне, яскраве світло, яскраво світи­ тися (про Світило, джерела світла). Нуртують, ус, недок. Утворювати вир, вири, крутитися, клекотіти. Кошовий, -а, -е, іст. Кошовий ота­ ман. Вождь, отаман козаків на За­ порізькій Січі. Краватка, -и, ж. Зав’язана вузлом під коміром сорочки, блузки см уж ­ ка тканини, як у носять для при­ краси. Цятка, -и, ж ін., розм. М аленька пляма на чому-небудь. Приміря, -яю, -єш, недок. П рикла­ дати що-небудь до когось, чогось, ви­ значаючи відповідність за розміром. ok Г И Й Хрещатик попереду ліг (Н . За­ біла). 5. Щось чував дідусь про Магеллана, про далекі землі і моря (П . Перебийніс). 6. Якось мили ми ворону, мила витратили т о н н у (і. Сі­ w w w .4 Вправа 471 с. 211 1. Навіть пташка має рідну землю (батьківщина). 2. Земля (країна) ба­ гата — народ багатий. 3. Без сім’ї — нема щастя а землі (світ). 4. Землю (природа) красить сонце, а людину праця. 5. Родить не земля (ґрунт), а руки. 6. У Землі (П ланета) супут­ ник — Місяць, у людини — книж ­ ка. 7. Золото добувають із землі (надра), а знання — з книжок. Вправа 466 с. 209 Краватка, и, ж. Зав’язана вузлом під коміром сорочки, блузки смужка исанини, яку носять для прикраси. Кошовий, ч. Вождь, отаман козаків на Запорізькій Січі. Копати, -аю, -аєш, недок. Ударити, бити, штовхати ногою. Вправа 467 с. 209 1 . Дж ура є у кошового, щабель — п’ять, пістолів — сім, коня має воро­ ного, булава завжди при нім. Коник добре доглянутий, збруя сонцем сяє. Юний Д ж ура кошовому на бандурі грає (О. Кононенко). 2. Нуртують соки у сивій калипі, й вона молодіє. Вправа 472 с. 211 Багат означні Голова, урок, душа, темний, ручка О днозначні Дніпро, Київ, лексикологія, дик­ тант, префікс Вп рава 475 с. 212 Сонечко почало з-за гори випли­ вати. воно грало, усміхалося. Я к легенькі блискавочки, забігали по землі його промені, кришталем за­ іскрилася роса на зеленій траві. Л е ;
    • S І Т ч; 'с о сс < CQ О < U X > В п рава 482 с. 214 Який прекрасний зимовий ліс! Усе навкруги біле, вкрите п ух­ настим снігом. Н а деревах леж ать срібні, блискучі шапки. Я ли н ка від снігу вся сива. Ось каркнула воро­ на, ніби сердиться. Налетить не­ сподівано криж аний вітер — небо одразу стане свинцевим. Сіється сніг. У морозному повітрі ллються звуки. Вечоріє. Л іс спить. Вп рава 484 с. 214 Розплющити очі, зачинити вікна, розгорнути книж ку, гортати сто­ рінки, відповісти правильно, над­ силати лист, наступного дня. ео in кП Будинок, бібліотека, дівчина, дорос­ ли й , матуся, брат, пісенька, честь, вулиця, щирість, житло, говорити, сміливість, книжка. В п р а в а 4 8 3 с. 2 1 6 1 . Н е встигнеш вискочити з хати, як одразу сварять, а то й духопе­ лять тебе і називають лоботрясом (М . Стельмах). 2. Отже, помилили­ ся наші сільські балакухи (Олесь Гончар). 3 . Набундючений індик геть усіх лякати звик (І. Січовик). В права 492 с. 217 Р озумний , мудрий, розважливий, розсудливий. Відважний, сміливий, мужній, хо­ робрий, безстрашний, доблесний. Коренастий, ж илавий, плечистий, кремезний, опасистий, дебелий. Ж орстокий, безж алісний, немило­ сердний, безпощадний, лютий. Життєрадісний, бадьорий, веселий, моторний. bo ok .o «з Вп рава 480 с. 213 1. Одяглися у срібло каштани, день шумливий давно одгорів. І по вули­ цях білих туманно бродить січень в огні ліхтарів (В . Сосюра). 2. Сад зимовий посивів і в інеї сивий сто­ їть (Є. Гуцало). 3. У білих снігах ПОТОНУЛИ гори, степи і долини (Олександр Олесь). 4. Хуртовина то витягувала з себе вовче виття, то притихала й несподівано озивалася джмелиним смутком (М . Стельмах). 5. А білий ш лях стеливсь і кликав у синю далечінь (А . Казка). .4 (Z w m w w о ш о Вп рава 479 с. 213 Світла — ніч, людина Срібне — дзеркало, медаль Рож еві — фарби, настрій Верш ина — гора, прогрес Глибина — космос, душа Спати — діти, сонце Мовчати — капітан, ліс В п р а в а 4 8 7 с. 2 1 6 rg генький вітерець скрізь тепло раннього літнього ранку. Х о ­ роше так, веселої (За Панасом М и р­ ним) Вп рава 485 с. 214 1. Я — учень п ’ятого класу. 2. За правильну відповідь на уроці ма­ тематики я отримав гарну оцінку. 