• Share
  • Email
  • Embed
  • Like
  • Save
  • Private Content
10 gdz lrf&b&h
 

10 gdz lrf&b&h

on

  • 7,606 views

 

Statistics

Views

Total Views
7,606
Views on SlideShare
862
Embed Views
6,744

Actions

Likes
0
Downloads
0
Comments
0

8 Embeds 6,744

http://4book.org 6664
http://mail.4book.org 38
http://www.google.com.ua 22
http://91.200.42.139 10
https://www.google.com.ua 5
http://webcache.googleusercontent.com 2
http://youdz.at.ua 2
http://translate.googleusercontent.com 1
More...

Accessibility

Categories

Upload Details

Uploaded via as Adobe PDF

Usage Rights

© All Rights Reserved

Report content

Flagged as inappropriate Flag as inappropriate
Flag as inappropriate

Select your reason for flagging this presentation as inappropriate.

Cancel
  • Full Name Full Name Comment goes here.
    Are you sure you want to
    Your message goes here
    Processing…
Post Comment
Edit your comment

    10 gdz lrf&b&h 10 gdz lrf&b&h Document Transcript

    • лдБOрдтOрlll тп прпilтlll}ш рOБOтll 3 БlOлOпi w w w .4 bo ok .o r g I0 ilлд[
    • ЛАБОРАТОРНI ТА ПРАКТИtIНI РОБОТИ ДО ШДРУЧНИКА сБIО.[ОГIЯл п г Бд.пднд [п г I!Е,I)рЕгl р, trРАк'гичнА РоБоТА rTrrTTTIIyK J,,li 1 Визначепшя BMicTy водп у власнопIу оргаrriзмi Мета: залеrкнiсть BMicTy води в органiзмi людllнIr вiд вiкових змiн. Обладнаrrяя: тереаи, таблиця зВiковi змiни BMicTy води в органiзмi людияиr. . ХЦ роботп 1. Ва допомогою напiльних терезiв вимiряйте власяу масу тiла. 2. Використовуючи таблицю *BiKoBi змiни BMicTy води в органiзмi людиниl, 3. 4. визначте BMicT води у власному органiзмi, враховуючи, що оргаяiзм пiдлiтKiB у середньому мiстять.70 oll во.щи вiд маси тiла. Подiбнltм чrlном визяаtrте BMicT води в органiвмах ваших батькiв, дцусiв i бабусь. Зробiть висновки. w w w .4 bo ok .o rg Викоrrапхя роботх BMicT води в органiзмах становить 60-70 %,. Щитоплазма бiльшостi клiтин мiстить приблизно 80 %t води. Кров i лiмфа мiстять понад 90 7n води. Отже, вода утворюе основу внуmрiшн.ьоао cepcOoBuula op?aчilMiB (цитоплазми одвоклiтинних органiвмiв, KpoBi, лiмфи, порожнинноi рiдини багатоклiтивних оргавiзмiв, соKiB рослrrн iощо). У водвому середовлlщi вiдбуваються процеси'обмiну речовив i перетворевня енергii. Вода бере безпосередвю y.{асть у реакцiях розщеплеяня органiчвих сполук. Частлrна молекул водrr формуе водну оболонку навколо деякItх сполук (напрIIклад! бiлкiв). Таку воду яаз!tвають зв'язанoю, або сmрукmурованою (4-5 o/u здгальноi кiлъкостi води в оргаяiзмах), Структурована вода, що формуе водяу оболонку tIавколо певних молекtл; запобiгае ix взаемодir. KpiM того, вода бере участь у пiдтрlrманнi структури певних молекул, наприклад бйкiв. Решта 95-96 9/n води мае назву бirьноil., вона не пов'язана з iншими сполуками. Вода вiдiграе вадзвичайно важлttву роль у транспортi рiзних сполук у живих органiзмах. Вона бере гIасть у складЕих бiохiмiчних реакцiях i процесах теплорегуляцii органiзмiв. BMicT водлt в органiзмi людияи стаrlовцтъ близько 65 "l,. Тобто, якщо маса людиЕи становить 60 кг, то з них 39 кг припадае ца воду. СлЦ зазначити, що Blricт води залежить i вiд BiKy: у Еовонародlr(еrrих BiH стаЕовить близько 75-80 %, у перiод завершення росту - 65-70 %,, а у людеЙ похилого BiKy - лише 55-60 %. Мiж рiзнлIми оргаЕами i тканишами людиЕи вода розподi"rена BepiBEo82-83 o/u, головrrому мозку 80 %, MipEo: наЙбiльше ii у KpoBi та HIrpKax - до 7О-76 %, патомiсть у я{ировiй тканинi близько печiвцi 75 "/u, м'яздх 30 "l,, KicTKax - близько 20 %,. певЕе спiвКожному виду оргаяiзмiв притаманяий певций воанuй балонс Ёiдвошення мiж вадходrкенням води та ii витрачавпям. .ЯIкщо витрати води перевищують i{ вадходэкевня до оргаяiаму, спостерiгають воOнuй Oефiцum, Iцо rlегативЕо вплЕва€ на piзHi процеси життедiяльпостi. Оскiльки оргапiзм людияи щоденно вIIтрачае приблизво 2-2,б л води (вова виводиться з неперетравлеЕими рештками iжi, сечею, потом, випаровуеться з поверхнi слизових оболонок роmвоi пороЕниви та дихаJIьfiих шляYiв), то така сама i'i кiлькiстъ ма€ постiйво ЕадходIIти туди. Шляхи вадходтtепня води до орrавiзму рiзнi. Блиаько 1 л води по: трапляе з продуктами харчувапня, це майrке 300 мл води ]rIворюеться вяаслiдок окисlrеЁIIя жирiв, бiлкiв i вуглеводiв (так звава метаболiчн8 вода). Кiлькiсть спотситоi за добу води заJrеrкить вЦ умов, у 8ких перебувас людиЕа. Так, у спекоттrу погоду або пiд час здiйсненвя важкоi фiэичпоi працi вицrатr води зростають через посилене потовидiленЕя та значве випаровуванЕя через 9JIизовi
    • оболонки. 3неводнення оргвнiзму (1еziOраmацiяl можливе i внаслiдок порушень роботrr кишечнику (сильЕi проноси), значних крововтрат тощо. За TaKllx умов спожива$Ея водIл зроста€ до 4-7 л на добу. Ундслiдок вневоднеrlня уповiльнюrоться процеси травденвя та всмоктування поживних процеси речовиЕ, Iторушуються теплорегулrtцii; густiшае кров, порушуеться ii транспортна функцiя, у судIrrlах смертельно небезможуть вияикати эгустки (тромби). Втрата п<lнад 20 Оh воtrи печна для людини. BiK 16 poKiB 16 poKiB 39 ooKiB 39 покiв 65 poKiB 65 poKiB Статъ Середпя маса тiла. кг жlноча Процевтвпй BMicT води в оDганiзпri 7о alt 7о'И, чоловlча 56 58 жlяоча 50 60 %, чоловlча 80 60 Маса в l:]Ml 39,2 кг ol, жlноqа 60 67 ,l8 б5 "l, лАБоРАтоРнА РоБотА 40,6 кг 30 кг кг 33 кг 36,9 кг 55,и, чоловlча водlI jY, 1 bo ok .o rg Визначеппя деякпх оргапiчппх речовип та ix властпвостей Мета: ознаIlомитися з лабораторними методами бiохiмiчного ана"liзу. Обдадпапяя i матерiали: штатив з пробiркамrл, градуйованi пiпетки, крапельницi, склянi пмrIчки, водяна баня, годинник; дистIлльовлЕа вода, коццеЕтрована хлор!tдна кислота, розчиЕ Люголя (l г йоду та 2 г йодистого калiю розчиняють у 1б мл дистильованоi водlr i згодом розбавляють до об'ему 300 мл), соцяшникова олiя, етиловий спирт, бензол, хлороформ; водянi 10 ul,-Bi ol, розчини пrrтноi соди i гiдроксиду ватрiю, а тако)rс 1 -Bi розчитlи сульфату i крохмалю. купруму Хiд роботrr w w w .4 Вавдапвя 1. Виявiть полiсахарид-крохмаль у реакцir з йодом, а також моносахарид глюкозу в реакцii з оксидом купруму при розщепленнi крохмалю. 1. Пронумеруйте двi пробiрки i помiстiть до KoaKHoi 2 мл роачину крохмалю. 2. У першу пробiрку додайте 1-2 краплини розчияу Люголя, перемiшайте скляпою паличкою, нагрiйте до зникнення синьо-фiолетового забарвлення, а потiм знову охолодiть до його появи. 3. У другу пробiрку додайте 2-3 краплинтr кояцентрованоi хлоридноi кrrс,поти, прокип'ятiть lt BMicT Еа водянiЙ банi протягом 15 хв, пiсля чого додаЙте 2 мл розчиву гiдроксиду яатрiю, 5 краплин розчияу сульфату, купруму i знову вагрiйте сумiш до кипiння. 4. Прослiдкуйте за утвореняям гiдроксиду купруму ховтого кольору або гемоксиду купруму червоного кольору пiд час взасмодii г.тюкози, яка утворилsся при розщепленвi крохмалю, iз сульфатом купруму. 5. Результати дослiдiв запишiтъ у зоIпит. 3робiть вIIсновки. 3авдаппя 2. Вивчiть розчипнiсть жирiв у рiзних розчинниках. 1. Пронумеруйте чотири пробiрки i додайте в цих по 0,2 мл соняшниковоi олir. 2. У пробiрку Nb 1 додайте 5 мл дистильовавоi води,'в пробiрки Na 2, 3 i 4 вiдповiдно по 5 мл етилового спирту, бензолу i хлороформу. 3. 4. б. BMicT ycix пробiрок еuергiйно перемiшайте. У пробiрцi N} 1 спостерiгасться утворення нестiйкоi емульсii з настyпним швидким розподi,том сумiшi на каламутЕого розчлrну внаслiдок недва шарII; у пробiрцi N! 2 - утворенЕя достатяього розчиненяя олii; розчинrr у пробiрках М 3 i 4 майхе проэорi. У пробiрку М 1 додайте ще 5 мл розчину соди й iHTeHcT,IBHo uерепIiпrайr,е_ Спостерiгаеться утвореЕЕя стiйкоi емульсii. Результати дослiдiв запишiть'у зошит, 3робiть висновки. Е
    • Викоцапrrя роботи До складу клiтин входять рiзнi органiчвi сполуки: лiпИи, вуглеводи, бiлки, нуклеiновi кислотIt точlо. Часто ix молекули мають високу молекулярну масу, тому ix назIlвають макромолекуломч, ЛiпiOч -- переважно гiдрофобнi оргавiчнi сполуки, нерозчивнi в водi, але розчицяються у яеполярнлtх ровчинвиках (ефiрi, хлороформi, ацетонi та iB.). Бiльпохiднi вищих }tсирних кислот, спиртiв або альдегЦiв. rrricTb лiпiдiв - це Серед лiпiдiв розрiзняють простi та складнi. Простi лiпiдЙ побудованi iз сполучених мiж собою залишкiв экирних кислот (або альдегiдiв) i спиртiв, наприклад yTBopeнi вяаслiдок взаемодii молекул жирIt, воски. Складяi лiпiди - сполуки, прост}lх лiпiдiв з iншими сполуками (паприклад, лiпопротеrди, глiколiпЦи, фоссРолiпiди). ЛiпЦлr виковують TaKi бiологiчнi функцii: еЕергетичЕу (у разi поввого розщеп-цення 1 г хtирiв видiлясться 38,9 к.Щэк евергii); будiвельну, або струкryрну (входять до складу клiтинних мембран, нервових волокоя тощо); резервяу (MorKyTb w w w .4 bo ok .o rg вiдкладатись про запас); захисЕу (захист вяутрiшяiх оргавiв вiд механiчних ушзмiн температури, регуляторну (лiпiдкоджень, а органiзму - вiд впливу рiзких ну природу мають стероiднi гормони, вiтамiни групи D та деякi iпшi бiологiчво aKTltBBi речовияrr). сполуки Карбояу, що здебiльшого вЦповiдають формулi ВуzлевоОч - це (СНrО)", де п дорiвнюе трьом i бiльше. Залежно вiд кiлькостi MoHoMepiB, цо входять до складу молекул, вуглеводи подiляють на моносахариди, олiгосахариди та полiсахариди. Моносахариди моrкуть мiстити вiд 3 (трiози) до 10 (дексоаи) aToMiB Карбону. Олiгосахариди та яких залишки модекул моносахаридiв полiсахариди - полiмернi вуглеводи, у з'едgанi ков{шеЕтнIIм (глiкозидним) зв'язком. Олiгосахариди мiстять 2*1О мовос8харIIднrlх лавок, добре розчиЕяються у водi й мають солодкий присмак. ПолiсахарlIди бiополiмери, молекулярна, маса деяких з них мох(е сягати кiлькох мiльйонiв. - Вони майже не розчиttяються у водi i не мають солодкого присмаку. МоносахарuOu здебiльшого мають ааг8льну формулу С,Н,"О". Вони моакуть мiстити вiд 3 до 10 aToMiB Карбону: трiози (3 атоми Карбову), тетрози (4), пентози (5), гексози (6) i так далi до декози (10). У природi найпоширенiшi гексози та пентози. Прикладами гексоз е глюкоза, фруктова тощо. Щi сполуки надають солодкий смак плодам, меду, а глюкоза € дуже важливою складовою метаболiзму. До пентоз, наприклад, ЕаJIежать рибоза i дезоксирибоза, Iцо входять до складу вiдповiдно рибонуклеiнових (РНК) i дезоксирибонуклеiнових (.ЩНК) кислот. МоносакаридIl добре розчивяються у водi. 2-10 мовосахаридних лаЕок ОлizосахарuOч - полiмернi вуглеводи, у яких з'еднанi ковалевтними (глiкозидвими) зв'язками. Вокрема, дисахариди yTBopeHi сполучевням залишкiв двох молекул мовосахаридiв. Приклади дисвхаридiв: сахароза (буряковий, або тростинний, цукор), лактоза (молочнпй цукор), ц)егалоза (грибний цукор). Вови мають солодкий смак i добре розчиЕяються у водi.. ПолiсахарuOu бiополiмериl молекулярна маса деяких з вих може сягати - це кiлькох мiльйонiв. Полiсахариди вЦрiаняються одлrн вiд одного пе тiльки складом MoHoMepiB, а й довlкивою та ступенем розгалуженостi лавцюгiв. Одвi полiсахариди складаються iз залишкiв одного й того самого моносахариду, iншi - рiзних. Пр1дклади полiсахаридiв: крохмаль, целюлоза, глiкоген, пектин, лiгнiн, хiтин тд iп. Вови майlке ве розчиняються у водi i не мають солодкого присмаку. (Dункцii вуглеводiв: евергетичЕа, резервяа, будiвельца (структурва), транспортIIа та захисва. 3авдаввя У 1 в результатi з'едванвя крохмалю та розчину люголя з'явилось сиве забарвлення, яке зника€ при вагрiваяяi. У другiй пробiрф утворився осад жовтого кольору - гiдроксид купруму, що з'явився пiд час взаемодir глюкози, яка утворилася при розщепленвi крохмалю, ia сульфатом купруму. першiй пробiрцi
    • 3авдапвя 2 У пробiрцi NЬ 1, у якiй знаходилисъ соняшникова олiя з дистильованою водою, спостерiгаемо )rгворення нестiйкоr емульсi'i з наступяим швидким розподiлом сумiшi на два шари. Пiсля додаванЕя соди спостерiгаемо утворенпя стiйкоi емульсii. У пробiрцi М 2, у якiй знаходились соняшIrикова олiя та етиловий спирт, спостерiгаемо утворення кмамутЕого розчину внаслiдок недостатflього розчиЕеЕвя олii. У пробiрках М 3 (олiя i бензол) та М 4 (олiя i хлороформ) розчини'проэорi. Ще свiдчить про повне розчиненЕя соняшЕиковоi олii у цих розчинЕиках. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА N! 2 Вивчехпя властивостей ферментiв Мета: ознайомитись iз дiею ферментiв на перебiг бiохiмiчних реакцiй, Обладпапця i матерiалrt: штатив iз пробiрками, градуйованi пiпетки, крапельяи_ цi, колба, склянi палички, водяна баяя, розчив люголя, дистильована вода, стакан iз льодом, 0,2 Оlr-й водяний розчиЕ крохмалю. Хiд роботп .4 b oo k. or g 3авдапвя 1. Вивчiть дiю ферменту слини (амiлази) на крохмаль. 1. Сполоснiть ротову пороЕtнияу 2-3 рази водою, потiм прополощiть 50 мл дистильоваЕоi води протягом 3-5 хв., пiсля чого зберiть утворений розчиII слини в колбу. 2. Пронумеруйте двi пробiрки i засипте в них по 2 мл розчиву крохмаJIю. 3. У пробiрку М 1 додайте 0,5 мл розчиЕу сливи, який мiстить фермепт амйазу, а в пробiрку М 2 - 0,5 мл дистильованоi води. 4. Пробiрки N! 1 i 2 пiсля перемiшуваЕяя потримайте 15 хв. ва водянiй банi при температурi +38 "С (яка е оптимальною для дii амiлази). Пiсля цього додайте до ix BMicry 2-3 краплини розчину люголя та збовтайте до появи сивьо-фiолетового забарвлення розчияу. де була слйЕа, спостерiгаеться знебарвлевня розчиЕу внаслiдок розщепленЕя крохмалю ферментом слини амiлазою, а де ii яе було - зберiга€ться синьо-фiолетове забарвленвя. 6. Результати дослiдiв запишiть у зошит. Вробiть впсновки. 3авдашя 2. ,Щослiдiть вплив темпераryри Еа активнiсть фермевту слиЕи (амiлази) у реакцii з крохмалем. 1. Пронумеруйте чотири пробiрки i в yci додайте по 2 мл розчину крохмалю та по 0,5 мл розчину слици. w w w 5. У пробiрф, 2. Пробiрку М 1 залиште при кiмнатнiй температурi, Ni2 3. 4. - витримайте у водянiй банi при темпераryрi +38 .с, }Ф 3 - кип'ятiть на водянiй банi, N!4 - поставте у скляяку з льодом. Через 10-15 хв. вил5пriть пробiрки з водяЕих бавь та склянки з льодом. Потiм в yci чотири пробiрки додайте по 2-3 краплиtIи розчиву Люголя. У пробiрф N! 1 спостерiгаеться утвореЕня промirкних продуктiв розщепленЕя крохмалю, якi пiд час реакфi а йодом мають жовтий, червоний або фiолетовий колiр; N! 2 - мiстить прозорий розчин, що свiдчить про повне розцеплеЕЕя крохмаJIю амiлазою за оптимальноi для цього ферменту температури; м3 i 4 - позитивна реакцiя на крохмаль (розчини набувають синьо-фiолетового забарвленяя), оскiльки амiлаза стае неактивного уяаслiдок кип'ятiння чи оi<олодэкеняя. Результати дослiдiв звпишiть у зошит. Вробiть висновки. Вrткопаппя роботи Каталiтичва функцiя притамаЕна особливим бiлкам або ензч. - ферменmал,швидкостi мам, що впливають на перебiг бiохiмiчяих реакцiй. Каталiз змiна -
    • w w w .4 bo ok .o r g перебiгу хiмiчних реакцiй пiд дiею певних хiмiчних сполук. Катмiтичну сРункбiокаталiз цiю в живих оргаrliзмах - здiйснюють ферменти. Вiдомо понад 200О ферментiв. Вони бувають простими та складними. Лросmi ферменmu - це бiлковi молекули (пепсин, трипсиЕ тощо), якi склад8ються лише з амiвокислотних залишкiв. СклаОнi ферrlенmu, KpiM бiлковоi частини, мiстять ще й вебiлкову, яку називають tсофакmором. Кофакторами можуть бути неорганiчвi катiопи або авiопи, а також органiчнi ;iечовияи (коферменmч), яаприклад похiднi BiTaMiHiB. Бiлковий компонент складних ферментiв яазивають апоферilенmол,, Birr визначае, яку саме реакцiю катмiзуе певний складвий фермент. Але активнiсть складнцх ферментiв проявля€ться лише тодi, коли бiлкова частIIва ферменту сполучаеться з небiлковою. Каталiтичва активнiсть ферменту зумовлена не всiею молекулою, а лиrце ii невеликою дiлявкою акmuвнuм ценmроJп. Його просторова структура вЦповiдае хiмiчнili будовi речовин, якi всryпають у реакцiю. Активнrrli цевтр вiдповiдае за приедЕаItня та перетворенЕя сполук, що вступають у реакцiю. Саме тому дiя ферменту специфiчна. Часто до складу активвого центру входять похiднi BiTaMiBiB або &томи MeTа.rriB. В однiй молекулi ферменту моке бути кiлька активнлtх центрiв. Ферменти утворюють нестiйкi комплекси з речовинами, якi вступають у реакфю. (Dерментативна реакфя перебiгае в 106-1012 разiв швидше, нiж у середовищi без фермевтiв. 3а кiлька секунд члt HaBiTb частки секуflди в органiзмi вЦбуваеться складна послiдоввiсть реакцiй, для проведенвя яliоi iз застосуваняям звичайних хiмiчяих KaTMiзaTopiB потрiбнi днi, тижнi або HaBiTb мiсяцi. Ще пояснюють тим, що для здiйсневвя будь-якоi хiмiчноi реакцii необхiдний Korrтai{T мiж реагевтами. Аби вiдбулася реакцiя без участi ферментiв потрiбна висока коЕцентрацiя реагентiв у середовищi або пiдвищева температура, аа якоi прискорюеться рух молекул i зростае ймовiрнiсть KoHTaKTiB молекул реагеЕтЕих сполук. Але в органiзмах концентрацiя речовин часто дуже низька, а високi температури можуть бути небезiтечними. Саме тому бiохiмiчнi реакцii не можуть вiдбуватись без yracTi ферментiв. ГIри коятактi з фермевтом субстрат орiентуеться у безпосереднiй близькостi вiд специфiчвих груп активного цеЕтру ферменту. При цьому зменшу€ться стабiльrriсть хiмiчних зв'язкiв у молекулi субстрату. Вiдомо, що для перебiгу хiмiчпоi реакцij молекула субстрату повиЕна перейти у так званий перехiдний стан, коли полетшуеться роврив хiмiчяих зв'яакiв, Енергiю, яеобхiдну для переходу еубстрату в активоваЕиЙ стан, називають анерziею аrcmuвацii (на розрив певцого зв'язку витрачаеться енергii не меЕше, HirK витрачено на його утворевня). Iвшвми словами, енереiя акmuвацii - це енергiя, потрiбва для того, цоб розпочаJIася вiдповiдца хiмiчна реакцiя. Утворюючи комплекс .фермент_речовиниr, якi вступають у реакцiю, ферменти знижують енергiю активацii. Такий комплекс швпдко розпада€ться з утворенням продуктiв реакцii. Сам фермевт при цьому яе втрача€ cBoei активностi i може каталiзувати насryпну подiбву реакфю. Однi з ферментiв забезпечують розщеплення певних сполук. Наприклад, фермент целюлоза забезпечу€ розщепленrrя клiтковини (целюлози). Якщо у реакцii беруть 1лlасть двi сполуки або бiльше, кожна з них взаемодiе з фермевтом. Фермеят при цьому утримуе ix близько од*а вiд одноi, забезпечуючи реакцiю. 'Активнiсть ферменry пр<iяЬляеться лише за певних умов: тих чи iнших эвачеЕь температури, тиску, рН тощо. IcHyroTb i спецiальвi речовиЕв, здатяi регулювати активнiсть ферментiв. Вови зв'язуються з активвими цеЕтрами ферментiв i блокують ix активвiсть. У ролi таких речовин-iвгiбiторiв моэкуть виступ8ти йовлr. важких металiв: Свинцю (РЬ), Арсену (As), Аргевryму (Ас). (Dерментаiивнi реакцii вiдбуваються у виглядi низки послiдовних етапiв (до декiлькох десяткiв). Ланцюги вэа€мопов'язаних ферментативних реакФй заг&лом забезпечують обмiЕ речовин i перетворевня енергii в окремих клiтинах й оргавiзмi в цiлому.
    • 3авданця 1 У пробiрцi N} 1, у якiй знаходився розчин крохмалю, слини та ферменту амiлази, при нагрiваннi вiдбулося ферментативве розщеплення крохмалю, тому пiс.ltя дод&вання розчину Люголя розчин аалишився знебарвленим. У пробiрцi М 2, яка мiстила лише розчин крохмалю, пiсля додавання рOзчину Люголя з'явилося сине забарвлення. 3авданпя 2 У пробiрцi Ns 1, де знаходйлись розчин крохмалю i слини та якi перебували при кiмнатнiй темпераryрi, спостерiгалося червове забарвлення, що эумовило утворення промiжних продуктiв розщеплення крохмалю. У пробiрцi NЪ 2, де розчин крохмаJrю та слини нагрiвався при температурi 38.'С, маемо прозориfi розчин, що свiдчить про повне роэщеплення крохмалю амiлазою за оптимальноi для цього ферменту темпераryрi. У пробiрках М 3 та N! 4 розчин набув сrlвьо-фiолетового забарвлення, оскiльки амiлаза ста€ неактивною унаслiдок кип'ятiяяя чи охолодження. прАктичнА роБотА л! 2 .4 bo o k. or g Розв'язуваrrпя елемеЕтарпих вправ з транскрппцii та реплiкацii " 3адача 1. .Щослiдження показали, що 24 ol, загальноi' кiлькостi нуклеотидiв цiеi молекули IPHK припадае на гуанiв (Г), 38 %, - яа урацил (У),22 - ira цитозин (Щ) та 16 %, .- на аденiн (А). Влrзначте вiдсотковий BMicT нiтратних основ молекули .t{HK, на який була сиятезована дана молекула iPHK. 3адача 2. Один з лавцюгiв молекули ДНК мае такиli вигляд: ГЩГ ITT ГГА ТАА ЦТА ГIJ,I-I,, Якпй вигляд матиме другий ланцюг цi€i молекули .ЩНК, синтезований пiд час fj самоiтодвоення? 3адача 3. Молекула iPHK складаеться з TaKoi послiдовностi нуклеотидiв: УУЩ ГАА ЦГА УУГ УЦГ ЦЦГ ГАУ. Якою буде будова молекули ,ЩНК, ва одному з лавцюгiв якоr була сиптезована зазвачеЕа молекула iPHK? 3адача 4. Ланцюг молекули.ЩIIК мiстить 34 % гуанiну, 26 '% цитозияу,2-о ul, тимiну та 15 %r аденiну. ffким буде вЦсотковий yMicT нуклеотидiв молекули iPHK, що була сиятеаоваяа ria цьому ланцюзi молекули ,ЩНК? w w Розв'язавпя елемештарЕпх вправ iз трапсляцii 3адача 5. Вiдомо, що молекула IPHK складаеться з 1535 нуклеотидiв. Зi скiль- w кох амiяокислот складатимуться бiлки, якi кодуються фею молекулою iPHK, якщо вiдомо, що серед iI триплетiв е один триплет УАА та два - УГА? 3адача 6. Скiльки амiнокислот кодуе молекула iPHK, якщо вона синтезована па дiлявцi молекули ДНК, що складаеться з таких вуклеотидiв: ААГТЦАГrЦЦ- тцlиАдтт? 3адача 7. Якою послiдовЕiстю пуклеотидiв молекули iPHK кодуеться дiлянка ACI]APAГЛIЦИН молекули бiлка, якщо BiH мае таку будову: СЕРИН пн *цистЕiн - сврин - лIзин - вАлIн _ АргIшн? 3адача 8. Якою послЦовнiстю нуклеотйдiв молекули,ЩIIК ка молекули бiлка, якщо BiH ма€ таку будову: ЛIЗИН iH _ глутАмIн _ АспАрАпн _ TPEoHIH? - - кодуеться дiляя- ГЛIЦИН - ЦИСТЕ- Вадача 9. Яка послiдовнiсть амiЕокислот коду€ться такою послiдовнiстю нуклеотидiв .ЩНК: АГIJ,АТТЦЦАIТЦТГШТГ? Якою ставе послiдовнiсть амiнокислот, якщо внаслiдок мутацii iз феi молекули випаде перший нуклеотид? 3адача 10. Яка послiдовнiсть амiнокислот коду€ться такою послiдовнiстю вуклеотидiв iPIIK: Г[{УГIdАУАААЦЦУГАЦАIЦУА? Якою стане послiдовнiсть aMiЕокислот, якrцо внаслiдок мутацii з цiеi молекули випаде другий вуклеотид? 3адача 11. Молекула .ЩНК стаповить таку послiдовнiсть нуклеотидiв: ТIfГ ГАА АЦГ ТАА ЦАГ IТА ЦАТ ТАТ. У якiй послiдовностi будуть пiдходити молекули тРНК, що транспортують амiнокислоти, до рибосоми, яка бере участь у синтезi бiлковоi молекули?
    • Вцковаппя роботи Нуклеiновi lсчслоrlч складнi високомолекУляркi бiополiмери, моцомерами яких е нуклеотидI4. Молекула Еуклеотиду склада€ться з трьох складових частин: залишкiв BiTpaTBoi осI!ови, п'ятивуглецевого моЕосахариду (пеЕтози) i фосфатноi кислоти. Розрiзвяють два типи нукле'fвових кислот: дезоксирибонукдеiЕову (.ЩНК) i рибон5rклеiвову (РЕК). Першi у клiтицах прокарiотiв та eyKapioTiB складаються в з одного. ,Що ёкладу,Щ[IК входить залишок певтози дезокдвох ланцюгiв, другi сирибози, до складу РНК рибози. - У молекулах РНК мiстяться чотири типи вуклеотидiв: з адёвiном (А), гуавiном (Г), цитозиЕом (Щ) та урацилом (У). У молекулi ЩНК також зустрiчаються (Т). чотири типи fiуклеотидiв, але замiсть урациJry - тимiн Iспують три ocHoBHi типи РНК, якi вiдрiзняються за мiсцем розташ5/ваЕня у клiтинi, розмiрами та фуякцiями, Iнформафйна РНК (iPHK) - це копiя певно1 дiлянки молекули ,ЩНК. Така молекула переносить спадкову iнформацiю вiд ЩНК до мiсця синтезу полiпептидвого лаЕцюга, а також бере безпосередню уча.сть у його збираняi. w w w .4 bo ok .o rg Травспортна РНК (тРНК) при€дЕуе амiнокислоти i травспортуе ix до мiсця синтезу бiлкових молекул. Рибосомва РНК (рРНК) входить до складу особливих оргаrrел клiтияи - рибосом. Важлива влдстивiсть молекул ДНК ix здатнiсть до самоподвоевня. Ще явище ще I1азивають реплiкоцiею. Воно t'рунтуеться на прияципi комплемевтарвостi: послiдовнiсть вук;iеотидiв у ЕовоствореЕому ланцюэi визначаеться ix роаташlzвав_ ням у лаЕцюзi материЕськоi молекули,ЩНК. При цьому материнська молекула .ЩНК матрицею. Бiосивтез .ЩНК lруяryеться Еа здатностi молекул ЩНК до самоподвоеЕЕя, внаслiдок чого дочiрнi молекули .I|HK стають точЕою копiею материвсъкоi. Yci види РНК (iPHK, тРНК, рРНК) сивтезуються за принципом комплемептаряостi на молекулах,ЩIIК. Осповяi фувкцii ДНК кодуванЕя, збереженrrя спадковоi iвформячii 1д Ц - це передача дочiрЕiм клiтинам при розмноrrсеннi. едина для Bcix живих оргапiзмiв система збере}кеЕЕя спадковоi iпформацii отримшIа Еазву геЕетичпий код. Ще певяа послiдовнiсть пуклеотидiв молекул нуклеiвових кислот. Вона визпачае порядок роэташуватrrrя амiвокислотвих за_ лишкiв у полiпептидЕому ланцюзi пЦ час його сивтеэу. Властивостi геЕетичЕого коду: BiH триплетний, увiверсальний, одив триплет коду€ лише одву амiнокислоту, але бiльшiсть амiнокислот кодуеться декiлькома триплетами; генетичвий код у прокарiотiв та eyKapioTiB зчиту€ться лише одЕим способом; у генетичноrчу кодi е послiдовноетi вуклеотидiв, якi не кодують спадкову iвформацiю, а лише роздiляють певнi гени; у геЕетичному кодi е триплети, що дають сигtlал про початок сиIIтезу бiлковоi молекули, а також про його припиЕеввя. Перший етап бiосивтезу бlJкiв траrrскрипЦя: синтеэ молекули iPHK на - це молекулi.ЩНК. .Щалi вiдбуваються процеси трансляцii: послiдовнiсть Еуклеотидiв у молекулi iPHK переводитъся в послiдовЕiсть амiЕокислотних залишкiв молекули бiлка, що синтезуеться. Спочатку KoжIla з 20 амiнокислот у цитоIIлазмi при€дЕуеться до певноi молекули тРНК, далi iP[rK зв'язуеться з рибосомою, а зго_ дом - i з амiвокислотЕим заJIицIком, приеднаним до певпоi молекули тРНК. На ваступних етапах бiосивтезу бiлка полiпептидний лаяцюг подовжуеться завдяки тому, що амiнокислотнi залишки послiдовно зв'язуються Mirr{ собою за допомогою мiцних хiмiчяих зв'язкiв. Процеси синтезу припиняються тодi, коли рибосома досягяе цrиплету, який сигналiэуе про припинеЕвя сиЕтезу полiпептидяоrо лаццюга. На эаключному етапi сиятезоваций бiлок вабувае cBoei природноi просторовоi структури.
    • у у сЕр сЕр сЕр сЕр лЕй лЕй лЕй ц лЕЙ лЕй лЕй А гIс гIс у ц А у сЕр сЕр Асн Асн вАл вАл вАл вАл АJIА АJIА Асп Асп глу глу АJIА г глн глн трЕ трЕ трЕ трЕ АJIА осиова Арг Арг Арг Арг IлЕ IлЕ IлЕ мЕт г тир тир про про про про ФЕн ФЕн Третя г цис цис три А II лIз лIз ц А г у ц А Арг Арг .o rg основа гл гл гл гл bo ok Перша геяетичнrrii код дрчга основа г у ц А г Прuлimка. У таблицi яаведено закодованi назви амiнокислот: аланiну (АЛА), аргiнiну (АРГ), аспараг!ну (АСII), аспарагiновоi кислотIt (ACII), валiну (ВАЛ),, гiстидлrву (ГIС), глiцину (ГЛI), глутамiну (ГЛН), глютамiновоi кислоти (ГЛУ), w .4 iзолейцину (IЛЕ), лейцину (ЛЕЙ), лiзияу (ЛIЗ), MeTioHiHy (МЕТ), пролiну (ПРО), серину (СЕР), тирозияу (ТИР), TpeoHiHy (ТРЕ), трпптофану.(ТРИ), с}енiлаланiну (ФЕН) та цистеiну (ЦИС). w w Вадача 1. Вiдсотковий BMicT нiтратних основ молекули ДНК, на якиr-l була сиЕтезована зазначена молекула iPHK складав 24ul, ц}IтозиItу, 38 %) адеIli,{у, 22 % гуавiну та 16 %, тимiну. 3адачд 2.,Щругий лаfiцюг цiеi молекули ДНК, сивтезований пiд час fi са;rrоrrодво€ння матиме такий вигляд: ЦГЦ ЦЦА ЦЦТ АТТ ГАТ ЦГГ. 3адача 3. Будова молекули.I|НК, ва одЕому з лавцюгiв якоi була синтезована зазвачеЕа молекула iPHK буде т&кою: ААГ ЦТТ ГЦТ ААЦ АГЦ rТЦ ЦТА. Вадача 4. Вiдсотковий yMicT нуклеотидiв молекулII iPHK, що була сиятезована (){, аденiну цьому ланцюзi молекули ДНК буде: 34 7о цитозиву,26 "l, гуанiну, 2б та 15 %l ур8цилу. 3адача 5. Бiлки, якi 508 амiнокислот. 3адача 6. Молекула кодуються цiею молекулою iPHK, яка iPHK складптимуться з синтезоваýа на дiлянцi молекул}1 ,ЩЕК кодуе 5 амiнокислот: УУЩ кодуе феяiлаланiв, АГУ кодуе сериЕ, ЩrY кодуе аргiнiн, ГАГ кодуе глутамiвова кислота, ГУУ коду€ валiн, а УАА -- це стоп-кодоц. 3адача 7. МолеКула iPHK може мати таку послiдоввiсть rrуклеотидiв: СЕРИн - уцу (уr{rl,, уIц, уцг, дгу, дгц); ГЛЩИН - ГГУ (ШЦ, ГГА, ГГТ); АСIIАРАГIН - ААУ (ААЦ); цистЕIн - утY (ущ); СЕРИН - УЦУ (УЦЦ, УЦА, УЦГ, АГУ, АГЦ); ЛIВИН * ААА (ААГ);
    • ВАЛIН - ГУУ (ГУЦ, ГYА, ГУГ); АрпнIн - цгу (цгц, цгА, цгг, АгА, Агг). 3адача 8. ЯкIlо молекула iPHK матиме такий вигляд: ААА ГГУ УГУ ЦАА ААУ АЦУ, то молекула .ЩНК матиме наступяу послiдовнiсть Еуклеотидiв,: ТТТ ЦIДА АIIА ГТТ ТТА ТГА. 3адача 9. Якщо молекула iPHK матиме такий_ вигляд: УLlГ УАА ITY ЦАI буде такою: серия - сmп-кодон - глiглутамlя TpeoHiH тирозиr. цин - мутацii -з цi€i молекули випаде перший Еуклеотид, то послiЯкщо внаслiдок ловнiсть вуклеотидiв молекули iPHK буде такою: ЦГУ ААI ГУЦ АГА ЦГУ АЦ, а послiдовнiсть амiнокислот: аргiнiн лiзин аргiнiн. - валiя аргiнiн -аланiн 3адача 10. Послiдовнiсть амiнокислот буде такою: -аланiн - стопкодон TpeoBiH стоп-кодон глутамiн лейцин. Якщо вяаслiдок мутацii а цiеiL молекули- випаде другий яуклеотид, то послiамiнокислот буде такою: валiн гiстидия лiзия пролiв аспарадовнiсть АЦГ УАЦ, то послiдовнiсть амiвокислот гlвова кислота - - серин. - - - 3адача 11. Якщо молекула iPI{K матиме такий вигляд: АГЦ ЦУУ УГЦ АУУ ГУЦ ЦАУ ГУААУА, то молекули тРНК будуть пiдходити у такiй послiдовностi: селейцив iзолейцив валiн riстидиЕ валiЕ iзолейцин. рин цистеiн - - - - - - rg - N} 3 k. o прАктиIIЕА роБотА Обладпанпя ковrтй cik i матерiали: iнструкцii.до медичних препаратiв, що мiстять шлувi жовч, iнструкцii до засобiв поб}лтовоi xiMii, що мiстять кислоти i 2. 3. w Хiд роботи 1. Об'еднайтеся в групи. Одна група вивчае iвструкцii до медичЕих paTiB, а iнша -- ,,tn засобiв псiбутовоr xiMir. препа- складi cBoer групи коротенький виступ sа вiдповiдною темою. 3робiть узагальнювшIьнi висновки. w rдl луги. i Пiдготу1-1те в w Еt .4 bo o Озпайомлепuя з iпструкфями щодо використаЕtIя окремпх медичпих препаратiв, засобiв побутовоi xiMii тощо та оцiпка ix небезпеки Мета: опанувати навичок ознайомлення з iнструкцiями медичних препаратiв засобiв побутовоi xiMii для запобiгаirня iещасним випадкам у побутi. ЕIIзистАлФ (ENZYSTAL) 3агальпа характерпстпка; ocHoBBi фiзико_хiмiчвi властивостi: бiлi,'вруглi, двоотlуклi таблетки, вкритi,цукровою оболонкою, кишковорозчиннi; склад Евзистм табл. JФ20: 1,таблетка мiстить паflкреатиЕу 192 мг, гемiцелюлози 50 мг, екстракry rковчi 25 мг; допомiжнi речовиви: лактоза, магвiю стеарат, кремяiю дiоксид колоИншй, ацетатфталат целюлози, цукор, каJIьцiю карбонат, тальк, клелi акацii, яtелатин, титаяу дiоксид, BicK бдхсолиний, BicK карваубський, дiетилфталат. (Dорлrа випуску. Таблетки, вкритi цукровою оболонкою, кишковорозчццнi. , ФармакотерапевтЕlIпа група. 3асоби aaмicнoi Tepanii, якi застосовуютъся при розладах травлеIIЕя, у тому числi ферменти, АТС АO9А А02. Фармакодrrпамiка. Комбiцоваriий препарат, дiя якого обумовлеяа фермепта- ми, що 8ходять до його сRладу Ензистал табл. JrJЪ20 i якi мiстяться в препа- paTi, полегшують перетра.влюваввя бiлкiв, жирiэ, вуглеводiв та сприяють бiльш повЕому всмоктуванню ocTaHHix у тонкому кишечЕйку. Екстракт жовчi сприяе емульгуваЕяю аtсирiв, абiльшуе активнiсть лiпази, покращуе всмоктувавня lкирiв та розчиЕЕих у жпрах BiTaMiHiB. (DepMeHT гемiцелюлоза спрлtяе розщеплепЕю рослиrrяоi клiтковипи. Щi властивостi препарату призводять до полiпшевяя фувкфонального стаЕу шлунково_кишкового тракту, нормалiзацii процесу травленЕя.
