5 gzd um_g_2013

30,547 views
30,457 views

Published on

Published in: Education
0 Comments
0 Likes
Statistics
Notes
  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

No Downloads
Views
Total views
30,547
On SlideShare
0
From Embeds
0
Number of Embeds
23,874
Actions
Shares
0
Downloads
32
Comments
0
Likes
0
Embeds 0
No embeds

No notes for slide

5 gzd um_g_2013

  1. 1. УКРАЇНСЬКА МОВА w w w .4 bo ok .o rg go п і д р у ч н и к а О.П. Г л а з о в о ї 17 ГД3 5КЛ
  2. 2. rg Вправа 14 с. 21 Ліс (що?) золотиться листям (чим?) дерев (чого?). Намистинками (чим?) розсипалися по кущах (по чому?) різнокольорові ягідки (що?). Після дощику (чого?) із землі (із чого?) ви­ лазять гриби (що?). На старих пень­ ках (на чому?) красуються тонко­ ногі опеньки (що?). Розсипалися по галявинах (по чому?) підосичники (що?), сироїжки (що?), запашні ри­ жики (що?). Особливо поважними здаються гриби (що?) під червоною шапкою (під чим?) з білими крапоч­ ками (з чим?) — мухомори (що?). Пахне в осінньому лісі (в чому?) грибами (чим?), чебрецем (чим?) і дощем (чим?). Пишається ліс (що?) своїми барва­ ми (чим?). А разом із лісом (із чим?) пишається тим, що створила таку красу (що?), осінь (що?). w w w .4 bo ok .o Вправа 11 с. 20 Надворі (присл.) стоя • (дієсл.) зо­ лотий (прикм.) вересень (імен.). Зранку (присл.) діти (імен.) в чудо­ вому (прикм.) настрої (імен.) поспі­ шали (дієсл.) до школи (імен.). Тут (присл.) вони (займен.) зустрінуть (дієсл.) друзів (імен.) та похвалять­ ся (дієсл.) літніми (прикм.) приго­ дами (імен.). Навколо школи (імен.) вирував (дієсл.) бурхливий (прикм.) океан (імен.) великого (прикм.) шкільно­ го (прикм.) братства (імен.). Ш ко­ лярі (імен.) гуртувалися (дієсл.) по класах (імен.). Окремо (присл.) стояв (дієсл.) п’ятий (числ.) клас X (імен.). Учні (імен.) мали (дієсл.) ■Т > гарний (прикм.) настрій (імен.) і D. один (числ.) одному (числ.) навпе­ Ч с ребій (присл.) розповідали (дієсл.) о < цікаві (прикм.) історії (імен.). ! Q Вправа 12 с. 20 Ім енники: день, школа, оцінка, клас, канікули, підручник, учень, подвір’ я. П рикм ет ники: веселий, осінній, шкільний. Займенники: ми, вони, ви, ти. Числівники: перший, п’ятий, два­ надцять, тридцять. Д ієслова : читати, прагнути, навча­ тися, працювати, допомагати. П рислівн и ки: сьогодні, уперше, уважно, старанно, зранку. Вправа 13 с. 21 Перший (числ.) листок (імен.), який зірвала (дієсл.) осінь (імен.), літав (дієсл.) і був (дієсл.) схожий (прикм.) на самотнього (прикм.) птаха (імен.). Він (займ.) не знав (дієсл.), що йому (займ.) робити (ді­ єсл.). Куди впасти (дієсл.)? Якщо в річку (імен.), то вода (імен.) поне­ се (дієсл.) далеко (присл.) від лісу (імен.) і листочок (імен.) не зустрі­ не (дієсл.) рідних (імен.). Якщо в траву (імен.), то він (займ.) більше (присл.) не побачить (дієсл.) сонця (імен.). Якщо на ромашку (імен.), то не побачить (дієсл.) сонця (імен.) вона (займ.). Вправа 15 с. 22 1. Велика вереснева тиша (Н. в., одн.) стоїть над землею (О. в., оди.). 2. Небо (Н. в., одн.) осені (Р. в., одн.) безкрає сумно дивиться в ріку (3. в., одн.). 3. А маслючків (Р. в., мн.) брунатні карапузики (Н. в., мн.) з дощами (О. в., мн.) в шахи (3. в., мн.) грають у траві (М. в., одн.). 4. Так негадано ця осінь (Н. в., одн.) закурликала над степом Ю. в., одн.). 5. Спинилася осінь (Н. в., одн.) на ґанку (М. в., одн.) високому, клено­ вим пером (О. в., одн.) пише пісніо (3. в., одн.) нову. Вправа 16 с. 22 Україна — Україн|ою] земля — землею] доля — д о л ^ ^ сестра — сестр[ою| (хто? іст.), паляниця — паляниціею] душа — душ|сю ^ хліб — хлібіом,|брат — братіом (хто? іст.), батько — батьк|ом |хто? іст.). ( поле — полієм,! серце — серцем,! осінь — осінній честь — чест|ю} міць — м іцц!^ матір — матір’ю ^ (хто? іст.), кров - кров’@ совість — СОВІСТІЮІ Вправа 17 с. 23 Н. в. дорога, ріка, муха Р. в. дороги, ріки, мухи
  3. 3. 18 с. 23 1. На підлозі (г/з, М. в.) пшениця (Н. в.) не зійде. 2. Щ о надумш(к/ц, М. в.), те й на язиці (к/ц, М. в.). 3. У нього на осипі (к/ц, М. в.) кис­ лиці (Н. в.), а на вербі (М. в.) гру­ ші (Н. в.). 4. Не та риба (Н. в.), що в річці (к/ч, М. в.), а та, що в руці (к/ц, М. в.). 5. На одній руці (к/ц, М. в.) та не однакові пальці (Н. в.). 6. Черепасі (х/с, Д. в.) град (Н. в.) не страшний. 7. Добре тому, хто в дорозі (г/з, М. в.); лежить собі на возі (М. в.). 8. У закритий рот мусі (х/с, Д. в.) не влетіти. В права Вправа 22 с. 24 1. У Чорне море впадають Дунай, Дніпро, Південний Буг. 2. Чумаць­ кий Ш лях аж сяє в позолоті. Вели­ кий Віз відбився у ставку. 3. Шев­ ченко (хто? іст.) кожному із нас лишив безцінний дар, щоб наші душі осявав його святий «Кобзар». Ескалатор ніс В’ячеслава (хто? іст.) на станцію метро Л у к ’янівська. А мені генерал (хто? іст.) вручив ме­ даль «За відвагу». Вправа 23 с. 24 Я чудово провів літні канікули (мн., 3. в.). У червні (ч. p., одн., М. в.) відпочивав на Чорному морі (с. p., одн., М. в.) в таборі (ч. p., одн., М. в.) «Артек» (ч. p., одн. 3. в.). Мені спо­ добалася екскурсія (ж. p., одн., 3. в.) доміста(с. p., одн., Р. в.) Льво­ ва (ч. p., одн., Р. в.). Львів (ч. p., одн. Н. в.) — найдавніше місто (с. p., О Д Н ..Н . в. 1 України Гж. р..одн..Р. в.) зі своєю славетною історією (ж. p., одн. О. в.). А в серпні (ч. p., одн., М. в.) з батьками (мн., О. в.) подо- w w w .4 bo ok .o Вправа 19 с. 23 1. Осіннє світло (с. p., одн., Н. в.) зо­ лотить блакить (ж. p., одн., 3. в.). 2. Ходить осінь (ж. p., одн., Н. в.) листопадом (ч. p., одн., О. в.), жовте листя (с. p., одн. 3. в.) стелить садом (ч. p., одн., о. в.). 3. Свіжістю (ж. p., одн., О. в.) сріблиться цей осінній день (ч. p., одн. Н. в.). Сипле мідним листям (с. p., одн. о. в.) кучерявий клен (ч. p., одн., Н. в.). 4. С»сінь (ж. p., одн. Н. в.) тихо підкрадалась, у траві (ж. p., одн., М. в.) ховалась, в айстрах (ж. p., мн., М. в.) та жоржи­ ні (ж. p., одн., М. в.), в лісовій ожи­ ні (ж. p., одн., М. в.), в глибині (ж. p., одн., М. в.) ставочка (ч. p., одн., Р. в.), під кущем (ч. p., одн., О. в.) в гайочку (ч. p., одн., М. в.), в сизому тумані(ч. p., одн., М. в.), в прохолоді(ж . p., одн., М. в.) ранній. найко», проект «Сім чудес Украї­ ни», передача «Говорить Україна», сорт троянд «Вогні Ялти». rg Д. в. дорозі, річш, мусі 3. в. дорогу, ріку, муху 0 . в. дорогою, рікою, мухою М. в. на дорозі, на річці, на мусі Вправа 21 с. 23 1. Власні назви, що пишуться без лапок: гора Говерла, майдан Неза­ лежності, бульвар Лесі Українки, Софійський собор, річка Черемош, місто Полтава, село Веселе, кіт Йо­ гурт, парк Тараса Шевченка, гора Ай-Петрі. 2. Власні назви, які пишуться в лап­ ках; орден «За мужність», казка «Летючий корабель», журнал «Піз- На жаль, канікули (мн., Н. в.) швид­ ко минули. Тільки Фото (с. p., одн., Н. в.) загадують мені про прекрас­ ні миті (ж. p., M H ., 3. в.) літа (с. p., одн., Р. в.). Вправа 25 с. 26 Червоними і чорними нитками (мн., О. в.). Золотими і синіми нитками (мн., О. в.). Бісер кольоровий (ч. p., одн., 3. в.). Синій колір (ч. p., одн., Н. в.). Хрест вишневий (ч. p., одн., Н. в.). Вправа 26 с. 26 ^^^9 Засріблилось у повітрі тонке павутиннячко (с. p., одн., Н. в.). Впали на холодну землю (ж. p., одн., 3. в.) багряні листочки (мн,, Н. в.) з кле­