3. Моє ставлення до прочитаного оповідання я виразив у своєму тво­ рі. 4. Творча робота з літератури має невеликий обсяг. В п р а в а 4 9 5 с. 2 1 8 Абетка — азбука, альфабет, буквар, алфавіт. Оселя — садиба, двір, дворище, хата, дім. Цуііеня — цшик. гавкун, пес, щеня, собача. Рухатися — ворушитися, сунути­ ся, переміщатися, соватися, пере­ міщуватися. Вправа 497 с. 2 1 9 Будь, У країн а, сильна, могутня (Р . Кунчинський). 2 . Д ай, Боже, мужність бути ніж н им, л аскавим, добрим, нелихим (М . П асічник). 3 . Він при зустрічі завжди вклоня­ ється ввічливо, гречно (О. Близько). 4 . Ярина не витримала й засміялась, а за нею захихотіли, зареготали, за­ ірж али дівчата ( О. Ільченко). 5. Вони побігли навпростець, навпрямки, на­ пролом (П . Загребельний). 1. Вправа 498 с. 2 1 9 Л ексикон — словник, лінгвіст — мовознавець, процент — відсоток, аргумент — доказ, контроль —
    • перевірка, адвокат — захисник, лайнер — літак, пілот — льотчик, імітація — наслідування, стис­ лість — лаконічність. мовчазні (прикм .) й говіркі (прикм.) (М . Стельмах). 5. Я хочу радості і світла, іти вперед (присл.), а не на^ зад (присл.) (В . Сосюра). Вправа 4 9 9 о. 2 1 9 В п р а в а 507 с . 222 Я люблю щирі, правдиві, відверті, істинні пісні мого краю. Вони лу н а­ ють, звучать, чуються, линуть на­ ш о ю українською землею. У к р аїн ­ ська пісня гарна, чудова, чарівна, прекрасна. Вона згуртовує людей, очищає їхн і душі. В п р а в а 5 01 с. 2 2 0 bo ok .o Працьовитий —■ ледачий, хороб­ рий — полохливий, правдивий — брехливий, розумний — дурний, великий — малий, день — ніч, сварилися — мирилися, перший — другий, будував — руйнував, ви­ сокий — низький, білявий — чор­ нявий, огрядний — худорлявий, сумний — веселий, тендітний — де­ белий. 1. Цей уміє з чорного зробити біле. Ч и будень чи неділя — усе йому безділля. Н а ньому далеко не по­ їдеш — де сядеш, там і встанеш. Чого н а в ч а ю т ь н а с п р и с л і в ’ я П ри слів’я — скарбниця народної мудрості. їх складали наш і пращ у­ ри і передавали з уст в уста. Ц і невеличкі вислови вчать нас бути сміливими, чесними, поважати стар­ ших і не лінуватися. Вони бувають різними: про мову, працю, добро, хліб, розум, життя, тварин тощо. Ось такі прислів’я, як: «Вченому світ, а невченому тьм а», «Грамоти вчиться — завжди пригодиться* — заохочують нас здобувати знання А ось таке прислів’я; «Д е друж ні ше, там сильніш е» — навчає друж бі, гарним стосункам між людьми Деякі влучні вислови відобража ють славетне історичне минуле, на приклад: «Д е козак, там і слава» або «Г ляд и , козаче, щоб татари сидячого не в з я л и ». Н а прикладі мудрих народних прислів’їв можна навчитися бути гарною, вихованою людиною. rg П іс н і м о г о к р а ю В п р а в а 5 02 с. 221 Будень — свято, забути — згадати Сумний — веселий, байдуже — ці­ w w w .4 каво М ій товариш може бути веселим і сумним. Бабуся може забути, а по­ тім згадати. В п р а в а 5 04 с. 221 В оля — неволя, правда — неправда, сходитись — розходитись, ж у р ­ ливий — безжурний, кореневище — к і н е ц ь , вовчик — в о вч и с^о , вовчище, ведмедисько — ведмедище, заселитись — виселитись, славний — безславний. В п р а в а 508 с . 222 Старт — фініш, епілог — пролог, симпатія — антипатія, егоїзм — альтруїзм. В п р а в а 5 0 5 с. 2 2 1 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 1 . У хи ляйся від зла (імен.) і твори добро (імен.) (З Б іблії). 2. Правди (імен.) в брехні (ім ен.) не розмішуй (В . Симоненко). 3. Життєві істини прості, неначе батькові поради. Не все можливо у житті К У П И Т И (діесл.) чи продати (дієсл.) (П . Перебийніс). 4. Усякі люди трапляються на міст­ ку: Щ И Р І (прикм .) і С К У П І (прикм .), веселі (прикм .) і сумні (прикм .). В п р а в а 509 с. 223 Казка П лан Парубок Гриць. Пош уки палиці. Зустріч з русалкою. О ж ивлення царівни. Гриць збирається додому. Мекання кози. Одруження Гриця і царівни. В п р а в а 517 с . 225 Гриф гітари, хиж ий гриф; фаянсова чашечка, колінна чашечка; ключ від кімнати, журавлиний ключ.