    • Фармакокiпетпка. Препарsт Ее всмоктуеться i дiе у просвiтi кишкового тракту. BMicT таблетки захищевий кислотостiйкою оболонкою, яка запобiгае iнактивафi tфрмевтiв, що входять до склад Еязистал табл. N!20 препарату, хлористоводневою кислотoю шJryяка. Розчинення оболонки i вивiльнення ферментiв вiдбуваеться у тоякому кишечнику, тобто у лужному середовиЩi, яке е оптиммьвим для дрояву активностi ферментiв. Показатпя для застосувавяя, Легкий та середвiй ступеяi порушення зовнiш_ Eboceкpeтopвoi функцiI пЦшлунковоi залози при хронiчному панкреатитi, за вЕвятком випадкiв аагостреЕня хронiчного панкреатиту. Щля покращання травBoi фувкфi при впразковому колiтi, сивдромi подразЕення mвстого кишечнику, а також пiсля резекцii шлуяка..Щiарея неiнфекцiйпого походжевня, Iцо cydpoвo_ д)rсуеться здуттям та падмiрним видiлевяям газiв. Евзистал рекомеtlдуеться використовувати особам з }IормаlIьЕою функцiею шлуЕково-кишкового тракту для полiпшення перетравлювання ilKi в разi порушеЕь режиму рафовальвого харчувапня (вживаяпя веллrкоi кiлькостi iжi, вжи_ ванвя ,tсиряоi, смшкевоi або пезвичвоi iжi, верегулярЕе харчування тощо); при порушевнi ,KyвaJtbвoi функфi. Епзистал рекомендовано при пiдготовцi до рентге_ яологiчвого та ультразвукового обстеrкенвя череввоi порожЕини. Призвачаеться як допомiжний засiб для ефективного засвоювання жиророзчинвих BiTaMiBiB та деяких лiкарських засобiв (IIАСК, сульфавiламiдiв, антибiо_ w w w .4 bo ok .o r g тикiв). Спосiб застосуваRЕя та дози Еяаrrстад табл. Лil20. Призяачають дорослим по 1 таблетцi а невеликою кiлЪкiстю рiдиЕи пiд час або вiдразу пiсля коlкного при_ йому ixci. Таблетку не слiд розжовувати. В paai веобхiдвостi дозу можна збiль_ шити до 2 таблеток. Трива;riсть лiкуванвя мохе стаиовити вiд кiлькох днiв (при порушенвi травлеЕЕя вяаслiдок огрiхiв у харчувапнi) до кiлькох мiсяцiв i HaBiTb poKiB (у разi ЕеобхЦностi постiйноi замiсвоi терапii при хронiчних запальЕо-дис_ трофiчвих эахворюваянях шлунка, пiдшлунковоi залози, кишечнику, печiнки, ,ковчЕого Mixypa; у cTaнi пiсля резекфi та опромiвенкя; у похилому вiцi). ,Щiти старше б poKiB - по 1 таблетф 2-3 рази на добу пiсля iжi. Побiчqа дiя. При застосуваннi у рекомеrrдоваЕих доз8х побiчна дiя не спос_ терiга€ться. У поодивоких випадках мо)rсливе виЕикцеяня нудоти та дiареi, а та'кож таких реакфй пiдвищевоi чутливостi, як почервонiння шкiри, сльозотеча та чихання. Протппоказапвя. Пiдвrлщена чутливiсть до панкреатичних фермеятiв тварин_ Еого походжеввя, госцrий гепвтит, мехаЕiчна жовтявиця, мехаяiчна непрохИBicTb кишечвику, гострий панкреатЕт, багостреяня хронiчного панкреатиry. .Щiти до б poкiв. Передозуваппя. Не спостерiгалось. Особлцвостi застосуваtIЕя. Евзистал не слЦ приймати при гострому панкреа_ титi або пiд час зегостреЕЕя хронiчного паЕкреатиту. В перiод оду)fiа}rня або при розшпревяi дiети препарат можrrд приймати тiльки пЦ ваглядом лiкаря. Вастерепсеппя для дiабетпкiв: таблетка мiстить цукор. 3астосуваввя препарsту пЦ час вагiтностi та лактацii можливе тiльки у разi, коли oчiкyвaвa користь для Maтepi перевищуе потенцiйний ризик для плода або дIл,гиЕи. Препарат це впливае на швидкiсть психомоторЕих реакцiй, тому його моrкна призвачати паф€Етам, дiяльяiсть яких потребуе пiдвпщеноi уваги. Вааемодiя з iвшпмп лitсарсъкимЕ засобамп. Ензистал сприяе ефективному засвоюванЕю ,киророзчиIIЕих BiTaMiBiB, сульфавiламiдiв, антибiотикiв, IIACK. Вви:rсуе BcMoKTyBaBBi аа.rriза при тривалому застосуваннi. Умовп та термiп зберiгаЕЕл. 3берiгати в яедоgгуппому для дiтей, сухому мiсцi при температурi Ее вище 25 ОС. TepMiH придатностi 3 роки. -
    • .Щ,езiпфекцiйпий засiб <Клорсепт-25ь <Medentech Ltd.l (Iрландiя). Склад засобу, BMicT дiючпх та допомiясних речовип, мас, О/о: дихлорiэоцiавурат натрiю 62,Ь (дiюча речовияа); адипiпова кислота, бiкарбопат натрiю, - 37,б (доttомilкпi сульс}rат натрiю речовини). - i (Dорпrа витryску фiзико-хiмiчпi властивостi засобу. Васiб випускаеться у виг(Dipпra виробrrик лядi таблеток масою 4,0 г бiлого кольору iз запахом хлору. При розчивенвi одвiеi таблетклr у водi видiляеться 1,5 г активного хлору. Воднi розчини засобу прозорi, rg безбарвнi, iз слабкrrм запахом хлору. Призяачення засобу. Васiб <Клорсепт-2б> призначевий для дезiнфекцii пqзgрхонь примiщень, виробiв медичвого прязIIачення зi скла, пластмас, гуми, корозiйHocTiliKrrx металiв, бiлизни, посуду, для профiлактичвоi дезiвфекцii у лiкувально-тlрофiлактичних закладах, на комунальних об'ектах, закладах громадського харчуваЕвя та торгiвлi, дитячих закладах, спортивЕо-оздоровчих комплексах. Спектр антимiкробпоi дii. 3асiб tКлорсепт-25л мае бактерициднi (включаючи мiкобактерii туберкульозу), вiрулiциднi (включаючи збудникiв гепатитiв i ВIЛ), фуягiциднi (гриби роду Candida та патогеннi дерматофiти) властивостi. Токслrчrдiсть та безпеrпIiсlъ засобу: Ваеiб сКлорепт-25л згЦво з f)СГом 12.1.00776 належить до ПI класу помiрно небезпечпIIх речовиЕ при введеннi в шлунок. Слабо подразню€ шкiру та слизовi оболоЕки очей. Робочi розчини засобу у концевтрафях 0,1 ol, i вище (за активвим хлором) викликають подразЕенIIя BepxHix дихмьних шляхiв та очей. .o Методика та умовц прпготуваппя робочпх розчппiв. Робочий розчин засо<Клорсепт-25r готують в емальованих, скляних або пластмасових 1 таблетки у 10 л води. Термiп та умовп зберiгапЕя робочого розчпцу. TepMiB придатвостi робочих розчинiв - 2 доби за умови ix зберiгання у закрrrтому склявому, пла,стмасовому або емальованому (без пошкодЕсевня емалi) посудi при кiмнатвiй темпераryрi, у мiсцях, захищених вiд дii прямих сонячних променiв. Розчиц використовують з метою дезiнфекфf одпоразово. 3астереясевпя прtt роботi iз засобом. Роботи iз застосування для дезiЕфекцii робочих розчинiв засобу (Клорсепт-25л 0,015 %, (за активним хлором) ковцентрацii способами протираяня та занурення проводять iз викорrrстанням засобiв захлtсту шкiрrr та очей. До роботи iз засобом сКлорсепт-26, не допускаються особи з пiдвищеною чутливiстю до хлоровмiсних сполук. Слiд уникати потрапляння 0,015 % мiсткостях щляхом розчиЕенвя w .4 bo ok бу w w засобу на шкiру i в очi. Пiд час проведевня Bcix робiт iз дезiвфекцii слiд дотримуватись правил осо_ бистоi гiгiеtlи, забороня€ться пмити, пити i вrкивати ixty. Пiсля роботи обличчя i pyKrl слiд вимити водою з милом. Роботи, що пов'яэааi iз застосуванпям засобу *Клорсепт-2бr, веобхiдно проводити у примiщеЕнях, що добре провiтрюються. flримiщенвя, що пiмавi обробцi засобом, слiд провiтрити протягом l5Э30 хвилин. Озпаки гострого отру€Еrrя. 3а умови порушевня заходiв беапеки при роботi iз засобом мо)ltливе подразнення слизових оболоrlок очей (рiзь, сльозотеча) та органiв дихаЁня (дере в горлi, кашель, часте диханвя, видiлення з IIоса), почервопiвня та свербiж шкiри, може бути iоловний бiль. Ваходя першоi допомоги прш гострому (респiраторвому) oTpyeBIri засобом, При появi перших ознак отруеявя необхiдно вивести потерпiлого з примiщенвя на свiже повiтря sбо в примiщеЕня, яке добре провiтрюеться, прополоскати рот, горло, Hic, дати тепле пиття або молоко з питною содою (чаняа лох{ка. ва склянку). 3аходп першоi допомоги прп потрапляпнi засобу в очi. ffкщо засiб потрапив у очi, ix необхiдЕо вегайно добре промити проточною водою протягом 10-15 хвилин, пiсля чого заЕапати 1-2 краплi 30 7о розчину сульфацилу ватрiю. У разi веобхiдпостi звернутись до лiкаря. 3аходи першоi допомоги прх потрапляпнi засобу ва шкiру. При випадковому забрудяеннi шкiри розчином засобу сКлорсепт-25r слiд добре промити yparrieнy дiлянку проточною водою з мIIлом.
    • 3аходп першоi допомоги прй потрапляппя васобу в шлуЕок. При потраплявHi заiобу до шлуЕку веобхiдно дати випити потерпiлому кiлька склянок води, потiм 10-20 таблеток активованого вугiлля. У разi необхiдностi звернутЕсь до лiкаря. Павуваппя засобу. 3асiб <Клорсепт-2бr випускають у виглядi таблеток, упако_ ваЕих у пластиковi банки по 300 таблеток. Термiп та умовr зберiгаrrпя. TepMiH аберiг8нця засобу - 3 роки з дати виготовлеяЕя. Засiб та його робочi розчини ве займистi, вибухобезпечнi. 3асiб потрiбно зберiгати у прохолодному, темному примiщеннi, що провiтрюеться, окремо вiд лiкарських засобiв. прАктичнА роБотА N! 4 Визпачеппя паявностi бiлкiв, лсирiв, вуглеводiв у iжi Мета: навчитися визЕачати наявнiсть бiлкiв, жирiв i вуглеводiв у харчових про_ дуктах. Хiд роботи .o rg Матерiалш та обладпаtIЕя: хiмiчнi колби, пробiрки, лiйки, спиртiвка (або газова горiлка), пробiркотримач, пiпетка, порцелянова ступка з товкачиком, промитий пicoк, марля, 10 %-вий розчин NaOH, 1 Yо-вцй та 0,1 %-вий розчин CuSO., куряче яйце, солодке печиво, соняшникова олiя, насiння соЕяшвика. HicTb у розчинi бiлкiв. Вробiть висЕовки. Впзпачеrпя аtирiв .4 3. бiлок вiд жовтка, бiлок залийте холодною водою. Отриманий розчив профiль_ труйте крiзь складеку у кiлька шарiв марлю i злийте фiльтрат у колбу NЪ 1. (Diльтрат з колби N! 1 валийте у пробiрку, заповЕивши ii об'ем на 2б "/u. Що фiльтрату додайте в кiлькостi його об'ему 10 %-го розчину NaOH. YMicT пробiрки збовтайте та обереакно окремими краплиЕами додавайте 1 Ой_й розчцц CuSOn до появи синьо-фiалкового забарвлевяя, яке вказуе на наяв_ w 2. bo ok впзпачеппя бiлкiв 1. Пiдгоryйте розчцЕ бiлка курячого яйця..Щля цього розбийте яйце, вiддiлiть 1. Налийте кiлька краплин соняшниковоr олii у пробiрку та 3. 4. w w 2. заповнiть r1 водою. На поверхЕю води спливуть краплини Есиру. На фiльтрувальний папiр HaвeciTb кiлька краплиЕ олii. 3BepHiTb увагу на утворенЕя жирЕих плям. Розчавiть на фiльтрувальному паперi кiлька насiнин соняшника, зверпiть увагу па утвореЕIIя жирних плям. Вробiть висЕовки. Визпачекяя вуглеводiв 1. 3робiть екстракфю цукрiв iз солодощiв. Для цього розiтрiть товкачиком у порцеляновiй ступф 2-3 солодких печива. Розтерте печиво аалийте невеликою кiлькiстю води. Роэчив розмiшайте i додайте ще води. 2. Отриманий розчин профiльтруйте- крiзь складену у кiлька шарiв марлю i злийте фiльтрат у колбу Ni 2. 3. Налийте фiльтрат з колби N! 2 у пробiрку, заповЕивши ii об'ем яа 25 О/", додайте ще 3 мл 10 %-го розчину NaOH i 1-2 крапливи 0,1 % -го розчицу CuSO. та трохи пiску (щоб рiдину не викидало з пробiрки при нагрiваннi). 4. Пробiрку за допомогоiо пробiркотримача яагрiйте на полум'i спиртiвки (або газовоi горiлки) до кипiння, епрямовуючи oTBip пробiрки у бiк, де немае людей. Ва наявностi цукрiв розчив набувае цегляно-червоЕого кольору. 5. 3робiть висновки.
    • Викопавня роботи складу клiтив входять рiзнi органiчнi сполуки: лiпiди, вуглеводи, бiлки, нуклеiновi кислоти тощо. Часто ix молекули мають високу молекулярну масу, ,I[o тому ix називають макромолекулами. гiдрофобнi органiчвi сполуки, яерозчиннi у водi, але розЛiпiOч - перевахtно чиняються у rrеполярних розчивниках (ефiрi, хлороформi, ацетовi та iB.). Бйьпохiдяi вищих жирних кислот, Ьпйртiв або альдегЦiв. шiсть лiпiдiв - це Серед лiпiдiв розрiэвяють простi та складнi. Простi лiпiди побудованi iз сполучевих мiж собою эалишкiв жирвих кислот (або альдегiдiв) i спиртiв, наприклад сполуки, yTBopeHi внаслiдок вэаемодii молекул жири, Bocкrl. Складнi лiпiди простих лiпЦiв з iашими сполуками (наприклад, лiпопротеiди, глiколiпЦи, фосфолiпiди). ЛiпЦи виконують TaKi бiологiчнi фуrlкфi: - - евергетичну (у разi повного розщеплення 1 г жирiв видiляеться 38,9 к,Щж енергir); будiвельну, або структуряу (входять до складу клiтинних мембран, нервових волокон тощо); резервну; захисну (захист внутрilпвiх органiв вiд механiчвих а органiз, rg ушкодх(ень, - му вiд впливу рiзких змiн температури); регуляторяу (лiпiдву природу мають стероiдяi гормови, вiтамiни групи D - та iншi бiологiчно активнi деякi ВуzлевоOч .o (СНrО)", де п речовини). сполуки Карбону, що эдебiльшого вЦповiдають формулi - це дорiвнюе трьом i бiльше. bo ok 3межяо вЦ кiлiкостi MoBoMepiB, що входять до складу молекул, вуглеводи подiляють на моносахариди, олiгосахариди та полiсахариди. Моносахариди мiстити вiд 3 (трiози) до 10 (дексоаи) aToMiB Карбону. Олiгосахариди та вуглеводи, у якйх залишки молекул мовосахаридiв полiсахариди - полiмернi з'еднавi коваJIеrтним (глiкозидним) зв'язком. Олiгосахариди мiстять 2-10 моносахаридЕих лавок, добре розчипяються у водi й мають солодкий присмак. Полiмолекулярна маса деяких з них може сягати кiлькох сахариди - бiополiмери, мiльйоцiв. Вони майже tte розчицяються у водi i не мають солодкого присмаку. Вуглеводи можуть вступати у зв'язок з iвшими сполуками (глiкопротеiди вуглеводiв з лiпiдами). сполуки вуглеводiв з бiлками, глiколiпiди - сполуки (Dувкцii вуглеводiв: евергетичЕа, резервЕа, будiвельна (структурна), транспор- w lдr w Е, тна та захисна. w Е- .4 MoJt{yTb Бiлхч високомолекулярнi бiополiмери, мовомерами яких е залцшки амiцо, кислот. .Щвадцять осповних амiнокислот можуть спол]r.Iатись MirK собою у рiзвих поедн&ЕIIях за допомогою особливого типу ковалеrrтного (пептидного) зв'язку. ,Щипептид складаеться iз залишкiв двох амiнокислот, полiпептид - iз залишKiB вЦ 610 до кiлькох десяткiв амiнокислот Вiдомо чотпри piBпi просmровоi органiзафi бiлкiв: первинний, вторинвий, третицвий i четвертинний. Первинну структуру бiлкiв визнача€ певна послiдовнiсть рiзпrrх типiв амiпокислотних залишкiв. Вторинва структура характеризуеться' тим, що бiлкова молекула повнiстю або частксrво закручуеться у спiраль завдякц водвевим зв'язкам, якi вияикають мiж атомами Гiдрогеву NН-групи одного витка спiралi та Оксигену СО-групи iвшого. Третинна структура часто яагадуе грудку (глобулу) та icHye завдяки дисульфiдним зв'язкам. Четвертинна структура ацЕпкае шляхом об'еднання разом Ki.rrbKox глобул; 11 забезпечують гЦрофобнi, електростатичнi, водневi та iншi зв'язки. Простi бiлки, або протеiни, складаються лише з амiнокислотвих змишкiв, а складнi, або проте!ди, у своему складi мають також сполуки iяшоi природи. Бiлки здатяi до деватурацii та ренатурацii (змiни та вiдновлевня cBoei структури). .
    • визцачецпя бiлкiв Розчив у пробiрф став сипьо-фiалкового кольору. Ще свiдчить про наявнiсть бiлкiв у розчивi. Визпачеппя яспрiв При додаванвi в соняшяикову олiю води, розчив роздiлиться ва двi фази: знименшою щiльнiстю, На фiльтрувальному паперi зу буде вода, s зверху - олiя а олiя утворюе ясирнi плями так само, як i васiння соняшника, що свiдчить про значний BMicT олii в HaciHHi соЕяшника. Вшзвачеппя вуглеводiв Пiсля нагрiваЕня розчиIt у пробiрцi стЬв цегляно-червоного кольору, який свЦчить про яаявнiсть цукрiв у розчинi. лАБорАторЕI роБоти N! 3-б bo ok . or g Будова KдiTrrB пpoкapioтiв, рослин i тварин Мета: вивчити особливостi будови клiтин прокарiотiв i eyKapioTiB; вавчитися розпiзItаватЕ на схемах, постiйних мiкропрепаратах, мiкрофотографiях прокарiо_ тичнi та еукарiотичцi клiтини. Обладпаяпя i матерiали: мiкроскопи, предметнi i накривнi скельця, пiнцети, склянi i дерев'янi палички, препарувальнi голки; постiйпi мiкропрепаратй бактерiй, епiтелiю poToBoi порожнини, шкiрки цибулi, гiфiв гриба мукора; електронЕо_мiкроскопiчвi фотографи клiтин бактерiй, тварин, рослиц i грибiв. Хiд роботи 1. Пiдготуйте мiкроскоп до роботи. 2. При малому збiльшевпi мiкроскопа w .4 на постiйних мiкропрепаратах знайдiть клiтини бактерiй, грибiв, рослин, тЁарин. 3. Ва вiдсутвостi постiйЕих мiкропрепаратiв виготовте тимчасовi: а) стерилiзовавою скляною або дерев'яною паличкою звiмiть з поверхнi зубiв налiт цавколо ясев, переЕесiть його на предметне скло i накрийте накривЕим скельцем; б) виготовте препарат епiт€лiю poтoвoi пороЕ(нини в краплинi слини, для чого проведiть скляЕою паличкою по внутрiшнiй поверхнi щоки, переЕесiть ма- г) w цем; w в) зок Еа предметпе скло; виготовте препарат шкiрки м'ясистоi луски цибулi, для чого перенесiть шкiрку на предметЕе скло у креплину води та накрийте Еsкривним скель_ эберiть зi шматка хлiба абЬ овочiв цвiль бiлого кольору - грибницю муко_ ра; розмiстiть fi на предметному склi та накрийте накрйвним скельцем. 4. Розгляньте при великому sбйьшеннi мiкроскопа клiтини бактерiй, грибiв, рослив i тварив. Порiвняйте особливостi ix будови. 5. Роздивiться електроЕно-мiкроскопiчнi фотографii клiтин бактерiй, грибiв, рослин i тварив. Впайдiть клiтинну cTiHKy, плазматичну мембрану, ядро, ендоплазматичву ciTKy, комплекс Гольдrкi, мiтохондрii, пла.стиди, ваку_ олi. 6. 3робiть висновки. Впкопаrrпя роботи Клiтина основна структурЕо-функфональна одиЕиця Bcix эrсивих органiз_ MiB, елемеЕтарва бiологiчна сцстема. f{a клiтивному piBяi органiзацiТ повrriстю проявляютьса Bci ocHoBBi властивостi аlсивого: обмiв речовин i перетворення енер_ гii, адатнiсть до росту i розмножеяпя, руху, збереЙення i переда8а спадковоI iвформацii нащадкам тощо. Iсяують одноклiтиняi та багатоклiтивнi оргавiзми. Клiтина одноклiтинних i флiсним самостiйЕим оргапiзмом, який здiйспюе Bci жит_ icToT одночасно € Е= Е
    • TeBi фуЕкцii. Тому клiтини одвоклiтинних часто органiзованi складвiцrе, нiяс ба- гатоклiтинних. Клiтини багатоклiтинних icToT вiдрiзняються за особливостями будови: вови спефаЛiэуютьсЯ ва здiйсненнi лише певних функцiй. Фувкцiовуваявя багатоклiтинних оргавiзмiв як Флiсяих бiологiчних систем можливе лише внаслiдок взаемодii клiтиц рiзних типiв. валежно вiд рiвня,оргавiзацii клiтин, Bci оргавiзми подйяють на два Еадцарства: Прокарiоти та Еукарiоти. Клiтиrrи прокарiотiв-- бактерiй i фавобактерiй не мають ядра та бiльшостi iнших органел. HaToMicTb клiтини eyKapioTiB грЕбiв, рослин i тварин органiзовавi складнiше зокрема, завжди вмiщують одве або кiлька ядер та рiзвомаяiтнi органели. Клiтини складаються з поверхневого апарату та цитоплазми. Поверхневий апарат оточу€ вЕутрiшнiй BMicT клiтини. .Що його складу входять плазматичЕа мембрана, вадмембравнi та пiдМембравяi структури. Ввутрiшне середовище клiтиви - цитоплазма, у клiтин eyKapioTiB роаташоваЕа мiж плазматичною мембраною та ядром. .Що ii складу входять рiзяi органiчнi та неоргаяiчнi сполуки, а також клiтиннi структури: орга,цели та включення. Оргавели - постiйнi клiтипнi структури, колсца з яких виковуе пев- w w w .4 bo o k. or g н1 фуЕкцu. клIтиннi включенЕЯ - яепостiйнi структури клiтини, якi Mo)fiyтb з'являтися та звикати у процесi життедiяльностi клiтини. Yci клiтияИ обмеженi lrпазматичною мембраною, яка эабезпечуе обмiв речовин iз навкоЛишнiм середОвищем, а в багатоклiтинвпх органiзмах взаемодiю клiтин мiж собою. Ввутрiшве середовище клiтиви подiлепе ввутрiшньоклiтиЕними мембранами на oKpeMi фуякцiональнi дiлянки. Ide необхiдяо для розмiщенвя певяиХ молекуЛ (фермеятiв, пiгмеятiВ та iH.), а такохс роздiлу просторово яесумiсних процесiв обмiну речовив та перетворевня евергii, захисту певЕIлх дiляЕок клiтини вiд дii ферментiв тощо. Yci рiзноманiтнi мембранвi структури клiтия мають подiбвий хiмiчяий склад та особливосТi оргавiзацii. Клiтиннi мембравИ складаються з лiпiлiв, бйкiв i вуглеводiв. Молекули лiпцiв розташовавi у два шари. Бiлки роамiщецi мозаiчно: одвi э ниХ перебуваютЬ на зовнiшвiЙ або на вяутрiшвiй поверхнях мембрая, iяшi - заглиблевi у товщу мембрави або перетивають мембраrrу наскрiзь. МембравHi вуглеводи Jrгворюють комплекси з молекулами бiлкiв або лiпiдiв. Рiзвi сполуки, необхjднi для життедiяльностi клiтин, а Talсorlc продукти обмiяу речовиIr перетинають плазматичЕу мембрану за допомогою механiзмiв пасивяого iц активпого транспорту. ПрикладоМ пасивцогО трапспорту € дифузiя. Дктиввий тр&Еспорт через бiологiчнi мембраяИ пов'язаниЙ зi звачними виц)атами енергii i здiйсвюеться за допомогою ка.пiй-натрiевого Irасоса чи цитозу. Роэрiзяяють два ocHoBBi види цитозу: фаго- i пiноцитоз. 3авдяки фагоцитозу деякi тваринвi клiтиви эахоплюють твердi частки, пiноцитозУ клiтивИ Bcix оргаяiзмiв поглинають розчиЕи. над плазматичяою мембраяою розташований поверхневий апарат. У клiтинах грибiв i рослин плазматичва мембрана ззовнi вкрита бiльш-мевш щiльною клiтияною стiнкою. У рослин воlrа включа€ зiбранi в пrIечки водонерозчrнвi волоконцЯ полiсахаридУ целюлозИ та своерiдний каркас (матрикс). Мацrикс 5lTBoревий iншими полiсахаридами, ваприклад пектином, гемiцелюлозою. 3алеrкво вiд типУ тrсанIIЕ i виковуваних цими функфй, до складу клiтиввоi стiвки рослив моrкуть входити й iпшi речовини: лiпiди, бiлки, неорганiчнi сполуки (дiоксид силiфю sior, карбонати та фосфати кальцiю тощо). Клiтинвi стiвки здатнi дерев'янiти, тобто промirхки мiяс волоконцями целюлозЕ заповнюе полiсахарид лiгпiн, який вадае стiякам додатковоi мiцностi. У рiзвиХ груп грибiВ осЕову кЛiтивноi стiнки складають полiсахариди. KpiM целюлови, це моfiсе бути вiтрогеновмiсний полiсахарид хimuн, який пiдвищуе мiццiсть, глiкогеН тощо. .ЩО складу клiтивних cTiHoK деяких грибiв мож5rть входити TeMBi пiгменти (мелонiнч) та iншi сполуки. освовна фуякцiЯ клiтиняоi стiнвп - опорЕа, для пiдтриманвя форми клiтини. Iншi функцii - Ьахисна.'охорояа ввутрiшнього BMicTy клiтиви вiд механiчних ушкоджень i транспортпа.' перемiщення води тд iнrдих сполук у клiтиrгу та за if межi.
    • Клiтинна cTigKa мае багато дрiбних oTBopiB - пор, якi слолучаються з подiб_ Еими утвррами сусiдвiх клiтин. Через них BMicT однiеi клiтипи з'еднуеться змiстом сусiднiх за допомогою цитоплазматичних тяlкiв - плазмоOесмНадмембраннi комплекси тваринних клiтин представленi елiкока.цiксом. Щей тоненький цар (у декiлька десяткiв яавометрiв завтовшки) складаеться зi сполук бiлкiв i лiпiдiв з вуглеводами. Глiкокалiкс эабезпечуе зв'язок клiтини з навколишвiм середовищем, через нього клiтина сприймае подразники довкiлля. 3авдяклr наявrrостi с}ермеятiв, глiкокалiкс моясе брати yt{acтb у позаклiтинвому травленвi. KpiM того, BiH забезпечуе зв'язок мiэлс клiтивами у багатоклiтиЕЕих з .o rg тварин. Щитоскелет належать до пiдмембранних KoMIuIeKciB клiтrrн. BiH утворений з мiкрониток (мiкрофiламентiв) i мiкротрубочок, якi викобiлкових структур Еують опорну функцiю, Елементи цIlтоскелета сприяють аакрilrленню в певЕому поло;кеннi оргавел i ix перемiщеяню в клiтrднi. будь-якоi еукарiотичноi клiтини, у якiй зберiЯOро - обов'язкова складова га€ться спадкова iнформацiя. Лише деякi типт,r клiтив eykapioTiB втрачеють ядро у процесi свого розвитку, наприклад еритроцити ссавцiв чи ситоподiбнi трубки рослия. У баrатьох клiтин е лише одЕе ядро, але е клiтиви, якi мiстять кiлька не мають i або бiгато ядер, Клiтиви прокарiотiв - бактерiй цiавобактерirl сформованого ядра. ix спадковий матерiал не вiдокремлений вiд цитоплазми мембраввою оболонкою та представлений кiльцеподiбною молекулою.ЩНК. Вона прикрiплена до внутрiшяьоi поверхпi плазматичвоi мембрави. i заповвенi рiдвною. У травних Вакуолi - порожниЕи, oTo.reHi мембраною вакуолях перетравлюються поживнi речовини та мiкроорганiзмrr, що надходять w .4 bo ok у клiтиву. Вакуолi рослинних клiтин заповненi клiтинним соком, ix функцii: w w пiдтриманвя ввутрiшньоклiтинного тиску, накопичення запасних поживних речовин, кiнцевих продуктiв обмiну або пiгментiв. Скоротливi вакуолi трапляються у клiтинах прiсвоводних одноклiтинних тварин i водоростей. BoHrr регулюють внутрiшньоклiтинвий тиск. KpiM того, цi органели забеэпечують виведевня з клiтиви деяких розчиIIцIIх продуктiв обмiяу речовиЕ. Комплекс Гольдхсi включае купку пласких мiшечкiв, оточених мембранапоруч з ними розташованi пухирцi та кавальцi, (Fункцii компми - диктiосом, дексу Гольджi: вакопичення i змirrа речовин, ixBc пакувавня у мембрани, транс_ порт пухирцiв по клiтинi або виведення аа ii MerKi. KpiM того, ця органела забез_ печуе синтез деяких полiсахаридiв. органели клiтин eyKapioTiB, поверхневий апарат Мiтоховдрii та пластиди - яких складаеться з двох мембран. 3овнiшня мембраяа мiтохондрiй гладенька, а внутрiшня утворюе вгини всере_ диЕу органелII - кристи. На поверхнi внутрiшвьоi мембрани е грибоподiбнi утвори - АТФ-соми, якi мiстять комплекс фермеятiв, веобхiдних для сивтезу АТФ. Внутрiшвiй простiр мiтоховдрiй заповнений напiврiдкою речовиною - матриксом, де мiстяться рибосоми, молекули ДНК, iPHK, тРНК тощо. Освовна функфя синтез АТ(D, мiтохондрiй - оргаЕели клiтин ПласпuОч рослиЕ i деяких одноклiтинних тварин. Вiдомо хлоропласти, хромопласти, лейкопласти, якi рiзвяться за три типи пластид эабарвлеввям, особливостями будови та фуякцiями. пластиди зелеЕого кольору, який зумовлений пiгментом хло_ Хлоропласrпч рофiлом. У них вiдбуваються процеси фотосинтезу. Зовнiшвя мембрава хлоропластiв гладенька, а внутрiшня утворюе вцрости, спрямованi всередину матрик_ мають вигляд пласких виловfiiеяих складок (у виглядi са. Одчi а них _ ламели капальфв або пухирцiя). Мiж ламелами розташовавi iпшi вирости внутрiшпьоi мембрави хлоропластiв .:- тилакоiди, якi вагадують сплющевi вакуолi або мiшечУ тилакоiдах мiстяться ocBoBHi пiгмевти ки. Тилакоiцп зiбранi у групи -,граЕи. (зокрема, хлорофiли) та Bci ферменти, веобхiдвi для адiйснення фотосшнтезу. беабарвнi пластиди рiэноманiтвоi форми, у яких зацас&ються Леilхопласtпч деякi сполуки (крохмаль, бiлки тощо). У них вiдсутня розвинена системи ламел. ЕЕ r.lэ
    • l Хромопласпч пластиди, забарвлевi в рiзнi кольори. Хромопласти Еадають Ееввого забарвленЕя пелюсткам KBiToK, плодам, листкам тощо. ВЕутрiщяя система мембрав у хромопластах вiдсугвя або ж утворен8 окремими тилакоiдами. Ьзок з зубвого вальоту, у яколду мохсяа побачlлти рiзвомавiтrrих представнихiв мiкробвоi флорп !орожвиtlu рФа: пмочкоподiбвi, Рцс. 1. кокоподiбвi форми, великi ф}во-бактерý, звитi формrl :,:t.;. rg Рис 2. Епiтелiй poToBoi поролсвиви k. o @Щfi, Рис. 8. Клiтиrrп шкiрки м'ясистоi луски цибулиЕи: w - ццбаля; В оболонка клirпuнu,2 -клimuнч епiOеряu: В - цumоплазпа,3 - - окрепо клiлfuurла яDро,4 - яDерце,5 вакуоль - w w - А .4 bo o ,,-ffi Рис. 4. Грuбвиця мукора ЛАБОРАТОРНА РОБОТА лЁ 6 Спостереясеввя явшщ плазмолiзу та деплазмолiзу в клiтпЕах IrocJIпE Метаз спостерiгати рух цитоплазми в клiтивах рослиЕ; дошЦити явища Iшазмолiзу i деплаэмолiзу. Оdладва-.я i матерiалп: свiтловi мiкроскопи, предметвi i вакриввi скельця, пiяцети, препарувальяi голки, фiлътрувалъвrй папiр, дистильоваяа вода, 9 О/о-й 8одЕий розчив хлориду Еатрiю, м'ясист8 луска цибулi або листок елодеi. 1. IIiдготуйте мiкроскоп 2. Виготовте тимчасовий Хiд роботп до роботи. мiкропрецарат живих клiтив шкiрки соковитоi.rryски цибуливи або листка елодеi, пoмicтiтb ix у крапливу води Еа предметЕе скло i Еакрийте накривнцм скелъцем.
    • дiляяку iз живими клiтинами. При великому збiльшенвi мiкроскопа простежте за рухом цитоплазми i хлоропластiв (эа необхiдвостi пiдiгрiйте препарат до 3. Розгляrrьте препарат при маJIому збiльшеннi мiкроскопа, виберiть +38...40 "С, вводячи пiд пакривяе скло теплу воду). 4. 3aMiBiTb воду пiд накривяим скельцем розчияом хлориду натрiю: з одного боку скельця введiть розчин хлоtriиду натрiю, в з iншого (для видшIеЕня води прикладiтъ фiльтрувальrrий папiр. Простежте з-пiд вакривного скельця) вiдшаруванням цитоплазми вЦ клiтивцоi стiнки. за явищем плазмолiзу 5. Пiсля завершеняя процесу плаамолiзу замiпiть розчив хJIориду ватрiю пiд накривним скельцем Еа дистильовану воду. ,Щля цього з одIrого боку накривЕого скельця введiть дистильовапу воду, а з iвшого, щоб видЫити розчин хлориду ватрiю, прикладiть фiльтрувальний папiр. Простеrкте за вЦвовлеввям об'ему цитоплазми. явищеrч деплазмолiзу - 6. 3робiть висновки. Вшсопаппя роботх bo ok .o rg Прояиквiсть клiтцнвих cTiHoK рослия проявляеться ,""щu* плазмолiзу i де" rrлазмолiзу. IIаприклад, якщо клiтиву помiстити у розчиЕ з концентрафею солей вищою, вiж у цитоплазй, m вода виходитиме з клiтини вазовпi. Ще спричиrrяе вiдшарування пристiЕкового шару цитоплазми вiд клiтинявпще пlазмолiзу поi стiвкп. Якщо ж клiтипу внести в розtIин солей s нижчою концентрацiею, нiж у fi цптоплазмi, то спостерiгають зворотвий процес: вода надходитиме в клiтину, внаслЦок чого зростатиме ввутрiшньоклiтиrrний тиск. L|,ей процес ндзивають de- w w .4 плазмолiзом. w Явище плазмолiзу (1): за умов високоi ковцентрацii солеr-r у позаклiтиввому середовиIчi вода залиша€ клiтияу, вяутрiшвьоклiтиняий тиск змеашуеться i цитоп.liавма вiдшаровуеться вiд клiтияноi стiнки. Явище деплазмолiзу (2): за умов визькоi ковцевтрафi солей у позаклiтиввому середовищi вода надходить до клiтпни i внутрiшвьоклiтиrlпий тиск зроста€. ЛАБОРЛТОРНА РОБОТА J.Jъ 7 Мiкроскопiчпа та уJrьтрамfuсроскопiчпа будова ядра Мета: ознайомитися з особливостямв будови ядра; навчитися розпiзнавати ва схемах, постiйних мiкропрепаратах, мiкрофотографiях структури ядер. Обладцаппя, матерiалп та об'ектп дослiдrlсевня: мiкроскопи, предметнi i накриввi скельця, препарувмьпi голки, пiнцети; фiльтрувальний папiр; елодея, постiйвi мiкропрепарати яйцеклiтини жаби т& слиявцх заJIов мотиля (личинхiровомiд), мiкрофотографii хромосом, клiтиви кш яекровосисвих KoMapiB слиЕних залоз мотиля. Хiд роботп Варiапт 1 1. При малому збiльшеннi мiкроскопа розгляньте постiйний мiкропрепарат яйцеклiтиви жаби.
    • 2. 3найдiть на препаратi велrrкi кулястi яйцеклiтинrr, сiточенi дрiбними фолi. кулярними клiтипами, що мають видовженi ядра, забарвленi в синьо-фiал3. ковий колiр. 3BepBiTb уваry Еа цитоплазму яйцеклiтиrrп rкаби, аабарвлену в рожевий колiр. 4. 3найдiть велике ядро, розтешоваЕе в центрi,клiтини. 5. 3BepHiTb увагу на численЕi ядерця рiзного розмiру всередиЪi левi в темно-фiалковий колiр. 6. 3амалюйте яйцеклiтиЕу жаби, зазначивши ва маJIюЕку плазму, ядро, ядерця. 7. Роагляньте електронно-мiкроскопiчнi 8. деталi будови. Вробiть висновки. ii ядра, забарв- оболонку, цито- фотографii ядра та знайдiть oкpeмi пакр!Iвним rg Варiапт 2 1. Пiдготуйте мiкроскоп до роботи. 2. Прп малому збiльшеянi мiкроскопа на постiйному мiкропрепаратi знайдiть клiтинrr слинвих залоз мотиля. Ва вiдсутностi постiйного мiкропрепарату виготовте тимчасовий: покладiть на предметне скло личинку комара, вiдокремте за допомогою пiнцета першi два iii сегмевти. Слиннi змози (овальнi дрiбвi тйьця бiлого кольору) видалiть з личинки розчавлеяням разом iз червоЁуватою рiдиною гемолiмфою на предметЕому склi, вакриЙте ix - склом. - ok .4 5. аалоз мотиля, у яких знайдiть cxoжi Еа посмугованi лiпii Bi здугтями велетенськi хромосоми. У мотпля BiciM хромосом, аJIе в клiтинах сливвих за.rtоз вони мають вигляд чотирьох, оскiльки гомологi.rнi хромосоми з'едванi попарно. Порiвяяйте побачене з мiкрофотографiями хромЬсом клiтин слиtlних залоз мотиля. 3робiть вtrсЕовки. bo 4. .o 3. При велIlкому збiльшевнi мiкроскопа розгляЕьте клiтини слипяих w w Вrrкоrrаrrпя роботп ЯOро обов'язкова складова будь-якоi еукарiотичЕоi клiтиви, у якiй зберiгаеться спадкова iнформацiя. Лише деякi типи клiтин eyкapioтiв втрачають ядро у процесi свого роавитку, наприклад еритроцити ссавфв чи ситоподiбнi трубки рослиЕ, У багатьох клiтин е лише оjЕе ядро, але е клiтини, якi мiстять кiлька w або багато ядер. Рис. 1. Мiкроскопiчна будова ядра Ядро складаеться з поверхнеЬого апарату i вяутрiшнього середовища (матриксу). Поверхневий апарат утворениiа двома мембрана,ми - зоввiшньою те внугрiшвьою, Mia< якими е щiлиrrа 20-60 ям завширшки. У деяких мiсцях зовяiшня мембрана сполучена з внутрiшньою яа.вколо oTBopiB - ядерЕих пор. Ядерний матрикс склада€ться з ядерного соку, ядерець i ниток хроматину. Хропаmчн яиткоподiбнi структури ядра, yтBopeвi з бiлкiв i нуклеiвових кислот. Пiд час подiлу клiтиви ниткп хроматиЕу ущiльнюються i з rrих формуються хромосоми. Освову }ромосоми становить дволанцюгова молекула ДНК в поедвапвi з ядерЕими бiлками.