  4. 4. щина, мати, мова — три вдлющих (с. p., одн., Р. в.), вічних (с. p., одн., Р. в.) слова. 4. Мов поганих (мн., Р. в.) не існує в світі. Є лише погані (мн., Н. в.) язики. на і дикі черешні (мн., Н. в.). Спалахнув фіолетовим полум’ям (с. p., одн.,0.в.)наузліссіверес.Тужливо ^ком у? закурликали в сірому небі (с. p., оди., я к і? _ у І М. в.) журавлі. Червоніють пишні ке­ тяги (мн., Н. в.) калини, горобини. яки х? t ' Обважніла від синіх ягід(мн., Р. в.) бузина. Яка красива осінь (ж. p., одн., Н. в.)! .o rg Вправа 27 с. 26 Розповідають старі люди, що колись соловейки не жили на українській землі. Гніздилися вони в далеких краях і не знали дороги в Україну. Літали співучі солов’ї світом і зби­ рали для Бога людські пісні. Якось один соловейко залетів у чу­ дове село в Україні та сів спочити на калині. Коли люди повернулися з поля, то тут, то там почутлися чу­ дові пісні. Були вони веселі й сум­ ні, жатівливі й суворі. Мелодії були такі прекрасні, що вразили соло­ вейка в саме сердечко. Позліталися солов’ї до Бога, щоб зібрані пісні йому проспівати. Але все те було Богові знайоме. Коли ж затьохкав соловей з України, Бог зачудувався і звелів соловейкові спі­ вати ті пісні день і ніч. Навесні в Україну полетіли всі солов’ї. Тут звивають вони затишні гніздечка і висиджують маленьких пташенят, щоб змалку чули ті най­ кращі пісні у світі. Коли пташеня­ та дорослішають, то розлітаються, щоб своєю солов’їною мовою про­ співати наші пісні всьому світові. Вправа 29 с. 28 Н. в. співуча мова, рідне слово, мудрий словник Р. в. співучої мови, рідного сло­ ва, мудрого словника Д. в. співучій мові, рідному сло­ ву, мудрому словнику 3. в. співучу мову, рідне слово, мудрий словник о. в. співучою мовою, рідним словом, мудрим словником М. в. на співучій мові, на рідному слові на мудрому словнику w w w .4 bo ok Вправа ЗО с. 27 Зі щ и р И слів; у щиріїй] душі; мудрІимИ прислів’ями; мудрій при­ казці; за широкійші полями; за дрімучіймї^ лісами; на широк|Щ_дорозі; у глибокій річці; глибок|йм^ морями. За широкими полями виднівся ліс. У глибокій річці водиться багато риби. Вправа 28 с. 27 1. Усі ми любимо нашу співучЩ (ж. p., одн., 3. в.) та дзвінк0(ж. p., одн., 3. в.) українські (ж. p., одн., 3. в.) мову. 2. У мові - чари барвінков|](мн., Н. в.), аж сяють барви веселкові](мн., Н. в.). 3. Батьків­ Вправа 31 с. 27 Повіяло легеньким вітерцем (ч. p., о. в.), і всі дерева в лісі заспівали. Кожне шуміло свіжим (с. p., О. в.) листям та співало свою пісню. Береза співала ніжну (ж. p., 3. в.) пісню. Вона добротою відгукувалась у наших юнацьких (мн., М. в.) сер­ цях. Дуб співав мужню (ж. p., 3. в.) піс­ ню. Від неї нам хотілося бути мо­ гутніми (О. в., мн.), відважними (О. в., мн.). Горобина співала тривожну (ж. p., 3. в.) пісню. Від цього співу набігла думка про бурхливу (ж. p., 3. в.) грозу в дрімучому (ч. p., М. в.) лісі, від якої тонкими (ч. p., о. в.) стов­ бурами вигинаються молоді (мн., Н. в.) дерева. Ось які пісні почули ми в осінньому (ч. p., М. в.) лісі.
  5. 5. Вправа 1. 34 с. ЗО дружити: то я до тебе (Р. в., одн.), то ти мене(Р. в., одн.) до себе. Д л я п р и в іт а н н я : Здрастуйте. Доброго ранку! Привіт! Добрий день! (Добридень!) Доброго вечора! Вітаю вас! 2. Під час прощання: Бувайте здорові! До побачення! На все добре! Прощавайте! Ходіть з Богом! До наступної зустрічі! Ходи здоровий. Бувайте здорові, майтеся гаразд! 3. Для вибачення: Даруйте. Перепрошую. Прошу вибачити (пробачити). 4. Для висловлення вдячності: Щиро дякую. Велике спасибі. Дуже вдячний. Вправа 43 с. 34 1. Я (1 ос., одн., Н. в.) українець, і ти (2 ос., одн., Н. в.) українець, і він (З ос., одн., Н. в.), і вона (З ос., одн., Н. в.), ми (1 ос., M H ., Н. в.) усі — українці. 2. Ніщо вселюдське не чуже мені (1 ос., одн., Д. в.)! 3. Ко­ зацьку бунтівливу вдачу нам (1 ос., M H ., Д. в.) лишили предки з давними. 4. Нас (1 ос., M H ., Р. в.) не під­ купили золотом, бо ми (1 ос., M H ., H. в.) шукаєм скарбів серця між людьми. 5. Мова мамина — свята. В ній (З ос., одн., М. в.) вічний, не­ знищенний дух свободи. w w w .4 bo ok .o rg Вправа 47 с. 35 I. За двадцять (скільки?, пози, де­ сятки) кроків од хати росла груша. 2. Сусід наш по баштану — дід, йому під вісімдесят (скільки?) пози, де­ сятки) літ. 3. Одягну з бабусиної скрині вишиту сорочку — їй сто (скільки? позн. сотні) літ! 4. Майже Вправа 42 с. 33 п’ятсот (скільки? позн. сотні) видів 1. Як ми до людей, так і люди до верб росте на нашій планеті. Майже (ми). — Як ми до людей, так и люди тридцять (скільки? позн. десятки) до нас (Р. в., M H .). 2. Живи для лю­ припадає на Україну. 5. Середній дей, поживуть люди і для (ти). — вік лісів України налічує тридцять п’ять (скільки? позн. десятки) — Живи для людей, поживуть люди і сорок (скільки? позн. десятки) ро­ для тебе (Р. в., одн.). 3. Ми з (ти), як ків. 6. Тарасові Шевченку у різних риба з водою. — Ми з тобою (О. в., куточках земної кулі встановле­ одн.), як риба з водою. 4. Що людям, но вісімсот (скільки? позн. сотні) те й (ми). — Щ о людям, те й нам (Д. пам’ятників. З них сімсот (скіль­ в., M H .). 5. Книга — твій друг, без ки? позн. сотні) в Україні і понад (вона), як без рук. — Книга — твій сімдесят (скільки? позн. десятки) друг, без неї (Р. в., одн.), як без рук. 6. Книга корисна, коли (вона) чита­ за кордоном. ють. — Книга корисна, коли її (Р. в., Вправа 48 с. 35 одн.) читають. 7. Як я здоровий, то 1. Скільки пісень створив наш на­ (я) й гірниця за цукор. — Як я здо­ род? Щонайменше п’ятсот тисяч ровий, то мені (Д. в., одн.) й гірчиця (скільки?). їх повне видання охо­ за цукор. 8. Ластівка день починає, пило б приблизно двісті (скільки?) а соловей (він) кінчає. — Ластівка томів, кожен з яких мав би тисячу день починає, а соловей його (Р. в., (скільки?) сторінок. 2. Найбіль­ одн.) кінчає. 9. У ліз між ворон, то й шою річкою України є Дніпро. Із кракай разом із (вони). — У ліз між загальної довжини понад двох ти­ сяч (скількох?) кілометрів на Укра­ ворон, то й кракай разом із ними (О. в., M H .). 10. Давай дружити; то їну припадає дев’ ятсот (скільки?) кілометрів. я до (ти), то ти (я) до себе. — Давай
  6. 6. II дієвідміна: біжать, летять, радять, сидять, просять, мостять, сплять, їз­ дять, палять. Вправа 57 с. 40 Знаєш — знають (З ос., мн., І дієв.), мириш — мирять (З ос., M H ., II дієв.), радієш — радіють(Зос., мн., І дієв.), дзвениш — дзвенять (З ос., мн., II дієв.), вимикаєш — вимикають (З ос., мн., І дієв.), виходиш — ви­ ходять (З ос., мн., II дієв.), можеш — можуть (З ос., мн., І дієв.), гово­ риш — говорять (З ос., мн., II дієв.), робиш — роблять (З ос., мн., II дієв.), ріжеш — ріжуть (З ос., ми., І дієв.), точиш — точать (З ос., мн., II дієв.), любиш — люблять (З ос., мн., II дієв.), клеїш — клеять (З ос., мн., II дієв.), вабиш — ваблять (З ос., ми., II дієв.), в’яжеш — в’яжуть (З ос., мн., І дієв.), везеш — везуть (З ос., мн., І дієв.), колишеш — колишуть (З ос., мн., І дієв.), плетеш — плетуть (З ос., мн., І дієв.), раддш — радять (З ос., мн., І дієв.), стережеш — сте­ режуть (З ос., мн., І дієв.). bo o k. or g Вправа 49 с. 36 I. 1. Одна (котра?, Н. в.) Батьківщи­ на, і двох (скількох?, Р. в.) не буває. Місця, де родилися, завжди святі. Хто рідну оселю свою забуває, той долі не знайде в житті. 2 Кожна з п’яти (зі скількох?, Р. в.) пелюсток барвінку має своє значення. Вони означають красу, ніжність, пам’ять, злагоду та вірність. 3. Як рушав ко­ зак у далеку путь, узяв дев’ясилу і мав сили за дев’ятьох (за скіль­ кох?, Р. в.). II. 1. Батьки не боялись важкої ро­ боти, щоденно трудились до сьомо­ го (до котрого?, Р. в.) поту. 2. Якщо не взятися за справу десятьма (скількома?, О. в.) пальцями, вона на десять (на скільки?, Р. в.) років розтягнеться. 3. У саду працюють друзі, ще таких не бачив світ. Деся­ тьом (скільком?, Д. в.) із них три­ надцять (скільки?, Н. в.), а одному (котрому?, Д. в.) десять (скільки?, H. в.) літ. w w w .4 Вправа 50 с. 36 I. Другий, третій, п’ятий ( к о т р и й ? ) клас — наче сходинки для нас. 2. Чорний ворон живе триста (скіль­ ки?) літ. Тільки в триста (скіль­ кох?) він кволенький дід, а у сто (скільки?) він ще ходить у школу, їсть морозиво, п’є кока-колу, попід хмари тікає з уроків, в кожнім кла­ сі сидить десять (скільки?) років. 3. Гриць сяк-так зробив уроки. Ще лишилось п’ ять (скільки?) задач. От не бачили мороки! Не виходять, хоч ти плачі Гриць блукає, наче в лісі. Гриць не може розв’язать! « Т р и ч і вісім (скільки?) — т р и д ц я т ь вісім (скільки?). Щ е чотири ( с к і л ь к и ? ) — сорок п’ять ( с к і л ь к и ? ) ! » Вправ 55 с. 40 Хліб шанують, бережуть, хлібові вклоняються. Вправа 56 с. 40 І дієвідміна: живуть, співають, ра­ діють, колишуть, товчуть, допома­ гають, стережуть, підтримують. Вправа 58 с. 41 1. Удар забувається, а слово пам’я­ таються. 2. Рана загоїться, зле сло­ во — ніколи. 3. Слово до слова — зложиться мова. 4. Що вимовиш язиком, того не виб’£ш і кілком. 5. Бурчанням надокучиш, прикла­ дом научиш. 6. Лихого язика ар­ шином не зміряєш. 7. Як ма£ш бре­ хати, то краще мовчати. 8. Менше говори, то більш почуєш. Вправа 59 с. 42 1. Щ о знаєш і вмієш (І дієв.), за плечима не носити. 2. Поки хваль­ ко нгіхвалиться (III дієв.), будько набудеться (І дієв.). 3. Як менше вкусиш (II дієв.), то швидше проковтеш (І дієв.). 4. Як постелишся (II дієв.), так і виспишся (II дієв.). Вправа 60 с. 42 1. Душу, тіло ми положим (II дієв.) за нашу свободу. 2. Захочеш (І дієв.) і будеш (І дієв.)! В людині, затям, лежить нерозгадана сила. 3. Ти ріки повертаєш (І дієв.) і зсуваєш (І дієв.)