    • Вп рава 522 с. 227 1. Якщ о траву цю м’яти, відчуєш запах м ’яти (А . Качан). 2. Навесні малий потік стрімголов униз потік (В . П лахотников). 3. Я послав ли с­ тівку ДРУГУ, а тепер пишу і д р у г у (А . Качан). 4. Сім подорожніх на віз, аби тільки кінь віз (Народна творчість). Вправа 623 с. 227 Омоніми: вити, кувати, ключ, шум. Синоніми: чемний — делікатний, йти — плестися, пес — собака, си­ то — решето, говорити — теревени­ ти. Антоніми: тихо — голосно, вели­ кий — малий, день — ніч, весе­ лий — сумний, гарно — погано. Вправа 537 с. 235 Ä y ö Q K iH b Q C T Іл Q r p l M Q C M ixQ В п рава 538 c. 235 1. Грім натрусив з і сливН сливП щоб легше було слив|Г|(М. Бінграновськип). 2. При дорозі, де тополя, син|Ій льонП зацвів у полі, біля льон(у син| ^ я річка, в небі сиці ьом:^ — синичка. 3. Слухає зеленЩ трава, зеленИ поле і зеленйи гай зеленії^ пісеньку зеленЬгоІконика (А . Камінчук). Золотист|а|нивка гойдає хвилі коло­ сся. Золотист| хліб лежить на столі. ий| ЗолотистИ волосся дівчина підв’я ­ зувала стрічкою. .o rg Вправа 531 с. 231 Вп рава 536 с. 234 Небесн.ий, сонячнЦ веснянкй святД солов’ят кД під’їх а л | | співа|ю и, ть1 В п рава 539 с. 235 Н еб^ х м а р й радістьП рфісП щаст , с п і в а ю т ь звук П ДощП проміннЙ, птах[ ok Звідки походить назва «слов ’ян и »? Мовознаг.ііі довели, що корінь — слов-, -слав- дуже давній і первинно означав « текти, литися, зрошува­ т и ». Лінгвісти вважають, що на­ bo зва «сл о в ’ян и » означає «м еш канці місць, де багато річок, озер чи бо­ л іт ». w .4 Справді, свої поселення слов’яни будували там, де багато води. Про це писали мандрівники. Вправа 540 с. 235 із закінченням Дніпро, хвиля, вода, швидкий, кермо, гарячий, буря, телеграма, перепливуть, люди, місто, столиця, вулиця із нульовим закінченням вітер, берег, зустріч, пароплав, чо­ вен Карта У країни рясніє незвичайни­ ми історичними назвами, які при­ ховують багато таємниць. Н айм е; нування міст, селищ, гір, височин, усюди, спритно, інтерв’ю, швидко, метро, поні w w Із назвою «сл о в ’ян и » пов’язано чи ­ мало географічних назв, особливо назв водойм. морів, озер, річок звуться топоні­ мами. (З а М. Янком ) Вп рава 533 с. 233 Д авні назви Д ніпра П лан 1. Давня назва Дніпра. 2. Ш анування вепря. 3. «Син слави ». 4. Річка слави. Вп рава 534 с. 234 ДубО , ли п а], березов]іТі^, струнк]а1, високіі І рісП , височі;ють І , незмінювані, без закінчення Вправа 542 с. 236 1. Квіти синіють над синім струмком (В . Васюк). 2. березень березо­ вим віником зиму вимітає, а від березневих дощів земля квітне (Н а ­ родна т во рч істі^З . Срібний дощик над ставом веселу веселку ма.чює (О. Кононенко). 4. Л ис не спить, не спить лисиця, й лисеняткові не спиться (Є. Гуцало). В п рава 543 с. 236 Лелека — лелеченя, лелечий, лелеченька. батьківський — батько, батьків. батечку.