    • bo ok .o rg i не мають сформованого Клiтини прокарiотiв - бактерiй цiанобактерiй ядра. ix спвдкоций матерiал не вЦокремлений вiд цитоплазми мембраяною оболоякою та представлевий кiльцеподiбною молекулою.ЩНК. Вона прикрiплена до ввугрiшвьоi поверхвi плазматичяоI мембрани, У прокарiотiв,Щt{К не пов'язана з ядеряими бйками. Отже, типовi хромосоми, якi в клiтивах eyKapioTiB розташоваяi в ядрi, у прокарiотiв вiдсутнi. .Щiлянка цитоплазмп, на якiй роэташовавий спадковий матерiал прокарiотiв, мае назву нуrcлеоiO. Таких дiлянок у клiтинi може бути одна чи двi, У багатьох клiтипах бактерiй поряд з кiльцевою молекулою ДНК, що входить до складу вуклеоЦу, у цитоплазмi присутнi кiльцевi молекули,ЩНК, не прикрiпленi до плазматичноi мембраяи. Вови отримали назву позахромосомвих фа*торiв спадковостi,- плаэмi0. Плаамiди знайдевi також у клiтиuах eyKapioTiB. Ie кiльцевi молекули ДНК у двомембранних органелах - мiтохондрiях i пластидах. Кожва хромосома склада€ться з двох хроматид, якi спол5пrевi мiж собою в дйявцi первинноi перетяжки - центромериt де розташований пластинчастяй ут_ Bip у виглядi диска. Пiд час подiлу клiтини до центромери приеднуються tlитки верете8а подiлу. Клiтици кожного виду eyKapioTiв мають свiй особливий вабiр хромосом - карiотип. Хромосоми, подiбнi за будовою i набором генiв, називають гомологiчвими, вегомологiчвими. Виняток ста_ а Ti, що вiдрiзвяються за цими показЕrками, новлять лише cTaTeBi хромосомц, якi у представникiв однiеi зi статей кожЕого виду розрiэняються за розмiрами i особливостями будови. ix називають гетероаутосом. Карiотип MorKe змiнюватись хромосомами, ва вiдмiву вiд нестатевих уваслИок мутафй. MyTaHTHi особини (мутавти) часто не здатвi схрещуватися з особинами, якi мають нормальний карiотип, i аалишати плодючих нащадкiв. MyTaHTBi змiни хромосомного вабору або структури окремих хромосом можуть спричивяти рiзвомавiтвi зФ<ворюваяЕfi. ДослЦження карiотипу людияи ма€ w w w .4 в&экливе значеЕня для дiагностики tr спадкових захворювань. TaKi дослiдження дають можливiсть виявити багато спадкових зý(ворювавь на paHHix етапах емб_ рiонального розвитку. Вивчення карiотипу мае в&жливе значення в систематицi для роапiзяававвя близьких за будовою видiв (видiв_двiйвикiв). I Рцс. 2. ffйцеклiтина: - цumоплазма,2 - я-Oро,3 - оболонrcа,4 - фолiкумрнi клimчпч Рис. 3. Хромосоми людиttи перед подiлом ядра
    • l лАБорАторнА роБотА, Ni 7 Впвченпя будови одпомембравпltх оргапел Мета: озвайомитися з будовою одномембранних оргенел у клiтинах тварин i лив, i рос- Матерiалп та обладцанпя: цибулина цибулi рiпчатоi, мiкроскоп, препарувальвий набiр, пiпетки, фйьтрувальяий папiр, предметнi та вакривнi скельця, розчин йодиду калiю, культура з живими iнфузорiями або постiйвi мiкропрепарати iяфуаорii туфельки, таблицi сБудова клiтиниr та *Iвфузорiя туфелькаr, елекцrояно-мiкроскопiчнi фотографii тваринних та рослинних клiтин. Варiапт 3. 4. 5. 6. тини. При бiльшому абiльшеннi мiкроскопа (10'-20) зЕайДть у клiтивах великi вакуолi, якi можуть охоплювати майэке весь обсяг клiтиви. Вавдяки w w w .4 цьому зерЕиста цитоплазма зоЛотистого кольору набувае вигляду тяrrdв або прлrстiнкового шару. 7. Не змiщуючи препарат на предметяому столику, aaMiHiTb об'ектив (застосуйте об'ектив бiльшого збiльшення). 8. Порiвняйте клiтиви, побаченi вами у подi зору мiкроскопа,. з клiтиЕами, зображеними на таблицях. 9. Вробiть висновки. Варiапт 2 1. Пiдготуйте мiкроскоп до роботи. 2. Приготуйте тимчасовий препарат iнфузорii туфельки. 3. При малому збiльшеннi мiкроскопа на тимчасовому чи постiйвому Milcpoпрепаратi знайдiть клiтиЕи iнфузорii туфельки. 4. Прlr великому збiльшепнi мiкроскопа (бажаво на постiйвому мiкропрепаpaTi) знайдiть та роздивiться скоротливi та TpaBHi вакуолi, 5. Порiвняйте клiтини, побаченi вами у полi зору мiкроскопа, з клiтинами, зображеними ва таблицях. 6. Вробiть висновки. BapiaHT 3 1. Розгляньте електроЕЕо-мiкроскопiчвi фотографii твариЕних i рослинних 2. 3. клiтин. Визначте, якi з одномембранвих оргаЕел моrfiЕа на вих помiтити. Охарактеризуйте цi оргаяели, заповЕивши таблццю за зразком: Оргавела 4. ] i ! i i l Ретельво протрiть предметне скло серветкою. Пiпеткою HaHeciTb на нього 1-2 краплi слабкого розчиву йодиду калiю (BiH забарвлюе цитоплвзму у свiтло-rковтий колiр). 3айвий розчия видалiть аа допомогою фiльтрувмьного паперу. Сlальпелем дбо лезом безпечноi бритви вiд соковитоi луски цибулини вiдрiхсте смужку завширшЕи 3-4 мм, переламайте ii вавпiл i знiмiть пiвцетом тонеЕьку,верхЕю шкiрку. Шматочок шкiрки покладiть у крапливу йодхду кrшiю на предметному склi та розправте його препарувальвою голкою. Сухе Еакривве скельце вертикальво поставте поруч iз краплиЕою йодиду калiю i обережно опустiть його. Виготовлеяий препарат покладiть на предметний столик мiкроскопа i розгляньте його, використовуючи об'ектив малого збiльrпеняя. Роздивiться контури клiтивних cTiBoK, у яких подекуди помiтпi пори. Повiльно перемiщуючи препарат по столику, виберiть у полi зору 3-4 клi- or g 2. 1 ] роботrr bo ok . 1. Хiд : 3робiть висновки. особлйвостi бчлови (Dункцii у клiтинах яких оргднiзмiв
    • У клiтивах eyKapioTiB Щикоrlаяпя роботи € оргаЕели, оточевi однiею мембраною: ендоплазматич- rg на ciTKa, комплекс Гольдлсi, лiзосоми, вакуолi, пероксисоми. ЕнOоплазмапччна сiп7ка система пороrкнин у виглядi мiкроскопiчяих канальцiв та ix потовцень. Розрiзняють два рiзновиди ендоплазматичноr сiтки: зер_ fiисту та незеряисту. Зеряиста ендоплазматична ciTKa на cвoix мембранах мае бiосиятезi бiлкiв. Еа мембранах рибосоми, одна з ri основвих функцiй - участь у везернпстоi ендоплазматичноi сiiки рибосом Еема€, там синтезуються лiпiди, вуглеводи, деякi гормони. Rомплекс ГольOжi включае купку пласких мiшечкiв, оточених мембранапоруч з ними розташованi пухирцi та канальцi. ФувкцiI комми - диктiосом, rl.пексу Гольджi: накопичення i змiна речовиЕ, ix пакування у мембрани, транспорт пухирцiв по клiтивi або виведеЕня за ii меэкi. KpiM того, ця органела забезпечуе сиrrтез деяких полiсахаридiв, Комплекс Гольджi бере участь у формуваннi лiзосом, акросом, а також скоротливих вакуоль. Лiзосоцч мiкроскопiчнi пухирцi, оточенi мембравою, мiстять рiзноманiтнi ферменти, здатвi розщеплюватя рiзнi сполуки, забезпечуючи процеси внУтрiшньоклiтинного травленЕя. Однi з лiзосом, злпваючись з пiноцитозвими або фа_ гоцитозними пухирцями, беруть участь у формуваЁнi травних вакуоль, iншi у перетравлеЕяi окремих компонентiв клiтин, цiлих клiтив або ix груп. Вакуолi поро)rtвЕви, оточенi мембраною i заповвенi рiдиною. У травпих вакуолях перетравлюються поживнi речовини та мiкроорганiзми, що надходять bo ok .o у клiтиву. Вакуолi рослиЕних клiтин'заповяенi клiтиввим соком, ix функцii: пiдтримання внутрiшвьоклiтинного тиску, накопичення запасцих поживЕих ре- w w води. w .4 човин, кiнцевих продуктiв обмiву або пiгментiв. Скоротливi вакуолi трапляються у клiтинах прiсноводних одвоклiтиввих тверин i водоростей. Вони регулюють внутрiшяьоклiтиняий тиск. KpiM того, цi оргаяели забезпечують виведення э клi_ тини деяких розчинних продуктiв обмiну речовин. Пероксисоми, або мiкротiльця, -' органели кулястоi форми, оточенi мембра_ Еою. У них мiстяться piэHoMaHiTHi ферменти, зокрема Ti, що забевпечують пе_ ретворенвя жирiв па вуглеводи та розщеплеЕня гiдроген пероксиду до кисяю та ж# Рис.1. Клiтшrи соковитоi луски цибулияи - Рис. 2. Iвфузорiя-туфелька: paOia,ltbHi каналч сЕороmлuвi пахuрцi,2 -
    • Органе- d Uистема порожнин у виглядi мiкроскопiч_ Функцii UсоDливостl оудови ла у клIти_ Еах яких пппяяi Ё, о d Е. 6 о н вих каIIаJIьцiв та ix потовrцень. Вояи обмежеЕi мембравою та сполJrtIаються мiж собою. Розрiзняють два рiзвовиди ендо_ пJIазматичноI сiтки: зернисту (на cBoix мембранах мае рибосоми) та Еезеряисту мiшечкiв, оточеЕих - к мембранами дяк_ Tiocoм, порrI з Еими розташоваяi пухирцi та кавмьцi rr Ф Е .4 w Мiкроскопiчвi w пухирцi, оmченi мембраною, йстять рiзвомавiтвi фер- w Ф менти Пороlкнини, оточенi мембраЕою i ваповHeHi рiдипою о Е d Ф У яьому яакоIIичуються i пев_ Еим часом змiнюються деякi сполуки (ваприклад, бiлки, якi Mortcyтb сполlrtlатцся з вугле_ Гваринцi i росливвi клiтиви водами *69 д!пiламп). Речовияц, якi надiЙшли до мiшечкiв комплексу Гольджi, сортуються за хiмiчним складом i призвачеяням та згодом у виглядi пухирфв, оточенпх мембравою, вИокремлюються вiд цiеi оргавели. У мiшечках також сиЕтеауються деякi полiсахариди. Бере 5пrасть у побудовi Iшазматичяоi мембраЕи та у формуBaHHi лiзосоlч. У росливяих bo id Е полiс8харидiв ok о Е незервиетоi ендоплазматичвоi синтезуються лiпци, вуглеводи, деякi гормони. На яих вiдбуваються процеси обмiну деяких .o д о о клiтини gамос /пвбппам Купка тшаских Е ciтKa бере }пrасть у бiосивтезi бiлкiв, компоЕеIIтiв клiтиЕцих мембраЕ. На мембранах aMi l Тварияпi i росливвi rg Ё 8ерниста еЕдоплазматичяа клiтинах у комплекi Гольджi утворюються фрагменти клiтивяпt етiяки баоезпечуючи процеси внут_ Тваринпi i росливвi рiшньоклiтицного ц)авлецня. Беруть }цасть у iфрмуваввi клiтивл траввих вакуоль, iншi - у пЕ)етравленЕi окремих компо- EeETiB клiтиЕ, цйих клiтия або У травЕих вакуолях перетрав_ люються поживнi речовици та мiкрооргавiзми, що надходять у клiтину. Вакуолi росливЕих клiтия пiдтримують ввутрiшrrьоклiтинний тиск, вакопичують запасвi полсивri речовини, кiuцевi продукти обмiву або пiгмеdти. Скоротливi вакуолi трапляються у клiтияах прiсноводЕих одЕоклiтиЕЕих твария i водоростей. Вови реryлюють внутрiшньоклiтиняий тиск. KpiM того, цi оргавели забезпечують виведеЕяя з клiтици деяких,розчипЕих продуктiв a6.rit,, Тваринвi i рослиннi клiтиЕи l l ]
    • ЛАБОРАТОРItЛ РОБОТА ЛЪ 8 Впвчевдя будовп двомембравних оргаЕел Мета: ознайомитися з рiзвоманiтнiстю двомембраяних оргаЕел. Обладпаiвя, матерiали та об'екти дослiдпсепвя: е'лодея, традесканцiя, стиглi пло_ ди горобиви, шипшини, перцю, глоду, коренеплоди моркви; препарувальний набiр, предметнi i накривяi скельця; фiльтрувальвий папiр; мiкроскоп, табЛИф' ПiДРУrВИК' хiд роботи 5. .o rg Варiапт 1 Розгляньте хлоропласти в клiтивах елодеi. 1. Витримайте елодею у теплiй водi (20-25 О С) протягом 30-40 хв при яскра_ вому освiтлевпi. 2. Виготовте тимчасовий мiкроскопiчний препарат: вiдокремте листок елодеi, помiстiть його на предметне скло у краплину води. .Щодайте водпий розчин йоду в йодиду калiю (для цього у певеликiй кiлькостi води розчиЕяють 0,б г йодиду ка.rriю, додають 1 г кристалiчного йоду i доводять об'ем розчину до 100 смЗ). Накрийте листок елодеi вакривЕим скельцем. 3. Розглявьте препарат при малому эбiльшеннi мiкроскопа. BBepHiTb уваrу на колiр i форму хлоропластiв у клiтинах. 4. ВамалЬйте одну клiтияу листка елодеi з хлоропластами. Пiдпишiть на малюЕку структури клiтиви, якi ви помiтпли за допомогою мiкроскопа. 3робiть висновки. w w w .4 bo ok BapiaBT 2 Розгляпьте хромопласти в клiтивах стиглих плодiв шипшиви, горобини, перцю чи кореЕеплоду моркви. 1. Протрiть предметяе i накривяе скло сухою серветкою. Пiпеткою BaHeciTb на предметне скло краплипу води. 2. ПрепарувальЕою голкою яадiрвiть шкiрку оплодня шипшини (горобиви), наберiть ва кiвчик голки ц)охи забарвлевого м'якуша та BBeciTb його у воду Еа предметЕому склi. Голкою злегка роэiтрiть м'якуш i накрийте накряввим скельцем. 3. При MaJrolr]r збiльшенвi мiкроскопа знайдiть мiсце, де клiтини лежать наймеяш скупчено i роздивiться у яих хромопласти. BBepHiTb увагу Еа форму, колiр i кiлькiсть цих пластид. 4. При велпкому збiльrпевяi детальвiше rюзгляЕьте окремий хlюмопласт. При цьому зверяiть увагу Еs форму клiтия. Ядро i цитоплазма у Еих можуть бутп вепомiтвиrrди, а клiтиrrва стiяка тонеяька, без потовщень. б. Вамалюйте 2-3 клiтиви з хромопластами. 6. У такiй самiй послiдовностi приготуйте тимчасовi мiкроскопiчяi препарати оргавiв iпших впдiв Iюслия (плодiв перцю, корецеплодiв моркви). 7. Порiввяйте особливостi ýудови хромопластiв рiзних рослия i вiдзначте риси подiбпостi та вЦмiявостi Miжc вими. 8. Вамалюйте поруч одва з одвою по одвiй клiтинi s хромопластами рiзних рослхн i пiдпишiть маJIюЕок, вказавши назву кожноi рослини. 9. 3робiть висЕовки. Варiапт 3 Розгляньте лейкопласти в клiтпвах шкiрки листка традесканцiI. 1. Окремий листок традескавцii обгорвiть Еа вказiвЕому пальцi лiвоi руки так, цоб виrквiй рожевпй бiк лпстка виявився зверху. 2. Голкою клiтин, зяiмiть пiнцетом покривву ткаЕику у воду ва предметЕому склi, додайте ще 1-2 краплини водII, поруштlе шар рожевих i перенесiть r1 накрийте пакрrrввим склом. препарат' клiтив шкiрки традесканцii спочатку при маJIому. а потiм при великому збйьшеннi мiкроскопа 3. Роздивiться тимчасовий
    • 4. 3веряiть уваry яа те, що Еавколо ядра, видво дрiбвi кулястi блискучi тiльця 5. Замалюйте 3-4 клiтини шкiрки 6. складовi частини. 3робiть висновки. а. такоrк у цитоплазматичЕих - лейкопласти. листка з лейкопластами тяitсаr( та позяачте ix Викопаппя роботш Мiтохондрii та пластиди - оргавели клiтив eyKapioTiB, поверхвевий апарат яких складаеться з двох мембрая. Вовнiшвя мембрана мiтоховдрiЙ гладевька, а ввутрiшня }r'творюе вгияи всередиву органели _ кристи. На поверхнi ввугрiIпЕьоI мембрани € грибоподiбяi утворевяЯ АТФ-сомИ, якi мiстятЬ комплекс фермептiв, rrеобхЦЕих для спв- тезу АТФ. - Внутрiшнiй простiр мiтохондрiй заповвений вапЬрiдкою речовц- Еою ok .o rg рибосоми, - матриксоIli, де мiстяться сиятез AT(D.молекули ДНК, iPHK, тРНК тощо. Основна функфя мiтохондрiй ПласmuOЧ оргаяелИ клiтиН рослив i деяких одноклiтиrrвих тварив. ВЦомо три типИ IшастиД - хлороплаСти, хромопласти, лейкопласти, якi рiаЕяться зв забарвлевням, особливостями будови та функцiями. Хлоропласmu пластидлt зелеgого кольору, якпй зумовлевий пiгмеятом хлорофйом. У вих вiдбуваються Ероцеси фотосиптезу. 3оввiшня мембрава x.Jropoпластiв гладенька, а внутрiшЕя утворю€ вирости, спрямованi всередиву }lатрикса. Однi з них ламелч мають вигляд пласItих видовfi(еЕих складок (у вrrглядi w w w .4 bo кавальцiв або Ъухирфв). MilK ламела;и розташовавi iпrпi вирости внутрiшньоi мембрани хлоропластiв _ muл.аrcоiOu, якi нагадують сплющевi вакуолi або мiшечки. Тилакоци эiбранi у групи еранu. У тилакоiдах мiстяться ocBoBBi пiгменти (зокрема, хлорофiли) та Bci ферменти, пеобхiдпi для здiйсвевяя (фтосивтезу. лейwопласmч -- безбарввi пластиди рiзномавiтвоi форми, у яких запасаються деякi сполуки (крохмаль, бiлки тощо). У вих вiдсутня розвпЕеЕа сиgпеми ла!rел. хролопласmч - пластиди, забарвлевi в рiзнi кольори. Хромопласти ЕадаIогь певного забарвленяя пелюсткам kBiTok, плодам, листкапi тощо. ВвутрiшIlя система мембраВ у хромопласТах вiдсутвя або ж 5zTBopeHa окремими тилакоiдвми. Пластиди одного типу здатнi перетворюватись Еа пластиди iпшого. Лиrrrе хромопласти вездатнi перетворюватись па пластиди iяrпих типiв. хлоропласти, як i мiтохондрii, на вiдмiву вiд iвших оргаЕел, харектеризуються певниМ ступеЕеМ aBToBoMii у клiтивi. Вовя мiстять вл8сIrу спадкову iвформацilо _ кiльцеву молекулу !НК, а також апарат, який здiйсвю€ сиЕтез власЕих бiлкiв. На вiдмiну вiд багатьох органел, r,аiтоховдрii та пластиди ве виЕt{кають з iпших мембр8яних структур клiтини, а розмножуютъся шляхом цодiлу. Рис. 1. Хлорочласти листка елодеi Рпс. 2. Хромопласти перця
    • ok .o rg Рис. 3. Хлоропластrr та лейкопласти у клiтивах епiдерми лисжа традескаяфi вiргiнськоi: 1 - яOро,2 - леitкопласmu,3 - хлоропласmц,4 - проOuховi rcлimчнч, 5 - цчmоплазлаmччнi mжi - w .4 - bo Рис. 4. Хромопласти в клiтинах м'якотi стиrлих плодiв: д - шчпшчна: Б - хонва,liя: В -- еоробчна: Г - zлio 1 хролопласmч,2 яOро,3 - обо.qонка клimчнч лАБорАторнА роБотА л!9 w w Рух цитоплазмп в клiтицах рослrrп Мета: озвайомитися з властивостями цитоплазмп в живих клiтиЕах. Обладваппя i матерiали: свiтловi мiкроскопи, предметнi i накривяi скельця, пiнцети, препарувальнi голки, фiльтрувальний папiр, дистильована вода, 9 Оl,-й водний Dозчин хлориду натрiю, листок елодеi. t. Хiд роботя Перед початком роботи витримайте елодею на сонячяому свiтлi за кiмнRтHoi температури. 2. Пiдгоryйте мiкроскоп до роботи. В. Виготовте тимчасовий мiкропрепарат Ntивих клiтин елодеi, помiстiть ix у краплину води ва предметЕе скло i накрийте вакривним скельцем, препарат при малому збiльшенпi мiкроскопа, виберiть дiлянIrу iз живими клiтинвми. При Ьеликому збiльшеннi мiкроскопа простежте за рухом цrl'Dоплазлаи i хлоропла<rгiв (за веобхЦвостi пiдiгрiйте препарат до +38...+40 ОС, вводячи rliд накривве скло тепЛу воду). 3робiть висвовки. 4. Розгляньте 5. Вrткопапrrя роботх Щитоплазма - це ЕеоднорЦний колоiднпй розчив - цитозоль, у якому перебувають рiзяоманiтнi оргаЕели та вк.ltюItення, а також цитоскелет. Щитоплазма
    • як внутрiшне середовище клiтини характеризуеться вiдЕосною стsлiстю будови та властивостей. Itчmозоль яеоргавiчних речовиЕ у водi, BMicT - прозорий розчtлн органiчних i яких може ставовити вiд 50 до 90 ol,.3 органiчних сполук у цитоаолi е рiзноMaBiTHi бiлки, амiнокислоти, моно-, олiго- та полiсахариди, лiпiди, piзHi типи PIIK тощо. З неорганiчяих катiови металiв (зокрема, Са'-, К-), авiони карбопатrrоТ i фосфатвоi кислот, анiони СГ тд iB. У циfозолi мiж струкryрами цитоскелета розташованi рiзllопtанiтнi органели, якi взаемодiють мiж собою, а такохс клiтиннi r]ключеtIIlя. Щrlтсlзоль може перебуватIr у рЦкому (золь) або драглистому (гель) cTaHi. При цьому рiзяi л"lого дiлянки можуть одночасно буттr у рiаних стаЕах. Так, у клiтинах твариrl зовнiшнiл"t шар цrlтоплазми, розташовавий пiд плазматичною мембравою, прозориI-I i щiльнlIй. Ide шар еrclпоплазrru. HaToMicTb iЦ внутрiшвiй шар меншоi густинrr, мiстить рiзвомаяiтяi органели i включення. Ще шар енOоплазмu.li два цари можуть переход!lти одIлн в iвший, що спостерiгають, папр!Iклад, в амеб пЦ час утвореяня несправжнiх HixcoK. Таким чиЕом, перехiд цитоаолю з одяого стану в iltшIrй забезпечуе амебоiднlrй рух клiтин за допомогою весправжвiх яirrtoK, а також процестt цитозу. Фiзичний стан цитозолю вплпва€ яа швидкiсть перебiгу .o rg бiохiмiчяих процесiв: чим BiH густiший, тим повiльвiше вiдбуваються хiмiчнi реакцjj. Ваклirвим показIIJIком € концентрафя в цитозолi йовiв гiдрогену (рН), вiд якоi, зокрема, залежить активrriсть певЕих ферментiв. Щитозоль i цитоскелет як внутрiшне середовище клiтини об'еднують в €дину фувкцiоналыlу бiологiчяу систему Bci клiтияцi структури i забезпечують ix взае- w .4 bo ok модiю. У цитозолi вiдбуваються транспорт речовиtl, процеси обмiцу речовин. Щитозодь перебувае у постiйвому pyci. лАБоРАтоРнА РоБотА llr 1о Мiтотич4ий подiл клiтик Мета: спостерiгати за процесами хситтедiяльвостi кjтiтив, Еавчитися роапiзIIавати на схема_ч, постiйних мiкропрепаратах, мiкрофотографiях фази мiтотичного подiлу клiтив. Обладпалпя i пrатерiалш: мiкроскопи, постiйвi мiкропрепаратп клiтпв корiвцiв цлIбулi або iвших рослиа на рiзних стадiях мiтотичвого циклу, мiкрофотографii рiзних стадiй мiтотичЕого подiлу клiтин. w w Е- JrJi Хlд роботи 1. Пiдготуйте мiкроскоп до роботц. 2. При ммому збiльшевцi мiкросвопа знайдiть ва мiкропрепаратi корiнця кореневий чохлик, зови подiлу i розтягвепвя. 3. При великому збiльшевнi !лiкроскопа эЕайдiть у зовi подiлу клiтини , 4. 5. ва стадiях iнтерфази (прямокутяi, оточенi tовстою клiтинною стiнкою), про_ фази (у центральнiI1 частивi клiтиви помiтнi хромосоми), !летафаэи (поuiтпе веретено подiлу, хромосоми у цевтральнiй частивi клiтини складаються s двох хроматид кожЕа), анафази (хромосоми розташов.авi ца полюсах клiтини), телофази (хромосоми роэкр]пlуються, з'являеться ядерrrа оболонка i перегородка Mixc дочiрнiми клiтиЕами). Порiвпяйте побачеве з мiкрофотографiями рiзвих стадiй мiтотичвого подiлу клiтин. 3робiть висновки. Впковаппя роботл Клiтипним циклом називають перiод iсrувавяя клiтини вiд початку одного подiлу до Еастаrrня наступноFо або ,к вiд початку оста.Евього подiлу клiтиви до i-i
    • загибелi. Клiтинний цикл складаеться з перiоду подiлу клiтиви i промiжку MirK двома подiлами - iнтерфази. Iвтерфааа:- перiод мiлс двома послiдовними подйами клiтици або вiд завершеЕня остаянього подiлу до загибелi клiтияи, В iнтерфазi клiтина росте, Еодвоюються молекули.ЩНК, мiтоховдрi{, пластиди, iнтенсивво сиЕтезуються бiлки та iвшi оргашiчнi сполуки тощо. основяий спосiб подiлу еукарiотичпих клiтин - це мiтоз. Мiтоз складаеться з чотирьоХ послiдовниХ фаэ: профаэи, метафаsи, авафази i телофази,, Анафаза g Рлс. 1. Мiтоз Телофаза .o r Метафаза Профаза bo ok , ГIЦ час профази почиЕають уцiльяюватись хромосоми, поступово зЕикають Ъбоrrо**u, почиваеться формування веретеЕа подiлу. Еитки вереядерця, "д"р"ч тева подiлу прикрiплюються до цевтilомер, i хромосоми почиЕ&ють рухатись до цевцrальноi частиЕи клiтини. пй час метафази завершу€ться ущiльпевня хромосом i формуваввя веретеяа подiлу. Еаприкiнцi метафази хроматиди кожвоi хромосоми вiдокремлюються w w w .4 одяа вiд iвшоi. пiд час авафази подйяютьс8 цеIlтромери i okpeMi хроматиди коясвоi хромосоми почиЕають рухатися до рiзяих полюсiв клiтини. На початку телофааи вiдбуваеться деспiралiзацiя хромосом, вавколо кожЕого з двох скупчепь хроматид формуеться ядерIIа оболовка, в'являються ядерця i ядра дочiрвiх клiтин стають такими самими, як в iвтерфазi. Поступово зникае веретеЕо подiлу, подiляеться цитоплазма материнськоi клiтиви й утворюються двi дочiрнi. Бiологiчяе зgачення мiтозу полягае в тому, що вiя забезпечуе точяу передачу спадковоi iя(фрмацii вiд материнських клiтив дочiрвiм протягом низки послiдов- них клiтивнцх циклiв. :'i ;;:iii;i'::} Рис 2. Мiкропрепарат корiвця цибудi э кореЕевим чохJlиком
    • прАктиIIIIА роБотА Ni 6 Прпr.rrrrи i наслЦкп швlлдкого розмЕоrсеЕЕя бактерiй Мета: ознайомитися з умовами, якi сприяють швидкому розмIrожеЕяю бактерiй. Обладяацця та матерiа;пr: три склянки з молоком, фотографii людей з наслiдк8ми бактерiальяих захворювань. ХЦ роботи 1. Ва декiлька дiб до проведення роботи розлпйте молоко у три склянки, В одну склянку налийте попередньо прокип'ячене молоко, у двi iвшi некип'iчене. Одну склянку з некип'яченим молоком поставте у холодильник, двi iпшi заJIиште при кiмпатпiй температурi. 2. Через декiлька дiб перевiрте стан молока у рiзrrих склянках. Пояснiть, чому в одЕих склянках молоко скисло швидше, нiж в iшших. 3. 3робiть висЕовки щодо умов, веобхiдних для швидкого розмяоження бактерiй. фотографiI людей з наслЦками бактерiальних захворювань. 3робiть висяовки щодо умов i наслiдкiв швидкого роомножеЕня бактерiй в органiзмi людиви. or g 4. Розгляньте w KoHKypeHTiB. .4 bo ok . Викопаппя роботи Ученi виокремлюють прокарiотiв в особливе надцарство }кивих органiзмiв, до якого включають два царства: Архебактерii та Справжнi бактерii (до них rrалежать бактерii та Щiапобактерii). До царства Справэкнi бактерii нмеlкать рiзноMaHiTHi за сРормою клiтин та особливостямri процесiв життедiяльностi види, яких налiчують блцзько 30 тис. видiв. Серед вих € як одноклiтиннi, так i колонiальнi (стрептококи, стафiлококи тощо) форми. Однi з цих бактерiй HepyxoMi, iншi здатHi пересуватись за допомогою дэкгутикiв чи видiляючи слиэ. Проварiотам притаманна здатнiсть до високих темпiв розмноження i росту клiтин. Ще врiвноважуе незначнi розмiри та масу коrl(ного окремого прокарiотичяого органiзму, сприяе повнiшому використацяю pecypciB довкiлля та усуЕенню w w Серед прокарiотiв е гетеротрофп (сапротрофи, паразити, MyTyaJIicTиHHi види, коменсали) та автотрофи (фото.грофи та хемоц)офt ), а також як аероби, так i анаероби. ка Клiтини прокарiотiв розмrlожуються дише вестатево: подiлом навпiл, зрiдбрунькувавням. У деяких лрокарiотiв спостерiгають коЕ'югаФю, пИ час якоi вони обмiнюються спадковою iнформафею. Ва настання несприятливих умов деякi прокарiоти утворюють спори або цисти. Спори та цисти слугують i для поширення прокарiотiв аа допомогою BiTру, води, живих оргаЕiзмiв, а також забезпечеяЕя з8реrкеЕня вових господарiв (у паразитичних видiв). Серед бактерiй е багато паразитичних видiв, якi, оселяючись в органiзмах людI!ни, тварин i рослив, спричиняють рiзноманiтвi, часто смертельво небезпечнi аахворюванЕя. TaKi захворюванвя називають iнфелсцiйнuмч. Хвороботворнi бакTepii швидко розмвоrtсуються,, при цьому продукти ix життедiяльвостi отруюють госпЬдаря, що призводить до рiзнпх порушевь в оргавiэмi та BaBiTb cMepTi.. llайвiдомiшi бактерiальвi захворюва.цня людиви авгiна, дизентерiя, дифтерiя, туберкульоз, холера, тиф, скарлатива та багато iяших, тваряЕ спбiрка, бруцельоз тощо. Бактерiальнi захворюваЕня лiкують за допомогою автибiотикiв або зведенням лiкувальних сироваток. .Що органiзму господаря мiкрооргаrriзми проникають рiзвими шляхами: через шлунково-кишковий тракт разом з iжею чи питвом (бактерii - збудники сальмоrrельозу (черевного тифу), бактерiальноi дизеЕтерii, холери, чуми; через эбудники туберкульозу, ангiни, пневмонiI, дифтерii, чуми; дихальпi шляхи -
    • через пошкодхсетrЕя покривiв пiд час статевих коятактiв шкiрi, нiгтях тощо; бактерii, що паразиryють - збудники сифiлiсу, гонореi,ухламiдiозу та iнших w .4 bo ok .o rg збудяикiв венеРичвих захворювань; аа допомогою переяосникiв. Так, збудвика людськi вошi. XaTHi мухи Еа сво€му чуми переЕосять пацюковi блохи, а тйфу тiлi переносять збудникiв дизентерii, сальмонельозу, ryберкульозу iз смiтникiв та iнших подiбних мiсць на продукти харчування. Певнi види бактерiй моrltуть псувати продукти харчування, виробляючи токсичяi сполуки. У разi споrкиваIrня зiпсованих продуктiв, органiзм людиви або твариЕи моке отруiтися. Так, п{lличка бофлiзму пеуе KoHcepBoBaBi продукти, рибу, ковбасу. it отрута насамперед дiе на нервову систему та'м'язи, спричцвяе втрату голосу, запаморочевЕя, порушуе зiр, процеси травлення та дихання. Якщо хворiй людинi своечасно не ввести особливу сироватку та преперати, якi знешкодэкують отруйнi речовиви, моясе Еастати смерть. Тому пiд час консервування Еродуктiв слiд суворо дотримуватись техяологii цього процесу, застосовувати технологii пастеризацii чи стерилiзацii. Молово € iдеальвим живильЕим середовищем для бiльшостi мiкроорганiзмiв внаслИок BMicTy рiзноманiтЕих живильвих речовиЕ. Умовою активяого розвитку та розмвоJrсенЕю мiкроорганiзмiв у молоф е вiдповЦва температура. HaBiTb при максимальному дотриманню правил гiгiеяи бактерii все одЕо потрапляють у молоко пiд час доiвпя та подмьшоi обробки. Молоко з-пiд корови зазвичай вiдразу охолоджують, щоб затримати розвиток бактерiй. Сире молоко пастеризують, тобто прогрiвають, щоб вбити патогепrri бактерii. При цьому бiльшiсть не патогенЕих виЕсивають. У молоцi присутнi TaKi бактерii: при 15-30'С переважають Streptococctrs lactis та iншi стрептококи; при 30-40 "С домiнують piзBi види Lactobacillus та кишковi бактерii. Streptococcrrs lactis i Lactobacillus вiдносять, до молочЕокислих бактерiй. У процесi бродiння вони утворюють з лактози (молочного цукру) молочву кисло1у, яка накопичуючись, викликае скисаЕня молока. Швидкiсть розмIIожеЕвя та кiлькiсть мiкрооргавiзмiв у молоф заJIежатъ не тiльки вiд температури аберiганвя, BMicTy у молоцi поживяих речовин, специфiки ix розмножецвя, а й вЦ цочатковоi кйькостi мiкрооргавiзмiв, ваявяостi супутпьоi мiкрофлори ростових речовин та iягiбiторiв. w w ПРАКТИЧНА РОБОТА Ni 7 (ДЛЯ АКАДЕМIЧНОГО РIВНЯ НАВЧАННЯ) Порiвпяавя MiToay i мейозу Мета: закрiпити матерiал, засвоений пiд час проходження теоретичЕого курсу. Умiти на схемах i мiкропрепаратаr( визначати Ti чц iншi фази мiтотичного або мейотичних подiлiв. Обладпапшя i матерiалп: схеми т& мiкрофотографii iз зобраэrсенням ycix фаз MiToзу i мейозу, мiкропрепарати мiтозу i мейозу. Хiд роботu 1. Уважно вивчiть аапропоноваЕi схеми та мiкрофотографii. 2. Розкладiть у правильнiй послiдоввостi схеми та мiкрофотографii, 3. 4. 5. 6. на яких зображенi вiдповiднi,фази мiтозу й пригадайте, якi подii вiдбуваються на тiй чи iншiй фазi. Те саме зробiть зi с:(емами та мiкрофотоrрафiями, яа яких эобрахсепi вiдповЦнi фази першого та другого подiлiв мейозу. Послiдовно порiвяяйте подii, якi вЦбуваються пiд час певЕих фаз MiToay та першого подiлу мейоз}. Вйконайте те саме для певних фаз MiToBy та другого подiл1l цgftgзу. 3робiть висновки у виглядi таблицi за зразком:
    • Фаза Мiтоз 1-й подiл мейозу MiToa 2-й подiл мейозу Спiльпе та вiдмiвпе Профаза Метафааа Аяа&азя Телофаза (Dаза Спiльпе та вiдмЬпе Профаза Метафаза Авафаза Телофаза Вцкопаппя робопл Меilоз _ особливий спосiб подiлу еукарiотичвих клiтив, уяаслiдок якого ix хромосомвий вабiр змевшуеться вдвiчi. ПЦ час мейоау вiдбуваються два послiдовнi подiли, iвтерфаза Mirrc якими вкорочена. Кожвий з цих подiлiв, як i мiтоэ, bo ok .o rg складаеться з чотирьох послiд<iввпх фаз: профази, метафазя, авафази i телофази. w w профаза I w LE .4 Е!E метвфаза I аяафаза I @ @@ @ @ @ @ ffi профаза П метафаза II анафаза II Рцс. 1. Меfiоз телофаза II
    • Пiд час профази першого мейотичного подiлу (профази // почиваеться ущiльнення хромосом, яii набувають вигляду паличкоподiбЕих структур. Потiм гомологiчнi хромосоми зближуються i кон'югують мiж собою. У цей час здаеться, що в ядрi яе диплоiдний, а гаплоiдний набiр хромосом. Насправдi, кожна його складова частиЕа - це пара сполучених мiэк собою гомологiчних хромосом. ПЦ час кон'югацii Morrce вiдбуватпсь i KpocuHloBepi гомологiчвi хромосоми обмiнюються своlми певяими дiлявками, Отже, внаслiдок кросtлнговеру утворюються HoBi ком_ бiнацii спадкового MaTepia_Try i рiзнi гомологiчнi хромосоми можуть вiдрiзнятисi за яабором спадковоi iнформацii. Таким чЙном, кросинговер е одним з джерел спаО KoBo'i лtiнл uвосmi- Через певний час гомологiчвi хромосоми починають вiдходити одна вiд iншоi. При цьому стае по!,riтяим, що кожяа з них складаеться з двох хроматид, сполу_ чених MirK собою в певних точках. Наприкiнцi профази I гомологiчнi хромосоми роOходяться, зЕикаютъ ядерця, руйнуеться ядерна оболонка i почrrвае формуватись веретено подiлу. У метафазi першого подiлу мейоза (меmафаза) Еитки веретеца подйу приеднуються до центромер гомологiчних хромосом. При цьому цеЕтромери гомологiчяих хромосом розташовалi одна навпроти iвшоi, а uе на однiй лiяii, як пiд час мiтозу. ok .o rg Пiд час анафази першого мейотичЕого подiлу (анафсзс r) гомологiчнi хромо_ соми пересуваються до протилежних полюсiв клiтиви. При цьому Ko}tiнa з Ilих складаеться з двох хроматид. Таким чияом, яаприкiнцi анафiзи I у кожвого з полюсiв клiтини опиняеться половинний набiр хромосом. Якщо клiтива до початку мейозу була диплоiдною (2п), то пiсля завершепЕя першого мейотичного подiлу стае гаплоiдяою (1z). У телофазi першого подiлу мейозу (mелофаза r/ формуеться ядерна оболопка. У клiтинах тварив i деяких видiв рослин хромосоми деспiралiзуються i подi_ w w w .4 bo ляеться цитоплазма материнськоi клiтиви. Але в клiтивах багатьох видiв рослин цитоплазма може i не подiлятись. Iнперфазо Miж першим i другим мейотичними подiлами вкорочена: молекули .ЩНК в цЬй перiод не подвоюються. А в клiтинах багатьох рослив iвтерфаза взагалi вiдсутня, тому воffи вiдразу переходять до другого подiлу. ,Щругий мейотичний подiл (показанi подii, що вiдбуваються а клiтriнами, якi утворилися пiд час першого подiлу). 1. Профаза II: у клiтлrч, якi мають гаплоiцний набiр хромосом, звикдють ядервi оболонки, ядерця i починаеться утворення ниток веретеЕа подiлу. 2. Метафаза II: завершуеться ущiльневня хромосом. 3вер_ HiTb увагу Еа розташуваЕня хромосом: воно таке саме, як i пiд час мiтозу. 3. Ана_ фаза II: до полюсiв клiтини розходяться oKpeMi хроматиди KoэKBoi з хромосом. 4. Телофазri II: звикають веретена подiлу, формуються ядернi оболонки, ядерця й подiляеться цитоплазма. 5. Результат другого мейотичного подiлу: з однiеi диплоiдноi материяськоi клiтини утворилис8 4 гаплоiдвi. .Що тoго яс BMicT молевул ,ЩНК в.коrкнiй iз дочiряiх клiтив змевшуёться вдвiчi порiвuяно з материЕською Пiд час профази другого мейотичного подiJу (лрофозч II ) хромосомц, кожна 3 яких, як ви пам'ятаете, склада€ться з двох хроматид, ущiльнюються, зЕикають ядерця, руйнуеться ядерна оболонка, хромосоми почиЕають пересуватись до цец_ тральво1 частиЕи клiтипи, онову почивае формуватись веретено подi-пу. У метафазi другого мейотичного лодiлу (леmафаэi II) завершу€ться ущiльIIеIIRя хромосом i формуваЕня веретена uодiлу. Як i пiд час мiтотйчного подi-пу, цецтромери хромосом розташованi в одкiй площиЕi в центральнiй частивi клiтиви, i до вих прикрiплюються нrтгки веретеЕа подi"пу. В анафазi другого мейотичвого лодiлу (анафазi II ) подi,лаються цевтромери i хроматидй KorKBoi з хромосом розход.яться до рiзвих полюсiв клiтияи. Пiд час телофази другого мейотичного лодiлу (mслофазч II ) хромосоми зЕову деспiралiзуються, зникае веретено подiлу, формуються ядерця i ядерна оболонка. Вавершуеться телофаза II подiлом цитоплазми. У реаультатi другого мейотичного подiлу кiлькiсть хромосом залишаеться такою самою, як число хроматид коrквоТ ? хромоеом зменшуеться вдвiчi. i пiсля першого, аJIе tЕ L€