  7. 7. Вправа 61 с. 42 1. Не зітхай, а працюй, марно часу не гай! 2. Не гайся у добрі. Не обізлися в горі. 3. Не попадайся в сіть брехні. 4. Я в ніжну душу не впус­ каю страшну байдужості іржу. 5. Нехай не ятрять прикрощі душі! Нехай квітує щирість поміж нами. 6. Щедрість материнських добрих рук ми ще у житті не оцінили. Вправа 68 с. 45 1. Без діла псується сила. Без'ділля псує людину. 2. Знання в.черезплічнику не носити. Через плече всього світу не оглянеш. 3. Степ безмежний як дим. Поле без кінця й без меж. 4. Позичив у Сірка очі, та й байду­ же! Унадився, як свиня в моркву. .4 bo ok .o Вправа 62 с. 42 1. За воду не дякують. 2. До чужо­ го рота ворота не приставиш. 3. Ч у­ жим добром не забагатієш. 4. Не полізеш у вогонь, то не обпечеш­ ся. 5. Вона в решеті не застоїться. 6. Кисла яблуня солодке яблоко не вродить. 7. Брехнею світ пройдеш, то назад не вернешся. 3. Дорога йшла з гори (прийменник з іменником окремо пишуться) на гору (іменник з прийменником пи­ шуться окремо), над самою річкою. 4. Правда як олія, завжди нагору (прислівник, разом) спливає. II. 1. На пам’ять (ім. з прийм. пи­ шуться окремо) всі скаржаться, а на розум — ніхто. 2. Напам’ять (прислівн. пишеться разом) знаю, що склерозу не маю. 3. Поглянь на двір (ім. з прийм. пишуться окремо) — знатимеш, який хазяїн. 4. Хвале­ ний борщ надвір (присл. пишеться разом) виливають. 5. Зуби з язиком ворогують, а живуть укупі (присл. пишеться разом). 6. Кожна курка у купі (ім. з прийм. пишуться окремо) своїй господиня. rg гори. Але дозволь почути, як ти з матір’ ю говориш (II дієв.). 4. З ким ти поділиш (II дієв.) вірную розмо­ ву? 5. А кому повідаєш (І дієв.) про мрію? З ким розділиш (II дієв.) сум­ ніви свої? 5. Почуєш (І дієв.) ти в пісні моїй луну своїх власних надій. Усі учні мріють про канікули. Цей спогад відлунював у моїй душі. w w w Вправа 64 с. 42 1. Природа мудра, все створила мовчки (Л. Костенко). — створила (як?) мовчки. 2. Тополі навкруги здіймаються (М. Рильський). — зді­ ймаються (де?) навкруги. 3. Тумани пролягли врізнобіч (Г. Бідняк). — проляги (де?) врізнобіч. 4. Осінь вже підходить крадькома (Н. Забі­ ла). — підходить (як?) крадькома. 5. Навшпиньки осінь вирушає в путь (Т. Катрич). — вирушає (яким чином?) навшпиньки. Недавно тут гойдалися жита. Тепер стерня леле­ ці ноги коле (М. Луків). — гойдали­ ся (коли?) недавно, гойдалися (де?) тут, коле (коли?) тепер. 7. Щодня я без стежки блукаю (Олександр Олесь), — блукаю (коли?) щодня. Вправа 65 с. 43 І. 1. Рости, рости, тополенько, все вгору та вгору (разом). 2. Униз вода знесе, а вгору вітер винесе (разом). Вправа 69 с. 45 1. А дзвінки дзвенять у школах (з імен., М. в.) (А. Малишко). 2. Дощ гучно з неба (з ім., Р. в.) ллється (М. Рильський). 3. Вже третій день живу у лісі (з ім., М. в.), годую біло­ чку з руки (з ім., Р. в.) (Ліна Кос­ тенко). 4. Я (займ.) хочу (дієсл.) поговорити (дієсл.) з (прийм.) вами (із займен., О. в.). 5. А (сполучи.) під (прийм.) вікном (ім .)(з ім., О. в.) цві­ ли (дієсл.) у (прийм.) мене (займ.) (із займ., Р. в.) троянди (ім.) (Л. Кос­ тенко). Самостійні частини мови: іменник, дієслово, займенник. Службові частини мови: приймен­ ник, сполучник. Вправа 70 с. 45 1. Думки рухай не язиком, а розу­ мом (спол>’т!н. з’єднує слова). 2. Око бачить далеко, але серце чує глибоко (сполучи, з’єднує частини складного речення). 3. Дім силою будують, але
  8. 8. розумом скріплюють (сполун. з’єднує слова). 4. Серце співає, а душа радіє (сполучи, з’єднує частини складно­ го речення). 5. Працюй плечима, а не очима (сполучи, з’єднує слова). 6. На словах він Дніпро перепливе, а сам і калюжі не переступить (спо­ лучи. з’єднує частини складного ре­ чення). 7. Очі без душі сліпі, а вуха без серця глухі (сполучи, з’єднує частини складного речення). Зв’язне мовлення Вправа 76 с. 51 Сонячн§промінн|я, осіннНранк| м , о| у в а ж н @ читачів із тлум ачн^^ словник^ перед н а с т у п и ^ ур ок И , з цікав^^ книжкіоїсі. k. or g Вправа 60 с. 45 Десна й Дніпро Жив колись богатир Лиман, були в нього дочка Десна та син Дніпро. Коли діти виросли. Лиман вирішив передати їм свої володіння. Спадок мав одержати той, хто прийде пер­ ший. Десна вранішню зорю про­ спала. Першим прийшов до батька Дніпро. Благословив його батько і віддав свої землі. Погна.іася сестра за братом. Тільки ступила в братів слід, як обидва стали річками. Так батько помирив своїх дітей. Вправа 75 с. 50 Усна (яка?) відповідь, одержати (що?) оцінку, наполеглива (яка?) праця, відчували (що?) відпові­ дальність, оцінила (як?) справедли­ во, працювали (як?) охоче, допоміг (кому?) товаришеві, цікава (яка?) вправа, вивчати (як?) старанно, не­ прості (які?) запитання, підтрима­ ти (кого?) однокласника, відпочити (коли?) на перерві, готувати (що?) уроки, домашні (які?) завдання, за­ писати (до чого?) до щоденника. Галина Степанівна оцінила спра­ ведливо усну відповідь учня. Сергійко допоміг товаришеві вико­ нати домашнє завдання. bo o Вправа 77 с. 51 1) Словосполучення з прикметника та іменника: Навчальний кабінет, електронні під­ ручники, корисний довідник, новий комп’ютер, незамінний словник. 2) Словосполучення з двох іменни­ ків: Перелік підручників, розклад уро­ ків, стелажі з книжками. 3) Словосполучення з дієслова та іменника: Записатися до бібліотеки, віддава­ ти перевагу. 4) Словосполучення з дієслова та прислівника: Писати грамотно, читати виразно, братися спільно. w w w .4 Вправа 70 с. 46 Чудовий дар План 1. Таланти, якими Господь Бог на­ діляв народи світу. 2. Боса дівчина у віночку та виши­ ванці. 3. Чудовий дар — пісня. 4. Божий дарунок. Вправа 72 с. 47 Рута План 1. Кохання Аннички. 2. Страх батька. 3. Старий різьбяр крадькома слід­ кує за дочкою. 4. Розпач дівчини. 5. Крик Василя. 6. Рута розрослася по всіх Карпатах. Словосполучення Головне й залежне слова в слово­ сполученні Вправа 78 с. 51 Непоширені словосполучення скла­ даються з двох слів. Шкільний товариш, вірна дружба, тестове завдання, щира приязнь, дружити віддано. Поширені словосполучення скла­ даються з трьох і більше слів. Мати друзів серед однокласників, допомогти сусідові по парті, готу­ ватися до контрольної роботи, до­ тримати даного другові слова.