    • гніздища, Повертатися — вертати, звернути, перевертати. Щ ороку — річний, рік, півроку. Батько сидів край стола й думав про своїх дітей. Т яж ко покидати батьківську хату. Усе життя буду пам’ятати батьків наказ. Вправа 544 с. 236 форми слова Блакитніогої блакитка, блакитноюі блакитні, блакитн[ими| ніє, б л а ї^ н о о к и й , блакитнющий Вправа 545 с. 237 І. Калина, калинка, калинонька, ка­ линник, калиновий. Вовк, вовчик, щонайменш_, В п рава 553 с. 239 Ранньої весни, коли в степу виле­ жуються сонні тумани, а трави зеі леніють табунцями, ворухнулася раптом суха бур’янина, похиталася і впала. А на тому місці зробила­ ся нора. У норі хтось важко посо­ пував і сердито бурмотів. А трохи перегодом виткнувся з землі го^^ стрий_писок, а за ним — сердющі^ настовбурчену вуса, а за вусами і вся голова якогось підземельника. Голова була без очей і з маленькими ямочками в щетині замість очей. Кріт був кволий після зимового сну, тому ледве переставляв ноги (За Григором Тютюнником). w .4 виписати, w w , Сипати — розсипати. , Нести — рознести. В п рава 551 с. 238 Розбитий, осіннш , пеньок_. bo ok .o вовчичок, вовчисько, вовчище, вов­ чий. II. й ти. виити, заити, приити. перейти, підійти, зійти, писати, В права 546 с. 237 Дихнути — вдихнути. Водити — розводити. ^ р а в ^ 5 0 с. 238 ^ Передвмняний; зм істовНіИЙІ розз’єднання, черезпліч­ н и к , післягрозовий t наддніпрянСЬЮИЙІ с пільнокореневі блакить, блакитнуватий, блакит­ записати, дописати, переписати, списати. Ч е ^ і в ц і — чернівчанин, чернівчанка. Харків — хар ків’янин, хар­ ків’янка. Одеса — одесит, одеситка. Вінниця — вінничанин, вінни­ чанка. Бориспіль — бориспільчанин, бориспільчанка. rg fuisAO — ™ з д е ч к о , г іііз ^ а т и с я . ^ ^ В права 548 с. 237 1. Каже лисичка: «З лізь , вовчику, злізь, братику, бо сам поламаєш* (Народна творчість). 2. Ш иє валян­ ки вовчисько, бурмотить: «Зим а вже близько. Щ е пошию рукавиці вовченятам і вовчиці» (М . Тарасич). 3. Бідний ослик ледь не плаче: « Н а дорозі зебру бачив. Б іл а см уж ­ ка, чорна смуж ка, де ж копитця, хвостик, вушка?* (Л . Вознюк) 4. Підсковзнувся ослисько і голо­ сить: «Тут слизько!* (Г. Бойко) Вправа 549 с. 238 Київ — київлянка, київлянин. П олтава — полтавчанка, полтав­ чанин. Львів — львів’янка, львів’янин. Суми — сумчанин, сумчанка. Вправа 556 с. 240 Упродовж весняних канікул я дуже багато часу проводив надворі з друзями. Якось на спортивному майданчику знайшов новенький футбольний м’яч. В ін був таким гарним. М ій товариш Сашко сказав: — Забирай собі, ти його знайшов. Будемо грати у футбол. К оли я приніс додому м’яч, батьки були незадоволені моїм вчинком. — Уяви, синку, мабуть хтось страж­ дає. Може, комусь подарували цей м’яч, — сказав батько. — Необхідно повернути його. — А як я знайду господаря? — зди­ вувався я.