    • Таким .rином, пiсля двох посJIiдовяих мейотичних подiлiв диплоlдяоi материвськоi клiтиви утворю€ться чотири гаплоiднi дочiряi. При цьому.дочiряi клiтиЕи можуть вiдрiзнятись за вабором спадковоi iвформацiТ. Бiологiчпе зIIачеаця мейозу. Мейоз стаповить доскояалий механiзм, який аабезпечуе ста_цiсть карiотипу тих видiв, якi розмножуються статевим способом. 3авдяки двом мейотичяим подiлам cTaTeBi клiтини мають половиввий, порiвняно з вестатевими, набiр хромосом. А набiр хромосом, характеряий для органiзмiв певного виду, вiдвовлюеться пiд час эаплiднеяня. Мейоз такохс аабезпечуе i спадкову мiнливiсть оргаяiзмiв. ГIо-перше, в профазi I вiдбуваетъся обмiв дiлянками гомологiчrrих хромосом. А по-друге, в авафазi r гомологiчнi хромосоми, якi можуть мiстити рiэвий вабiр спадковоi iяформачiТ, опивяються в рiзвих дочiрвiх клiтинах. Таким чивом, клiтини, якi утворилися внаслiдок мейотичвого подiлу, можуть мати вiдмiяний одна вiд одвоi вабiр спадKoBoi iнформацii. (Dаза спiльше та вiдмiвпе Мiтоз 1-й подiл мейову ГIочинаеться ущiльневня Почиввють ущiльнюваПочинаютъ ущiльхромосом. ПoTiM гомологiчвi хромосоми эбли- ýюватись хромо- соми, поступово зЕикають ядерця, о rg кон'югацii може вЦбуватпсъ i кросuнzобер: гомо- .o ф ф логiчнi хромосоми обмi- нюються своi]ми певвпми ok d )rсуються i коя'юryють мiэк собою. Пiд час ядерна оболояка, почиваетьсd формуванЕя веретена подiлу. Нитки веретена подiлу тись хромосоми, апйкеють ядерця, руйвуеться ядерЕа оболонка i починае.формуватись веретеЕо подiлу. Пiд час мейозу гомологiчпi хромосоми збли- )tсуються i ков'юryють мirк собою. ГIЦ чвс коп'югацii може вЦбу- прикрiплюються до дйянками. Наприкiнф ]чIосоми починають рухатись до цеп_ хромосоми Iюаходяться, аrrикають ядерця, руйвуеться ядерЕа оболоцка i починае формуватись ватись Ниткя веретева подiлу 8азершуеться ущiльвевdя хромосом i формуванЕя веретева подiлу. Пiд час мiтозу хроматиди коlкяоi хромосомп вiдокремлюються одЕа, вiд iвшоi та вишпковуються у середвiй частипi rслiтини. А при мейозi цевтромери гомологiчпих хромосом розташовавi одва навпDоти iншоi Пiд час мiтозу oKpeMi тральвоi часгиви .4 клiтини профази I гомологiчвi bo центромер, i хро_ i rросuнтовер веретево подi.rту w w 3авершуеться ущiльяення хромосом i формування веретена подiлу. Ф F, Ф Е Наприкiнцi мета- w б фази хроматиди кожвоi xpoмocoмll вiдокремлюються одва вiд iншоi та вишиковуються у при€днуються до центромер гомологiчяих хромосом. При цьому цевтромери гомологiчвих хроллосом розташованi одЕа яавпроти iяшоi, а пе ва одвiй лiвii, як пiд час мiтозу середнiй часfиrri клiтини 6 d ,в d Подiлякrться центромери i oKpeMi хроматиди Koartrroi хромосоми почи_ нають р}rхатиСя до рiэяих полюсiв клiтиви Гомологiчяi хромосомп пересуваlогься до проти- лежЕцх полюсiв кдiтини. Напрrrкiвф авафа- зиrукоаквогоэполюсiв клiтики опиЕяеться половиняий пабiр хромосом. Якщо клiтива до Еочатку мейозу була хро!iатиди кожвоi хромосоми flочиЕають р]rх8тися до рiзвпх полюсiв клiтиви. ПЦ час мейозу гомологiчвi хромосоми пересув8ютъся до протцлеж_ вих полюсiв клiтиви.
    • диIшоiдЕоIо (2п), то пiс- ля завершецЕя першого Таким чияом, у кожного э полюсiв клiтини ,(Dормуеться ядерца Формусться ядерна мейотичцого подi;ry етае гаrrлоiдною (1z) навколо кояtного оболояка. У клiтивах iроматид формуеть- твариЕ i деяких видiв ся ядерЕа оболонка, рослиЕ хромосdмЕ а'являються ядерця деспiралiзуються i i ядра дочiрвiх подlля€ться цитоплазма з двох с Ф d .а о Ф н скупtIеяь клiтия. Посryпово зЕикае веретево подiлу, подiляеться опиня€ться половивний вабiп хоомосом оболовка, подiляеться цитоплазма материнс}- koi клiтини - материнськоi клiтиви цитоплазма мате_ рияськоi клiтияи й утворюються двi дочiонi Фава с о а F подfurу. Ниткй веретева подiлу прикрiплюються до w Вазершуетъся ущiльневня хромо- Е. а rg оболовка, почина€ться формуваяня веретена подi;rу. Хромосоми починають пересуватись до центраJIьноi частини подi.lry клiтини w клiтцви Ф оболовка, хромосоми почrнають пересуватись до цевц)альЕоi частиви клiтини, зЕову почиЕа€ формуватись веретено w цептромер, i хромосоми починають рJrхатись до цеЕ_ цlмьвоi частиЕи Хромосоми ущiльнюють- Хромосоми ущiльяюся, зIlикають ядерця, ються, звикають ядер_ ця, руйнуеться ядерЕа руйяуеться ядерЕа .o Починають ущiльяюватись хромо_ соми, поступово зЕикають ядерця, ядерЕа оболовка, почияает9ся iфрмуваЕня веретеца ok Ф .а спiлъце та вiдйцве 2-й подiл мейоsч .4 bo qJ Мiтоз сом i формуваввя веретеЕа подiлу. Налрллкiвф метафази хроматиди кожЕоi хромосоми вiдокремлюються одва вiд iншоi та вишиковуюl,ься середцiй частпцi у Вавершуеться ущiльнеп- Вавершуеться ущiльЕеIIЕя хромосом i формуван- lrя хромосом i формуЕя веретеrrа подiлу. .Як i вапня веретеrrа подiлу. пiд час мiтотичного подi- Idевтромери хромосом лу, цеЕц)омери хроморозташовавi в однiй сом розташQвавi в однiй площинi в центральнiй площинi в цевтральяiй частинi клiтиЕи, i до частиЕi клiтини, i до них прикрiплюються Еитки веретева подiлу Еях прикрiплюються Еитки веретеЕа подйу клiтияи Подiляються ценd d Ф ,а с тромери i oKpeMi хроматидп кожЕоl хромосоми, почи_ Еають рухатися до рiзних полюсiв клiтиви Подiляються цеЕтромери Подiляються цеятромеpll i хроматиди кожноi i хроматиди колсяоi з хромосом розходяться до 3 хромосом розходять_ рiзвих полюсiв клiтиви ся до рiзtlих полюсiв клiтини
    • (Ё Ф 6 ,а о Ф ються ядерця i ядерна оболовка, Вавершуетъся телофаза II подйом цитоплазми. У результатi другого мейотичвого подiлу кiлькiсть хромосом залиша€ться такою самою, як i пiсля першого, але число хрома_ тид кожноi з хромосом зменшуеться вдвiчi ринськоi клiтини й утворюються двi дочiряi Еавколо кожrrого з двох скупчевь хроматид формуеться ядерЕа оболонка, з'являються ядерця i ядра дочiряiх клiтин. Поступово зIiикае веретеЕо подiлу, подiляеться цитоплазма материнськоi клiтияи й утворюються двi дочiрHi. У реаультатi другого мейотичного подiлу кiлькiсть хромосом залишаеться такою самою, як i пiсля першого, ме число хроматид коакuоi з хромосом зменшуеться вдвiчi rg Е" Хромосоми звову деспiралiзуються, зIlика€ веретеЕо подiлу, форму_ IIавколо коrrсвого 3 двох скупчеЕь хроматид формуеться ядерва оболовка, з'являються ядерця i ядра дочiрнiх клiтин. Поступово зЕикае веретено подiлу, подiляеться цитоплазма мате- 9 oo k. o прАктичItА роБотА .4 b Рiзноманiтнiсть бактерiй, ix зrrачення у природi та в lrситтl дюдивц Мета: навчцтися розрiзяяти на мiкроскопiчних препаратах, фотографiях i схемах рiзнi типи будови клiтин бактерiй, фанобактерiй. Обладнаппя та матерiалrr: мiкроскопiчнi препарати клiтив бактерiй, цiанобактерiй, одвоклiтивних грибiв, рослин i тварив, наочцi таблицi та фотографii iз зображенням перелiчених об'ектiв. tв w будовi. w 1. 3а доломогою мiкроскоп" ."JЯП**;", будовою бактерiй, цiаяобактерiй, одноклiтинних грибiв, рослин i тварин, 3найдiть спiльве й вЦмiнне у iхнiй 2, 3вайдiть 3. 4. на мiкрофотографiях рiзвi типи будови клiтиtl бактерiй та цiаяобактерiй. 3апишiть у зошит ix яаави. w l€ Вамалюйте побачеве. Розгляньте яа схемах rруЕтовий профiль. Запишiть у зошит роль бактерiй у процесах t'рувтоутворевня. 5. Розгляньте фотографii чи маJIюнки блохи пацюковоi та мухи KiMBaTHoi. 8аписати у зошит, збудвикiв яких захворювавь вони поширюють. 3азяачте заходи профiлактики поширеrlня цих захворювань. 6. Розгляньте фотографii цвiтiввя води. Визначте роль цiавобактерiй у цих процесах. 3апишiть у зошит наслЦки процесiв цвiтiняя води i зазвачте фактори, якi сприяють цим процесам. ?. 3робiть висновки. Вйкоцаппя роботи Ученi виокремлюють прокарiотiтi в особливе надцерство Еtивих органiзмiв, до якого включають два царства: Архебактерii та Справжвi бактерii (до них цалежать бактерii та Щiанобактерii). ,Що царства Справrr<нi бактерii налеэкать рiзноMarriTHi зs формою клiтин та особливостями процесiв життедiяльпостi види, яких на.rriчують близько 30 тис. видiв. Серед них е як одвоклiтивтri, так i коловiальяi (стрептококи, стафiлококи тощо) форми. А серед цiавобактерiй трапляються ЕаBiTb багатоклiтиннi види. Однi э цих бактерiй яерухомi, iншi здатнi пересуватись за лопомогою джгутикiв чи видiляючи слиз.
    • Рис, 1. Рiзвi форми клiтив бактерiй: rcлimuна, закрачеш g вuеляаi спiралi), 2 * лапцюlсоrc клaпuil бацuJL (палччкопоOiбна форма),3 - сmреппокоrc (mаrcож ,солонiя баrcmерiольнuх каirпuн куляспоii форлч - KoKiB) 1 - спiрuла (палччкопоаiбна .o rg Особливе мiсце серед сцравжЕiх бактерiй IIаJIеЕсить цiанобаrmерi-яil, яких налiчують поЕад 2 тис. видiв. Тривалий час, Еа пiдставi того, що цi прокарiоти подiбно до водоростей i вицих росздiйснюють фотосивтез з видiленвям кисЕю лин, ix вiдвосили до царства Рослипи пiд вазвою <сиriьо-зеленi водоростiл. KpiM того, фаЕобактерii мають подiбЕиЙ до рослин тип молекул хлорофiлу (хлорофiл а). Але клiтицЕа cTiHKa фанобактерiй мiстить сполуку Mypeiн, притаманЕу про_ rсapioтaм. Вовпi вiд rrei розташований шар, що складаеЬься переважно з пектиЕових речовия i бiлкiв, серед яких е скоротливi. Ядра немае, пИ час подiлу клiтипи w w .4 bo ok веретеIIо подiлу ве формуеться. w Ршс, 2. Ilитчастi фаЕобактерii роду Осцеляторiя Щiавобактерii мешкають перева.}кЕо у t'pyвTi та uрiсЕих водоймах, деякi - у мор8х, е види, адатЕi вступати у симбiоз з iвшими органiзмамЕ (ваприклад, разом з грибами мохсуть входити до складу лишайникiв, трапляються у клiтинах дiатомових водоростей). Часто мешкають в екстремальЕих умовах. OKpeMi клiтини та колонii забарвленi в рiзнi кольори -,вЦ сиЕьо-зеленого до червоЕого, чорЕого тощо. Таке забарвленЕя € наслiдком обов'яаковоi одночасяоi присутяостi в клiтинi Ее лише хлорофiлу, а й iяших пirмеятiв. Прокарiотам притаманна здатнiсть до високих темпiв розмвожеяня i росту клiтия. Ще врiввоважуе везначнi розмiри та масу коэrtтrого окремого прокарiотичвого органiзму, сприя€ поввiшому використанню pecypciB довкiлля та усунеЕЕю KoBKypeHTiB. Серед прокарiотiв е гетеротрофв (сапротрофи, паразити, мутуалiстинвi види, коменсали) та автоцrофи (фототрофи та хемотрофи). (Dототрофи - це зелеяi бактерii, пурпурнi сiрчавi та весiрчанi бактерii, фавобактерii. IIа вiдмiну вЦ фаяобактерiй, у процесi фотосивтеэу, який здiйсвюють бактерii, кисекь Ее видiляеться. .Що хемоцlофiв валеrкать нiтрифiкуючi, залiзобактерii, безколiряi сiркобактерii тощо. Гетеротрофи поглинають розчиIlи поживних речовиЕ за до_ помогою пiвоцитозу. Серед прокарiотiв е як аероби, так i аяаероби.
    • Клiтиви прокарiотiв розмIrо)r{уються лише нестатево: подiлом яавпiл, зрiд- бруяькуваýЕям. У деяких прокарiотiв спостерirають кон'югацiю, пiд час якоi вояи обмiнюються спадковою iнформафею. ка 3а настання Еесприятливих умов деякi прокарiоти Утворюють спори або цис_ ти. Спори та цисти слугують i для поширеяня прокарiотiв за допомогою BiTpy, води, живих органiзмiв, а Taкo)tc забезпеченяя зарsfiсення вових господарiв (у w w lдr w .4 bo ok .o rg паразитичних видiв). KpiM розкладепвя оргавiчних сполук до неорганiчних, бактерii вiдiграють й iншу важливу роль у процесах rрунтоутворення. 3а ix участi синтеэуються речовини, з яких формуеться найродючiший шар t'pyHTy - гумусовий. А масове розмIlоJкеняя у rpyнTi бактерiй i цiанобактерiй збагачуе його органiкою. Цiаяобактерii, разом з iншими фотосинтеауючими оргаяiзмами (водоростями, деякими одноклiтивними твариЕами) збагачують t'pyHT i водойми киснем. .Щеякi lpyHToBi бактерii здатнi засвоцвати з повiтря атмосферний азот i включати його до складу рiзних сиптезованих сполук. Так fpyHT збагачуеться Еiтрогенумiсними сполуками, якi поглинаються кореЕями рослиЕ. TaKi види прокарiотiв мають назву азотфiксаторiв. Вони можуть мешкати безпосередвьо в t'pyHTi, яа поверхнi KopeBiB рослин (Fаприклад, види роду Азотобактер) або }кивуть у бульбочках KopeHiB бобових i деяких iнших рослин (бульбочковi бактерii). Цiтрифiкуючi бактерiI окиснюють отруйний aMiaK, який утворюеться вяаслiдок розклqду решток живих icToT чи iншими щляхами, до солей нiтратпоi кислоти - необхiдного компоненту мiверальвого живлення рослиЕ. Iншi види хемосинтезуючих бактерiй перетворюють отруйнi сiрководень на необхiднi рослинам сполуки. Ваrклива й caHiTapвa роль прокарiотiв: розкладаючи мертву органiку вони авiльняють поверхню нашоi планети вiд решток оргавiзмiв. У водоймах прокарiо_ ти беруть yracтb у процесах ix самоочиrценвя. Живлячись органiчвими речовинами, вони зменшують ix BMicT у водi. Щю властивiсть мiкроорганiзмiв людина використовуе i для очищевIIя стiчних вод як побутових, так i промислових. 3авдяки дiяльностi бактерiй-хемосивтетикiв, у земнiй Kopi утворилися поклади змiзних руд та деяких iнших корисцих копалин. Наявностi основrrих енергоемяиХ корисн}IХ копалиН сьогодQннЯ нафти та газоподiбних вуглеводяiв, 3окрема метану, як припускають вчеяi, ми тако)tt завдячу€мо дiяльностi певних груп бактерiй. I_{iапобактерii, так само як i водоростi, переважно зеленi, в симбiозi з грибами утворюють лишайники. Вови синтеэують органiчнi речовини, якi спохсивае гриб, а той постачае клiтинам цiапобактерiй необхiднi для фотосинтезу воду i мiнеральHi сполуки, а також забезпечуе Ix захист. Не слiд зirбувати i про пегативну роль прокарiотiв у акиттi та господарствi людини. Так, масове розмяоження цiавобактерiй (роди Анабева, Осцiляторiя, Носток та iH.) у яеглибоких прiсних водоймах, що добре прогрiваються, спричиняе <цвiтiвяя, води, яка стае вепрозорою та вабувае зелеЕкуватого кольору. Щiанобактерii, видiляючи отруйяi речовиtlи - токсипи, мо}ttуть призводити до MacoBoi загибелi мешканцiв водойм. Така вода Еепридатна для пиття, а купаввя в нiй монсе спричивити отруення або алергiчнi реакфi. .щля здоров'я та життя людиви i тварин становлять яебезпеку бактерii-лептоспiри, якi часто трапляються у стоячих водоймах. Потравляння лептоспiри в органiзм людини та тварин призводfiть до гостроi пропасницi i HaBiTb cMepTi. Тому у водоймах, у яких виявлевi лептоспiри, купатися заборовено, а воду з них це слiд вясивати для будь-яких господарчих потреб. Серед ба4терiй е багато паразитичних видiв, якi, оселяючись в органiзмах людини, тварин i рослин, спричиняють рiзвоманiтяi, часто смертельно вебеэпечвi захворюваЕня. Taki захворювання вазивають iнфеrцiitнuмu. Хвороботворкi бакTepii швидкО розмнФкуютЬся, прИ цьому продуКти ix житаедiяльвостi отруюють rосподаря, що призводить до рiзних порушеЕь в органiзмi та HaBiTb cMepTi. На оргавах рослин, вражених бактерiями, Moxtyтb виЕикати плями, пухлини тощо, вони можуть загнивати та вiдмирати.
    • роБотА Ni 7 ok лАБорАторнА .o rg НайвЦомiшi бактерiальнi захворюванвя людиttи - ангiва, дизевтерiя, дифтерiя, ryберкульоз, холера, тиф, скарлатива та багато iнших, тварин - сибlрка, бруцельоз тощо. Бактерiальнi вахворювання лiкують за допомогою а-ятибiотикiв або зведенням лiкувальвих сироваток. .I[o органiзму господаря мiкроорганiзми проникають рiзвими щляхами: через шлуЕко;о-кишковий тракт рааом iз iжею чи питвом (бактерii - збудники сальмоцельозу (черевпого тифу), бактерiальвоi дизентерii, холери, чуми; через д4хальЕi шляхи - збудники туберкульозу, ангiни, ппевмонii, дифтерii, чуми; через пошкодrrсенЕя покривiв бактерii, що паразитують у шкiрi, нiгтях тоцо; пiд час статевих KoHTaKTiB - збудники сифl'лiсу, гонореr, хламiдiозу та iнших эбудЕикiв венеричrrих захворювавь;.аа допомогdю переносвикiв. Так, збуiника чуми перевосять пацюковi блохи, а тифу - людськi вошi. XaTHi мухи на сво€му тiлi переносять эбудникiв дизеятерii, сальмопеJIьозу, ryберкульозу iз смiтяикiв та iнших подiбних мiсць Еа продукти харчування. ПeBBi види бактерiй можуть псувати продукти харчуванвя, виробляючи ток_ сичнi сполуки. У разi спо}кивання зiпсованих продуктiв, органiзм людиrrи або тварини може отруiтися. Так, паличка боryлiзму псу€ KoHcepBoBaHi продукти, рибу, ковбасу. ii, отрута насамперед дiе на нервову систему та м'язи, спричиняе втрату голосу, запамороченЕя, порушуе зiр, процеси ц)авлення та дихаяпя. ffкщо хворiй людинi своечасно IIе ввести особливу сироватка та препарати, якi знещкодЕtують отруйнi речовини, може настати смерть. Тому пiд час кЬнсервування продуктiв слiд суворо дотримувs.тись технологii цього процесу, застосовувати технологii пастеризацii чи стерилiзацii, Хiд роботи w w .графii цих тканин. .4 bo Будова TKaшrttI рорлпв Мета: ознайомитися з особливостями будови рiзrrих типiв тканин рослин, зверЕу_ ти увагу на вiдповiдвiсть ix будови виконуваЕим фуякцiям. Обладяаввя i матерiали: свiтловi мiкроскопи, постiйнi мiкропрепарати покривяо1, провiдноi, мехапiчноi, TBipяoi та ocHoBHoi ткаЕин рослин, мiкрофото- 1. Пiдготуйте мiкроскоп 2. При до роботи. w малому абiльшевнi мiкроскопа энайдiть на препаратах клiтини TBipHor тканиЕи кореня (сояяшника, кукурудзи тоцо). Розгляrrьте цю ткаЕину при великому збiльшеннi мiкроскопа. 3BepBiTb увагу Еа особливостi будови цiеiL ткаЕиIIи: вiдносно ToH.Ki стiпки клiтиrr, збiльшецi ядра, вiдсутвiсть добре вираженоi мiжклiтиввоi речовини тощо. мiкропрепарат клiтив шкiрки листка (соняшника, кукурудаи, цибулi, елодеi тощо). 3BepHiTb увагу не форму клiтин, сполучення rx мiж собdю, будову продихiв. 4. Розгляньте препарат поперечного зрiзу через стебло багаторiчноi дерев'явистоi росливи. 3BepHiTb увату на корок та iпшi елемевти кори, будову .лубу, ситоподiбнi трубки, камбiй, судиЕи, серцевину. Зцайдiть рiчнi кiль_ ця та серцевиннi променi. 5. Вамалiойте Bci розглявутi пречарати i порiвняйте поба.чене з мiкрофотогра_ фiямЙ. 3. Розгляцьте Впкопацпя роботи Ткавиви рослиц подйiють ва TBipBi, покривнi, провiднi, мехавiчнi та ocHoBBi. TBipBi ткавиви (меристема) складаються з дрiбвих, щiльно прилеIлих одва до одЕоi клiтитr. Клiтини твiрних тканин здатнi до постiйцого чи перiодичвого подiлу та росту, якиЙ молtливий завдяки розтя}кнiЙ оболоЕцi. Клiтиви меристепли при дозрiваннi перетворюються в клiтини iнших типiв - диферевцiюються. Тим самиtr{ вони дають початок ткаЕина,м iнших типiв.
    • Ва мiсцей розташуваЕня видiляють BepxiBKoBy, вставЕу та бiчну меристеми. Роарiзвяють такQ)Iс первинну та вториЕну меристеми. Первинва меристема закладаеться,Еа BepxiBKax зародкових кореЕя та стебла. Вова аабезпечуе розвиток проростка та подовхеЕЕя оргавiв. Вtоривнi меристеми виЕикають з рiзних дозрiлих клiтив, якi зберегли здатнiсть до подiлу (наприклад, корковий.камбiй - з клiтин освовяоi тк&яgни або шкiрки). Рис. 1. Мiкропрепарат корiвця лука 9 кореЕевим rg ' чохликом .4 b oo k .o Покриввi ткаЕиви розташовавi ва поверхнi органiв i вiдмеалсовують ix вiд зовнiшнього середовища. Вони захищають оргавiзм вiд впливiв несприятливих зовнilпнiх чинникiв, здiйсrrюють його вэаемозв'язок з довкiллям, регулюють процеси газообмiву та випаровуваЕня вологц (транспiрацii). Роэрiзпяють первияяу (епiдерма; або шкiрка) та вториввi (корок) покривнi ткаЕини. Епiдерма (шкiрка) складаеться з одЕого чи кiлькох шарiв прозорих живих клiтиЪ, якi щiльво прилягають одна до одпоi, тому мiжклiтинпики вiдсутвi. 3верху епiдерма зазвичай покрита особливим шаром, який запобiгае випаровуваяЕю води через r1 поверхяю У кутикулi листкiв можуть бути - fiутикулою. продиховi клiтиви, якi входять до складу продихiв. Продихи регулюють процеси w w w виЕаровуваЕвя води та газообмiву. 1 Рис. 2. Епiдерма листа традескаЕцii вiргЬськоi: леilкопласmu,3 - хлоропласmu,4 - проOuховi rcлiпuнu, 5 - цчmоплазлаmччнi m'жi - яlро,2 - Корок з BiKoM замiщуе епiдерму у деревЕих рослиЕ, а також багатЬрiчяих трав'янистих. Вiя складаетьея з клiтип, потовщевi стiцки яких просочевi дпЦами i непровикнi для.газiв та води, тому BMicT таких клiтив швидко вiдмирае. На поверхнi корка € утвори сочевцчки, через якi здiйсню€ться гааообмiн. Провiдвi тканини забезпечують дirа потоки речовин: висхiдкий (розчини MiHeральЕих Солей, а такоэк оргавiчцих речовин перееуваються вiд кореня до Еадзем-
    • Hrtx частlIн рослияи i далi) та спадний (синтезованi в зелених пагонах органiчнi речовиЕи вадходять до iвших органiв). Ксилема складаеться з власве провiдних елементiв (вiдмерлих клiтин - су_ дин i трахеrд), а також супутпiх клiтин ocBoBHoi ткавини. Стiнки судин i трахеiд мають потовIцевня рiзноманiтноi форми (у виглядi кiлець, спiралей, суфльнlrх нащарувань з порами тоцо), якi не дають iM злипатися. Ксилема забезпечуе BTlcхiдний транспорт розчивiв MiHepa-TrbHиx та органiчвrх сполук. Елементи.ксилема мой{уть також виконуватп опорну фуЕкцiю. (Dлоема становить сукупнiсть ситоподiбвих трубок -_ живих видовжених, поз_ бавлених ядер клiтин. Вови послiдовно з'еднавi',мiж собою поперечrrими дiлянкамп стiяок, що мають велиttу кiлькiсть uор i яагадлоть сито. Флоема забезпечуе спадяий траrrспорт роачияiв органiчяих сполук по рослинi. ,Судиви, трахеiдлr та ситоподiбвi трубкя разом а механiчними та ocнoвH}tMrt тканинами утворюють судинно-волокнистi пучкиl наприклад, жилки листкiв. Механiчнi ткаЕиЕи вI,1конують опорнi функфi: надають рослинi пружностi та мiцностi, пiдтрЙмують rf частини в певному положепнi. До них яалежать колев- rg xiMa та склереЕxiма. Коленхiма склада€ться з живих клiтин з HepiBHoMipHo потовщеними стiнками. Вона зазвичай розташована пiд покривною тканиною i входить, Ьоловним чиЕом, до складу кори молодих пагонiв перевахсно дводольних рослиЕ. Склеренхiма забеапечуе мiццiсть i гнуrкiсть рослиЕ i складаеться в вiдмерлих клiтиц. ok .o OcBoBBi тканцви складаються з живих клiтин, що мають ToHKi стiнки. Мiж цими клiтинамлr зазвичай е великi мirrсклiтивяики. Вона розташовева всередяпi рослини мiж iншимц ткаяинами. корок первиЕна кора bo флоема камбiй w .4 деревива w w серце серцевиняi промевi рiчве кiльце Рис. 3. Поперековий зрiз через стебло трирiчноi гiдки тюльпавяого дерева ЛАБОРАТОРНА РОБОТА Ni 8 Булова ткаЕпп тварип Мета: ознайомитися з особливостями будови рiзних тлrпiв ткаЕин тварин, звер}Iути увагу на вiдповiднiсть ix будови виковуваним фувкцiям. 'свiтловi i матерiалп: мiкроскопи, постiйпi мiкропрепаратlt eTtiтелiмьноi, Bepвoвoi та мjilзовоi ткаIIиr, тканиц внутрiшнього середовища, Обладпавня мiкрофотографii цих ткавиЕ. 1. Пiдrотуйте мiкроскоп }ц до роботи. роботц
    • При малому збiльшеннi мiкроскопа звайдiть яа мiкропрепаратах клiтиви епiтелiальвоi тканиЕи. Роэгляньте цю ткаЕиЕу при велt{кому вбiльпrевнi мiкроскопв. Вверяiть увагу Еа форму клiтив, ix вэаеморозташуваявя, спiввiдпошеяня клiтиrr i мiжклiтияЕоi речовини. 3. Так само роагляЕьте препарат хрящовоi, KicTKoBoi та iнших рiзяовидiв 2. ткаIIив внутрiшнього середовища. 3BepBiTb увагу Еа будову мiтскдiтивяоi речовиЕи, sокрема, яа розмiщепвя в нiй волокоЕець. 4. Розгляцьте препара,т HepBoBoi ткаIIиЕи спияного чи головного мозку, зяайдiть cipy речовину, а в пiй - первовi клiтипи. Вiдзначте xapaKTepBi особливостi будови BepBoBoi ткаЕияи. 5. Розглявьте Ерепарати м'язовоi ткавиЕ!t, 3вайдiть ядра та скоротливi волоковця. 6. Замалюйте розглявутi препаратп, порiввяйте побачене з мiкрофотографiями коlкпоi з тканив. Виявiть особливостi будови епiтелiальвоI, EepBoвoi, м'язовоi тканиЕ i ткаrrин ввутрiшвього середовица. Вшкопаrrця роботи В оргавiзмi твариЕ i людини вrдiляють чотири ocTroBнi типи ткаяин: епi- w w w .4 b oo k .o rg телiальнi, м'язовi, BepBoBi та впутрiшнього середовища. Епiтелiальцi тIсаЕпЕп вкривають тiло, вистеляють,його поIюJкЕиЕи та порожвияи внутрiшяiх органiв. Вони утвореяi одним або балатьма шарiв клiтив, цо щiльяо прилягають одЕа до одвоi. Мiхсклiтинна речовина в епiтелiальвих тваЕиЕах розвинена слабко. Клiтиви епiтелiю полярнi: ix зовнiшвя частива вiдрiзвяеться за будовою вiд освови. На зовяiшяiй частивi епiтелiальrrих клiтив мо,fiуть розташовув9.тIIся вiйки. Такий рiзновид епiтелiю мае Еазву вiйчасtпоzо- Рис. 1. Покрlлзвий ецiтелiй Клiтиви епiтелiю здебiльшого розташоваяi ва базальнitl мембранi - товкому шарi мilкклiтинноi речовиви. В епiтелii вiдсутнi йровояоснi судиЕи, тому його клiтини я(ивляться за рахунок Еадходженвя через баэальву мембрану поЕсивIlIlх речовин вЦ твавин, розтапtованrr( глибiпе. Валехсно вiд особливостей будовп та функфй розрiзяяють рiзнi види епiтелiальноi тквниЕи. Одвiею з властивостей епiтелiальвоi тканини е здатвiсть ii клiтив до подiлу. Щим забезпечуються ЕIюцеси регеперафi. Загалом епiтелiальяi ткаfiици виконують розмей(увальЕу, захисЕу, секреторву, rааообмiяну, екскреторну та всисву функчii. М'язовi тrсациЕц характеризуються вдатяiстю до сtсорочеввя у вiдповiдь ва вадходження нервового iмпульсу. Вови входять до складу опорвоpyxoBoi сЕстеми та стiцок бiльшостi ввутрiшвiх оргаriв й dабеавечують рухи тiла та окремих його частив, а також певве фiксоване розташувавня тiла в простоpi _. позу. М'язовим тканишам властива здатнiсть,до регенерацii (за виirятком серцевого м'яза). 1х подiляють на Еепосмуговавi та посм5rговалi. М'яэовi клiтиви складаються з мiофiбрuл, MirK якими розташована сполучва тканиЕа з крововосними та лiмфатичкi судпяами, а такоЕс I!ервовими волокЕами. збlцжеяня
    • Непосмуzовона (zлоOеньrcа) м'язова mканчна побудована з клiтин н.евеликих розмiрiв, якi найчастiше мають веретеноподiбяу q)opмy та одце ядро. lx мiос}iбрили позбавленi посмугованостi. СкорочеЕня гладеньких м'язiв мимовiльнi, досить повiльнi. Але ця тканина здатна до сильного розтягу i тривалий час може перебувати у cTaнi скороченця. Непосмугованi м'язи входять до складу оболонок внутрiшвiх оргаяiв хребетних твариЕ. [IocMyzoBaHa (поперечносlttуzасmа) л'язова nlKalll+a складаеться з багатоядерних, видовжених, велtrких за розмiрамлl клiтлrн. Ix мiофiбр.llлll видаються посмугованими, бо в Hrrx правильно чергуюtься свiтлi та TeMHi диски зi скоротливих бiлкiв актину та мiозину, що мають рiзнi коеdliцiенти заломлення cBiTла. Посмугованi м'язи здатнi скорочуватись значно цIв}tдше, HirK непосмугованi. Розрiзвяютъ посмуговаЕу скелетну та серцеву м'язову тканину. ' Посмуеованi скелеmнi м'язовi волокно утворюють скелетнi м'язи, якi сухо_ жилками з'еднанi з елементами скелета. Вони входяiь до складу опорно-руховоi слtстеми, це також м'язи язика, глотки, гортанi, BepxBboi частини стравоходу, дiафрагми. Як oKpeMi волокна, так i м'язи в цiлому мають сполучвоткавиннi оболонки, що запобirають надмiрному розтягуванвю. Скорочення скелетн}rх пос_ муговаЕих м'язiв людини вiдбуваеться довiльно. Посмуzованi серцевi л'язовi волоrcн@ утворюють одив iз шарiв cTiHoK сёрця Mioqap1 i деякi дiлянки великих кровоносних судин (аорти, хребетних тварин rg BepxHboi порожнистоr веви). 3а особливостями будови вони подiбнi до скелетвих, ix волоковця позбавленi сполучнотканиняI{х оболонок i тому в певних мiсцях але .4 bo o k. o зрощенi мiж собою. Така структура сприяе швидкому поширенню iмпульсiв, що виникають в особливих клiтинах самого мiокарду. Серцевому м'яэу притаманвi мимовiльнi скорочеЕня, якi не змежать вЦ свЦомостi. 1 - w w w Е скелеmна Рис.2. Типи м'язових тканин; tускалапуро,2 - zлuOенькi .u'язч,3 -, серцевчtl м'яз. IIервова ткапиЕа здатна до збудженrrя пiд впливом певних чивникiв та його провеiення в органiзмi, Нервова тканина склада€ться з нервових (нейронiв) та допомrжЕих клIтин. . '1 l - '. Рис. 3. Нервова ткаrrица: аксон. 2 OенOрчm.З - HeitpoHu
    • HefupoH - осяовна елемёнтарна структурно-функцiональна одиниця HepBoBoi системи. Щi клiтини здатнi сприймати подразнення, перетворювати'fx у HepBoBi iмпульси та проводити ocTaHHi до iнших клiтин та тканин. У дозрiлому cTaвi нейpoнIt rrе адатяi до подiлу. Нейрони зазвичай маюIь один аксон та один чи кiлька дендритiв. 3а кiлькiстю вiдросткiв, що вiдходять вiд тiла клiтини, розрiзняють uнiполярнi, бiполярнi, лульmuполярнi нейрони. KpiM проведення нервового збудження, певнi яейронrr мопсуть виробляти нейрогормони та медiатори. Першi виконують в оргаяiзмi Ti rK caMi функцii, що й гормони, якi виробляють евдокриннi залози. .Щругi забеэпечують передачу нервових iмпульсiв Mixc окремими нейронами або мiж яейропами та м'язовими клiтинами. Тkанrrпи вrrутрiшвього соредовища викоЕують piзBoMaHiTHi функu,ii: пiдтрим8,нпя гомеостазу, захисt{у, розподiльву, траЕспортву, опорву, запасаючу, вЦнов- рова Tt} rg лення ушкодrrсенпх органiв тощо. Вопи складаються з клiтия i добре розвиненоi мirкклiтинноi речовцни, Iцо мае рiзну будову. IJ! тканини створюють внутрiшне середовище органiзму, звiдки i походить ix назва. ][х подiляють на сполlrчнi, gкgлетнi та кров. Споiучнi mканuнч подiляють на волокцttстi та сполучвi тканини зi спецiальними властивостями. Волокнuсmо, або власне сполучна, ,пканчна включае клiтини, волокна рiзного типу та аморфну (беэструкryрну) основяу речовину, що ix оточу€. Волоква надають мiцностi та прухсностi оргавам. Сполучнi mкqнчнц зi спецiа.пьнuлч власmuвосlпялu це ембрiональна, }ftи- - ретикулярна. .4 b oo k. o Скелетнi ткаппнIr хребетних тварин представленi кiстковими та хрящовпми. Вони входять до складу опорно-рухового апарату. Хряrцова тканияа складаеться з хрящових клiтин та оргавiчноi ocHoBHoi речoвttнlt, яка визнача€ мiцнiсть i пруrrснiсть. Хрящi присутвi в ребрах, суглобах, сухожилках, зв'яоках, cTiBKax повiтроносних шляхiв; у зародка вони утворюють основу скелета, у дорослих - забезпечують вiдяовлення KicToK при переломах. Хрящi, якi входятьдо складу вушних раковин, eBcTaxieBoi труби, яадгортанника w w w тощо мають ciTKy з еластичних волокоЕ. Рис. 3. Хрящова Tкaвttlla: 1'-- tряulовi rлimчнч: 2 - основна речовчпо KicTKoBa тIсацtrпа мае високий BMicT неорганiчвих солей, що яадае Iй особлиBoi мiцностi. У мiжклiтинвiй речовинi (матриксi) мiстяться кафовати та фосфати (oceiH, колаген тощо). Розрiзняють губкальцiю, а з органiчних сполук - бiлки часту та щiльну KicTKoBy тканини. - Рuс. 4. Мiкроскопiчва структlryа кiстки: rcicmtogi rcлimчнч, 2-- концепmрuчрa пласmчilкч, 3 - zаверсов канал