  9. 9. 79 с. 52 підносив свіжу паляницю й духмя­ ний мед. Хтось дарував гострий меч X X і хутро звіра. А один хлопець нічо­ бутня книжка, сучасне видавництво. го не міг подарувати. Тоді побіг він В п р а в а 81 с. 52 до Дніпра, набрав води у пригорщу 1. Красива осінь вишиває клени чер­ й простягнув книзю Святославу. воним, жовтим, срібним, золотим Пильно подивився йому у вічі князь (Л . Костенко). 2. Вишиває осінь по і наказав подати золоту чашу, щоб канві зеленій золоті квітки. Квіти прийняти цей дорогоцінний пода­ оживають, із дерев спадають жовті рунок. нагідки (Олександр Олесь). 3. Л еї Вода Славути для кожного україн­ тить до вирію, до теплої мети гусей ця священна. згуртованих черга ширококрила Вправа 88 с. 56 (М. Рильський). 1. Яка чарівна рідна мова! Хто пе­ X релічить в ній слова? Вона прекрас­ Золот і квіт ки на і казкова, весела, щира і жива! п р и к м е т н и к ім е н н и к К'ДИ? (Н. Красоткіна) 2. Посадіть калину X ' ? в чистім полі. Хай вона освятить Лет ит ь до вирію час! Рід наш дуже любить волю. Хай дієслово прийменник іменник же воля любить нас! (А. Листопад) X 3. Як гарно в лісі восени! Кленову Красива осінь прикметник іменник гілочку торкни. Вона здригаєть­ ся, бринить, немов струни сталева Вправа 82 с. 53 нить (Н. Стефурак). Спіймати облизни — зазнати не­ Вправа „ X X bo o k. or g В д яч н и и ч и тач, чи тати вголос, н еза- Вправа 89 с. 56 1. Будь відповідальним за кожне своє слово. 2. Потрібно обов’ язково ураховува­ ти ситуацію спілкування. 3. Хтось потребує бути серйозним, а, можливо, потрібно пожартувати із серйозним. w .4 вдачі. Мокра курка — безвольна, нерішу­ ча людина. Язик заплітається — невиразне або через силу мовлення. Як риба у воді — вільно, упевнено. w w Вправа 83 с. 53 Узяти моду — призвичаїтися, звик­ нути. Читати нотації — дорікати. Кусати лікті — шкодувати. Наламати дров — вчинити необду­ мано. Вправа 85 с. 54 Дорогий подарунок План 1. Повернення князя Святослава до Києва. 2. Подарунки захисникам. 3. Пригорща води. 4. Дорогоцінний подарунок. 5. Священна вода. Після перемоги над ворогом Святос­ лав з дружиною повертався до Киє­ ва. Старі й малі вітали захисників. Кожний ніс їм подарунок. Хтось Вправа 102 с. 62 1. Бабусин пиріг давно пора замі­ нити. 2. Град побив зелені насадження. 3. Прошу, позич мені ручку, бо стер­ жень не пише. 4. У реченні є головні й другорядні члени. Вправа 106 с. 64 Запорозька Січ План 1. Запорозька Січ — світовий фено­ мен. 2. Січ відома за межами України в X V I ст. 3. Боротьба українців проти загарб­ ників. 4. «Країнакозаків».
  10. 10. Граматична основа речення (підмет і присудок) Речення з одним головним членом (загальне ознайомлення) Вправа 111 с. 66 1. Речення, що вказують на стан природи. Тим часом звечоріло (О. Гончар). Повіяло осінніми холодами (О. Гон­ чар). З лугу свіжістю війнуло (М. Могилевич). Пяхнр зрілістю нив (Д. Луценко). 2. Речення, в яких йдеться про стан людини. Тяжко мені плякять (Т. Шевченко). Сьогодні так мені яясумупялпсь (Т. Щегельська). Сьогодні якось тяк святкова (П. Засенко). Стало соромно за сльози (С. Васильченко). Стало холодно і гтряніно (М. Коцю­ бинський). Аж у пальцях похолонуло (Панас Мирний). w w w .4 bo ok .o rg Вправа 107 с. 65 I. 1. Усяка пташка (хто? ім.) своє гніздо .чн р. (що робить? дієсл.). 2. За п своїм краєм серце (що? ім.) болить (що робить? дієсл.) 3. Без відваги ми (хто? займ.) яазняємп (що зробимо? дієсл.) зневаги. 4. З рідної землі і во­ рона (хто? ім.) мила (яка є? прикм.). 5. У чужій сторонці не так світить (що робить? дієсл.) сонде (що? ім.). 6. Рідна земля (що? ім.) — золота колиска (що вона така? ім.). 7. Воля (що? ім.) — найдорожча нягоропа (що вона така? ім.). 8. Козача поти­ лиця (що? ім.) нікому не У И Л И Т Ь Г Я (що робить? дієсл.). II. 1. Кожен край (що? ім.) має (що робить? дієсл.) свій звичай. 2. У чу­ жій стороні не так світить (що ро­ бить? дієсл.) сонце (що? ім.). 3. За рідний край тн (хто? займ.) життя віддай (що зроби? дієсл.). 4. Удо­ ма і стіни (що? ім.) помягяюіь (що роблять? дієсл.). 5. У чужій сторо­ ні й весна (що? ім.) негарна (яка вона є? прикм.). 6. У рідному краї і небо (що? ім.) безкрає (яке воно є? прикм.). 7. Людина (хто? ім.) без Вітчизни — соловей (хто вона така? ім.) без пісні. 8. Козак (хто? ім.) не боїтьг.я (що робить? дієсл.) ні тучі, ні грому. носкладне речення з головним членом — присудком) (П. Загребельний). 2. Світало (односкладне речення з головним членом — при­ судком). З темряви поволі виступа­ ли стовбури дерев (Г. Тютюнник). 3. Край смерековий насниться мені. Далеч. Тумани (односкладні речення з головним членом — під­ метом) (Д. Кремінь). 4. Ніч. Дош. Вітер (односкладні речення з голо­ вним членом — підметом). Шум­ лять К У Ш І , шумлять дерева на дю­ нах (П. Загребельний). Вправа 108 с. 66 1. Між корінням жебоніло (дієсл.) кришталеве джепело (ім.) (Б. Дегтярьов). 2. Для українця калина (ім.) наймиліітіа (прикм.). Вона (займ.) — гордість (ім.) українсько­ го садка (В. Супруненко). 3. Остан­ ні квіти під вікном засипав (дієсл.) перший сніг (ім.) (М. Луків). 4. На вербах недалеко чепурились (дієсл.) два лелеки ( словосполуч. числ. зім .) (І. Кульська). Вправа 110 с. 66 1. Запаморочливо пахло в’янучим листям, хмелем і калиною (од­ Вправа 113 с. 67 1. Брати участь (Л ). 2. Подякувати братові (Г). 3. Розклад уроків (І). 4. Пам’ятник Івану Франкові (Г). 5. Приїхати метро (Г). 6. Працює їдальня (Л ). Вправа 114 с. 67 1. Шкільна бібліотека передплачує (Л ) журнал «Соняшник». 2. Біблі­ отекар (Г) проводить різноманітні заходи (Л ). 3. Хлопці й дівчата (Л ) з нашого класу охоче беруть (Л ) у них участь. 4. У нашій школі пра­ цює шкільний гурток (Л ) шану­ вальників (Л ) літератури.
  11. 11. 116 с. 6 8 І. Дощ иідшумів. Запахла м.’ята. Гядок засмучений ожив (В. Черепков). 2. Із дерев злетіло листя. НаI. Забіла). 3. Мовиять птахи. Скімлить осінній вітер без слів (І. Яремчук). 4. Кінчадясь псінь. Сіялись сніги (Є. Маланюк). Скімлити — жалібно плакати. Вправа Вправа 119 с. 69 Зима поспішає до нас. Дощі не вщухать весь день. Птахи відлетіли у вирій. Вправа 120 с. 69 І. 1. В орлят (в кого? ім., Р. в.) пови­ ростали крила (Г. Бойко). 2. З о з у л я Грвлиці (ім., Д. в.) жалілась (Л. Глібов). Гора підперезалася заш зн^ цею (ім., 3. в.) (В. Жовнарук). 3. На зорі (ім., 3. в.) задививсь хлопчина (Б.- І. Антонич). 4. Світилась gaflic; тю (ім., О. в.) душа (Д. Луценко). 5. Мене (займ., Р. в.) ліси здоровим (ім., О. в.) напува.ли (В. Симоненко). 6. Люби природу (ім., 3. в.) не для себе (займ., Р. в.). .Яюби для неї (займ., Р. в.) (М. Рильський). 7. Без: смерхників (ім., Р. в.) пучечок (ім., Р. в.) я нарвав (Д. Луценко). П. 1. Хвилина граину (ім., Р. в.) береже. 2. Час навчить тебе (займ., Р. в.) й меііе (займ., Р. в.). 3. Час до:і дає досвіду (ім., Р. в.) й ррзувд (ім., Р. в.). 4. Сила поступяЕться розуму (ім., Д. в.). 5. Бє^віт£х (ім., Р. в.) й листочок HP парпруунртГ'ря. 6, Вогню (ім., Р. в.) врітіем (ім., о. в.) не .чягясипт. 7. Годуй легені (ім., 3. в.) вітром (ім., О. в.), шлунок (ім., 3. в.) — зе^лио (ім., О. в.), щюру (ім., 3. в.) — водою (ім., О. в.), а сер; ае (ім., 3. в.) — вргаем (ім., О. в.) (Народна творчість). bo ok Вправа 117 с. 68 ,1. Надвр£і ро.чпвітав ранок (поширен.) (Панас Мирний). 2. ГТочявся ранок. Чуєш? Ранок дише (непошир.) (Н. Віргуш). 3. Діти щебе­ чуть. Сивіг, м’ята (непошир.) (А . Ма­ лишко). 4. ТТяхне м’ятою вечір (пошир.) (С. Українець). 5. А дош їде (непошир.). А вітер хидигь кле­ ни (пошир.) (М. Луків). 6. Лунала пісня (непошир.). ТТлакяла діброва (непошир.) Об кр.хну хвиля хлюпала ддщрода (поширек.^ (Д. Павличко). чення складаються тільки з голо­ вних членів (граматичної основи). .o rg Другорядні члени речення (додаток, означення, обставини) w w w .4 Вправа 118 с. 69 1. День кладе на хмари позолоту (В. Сосюра). Кладе (куди?) на хма­ ри, кладе (що?) позолоту. 2. Поприбігають вітренята з поля (П. Масенко). Поприбігають (звід­ кіля?) з поля. 3. Мамина пісня у серц бринить (Г. Казакова). Пісня (чия?) мами­ на, бринить (де?) у серці. 4. Хтось гукнув мене упівголо­ са (М. Шевченко). Гукнув (кого?) мене, гукнув (як?) упівголоса. 5. В ІЙ Н У Л О сонцем и медом з доріг. Війнуло (чим?) сонцем і медом, ві­ йнуло (звідкіля?) з доріг. Потім вийшла дівчина на поріг (А . Малишко). Вийшла (коли?) по­ тім, вийшла (куди?) на поріг. 6. Дивиться Київ на себе у води Дні­ прові (П. Перебийніс). Дивиться (на кого?) на себе, дивиться (куди?) уводи. Війну пп сонцем і медом з доріг (од­ носкладне речення, яке має грама­ тичну основу з одного головного Члена (присудка)). Непоширені ре­ Вправа 121 с. 70 У день народження я одержав у npaaxvyHOjc (ім., 3. в.) (від кого?) в|/і_батька (ім., Р. в.) книзш<^ (ім., 3. в.). У ній було кілька оповідань (про кого?) про тварин (ім., 3. в.). Це дуже мєдЄ (займ., Р. в.) заціка­ ; вило, адже я захоплююсь (чим?) природою (ім., О. в.). Тож я не просто прочитав, а проковтнув цю (що?) книзкку (ім., 3. в.). Вже через два дні я переказав її опо_відащія (що?) (ім., 3. в.) своєму (кому?) другові (ім., Д. в.). Това­ риш так зацікавився щжгодами (ім., О. в.) (кого?) зайця (ім., Р. в.).