    • В п рава 562 с. 243 Заманулося раку-небораку пре­ смачних вареників. П іш ов він до сусідки позичати кисляку та солі. П оки ходив, минув предовгий день, надворі посутеніло. Додому рак приплентався поночі. Тільки две­ рі привідкрив, спіткнувся, розлив кисляк і розсипав сіль. — Отаке з прешвидкої роботи вихо­ дить! — розгнівався рак. В п рава 558 с. 242 Добрий — предобрий, мирний — премирний, спокійний — преспокійний, тихий — претихи й , міцно — преміцно, сильно — пресильно, чудово — пречудово. В п рава 563 с. 243 1. Н аш е прізвище — це не сухий паспортний знак. Ц е живе слово, пам’ять роду. І якщ о одне прізвище несе в собі історію роду, то всі ра­ зом вони складають історію народу. І прізвища ж у нас козацькі: Ота­ ва, Паливода (П . Загребельний). 2. Українське село вигадливе на прізвиська. Причепить кличку — і носи на здоров’я усе життя (В . Минкод). 3. В лучні й дотепні прізвись­ ка приклеювалися і до сивочубого козарлюги, і до малого безштанька (З підручника). Опинитися перед прірвою — потра­ пити в безвихідне становище. .o rg Батьки порадили написати об’яву про знахідку і повісити в різних ку­ точках нашого двору. Я так і зробив, вказав свій мобіль­ ний і домашній телефони в об’яві, ще написав, до кого звертатися. Р а ­ зом із Сашком ми розвісили об’яви. І ось мені зателефонували. Дитячий голос пояснив, що він є господарем м’яча. Я сумнівався. Тоді хлопець описав його. М и зустрілися на спор­ тивному майданчику, де я повернув хлопцю його м’яч. І на душі у мене стало радісно. w w .4 bo ok В п рава 559 с. 242 1. П рилетів ж уравель з невідомих земель (А . М али ш к о). 2. Руш н и ­ ки вишивані прикрашають оселі (А . К ош ик). 3. П ахн е морем і озо­ ном від притихлої землі (М . Р и л ь ­ ський). 4. Вечір приниш к за вікном примороженим (В . Кованівська). 5. Т ільк и виткнулась трава придо­ рожня (М . В асиленко). 6. В краю придніпровськім ми стрілись з то­ бою (А . М али ш ко). В п рава 560 с. 242 w П р е- превеликий, пречудово, прехоро­ ший, прегарячий, предивний, презелений П рипридунайський, прилягти, приазоііський, приморський, прибудувати, примружити, привітати, приклеї­ ти, придорожний, приєднати В п рава 561 с. 242 1. У мами рука і легка, і прекрас­ на, а серце глибоке, як сивий Д н і­ про (В . Крищ енко). 2. Материнське серце щастя приверта (М . Гірник). 3. Батьківська премудра школо! Ж ити вчила ти мене (Д . П авличко). 4. Я б співала пісень пречудових до ранку! (3 . Бебеш ко) В п рава 566 с. 243 1. Т і, що шукають премудрість, зні йдуть (Нестор-літописець). 2. T bl рити лихе, примовчувати добре е зло (Д . Туптало). 3. Славні воїни із казки пригадалися мені (М . Познан­ ська). 4. Отаман притримав лівицею шаблю (Ю . Муш кетик). 5. Козак Мамай під явором присів у долині. Х ай мушкет відпочиває, хай ш а­ бля спочине (О. Кононенко). 6. То човнами козаки преславні з синього дніпрового лиману у широке море випливали (М . П ригара). 7. Вузька стежка тулилася до скель, щоб не впасти у прірву, в якій мчала швид­ ка гірська річка (О. Іваненко). Вп рава 567 с. 244 Коник П лан 1. Просто Коник. 2. Господар Саш ко Шостак. 3. Поранення Коника.