    • Л АБОРАТОР"' "О3:;Ъf ОлПIДРУ ЧН ИКА < БlОЛОГtrЯ прАктичнА роБотА . l ше 1 Визначення виiсту води у власному орrанiзмi Меmа: визначити BMicT води у власному органiзмi. ОблаOнання mа моmерiалч., пiдлоговi ваги., Iпформацiя до практичЕоi роботи Людина пршблизно rra 65ul, екладаеться а води.'Ембрiон складаеться з во,dи ва 97"/u. З BiKoM BMicT води в органiзмi змевшуеться. В органiзмi дорослоi людини з м&сою тiла 70кг у середньому мiститься 42л води. рiзнi тканини оргавiзму мiстять рiзву кiлькiсть води. Найбагатша ва воду тканина'- склоподiбпе тiло ока, що мiстить 99%l ВОДИ, найбiдяiша - зубна емаль, у нiй води лuше О,2'И,. Багато води мiститься в речсlвинi мозку, Хiд l. роботп bo ok .o rg Вrrзначте,свою масу за допомогою пiдлоговлIх ваг2. Визвачте масову частку води у. вашому органiзмi, склавши пропорцiю: ваша маса тiла, кг --, 100ulr, маса води х кг -- 65'Z, Тодi r: (ваша маса тiла r 65): 1003. 3робiть висвовок. Виконавяя роботп речовина з хiмiчною dюрмулою Н,О. У нормальЕих умовах прозора без смаку i запаху. Вода вЦiграс унiкальну роль як речовIIва! що визIIачас життя Bcix icToT на яашiй плаrrетi. 3авдяки cBoiM увiкальним властивостям воца е уяiверсмъвим роэчинЕиком, у якому вiдбуваються осяовнi бiохiмiчвi процеси в жIrвих оргавiэмах. Молекул!t водИ цають полярЕу будову, завдяки якiй вода досить добре розчиЕя€ полярнi як оргавiчнi, так i веоргавiчвi речовини. Наявнiсть водневих зв'язкiв мiж рiзними молекулами води дозвол8е iй змищатися рiдкою в широкому дiапазонi темперац,р. протяюм )ttиття з людського органiзму рiзними шляхами виводиться вода.(з пспOм, оечею, диханням тощо)..Щля пiдтримки HopMMbHoi lкиттедiяльвостi людинi веобхiдно пити. кiлькiсть небхiдноi рiдЕви ашIе}кить ви темпераryри зовнiшньоrо середовища, фiзlrчноi ахтивЕостi, температури та iнших параметрiв самого органiзму тощо. У вормаJIьЕих }rMoBa:K дороспа людива повинЕа випивати не мевше нiж 1,5-2л води ва добу.. Вваясаетюя, що людияа не може.прожити бйьше вiж тиrr!день без води, - w w w .4 Вода лАБорАторнА роБотА t{9 1 Визначення деякпх орrанiчних речовин та iiHix властивостей та полiсахариди, вивчити ixui властивостi. Меtпа: ваsчr|тися визЕдчати 'кири облаонанн-я mа маmерiалu.. штатив iз пробiрками, градуйованi пiпетки, крапельниця, скляяi паJIиtIкlr, водяна баня або посудина а гарячою водою, годинник; дистиJIьовдв8 вода, концеЕтроваЕа хлоридна кислота, розчиIl Люголя, рослинна олiя, етиловий спирт, бенаин, хлороформ; водвi 10%-Bi роsчиIIи питноi соди та натрiй гiдроксиду, а такояt 1ol,-Bi роачивц купрум сульфату тд крохмаJtю, 3авOання 1 Ввявлевня крохмалю в реакцii з йодом та глюкози, що утворю€ться пiд час розщеплеввя крохмалю, У peaкT(i'i з купрум сульфатом. . ХИ роботи 1. Вiзьлдiть зi штатива двi пробiрки, провумеруйте ix. Нмийте в кокну пробiрку по 2 мл роэчияу крохммю.
    • 2. У першу пробiрку додайте 1-2 краллi розчину Люголя, перемiшайте скляною паличкою. Запишiть, яке забарвлення з'явил<lся. l) Нагрiйте пробiрку. 3апишiть, чи змiвилося забарвленвя. 2) Охолодiть пробiрку. 3апишiть, чи змiвилося забарвлення. 3) Зробiть висновок вiдповiдно до мети завдавня. з. У другу пробiрку калийте 2-3 краплi ковцентровавоi хлоридноi кислоти, прокип'ятiть i] BMicT ва водянiй банi протягом 15 хвилин, додайте 2 мл розчину натрiй гiдроКсиду, 5 крапелЬ розчину купрум сульфату, нагрiЙте до кипiння на Ъодянiй бавi. 3апишiть, як амiяюеться забарвлення. 4. Зробiть висновок вiдповiдно до мети завдання. 3авOоння 2 Вивчення розчияностi жирiв у рiзних розчинниках. Хiд роботи 1. Вiзьмiть зi щтатива чотIIри пробiрки та пронумеруйте ix. Налийте в кожну rg пробiрку по 0,2 мл рослинноr олii. 2. Додайте до пробiрок: Nll _ б мл дис-тильОваноi води, N!2 - 5 мл етанолу спирту, М3 мл бензину, - 5BMicT кожяоi N!4 -5 мл хлороформу. 3. Перемiшайте пробiрки. 3апишiть результати спостережевня. 4. У пробiрку М1 додайте ще 5 мл розчиву питноi соди. Перемiшайте BMicT пробiрки. Вапишiть результат спостерехtення. 5. 3робiть висновок вiдповiдво до мети завдання. ok .o Вцконацяя роботи речовини, що мдоь загаJьtIу формулу С.Ц"q, де m та п > 3. на три ocHoBHi групи: моносахариди, олiЙсахuриди i полiсахариди. Мовосахариди е мономерами олiго- та полiсахаридiв, якi, у свою чергу, ВуzлtвоOч це оргаяiчнi Вуглеводи -подi,,rяютъся w w .4 bo вiдрiзняються один вiд одного кiлькiстiо сполучених глiкозидними зв'язками ix складу. Олiгосахариди мiстять вiд 2 до 10 залишкiв мовосахаридiв, полiсахариди вiд 10 до кiлькох тисяч. МоносахаридИ безбарвнi кристалiчнi речовини, що адатнi у розчинах обертати поляризоване свiтло, солодкi на смак. Велика кiлькiсть полярних фувкфональних груп в молекулах моносахаридiв призводить до того, що ф речовини легко розчиняються У водi i яе розчиняються в неполярцIiEк органiчних розчltнвиках. Рiзпоманiття кiмiчних в,rастивостей моносахаридiв поясню€ться ix будовою. У оtладi кожноi молекули мiстятьСя кiлька гiдроксильниХ груп i одна карбонiльна. 3алехсно вiд природи MoHoMepiB, що входять до w карбонiльнОi групи (альдегiдна або кетонна) моносахариди подiляються на альдози i кетози, Прикладом широко поширеного в природi моносахарид/ е глюкоза. Найбйьш поширеяrIми олiгосахаридами € дисахариди, Найчастiше це безбарвнi врlлсталiчнi речовини, добре розчиннi у водi (вивяток становить ла:стоза), солодкi на смак. Характерною особливiстю, дисахаридiв е ix здаtвiсть взаемодiяти з гiдроксидамu металiв Са (ОН) ,, Cu (ОН) 2 3 утворенням добре ро3чинних комплекс-них СПО.цrк caxapaTiB. .Щисахариди, як i мояосахариди, эдатнi утворювати простi i складнi ефiри, У кисломУ середовищi вони легкО гiдролiзуються э Jrгворенням однакових (мальтоаа, целобiоза) або рiзвих (лактоэа, сахароза) мояомерiв. ПолiсахаридИ * гiдрофiльНi.полiмери, багато З пих ]zгворюють високов'язкi водвi розтIияи, а в рядi випадкiВ мiцвi rелi (атар, пектини та iH.). ,Щеякi полiсахариди утворюють високОвпорядковавi надмолекуляРвi струкryри, що перешкодясаютi гiдратацii окремиХ молекул. TaKi полiсахариди (наприклад, хiтин, целюлоза) ве розчиЕяються у водi. Характервою кольоровою реакфею ва кtrюх-маль е його реакфя з розчицом люголя, який мiстить йод. У результатi взаемодii розчин пабувас сивього кольору. Жuрч - природвi органiчнi сполуки з групи лiпiдiв, повнi складнi ефiри глiцериrу i одвооСноввиХ жирниХ кислот. У хсивиХ органiзмаХ викояують структурЕу, енергетичну, термоiэоляцiйну та iншi фуякцii. }Itири гiдрофобнi. ix молекулЕ неполярвi, а це оаначае, що хсирИ верозчиввi в полярних розчивниках (вода та iп.) i добре розчиняються в неполярних (спирт, бензин та iH.). iа наяввостi
    • поверхнево-ективних речовиtt даIогь у водi емульсirо. Прикладом природвоi емульcil е молоко. Як правило, мають меяшу густицу, нiж вода. Твариввi жири - твердi легкоплавкi речовини, погано проводять тепло, завдяки чому формують iволяфйвий шар у бдгатьох водвих i наземних твариЕ. Рослиннi жирL називають олiями. У яормальних умовах бiльrцiсть iз них (соняшвикова, оливкова та iH.) рЦкi, але вЦомi й твердi (кокосова, пальмова, какао). ЗавOоння 1 У пробiрцi М l в результатi по€днання крохмалю i розчину Люголя розчив став синiм, забарвлення зникае при нагрiваннi i,залишаеться при охоJlодженнi. У пробiрф Nл2 утворився осад жовтого кольору - гИроксид мЦi. BiH з'являеться при взаемодii глюкози, яка утворилася при розщелленяi крохмалю, iз сульфАтюм мiдi. ЗовOання 2 N! l (росливна олiя з дистильованою водою) спостерiгаеться утворення нестiйкоi емульсii з наступним швидким подiлом сумiшi Еа два шари (олiя зверху, вода знизу). У пробiрцi N} 2 (рослинна олiя i етанол) спостерiгаеться утворення мутного розчияу, що свiдчить про те, що олiя ве повнiстю розчинилася у спиртi. У пробiрках N!3 (олiя i бензин) i Ni4 (олiя i хлороформ) розчивtt прозорi. Ще свiдчить про повЕе розчинеЕвя рослияноi олii в цих розчиЕIlиках. При додаваннi в пробiрку N!1 (рослиняа олiя з дистильоваяою водою) соди спостерiгаеться угвореЕня стiйко'i емульсii. Ще вiдбуваеться внаслiдок того, що сода rg У пробiрцi .o е поверхнево-активвою речовиною. 1{9 2 ok лАБЬрАторнА роБотА Вивчення вла<тtrвостей ферmентiв bo Меmа: вивчити властивостi фермевтiв та умови iхцьоi активностi. 3авOання .4 О6,па0нання tпа маtперiалu., iцтатив iз пробiрками, градуйованi пiпетки, крапельниця, колба, склянi палички, термостат, водяна бапя, розчив Люголя, дистЕJIьоваЕа вода, склянка з льодом, водпий о,2"/о-й розчин крохмаJIю. 1 w w Вивчевня дii ферменту слини (амйази) на крохммь. Хiд роботп в колбу. w 1. Сполосяiть ротову порожвпву 2-3 рази водою. ПoTila протягом 3-5 хв прополощiть ротову порожвпну 50 мл дистильованоi води та зберiть розчин сливи 2. Вiзьмiть эi штатива двi прбiрки та пронумеруйте ix. Налийте в кожну пробiрку по 2 мл розчину крохмалю. 3. У пробiрку N!l додайте 0,5 мл розчиrу слини, в якому € фермеят амйаза, е в пробiрку N!2 додайте 0,5 мл дистильованоi води. Перемiшайте BMicT пробiрок. 4. Пробiрки М1 i 2 помiстiть на 15 хв у термостат за температури 38'С. Пiсля цього слiд вптягти пробiрки з термостата та додати до iхвього BMicTy 1-3 краплi розчиЕу Люголя. 5. Вапишiть результати спостерея(ень. 3робiть висновок. 3авOання 2 ,Щослiдженвя вплйву температури яа aKTBBHicTb ферменту амiлааи в реакфi з крохмаJIем. . ХЦ роботп 1. BiabMiTb зi штатива чотири пробiрки та провумеруйте ix. Налийте в Korltяy по 2 мл розчиЕу кIюхмалю та п9 0,5 мл розчину слиц!t. 2. Пробiрку М 1 залиште за KiMBaTBoi темперетури, пробiрку М 2 помiстiть у тер!достат за температури 38'С, пробiрку Jt8 поставте кип'ятитп на водявiй бавi, пробiрку Ni4 поставте у скляЕку з льодом.
    • 3. Через l0*1б хв витягнiть пробiрку з термостата, водяноi баяi та склянки з льодом i в yci чотири пробiрки додайте по 2-3 краплi розчину Люголя. 4. 3апишiть результати спостережеЕь. 5. 8робiть висвовок. Виковацвя роботх органiчнi речовини бiлковоi природи, якi сивтезурться в клiтияж. багато разiв у клiтинах i поза Осяовною ix tРункцiею е каталiз - прискореввя у ними бiохiмiчвих реакфй, прtt цьому вояи caMi не пiддаються хiмiчвим змiнам. lcHyc кiлька класифiкафй ферментiв. Ix дiлять ва простi та складЕi. Осяовою будови простих е тiльки полiпептидвий ланцюг. У складних фермевтiв е такол( яебiлкова частина - кофермеят. При цьому бiлкова частина назива€ться апоферментом. У ролi кофермевтiв можуть виступати рiзнi неорганiчнi (iопи металiв тощо) i органiчнi (BiTaMiHn тощо) речоввнLr. Також ферменти подiляють'ва уяiверсальнi (Ti, що входягь до скrаду клiтин практичво Bcix чи багатюх живих icTm) i спецrrфiчнi (каталiзують певний тип реакцiй i поширепi лиIпе в клiтинах певних органiзмiв). При цьому слiд враховувати, що Фермснmч ферменти е вясоноспецiалiзоваяими каталiзаторами. ОдиЕ i той же фермент може каталiзувати лише одЕу реакфю або кiлька реакцiй одвого тиЕу. Пprr каталiзi не вся моJIекула ibepмeяTy бере }цасть у перетвореввi субстрату на пIюактпвпий центр. до склsду дукти peakT(ii. 3а це вiдповiдае спецiальна ii частина rg - w w w .4 bo ok .o однiеi молекули можуть входити riiлька а,ктивних центрiв. У складних фермевтах до складу активЕого центру входить кофермевтна частина. Перетворення речовини вiдбуваеться вваслiдок змiни конформацii молекули ферменту. При цьому, коли продукти реакфi вiд'еднуються вЦ Hei, вона повертаеться до початковоi ковфiгурафi i моясе зпову вступати в реакцiю. У цьому полягае положення про те, що ферменти в процесi реакФi ве витрачак}ться. ФерментативЕi реакфi в клiтинах вiдiбуваються у виглядi ряду послiдовнтlх етапiв. Лаяцюги вза€мопов'язавих фермеятативвих реакфй у цiлому оабезпечують обмiн речовин i перетворення енергii в окремих клiтияах i оргавiзмi в цiлому. Актпввiсть ферменry заJtежпть вЦ умов, у яких протiкае реакцiя: температури, тиску, рН i т.д. У людинI{ ферменти працюють яаЙбiльш ефективво при темпераTypi близько 37-38'С. Iснують i спецiальвi FЕчовиrtи, здатнi регулювати активHicTb фермептiв. Вови зв'яэуютьiя з активними центрами фермеятiв i блокують ix активвiсть (наприклад, iояи важких металiв). Амiлаза - фермент, що розщеплюе кIюхмаль до олiгосsхаридiв, валеlrсить до траввих фермевтiв. Виробляеться клiтинами слиявих залоа i впдiляетъся разом зi слиною в пороrltниЕу рота. Семе амйаза приаводить до появи солодкуватопо смаку при тривалому пережовуваЕнi крохмалевмiсвих продуктiв (ваприклад, а рису або картоплi). Вова ваЙбiльrц активЕа в луrrсвому середовищi за темперацри бллrзько 37-38'.с. 3авOанпя 1 У пробiрцi N}1 (розчин крохммю i слини) при Еагрiваннi сталося фермевтативве розщепленtrя крохммю, тому що в слинi мiститься фермент амiлаза. Тому пiсля додаванця розчиЕу Люголя розчия ааJIишився знебарвленим. У пробiрф М2 (розчин крохмаJIю i дистильоваяа вода) пiсля додаванвя розчину Люголя BMicT став,сицiм. 3авOання 2 i слипи, який перебував пря кiмнатнiй телдпеpaTypi): спостерiгаеться червоItе забарвлення, зумовлене угворенЕям промirкних продуктiв розщеплеввя крохммю. Пробiрка М2 (розчин крохмалю i слини, що витримувався при температурi 38' Cr: Пробiрка М1 (розчив крохмалю розчив став прозорим, що свЦчить про повпе розtцеплеяпя крох!iалю амйазою при оптиммьнiй для цього фермевту температурt. У пробiрках N!3 (розчив крохмалю i слияи, якйй кип'ямвся) та JS4 (розчив крохмаJIю i сляни, який був помiщеЕий у склявку з льодом): розчинв змиIдилися
    • синьо_фiолетового кольору, оскiлькт! амiлаза людськоi слини ста€ внаслiдок дii високих i низьких температур. прАктичнА роБотА 1{0 ЕеактивЕою 2 Розв'язанхя елементарних вправ iз транскршпч[d та реплlкачП'. Вправи на mоделювання реплiкацГi та транскрппцГj l. Користуючисъ принцIrпом комплементарностi вiтратвих освов, напишiть послi_ довнiсть нуклеотидiв у ланцюзi.ЩНК, який буде синтезований на матриф - ланцюзi ДНК -- з такою послiдовнiстю нуклеотидiв: ААА ГЦА ЦЦГ IЦГ ГГГ АГГ ААА ЦТТ ТЦА ЦАТ 2. Користуючись принцItпом комплементарностi нiтратних осяов, Еапишiть послi_ довнiсть нуклеотидiв iPHK, яка буде синтезована ва такому фрагментi.ЩНК: ААА ГЦА ЦЦГ ЦАГ ГГГ АГГААА ЦТТ ТШ ЦАТ 3. Користуючись привципом комплемеятарностi вiтратних основ, вапишiть послiдоввiоть Еуклеотидiв фрагмента.ЩНК, на якому була синтезовава iPHK з такою послЦовнiстю rrуклеотидiв: AIT АУУ АЦГ АУЦ УГЦ ГrТ ААА УУУ ГШ ГАЦ довнiсть: ТГГ ГtТ ЦГЦ ГШ, ТГ ТАА ГАА ЦАА АТТ k. o rg 4. Iýористуючись принципом комплемеЕтаряостi нiтратвих основ, напишiть пос_ лiдовяiсть нуклеотидiв другого ланцюга.I|t{К, якщо один iз них ма€ таку послi_ Впкопапвя роботrr складу пуклеiяових кислот можуть входити 5 типiв вiтратних освов: аденiн (А), тимiн (Т), гуанiя (Г), цитозин (Ц) i урацил (У). При цьому тимiв входить лише до складу.ЩНК, а уршrил - тiльки РНК. IIуклеотиди рiзних лавцюгiв однiеi молекули ,ЩНК утримуються завдяки водцевим эв'язкам, якi вивикають мiж комплемеЕтаряими нiтратними основами. Така комплементарвiсть зАсIIоваяа Еа тому, що адевiн i тимiн здатпi утворювати три водневi зв'язки, а гуавiв i цитюзив _ три. Основяi процеси передачi та реалiзацii генетичного матерiалу також засвоваrri на принципi комплементарпостi. При реплiкацii ДНК дочiрнi ланцюги добудовуються комплементsрно. При транскрипцif iPHK, що синтезу€ться, також будуеться за цим прияципом. При цьому в утворених молекулах РНК адекiну комплементар_ вий урацил (BiB також здатвий формувати два водневi зв'язки). При трансляцii приеднання sнтикодона тРНК до iPHK вiдбуваеться Taкoxt KoMIuIeMeHTapBo. Таким чином вiдбуваеться переклад з мовв нуклеiнових кис4М па мову амiвокислот, а в подальшому бiлкiв, якi виконують у клiтинi беалiч рiзвоманiтних функцiй. Прп розв'язуваввi завдань, що вимагають добудови д)угого ланцюга в молекулi ,ЩНК, побудови послiдовностi нуклеотидiв в iPHK i т.п. пеобхiдно пам'ятати, що комплементарвими парами е аденiв - тимiв (урацил) i цитозив - гуавiв. 1. ттт цrт ггц гтц ццц тцц ттг гАА Агг гтА 2. ууу цгy mц гvц ццц тцц ттт гvу угт гту 3. TIT1 TAA тгц тАгАцг ццц ттт ААА цrт цтг w w w .4 bo o .Що 4.Ацц ццц пIг цпI АА Атт цтт rтт тАА ПРАКТИЧНА РОБОТА РЗ Розв'язашня елеmевтарнпх вправ iз молекулярноТ бlоrогГJ 1. В одному лавцюзi.ЩНК кiлькiсть аденiку ставовить 16%, кiлькiсть тимi- яу - 34%, кiлькiсть гуавiну - 24Yо, кiлькiсть цитозI{ву - 26Yо. Корисr5lючись правилом Чаргаффа, визначте вiдсотковий BMicT вуклеотидiв у дволаяцюговiй молекулi ДНК.
    • 2. В одному ланцкrзi.ЩНК кiлькit:ть адевirrу становить l9ul,, кiлькiсть тимi- ну -- 31'И,, кiлькiсть гуавiну - 8'Z,, кiлькiсть цитоi]ину - 42'И,. Користуючись правилом Чаргаффа, визtlачте вiдсотковий BMicT нуклеотидiв у дволанцюговiй молекулi .ЩНК. Виконаrrпя роботrr Правu.па Чарzаффа це закономiрностi, якi описують кiлькiснi спiввiдяошеняя нiтратних основ у молекулах .ЩНК. Основними з них е насryпнi: кiлькiсть адевiну завэкди вiдповiдае кiлькостi тимirту, а кiлькiсть ryaнiHy - цитозину. Рааом з тим, спiввiдношення (А + Т)/(Г t Id) мохсе бути рiliним у.ЩНК рiзних видiв яtивих оргаяiзмiв. У одвих переважають пари А-Т, в iнших - Г-Ц. 1. У другому ланцюзi, вiдповЦно до праrил Чаргаффа, кiлькiсть аденiну становить -34 9t,, кiлькiсть тимiну - 16'Z,, кiлькiсть гуанiну 26"/u, кiлькiсть цитозину 24'h. lllя того, щоб визначити процентний BMicT нуклеотидiв в обох ланцюгах ДНК, складемо ix BMicT в окремих ланцюгах i роздiлимо на 2. Змiст вуклеотидiв у !вохланцюговiй,ЩНК: А Т - 2б%, Г - 2б"l,, -.25О/о, 2б,z,. ц - 3MicT нуклеотидiв у двохлаЕцюговiй .ЩНК: 25,и,. Ь - 2б%, Т 25"/", Г 25%, - oo k. o ц_ rg 2. У другоМу лаяцюзi, вiдповiдно до правил Чаргаффа, кiлькiсть аденiну становить 31%l , кiлькiсть тимiну - 19'%, кiлькiсть гуавiву - 42Оh, кiлькiсть цитозину - 8%, Для того, щоб визначити процеятrrий BMicT нуклеотидiв в обох ланцюгах ДНК, складемо ix BMicT в окремих лаяцюгах i роздiлимо на 2. прАктичнА роБотА Меmа: навчитIIся користуватися iнструкцiяпrи зас-госуваЕня медичЕих препараiiв та аасобiв побутовоi xiMii. xiмii та лi- w w ОблаOнання mо моmерiалч; набiр iнструкфй до аасобiв побутовоi карських препаратiв (на вибiр учителя чи учвiв). Хiд робопr 3авOання 1 1. Озrrайомтеся з трьома iвструкфяши використанвя засобiв побутовоi xiмii. 2. Порiвняйте правила вико]ристаяяя та эберiгаяня цих засобiв. Що в них спiльвого та вИмiнного? 3. 3робiть висновок. 4. Сформулюйте основяi правила з використаяня засобiв побутовоi xiMii. 3авOання 2 1. Озвайомтеся з трьома iнструкцiями iз эастосування лiкарських препдратiв. 2. Порiввяйте правпла використаЕця й зберiгаяня цих лiкарських врепаратiв. ТII,о в Еих спiльного й вiдмiввого? 3. ВРобiть висновок. 4. Сформулюйте ocHoBBi прдвила iз застосувавня лiкарських засобiв. w l€ 4 Ознайомлення з iнструкчiями з використання окремих хiмiчних речовпн як медичних препаратiв, засобiв побутовоТ xiмff тоцо й оцiнювання ix небезпеки .4 b ЕrЕ 1{9 Вrкодапця роботи часто використовуються засобч побуmовоii xiJпi| для прибиранЕя та дезiвфекцii житла, посуду, одягу, бiлизви тощо. Валежво вЦ функцii засобу, BiH мае cBoi дiючi речовини. 8а ступенем небезпеки речовиЕи дiлять ва: безпечвi - для чЕщеIrня, MiяepMbHi добрива та iH.; - миючi, засоби для пiдсияювавня, багато вИбiлювачiв i,засоби У побутi
    • i гризуяами, отруйнi речовини - засоби боротьби з - виведеЕIrя плям, хiмiчнi засоби захисry комахами iH.; та bo ok . or g засоби для рослин аерозолi, клейкi речовини та iB. - вогненебезпечвi -. Якщо дотримуватися правил використаЕня засобiв побутовоr xiMii, багато отруйних речовин будуть безпечними. OcHoBgi правила TaKi: i зacтocoвyBaTrr - зберiгати в Ix суворо за призначеннямi в тiльки в зазначених дозах; бупримiщевнях, де мешкавцi щiлько закритих емностях - диrrку бувають якнайрЦше; використовувати'рукавички i захиснi креми; - обмеrкити використаrrня засобiв побутовоI xiMii та косметичних засобiв - в аерозольяих баловчиках пiд тиском; обполiскувати або амивати засоби побутовоi xiмii з поверхонь; - ретельно провiтрювати примiцеЕня пiсля застосувавця чистячих засобiв; - не Еюхати i пе пробувати ва смак; - при потраплявпi в очi i на слизовi оболонки змити великою кiлькiстю води - i, за необхЦностi, звернутися до лiкаря. МеOччнi препарапu часто мають доситъ складний хiмiчвий склад. Дуже часто дiюча речовиЕа у великих кiлькостях перетворюеться яа отруту. KpiM того, при Ееналежвому зберiгавнi або при перевищеянi TepMiHy придатностi хiмiчнi сполуки в лiках можуть мiпяти свiй склад i замiсть очiкуваяого ефекту викликати отруеrrЕя. Тому необхiдцо використовувати медичвi Ерепарати суворо за призначеввям лiкаря в зазначених дозах i суворо дотримуватися умов зберiгання. Лiки веобхiдно аберiгати в недоступних для дiтей мiсцях. прАктичнА роБотА ilg 5 Оцiнювання продуктiв харчування за iiнiM хiмiчнпм складом Меmа: навчити школярiв оцiяювати продукти харчування за ixHiM хiмiчним .4 складом. ОблаOноння пLа маIперiалч., таблиця сКалорiйвiсть харчування). i хiмiчвий склад продуктiв w w w Хiд роботп 3авOання 1 1. Використовуючи таблицю, порiввяйте хiмiчций склад таких продуктiв хдрчrванвя, як макарони та помiдори. Що в ixHboMy складi спiльного й вЦмiнного? Iiалорitlнiсmь i хiмiчнutt сrcлаl проOукmiв харчування (у 100 z) Вуеле- КальMazВоOо Бiлкч Жupu ПроOуrcm харчуваilне Екал (е) (z) (z ) Фос- (z) цitl (ле ) Hia (Mz) (ме) 200 воOч фор хлiб житяiй хлiб бiлий 2|4 24о 43,6 б,2 |,2 44,3 29 73 33,7 6,0 0,7 52,9 20 31 98 Макарони Картопля взимку Капуста Морква 336 [1,9 9,3 0,8 70,9 34 33 93 7о,2 |.2 |,2 о,2 14,0 8 L7 38 90,1 о,2 4,| 38 l2 2ь 86,8 0.9 0,3 б,7 4з 2т 39 22 34 11 62 ,, 27 Буряк зб 8б,7 0,8 0,3 7,7 22 Гарбуз 18 91,1 0,q о,2 4,2 L7 10 Цукор 390 о,2 0 0 95,5 0 0 0 Молоко .62 87,3 3,0 3,5 4,5 120 L4 95 Еl: цa
    • 14l 2а4 72,5 1,2,9 8,5 3,3 164 1,5 Сметана Сир знежирений 67,7 2,1 28,2 3,1 lo 68 Сир голлавдський 313 34,6 20,9 23,6 2,0 86 684 L2 525 М'ясо пiсце l22 75,0 12,0 7,а 0 l0 16 153 Яйця L27 { б. 9,0 9,7 0,3 39 10 104 Риба (TpicKa) 50 79,2 l 1,6 0,3 0 11 13 111 Печiнка l09 71,6 16,0 4,7 2,8 L7 2о 315 Шоколад .482 1,6 б,3 22,2 63,4 92 48 4бб Морозиво вершкове 206 59,8 3,9 L2,1 21,3 |22 t4 105 J 151 oo k. o rg 2. Вробiть висновок. 3авOання 2 1. Використовуючи таблицю, порiввяйте хiмiчвий сIqпад таких продуктЬ харчуваяня, як цукор, молоко та гарбуз. Що в ixHboMy скJадi спйьного й вЦмiвЕого? 2. 3робiть висвовок. ЗовOання 3 1. Використовуючи таблицю, порiвняйте хiмiчний склад таких продуктiв харчування, як капуста й м'ясо пiсне. Що в ixHboMy складi спiльного та вiдмiняого? 2. 3робiть висновок. 3aBOatLHя 4 (OоOаmкове mворче завOанюя) 1. Використовуючи таблицю, складiть рафональне меню для свого снiданку, обiду та вечерi. Яким критерiем для його складання ви користуватиметеся? 2. Зробiть висновок. Виковаппя роботп побудови нашого органiзму i вормального перебiгу енергетичних процесiв у ньому нам потрiбно постiйяо епо}кивати поживнi речовини з iжею. До складу повноцiuвого рацiову входять бйки, lкири i вуглеводи у спiввiдношеннi 1:l:4, вiтамiни, рiзнi неорганiчпi речовини та iH. При цьому потрiбно враховувати, що нашим органiзмом не сиЕтезу€ться 10 амiнокислот, 12 BiTaMiHiB, деякi жирвi кислоти. ix надходrкеввя мохсе вiдбуватися тiльки з iэкею. При порiвнiнвi рiзних продуктiв харчування необхiдно звертати увагу Ее лише яа спiввiдвошення органiчних речовин в ix складi, але i ва BMicT BiTaMiHiB, MiKpo-'i макроелементiв, клiтковини, води. При складавяi рацiональвого меню необхiдно враховувати Еаступне: промiжки Miж окремйми прийомами iжi ве повиннi перевищувати 4-5 годив, Таким чином забезпечу€ться краще перетравлення i засвоення iжi, а також виключаеться вiдчуття голоду; потреба в калорiях пiдлiткiв (14-77 poKiB) ставовить 3150 ккал; - потрба в бiлку зв'язку з iнтевсивними пIюцесами ix росту i розвит- ку бiльша, Hiж дiтей у у дорослих. У школярiв старшого BiKy (14-17 poKiB) вояа становить Ее меrrше 2 г ва 1кг ваги тiла. У кiлькiсному вираrкеннi для юнаKiB - 106 г, для дiвчат - 96г. 3адоволення потреби в бiлку вЦбуваетюя за рахунок як тварияних, так i росливвих бiлкiв. OcBoBHi дrrсерела тварин_ ного бiлка молоко i мо;igчнi продукти, м'ясо, риба та яйця. .Щэкерелами рослинного бiлка е багато харчовйх продуктiв, аJIе головне зпачення мають хлiбобулочвi вироби, крул'янi та MaKapoBHi вироби, а такоrti картопля; вначеняя жирiв у харчуваннi дiтей piзHoMaHiTHe: вови використовують- ся для цiлей аростання, для побудови BepBoBoi тканиЕи i тканин мозЕу. Жири е розчинниками BiTaMiHiB А i D, забезпечуючи найбiльш повве ix засвоенЕя. .Щеякi жири caMi е дlкерелами BiTaMiHiB А i D, а такояс необхiдних у дитячому вiцi фосфатидiв i полiвенасичевих яtирЕих кислот; w w w .4 b .Щля
    • -- - bo ok .o rg . важливе значевня мають вуглеводи, якi е основним джерелом еЕергii для м'язовоi дiяльностi. Кiлькiсть вуглеводiв у харчуванвi школярiв мае бути у 4 рази бiльше, нiж бiлкiв i жирiв, тобто 320-420 г на добу. Потрiбно використовувати легкозасЁоюванi вуглеводи (цукор, мед, варення, кондиTepcbKi вироби тощо). Кiлькiсть легкозасвоюваних вуглеводiв у харчовому рацiонi школяра мае становити 20']/" вЦ загального BMicTy вуглеводiв, тобто 70-100 г на добу. Основна потреба у вуглеводах покрива€ться аа рахунок крохмаJrю, який мiститься у великiй кiлькостi в хлiбвих i круп'яних продуктах. Тому в дитя.rому харчуваяЁi передбачасться досить велика кiлькiсть хлiбобулочних виробiв (300-400 г) i круп (35 г) ва девь; iжа повиЕrrа мiстити достатню кiлькiсть BiTaMbiB, особливо тих, якi не синтеауються органiзмом людияи, харчуванвя ма€ мiстити необхiдний комплекс мiнеральних солей. Вони е обов'язковою складовою частиною KpoBi, гормовiв, фермевтiв тощо, використовуються для побудовц KicTKoBoi, м'язовоi, HepBoBoi та iнших ткаяия, беруть 1пrасть у процесах обмiну речовин, у пiдтримцi веобхЦного тиску в клiтЙнах та iнших складних процесах. Особливо важJIиве значевЕя для дiтей мають кмьцiй i фосtDор, якi е основними структурними компонентами скелета. У шкiльвому вiцi кальцiю потрiбво близько 1,2 г вдвiчi бiльше. ,Щля того, щоб задовольнити ва добу, а фосфору - маЙже цю потребу, веобхЦво вtслючати в рацiов продукти, багатi ва кальцiй i фосфор. Особливо багато кальцiю мiститься в молоцi та молочних про_ дуктах. Кальцiй молока васвою€ться повнiстю. .Щля задоволення добовоi потреби кальцiю достатньо вrкити 0,бл молока або 100 г сиру. .Щжерелом фосфору в дитячому харчуваннi е яйця, сир, м'ясо, риба, вiвсяна крупа, бобовi та iH. При звичайвому, змiшаному, абалансовавому, рацiочальному харчуваянi забезпечуеться задоволення потреби opiaBiBMy в бiльшостi мiнеральних речовин, у тому числi i в мiкроелемевтах. .4 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА Nе З w w Особливостi будови хлiтин прокаРiотiв i €укарiот]в w Меtпа: вивчити особливостi будови клiтив прокарiотiв й eyKapioTiB, навчитися розпiзвавати клiтиви рослин, твариЕ, грибiв та бактерiй на мiкрофотографiях, схемах, лаiкропрепаратах. ОблаOнання mа лаtперiали.' свiтловий мiкроскоп, предметне та вакривuе скло, пiвцети, скляtri та дерев'янi палички, препаруваJтьвi голки, розчин йоду, розчив метиленовоi зелевi з мет&Еовою кислотою, скляяка з водою; постiйнr препарати бактерiй, цпбулина, препарат клiтия rриба мукора; мiкрофоmграфii бактерiй, тваривних та Iюслинних клiтпн, клiтиЕ грибiв. Хiд роботп 1. Озвайомтеся зi схеrrrами будови тввринвоi i рослияно1 клiтин. 2. ПЦготуйте мiкроскоп до роботи. 3авOання 7. Вuвчення клimчн рослчн 1. Прпютуйте препарат клiтив шкiрки цибулi. Пiд мiкроскопом ви побачите клiтияп. Ровглявьте ix. 2. Вамалюйте клiтиви, якi вп розглянули пЦ мiкроскопом. 3. Порiвпяйте побачеве пЦ шiкроскопом з маJIюIIком. 4. Вробiть висновки. 3аdOанtlя 2, Вuвчення rllfпuн mварuн 1. tiриготуйте препарат епiтелiю lпкiри жаби. В поверхвi шкiри жаби час вiд часу цiлими клаптями зJryщу€ться бirryвата товка плiвочка, що склада€ться з одного або двох шарЬ змертвйих клiтин епiтелiю. I_(я плiвка завжди е в aKBapiyMi, де утримують жаб. НевелпкиЙ пrмаmчок ллiвочки (6лизько 0,5 см') пoMicTiib у крап-
    • лину води на предметЕе скло, розправте лрепарув&пьними голками вlд складок т8 накриЙте накривним склом. l]афарбуЙте плiвку метиленовою зеленЕю з метаЕовою кислотою. Пiсля фарбуваrrня краще видво ядра клiтин. BaMicTb препарату епiтелiю шкiрлI жаби моэкна зробити препарат епiтелiю людини. .Щля цього слiд провест}t стерилiзованою скляною паличкоФ по внутрiшнiii поверхяi щоки, перенестrr зiскребок на предметне скло та отримат!r в краплинi слинIr пр€парат епiтелiю poToBoi порожнини. 2. 3амалюйте клiтини, якi ви розглянули пiд мiкроскопом, Порiвняйте побsчене пiд мiкроскопом з малюнком. oo k .o rg 3. 3робiть висновкIr. 3авOання 3. Вuвчення к.цimuн бакmерiй 1. Приготуiлте препарат клiтин бактерiй. .Щля цього стерилiзованою склявою або дерев'яною палt{чкою зiскребiть iз поверхнi зубiв бiля ясен валiт, що мiстить бакTepii, перенесiть його на предметне скло та накрийте цакривним склом. 2. Розтлявьте препарат спочатку прII MaJroMy, а потiм при великому збйьшеннi. 3. Вамалюйте клiтини та ix частиЕи, якi ви побачили пiд мiкроскопом. 4. Вробiть висновки. 3авOання 4. Вuвчення клimuн zрuбiв 1. Приготуйте препарат клiтин грибiв. ,Щля цього необхiдно зiбрати плiсняву бiлого iI на кольору зi шматочка хлiба або овочiв мiцелiй гриба мукора - i помiстити предметне скло та накрити накривним склом. 2. Розгляньте преп&рат спочатку при малому, а потiм при великому збiльшеннi. 3. 8амалюйте клiтини та rx частини, якi ви побачили пiд мiкроскопом. 4. 3робiть висвовки. w w w .4 b Впковавпя роботи Bci rкивi органiзми (виключаючи рiаного роду iвфекцiйнi атенти, наприклад вiруси) мають клiтиrrну будову. Розрiаняють два типи будови клiтин: прокарimичнi, або без'ядернi (бактерii тощо) i еукарiотичнi (рослини, тварини та гриби). KpiM наявностi ядра еукарiотичнi i прокарiотичнi клiтини мають ряд iнших вiдмiвностей. Щi вiдмiнностi представленi в таблицi. Хараrcmерчсmuка Проrcарiоmu EyKapiomu У оередвьому 10-100 мкм Розмiр клiтив У середньому 0,5-10 мкм Геветичний матерiал кlльцева молекула лttк, рiзва кiлькiсть лiцiйних що крiпиться в певному молекул ДНIý, що разом эi мiсцi iз внутрiшЕього боку специфiчними бiлками пiсклiтинвоi мембрани. Iнодi тонами формують хроматив fi називають бактерiальною (при пiдготовФ до подiлу BiH нема€ Двомембраяве, ввутрiш- хромосомою Ядро кондеrrсуеться, формуючи l Ее середовище Ilазиваеться карiоплаэмою, у вiй Micтиться хроматин, ядерця те iurrri Органели огопqi Jlише рибосоми. 3а яеоб- Наявнi Ее!лембранЕi (рихiдяостi (наприклад, для босоми, клiтиппий цевтр), эабеэпечеI{Ея фотосивтезу) одномембраянi (ЕПС, апафермептативвi системи роз- рат Гольдхсi, вакуолi) та тЕlшовуються на вкутрiшвiх двомембраннi (мiтоховдрii, момбпочтr п по апrr пп