  12. 12. що вирушив по книгарнях (ім., М. в.) шукати (що?) КНИІ2 (ім., 3. в.). Вправа 122 с. 70 1. Вітер рппмпп.ішЕ (Т. Шев­ ченко). 2. Співали пісню ми про.^айду (Л . Костенко). 3. Віа. .пісні лпйрітпякті люди (Р. Пахолок). 4. Про молодість скла дані а п ім і (В. Сосюра). 5. Побудуємо світ ^з_обітан уі зло; сті (В. Крищенко). 6. А шелест вепб Y.пам’яті не_тане (М. Рильський). Вправа 123 с. 70 Вправа 126 с. 71 ^ ^ ^ 1. Мовчить серіущрй (який?) Ше (М. Рильський)._______________ ХІ ^ 2. Задумався дуб (який?) іеднощД; ЦІЙ (В. Сосюра). ^ ^ ^ 3. Хизувався дуб щ дд}щ (яким?) ко; рінням (Г. Хорташко). f їх 4. Зеледіщі (який?) одягла вінок беX' У різка (яка?) дідуїа (В. Сосюра). w w w .4 bo ok .o rg природа (3. в., одн.). Вона рятувала м ^ і і х (3. в., мн.) віа_нелїг (Р. в., M H .). Свої знаніїя (3. в., одн.) бабуся ^.в.,одн.). іїх (3 . в., мн.) онучзі (Д- в., одн.). Оксана зав’я,чу­ вала бабусі (Д. в., одн.) очі (3. в., мн.). Потім брала ж щ 'т (3. в., одн.) висушених лікарських ррслин (Р. в., мн.). Бабуся тпркяляся стебетець (Р. в., мн.) і ли^точюв (Р. в., мн.). Потім вона ня.чивяла рослину (3. в, одн.). Далі ппяповідала O j ^ a j i i i i (Д. в., одн.) про n pO TO TYB aH H A (3. в., одн.) ліків (Р. в., мн.) (За С. і А . Руденками). Восени ми з_бдбісею збираємо і^етяr n j< a jiH H H . Чай із м’яти має заспо­ кійливу дію. Варення з бузини не тільки смачне, але й корисне щш застуді. ми (Джеральд Даррел). 2. Птахи noz терпають від_Щііііі ^ і<ліматі. Вони потребують турботи, ^ ід _лірдини ( З газети). 3. З о з у л я купала, пр№ доньку сказала (Народна творчість). 4. Вітром донесло др^^еіцебет^ніїя (М. Рильський). 5. Синиця в шибку вдарила іфшіьми (В. Симоненко). 6. Сьогодні голосок синиці Д У Ш У всю у_і^н§ оповив! (М. Рильський) 7. Що ластівка у небі написала іцшлом? (Є. Гуцало) 5 ■Зажиаида осінь золоту Гякv?) дібЕрву (О. Кротюк). Вправа 127 с. 72 Наближається хадйзца зима. Зем­ лю огорне Щддй сніг. МДУЩ крига скує вітей. Дерева закутаються в fiytQPjyjjSlii шати. Кущі закутають:: ся ВДХНД£Ціли щаликшии. ТІТколярі чекатимуть на ацьізщ канікули. Шати — святкове вбрання; те, що прикрашає, огортає собою когось, щось. Шалик — шарфик, кашне. Вправа 128 с. 72 1. (прикм.) пісню (ім.) ві­ терець прпспіняв про. Україн і (ім.) (П. Засенко). 2. Був у.мене (займ.) д р у г хойдщдй (прикм.) (А. Малишко). 3. Покривались поля оксаміїтом (ім .) аеД£Щій (прикм.) (О. Олексенко). 4. Дзсоде (прикм.) небо над. тобою (займ.) гуде од_вітру (ім.) (Олесь Гончар). Вправа 125 с. 71 1. У рослин і тварин немає депутатів. 5. Pyj£Mo_M (ім.) сІЕДм (прикм.) небо Заступитися за ^ и х можемо тільки сльозини (ім.) втирає (Н. Харсайло). Вправа 124 с. 71 Не раз збирався піти д р ^ еї. Учні читали оповідання В. Винниченка. У лісі мені подобається прислуха­ тися до мови Е р с л и н . Як приємно відчувати аромат трави після дощу. Влітку дуже часто ми з бабусею збираємо ягоди на галявині. Небез­ печно купувати л і ^ без рецепта в аптеці. Діти, уважно розгляньте ілюстрацію в підручнику.
  13. 13. 6. Ніч підняла свдє (займ.) і^іщ е (прикм.) крило (Парас Мирний). 7. ЗеоХЕДІ (прикм.) берези маяли agjigggjia (прикм.) косами (ім .) (М. Коцюбинський). Вправа 133 с. 74 1. Ми радості (коли?) завжди бяжяди людям (Д. Луценко). (одна лінія) (пунктир) (пунктир, крапка) (дві лін ії) (пунктир) Вправа 129 с. 72 На ДІ3 1НДХ листочках сяє нирха роса ЗіИЗда і Д2 5 ца перлина — краса, (стиль художній) 2. Щіов серце манить (куди?) у.до; Eprji (М. Рильський). (пунктир, крапка) (одна лінія) (дві лін ії) (пунктир, крапка) Вправа 131 с. 73 у їх І. 1. На^.емлю (куди?) сонпе дииитт.хі ^ ^ ся (як?) спогорда (Д. Л уценко). 2. ^ хі у тають (де?) пр.надjiK H a ластів’ята X І (Г. Петрук-Попик). 3. Пролітає гай- 3. Я в дзщро істину увірупяв (як?) глибога. (одна лінія) (хвиляста лінія) (пунк­ тир) (дві лінії) (пунктир, крапка) Найвища мудрість в простоті висо­ кій (Б. Олійник). Вправа 134 с 74 (де?) надпрлями (О. Лупій). Нудода дісня заааровувала людей. Х І------------ ^ ---------------4. Пташка някпиля крильцями пта­ Вправа 135 с. 74 1. І лунають нажалині (ім .) нізщ і шат (де?) у_щіздечку (В. ГолобородьспівисєД0РШщ (В- Кравчук). ко). 5. Поіршо (як?) £.піску (де?) сої ІX (дві лінії) (пунктир, крапка) (хви­ ляста) (одна лінія) (хвиляста) 2. Я вранці (присл.) ірлрс_горлщ];і люблю (Л . Костенко). bo o " k. or g ВОРОННЯ сна стоїть (Д. Павличко). ^ .4 ІX П. 1. В синім вікні (де?) зяхитялясь тополя ГМ. СингаївськийЛ. 2. Місяць w w тизсо (як?) шшв небом (Б. ГрінченХІ ^ ко). 3 .1зійде в небесах (де?) молоде- w §врезі (де?) пикади ^зперестанно ^ їх спів ведуть (Н. Забіла). 5. С м е |з круговертю яривярться (куди?) вгр; ЕУ(В. Кордун). Вправа 132 с. 73 1. Щирий козак ззаду (присл.) не нападає. 2. Один козак ї.полД (ім .) не воїн. 3. Не лінуйся рано (присл.) вставати та змолоду більше знати! 4. Око бачить аа^кр (присл.), а ро­ зум ще дальше. 5. Дивиться лисшіею (ім.), а думає вовком. 6. Виженеш у двері, лізе у.вікно (ім.). 7. Колишеш Ирно (присл.), да сон не бере! Людина може rapüQ , л_аск^во, привітно говорити, але це буде не Широ, не відверто. (одна лінія) (пунктир, крапка) (пунктир) (пунктир) (дві лініх) 3.1^І949даупе£ще(присл.)в_н^і (ім.) ластівка ширяє (М. Рильський). 4. Знов (присл.) у даз^дій вирій (ім .) птаство з_України (ім .) відліта (Є. Гуцало). 5. А бджоли аодеті так солодко (присл.) гули (А . Камінчук). 6. Десь (присл.) тополі лявонять в не.Ш (ім .) Укваїни (П. Перебийніс). 7. Д осв іта (присл.) тут (присл.) а йрсоніж (присл.) блукяв (Л . Вишеславський). 8. Трави в іл м о (присл.) підня­ ли Е82Ї стебм уля від_землі^У!:орі (присл.) (В. Грінчак). Обставина пов’ язана з присудком. Вправа 141 План 1. Бабуся збирає зілля і лікує людей. 2. Хлопчик Іванко.