    • 4. Повернення Саш ка з розвідки. 5. Коник рятує свого господаря. Вправа 568 с. 245 Вправа 568 с. 246 1. Все навкРІТ сміється: л у к и , гай, ріка (М . Познанська). 2. Д олівка 1 .1 зберігає мова калинова на гронах була ппитрупіена даадщ ій зі-мям: ленещііяііом, осокою, м’ятоіо, ЛЮ; дивних свіжості красу, щоб у май­ 6ИСТШ5М (В . Степаненко). 3. Е Ьцізс; бутнє музикою Слова нести душі на­ ДІ черешні, д а со к аIg a g a — усе в д щ родної красу (Д. Білоус). Ш>ШР іа к е спкопите (Олесь Гончар). Мова калинова (імен. + прикмет.) н а ч о м у ? _________ ^ хі ^ 1. 2 ________ . __________ Зберігає (дієсл.) на гронах (ім ен.) . я к о ї? В п р а в а 568 с. 246 у f ^х Рідний (прикм .) голос (ім ен.) ,_________ я к е ? ___________^ їх і Рідне (прикм .) слово (імен.) (Л . Глібов). 3. У радості, у горі іду, криниченько, до тебе! (П . Перебийніс). 4. Не в’янь, мій проліску, двіти В п р а в а 568 с. 246 1. Зацвіла калина біля круч Дніпра (А . Кам інчук). — Яяітвіти, калино, біля. к £ у ^ Д н іп р а . 2. Хм арка грай­ bo ok Народжене з любові (дієсл. -1 імен.) 3. Я к та гілка кгиіинова, так і наша рідна мова (С. Мордач). ХІ-------- ^ ^ Г ілка (ім ен.) калинова (прикм .) t Я зараз прийду на твою пісню, завжди (Г. Коваль). Х І-------- , 1. побратиме, і теж заспіваю (Р . Іваничук). 2. Мене згадаєш, милий друже .o rg ХІ Д уш і народної (імен. + прикм.) 2. Рідний голос, рідне слово — все народжене з любові (Г . Чубач). яка? , Т X лива пливе щ аслива (З а І. Гнатюком). — Хм арко грайлива, пливи щ асливо. 3. Обізвалась приспана w чого? .4 Р ідна мова (імен. + прикм.) струна (С. Грицю к). — Обізвись, 4 .1 тільки Слово береже в основі без­ приспана струно. 4. Прибув із смертя української душі (Б . О ліймандрів чорноі'уз до нашого бар­ -е ник). , f я к о ї? l X w ХІ у Безсмертя (ім ен.) душі (ім ен.) w У країнської душ і (імен. + прикм .) В права 568 с. 245 Н яближ ятться діуці к ан ік ули . Т а ­ вінкового двору (П . Воронько). — Прибудь із .манарів, чорногузе, до нащ&СО бад5ІцК2Д0ЕО йворї. В п р а в а 568 с. 246 1. Звісно, всі слова тут добрі, але ти своє пняйци (Д . П авличко). 2. Знов бори дідцрддцйї чекають ш крля ; рів. У сі ш колярі мріють про дікащ канікули. прибули до наш ої шпаківні її, ма­ буть, торішні хазяї (М . Рильський). 3. Т ак минули прудкобіжно, може, дні, а, може, тиж ні (Н . Забіла). В права 568 с. 246 1. Земля молодіє BjajIHCTy, ВІД_СОН; 4. Проста, здається, думка, але цінна (В . Крищ енко). 5. Дивлюсь ШІ. від_цвіту (С. П уш и к). 2. Чуєш , на зорі опівнічні, на ж аль, вони та­ Я К тттумит^ і тттрттргтитк травнева кож не вічні (М . Л у к ів ). 6. Росинка злива? (М . Л у к ів ) 3. Вийшов тра­ вень з гаю, нивам усміхнувся, по­ тім на стежинці весело роззувся (М . Сингаївський). 4. Барвіщсрто, волошково в небі світиться зоря ( А . Кам інчук). 5. Серед білих. И595; И їх . HgPSPSJlx квіток ліловіють дзвіночки (О . Іваненко). у траву спросоння, певно, впала (І. Складаний). 7. Бувало, сядемо ар_стрлу, ня л.іт . нам мати молока р (Д . Л уц ен ко). (Речення розповідне, неокличне, просте, поширене, дво­ складне, повне, ускладнено встав­ ним словом).