    • Поверх апарат мембраяа; па поверхнi нriпспrа егiш<а рiзно ю хiмiчною складz (побудована 1в це;полози, Myperнy тощо), мембрана; ва fi поверхнi у рослин целюлозна! а у грибiв хiтинова клiтинна cTiHKa, у тварин - 3авOання 7. Вuвчен.ня ,слimuн рослuн Клiтка рослив складаеться iз трьох основЕих частин: пQверхневого,апарату, цитоплазми i ядра. Поверхневий апарат rrрuд"rаr.rru"rй плазмалемою i клiтияною стiнкою, яка складаеться з полiсахариду целIопози. BiH не розчиня€ться у водi, але мас властивiсть набухати i формувати щiльну оболонку, завдяки якiй пiдтримусться форма, розмiр клiтин i напружений стан ix оболонок - тург9р тканин. Ifитоплазма рослинних клiтин складаеться з цитозолю та органоiдiв. Немембраннi органоiди представленi or g тiльки рибосомами, якi беруть участь у синтезi бiлка. Клiтинвий центр у бiльшостi рослин вiдсутнiй. ,Що одномембранних оргавел нале)кать граЕулярна (на ri поверхнi розташована велика пiд мiкроскопом bo ok . l. Клiтиви шкiркв цибулi w .4 Рпс. кiлькiсть рибосом, тут вiдбуваеться синтез бiлка) i гладка (формуе вiдсiки, в Яких зяаходяться ферментативнi комплекси для сиrrтеэу лiпiдiв i вуглеводiв) ЕПС, апарат Гольджi (перетворення i транспорт синтезованих, речовин), центральна вакуоля (у м9лодих та клiтинах, що постiйно дiляться, е кiлька w l - клiтавва оболояка; 2 цитоплазма; 3*вакуоля;4-ядро дрiбних вакуоль, якi при дозрiваннi клiтиви зливаються, формуючи велику центральЕу вакуолю). При цьому, коли розглядаеш пiд мiкроскопом зрiлу рос- линну клiтину, переважну частину fi w об'ему займа€ центраJIьна вакуоля. Вона заповвена клiтияяим соком, а ii cTiHKa називаеться тоЕопластом. основна фувкцiя поляга€ в тому, rцоб вакопичувати деякi неорганiчнi солi (завдяки яким пiдтфимуеться осмос) i органiчнi речовиЕи (цукор, деякi органiчнi кислmи), деякi вiдходи життедiяльностi, а також пiгменти, якi надають забарвлЬння деяким органам рослини (вiвочок та iH.). .щвомембраннi органели у рослин представленi мiтохондрiями та пластидами. При цьому, основна функцiя мiтохоядрiй клiтинне диханвя, внаслiдок якого поживвi речовини руйнуються до вуглекислого газу i вбди. Процес супровод- ясу€ться видiленням великоi кiлькостi енергii, яка вакопичуеться у виглядi молекул AT(D. видйяrоть три типи пластид: хлоропласти, хроrшопласти i лейкопласти. основною фрlкцiею хлоропластiв е фотосинтез. Вови мають специфiчну будову i мiстять хлорофiл, завдяки чому мох(}rгь синтезувати органiчнi'речовиЕи з неорганiчних пiд дiею соЕячного свiтла. У цьому тIолягае уяiкальнiсть зелених рослин, якi моi*(yтb переводити енергiю сонячвою свiтла в енергiю хiмiчяих эв'язкiв синтезовавпх органiчЕих речовиЕ. Хромопласти формуються з хлоропластiв, коли в них руЙяуетьСя велика частина хлорофiлу i ва перший плаrl виходять допомiжнi фотосинтетичвi пiгменти: каротиво'iди, фiкобiлiвп та iH. Хромопласти присутнi не тiльки в ociвяboмy листi, але i в клiтивах деяких зрiлих плодiв (шипшива). Лейкопласти безбарвяi пластиди, що ве мiстять пiгментiв, осЕовною функцiсю -
    • яких с накопиченЕя сIIfiтезованих поJкивrrltх речовин. Ix можва побячl,tти у тих оргапах рослllЕIл, якi виконують запасну фунКцiю (бульби, коренеплоди та iя.). g Спостерiгаючи клiтини шкiрки цибулi у свiтловий мiкроскоп, можна легко помiтити клiтинну cTiHKy, яка оýмежуе клiтину. Бiльшу частину простору клiтлтни займае IIентральва вакуоля, а цIrтоплазма змiщена.до клiтинноi оболояки. Добре видяо ядро. Бiльшiсть органел практIlчно непомiтнi. rJ l1 4 li' Iz lI .o r Ряс. 2. Будова релшноi rк-пiтиви пластиди; б поверхневrrйапарат;2 * гiалошазма;3 - вiльна -апаратГольдlrti;4 рибmома;6 -, мiтохондрiя; 7 - лiзосома; 8 - rранулярва ЕПС з рибmомьvи; 9 -, аграяуляр на ЕПС; l0 - шазмодесмиi 11 14 хроматин; 12 --тоношаст - вжчолi; 15 ядерна оболовка з порамu; l3 -- ядерце; - bo ok l- .4 3авOання 2. Вuвчення клimчн mварчн Клiтrrна твариЕ складаеться э трьох основцих частIlн: ядра, цитоплазмlt i поверхневого ацарату. Поверхневий апарат представлений плазмалемою, поверх якоi знаходиться глiкокалiкс. Ще тонкий w w w шар, яклrй rrобудований з бiлкiв, лiпiдiв та вуглеводiв i виковуе функцiю,зв'язку клiтrrни з вавколишнiм середовищем (сприйняття сигналiв тощо). Щитоплазма, як i в клiтинах iнших еуKapioTiB, мiстить оргаяели i цитозоль. KpiM того, е клiтинна опорна система цитоскелgг, яка побудована з мiкрониток i мiкротрубочок. 3а допомогою них рiзнi оргавели залiмають яеобхiдне мiсце в клiтинi i здiйснюеться 1'х рух. Немембраяri органоiди представлепi рибосомами, якi беруть }цасть у сиЕтезi бiлка, i клiтиввим цецтром, якцй складаеться Ршс. 3. Itлiтиrrа тварчв пiд свiтловилд з пари ценц)iолей i бере участь у чодiлi мiкроскопом kлiтиви, формуючи веретево по.дiлу. l клiтиява !fiе!дбрава; 2 Одномембраннi органели предстарлевi: - цитоцлазма; 3 ЕПС (гравулярвою та гладкою); - апарат Гольдхсi; 4 - включеввяi б апаратом Гольдясi; - ядро; 6 - ядерце; 7 - шiтохондрiя - лiзосомами (формуються в апаратi - Гольджi .й мiстятъ фермеrrти); * рiзвими типами вакуоль: скоротливi (присутнi у'прiсвоводих одfiоклiтинцих, слуryють для видаJIеЕЕя яадлиIцку води та деяких розчинних ексKpeTiB), травпi (формуються.при злиIтi лiзоеоми i фагоцитарного пухирця, слугують для перетравлення поJt(ивяих речовиrr i чужорiдних агеЕтiв, -
    • наrIриклад бактерiй), екэоцитарЕi (слугують для виведеЕня неперетравлеяIlx харчових заJIишкiв з клiтини шляхом екзоцитозу) та iH. ,Щвомембраннi оргавели у тварин представленi лише мiтохондрiями. Основна клiтинне диханфункфя мiтохондрiй ё 7 - ня, внаслiдок якого поживнi речовинлr руйнуються до вуглекислого газу i водII. При ltboMy видiляеться велика Ki.TbKicTb енергii, яка накопичуеться у виглядi о осФ молекул АТф. При розглядil клiтин пiд мiкроскопом' видно клiтини, обмеженi клiтинною мембравою. У цитоплазмi добре помiт- но ядро, iнодi Йожва також розрiзнllти l4 деякi одномембраянi органели (апарат 1б Гольджi) й мiтохондрii. таких клiтин набагато менrпlлй, нiж еукарiотлtчних, i складас вiд 0,5 до l0 g Prrc.4. Будова тмршоi клiтш плазyалема; 2 ._ гiалоплазма; 3 -- цитоскелет; 4 - екJоцитоз; 5 - мiкроворсrrнки; 6 _ ендоцитоз; 7 - агРанулярна ЕПС; 8 лiзосома; 9 - аларат Гольджi; t'0 вiльвi рибосомиi 11 - клiтIrЕвий цеятр; ядерна обФ'rовка порами; 13 12 - ядер- 14 хроматив; 15з .- гранулярна ЕПС це; мiтохондрiя з рибосомами; 16 мкм. Тому в свiтловий мiкросноп ix BMicT практично не помiтний. Клiттlяа оточена плазматичною мембравою. I1oверх Hei розташована клiтинна cTiHKa, яка може складатися з MypeiHy, целюлози тощо. IIоверх Eei може зIIаходrlтися слизова капсула. bo ok l- 3авOання 3. Вuвчення клim,u,н бакmсрiй органiзrtrt, Бактерii - прокарiотичнi клiтини яких Ее мiстять ядра. PoBMip .o r lб - У цитоплаамi знаходяться нуклео'ц * циклiчна молекула ,ЩНК, рибосомlr, якi w w w .4 беруть yracTb у синтезi бiлка. Для вiдмежування рiзних ферментативних сист€м {юрмуlогься впинання плазматичноi мембрави. На t{их мож]rгь також розташ!ову- ватися фотосинтетичнi пiгментI{ у про- Kapioтiв, здатних до фотосиЕтеsу. При розглядi зiскрiбка з поверхнi зубiв поMiTHo бактерiмьнi клiтини рiзноi (юрми. Одна з найпростiших класифiкацiй побудована Рпq. 5. Будова клiтини бактtрiй цитошзмд: джгlлпдс; 2 рибосоми; 3 нуклеой; 5 плазматлrш мембрди; 4 сJIизIIста KшcyJta 6 клiтиrцд cтirrкa; 7 l- - - - - сайе на цiй влас- тивостi. - 3авOоння 4, Вuвчення клimчн zрuбiв Клiтияа грибiв мае типову для eyKapioTiB будову. ЕЬва оточена плазмалемою, поверх якоi знаходиться клiтинна стiяка. Вона переважно побудовавв з xiУ тину, а у оомiцетiв - з целюлози. цитоплазмi, KpiM iнших органел, зItаходяться зачасаючi вакуолi, в яких вакопичуютьJя волютив, лiпЦи, глiкоген та iH. Пластид нема€, бо гриби е гетеротрофами. flдер Moxte бути одне,або декiлька. На рiзвих стадiях розвитку, вони мо}хуть рiэнитися за плоiц- Рис. 6. Мукор пiд мiкроскопом
    • ] ] нiстю. У бiльшостi грибiв клiтиви витягвутi й, сплiтаючись у пучки, формують гiфи. Сукупнiсть розгалужених гiф утворюють мiцелiй. Гриби моэкуть бути одноклiтинними (мукор, дрiжджi) i багатоклiтинними (базидiальнi гриби). При розглядi мукорд пiд мiкроскопом вlrдно розгалу?rсеяу клiтину цього гриба, деякi вирости якоf сРормують спорангii. лАБорАторнА роБотА N9 4 Спостереження явl,!ща плазмолiзу та деплазмолiзу в клiтинах рослин Меmа: переконатися, що в клiтинах рослин вiдбуваеться рух цитоплазми, поспостерiгати за процесом плазмолiзу й деirлазмо,тiзу. Облаdнання mа маmерiали,,свiтловий мiкроскоп, предметнi й пiэкривнi стекла, гралуйованi пiпеткtr, пiнцети, препарувальнi голки, фiльтрувальний папiр, дистильована вода,9(И,-й водний розчин натрiй хлориду, листок елодеi. Хiд роботu 1. Пiдготуйте мiкроскоп до роботи. 2. Приготуйте предметне скло. 3а допомогою пiпетки HaнeciTb Еа нього краплю rg води. 3. Прttготуilте препарат живих клiтин листка елодеi: цiлий листок елодеi покладiть .4 w w € Щоб поспостерiгати явище деплаз-молiзу - вiдновлевня об'емч ,1итоплазми, замiнiть розчин ватрiй хлопицу пiд тtrкривним склом Еа дистильовану воду. Вамал.сйте tобач9ве. Ilорiвняйте побачеве з мiкрофотографiями. 6. 3робiть висновок. w ц bo ok .o на предметне скло, вакрийте накривним. 4. Розгляньте препарат при малому збiльшенвi мiкроскопа. 3найдiть на препаратi тонку дi,тянку, де добре видно клiтини. Розгляньте знаЙдеку дiлянку при великому збiльшеннi. 3амалюйте ii. Звернiть уваry tlа те, що цитоплазма притиснута до клiтинвих cTiBoK. Клiтини перебувають у cTaHi повного насиченЕя водою - cTaHi тургору. 5. Щоб поспостерiгати явище плазмолiзу вiдшаруваняя - пИ покривним цитоплазми iз включеннямrt вiд клiтлrняоi стiнки, склом на розчин натрiй - эамiнiть воду хлориду. Капнiть пiпеткою розчI,tн натрiй хлориду на край накривного скла, а з iншого боку прикладiть фiльтрувальний папiр для видалення води э-пiд накривного скла. Замалюйте побачене. Порiвняйте побачене з мiкрофотографiями. Виковаппя роботи BMicT клiтини мае свою вiдвосяо постiйяу середу, для якоI характерна бiльш-меяш постiйна концетrтрафя розчиневих речовин (солей та iH,). 3алехво-вiд концентрацir розчинених речовин у зовнiшньому середовищi клiтини (тканиннiй рiдинi у багатоклiтивних, водi для одвоклiтинних i т.д.) вода буде перевалсно надходити або виходити з lrеi. Якщо розчин зовнiшнього середовища клiтини мiстить розчивеЕих речов4н бiльше, лirк цитоплазма, то BiH IIазиваеться гiпертовiчяим, якщо мевше гiпотонiчним. Плазмолiз - вiддiлення протопласта вЦ клiтипноi стiнки в гiпертонiчному роз_ 'чияi. Спостерirати це явиЩе моrкна не тiльки на клiтинах рослин, а й у iншIлх лсивих органiзмiв, що мають щiльнi клiтинвi стiнки (гриби, великi бактерii). Зворотвим процесом плазмолiзу е OеплазмолiJ повервенвя протопласта клiтин зi стану плазмолiзу в початковий стан, що- характеризу€ться нормаJIьIIим тургором, в гiпотонiчяому розчинi. Розрiзняють декйька типiв плазмолiзу: куmовчй - буваеться плаамолiз, при'якому вiдрив протопласта вiд cTirroK клiтиви вiдна окремих дiлянках; плазмолiа, - увizнуmчймембрани; коли вiдшарування захоплюе значнi дiлянки плазматичноi
    • опуклuil, повЕяЙ плазмолiв, при акому зв'язки Miж сусiдЕiми клiтина,ми руЙвуються практпчво ЕовЕigгю. Увizнуmutl плавмолiз часто оборmний; в гiпотовiчяому розчикi клiтиви зпов набиракуIь вц)ачеЕу воду, i вiдбува€ться деIшазмолlз. Опуrcлuй плазмолiэ 8азвитIай ЕезворотЕiй i веде до загибедi клiтхв. Видiляють тахоlк суOомнчй плазrtолiз, подiбвпй до опукпопо, але вiдрiзняеться вiд вього тим, Що зберiгаються цитоплазлrатпчнi Ецтки, цо з'едвують зiщулену цп,гоIutазму з клiтиввою стiякою, - itшпшffiАБвгд i rовпачковutt плаэмолiз, характервий мя впдовжеЕих клiтпя. Поспостерiгати за BIuIrlBoM ковцентрацii солей у аоввiшньому розчпвi Ед протопласт можяа Еа прикладi клiтив лиgгка елодеi. При помiщеняi його в ровчин з впсокою ковцеsтрацiею KyxoBвoi А hrc. Г 1 3 - Рiзяi шlэл шlазмолiзу В - увiшlrгuй; - опуший; судоший;,Щ ковпачковпй 1. кутоыдй; Б - - -клiтпlца cTimca; протопласт; 2 п.пашялемд; 4 - - цдтошrазш; 5 - вакуоля .o r ЛАБОРАТОРНА РОБОТА Ш 5 g солi - riпертонiчвltй розчин, спостерiгаеться явище плазмолiзу. .Щля вiдвовленпя початкового стаяу веобхiдно помiстrти клiтиви в гiпотояiчний розчин - дистильоваЕу воду. Спостерiга€ться явище деплазlчолiзу. Мiкроскопiчна й ультрамiхроскопiчна будова ядра bo ok Меmа: Iюзглявути мiкроскопiчву та ультрамiкроскопiчну будову ядра. ОблаOнання tпа ,ааmерiолч., свiтловий мiкlrоскоп, постiйвi препарати Iюслин_ вих i тварввних клiтив, на яких можна розглявути мiкроскопiчttу та ультрамiкроскопiчну будову ядра, фотографii iз зобрахсенням мiкроскопiчвоi та уль_ црамiкроскопiчноi будови ядра. .4 Хlд роботи побачеве. w w 1. Пiдготуйте triкроскоп до роботи. 2. Розгляньте ва преtrаратsх ocвoвrтi компоЕентп ядра: оболонку, хроматин, ядерце, хIюмосоми. 3дtчалюйте ix. Вробiть впсвовок про зяачеЕня цих структур. 3. Розгляньте яд фотографii вображення ядерпоi оболонки з порами. Вамалюйте w 4. Вробiть вЕсвовок про звачевня цих структур. Вrrкоцаппя роботп Обов'язковою частrtяою еукарiотичвоi клiтини е яOро - частиЕа клiтини, як8 вiдповiдае за зберiганвя, вiдтвореяня i реалiзафю геветлтчвоi iв(фрмафi. Ядро ковтIюлю€ процеси життедiяльвостi клiттrни, узгоджу€ ii роботу з умовами Еавколишнього середовица. Бйьmiсть клiтив мае одЕе ядро певвого розмiру. Спiввiдвошеввя мiж розмiра!iи ядра i цптоплазми яOерно-цumоплазJilоmччне спiввiOуош.е},ня важлива характериегIrка рiзвих - типiв клiтив (його змiва може свiдчити пIю пухлинне переIюджевЕя клiтив). Iсвують клiтиви, якi бiльшу частпЕу псиття цозбаэленi ядра (ситовиднi трубки IюмвЕ, ериц)оцити i трошбоцити ссавфв). Воци ве здатвi до подiлу i швидко гиЕуть, або iix }fiитт€дiяльяiсть пов'язава з клiтияами-супутвиц8ми, якi поставляють iлл все веобхЦяе (ситовидвi трубки рослив). .Щеякi клiтиви мають багато ядер. Наприклад, волокЕа поЕеречцосмугастих м'яэЬ, молочяi судинЕ рослив, клiтиви бататьох грибiв (ix багатоядернiсть обумовлена тим, цо прп ix подiлi не ]rтворюкугься клiтицвi стiвки). У клiтивах деяких вайпростiшлrх мiстяться ядра рiзпих типiв: невелике генеративЕе ядро (мiкровуклеус) - джерело гепетгчвоi iпформдцii, що передаеться
    • наступвому поколiнЕю, i велике вегетативrrе ядро (макрояуклеус), що керуе процесами метаболiзму. Ядро складаеться з поверхЕевого апарату ядра, карiоплазми, ядерЕого ма.триксу, хроматину та ядерець. поверхневчй апараm яар@ складаеться з ядерноi оболонки та ядерноi цластинки. ядерна оболонка складаеться з двох мембран, мiж якими розташована пороrIсRина. У нiЙ накопичуються деякi йони, що беруть yracTb у регуляфi роботлл ядра. У ядернiЙ оболонцi е ядернi пори, що забезпечують активний вибiрковий транспорт речовия в ядро i з нього. Кiлькiсть пор на поверхяi ядра змiвюеться змеЕ{во вiд фувкфояального стану клiтини. .що внутрiшньоi мембрани ядерноi оболояки прилягае бiлкова ядерrrа пластинка - опорний елемеЕт ядра, що забезпечуе його форму i слугу€ для прикрiплення хромосом. Еарiоплаама, або ядерний ciK, - прозоре напiврiдке внутрiшве середовище ядра, в якому знаходяться хроматин i ядерця. Впорядковаве розташувавЕя нуклеiнових кислоТ забезпечуе ядерпиЙ матрикс, цо склад8еться з Еиткоподiбвих опорвих w w w .4 bo ok .o rg структур. Матрикс здiйснюе також регуляцiю процесiв, що проходять у ядрi, з вим пов'язано багато ферментiв. хромаmчн комплекс Днк, РЕк i бiлкiв. Хроматин зцаходиться усере- це динi ядра клiтин eykapioT i входить до складу пуклеоiда у прокарiот. ocHoBHi cTpyKTypHi компоневти хроматину (30-45%), бiлки гiстони (30-б0%) - ДНК i яегiстон'овi бiлки (4-33%). Гiстони е компопеЕтом нуклеосом Еадмолекулярцих структур, що беруть участь в упаковцi хромосом. Нуклеосоми розташовуються досить регулярЕо, так що утворюеться структура, яка вагаду€ намисто. Якщо хроматин упакований щйьrrо, його вазивають lеfперохромаtпuном. BiH добре видимий пiд мiкроскопом. Щнк, що зваходиться в гетерохромативi, не трапскрибуеться, зазвичай це стан характерний для везвачуч{их або мовчазяих дiлявок. У iнтерdrазi гетерохроматин зазвичай розташовуеться ва периферii ядра. Повна конденсафя хромативу вiдбуваеться перед подiлом клiтини. У такому вЕпадку хроматин називають хромосоJwамu. Найэручнiшим часом вивчеаЕя характеристик хромосом (rx кiлькостi, розмiру, форми) е мiтофаза подiлу, коли вони вишиковуються на eKBaTopi клiтини, формуючи мiтофазяу плдстцнку. 1 2 4 6 - Prrc. 1. Будова ядра аоввiцrця ядерна мембрава; - ввlлгрiшвя ядерва мембрава; 3 - карiоплаама; еу:сроматин; 5 - гетерохроматин; хроматшовi граяулп; 7 - ядерце; 8 ядерва пора - Якщо хроматин упаковавий вещiльно, його цазивають еухромаmцн. L|,ей вид хроматиЕу набагато менш тцiльний при спостерепсеняi пiд мiкроскопом i зазвпчай характеризуеться наяввiстю ц)авскрипцiйноi активностi. ЯOерця - це рибовуклеопfотецнi комплекси (РIlК-комплекси), що утворюються на дiлявках декiлькох хромосом, де проходить синтез ррнк i збирання рибосом. Менш помiтвi РНК-комплекси зЕаходяться на дЙяЕках, де вiдбуваеться синтез iPHK, тРНК.
    • лАБорАторнА роБотА Рц tlg 6 цитоплазми в клiтинах рослин Меmа: перекоЕатися, що в клiтияаr( рослин вiдбуваеться,р]rх цитоплавми. ОблаOнання mа маmерiалч" свiтловий мiкроскоп, предметве та ЕакривЕе стекла, пiвцети, препаруваJIьнi голки, фiльтрувальвий папiр, дистильоваЕа вода, 9%-й розчиЕ натрiй хлориду, листок елодеi. g Хiд роботи 1. Пiдгоryйте мiкроскоп до роботи. 2. Приготуйте препарsт живих клiтин листка елодеi. Для цього цiлий листок елодеi покладiть на предметяе скло у краплину води, накфййте його накривним склоЙ. 3. Розглявьте препарат при малому збiльшевki мiкроскопа. 3найдiть на препаратi тонку дiлявку, де добре видво клiтиви. Розгляньте цю дйянку при великому збiльшеннi. 3амалюйте'r]. 4. 3BepBiTb увагу Еа те, що цитоплазма притисЕута до клiтиввих стiяок. Клiтини cTaBi ryртору. При великому збiльперебувають у cTaBi цоввого ЕасIIчеЕIIя водою - у шеввi мiкроскопа можЕа побачити рlrх цитоплазми та хJIоропластiв. Якщо треба, можяа пiдiгрiти препарат до +38-40 "С, вводячи пiд яакривве скло теЕлу воду або поIIJIавши йою ва декiлька хвилиЕ пiд yBiMKBeBy вастiльву лаrrпгу. 5. Ваммюйте схему руху хлоlюrrластiв. 6. Вробiть висЕовки. k. or Впкопавпя роботя внутрiшве середовище клiтиви, що не включае ядра i вакуоль та обмеясеяе плазмалемою. Основна iI фуякфя полагае в об'едваянi Bcix клiтинних Itumоплазма w w w .4 bo o cтpytrтyp i забезпеченвi ix взаемодii. Idитоплазма эдатЕа до зростання i вiдтвореяHt !, при частковому видаленвi, може вiдновитися. Проте вормаJIьЕо фуякфонуе цитоплазма тiльки за наявност! ядра. Щитоплазма склада€ться з цитозолю, орг8Еел i рiзяих включень. Itutпоэоль (ziолоплазма) - основяа речовияа ц!tтоILпазми, що забеэпечуе зв'язок MirK yciMa компоневтами клiтлсrи. Його хiмiчвий сrqпад вадзвичайно рiзномавiтвий i непостiйвий (вода, мiнеральяi coTri, бйки, мономери макромоJIекул та iH.). Мае напiврiдку консистенцiю, а йою в'язкiсть змiнюеться амежно яiл функФональною стаку клiтиви. У цrrтозо;ri сиЕтеqrкпься i розщеплюrотьGя глюкоза, rKиlrHi кислоти, ЕуIоlеотиди, амiнокислоти; вiдбуваеться синтез бiлка; у Еьо'му вИкладаються включевня та iH. Itumосrcелеп забезпечуе впорядковаЕе розташуванвя органел клiтиви, пiдтримуе tI постiйну форму i забезпечуе рухливiсть Рчс. 1. Ру:* ццтоIuвзми в клiтинах листка елодеi (стрйкшси показаний вапрям руху цитоплазми) деяких it компонентiв. Ще дивамiчва структура: заJIежяо вiд потреб клiтини легко може збиратися i розбиратися. ,Що складу цитоскелету входять MiKpoвитки i мiкротрубочки. Орzанелч - обов'язковi компоненти клiтияи. Розрiзняlоть немембраввi (рибо_ еоми, клiтинний центр), одномембраннi (ЕПС, апарат Гольдrкi, вакуолi) i двомем_ бранвi (йтохондрii, пластиди) органели. Вони забезпечують перебiг осяовцих процесiв у клiтинi, викоЕуючи cBoi спесинтез цифiчпi функцii (рибосоми бiлка, апарат Гольдrкi перетвореЕЕя i транспорт речовиЕ по клiтияi i т.д.). Вtслючення - комповеIIти циmплазми, що представJIяють собою вiдкладення речовин, тимчасово виведених з обмiну або
    • кiнцевих йьго продуктiв. Склад включеЕь змежить вц спефалiэаФiданоi клiтини, }Iайпоширенiшими е трофiчвi включеяня лiпiднi краплi, црудочки глiкогеву, эковток у яйцях, крохмальпi та алейроновi зерна в рослиянйх клiтипах i т, п. .що включень нмежатЬ ceKpeTopHi граЕулИ в залозистиХ клiтинах твариЕ, криgгали деяких солей (оксалаТ ка,T ьцiю) у клiтинаХ рослин. .I[o яиХ належать також i залишковi тiльця, yTBopeKi вваслiдок дiяльностi лiзосом. Щитоплазма постiйнО рухаеться, перетiкае усередияi живоi клiтини, перемiщаючи разом iз собою рiзнi речовини, включення i органели. Це рух вазиваеться циклоз. ПоспостерiгаТи за циклозОм цито-плазМи Mo)lt'a на клiтинах зелених рослин, ва.приклаД елодеl. ii цитоплавма розташоваяа бiля cTiHoK клiтини, а бiльшу частиву BMicTY займае центральна вакуоля. Рух буде визЕачатися за перемiщенням зелених органел клiтини хлоропластiв. - прАктичнА роБотА Nе 6 Розв'язування елементарнritх вправ iз трансляцiТ деяких вправ энадобиться таблиця генетичного коду. 1. Корисryючись таблицею генетичного коду, напишiть послiдовпiсть амiнокислотних залишкiв у молекулi бйка, яка була синтезовдна на ipнk з такою послi- .щля розв'язання довнiстю нуклеотидiв: rg УУУ П/У ГЦУ ГГА ГАЦ ГГГ ЦГУ УЦУ УАУ УГУ ГАУ ГАЦ УАА 2. Користуючись таблицею генетичЕого коду, напишiть послiдовнiсть амiнокислот- гецом iЗ такою послiдоввiстю нуклеотидiв: .o пих залишкiВ у бiлку, що коду€тьсЯ ТТГ ГГЦ ЦЦЦ ГАГ ТАГ АЦЦ ЦГА ГГГ ЦЦЦ ААА ГТТ ЦТА АТТ .4 w w l€ w Е- bo ok 3. КористуюЧись таблицеЮ генетичногО коду, напишiть мо}кливу послiдовнiсть вуклеотидiв у геяi, який кодуе пептид iз такою послiдовнiстю залишкiв aMiHoкислот: Арг-Фея-Мет-Сер-Тре-Лей-Тир-Щис-Ала-Вал_Арг 4. КористуюЧись таблицеЮ генетичного коду, напишiть антикодони тих тРНК, якi будуть потрiбнi для синтезу пептиду з такою послiдовнiстю залишкiв aMiHoкислот: Глi-Асп-Асп-Глн-Глу-Вал-(Dен-Мет_Тир 5. Яка кiлькiсть амiнокислот входитиме до складу бiлка, який кодуеться геном, що складаеться iз 1290 яуклеотидiв? 6. 3 якоi кiлькостi вуклеотидiВ складатиметЬся ген, який кодуе бiлок, що складаеться iз б76 амiнокислотних залиtпкiв? Викопання роботи трансляцiя це процес реалiзацir генетичного матерiалу, в результатi якого Еа - синтезуеться полiпептидЕа матрицi iPHK молекула. едина для Bcix живих оргаяiзйв система зберiгання спадковоi iнформаrtit одерэfiала назву ?снепuчнuй ко0. Ще певва послiдовнiсть нуклеотидiв молекул нуклеiнових , кислот, Вона визпача€ порядоК розташуваннЯ амiнокислотвих аалишкiв у полiпептидному ланцюзi пiд час його сrrнтезу. кожна амiнокислота кодуеться трьома н}rклеотидами - mрuппеmоп або коооном. Одия триплет може кодувати тiльки одпу амiяокислоту, аJIе бiльшiсть амiнокислот коду€ться кiлькома триплетами. Ще стае мо}кливим, оскiльки амiпокислот, якi мохi)rгь входитIl до складУ бiлкiв, 20, а поеднаяь нуклеотидiв у триплети - 64. У цьомУ поляга€ вuроOженiсmь 2енсmччно2о Kody. KpiM того, € три кодони, якi не код]rютЬ iнформафi про амiнокисЛоти, а сигвмiзують про зак,iнчеввя сиятезу i його початок (сmоп,rcоOонu). На тРIIК е дiлянка - анmurcоОон, який комплементарно пiдходить до кодову. Таким чином визrrачаеться полоrкеяня певноi амiнокислоти Е в певному мiсф синтезованого полiпептиду. Трансляцiя здiйснюетьсЯ рибосомами i тРНК на матриф iPHK. Одвочасно на одrriй ipНIt моэке (прадюмти) кiлька або велика кiлькiсть рибосом, JргворююtIи полiсомtlПоступово перейщуючись вiд триплету до триплету, рибосоми за допомогою тРНК, якi переяосять амiнокислоти до мiсця сивтезу бiлка, синтезують полiпептидний лаЕцюг. Синтез закiнчуеться, коли рибосома досягае стоп-кодона.
    • розв'язання деяких завдшrь стаяе в нагодi таблиця генетичного коду. Необхiдяо пам'ятати, що вона побудована на пЦставi складу нуклеотидiв в iPHK, на якiй i вiдбуваеться сиятез бйк8. генеmччнuil ко0 .Щля ууу ууц февiлалаяiя (ФЕн) уцг ууг (лвЙ) пуу (сЕр) шUт уАг цАу Ауц Аvт Ацу iзолейция MeTIoBlH AIIIl AIIA (IлЕ) Ацг aME]Tr гуу гуц гцу гцц валlll гуА гут пIА (вАл) гцг тре- оцiн (трЕ) алавlu (АJIА) А тчроаин aтирr ААу AAlI ААА ААг гАу гАц гАА гАг угу Треmя основа г цистеiЕ угtI aIIис) у ц угА уАА IIIIll пролrв lIAII шIIА (про) IIАА 1ItIг IIАг луА г сериц IIцу шytI Ауу уАу УAII лейцив цуА А дрцеа основа yшlI уцА ууА ц уlIу ц стоц-кодон гiстидиц (гIс) глутамrн aг.пнr аспараIlн (Асн дiаив (лI3) стоп- угг триптофаЕ г llгп аргrЕrц у ц Агу сериц {спр,l у п цгу IIгА шгг АгII АгА Агг аспараIцIо. ва кисJIота aАсп) глутамrЕова кислота ,г.пуl (три) (Арг) аргiвiн (Арг) g у у bo ok основа ггу ггц .o r Перtuа ггА глlцпв (глI) ггг А А г А г у ц А г w .4 1. КористуючIлсь таблицею пеяетичного коду, визначимо послiдоввiсть амiнокис_ лотних залишкiв у молекулi бiлка, що синтезуеться: _АСП-АСП-стоп-кодов ФЕН-ВАЛ-АJIА-ГЛI-АСП_ГЛI_АРГ-СЕР-ТИР-ЦИС 2. Р,llя того щоб визначити послiдовнiсть амiнокислотних залишкiв, веобхiдно визначити послiдовнiсть нуклеотлrдiв iPHK. .Щля цього побудуемо яеобхiдну послiдовнiсть, користуючись правилом комплемеЕтарностi: w ААЦ ЦЦГ ПТ ЦУЦ АУЦ УrТ ГЦУ ЦЦЦ ГГГ УУУ ЦАА ГАУ УАА Визцачимо амiяокис.лопry посдИовЕiсаъ, викорисювJrючи таб.пицю пенегичноIо коду: w Асн-про_глI_лЕЙ_IлЕ-три-длд_про_гли_ФЕн_глн-дсп_стоп_кодон 3. Представленi амiнокислоти мохtуть кодуватися наведеними триплетами в рiзЕпх по€днанвях: Аргiвiн (АРГ) _ ПДУ, П.Ц{, ПЦ, ПЦ Февiлалавiн (ФЕН) - УУУ, УУЦ MeTioBiH (МЕТ) - АУГ Серин (СЕР) * УЦУ, УrЦI, УЦД, УЦГ, AIY, АП{ TlreoBiп (ТРЕ) АЦЦ, АЦА, АЦГ - АЦУ, ууг, цуу, цуц, лейцип (лЕЙ) ууА, цуА, цуг Тирозив (ТИР) _ УАУ, УАЦ УГУ, УДЦ Щистеiн (ЦИС) - Аланiц (АЛА) - ЩУ, ГЦЦ, ПЦ, ГЦГ Валiн (ВАЛ) _ - ГУУ, ГУЦ, ГУА, ГУГ Аргiвiв (АРГ) _ ПДУ, ПШ, П{А, ГIЦ 4. ,Щля визначенвя скл8ду антикодовiв яеобхiдво визначити склад iPHK. Для цього використовуемо таблицю генетичЕого коду. Представлеяi амiпокис_ лоти Mortcyтb кодуватися наступними триплетами в рiэних поеднаннях: Глiцин (ГЛI) ГIТ - ITY, IТЦ, ММ,ГАУ, ГАЦ Аспарагiвовв кислота (АСП) Аспарагiя (АСН) ААУ, ААЦ -
    • Г;цrгамiв (ГЛН) - ЦАА, ЦАГ ГАА, ГАГ Г;ryтамiнова кислота (ГЛУ) Валiв (ВАЛ) tVЦ, ГУА, ГУГ Феяiлалавiв (ФЕН) - rЛУУ, УУЦ MeTioBiя (МЕТ) АУГ Тирозив (ТИР) - УАУ, УШ 3начить цим амiнокислотам вiдповiдають TaKi антикодоном тРНК: Глiцин (ГЛI) _ ЦЦА, ЦЦГ, ЦЦУ, ЦЦЦ Аспаралiяова кислота (АСП) - ЦУА, ЦУГ Аспарагiн (АСН) УУА, УУГ - ГУУ, ГУЦ Глугамiв (ГЛН) Глутамiнова киспота (ГЛУ) - ЦУУ, ЦУЦ Ва.пiн (ВАЛ) - ЦАА, ЦАI, ЦАУ, ЦАЦ Фенiлалавiн (ФЕН) _ ААА, ААГ Метiояiн (МЕТ) _ УАЦ Тирозив (ТИР) _ АУА, АУГ 5. Кожва амiвокислота кодуеться трьома Еуклеотидами, отже, кiлькiсть амiвокислот у складi даного бiлка дорiвнюе: 1290/3:430. 6. Кокнд амitlокислота кодуеться трьома нуклеотидами, отже, кйькiсть Еуклеотидiв даяого гева стаЕовить: б76 х В: |728r'tr/У, rg - лАБорАторнА роБотА ilg 7 органел фуякчii одвомембравяих органел клiтrви ва прикладi oo k i .o Вивчення будови одномембранн}lх Меmа: вивчити будову апарату Гольджi. ОблаOнання mа }rаmерiаlu.,свiтловий мiкlюскоп, готовi препарати (апарат Гольдясi в Еервових клiтивах спинного ганглiю кошецяти). Еа малюнку навколо ядра - (1) ва свiтлому фонi вейроплазми (2) видiляеться чорна звивиста ciTKa апараry Гольдlкi (3), яка щiльяо приляга€ до ядра або розмiщуеться, трохи вiдсryпаючи вiд ядра, Еiби утворюючи Еавколо Еього кошик (4). Спостерiгаються вейtrюни, у цитоплазмi якD( апарат Гольджi складаеться з окремих фратмевтiв (5), не зв'яэаних ruiж собою i розкидаЕих по всiй нейроплазмi. w rлa Розглявые в мiкроскоп готовий препарат апарат Голъджi в Еервових клiтивах спинного гацглiю кошеЕяти i замалюйте -його (дивись рис. у пiлручнику). 1. w w El .4 b Хiд роботп ЕЕ 2. 3робiть висновки. Викопапrrя робом одномембранЕих оргацел нмежать rладка i грапулярва еЕдоIшазматиqвi сiтки, рiзнi типи вакуоль, лiзосоми, апарат Гольджi. Апараm Голфэtсi зi стопок (вiд - органела еукарimичвоi клiтини, iщо складаеться поруtI числен3 до 50) сIшощевих вигIцгтих цистерн розташованих - diкmiосоп, Гольдrкi щrедставлений визкою них мiкробульбашок. У 1юслинних клiтияах апарат окремих дiктiосом. У тварин - часто мiститься одяа велика або кiлька з'едвавих трубками стопок цистерЕ. (Dуякцiя апарату Гольдхti - збезпечеЕня дозрiванвя, розподiлу i трапспорту сивтезован!tх у'клiтивi речовин. Упаковапi в мiкробульбашки бiлки доставляються до апарату Гольдlкi вiд гравуляряо1 ЕПС; пiсля злиття мембран бiлок потрапляе в поро)rспину цистерви..Переходячи з цистерни в цистерцу, бiлок пiддаеться ,Що рiзвим aMiHaM i в оставвiй цистернi упаковуеться в мiкробульбашку. Частива мiкробульбашок злива€ться а плазмалемою, i ix BMicT виводиться з клiтияи (ек- виводяться гормоЕй, нейромедiатори та iяшi речовиви. У рослив - так мiкробульбашки мiстять компоЕенти клiтинноi стiнки: rrсембрава бульбашки вбу_ довуеться в плазма;Iему, а iЁ BMicT утворюе клiтияяу cTiBKy. ,Щеякi iз утвореЕих бульбашок мiстять ферменти i яазиваються лiаосомами. зоцитоз)
    • лАБорАторнА роБотА N9 8 Вивчення будови двомембранних органел Меmа: вавчити будову i функфi двомембравних оргаяел ва прикладi готових i тимчасових препаратiв. ОблаOнання mа моmерiолu.,свiтловий мiкроскоп, предметнi й вакривнi стекла, препарувальнi голки, скшIьпель, коренеплiд моркви, листок елодеi', диетиJIьована вода, пiпетки, готовi постiйнi препарати: мiтохондрii в ниркових канtшьцях ссавФв. Хiд роботп листку елодеI. Для цього пiяцетом акуратЕо вiдiрвiть молодий листок елодеi. Покладiть його rrихснiм боком у краплю води На предметве скло, накрийте накривним склом i розгляЕьте при малому i великому збiльшеннях мiкроскопа. Порiвняйте побачене з малювком. 1. Приготуйте прецарат хлоропластiв у 2. Пригоryйте препарат хlюмопластiв у коренеплодi моркви. Для цьою необхiдво зробити тонкий повздовжнiй чи поперечяий зрiз коренетrлоду моркви й розмiстити його на предметяому сr<лi в краплi води чи глiцерину, прикрrтги ншсривним склом. Розгltяньте препарат при малому та великому збiльшеннях. Порiвняйте побачене з маJIюgком. rg 3. Розгляньте постiйgий препарат мiтоховдрiй в ниркових каrrальцях ссавцiв. Порiвняйте побачене з маJtюЕком. 4. 3робiть висновки. Виковаввя роботи - bo ok .o .Що двомембраЕних оргавел належать Miтохондрii i пластиди. I Ti, й iHl,Ti мають автономну генетичЕу еистему кйьцеву .ЩНК, рiзнi типи РIIК i рибосоми, що вiдрiзвяються вЦ цитоплазматичних. Щi органели утворюються лише внаслiдок розмноження (подi;rу) вже iснуючих, а ве ),"творюютъся заново. I_1,i iI особливостi свiдчать на користь симбiогеветичноi тео- w .4 pii походження еукарiотичноi клiтини. 3овнiшня мембраrrа мiтоховдрiй i плас- тид гладка i за складом подiбва до iнших кавмьця ссавцiв мембран клiмци (зокрема, мембран ЕПС), 1 ядроi 2 :шiтоховдрii а вrrугрiшня - мае своерiдry будову, хiмiчкий склад i спеrцфiчву прониквiсть, МimохопOрii двомембравнi оргаяели клiтин ycix eyKBpioTiB. Освовпа функцiя мiтохондрiй - вивiльвевня енергii при тканинЕому дихаявi i запасаЕвя ii у виглядi АТФ. Мiтохондрii доставJIяються цитоскелетом у Ti дiлянки цитоплазми, де виника€ потреба в АТФ. Кiлькiсть мiтохондрiй у клiтипi коливаеться вiд 1 до 100 тис. 3овнiшня мембрапа мiтоховдriй гладка i в ocBoBHoM5z пйудована з фосtDолiпiдiв. Вкутрiшня мембраЕа складаеться переваЕ(но з бiлкiв, утворю€ спрямовакi всередиЕу вирости крiсти. Вова непроникяа для ioвiв i вибiрково проникна для iнших речовин, Еа вiй-розташовавi грибоподiбвi АТ(D-сиптетазвi комплекси (сrшаднi бiлковi струкrури, призначевi для сиЕтезу АТФ). Мiхt внутрiшпьою i зовнiшньою мембравою MiToxoH. ;цrii розташована камера. Обмеrкена впутрiшвьою мембравою порожниrrа заповнева мiтохоlцрiальним матриксом. У нюму мiстяться кiльцевi молекули мiтохоядрiальноi .ЩlIК, специфiчнi iPI{K, TPHIt i рибосоми прокарioтноrо тиrýr, часто зустрiчаються граЕуJIи солей кмьфю i малпirо. У матриксi вiдбуваеться автовомвий синтез бiлкiв, що входять до складу вrтутрiшньоi мембрани мiтохотцрii, а також окиснення i синтез жирних кислот. Вбiльшеввя числа мiтохондрiй у клiтипi вiдбуваеться здбiльшого вваслЦок ix подiлу шляхом перешrryруваняя. ПласmuOч - двомембраннi органели рослиЕних клiтин. Роэрiзняють три типи пластид: зеленi хлоропласmu, забарвленi в червоний, оранrкевий або жовтий колiр .тромоlшаопч i безбарвнi лейкопласmч. Рiзвi типи Iшаегид розвивакугься з пропласmuO i зддтвi до змiна кольору плодiв або ocirrв€ пожовтillЕя листя w w Рпс. 1. Мiтохондрii в клiтинах ниркового