  14. 14. Однорідні члени речення Вправа 143 с. 78 X ' ? ? ^ bo ok .o 1. Синіли води ( І М . ) , ГОРИ (ім.) і до­ лини Сім.) (П. Перебийніс). 2. Річка (що робить?) к и н і й ( д і є с л . ) , зітхає (дієсл.), сміється (дієсл.) (М. Рильський). 3. Білий туман вкутав (що?) річку (ім.), ліс (ім.) і лан (ім .) (А . Камінчук). 4. Шумлять сади (які?) виїщ і^ ді (прикм.), дбдіаі^щ (прикм.) (О. Ющенко). 5. Дуби ростуть (як?) nO JU(присл.), BO неетащгивр (присл.) (М. Рильський). Вправа 147 с. 79 1. Ррве та стогне Дніпр широкий (з’єднані сполучником) (Т. Шевчен­ ко), 2. ТТТумить Дніпро, сивіє, аолнів, плескає в береги (за допомогою ін­ тонації) (Марко Вовчок). 3. Синіли і ]ТЄПІЛИ темнокосі хвилі (з ’єднані сполучником) (М. Риль­ ський). 4. Під човном клекоті.ло, піуміло, вирувало (з ’єднані за допомогою ін­ тонації) (М. Коцюбинський). 5. Виють і плеіцуть, б’ ють і ревуть дніпрові далекі пороги (з’єднані спо­ лучниками в пари) (Б. Грінченко). 6. Дніпр клекоче, стогне, плаче, гриву сірую трясе (за допомогою ін­ тонації) (А. Метлинський). 7. Тече вода в сине море, та не виті­ кає (з’єднані сполучником) (Т. Шев­ ченко). ЦрейЕД£ЧЗЙ і ЗЇД95ЇЩ наш Дніпро. Човни, катери, кораблі пливуть Дніпром. Дніпро став рідним домом для риб і птахів. rg 3. Чудодійне зілля. 4. Став з Іванка богатир. 5. Лютий змій. 6. Печера в лісовій хащі. 7. Сила Іванка. 8. Битва зі змієм. w w w .4 Вправа 144 с. 78 1. В моїм краю ростуть дуби, яли­ ни (В. Зубар). 2. Подарувала щедра доля вербуз jiajim iyj топрльо (Л. Ко­ валенко). 3. А маки процвітають і Щдим, і £Щ ВДМ, і дер5 $Щ}Щ квітом (Марко Вовчок) 4. Благоговію перед к_али^іоЮі^і^єд_Славутиад їноїр (О. Астаф’єв). 5. Чистр^_щедЕ0, шеііітливо горнеться трава! (Т. Майданович). Благоговіти — відчувати благого­ віння, побожно схилятися перед ким-небудь, чим-небудь. Вправа 145 1. Вечірнє сонечко гай золотило, Дніпро і поле золотом крило (два ряди однорідних членів речення) (Т. Шевченко). 2. Спускаляся ніч, утихомирюва­ ла людські іугопот_и,_руки й думки (два ряди однорідних членів ре­ чення) (Панас Мирний). Пахощі од васильїсів та м’яти яяппвнтпяяли хату, лоскотали чуття (два ряди однорідних членів речення) (Панас Мирний). Вправа 148 с. 80 1. Обгороджуй себе не парканом, а пршп;адями. 2. Пояснюй не штур; зсандяї^, а слівцями. 3. Не бурчи, а навчи. 4. Нудна не мовчанка, а пус­ та балачка. 5. Працьовита бджола має короткий вік, але велику шалу. Вправа 149 с. 80 1. Багатство не в^і^йні, а в_гідності (З Біблії). 2. Крапля довбає камінь не_сщіою, а частим падінишл. Лю ­ дина стає вченою не_силшо, а чи; танням (Овідій). 3. Книжки слід нв прочитувати, а читати і перечитуй вати (Пліній Молодший). 4. Усяка школа славна не_числрм, а слмою своїх учнів (М. Ппрогов). 5. Ляка­ тися треба сірості, а не бурхливої в ід в ій (Олесь Гончар). Вправа 150 с. 80 1. До людей неси і посмішку, і сміх, і розраду, і пораду (М. Стельмах). 2. Я так люблю природу! З нею я зливаю­ ся і серцем, і душею (В. Сосюра). 3 . 1
  15. 15. соловейко на камені то затихав, то щебетав (Т. Шевченко). Ліс співа то грізно, то шовково (М. Рильський). 5. Круг нас світився то зелений сніг, то голубий, то фіалковий (Ірина Жилевко). 6 . 1 даль, і гай, і темні кручі відбились в лагідній воді (Є. Малаяюк). 6. На цій землі щедро родить правда й добра мудрість і розум, честь і відвага (Є. Гуцало). 5. Пилотяг лобатий, блискучий, пахне нагрітою пилюкою й гумою (В. Захарченко). ВНННВВ Вправа 152 с. 80 Історія нашого народу велика, rfc 2. Н азва предмета + його оцінка Троянда прекрасна. Бузок привабливий. Фіалка гарненька. Стебло неприємне. Стовбур відразливий. rg Вправа 161 с. 83 Олівець Мій олівець тоненький і легкий, си­ нього кольору. Складається із гра­ фітного стрижня, котрий вміщено в дерев’ яну оправу. З одного боку він гостро заструганий, а з іншого має невеличку білу гумку. Якщо випад­ ково зроблю зайву лінію, то зможу швидко зітерти Гі. Таким олівцем зручно і малювати, і креслити. Без олівця не може обійтися жодний учень, бо це необхідна річ. bo ok .o Він пройшов через великі випро­ бування: тяжко жив і змагався. Він пйопонявся. будував форте^щ й міс; та, пряв ниви. Наш народ створив дивовижний світ пісень^казої^ _оповідан^_ле_генд. Він зробив усе, щоб ти мав рідну зем лю ^істр^сел(^дім . Люби ж його. Він народив тебе, бать|ув твоїх, аіаів та прадідів. Шануй його м о ^ , історію, ку^ль^у£х (За В. Шев­ чуком). Вправа 159 с. 83 1. Н азва предмета -t- його опис Троянда червона. Бузок запашний. Фіалка невеличка. Стебло цупке. Стовбур шорсткий. .4 Вправа 153 с. 80 1• Црйдавній дуб стоїть пр,^.я_яру, П О Я К И Н У В свіц О Д С Т Д Ї Д Й чуб, чолом TopKAf: хмару (М. Пригара). w w w Вправа 162 с. 85 Одного разу мені наснився дивний сон. Добра фея подарувала мені ча­ 2. Лише в_добро і дщцу правду, віра рівну паличку, щоб я міг викону­ людщіу відрі яня в}а_мав_пи і від_звівати бажання добрих людей. І ось я Ва (Л. Забашта). тримаю її в руках. Тоненька і довга паличка, жовтого кольору, виблис­ кує на сонці. Вона така легенька, це для того, щоб можна було нею крес­ Вправа 157 с. 82 лити символи і виконувати мрії. 1. Пампушки невеличкі, круглі та пишні, пачухі й рум’ яні (З довідни­ А ле паличка допомагає тільки гар­ ним людям. А тим, хто злий, або ду­ ка). ВННННН має зробити поганий вчинок, ніколи 2. Мандаринка була не іграшкова, не допоможе. Ця чарівна паличка, а справжня, золота й кругленька, ніби відчуває настрій кожного. як сонечко, смачна й солодка (За На жаль, це був просто сон. О. Іваненко). ВННННВНН 3. Черешні великі, жовтаво-білі, про­ Вправа 163 с. 85 Шабля зорі, запашні, прохолодні (В. Зем­ План ляк). ВННННН 1. Козаки — мужні й вправні воїни. 4. Дідова шапка старенька, товста і 2. Зброя козаків. важка (За О. Довженком). НВННН
  16. 16. Вправа 164 с. 85 Глечик Цей глечик привезла колись бабу­ ся. Тепер він займає почесне місце у буфеті. Його зробили із глини полтавські вмільці. Жовтавого ко­ льору з дивним орнаментом унизу. Червоні дивні квіти переплітають­ ся із зеленим листям. Увесь глечик гладенький, прохолодний на до­ тик. Я часто розглядаю його. Мені він дуже подобається. Вправа 172 с. 88 1. У людині має бути все прекщс; не: і обличчя, і одяг, і душа, і дум­ ки (А . Чехов). 2. Погано, коли у людини все сіре: і душа, і думки, і погляд. Сірі тільки перепілки гар­ ні (М. Стельмах). 3. Мова й музика мають дещо спільне: ритм, тональ­ ність, мелодію (О. Авксентьєва). Я грав музику великих митців: Верді, Бетховена, Шопена, Чайковського, Лисенка (П. Загребельний). bo ok .o Вправа 167 с. 86 1. Були собі три |брати|: Кий. ТТТрк і Хорив (З літопису). 2. Порозцвіта­ ли гарно ІквітиІ: нагідочки. красолі і мачок (Л . Глібов). 3. Летять великі Іптиці^ орли і соколи. З О З У Л І і піпаки (Б. Грінченко). 4. Зелений колір мав Івідтінкі^: трав’яний, смараг­ довий. оливковий. Фісташковий (З підручника). 5. По ногах сікли Ьрави]: і курай, і буркун. і ковила, і катран (О. Ільченко). бринська). 2. У густому лісі по­ сплітали віти дерева: дуби, берези, сосни, ялини, осика, вільха (О. Копиленко). 3. Турботлива бджілка з лугової веселки буде мед збирати різнобарвний: жовтий, оранжевий і золотий (За Є. Гуцалом). 4. Ходить сонний ранок по траві і вітає квіти степові: ковилу, горицвіт, воро­ нець, молочай, волошку і чебрець (А . Качан). rg 3. Шабля — улюблена зброя. 4. Найчесніша зброя. w w w .4 Вправа 168 с. 87 1. Ми читаємо твори українських письмгаників: ТаЕаса_ .Щевчен: ка, Івана Франка, Лесі Українки. П а л ^ а _ Мирнрхо. 2. На сценах оперних театрів йдуть опери укра­ їнських цомпозитоЕІв.; Миколи Лщ етка ^>о£гш Зїайбород Костянтана Дщм<евича. 3. Велике за­ цікавлення викликають народні інструменти: б а н д н )^ _ цимбали, скЕїгака^^опілка. Вправа 169 с. 87 У парку ростуть дерева: капітани, тополі. клени, липи. На клумбі розквітли квіти: троян­ ди, канни, жоржини, айстри. На палітрі художника мазки різно­ барвні: червоні, рожеві, лілові, білі. Мальви ростуть скрізь: на клумбах, на газонах, на подвір’ях. Вправа 171 с. 88 1. Діти рвали чудові квіти: рожеві гвоздички, лілові дзвіночки (Н. Ко- Вправа 174 с. 89 1. Ручку, олівець, фломастери, гум­ ку, лінійку — шкільне приладдя по­ винен мати кожен школяр. 2. Сто­ ли, стільці, дошка, шафи — меблі в нашому класі новенькі. 4. Проек­ тор, екран, «розумну» дошку — тех­ нічні засоби закуплять для школ^ найближчим часом. Вправа 175 с. 89 1. Білу хату, червону калину, луги, береги — все мені заповідано з роду до роду (І. Бердник). 2. Учитель, лікар чи геолог, письменник, слю­ сар чи шахтар — всі називають го­ ловною одну професію — школярі (А . Костецький) 3. Джем, повидло, мармелад, мед, зефір і шоколад — все Дмитрові до смаку (За О. Биженком). Вправа 177 с. 89 Зажурилися зайці, що всі вони сірі. Попросили Бога зробити їм кожуш­ ки різні: білі, чорні, сині, червоні. Пожалів їх Бог і зробив, як просили. Не довго зайці тішилися. У яскравих кожушках їх добре бачили хижаки:
  17. 17. Вправа 182 с. 92 1. Тату, наш лелека прилетів! Ма­ мо, чуєш мову солов’ їну? (О. Лупій) 2. Злітай, птице, у чисте небо! (Г. Гордасевич) 3. Виростай для правди й волі, мій синочку! (Т. Мельниченко) 4. Стомилась сину, дай одпочину (А . Камінчук). 5. Лебедю, лебедю! Ти повертаєш додому на тихі води, на зорі Вкраїни ясні (Л . Забашта). Я розумію вас, звірята і рослини (В.І. Антонич). Вправа 183 с. 92 1. Води Дніпрової нап’юсь, на тебе, друже, подивлюсь! (Т. Шевченко) 2. Не ходи, козаче, понад берегами, на суши серденька чорними бровами (Народна творчість). 3. Шануй, юна­ че, батьківські шляхи! (Д. Луценко) 4. А ти ж куди мандруєш, ласкавий чоловіче? (А. Малишко) Стережися, польовий пташе, блискучих котячих очей! (Панас Мирний). w .4 bo ok .o Вправа 178 с. 90 Кобза План 1. Любили козаки співати й танцю­ вати. 2. Кобза — улюблений інструмент. 3. Вигляд інструмента. 4. Струни кобзи. б. Кобзарі — професійні музики. У мирний час козаки любили співа­ ти й танцювати. Грали вони на різ­ них музичних інструментах: коб­ зах, бандурах, скрипках, сопілках. Найулюбленішим інструментом була кобза. Її завезли зі східних кра­ їн. Проте на Україні вона змінилася. Кобза мала широкий овальний низ і круглий голосник. Коротка ручкагриф. Шийка, що загиналася в л і­ вий бік. Дванадцять струн виготов­ ляли з кишки і сухозлотиці. Козаки вважали, що сам Бог вига­ дав кобзу, тому шанували її. Грати на кобзі вміли всі воїни. Однак про­ фесійними музиками були кобзарі. бандуристе (звертання непоширене) (П. Перебийніс). rg орли, яструби та лисиці. Доводилося тікати в гущавину та ховатися під кущами: ліщиною, крушиною та бу­ зиною. Пожалів зайців Бог і повернув їм їхнє забарвлення. А ле оселив біля людей кролів. Сизі, руді, плямис­ ті — різнокольорові кролі нагаду­ ють зайцям про їхню дурість. За народною казкою Вправа 185 с. 93 Україно! Рідна моя земля Рідна земля, прекрасна і квітуча. Вулиці мого дитинства, ви такі ж затишні. w w Вправа 186 с. 93 1. Скільки є в нас, любі друзі (по­ ширене звертання), для звертання ніжних слів! (Д. Білоус) 2. Соловейку маленький! (звертан­ Вправа 181 с. 92 ня поширене, риторичне) В тебе го­ Поширене звертання 1. Учітеся, брати мої, думайте, чи­ лос тоненький. 3. Де ж ти, коню (звертання поши­ тайте (Т. Шевченко). 2. Де ви, лицарі рене), ходив, що підкову загубив? й гетьмани? (звертання однорідне). 4. Конику карий, конику — соколе Уставайте, відгукніться (І. Кале(звертання непоширене), як досита ниченко). 3. Я знаю вас, нащадки напасешся, поїдемо в поле (Нар. запорожців! (звертання поширене) (О. Олесь). 4. Ти, мій хлопче, укра­ творч.). 5. Не хили ти голі віти, саде мій! їнець! (поширене звертання) (В. Те­ (звертання поширене, риторичне) рен). 5. Калино, калино, квітуй у Щ е ти будеш зеленіти у красі своїй долині! (звертання повторюване). (В. Сосюра). Вьібрала ти в себе красу України (М. Верещака). 6. Над тобою, банду­ Ти не висни, чорна хмаро (звертан­ ня поширене, риторичне), над сме­ ристе, небо чисте (звертання непорекою (В. Сосюра). ширене). Пригорни сестру-бандуру.
  18. 18. 5. Панове громадяни! Ц я байка вам в_ пр_игоді, може, стане? (вставне слово) (Л . Глібов) Вправа 199 с. 97 1. Спиніться, будь ласка, спиніться. Навколо, будь ласка (увічливість), скоріш подивіться. (А. Костецький) 2. Співчуття є найголовніший і, може (невпевненість), єдиний за­ кон людського життя. (Ф. Достоєвський) 3. По-перше (порядок викла­ ду думки), навчися гарно й привітно дивитися на людей. (М. Стельмах) 4. Кажуть (джерело повідомлення), болі минають з часом. Перемелеть­ ся, пройде все (Б. Сол) А єдиних слів, на жаль, було не сказано, (став­ лення до висловлюваного) (Б. Олій­ ник) Мабуть (невпевненість), час знов вдарити у дзвоник. (Ф. Руденко). .o rg Вправа 195 с. 96 1. 1. Кажуть, (джерело повідомлен­ ня) на світі країн є багато. Кажуть, життя в них — справжнісіньке свя­ то. Та як в чужинські краї поман­ друєш, зараз же рідне, своє поціну­ єш. (О. Кротюк) 2. Виглядаю лебедину зграю. Може (невпевненість), десь у небі прошу­ мить? (Д. Луценко) 3. Деревам щось, напевно (невпев­ неність), сниться. Шумить нервово їхнє листя. (М. Луків) 4. Здавалося (невпевненість), тихий присмерк вишив злинялим шовком острів на сталевому морі. (М. Коцю­ бинський) II. 1. До словечка, до слов’ятка при­ тулися! Може (невпевненість), так хоч мови рідної навчишся. (М. Тимчак) 2. Ну щоб, здавалося (невпевне­ ність), слова... А серце б’ється ожива, як їх почує! (Т. Шевченко) 3. Буває (оцінка повідомлюваного як звичайного), задзвенить в чу­ жих містах кришталь моєї мови до­ рогої. (Л . Литвинчук) 4. Часом, буває (оцінка повідомлю­ ваного як звичайного), на чужині мені присняться гори сині. (Б. Лепкий) 5. Пробачте, вернуся не скоро. (Б. Дегтярьов) (увічливість) w w w .4 bo ok Вправа 201 с. 97 Місто Харків стоїть при злитті трьох річок: Харкова, Лопані та Уди. На думку вчених, у сімнадцятому сто­ літті на цьому місці стояла фортеця. Пояснення назви міста таке. За пе­ реказом, хутір заснував козак на ім’я Харко. Поселенцям, звіс < , > доводилося вести боротьбу з напад­ никами. Кажуть, якось упав у бою і Харко. Пограбований хутір запус­ тів, але згодом тут знову з’явилися люди. Новий хутір зберіг стару на­ зву. Люди, без сумніву, не забули імені першого поселенця. (За І. Ви­ хованцем). Вправа 197 е. 96 Звичайно, ми виконаємо завдання. Бувало, насниться мені страшний сон. Виявляється, ніхто не збирався від­ почивати сьогодні. Будь ласка, виконай моє прохання. Вправа 198 с. 96 1. Пишная шипшинонька, ти про що шепочеш? (звертання) 2. Може, мене квітоньками дарува­ ти хочеш? (вставне слово) (І. Складаний) 3. Линь, човнику, пливи! (звертання) 4. Можливо, знайдем на путі незна­ ні острови? (М. Пригара) (вставне слово) Вправа 205 с. 10' Шановні громадяни! Користуйтеся мережею Інтернет. Моя дорога се­ стричко! Вітаю тебе зі святом. Мої дорогенькі! Я вас так люблю. Вправа 206 с. 101 Моя дорогенька бабусюі Я дуже за Вами скучив. Турбуюся за Ваше здоров’ я. Як ви себе почу­ ваєте останнім часом. Ми всі здорові. Батьки купили мені електронну книгу, щоб я не носив до школи купу підручників, я за-