    • В права 568 с. 247 М ож ливо, сьогодні, піде дощ. Він, напевно, переробить це завдан­ ня. Отже, ми готові піти з вами. Будь ласка, сходи до магазину. Вправа 568 с. 247 1. А : «П ? * 2. «П ? * — а. В права 568 с. 248 Духмяний, рум ’яний, трав’яний, бур’ян, буряк, пів’яру, повітря, сузір’я, тьмяний, львів’янка, морк­ вяний, під’яремний, комп’ютер, мюзикл, бюро, пюпітр, В ’ячеслав, Святослав, Л у к ’ян, В але р ’ян, Ізяслав, Воробйов. В п рава 568 с. 248 Слова з апострофом Слов’янин, кав’ярня, узгір’я, тім’я, риб’ячий, жираф’ячий.інтерв’ю, за­ k. or g Вправа 568 с. 247 Ю нак ішов містом і побачив крам­ ницю з вивіскою: «Продається в с е ». Хлопцю стало цікаво, він зайшов. За прилавком стояв янгол. «Щ о бажаєте?* — запитав янгол. Ю нак попросив: «Продайте миру для всіх лю дей». Янгол пояснив: «М и про­ даємо не плоди, а насіння». «Щ о це означає?» — поцікавився юнак. «Я к щ о хочете миру, не сваріться з сусідом » , — відповів янгол. А потім стріхою, білим пір’ям гнізда пере­ в’ють [пе"ре"вйут’] (А . М алиш ко). 4. Л іс відділяє [в ’ід’:іл ’айе] чорно­ земний степ від прирічкової долини (І. Сенченко). 5. Роззолочене поле безкрає [бе"скрайе] переливами си­ німи грає (Д. Луценко). додав: «Я к щ о не хочете чути злих слів, то не кажіть їх п ерш им и ». дит’ясла Слова без апострофа Різдвяний, рутвяний, рясний, пюре, серйозний, дзвякнути, бюджет, мо­ bo o В п рава 568 с. 247 Одного разу зустрілися три старі П рислів’я і засперечалися. Перше озер’я, в’язати, ін ’єкція, від’їздити, розв’язати, без’язикий, прислів’я, w w w .4 сказало: — добрий початок — половина спра­ ви. — Краще за все — золота середина, — заперечило друге. — Кінець діло хвалить, — заявило третє. Так прислів’я і не помирилися. (Д ж анні Родарі). Вправа 568 с. 247 Веснянка [Be^cB’aHKa] — 8 б., 8 зв. Єдність [йед’н ’іс’т’] — 7 б., 7 зв. Щ ирість [ш ч и р’іс’т’] — 7 6., 7 зв. Буйнотрав’я [буйнотравйа] — 10 б. 11 зв. Яскравість [йаскрав’іс’т’] — 10 б., 10 зв. З’ясування [зйасуван’ :а] — 9 б., 9 зв. Вправа 568 с. 247 1. Я к зелені списи з вогкої [вохкойі] зе.ч.їїі виткнулися в лісі проліски малі (Н . Забіла). 2. Важ ко джміль гойдається [гойдайец’ :а] на айстрі, птах галузку до гнізда весе (С. Бурлаков). 3. Ластівки щебечуть попід рячка В п рава 568 с. 248 1. Від серця до серця мелодія ллється [л ’ :ец’:а] (П . Перебийніс). 2. Чер­ вона калино, чого в лузі гнешся [гнес’:я]? (І. Ф ранко) 3. Добрий ранок, Придніпров’я, що готуєш ти мені? (М . Стельмах). 4. Змалку ще пам’ятаю всі купальські обряди (Д . Білоус). 5. Х ви лі не вір ти мін­ ливій! (Б . Грінченко). 6. Плюскоче хвилька тепла і жива, на камінці пісочок налива (Л . Костенко). 7. Ц і­ лий міх гостиндів нашій господинці (Є. Гуцало). В п рава 568 с. 248 1. Весняний гомін народився в вес­ няній б рун ш і (Г. Коваль). 2. Н а квітоньці бдж ілка сиділа в саду. Н а­ певне, та квітка була у меду (М . П о­ знанська). 3. Був теплий дощ, в тра­ ві стоїть вода, на гілці синя бабка обсиха (М . Рильський). 4. Висить зоря на срібній павутинці (Л . Закордонець). 5. Л іс на картинці ш у­
    • мить (M . Овдієнко). 6. I сто веселих пташенят підспівують вільшанці (М . Пригара). Іти — пересуватися, рухатися. Д і­ єслово, недок. вид. Ж уравель — іменний, чол. рід. -я В права 568 с. 248 1. Запитання [запи'тан’:а], примирен­ ня, підборіддя, безмежжя, гілля ч ­ чя, колосся, багатоводдя, Полісся, щеплення [ш чеп ле"н ’;а], безсмертя [бе"с:мерт’а]. вгими ногами, шиєю і прямим го­ стрим дзьобом. 2. Довга жердина, приладнана біля колодязя, як ва­ ж іль для витягування води. радісний — сумний, прикрашати — спотворю­ вати, пестити — ображати. Весняний настрій Навесні пробуджується природа від зимового сну. Тепліш ає, пробива­ ється зелена травичка. Небо чисте, сонечко яскраве. Мені стає весело на душі. Так гарно навколо від кольо­ рів! Весна прикрашає сади, луки. Все квітне. Сонце пестить землю. І настрій у мене радісний. Вправа 568 с. 250 1. Я к а складна ця заповідь проста: «Н е оскверняй неправдою вуста!» (С. Коваль). bo ok 1. Поети славили в піснях від­ давна У країн у (Л еся У країн ка). 