    • Еов'яаанi з перетворенням хлоропластiв на хромопласти; позеленiнЕя аа cBiтлi бульб картоплi спричиняеться перетворевЕям лейкопластiв на хлоропласти, Хлороплаzmu - округлi або елiлтичвi пластт4дца, що здiйсшоrcrь (Рсrтосивlез. Основвим ЕеревФкаючим rriгмептом е х;rорофiл, що яадде iM зеIIеЕий колiр. У кrriтцяах вищlд< рослIIЕ мФIqпъ бути ваяввиrrаи 15-50 хлороппастЬ. У водоросrей хлорошlасти вil}иваlоtъля хрмаmформ.U. BoEи бЬшi, тому в lоliттдri частiше йgппься l або Ki.lbKa хрома- тофорЬ. Мохqrгь мати пезвичаiiтту iфрму. 3оввiшня мембрана хлоропластiв, як i Bcix пластид, гладка. Вrутрiшпя поро}к_ ниЕа хлоропласта заповЕеЕа сmропою. кц пuлакоiOu, зiбранi у стопкй zранu. - - .4 bo ok .o OKpeMi грави пов'язаяi одив з одпим ламелами. У мембранах тилакоЦiв знаходиться хлорофiл, а також допомiжнi uiгмеЕти каротивоци. У cTpoMi мiстяться рибосоми, .ЩНК, ферменти, вiдбуваюiься деякi бiохiйчнi Реакфi, зокрема синтез фермевтiв, що здiйсяюють фотосинтез, i бiлкiв мембрани тилакоiдiв. Хлоропласти Jrтворюються з пропластид, одЕак i зрiлi хлоропласти здатнi до подiлу, Хромопласmч - забарвлевi в червоний, оранжевий або н<овплй колiр пласпrди округлоi формп. ikня вкутрiшня будова Prrc. 2. Хлоропласти в клiтицах листа елодеi 1 - клiтинна cTiHKa; 2 - ццтошIазма; 3 хлоропласти; 4 вакуош rg Впутрiшвя мембрана утворюе спрямовавi всередиЕу сплощевi виIюсти ламелu, якi утворюють oKpeMi замкненi мiшеч- Рпс. 3. Хромопласти в клiтивах корецеплоду моркви w w - w l набатато простiша, вiлt у хлоропластiв, - клiтивrrа cTiHKa; 2 - ядро; 3 а переваrкаючими е допомiжкi пiгмевти - цитоплазма; 4 - хромопласт (ЬотосиЕт€эу каротино'ци. Ввалсаеться, gгап У розвиткУ пластид, iнакше Каж}лти, це старiючi що хромошrаеги - кiнцевИй хJIоIюIшаgм i лейкопласти. Наяваiсгь хромотшасть частково визЕачае яскраэе эабарвJIеЕня бататьох KBiToK, плодЬ i осiнвюю листя. леttкопласпч - беэбарвяi Iшастпди, присутнi в клiтинах мх частЕп рослиЕи, де вiдбувsеться Еакопиченвя за,пасяих поживних речовин (крохмалю, рiдше бiлкЬ, лiпiдiв) - коренях, кореневищах, бульбах, а також у ситоповидЕих елементаr( деяких покритовасiвних. Iхвя вкутрiпrяя будовв найпростiша з ycix пластпд. лАБорАторнА роБотА N9 9 Будова.хромо<ом Меmа: вивчити зовнiшпю бiдору хромосом, навчитися зЕаходити гомологiчнi хромосоми й розрiзrrяти 9,утосоми тд cTaTeBi хро!rтОсоми. облаOнання mа маmерiалч.,свiтловий мiкроскоп, предметнi й вакриввi стекла, постiйнi препарати хромосом ссавцiв i комах, фотокарiограми людици. Хiд роботr 1. Шдготуйте мiкроскоп до роботи. 2. Цри вевеликом5r збйьшепвi мiкроскопа ва постiйвомlr препаратi эвайдiть дiлявку, у якiй клiтиви дiляться. При великому збiльшенвi розгляЕьте хромосомr. Полiчiть ix. 3BepHiTb yBary Еа ixBi розмiри та форму. 3амалюйте побачеяе.
    • 3. Ознайомтеся з чотирмs фотокарiограмами людини. 4. Розrляньте фотокарiограму эдоровоi людини. 3найдiть гомологiчвi хромосоми й позначте пари гомологiчних хромосом цифрами 1-23. 5. Вробiть висновок. Виковаппя роботи Хромосопu ЕуклеопротеiЩнt структури в ядрi еукарiотичrrоi клiтиви, якi стають помiтвими пiд час подiлу клiтиви. Iводi вуклео!д прокарiотiв клiтив наоивають g бактерiальною хромосомою. Хромосоми представляють собою високий cтyriiнb ковдевсацii хромативу, постiйно присутIIього в клiтинвому ядрi. Таким чиtlом, у вих зосереджеЕа бiльша частиЕа спадковоi iнформафi. Освову хромосоми стаЕовить лiнiйца макромодекула ,ЩНК зяачноi довжици (яалриклад, у молекулдх,ЩНК хромосом людиЕи налiчуеться вЦ 50 до 245 мiльЙонiв пар ЕiтрапIих основ). У розтягнугому виглядi довжина хромосоми людини може сягам 5 см. KpiM Hei, до складу хромосоми входять спецiалiзоваяi бiлки-гiстюви i ряд негiсmвовиjк бiлкiв. Послiдовнiсть амiЕокислот гiстонiв висококовсервативва i практиtIно IIе рiзниться у ваЙрiзвомавiтнiших групах органiзмiв. Хромосомlмй Еабiр клiмЕ кожвого влцу живих icToT високоспещIфiчвий i називаетъся клрiоlпuпом. У мрiотип входить стропо певIrа кЬкiсгь хромосом певноi форппt i poзMipy. (DopMa хромосом визнача.€ться ваяввiстю i розтаrrrуваяяям перетяrttок, Первuннi пере- длrtъ хромосомJr IIа шIечi. Саме до rпrx крiлляться штп<и верепеЕа подi;ry пiд час подi;ry клiтини. 3а роэтапrуваявям первияноi перетяжки хромосоми подiляютъ на: k. or tъяэtсtсu телоцентричяi - паличкоподiбнi хромосоми з цевтромiрою, розташованою на кiвф хромосоми; коротким, майже неакроцентричнi - помiтвим - паличкоподiбrli хромосоми з дуrrсе другим плечем; - субметацентричнi - з плечима яерiвноi довжиЕи, що нагадують формою букву L; метацеЕтричнi - V-подiбяi хIюмосоми, якi мають плеqi однаковоi доваквни. BmopuHHi переlлlяжкч вiдрiзняlогюя вЦ первиrтних вiдсутrriстю помiтною кlrга MirK сегмеЕгами хIюмосоми. fIри rpoMy дозвоJrяtогь iдентифiкувати oKlreMi хромосоми в наборi. Вторивпi перgгяжки бувашь короткими i довгими i можутъ локалiзуватися в рiзвих точка)< по довжикi хромосоми. У людияи це 13, 14, 15, 21 i 22 хромосоми. У деяких xpoмocoмa:( мо}к)rгь бути ваявними oкpeмi частини, вiдокремленi вiд основHoi частиIIи хромосоми тонкою хроматиновою Еиткою саlпелiпч. Форма, величина clrrý"tвиKa i витки, що Його зв'язу€, постЙнi дIя кожноi хромосоми. Розмiри хромосом тtlкож моЕqr]ъ сЕтIъво вiд)i&rлися, У деякrоt rслiтrлrах вд певних ФадiлD( житгеюю цaкrry зустрiчаоIъся zizaHmcbki хромосолч. ,що Takrac валехtатъ по:riтеlrвi хромо, w w w .4 bo o - ооми сJIиянюt зaJloi!, кишеЕпдq/, трахей та iлlпо< ткаIIиЕ JIt{tIиEoK,Фокрил{r( i хромосо!д, т!пту лампових щiток, якi виямяtогься Еа стадii першою trодiлу мейфу ооцитiв тмриЕ. Полiтевдi хIюмосоми утворюклъся, коли в ядрi вiдбуваеться мЕожпЕЕа реплiкацig, лбд ве супроворкуегься подiлом rслiтипи. Хромосэми типу ламповЕх щiток вазвавi так, ToM5r що вИ Ь< залаlrьвоi oci вiдходrть деспiралiзомвi дiлявки. При цюму хромосома за (фрмою Еаrвдrc щiтку дIя митгя гасових ламп. fЪ деёпiралiаованю< дiлявках вiдбуваетъся активва травскрипфя, i lтроцеси уlвореrrвя жовтка вайбЬш iптевсиввi. БЬшiстъ еукарiотичпих органiзмiв диплоЦнi протягом усьоrо ,киття або на певних стадiях житпsвого циклу. При цьому ix клiтияи мiстять по парi однакових аа (Рор_ мою, розЙром i вабором генiв хромосом. TaKi хромосоми називаються lомолоеiчнuпuУ двостатевих оргаяiзriлiв видйяrmь хромосоми, одяаl<овi для бох егатей - оуmосомu, i рiзяi за будовою сmоmевi хромосоrau. Аутосоми позначають порядковими вомерапiиr а статэвi - лiтерами Х, У, Z або W, а вiдсутяiсть хромосоми позвача€ться цифрою 0. Як правило, при цьому одна iз статей визнача€ться наяввiстю пари однакових статевих хIюмосом (еопоzамеtпна сrпаtпь, ХХ або ZZ), аiяша - комбiвяцiею двох цепарнкх хромосом або ЕаявЕiстю тiльки одЕiеi cTaTeBoI хрмосоми (ееmероzалеm,на сmоmь, XY, ZW, Х0, Z0). У людиии, як i у бiльшостi ссавцiв, rо}логаметна стать жiноча (ХХ), - : сэ L€
    • гетерогамеIна чоловiча (XY)- У птахiв, Еазпаки, гgтерогаметна стать лсiноча (ZW), а гомогаметна чоловiча (ZZ). Зрцка зустрiчаються оргаяiзми, у яких стать визЕачаеться не одвiею, а декiлькома парами статевих хромосом (у качкодзьоба п'ятьма). Розглянемо запропонованi фотокарiограми людини. Карiотллп дпплоЦний i скла44 аутосоми (22парп, Iцо позначаються номерами даеться з 46 хромосом, а вих з 1-го по 22-й) i одпа пара.статевих хромосом (ХХ у жiяок i XY у чоловiкiв). Серед них видiляються 4 пари метацеflтричних, 11 субмеiацентРичвих,7 акроцеятрич- - - - вих i одна пара статевих хромосом. . фtфп- {iffi;"it, А ш llt llll t, lй ,il 7 8 9 1о1112 ,!1 IJ ý lt r[ f,l rl Ii 7 8 9 101ru ,lat 0t л.} lr rл rr 13 14 1б 16 17 ok .o м il 1,1 [t rfi 1з 14 1б 16 17 'r 18 l, lt rr lд ;ll 19 ю21- 22 в ццц11 rg 8J)$Цццц l! lл lл 'l 19 Ю21 22 18 I. ZЗ Рпс. 1. Нормальпi карiотипи лrодияи (зверху подавi xpoMocoMBi комttлекси, звизу bo А-жirки;Б-чоловiка ЛАБОРАТОРНА РОБОТА Ш9 - карiотрами) 1О .4 Мlтотичний подiл клinrH Меmо: вавчитися розпiзнавати рiзвi фази мiтозу. w w ОблаOнання mо маmерiалu: свiтловлй мiкроскоп, постiйнi щ)епарати на рiзних стадiях мiтотичвою цикrry, мiкроt}отографii рiаних стадiй мiтотичноrю подi.тry клiтия. w Хiд роботц 1. Пiдготуйте мiкроскоп до роботи. 2. При малому збiльшеннi мiкроскопа эяайдiть на препаратi клiтини, що дйять- ся. Розглявьте ix. 3. При великому збiльшеввi мiкроскопа зяайдiть клiтини, якi перебувають ва стадii профази. Вамалюйте ix. Напишiть, що вiдбуваеться у цiй фазi. 4. При великому збiльшенвi мiкроскопа знайдiть клiтини, якi перебувають у стадiI метафази. Вамалюйте ix. Напишiть, що вiдбуваеться у фй фазi. б. При великому збiльшеннi мiкроскопа знайдiть клiтини, якi перебувають у сталii телофази. 3амалюйте ix. Напишiть, що вiдбуваеться у цiй фааi. 6. Порiввяйте побачепi вами фази мiтозу з мiкрофотографiями рiзвих стадiй Miтотичного подiлу клiтин. 7"ВРОбiТЬ ВИСЕОВКИ' вшковаппя роботп непрямий подiл клiтиниj найбiльш пошиlrений спосiб подйу eyKapioтиtIних -клiтин. Бiологiчне значеняя мiтозу полягае в тому, що дочiрнi клiтини Мimоз отримlrrоть iдентичний материЕськом!/ яабiр хромосом, що забеапечуе ваступвiсть у ряД клiтиняих поколiпь. Мiтотичяий подiл забезпечуе зростання багатоклiтинних eyKapioT за ра:(унок эбiльшенвя популяцfi тканинЕих клiтин. ,Щроблевня заплiд- невого яйця i зростаявя бiльшостi тканин у тварин також вiдбува€ться шляхом мiтотичних uодiлiв. Тривалiсть мiтrсзу в середньому скпадае 1-2 години. У клiтияах тварин мiтоз, як правило, тривае 30-60 хвилин, а в рослиЕних 2-3 години. _
    • OcBoBHi стадii та подii, що на Еих вiдбуваються, представлевi в таблицi. СmаOLя ilirпоза хараrcmерuсmuка Профава Itоtцевсдцiя хромаппry та tфрмуваrпrя ]Фомосом. Утвореrпrя вереrcна подiлу i рооташуваявя пар цеrпрiо;rей на протилеясвrоr попюсах rtлiтини. Фралмевтацiя еЕдоIшаgматпчного ретикулума, який розпада€ться ва дрiбнi ввкуолi, що розходяться потiм до периферii клiтини. ОдЕочасЕо рибоеомп втрачають зв'язок з мембраяами ЕПС. IJ,истерни шIарату Гольджi TaKolK змiвюють свою навколоядерну локалiзацiю, розпадаюqись ва oKpeMi дiктi<Jсоми, беа особливого порядку розподiляються в цитоплазмi. Фаэа закiячуеться розпадом ядерноi мембрани Хромосоми розтаIдовуються в екваторiалънiй областi, формуючи мет&фазЕу пластинку, до яих прикрiпленi нитки веретена подiлу. У клiтияах тварин хромосоми розташовавi бiльш впорядковаяо, Biac у рослин. Щеятромiрвi дiляяки оберненi до цеятра веретева, е плечi - до периферii клiтини..Що закirтченвя фази спостерiгаеться вiдокDемленвя сестDияських хDоматид Метафаза Найкоротша фаза мiтозу. Характеризусться розходжеЕням сестринськЕх хромsтид до протилежних полюсiв клiтияи за рахуЕок скоDочення довжЕви нпток веDетена подiлч Вiдбуваеться деконденсацiя хромосом, формування навколо них ядерЕ!tх оболонок, формування ядерецъ. Вакiнчеввя телофази збiгаеться з подiлом тiла материнськоi клiтини Телофаза ýt ),=@ bo o Е rfi'l щи; ж - w - - - w - .4 Prrc. 1. Стадii мiтозу телофаза грофааа; Д !летаaМза; Е-]К - авафаза; 3 хромосоми; клiтивва мембрана; 2 ядро; 3 хроматия, що коrrдевсуетьсяi 4 б залишкш ядервоi мембраяи; 6 витхи веретена подiлу А-Г - @ @" г Б 1 k. or g Аяафаза - - ll9 7 w прАктичнА роБотА - Порiвняння мhозу й мейозу Меmо: вавчитися порiвнювати фази мiтозу i мейозу та робити висяовки. ОблаOнання lпа поmерiалu" свiтловий мiкроскоп, постiйнi препарати клiтив на рiзвих стадiях мiтотичgото i меЙотичпого цикJry, малюяки рiзяих стялifi мiтотlтчвого та мейотичного подiлу клiтиЕ. Хiд роботп 1. Пiдготуйте мiкроскоп до роботи. 2. 8найдiть ва препаратi клiтиви, що дiляться зе допомогою мiтозу. Розгляньте ix i порiвпяйте зрлс.28.2, с. 1б6-157. Внайдiтъ на препаратi клiтини, якi дiляться за допомогою мейозу. Розглявьте ix i порiвняйте э рис. 29.1 пiдруrника, с. 160-161. 3. При великому збiльшеввi мiкроскопа знайдiть клiтини, якi перебувають на стялii метафази мiтозу. При великому збiльшеннi мiкроскопа звайдiть клiтини, що перебувають у стадii. метафази I меЙозу. ПорiввяЙте побачене з рпс. 28.2 (с. 1б6-157) i рис. 29.1 (с. 160-161) пiдручвика. 4. Вробiть ввсIIовки. Мейаз Викопапця роботп - це спосiб подi;rу клiтив, упsспiдок якою вiдбуваеться редукфя кiлькосгi хро- мосом удвiчi та формуваlшя гаплоЦю{х клiтшl, тобю таких, що мigгять одиlм.rнrлt набiр
    • хромосом. Такий тип подi.rry характерпий при yTBopeHHi гамет тварин i спороlлтворепвi у рослин. При зшlлiдненвi в статевому розмвоженнi вiдбуваетъся вЦвовпення,диплоifrною набору хромосом i карimип оргаяiзмiв дшrого вt{ду берiгаетюя незмiяним. Мimоз - осяовний спосiб подiлу еукарiотичних клiтин. ВЦмiннiсть вiд мейозу зокрема в тому, що утворюються дочiрнi клiтини, що мають такий само диплоЦний вабiр хромосом, як i материЕеъка клiтияа. Бiологiчrrе значенвя цих двох типiв подiлу рiзне. Мiтюз передачi гене- це спосiб тичноi iнформацii вiд клiтиви до клiтини, 8 мейоз _ вЦ поколiввя до поколiявя. Вiдмiяпостi в перебiгу цих подiлiв представленi в таблицi: поляга€ Характерястики .Ще, Мiтоз Мейоз соматичпi клiти- (Dормування гамет у тварин, спороутво- проходить Hrr багатоклiтин_ ревня у рослия них, одноклiтиннi оргавiзми Число подiлiв , rg 1 ok у тому числi проходЙть реплiкацiя гiчвих хромосом .4 bo днк Ков'югацЬ юмоло- .o Характеризуеть- Як правило, е лише перед першим подiлом, ся перебiгом ycix коли й проходить подвоенЕя ДIIК. осIlовних синте_ Mi*c послЦовцими подiлами, як правило, тичЕих процесiв, реплiкафя не вiдбуваЬться Iнтерфаза Не вiдбуваеться Проходитъ у профааi I. Характеризуеться обмiном дiлянками MirK гомологiчяими хромосомами В особливостi w w w подiлу анафаэi до по- У профазi l вiдбуваеться кросинговер. лlосiв клiтиви роз- У метафазi I нитки веретена подiлу приходяться oкpeмi едrrуються до це'втромiрiв гомологiчних хроматиди хро- хромосом. При цьому центромiри гомоломосом гiчвих хромосом розташованi одна протп iншоi, а не ва одвiй лiнii, як пИ час Miтозу. В анафааi I до полюсiв розходяться гомологiчвi хромосоми. У йтофазi II цевтромери хромосом лежать однiй площинi в центраJIьвiй частипi клiтиви, як при Miтoзi. Нитки веретеЕа подiлу крiпляться до окремих хроматид. В анафааi II до полюсiв розходяться окв peMi хроматиди. KirlbKicTb клiтив, 2 4 ,ЩНК 2п (4с') 2п (4с') Плоiдвiсть клiтив та кiлькiсть ,ЩЕК пiсля подiлу 2п (2с) 1z (1с) що утворюються Плоiднiсть клiтия та кiлькiсть до подi.lry
    • лАБорАторнА роБотА N9 1 1 Рiзноманiтнiсть бактерiй,ii значення у природi та lкиттi людини ItIcmo: оsнайомитися з рiзномаяiтнiстю бактерiй, виэначити ix значення у природi й акиттi людйни. ОблаOнання mа ilаперiалч., мiкроскопи, предметнi й вакривнi стекла, пiпетки, склянки з водою, туш, готовi препарати бактерiй, яастiй рiзвих продуктiв (м'яса, риби, бiлка яйця, овочiв). пiдготовчпй етап .Щля вивчеявя рiзномавiтностi бактерiй веобхЦно заздмегiдь пригоryвати настiй iз рiзних MaTepiMiB: м'яса, риби, бiлка яйця, овочiв. Для цього подрiбвiть невелику кiлькiсть матерiалу, покладiть його в колбу, додайте Еевелику кiлькiсть крейди (на кiнчику скальпеля) i валийте водопровiдною водою на 2/3 об'ему. Колбу з насто€м витримайте у TepMocTaTi за температурп 25-28'С або в теплому примiщеннi в темрявi протягом 3-5 двiв. Ва цей час у середовищi яакопичуеться велика кiлькiсть рiзномаяiтних бактерiй. Хiл роботи 1. ПoMicTiTb на предметЕе скrо краплю яастою, вайбiльш багатого на мiкрофло- приготуйте тимчасовий препарат. Розгляньте пiд мiкроскопом на загаJIьIIому темному фонi тушi везабарвленi клiтини бактерiй. 3. Роагляяьте постiйвi препарати .o r .4 бактерiй. 3амалюйте ix. bo ok i спiввiдношення розмiрiв. 2. .Щодайте в краплю настою туш, g ру. Приготуйте тимчасовий препарат i розгляньте його при рiзному збiльшеrrвi мiкроскопа. 3амалюйте бактерii, звертаючи увагу на iхню tфpMy, взаемне розмiщенвя клiтия w 4. 3робiть висновок. Вшковаппя роботи w Клiтини бактерiй мають прокарiо- w тичну будову. Вони складаються з трьох осllовних честин: поверхllевого апарату, ц}tтоплазми апарату. i генетичяого Поверхневчй апарап предст8влениЙ клiтинною мембраною. Поверх Hei РоЗташоВапа КЛiтИвНа cTiHKa, яка може бути побУдована з рiзвих ffi ж Е 5т16тЕ s.r"я,ffi #= шс Рис, 1. Типи епiтелiальцих ткаrллg А-В - одвошаровий одворядшй (А - ци:riвдршшй, Б - кФiчвий, В - плшкий); Г-одвошаровийбалаторядвuй;,Щ-Е-6алато_ шаровий плоский (Д _ везроговiлий, Е _ зроговiлий); Ж - перехiдций 1 _ епiтелiальнi клiтини; 2 _ базальна rшастинка; 3 _ сподучна ткавцна полiСахаРидiв (У багатьОх З MypeiHy). Вверху моrке ро3ташовуватися слиЗОва захисна капсула. Ilumоплозма майже не мiстить органоiдiв. ,Щля прокарiот xapaKTepBi тiльки рибосо_ ми. Причому вояп дрiбнiшi, пiж рибосоми цитоплаами еукарiот..Щля вiдмеэкуванвя рiзних фермевтативЕих систем клiтинна мембрана формуе впиЕанflя. На hих rKe MoJE(yTb знаходитися пiгмевти, якi беруть !лrасть у фmосинтезi. Генетичний апарат нуклеоtOох, яка крiпиться бактерiй представлевий кiльцевою молекулою ДНК в певному мiсцi з внутрiшньоi сторони плазмалеми. Бактерii можуть бути гетеротрофами i автотрофами. При цьому автотрофи розрiзняються ва фототрофiв (цiанобахтерii) i хемотрофiв (залiзобактерii, сiркобактерii тощо). Гетеротрофнi бактерii як джерело поlr(ивних речовин можуть використо-
    • вувати MepTBi органiчнi ааJIишки сапротрофи, чи живих оргавiэмiв - паразити. Саме з дiяльнiстю ocTaвBix SЗ#fh" Y;" ц;rýу{рlУ Ф пов'язаве виниквенця Рвс. 1. Форма та деякi типи об'едвання бактерiальвих клiтин А одивочвi коки; Б диплококи; В стрептококи; Г стафйококи; одявочвi бацили; Е _ коловiалъпi ,Щ _ баrцлли; }I€ - вiбрiони; З спiрили; I спiрохетu - i перебir бага- тьох захворюваяь твариЕ i рослив. Але iснують деякi бактерii, якi, мешкЬчи в оргаяiзмi-хазяiвi, привосять йому користь (допомагають перегравлювати irKy тощо). TaKi оргаяiзми Еазиваються симбiовтами. 3а вiдвошеввям до киспю бактерii подi- ляють Еа аеробiв i аваеробiв. .Що апаеробiв переважЕо Еалеfiсатъ бактерii - гЕиття. Розмiр клiтив пpoKapioTiB становить 0,5-10 мкм i щiльвi оболовкп, тому в свiтловий мiкроскоп пЕ}актичIIо Ее- - .o rg можливо розрiэнити ix BMicT. Але добре видна ix форма. Ва формою i особливостям об'едвавНя клiтиЯ розрiзвяють: кулястi кокu, паличкоподiбнi - бацuлu, вигнутi вiбрiонч, спiрмьво вигнутi спiрuлu, рiдше аустрiчаються sитчастi форми. Коки, зчеплеяi попарво, отримаJIИ назву luплоrcоrcu, з'едпаяi у виглядi лавцюжка _ спрепmокоrcu, у виглядi грон - сmафiлоrcокu. Бактерii вiдiграють вадзвичайно вая(пиву роль у кругообiry речовив у природi. СапротрофИ берlдть yracTb у мiвералiэаrТТ вiдмерлих оргатiчвих залишкiв, азотфiк- w w w .4 bo ok суючi бактерii втягують у кругообiг молекуляряий азOг, Еедоступций iвшим,кивим органiзмам, эалiзобактерfi змiвюютЬ ступiнЬ окислепня залiза, прискорюючи його осадЕtеIIяя, батато з Еих активtlо берутъ 1пrасть у rруЕто}лгворевпi i т.д. У життi людиЕи воrrи такоr( займають ве оставве мiсце: продуктИ бродiпня бактерiЙ використовують у хврчовiй промисловостi - (молочвокисле, спиртове, пропiоновокисле тощо); у фармакологii для отримаЕIIя лiкiв, аятибiотикiв, BiTanaiBiB тощо; - промислове (вилуговуваяня металiв з руд, отримапвя рiаяих - органiчяих використання речовия, текстпльна пlюмисловiсть i т.д.); очиIценЕя стiчвих вод i багато iншого. Але- багатo бактерiй здатвi викликати серйознi захворюваввя рослин i твария. .Щля попереджевня бактерiальяих iвфекфй людивi веобхiдцо дотримуватЕся загальних правил гiгiеяи життя i харчуванЕя. Також профiлактикою е цеIшенвя. У нашiЙ краiпi провоДять щеIшеЕЕя вiд таких захворюваЕь, як туберкульоа, дифтерiя та iя. лАБорАторнА роБотА ш9 12 Будова тканин тваринного орrанiзму Меmа: узагальЕити i систематизУватц зЕання про будову та фувкцii ткаIIиЕ тваринного органiэму. облаOнання mа маmерi.@лu.,свiтловий мiкроскоп, постiйнi, uрепарати епiтелiальяоi, сполlпruоi, яервовоi i м'яэовоi ткаЕин; мiкрофотографii цих тканиЕ. Хiд робопл 1. Пiдгоryйте мiкроскоп до роботи. 2. При малому збiльшевяi лсiкроскопа знайдiть ва препаратах клiтивп епiтелiальвоi ткаЕини. Розгляньте цю ткаЕпЕУ при великому збiльшепвi мiкlюскопа. 3веряiть уваry Еа форму клiтиН, вза€мве розмiщеняЯ клiтив i мiпсклiтиввоi речовиви. Ва-
    • малюЙте побачеве, ПорiвняЙте з iншими видами епiтелiальноi тканини, поданими на рисуЕку. 3. При мsлому збiльшеннi мiкроскопа знаЙдiть на препаратдх клiтини спол}rчHoi ткавиви. Розглявьте цю тканину при великому збiльшеннi мiкроскопа. BBepHiTb уваry на iфрму клiтия, вааемне розмiщення клiтиЕ i мiхtклiтинноi речовиЕи. НамалюЙте побачене, ПорiввяЙте з iЕшими видами спол]rllвоi тканини, поданими Ёа рисунку. 4. При маJIому збiльшеннi мiкроскопа .4 b oo k. or g знаЙдiть на препаратах клiтини м'язовоi тканини. Розгляньте цю тканину при великому збiльшенвi мiкроскопа. 3верпiть Ршс. 2. Приклади тканив увагу на форму клiтин та ix взаемне роз_ мirцення. Ваммюйте побачене. Порiвняйте внутрiчrвъого середовица з iншими видsми м'язовоt тканини, подаА гухха волокsиста ткаша; Б KicTKoBa ткаtrияа; В _ хрящова ткаrица; Еими на рисунку. б. При маJIому збiльшеввi мiкроскопа Г - кров знайдiть Еа препЕратах клiтини HepBoBor ткаЕяни. Розгляньте цю тка,нину при великому збiльшепнi мiкроскопа. 3BepHiTb увагу на форму клiтив та взаемне ix роэмiщенвя. ВамалюЙте побачене. 6. Вробiть висн.овок вИповЦно до мети лабораторноi роботи. Впкопаввя роботх У побудовi оргаяiзму багатоклiтинних тварин видiляють чотири типи ткаЕиII: епiтелiальцi, м'язовi, Еервову i тканини вяуцliшвього середовища. Епimелiальна tпканчна угворю€ покриви тiла й оболопки внутрiшнiх органiв, виковуючи захисну фувкцiю, в кишечнику вiдповiдае за всмоктування ровчинеЕIIх речовин i газiв, а такоrк ix видiлевпя назовнi. ii похiднi виконують секреторну w фувкцiю. Клiтини феi ткавини розташовуються TicHo, мifi(клiтияноi речовини майrке яемае. Клiтппи сплощенi, кубiчнi або цилiндричнi. Епiтелiй бувае одно- w w шаровим (клiтиви розтаtцовуються в одиЕ ряд, як у кишечнику) i багатошаровим (що складаеться з декiлькох шарiв клiтия, у зовЕiшньому шарi шкiри). Вiльний краЙ епiтелiальвих клiтип може бути вкритий вiйками (трахея) або мiкроворсин- ками (кишечнпк). Тканuнч внуmрiшньото сереOовutца..Що ix складу входять сполlпlва ткавина, кров, лiмфа, KicTKa, хрящ. Клiтини тхапиЕ вrrутрiшвього середовища рiзпоманiтяi й розташованi в товщi мirкклiтинноi речовини. Сама мiжклiтинна речовина складаеться з ocвoвHoi речовини (рЦкоi або мiвералiзовавоi) i волокон. <Dувкфi тканиц, якi не мають волокон у мiжклiтинпiй речовинi, залежать вiд it мiяералiзафi. Так, мiжклiтинна речовина KpoBi й лiмфи рiдка, що дозволяе iM впковув8ти траЕспортяу, захисяу та iH. функфi. KicTKa сильно мiнералiзоваrrа - й утворюе опорнi елементи скелета, Сполlrчяа тканина мiстить волоква i аалежво вiд ix розташуванЕя дiлиться ва впорядковаЕу i невпорядковаЕу. У впорядкованоi спол}цвоi тканиви (сухо:килля, зв'язки та iH.) волокна мirкклiтинвоi речовини угворюють пучки, зорiентованi у певЕих вапрямках. Вони вадають тканинi мiцнiсть. OcBoBBi фувкцii тканини] опорно-рухова i захисва. Невпорядковава сriолуrва тканива мiстить безладно розкпдавi тýrчки волокон i роздiляеться ва цiльку i гrу:<ку. У щiльноi невпорядкованоi сполучвоi (власве шкiра, кlювоноснi судини) тканиви кiлькiсть волокон зЕачЕо перевахiа€ над аморфною мiясклiтивною речовиною. OcHoBHi фувкцii: захисна, ваддвяя еластичяостi органам i т.п. У гryхкоi сполгrноi тканиви Еереважае аморфва мiхtклiтинна речовина, в якiй мiститься багато рiзноманiтних клiтrrн. Пухка
    • ýýýWffi А - Рцс. 3. Типи м'яэовоi TKaшrrrr цосмугэваяд скедgтЕ$ Б _ гладеrrъка; В посмугована серцева - Prrc. 4. Будова тпповото вейрова хребетвчх l тiло вейроЕаi 2 ядро; З-аксов;4-девдlвтu; 5 - утвореввя сивацсiв з аксоцоtд iвшого вейрова w w lla w ЕЕ .4 b oo k. o rg сполучна ткаЕива багата на KpoвoЕocвi судиЕи. Вова супроводяtуе KpoвoEocEi су_ дини, заповЕюе промilкки MirK вЕутрiшнiми оргапами. OcHoBHi фувкфi: трофiqна, запасва, захищае внутрiшвi оргаЕи i судини вiд пошкоджевь. М'язова mконuн@ складаетьс,8 з клiтин, здатв!лх до скороченяя. При цьому вова дiлиться на гладку (вrцпгрiшвi оргави) i поперечвосмугасту (скелетsi м'язи, серце) м'язову тканишу. Клiтияв першоi KopmKi (до 0,1 мш), веретевоподiбвi, мiстять одне ядро. Входять до складу ввутрiшвlх оргапiв, судиЕ, кищечЕика. Клiтипи поuеречЕосмугастоi ткавини довгi (ло 10-12сш), багатоядервi, мають поперечву смугастiсть, за рахуцок розтащувавЕя всередивi клiтиЕи скорочувальЕих активо-мiозивових волокоЕ. Скелетва ткацпяа входить до складу скелетяпх tt['язiв, дiафратми, початкового i кiнцевого BiJиi цiв травяого тректу; серцева ткшlива - до складу серцевого м'ява. Волокна ogтдIrвboi Ее мають сполJrчЕотканиввоi оболонки i тому в деяких мiсцях зливаються мiж собою. 3а рахупок цьопо вИбуваеться поширецня iмпульсу збуджеЕrrя вiд водiя ритtду по всьолrу серцевому м'язу. Нервова mrсанuна скJIадаеться з вейронiв i допомiжних клiтвв. У вервовiй ткаяивi виникають BepBoBi iмпульси, цо мають елекц)ичву природу. OcBoBBi фувкцiТ: збудливiсть i провiдвiсть. Нейрон вдатний сприймати подразЕенвя, перетворюв8ти ix у BepBoBi iшпульси iix проводити. У центральЕiй частицi.клiтцви - тiлi - мiститься одЕе ядро i бiльшiсть органел. Вiд тiла Еейрона вiдходить одиЕ довгий вИросток - aкcotl, i багато коротких розгалужевих дендритiв. Аксоп довrЕй (до 1м), розгаrryлсеяий на кiнф вiдросmк вейрона, по якому iмпулься вiд Його тЙа вадходять до iппrих неЙрояiв або до органiв. Сукупвiсть з декiлькох aкcoпiв утворю€ нерв. .Щевдрити - вiдносно KopoTKi, дуже розгаJIуженi. Цо rrим абуд)t(евЕя проводиться до тiла BepBoBoi клiтиви вiд рецепторiв або iцших вервових клiтив. пАБорАторнА роБотА ilе lз Будова тканпн рослинноrо орrанlзму Меmо: узагальнити й систематизувати зпавЕя про будову та фуЕкIIii ткаЕив рослинного органiзму. ОблаOнання mа поmЬрiалч., свiтловий мiкроскоп, постiйвi препарати пoкptiвBoi, провiдвоi, механiчноi, TBipHoi тв ocнoвEoi ткаЕини рослин; rчiкрофотографii цих ткания.
    • ХЦ роботп 1. Пiдгоryйте мiкроскоп до роботи. 2. При маJIому збiльшенвi мiкроскопа знайдiть ва препарата,r( клiтипи TBipBoi ткаЕиЕи кореня. Розгляньте цю тканиву при великому збiльпеянi мiкроскопа. Вамалюйте побачене. В. При MaJtoliy збiльшеввi мiкроскопа знайдiть ва препаратах клiтини епiдерми листка. Розглявьте цю ткавиЕу при велико!ау збiльцrеяяi мiкроскопа. Вамалюйте побачене. 4. Розгляпьте препарат поперечяоIю зрiву бататорiчвого дерев'iвистого стебла. Внайдiть rФdбку та iншi елемеЕти кори, ситовIцпi трубки, камбiй, судияи, а тако)& серцевиЕу, рiчнi кйьця. 3дмалюйте побачене. б. Порiввяйте Bci розглянутi препарати з малювка!itи. Ткавпвп рос.,tиЕ подiляrоть ва: Впкоцавпя роботя Твiряi (меристематичвi); - Покривнi; - Механiчнi; - ПровЦвi; - Оёвоввi (пapeBxirrra). TBipHi mконuнu, або меристеми, е ем- .o rg брiовалькпми ткаrlrЕа!.и. Вови беруть Ir.IacTb в 1ггвореввi Bcix постiйяих ткаЕин i тим самим формують рослиЕу, е таKortc визЕачають iS тривале зроставвя. багаmграянi, щiльно зiмкневi, з густою цитоплазпiою, з великим ядролr i дуже bo дрiбними вакуолями. Вояи здатвi дiлитиGя у рiзвих вапрямках. ok Клiтиви TBipBoi ткаЕЕви ToBKocTirrпi, Ва походrrсеявям меристеми бувають пер- .4 виввi та,вториввi. Первивна меристема w w w l - TBipBa ткацицаi 2 - коревевий чохлих що 1юбитьnlЪr*rr"rоlс ix варостаrrпя в довжиЕу. Подальше розIюgт8впя кореня i стебла вшир (вториввий picT) забезпечуеться вторцнв}lми мерIitстемами (камбiю); 3а розташуванням у тiлi tюепиЕи Iюзрiзвяють BepxiBKoBi (апiкмьвi), бiчвi (латеральвi), BcTaBBi (iBTepKa- i верхiвкж паmнiв, лярвi) та paBoBi (травматичнi) меристеми. Приrtладом TBipBoi ткаЕцЕи е розгля-нJлта пiд мiкроскопом аона подiлу кореня, акарозташовава пЦ коревевим чохликом. it клiтиви дiляться у двох вапрямках. В бiльпrостi формуються рiзпi ткаяияи кореня, з Melrmoi кiлькостi- клiтини коIrеЕевого чохJIика, що викоrrуе захисЕу функфю. Похрuвнi mrcанuнч розтаIцовуються ва поверхпi Bcix органiв рослиЕи. Вови виковiд мехавiчних Еую,гь, головвим чивом, захисву фувкцiю - захищають рослини пошкодJ&еrтъ, проЕикIIеЕня мiкрооргавiзмiв, рiзких коливаrrь темперетури, здйвого вип8ровувавня i т.п. 3межно вiд походження розрiаняють ц)и групи покривних ткапин: епiдермiс, перидерму i KipKy. первиЕяа покривна тва.випа, розт8шоваяа ва поЕпiOерлiс (епiдерми, лпвiрка) - BepxBi лпстя та молодих зелеяих пагонiв. Вова складаеться з одвого шару rfiивих, щiльво зirrлквеяцх клiтпв, цlо ве мають хлоропластЬ. Оболовки клiтин звичайно звивпстi, що обумовлюе ix мiцве змикаttвя. 3оввiшвя поверхвя клiтив цiеi тканиви часто одягЕен& кутикулою або восковим IlaJIboToM, що е додатковиIч захиснrlм щ)пстосуваявям. У епiдерrшi листiв i зелевих стебел е продихи, якi реryлюють травспiрафю i газообмiв росливи. ПерuOер.па _ вториIlЕа покрпвна ткавиЕа стебел i корiння, що змiнюе епiдермiс у багаторiчвих (рЦше одворiчних) рослиЕ. ii утворенпя пов'язаве з дiяльнiстю