  19. 19. доволении, так зручно все вміщено в цьому приладі. Незабаром канікули, я хочу приїха­ ти до Вас у гості. Ось тоді зможу Вам показати електронну книгу. Ввечері ми її почитаємо або пограємо. Напишіть, як Вам живеться, як ми­ нає Ваш день. Будь ласка, бабусю не хворійте! На все добре! До побачення! 15.04.2013. Ваш онук, Іван! Вправа 209 с. 103 1. Як тільки я навчився грамоти, ok .o rg почав листуватися зі своїми двома бабусями. 2. Мені подобається надсилати їм листи та одержувати на них відпо­ віді. ( Г ) 3. З цих відповідей наша сім’я ді­ знається, чим потрібно допомогти, що надіслати. (Г ) 4. У листах я цікавлюся їхніми справами, запитую про здоров’я. 5. Якщо писати листа мені допома­ гають сестра і брат, доводиться над­ силати рекомендований лист. 6. Листування допомагає мені опа­ нувати правила спілкування. w w w .4 bo Вправа 207 с. 101 Моя дорогенька сестричко! Ми так сильно за тобою скучили. Турбуємося за твоє здоров’ я. Ми всі здорові. Незабаром у тебе канікули. Як плануєш їх провести? У мене ба­ гато планів. Спочатку, у червні, буду ходити до шкільного табору. Потім, якщо вийде, то поїду до табору «А р ­ тек». Я так про це мрію! Море, сонце, нові друзі! А ще б хотілося поїхати в село до бабусі Галини. Поїдеш зі мною? Ми сходили б до лісу, на річ­ ку, допомогли б бабусі. Це правда, що ти заробила собі на новий комп’ютер? Ти молодець! Як ти все встигаєш? І навчаєшся, і пра­ цюєш, і відпочиваєш. Мені завжди чомусь не вистачає часу. Сподіва­ юсь, що коли я подорослішаю, то зможу теж правильно розраховува­ ти свій час. Напиши нам, як тобі живеться, як минає твій день. Сестричко, будь ласка, бережи себе. Будь здорова і щаслива! На все до­ бре! До побачення! 12.05.2013 р. Твоя сестричка. такими незрозумілими і складни­ ми. А зараз я не можу зупинитися, коли виконую домашнє завдання. Хочеться розв’язувати задачі! Це так дивно! Я дякую Вам, Світлано Петрівно, що Ви зацікавили мене, відкрили новий захоплюючий світ фізики. Ви прекрасний, талановитий учи­ тель. Будьте щасливі! На все добре! До побачення. 18.11.2013 Ваша учениця. Вправа 208 с. 102 Шановна, Світлано Петрівно! Я захоплююся Вами, як учителем! Ви так прекрасно завжди проводите урок. Школи не сумую й не відво­ лікаюся на ньому. Завжди уважно слухаю Вас. Ви так цікаво і захопле­ но пояснюєте нову тему. Не думала, що фізика може мені сподобатись. Усі ці формули, графіки, дослі­ дження здавалися мені ще рік тому Вправ 210 с. 109 План 1. Діти чоловіка навчилися різних ремесел. 2. Найменший син. 3. Пошук держави, де треба царя. 4. Облога песиголовців. 5. Три загадки. 6. Хлопець відгадує загадки. 7. Люди прогнали старого царя. Вправа 212 с. 104 1. Душа душу нуе, а серце серцю вість подає, (сполучник а) 2. Око бачить далеко, серце яує глибоко, (інтонація) 3. Ти дорогу показав, якщо ти прислів’я сказав, (сполуч­ ник якщо) 4. Як ти приказку про­ мовив, ти душу розрадив, (сполуч­ ник як) 5. Полетіла б душа в рай, та Г Р ІХ И не пускають, (сполучник та) 6. Якщо чистий будинок і душа чисті т я г ., (сполучники якщо, і)
  20. 20. Вправ 213 с. 105 1. Правда із дна моря виринає, а неправда потопає. 2. Язик діє, та рука не вміє. 3. Недруг підтакує, а друг сперечається. 4. Праця додає здоров’ я, а лінь добавляє хвороб. 5. Не посада красить чоловіка, а чо­ ловік звеличує посаду. Вправа 214 с. 105 1. Сховав т у д ен ь під кригою річ­ ки і поидягяв ліси в білі мережива. (Ю. Старостенко) (однорідні члени речення) 2. Полетів останній леле­ ка. і не пялитігияся на нгішій землі жоден перелітний птах, (з журна­ лу) (складне речення) Мереживо — сітчаста тканина з узо­ рами, якою оздоблюють одяг. Перен., Те, що нагадує таку тканину. ну скарбницю. (За В. Симоненком) Вправа 218 с. 106 1. Пісня ар,_пра,ваи доводить, а правда до пісні горнеться, (народна творчість) Речення розпов., неокличн., складне. 2. Пісню ту. собі на спомин, пісня буде пр,між_нас. (В. Івасюк) Речення розпов., неокличн., склад­ не. 3. У Mejae. вмить заб’ється в.грудях серце, коли десь щ пщ пісня розіл­ лється. (за Д. Луценком) Речення розпов., неокличн., складне. 4. 2 g ä g S Й У Ш Ї S . пісні щ<щїнсьі<ий народ, і живе мій народ у пі_сенном_у словії (В. Василашко) Речення роз­ пов., неокличн., складне. 5. Допоки слово житиме в _ м є н і , тобі ^ даруватиму пісні, мій краю рідний. (В. Мозговий) Речення роз­ пов., неокличн., складне. .4 bo ok Вправа 215 с. 105 1. Зима спитає, де ти влітку був. 2. Літо задасдЕ. а зима з!їда£. 3. Якби не буля зима, то літо довше б тягну­ лося. 4. Життя навчає, але труд єді нас. 5. Тепло пропаде, як сніг упаде. 6. Зима стелить полотна, а м о р о з на; водить мости. дідову мову. У серце моє вливаєть­ ся якась незрима сила, що на віки вічні прив’ яже вона мене до цієї землі, до співучої тихої мови. Чим більше дід любив мене, тим більше і .o rg 7. Сеппе співав, луша радіє (інто­ нація) 8. Яійгітляга публіка, на сім душ ділять пів бублика, (інтонація) w w w Вправа 216 с. 106 Пов’яли пишні квіти, патих осінній сад, туманом ^ на віти холодний листопад. Повільно на світанні бреge він у степах, де листячком остан­ нім легкий МОРОЗ прппях. Зима осьось прилине, в снігах яасне земля, і ДІ£Дя хуртовинна над нею яягуля. (Д. Мегелик) Вправа 217 с. 106 1. Землю закутав білий сніг, і на ньому виразно чорніють тіні без­ листих дерев. 2. Мороз скував Дніпро кригою, а глибоко під нею зеленіє вода. 3. Перехожі кутаються в теплі паль­ та, і пронизливий вітер змушує їх прискорювати ходу. Вправа 217 додому с. 106 Ми йдемо, і темніє над нами небо. Дзвенить земля, а а слухаю. Слу­ хаю небо, слухято землю і (-.лухяю Вправа 221 с. 109 1. Кажуть в народі правдиві слова: «Х ліб — годувальник всьому голо­ ва». (Л . Компанієць)Са: «П м ». 2. Запитав у Зіни Гліб; «Звідкіля береться хліб?» Са: «Пм?» Розвела руками Зіна: «Звісно, хліб із мага­ зину!» (О. Кононенко) Са; «П м *. 3. «Я к хліб на столі, не болить го­ лова», — так гарно бабуся сказала. (Л . Панченко) «П м », — са. 4. «Н е кидайсь хлібом, він свя­ тий!» — в суворості ласкавій, бува­ ло, каже, дід старий малечі кучеря­ вій. (М . Рильський) «П м !» — са. Вправа 222 с. 109 1. Соловей щебече в лузі: «Добрий ранок всім вам, друзі*. 2. Із гнізда свого лелека обізвався недалеко: «Добрий ранок! Зустрічаємо світа­ нок,» (В. Забава) 3. Жака зелена зустріла коня: «До­ брого дня! Ми, здається, рідня?» 4. Кінь засміявся й спитав басовито:
  21. 21. «Де ж це ви, сестро, згубили копи­ то?» (Наталка Поклад) 5. «Пухова моя перина», — хизувалась хурто­ вина. (Л. Вознюк) « А чому снігів нема?» — мовить грудневі зима. (Т. Коломієць) Хизуватися — виставляти що-небудь напоказ, пишатися чим-небудь; хва­ литися, чванитися. Басовитий — низький звучанням (про голос, звук) Казав їжак: «Хай буде так!» Попа­ лася лисиця в пастку і каже: «Хоч іще рано, а доведеться заночува­ ти» . Равлик каже до сови із високої трави: «Мудра тітонько сова, в тебе світла голова». (П. Сорока) 2) реч ен н я з прямою м овою перед слова м и а вт ора w w w .4 bo ok .o rg «Я з возом горшки побила», — жалі­ лася кобила. «Якось воно буде», — сказала миша в котячих зубах, (на­ родна творчість) «Я не попадуся в Вправа 223 с. 109 1.1. Прийшла до лісу осінь, торкну­ сітку», — в’ юн верткий хвалився лась верховіть: «Вже годі вам, дере­ рибкам. (В. Івченко) ва, повірте, зеленіть!» (І. Муранов) Побити горшки — посваритися Са: «П м !» Світла голова — розумний 2. Хмарки грають у квача, вітер їм Семеро одного не ждуть — почина­ надокуча: « І мене візьміть пограти, ють роботу без того, хто запізнився, хочу з вами я літати!» (3. Живка) дорікають тому, хто примусив че­ Са: «П м !» кати всіх. 3. Говорить дуб: «Наш славний рід Батьків і батьківщину не вибира­ шанують здавна всі. Ми можем ють — патріотизм, любов до Бать­ жити сотні літ у зелені й красі». ківщини. (Н. Забіла) Са: «П м » Не жди дяки від приблудної соба­ 4. Буркотить незадоволено ведмідь: ки — роби добро й не очікуй подяки. «Чим би це мені солодким заку­ Вправа 225 с. 110 сить?» (Н. Забіла) Са: «П м ?» 5. «На 1. «Іванку!» — доноситься до мене все свій час!» — почула я від мами дідів голос. (В. Симоненко) «Пм!» — і грядочку засіяла квітками, щоб са. До мене доноситься дідів голос: виростали квіти мої вчасно, щоб «Іванку!» Са: «П м !» 2. «ПриїждЀ

×