2. Вступила в мене сила незнищен­ на [не"зни''шчен:а] (Д . П авличко). 3. Я вгору зводжу крила соколині (Д . Павличко). 4. Нісся місящ. ясним небом там, де зоря ясна (М . Ш аш кевич). 5. Тече річка м іж камінням, Россю прозивають (П . Куліш ). 6. Н е­ сказанна краса землі оновлює світ (Г. Коваль). 7. Н а узліссі заростає чебрецем духмяний слід (М . Стель­ мах). 8. Дуб уперся головою в підне­ бесся [п ’ідне"бес’ :а] (А . М алиш ко). В п рава 568 с. 250 Гарний — поганий, .o rg В права 568 с. 249 Великий перелітний птах з до­ Вправа 568 с. 249 w w w .4 1. Йде весна безжурна [бе“ж : 5 н а] ф й молода безтурботна, юна і весела (М . Л у к ів ). 2. Знов зелену траву біля хати розгойдали весняні дощі (М . Ткачук). 3. Травневий дощ збудив ліси і трави (Д. Павличко). 4. Сонце на всі боки розсипало, розі трушувало проміння (М . Стельмах). 5. А пісня лине у безмежжя лану (В. Самотуга). 6. І знову джмиїь роз; мружить квітку (Л . Костенко). 7. Роз; плющилися [ро'сп л’ушчи‘'ли''с’а] квіти вечерові (Є. Маланюк). В права 568 с. 249 Чиста душа, колюче слово, сухий виступ. В права 568 с. 249 1. Подивлюсь, котра година. Бачу я, що час іде. За вікном ясніє ранок, сонце весело встає (Н . Забіла). 2. У небо встромився дзьоб колодязно­ го ж уравля (О. Сенчик). 3. Золоті в бабусі руки, люблять всі її онукл (В . Дворецька). 4. Рукавом сірим небо сльозини втирає (Н . Харсайло). 2. Ж иття дідів сумне й веселе, в них сива мудрість, доброта (Д . Б ілоус). 3 . Хто не шанує м инулого, той не знайде стежку в майбуття (М . Федунець). 4. Не бійся друга чесних помилок, а недруга обходь слова нещирі (О. Довгий) Мудрість — властивість і якість. Глибоке знання, розуміння, уза­ гальнення чогось, досвід. Синонім: знання, досвід. Чесний — який визначається висо­ кими моральними якостями. Який виражає правдивість, прямоту ха­ рактеру, ретельно виконує обов’яз­ ки. Синонім: правдивий, сумлінний. Вправа 568 с. 250 1. Зоряна нічка примчала па конях, землю туманами вкрила (Д. Луценко). 2 . Лю блю дорогу, що вперед веде, і подоро;кніх бережу людей (О. Довгиіі) ^ Подорож ніх
    • 3. П лакав жайвір наді мною у прір­ ві голубої висоти (П . Перебийніс). 4. Горе і ли хо поборем, книгу пре; KpacHjf розгорнем (М . Рильський) П рекрасн0 5. А прізвисько прилипло, приклеї­ лося, невідомо яким побитом стало відоме всім (В . Г ^ в а ) . Казати — сказати, переказати, до­ Прйлйпл^ приклеіл^^ працьовито. — освіченин, w w w .4 Вправа 568 с. 250 У к раїн а — український, українець, українка, україномовний!^ Мова — мовний, мовити, примовка, змова. освітянин, Майбутнє — майбутність, майбут­ тя, майбуть. Працювати — праця, працьовитий, Наполегливість — наполегливо, наполягати, наполегливий. В п рава 568 с. 251 1. Природа прекрасного така, що чим більш е на ш ля ху до нього трапляється перешкод, тим біль­ ше воно вабить (Г. Сковорода). 2. П рйніж н@ квітко, не спіши роз­ критись! (О. Омельченко) 3. Заслу­ хались квіти, притихнув садок, і навіть фонтан журкотливий приї bo ok .o В п рава 568 с. 250 Сонце — сонячний, сонячно, соне­ чко. Земля — земелька, земний, беззе­ мельний, надземний. Наполегливий — наполегливість, наполягати. Працювати — працьовитий, праця, працелюбний. / Ч О С В ІТ Н ІЙ . rg Вправа 568 с. 250 Сонце, сонячний, сонечко, соняч­ ний. П раця, працювати, працьовитий. Дорога, подорожній, доріженька. Ввічливий, ввічливість, ввічливо. каз, казка. Освіта мовк (А . Кримський). 4. Пахнуть медом доли, прилетіли бджоли, за­ гули над цвітом, приш тал@ з літом (А . Камінчук). 5. Н а к рилах Змій прилинув, князівну ухопив і наче в п^ірв[2 згинув (Олександр Олесь). 6. Придеснянський день в долині гасне (М . Стельмах).