    • (коркового вториЕноi меристеми - фелогеку камбiю), клiтЕни якого дiляться i диферев- цiюються у вЦцептрово!iу напрямку (на- зовнi) в пробку (фелему), а в доцеIIтровому (всередиву) в Iлар живих паревхiмвих клiтин (фелодерму). Корок, фелоген i фелодермs становлять перидерму. Клiтини корку просяквутi жироподiбною суберияом _ i не проrryскають речовиною воду i повiтря, тому BMicT клiтиЕи вiдмирае i вова заповнюеться повiтрям. Баг8тошаровий корок утворюе своерЦций чохол стебла, надiЙно зжища€ рослиЕу вЦ несприятливих впливiв вавколишвюпо середовища. ,Щля гаРuс. 2. Епiдермiс листка зообмiну i траЕспiряtlii жявих тканиi, що l - клiтини продиху; лежать пiд KopKotu, в остаЕяiЙ е особливi 2 _ клiтини епЦермiсу; просвiти - сочевички; це роврпви, вапов3 Ilенi пухко IrозтаIловаtIЕми клiтинами. - хлоропласти ffiprc утворюеться у дерев i чагарникiв ва змiпу корку. У бiльш глибокпх тк8яиЕах кори закладаються HoBi дiляЕки фелогеку, цо формують BoBi шари корку. Внаслiдок цього зовпirппi ткавини iзолюються вiд цевтральноi частипи стеблs, деформуються i вiдмирають. На поверхвi стебла поступово утворю€ться комплекс мертвих тканиЕ, що складаеться з декiлькох шарiв корку i вЦмерлих дiляЕок кори. Товста KipKa с.lryжить бiльш падiйпим захис,к)м для рослиЕи, Еiяr пробка (корок). Прикладом покривЕих ткавив е розглявутий пiд мiкроскопом епiдермiс лцстка. Переважна частпhа цих клiтив сплощенi, Ее мiстять хлоропластiв. € спецiалiзоBaBi клiтиrrи продихового апарату, який бере 1гIасть у газообмiяi й траяспiрацii рослиЕи. Ще замикаючi клiтиви продихiв, iояи мають специфiчяу вигяуту aDорму i мiстять хлоропласти. LIеханiчнi mЕанuнч забезпечують мiцяiсть оргаяiв Iюшян. Вови складають каркас, Iцо пiдтримуе Bci органи рослив, протидiючи ix зламу, стисвеяню, розриву. Осяовними характеристиками будови rчеханiчних ткаЕин е поцlжrrе поговщеЕня i одеревiнвя ix оболонок, Ticвe змикання Mi*t клiтивами, вЦсyтвiсть перфорацiй w у кJ,IiтиЕItих стiяках. w lэ Мехавiчвi ткilIини найбiльrп рЬзвиЕенi в стеблi, де воЕх представлеЕi лубовими i деревияними волокнами. У корввях мехаяiчна ткаЕияа зосередЕсеЕа в цеЕтрi w Е= .4 b oo k. o rg - оргаяу. Валеrкяо вiд форми клiтия, ix будови, фiзiологiчного стаяу та способу потовщеЕня клiтиЕних оболопок розрlзвяють два видв мехавiчвоi ткаIIиЕи: колевхiлсу i склеренхiму. Itоленхiма предстдвлена живими паревхiмвими клiтиrrалrи з HepiвEoliipвo потов- щеЕими оболояками, що роблять ix оqоблЙво добре пристосов8ви!rи для зtlliцЕення молодих зростаючих оргаяiв. Вазвичай колевхiма розт;шовуеться окремими тяrсами або безперерввим цилiндром пЦ епЦермою молодого стебла i черешкiв листя, а також оточt€ )ltилки в листках дводольЕих. Iводi коленхiма мiстить хлоропласти. Склеренriма склада€ться з витягцrгrtх клiтив з piвBoмipвo поговщевими, часто здеревiлими оболопками, BMicT яlсих вiдмирае ва paHHix стадiях. Idя ткавина широко представлеЕа у вегетативних органах наземIIих рослин i складае ix осьову опору. Розрiзвяють два типи склеренхiмвих клiтив: волокна i склереЦи. Волоква це довгi ToBKi клiтки, зазвr.Iай оiбраяi в тяжi sбо п}цки (ввприклад, луб'яЕi- або деревиЕЕi волоква). Склереiди - це округлi MepTBi клiтини з ду}ке товстими здеревiлими оболовками. Ними yTBopeBi HaciHHeBa шкiрка, шкаралупа горiхiв, кiсточки вишвi, сливп, абрпкоси; вови Еадаrогь м'якотi груш характер' ний крупчастий характер.
    • ПpoBiOHi mrcанuнч забезпечують пересуваЕвя води та розчиЕеЕих у вiй поживвих речоЬин по рослинi. Розрiзвяють два види провiдноi ткацI4Еи - ксилему (дере-. вияу)'i флоему (луб). забезпечуе Ксuлепа - це головва водоЕосва ткаЕиЕа вищих судиЕЕих рослин, переауванвя води з розчцЕеними в вiй мiнеральяимп речоввяами вiд kopeHiB до лисгя тд iнших частив Iюсливп (висхiдний потiк). Вова також викоЕу€ опорву функцiю. ,Що складу ксилеми входять трахеiди i Tpaxei (судияи), деревпrrЕs паpeBxiMa i мехапiчва ткаЕива. ТрахеЦи представляють собою вузькi, сильЕо iзитягкутi в довrrсиЕу MepTBi клiтиви порохсiз загостревпми кiпцямп i здеревiлпми оболовкамп. Tpaxei (судиви) - це Bi трубкв, що складаються з окремих члевикiв, розташованих одиЕ над одним. У члевиках на поперечпих cTirrKax ]rгворюються васкрiзяi отвори, або ф стiнки повнiстю руйвуються, эавдяки чому швидкiсть потоку розчивiв по судинах багаторазово збiльшуеться. Оболонки судив просочуються лiгвiном i надають стеблу додаткову мiцвiсть. Флоема Ероводить органiчнi речовиви, сивтезованi в листi, до Bcix оргавiв рослшш (визхiдвий потiк). Вова складаеться io ситовидних трубок з клiтинами-супутни_ цями, пареяхiми i мехавiчвоi ткавиви. Ситовиднi трубки угвореяi живими клiтпЕами, розташовдЕими одпа Еад iвшою. ix поперечвi стiвки пропизавi дрiбними w w w .4 bo ok .o rg отворами, утворюють нiби сито. Клiтиви ситовидних трубок позбавлевi ядер, aJTe мiстять у цевтральвiй частивi цитоплазму, тяжi якоi через васкрiзпi отвори в поперечЕих переrородках проходать в сусiдвi клiтиви. Вови, як i судини, тягяуться по всiй довживi рослцЕп. Клiтияи-супутuицi з'едвавi з члеяиками ситовидними трубками числеЕЕими плазмодесмами i, мабуть, вцкоЕують ix частиву функфй (спптез фермевтiв, утвореяня AT(D). Ксилема i флоема зЕаходяться у тiснiй взаемодii одЕа з одIrою i утворюють в оргаЙах рослlлпи особливi коltдплексвi групи провiднi п]rtlки. Основна лпrсанuно, або пареяхiluа, складаеться з живих, зазвичай товкостiнвих клiтиrr, якi складають освову оргавiв (звiдки i вазва ткавини). У нiй розмiщевi мехавiчri, провiдЕi та iвrдi постiйвi ткаIIиЕи. Освовна ткавпЕд викоЕуе ряд фуякцiй, у зв'язку з чим розрiзяяють дсимiляФйву (хлоренхiму), запасаючу, повiцrоносву (aepeвxiмy) i водовосну пареrхiму. Ifuiiтиви асuмiляцiйноi ,flrсонuнч мiстять хлоропласти i виконують функфю фоmсиЕтезу. Освовва маса феi ткдЕrЕIt зосередrrсева в лпсткш(, мевша частина в молодих зелевих стеблах. У клiтпвах запосаючо'i поРенriilч вИкладаються бiлки, вуглеводи та iпшi речовпни. Вопа добре розвиЕеЕа у стеблах дереввих рослив, в коренеплодаJ(, бульбах, цябуливах, плодах i BaciBBi. У рослив пустельних мiсць iсrуваввя (кактуси) i соловчакiв в стеблах i листках е воаоносна паренхiма, що слуrrсить для неко_ ЕичеЕвя води. У водЕих i болотвих рослив розвиваеться особливий тип освовно1 ткавиЕи - повimроносна поренхiла, або аеlвяхiма. Itлiтиви аеревхiми утворюкуть великi повiтроносвi мirrсклiтиявики, по яких повiтря доставляеться до тих ч8стив рослиЕи, зв'язок яких з атlчос(Рерою у"трудпеппй. Практичво Bci типи рослинЕих lfк&ниЕ можна побачпти на зрiзi гiлки багаmрiч_ Boi росливи. На пlrепаратi добре помiтвi покриви, кора, камбiй, деревияа i серцевиЕа. Кора складаеться з кiрки, коркового Еару первияноi кори i лубу. Вона icToTBo вужча, нiяс шар деревиви, tцо зваrtодиться Еижче, i вiдокремлюеться вiд Bei шаром твiряоi ткаЕиIIи камбiю.3а рахувок цього шару вiдбуваеться picT стебла в товциЕу. Бйьша кiльхiсть клiтrrв камбiю перегворю€ться Еа деревпЕу, ва луб. мевtда тканиЕа, яка IIа поверхяi зIl8ходиться кiрrcа, далi rcорrовuй шар - баrатошарова склада€ться з мертвих клiтив, що маютъ ToBcTi оболонки, ЕепроЕиквi для води i повiтря. Поверхневi шари кори, в першу черry, викоЕують захисЕу фувкфю. ýт ясе форпсуються сочевuчrcч ва мiсцi, де в епiдермiсi були продихи. При цьому, якщо продихп перебували на стеблi в невеликiй кiлькостi, то сочевички утворю-
    • ютъся пЦ ко)tсвим продихом; якщо ж ix було багато, то тiльки пiд деякими. На вiдMiKy вiд продиliв, сочевички не можуть вiдкриватися i закриватися, а на зиму закупорюються спефальними речовивами. Основна ix сЬувкцiя - обмiн газiв мiэк внутрiшньою частиною стебла i вавкодишнiм повiтрям. HepiBнoMipяe утвореЕня корку i особливостi розтрiскування кори iз зростанням стовбура призводять до складного i рiзномавiтного рельефу порерхяi. .Щалi розтаrчову€ться первuнна rcора. ii клiтини живi i вiдiграють роль депо поживних речовия. (пареяхiма) Дуб - внутрiшЕя частина кори. Вiя склада€ться з провЦвоi, ocHoBHoi та мехавiчноi (луб'янi волокна) ткавин. Головний провiдний елемеЕт лубу - ситовиднi трубки, yTBopeHi довгими живими клiтиrlами, розташовавими строго одна над одною. Вони проводять речовини, синтезованi в листках, до частин рослини, розташованих нижче, аж до KopeHiB. У мiсцях поеднання цих клiтип е безлiч дрiбяих oTBopiB (нагадуе сито). Вони зiбраяi в пучки, мiж якими знаходяться паренхiмнi клiтияи й луб'янi волокна. ]ix ocHoBHi функцii - вахист i пiдтримка поруч розташованих тканин. lepeBuHa складаеться з провiдноi, ocBoBHoi та механiчноi тканин, перша з яких виконуе травспортяу, iншi - опорну функцii. У клiтинах ocнoBвoi тканиrrи також можуть Еакопцчуватися рiзвi речовини. Провiдна ткацива складаеться iэ судин, якi побудованi з мертвих клiтия з по_ не мають перегородок. i rg товщеними здеревiлими оболовками .o Розподй клiтин камбiю змiнюеться протягом року. ix прирiст аа piK по ok товщrrнi стебла називаеться рiчнuм кiльцел. Вояо складаеться зi свiтлiшоi w w .4 bo тR темнiшоi частин, вiдповiдно paHHboi (веспяяоi) деревини (клiтини якоi вЦяосно ToHKocTiBBi з широким просвiтом) i пiзяьоi (рiчноi) деревини (з вуrкчям просвiтом i товстими стiнками). 3а кйькiстю рiчних кiлець можна пйрахувати 8 BiK спилявоi гiлки. У центрi зрiзу знаходиться серцевuна. Вона утворена переважно живими тон- w костiвними клiтинами ocнoвHoi ткани- ви, якi cxoжi за будовою на клiтини первияноi .кори. Мiж цими шарами може iснувати зв'язок у виглядi серцевиЕвItх променiв, по яких вИбуваеться горизоIIтальний транспорт речовип у стовбурi. Клiтини еерцевини е тимчасовим депо запв.сIlих поживних речоBIIH. KpiM того, у вiдмерлих клiтивах, розташовавих усерединi серцевиви, накопичуються продукти вчдiлеввя. Рпс. 3. Поперечвий зрiз трирiчного стебла дерева 1 перидерма а заJIицlками шкiркв; 2 - сочевички; 3 - первинпа кора; 4 - лФ; 5 - камбй; 6 - деревива; ? - серцевина; 8 серцевившй промiяь рiчне кЬце; 9 - -
    • ЛАБОРАТОРНА РОБОДА Лi I : Тема. Визначення прискорення тiла при рiвноприскореЕому pyci. Мета: визнач ити прIIскорення кульки, що скочуеться похилим жолобом. Обладнання та матерiалш: металевпй або дерев'яндй жолоб, кулька, штатир iз муфтою та лапкою, секундомiр, вимiрювальна стрiчка. Вказiвки та пояснення: кулька, що вiльно скочуеться по жолобу, рухаеться рiвноприскорено, тобто ii швидкiстъ piBнoMipHo зростае. Рiвноприскореяим рухом називаеться такий рух, коли прискорення Ее амiнюеться, тобто не залежить вiд часу. За означенням прискорення покавуе, як вмiнюеться швидкiсть тiла за одиницю часу i а=+ Одиниця вимiрювання прискорення tо]=Ч. 3найти прискорення можна за цJс' набувае виду ,=4, звiдки Zt, о=Ч. .o rg жок f . IЩоб скористатися формулою для обчислення прискорення, уникнемо початковоi швидкостi uo. Щля цього потрiбно обережно вiдпускати кульку вздовж жолоба, щоб вона не мала початковоi швидкостi. Тодi формула спрощуеться та 3розумiло, що для визначенЕя прискорення кульки потрiбно пiд час експерименту вимiряти шлях ý та час t, за який кулька ok подолае цю вiдстань s. bo ХИ роботи Установiтъ жолоб, закрiпивши його у штативi пiд невеликим кутом Еахилу. В кiнцi жолоба знизу покладiть цилiндр i вимiряйте довжину жолоба вiд точки запуску кульки Sr до цилiндрs, ця вiдстань дорiвнюе модулю перемiщеЕня кульки вздовж жолоба. Запltшiть вимiряну s у метрах: ý = 0,6 (м). 1. .4 Cit? ч99. w _ Е - Е= l_ вимiрявши шлях s, який пройде тiло за певний промi- 2. Розташуйте кульку навпроти мiтки. w t_ .l- .ft *S, YcTaHoBiTb секундомiр (наприклад, за допомогою мобiльного телефону). w _ формулою: ý=uof 3. Вiдпустить кульку, одночасно BBiMKHiTb секундомiр та замiряйте час fr, за який кулька скочуеться з жолоба (час мiж моментом початку руху кулъки i моментом ii удару об металевий цrIлiндр); fr - 3,7 (с). 4. Не змiнюючи нахилу жолоба й початкового положення кульки, пoBTopiTb цей дослiд ще чотири рази, кожен раз записуючи час, витрачений на подолання вiдстанi s: f, = 3,9 (с), fз:3,б (с), tq= 4,1 (с), tа = 3,8 (с). 5. Обчислiть середне значення часу руху кульки t|+t2+Ц+t4+tб _ 3,7+3,9+.3.5+4,1+3,8 -сер. = f,.,"., 5 5 =зr8 (с). " Обчислiть середне значення модуля прискорення кульки z 2.0.6 0,083 io/c'. а""r.= = 6 тЁ о a.uo. 2s =_ tiо.'
    • 7. Результати вимiрювань занесiть до таблицi. экипа Чае, аа якиfi скочу€ться жолоба кулька ýrМ 4. t, Q 3,7 3,9 3,5 4,L б. Таблчця 1 3,8 Дов- Номер лослiду 1. 2. 0, 3. Середне вначеЕЕя часу руху кулькп f""p, с Середн€ апачепЕя модуля прискореЕня кульки а""р, м/с' 0,83 3, 8. Оцiнiть абсолютну i вiдносну похибки вимiрюваЕня часу. Оскiльки ми не вимiрювали прискорення кулъки безпосереднъо, а знаходили ii прискорення за вiдповiдною формулою, таке вимiрювання мае назву непрямого. У цьому випадку можна знайти вiдносну похибку за такою формулою: де через t позначено абсолютну похибку вимiрювання прискоренЕя, k. or t""o. g е=д*ry, ý 0iЧl9(Y) 0,06 (м) * 2=0:1-(l) v'vvvL =0,002б+0,0526 =0,0551 =5, -v ' У' 3,8 (с) б2%. Вiдносна похибка .4 b .= oo Дs -абсолютна похибка вимiрювання шляху, Af - абсолютна похибка вимiрювання часу. У даному випадку Дf = 0,1 с (для секундомiра), Аý = Ars * Дzs, де Ars = = 1 мм, А2ý = 0,5 мм - дорiвнюе половинi цiни подiлки (1 мм для звичайноi лiнiйки), звiдки As = 1 мм * 0,5 мм - 1,5 мм = 0,0015 м.3робiть вiдповiдний запис: розмiрною величиною або визначаетъся у . Обчислiть абсолютну похибку для прискорення: Ао = асер. = 0,0046 (M/cg). е без- o/u 0,083 . 0,0551 = w t- 10. w w 9. 3апишiть реаультат вимiрювання прискорення з урахуванням абсолютноi похибки: а = асер -r До (м/с'); с = 0,083 * 0,0046 (м/с'). 3MiHiTb кут нахилу жолоба та знов проведiть дослiдження за вказаним ;вищ€ алгоритмом. У разi збiльшення кута нахилу хсолоба значення прискорення 'тежt буде збiльшуватися. , l, i Висповкп. Пiд час виконання цiеi роботи ми навчилися визначати прискорен- ря тiла пiд чае його рiвноприскореного руху та вiдносну й абсолютну похибки :вимiрювання. Виявили, що коли кут нахилу жолоба зростае, значення прискоl' I рення для кульки теrк збiльшуеться. лАБорАторнА роБотА N} 2 |'г"**. ЩослiджеЕIIя руху тiла по колу. Мета: дослiдити кiнематику ру*у матерiальноi точки по колу. Вимiряти ocHoBHi кiнематичнi величини, що характеризують рух тiла по колу: перiод обертання, ча,стоту обертання, лiнiйну й кутову швидкiсть руху, доцентрове прискоренЕя. ОбладваIIЕя та матерiали: легка кулька з отвором (гачком) або невеличке тiло (t'удзик, ключ, тягарець), що його легко можна закрiпити на нитцi; тонка мiцна нитка за,вдовжки 50-60 см, секундомiр, лiнiйка. п Е U .F GE fil -!
    • вказiвки та поясненпя: невелике тiло piBHoMipHo обертають у гори3онтальнiй площинi на нитцi завдовжки l. Треба вив}Iачити перiод обертання (г), частоту обертаНня (п), лiнiйнУ (u) й кутовУ (to) швИдкiстЬ РУхУ, доцентрове прискорення (ао), якщО 8а чаС Ё тiло здiйснюе N обертiв. .Щовхсина Еитки дорiвнюе радiусу обертання тiла Е. Використуемо формули: Хц роботи $aKpiпiTb кульку (або iнше тiло) на нитцi. На кiнцi нитки зробiтъ петельку, ýа яку будемо трIIмати нитку з кулъкою пiд час обертання ii в горивонтальнiй 1. площинi. 0,5м. 2. Вимiряйте час, за який кулъка робить 30 обертiв tt= 28 с. 4. Повторiть дослiд ще 4 рази та запишiть: /S = 30, t, = 29 с, ta= 26 С, tц= 2'l Обчиелiть середнiй час руху кульки: t _t|+_t:-+ц+t4+tь 'сер. 5 _ 28+29+26+27 +2б =2Т с. Скорлtставшuсь формулами, визначимо перiод обертання (?), частоту обер, iT кутову (со) швидкiсть руху, доцеЕтрове прискоренЕЯ (О*) bo 6. С, ok . 5. = 50 СМ = or g tb= 25 с, w .4 тання (п), лiнiйну (v) кулъки. Iuo=h'= u""o = Ж=ч,92 3,45 м/с; а, П", * сер 0""n = Ж= u*" o."up=T= 3,4i,. = 2з.8 Iм/с2. 0*5 =Дб)" w ETlt 3. Вимiряйте лR =#=L09 2пл #=6,83 '""р L/c; рад/с; w Н т4 -: = Е Ёl - довж}Iну нитки за допомогою лiнiйки . | - б. Резулътати вимiрювань та обчислеýь занесiть до табл. Еа l d ч Ф.} Еtr оа нк Fо аЕ Ф- Еý е) h{ к d п,{ Е., }Ja Ф Час руху о Ёа (') Е с,) *l tsа о Ф *l о ii la{ н. Енý d 9.v Фi Е ýч ý,-t 1,. Таблuцп & 'с) н} а l-'E() дq) t{ бl Ёa.Ё- frБ EiЁ з Еа Н'.,ý ан 9f ij о нЕ к Еtч 0) Еý' (€ эýл ,Ёв lдa ý l{y El t,09 g к 9 0,92 }J' Р" 28,5 29,7 3. 0,б в0 26,3 4. 27,2 D. 25,8 27,5 1 я 8Е oG оа на охх н Еье 6ýэ аS. нб td 2. 1 3,45 6,83 23,8
    • 6. Оцiнiть абсолютЕу i вiдносну похибки вимiрювання лiнiйноi швидкостi й доцентрового прискорення. Для цього обчислiть абсолютну та вiдносну похибки впмiрювання: 1) ,* абсолютна пЬхибка вимii!ювання часу: Дfj"о (26, 3 - 27,5)'+ (27,2 - 27,5)' + {2б,8 похибка вимiрювання часу = ', *, t, 2'l ,б)2 - (28,5 - 27,б)'+ (29,7 - 2?,5)2 ='|,55, =Ж= At."p =+= + 0,54 с, вiдносна 0,019; 2) абсолютна прхибка вимiрюванýя радiуса обертання: bRz = AЕfr* + ПЛ"2,,; = 0,0007 м; вiдноена похибка вимiрюваfiня ^R 0'0gg 0,0014 м; лсв- ^л -l,a = л -- Ал2 = 0,00052 .u 0,0005.2, вiдносна похибка вимiрювання модуля лiнiЙноi швидкостi i t, = tд + t, + tп; 0,0014 + 0,019 + 0,00]. = 0,02L4=2,L4o/o; Ь u = t., u""pi Аu= 0,02].4,3,45= 3) €u = = 0,074 м/с; 4' вiдносна похибка вимiрювання модуля прискоренняi €о = 2е + 2е, * 2еп; k. or g Ac=*i€u=2.0,0014+2.0,019+2.0,001=0,0428;Ьа=Ж=0,0018м/c2. 7. Округлiть резулътати, скориставшись правилами округлення, та заповнiтъ табл.2iтабл.3. auo "*р, м/е2 23,8 12 Аu Yч 4,28 Ьа, Mf UceP -r AU, м/с Таблчця 3 Похибка вимiрювання АбсолютЕа Вiдносва tч, = u=3,4б*,0,074 0,074 w О/о w Доцентрове прискорення 2,L4 w 3,45 o/tl Таблчця 2 Резулътат вимiрювання .4 b Eu, oo Похибка вимiрювання Абсолютна Вiдносна Результат вимiрювання ц = асер* Ьа. м/с2 с2 а=23,8*0,0018 0,0018 Висвовкп. Пiд час виконання цiеi роботи ми дослiдили кiнематику руху матерiальноi точки по колу. ВимiрялII ocHoBHi кiнематичнi величини, що характеризують рух тiла по колу: перiод обертання, частоту обертання, лiнiйну й кутову швидкiстъ руху, доцентрове прискорення, оцiнили абсолютну i вiдносну похибки вимiрювання лirriйноi швидкостi й доцентрового прискорешня. Отримали TaKi реsультати вимiрювання; Тс"п = 0192 с, Dcep = 1109 L/c, U"ep = 3145м/с, одо""р = 23,8 Mf с2, ш = 6,83 рад/с. Найбiльшу,похибку надало виlчtiрювання швидкостi. лАБорлА.торнА роБотА Jча 3 Тема. Вимiрювання сил. Мета: згадати будову та принцип дii динамсметра; навчитися вrrмiрювати piaHi сили, що дiють на тiло; довести, що рiвнодiйна сила дорiвнюе векторнiй cyMi" сил, прикладених до тiла. ОбладшашЕя та матерiалш: два штативи з муфтами й лапками, дерев'яна лiнiйка, дерев'яний брусок масою 300*400 г з гачками на торцях, нитка завдов}Itки 10-15 см, трикутник, два однакових динамометри. _ != cr;l -_ rlп f,Е
    • BKaBiBKи та пояснешня: вимiряти силу - означае урiвноважити rr вiдомою силою. Прилад для вимiрювання сили динамометр. Дiя диЕ&мометра t'рунтуетъся на порiвняннi вимiрюваноi спли iз силою пру)tiностi пружини диЕамометра. найпростiтrrий лабораторний динамометр являе собою дерев]яну або пластикову панелъ iз нанесеною шкалою. Ii вiльний кiнець мае покажчик i дротяний провiд iз гачком на кiнцi. хlд 1. роботи Вгадайте будову та приЕцип дii динамометра. 2. Визначте цiну подiлки й межi вимiрювання шкалII динамометра. Межi вимiрювання вiд 0 Н до 4 н. Щiна подiлки (цп) = (1-ц/ 10 = 0,1 н. 3. ЗакрiпIIтъ обидва дIIнамометри в лапках штативiв. 4. 3робiть петлi на кiнцях нштки. ЕксперIIмент lц ...Е Е _ Е сЕ} - w w w .4 bo ok . ffi! or g ёl ДослiД 1. Вrlмiря}'tте силУ тяхсiнНЯ, ЩО дiе на брусок. Для цього пiдвiсьте брусок на гачок одноrо 3 динамометрiв. оскiльки брусок перебувае в cTaHi спокою, то }Iодулъ сIIли тяжiння дорiвЕюе модулю сили пружностi динамометра (Frr* = Fооr*). (Вставить pllc. 1 со стор. 25) Результати вимiрювань вiдразу заносъте до таблицi. Дослiд 2. 3берiть пристрiй, як показаЕо на рис. 2. оскiльки брусок перебувае в cTaHi спокою, то рiвнодifiна сил F,,py*ri Fnpy*z, прикладених до бруска, за модулем дорiвнюе силi тяжiння. Результати вимiрювань вiдразу заносьте до таблицi. ,ЩОСлiд 3. ПepeMicTiTb брусок по нитцi та розташуйте динамометри таким чином, щоб кут мiж проводами cTaHoB}tB 90о. Вимiряйте силИ Fnpy*r i Fору*Z, що дiють Еа бРУсок iз боку динамометрiв. Результати вимiрювань занесiть до таблицi. .Щослiд 4. rlокладiть брусок на дерев'яну лiнiйку. Вимiряйте силу тертя ковзання, щО дiе на брусоК. ДлЯ цъогО зачепiТъ гачоК бруска за гачок динамометра i piBHoMipнo перемiстiть брусок у3довж лiнiйки. оскiльки брусок рухаеться прямолiнiйно i piBHoMipнo, то молулъ сили тертя ковзання дорiвню€ модулю с!I..IIи пружностi пруЕ{ини дIIнамометра. Резулътат}I вlлмiрюванъ занесiтъ до таблицi. .Щ,ос:лiд 5.3берiтъ прltстрiй, ЯК на рисУнкУ в пiдрУчнItку. PiBHoMipHo перемiстiтъ брусок уздовж лiнiriкll. Вимiряйте сIIли F,рl,;*tз i Лпр_'жZlt, Що дiють на брусок iз боку динамОметрiв. оскiлЬки бруСок рухаетъсЯ прямоЛiнiйнО i piBHoMipHo, то рiвнодiйна сил Fпрчжlз i F"ру*ZЗ, прIIкладених до бруска,3а модулем дорiвнюе силi тертя ковзання. Резулътатrt вимiрювань занесiтъ до таблицi. 5. Скtэрrrставшисъ правилом додавання BekTopiB, визначте рiвнодiйну сил Fп'ч^, i F"оr*2 r що дiють на брусок iз боку динамометрiв. 6. 3аповнiть таблlлцю 1 . Таб.пuця HclMep дос.rriду 1. .) 3. Сила тяжiння, Сltла тертя, Показrr першого динамомет- Модуль piBнодiйноi сил Р& F"p_u*i, Н го динамометР& Fnpy*z, Н 3,5 3,5 3,5 ].1 1,3 2,2 JrD 1,3 1,,4 1,9 1,3 1,4 Fr"*, Н F"оо, Н .{. I,4 1 ,'1 2,7 Fopy*l i F;ру*9, }{ ,4 о. " Вuсновкн.Пiд час вIIконання цiеi роботи Ф lл, Покази друго- 1 M}I згадали будову та принцип дii дlтна}lометра, навчилIIся вимiркrвати рiзнi сIIли, Що дiють на тiло: силу тяжiння, сI"Iл, IIрvжностi лl{намометI)а, c}t"тry тер"я ковзання. Також мII довели, шIо рiвнодiй- l
    • на дорiвнюе векторнiй cyMi сил, прикладених до тiла. У результатi вимiрювання рiвнодiйноi були отриманi розбiжностi внаслiдок в}Iкористання рiзних KyTiB помiж динамометрами. Тако)tt на результати вимiрювань мала вплив i,нструментальЕа похибка. Для динамометра вона етановитъ 0,05 н. лАБорАторнА роБотА N} 4 Тема. Вимiрювання коефiцiента жорсткостi. Мета: вимiряти жopcтKicTb пружини динамометра за допомогою подовження пружини в ходi зрiвноважеЕня сили тяжiння тягаря силою пружностi пружини; побудувати грасрiк залежностi еили пружностi пружини ви ц подовження. ОбладпаЕня та матерiалш: штатив з муфтою та лапкою, набiр важкiв масою по 100 г, динамОметР iз закЛееноЮ шкалоЮ, лiнiйка з мiлiметровими подiлками. ВказiвКи та пояенення: тiлО масоЮ rп пiдВiсилИ на шружинi. На тiло дiють сили тяжiння (вниз) та сила uружностi (вгору) F"",* = F,оr*. .Щовжина пружини збiльшилась на bl. 8гiдно iз законом Гука Fпоr* = fu . |ш|, а жopcтKicTb аё I l_ динамометр iз заклееною шкалою в лапцi динамометра. Визначте Еа паперi початкове положення покажчика динамометра. 3. Виконайте декiлька дослiдiв. bo 2. Хiд роботи w w .4 Експеримент ]-. ПiдвiсЬте дО пружини динамометра один важок. Визначте на паперi положення покажчика динамометра. i нарештi, w 2..Щодайте до першого важка другий, потiм третiй, четвертий. Щоразу вiдзначайте положеншя покажчика динамометра. 3. BHiMiTb диЕамометр. Лiнiйкою вимiряйте вiдстань вiд першоi до друго1 позначки, вiд першоi до Tpeтboi тощо. Це буде подовження пружини динамометра, коли на нiй один важок, два важки тощо. 4. ВизЕачте 3начення сили пружностi, яке буде за модулем дорiвнювати значенню сили тяжiння: Fпоr* = ш€, ввiдки Fnpy*, - 0r1 кг . 9,8 Н/кг - 0198 н. 3а вказаним dлгоритмом знайдiть 3начення сили пружностi для двох, трьох важкiв тощо. обчислiть значення жopcтKocTi для кожного дослiду: Аналогiчно знайдемо: &r, hз, h4, hб. б. 3пайдiть u &, = ъi*' = ^r1 0,024 =Of* = 40,8 Н/м. середне арифметичне значення: =Ц+ hz+ hэ+ kц+ 55 _ == йr Е rF ok 1. 3akpiпiTb u=Ъ .o rg пружини, яка вимiрюеться у HlM. Ц _ 40,8+ 40+ 40,8tjlglЦ+ 39,8 = 40,зб н/м.
    • 6. 3aHeciTb до таблицi результати вимiрювань та обчислюванъ. ь з .l ф а, .ri li Fr аь Fqi н g) о ц а Ф tЕ н d t( А aIl х d} ý ж*; g е< х ii о Е н }i{ gýE аБЕ Е g lJl{ F.l 9t .ЕI** RE 0,98 а,о24 t ý.i 1 ,96 0,049 2,94 0,0 72 40,8 0,4 3,92 0,097 0,5 4,9 0,1 23 t a+l UЕlФ л. а Fl tsi чJ Блt .- Еý Bll lrl 40,4 ь. лл Еý' н() о. ra. l.(а Fъ FFl яЁд, ноч Ф н 40 0,3 .r{ Е,; а G}ц н ьa _ IFlЕ л _-(; ý* 40,8 о,2 4. 39,8 7 . 40,36 2,L 0,85 40,36 * 0,85 3а результатами дослiдiв побудуйте графiк залежностi модуля сuлц прух- or g HocTi вiД Модуля подовження У ходi побудови графiка експериментальнi точки ^r. МОЖуть не опинитися на однiй прямiй. Ще пов'язано з похибками вимiрювання. ГРафiк треба проводити так, щоб приблизно однакова кiлькiсть точок опинилася по рiзнi боки вiд прямоi. . Вiзьмiть 8. оцiнiть h""p =Ъr абсолютну i вiдносну похибки експерименту. = . w о t=t',*tr=*-f t i .4 мулою: bo ok . на графiку точку, визначте вiдповiдну силу пружнсстi та подовЖення пруж}Iни та визначте середЕе значення жopcTKocTi пружини за фор- Е'. * t* = %У- Ж w w ffi! 0,1 3. €} ts сI, ь{ о. Фн о Ь{ 2. Е п _ п вшмiрюваЕня Ф . 1 lr : vлG lJr 1.1 v Е Е Похпбка ri |tll }r{ F|н Hll }il сЁЁ l !{ Ёl Фл Е Ер n Ьm=0,002кг, пL=0,1 кг,8=9,8мfсz,Аg=0,01 м/с2, = 0,02 !=2,Lo/,, . Обчислiть абсолютну i вiдносЕу похибку вимiрюванЕя жopcTкocTi: Е=Е^ * Egl АЁ = t ,&".t, = 01021 . 40,36 = 0185 Н/с. 9. Округлiть результати, запишiтъ у вlIглядih=Ё""о * АЁ; h= 4а36 * 0,85 Н/м. 10. 3акiнчiтъ заповнення таблицi. BlrcrroBKlr. Пiд чае виконання цiеi роботи ми навчилися визначати E(opcTKicTb ПРУЖиВи. Переконалися, що сила пружностi прямо пропорцiЙна абсолютному подовжеЕню пружини. лАБорАторнА роБотА Ni 5 Тема. Вимiрювання коефiцiента тертя ковзання. Мета: вимiряти коефiцiент тертя коввання; переконатися на дослiдi, Що коефiфент тертя ков3анЕя не аалехсить вiд площi дотичних поверхонь. ОбладнанЕя та матерiалш: дерев'яний брусок, дерев'яна лiнiйка, набiр важкiв масою по 100 г, динамометр. BKaaiBKи та поffс}IенIIff: якщо одне тiло рухаеться по поверхнi iншоrо тiла, то Виникае сила тертя, що перешкоджае pyxoBi. ,Щля Tfu, що рухаютъся, спла тертя мо}ке бути силою терт.ff ковзання або силою тертя котiння (якщо тiло рухаеться
    • у рiдинi або гавi, то додатково з'являються сили тертя у середовищi). Сила тертя ковзанЕя з'являеться пiд час руху тiла (його ков3ання) по поверхнi iншого тiла у дотику поверхонь двох тiл, якi притиснутi одне до одного, та протидiе iх,взЪемному переЙiщенню. Щя сила визначаеться ва формУлою Fr"р = F , N, де]р - коефiцiент тертя, а N - сила реакцii поверхнi, що дiе на тiло (яка за мблуле* доЬi"ню€ силi, з якою тiло дiе у перпендикулярному (нормальному) , Е&прямi до пo3epxHi). Сила тертя завжди мае напрям, Що протилежний напряму ,руху_ Якщ9.. тiло рухаетьс.я вздовж горизонтапьн_оi поверхнi, тО 3а МОДУЛеМ сила реакцI1 пoBepXHi дорiвню€ вазi тiла' тобто N - mg У цьомУ випадкУ, Де m _ маса тiла. Коли до тiла приеднати динамометр i тягнути його piBHoMipHo, то сила тяги, яку вкавуе динамометр, дорiвнюе силi тертя Fr"о. 3вiдки можна визначити коефiцiент тертя ковзання за формулою р = fo. Коефiцiент тертя залеirсИть вiД прироДи (матерiаrrу) та якоСтi повеРхонЬ дотикУ (cyTHicTb обробки, шорсткiстъ). Хlд роботш _ Визначте цiну подiлки й межi вимiрювання шкали динамометра. Межi вимiрювання вiд 0 Н до 4 Н. Щiна подiлки (ЦП) = (1-0)110 = 0,1 Н. 1. u - 1,96 Н; 3, Прикрiпiть = Р = 4 ntgi k. or Р = 0,2.9,8 N - F,,* g 2. , Пiдвiсьте брусок до динамометра, вимiряЙте Його вагУ U ir_ брусок до гачка динамометра й покладiть його широкою гран- - - 0r7 Н. .4 b Fr"о *о". = Лпоr* oo ню на горизонтальЕо розташовану лiнiйку. PiBHoMipHo перемiщуйте брусок уздовж лiнiйки. Визначте силу тертя ковзання за показаннями динамометра: Внову покладiть брусок на горизонтальЕо розташовану лiнiЙку та проведiтЬ дослiд за вказаним вище алгоритмом, поклавши на брусок спочатку один, потiм одночасно дв&, а потiм одночасно три важки: N = Рооr"*, * Р"r**^.. w 4. Проведiть аналогiчнi дослiди, повернувши брусок на вужчу грань. 6. Результати вимiрювань занесiть до таблицi. w w 5. Номер дослиу Широка грань Сшла реакцii опорш N, Е Сшла тертя fr"о *о".' 1. 1,3 3. L,7 4. 2,t 7 . fr"о *o""r 0,8 1,96 2,94 3,6 4,9 0,7 2. Н Таблчця 1 Вузька грань Сила реакцii тертя Сила L,2 1,8 2,о Н опори JV; II 1,96 2,94 3,6 4,g обчислiтъ значення коефiцiентiв тертя ковзання у кожному дослiдi для ши- poKoi гранi за формулою }l' = fu }rr 4""' =й=ffi=0,35; рз =Ж=* =о,47; Fr= Ж=#=О,44; }ta=.4"on i.s- -2'L -П,42. 4r9-"' -Е = ctl Е, -
    • Обчислiть середне значення коефiцiента тертя ковзання гранi: 35+0 44+0,47 +о,42 цcept для широкоi =о,42. 8. 3а результатами вимiрювань побудуйте графiк'залежностi сили тертя Fr"о*о". вiд сили реакцii опори N. У ходi побудови графiка екепериментальнi точки можуть не опинитися на однiй прямiй. Це пов'язане з похибками вимiрювання. У такому випадку графiк треба проводпти так, щоб приблизно однакова кiлъкiсть точок 9. Вiзьмiть на графiку точку, визначте вiдповiднi iй силу тертя ковзання та силу реакцii опори N""о середне значення коефiцiента тертя ковзання: F."pl для вузькоi гранi # = Т, визначте 0,43. за графiком обчислiть значення коефiцiента тертя ковзання p""pz = F""р1 = *, 11. Оцiнiть Ж =О,42. цii k. абсолютну i вiдносну похи бкч експеримеЕту Вiдносна похибка вимiрювання сили пружностi динамометра й сили реак- bo o . = F""pr = or g 10. Аналогiчно О", опr t" 7; =#=0,07; СРИ: = tл =#*=Ж=0,026. Кефiцi€нт ковза}Iýяl ^р результат i запишiть у таблицю. w w L2. Округлiть .4 . Абсолютна вiдносна похибка вимiрrовання коефiцiента тертя ковзання: tч = tл * trч= 0,07 + 0,026 = 0,096 - 9,6 %; = tч . F""р= 0,096 . о,42= 0,04. тертя w ё := EEl _ Е U F i, скориставшисъ формулою Fr"р *о". Fсер 0,43 Таблutlя 2 Результат вшмiрlо- Похибка вимiрювання Вiдносва, еrrYо Абсолютна, Ар 9,6 0,04 ваIIня, F=Ц""о*Ар 0,43 + 0,04 Вцсшовки. Ми }Iавчилися визначати коефiцiент тертя ковзання дерева по дереву. Переконалися, що мiж силою тертя i силою нормальноi реакцii опори icнye залежнiсть, що виражаеться прflмою пропорцiйнiстю, засвiдчили на дослiдi, що коефiцiент тертя ковзання не залежить вiд площi дотичних поверхонь. .лАБорАторнА роБотА Ni Тема. Дослiдження рiвноваги тiла пiд дiею кiлькох сил. Мета: з'ясувати, за яких умов тiло в рiвновазi. 6 iз закрiпленою вiссю обертання перебувае Обладшання та матерiали: важiль, штатив з муфтою та лапкою, учнiвська лiнiйка, набiр важкiв масою по 100 г, динамометр. Вкавiвки та поясненшя: важiль - це жорсткий стержень, який може обертатисъ навколо HepyxoMoi опори. ,Що важеля може бути прикладена сила або декiлька сил. Щоб BiH знаходився у cTaHi рiвноваги, повинна виконуватися умова рiвноваги: алгебраrчна сума MoMeHTiB сил, якi прикладеЕi до важеля, дорiвнюе нулю. Нагадаемо, що момент сили це добуток сили на плече: fu! - FJ (даний -
    • , добуток називають також обертаючим моментом). Плече сили.- це вiдстань вiд oci обертання до лiнii дii цiеi сили. Момент сили, який намагаеться обернути важiль проти годинниковоi стрiлки, вважають вiд'емним, а момент сили, який намагаеться обернути важiлъ за годинниковою стрiлкою додатним. Для досить простого випадку умоЁу рiвноваги можна ссРормулювати так: важiль перебувае в piBHoBaзi, коли плечi сил обернено пропорцiйнi значеЕням сил, , якi дiютъ на Еього +=?, FrJ, = lrFr. ХИ роботи Визначте цiну подiлки шкал вимiрювальних прлIладiв Щiна подiлки динамометра (ЦП) = (1-0)/10=0,1 Н, межi вимiрюваннff вiд 0 Н 1. до4Н. Цiна подiлки yrHiBcbKoi лiнiйки (ЦП) = (10-0)/10 = 1 мм = 0,001 м. 2. 3aKpiпiTb на лапцi штатива важiлъ i зрiвноважте його за допомогOю регулювальних гайок. 3. Е Проведiть експерименти, результати яких вiдразу ж заносьте до табл. 1. Дослiд aпr lц 1 oo k. or g Пiдвiсьте з одного боку вiд oci обертання важеля один важок, з другого боку два важки. Пересуваючи важки, доможiться рiвноваги важеля. 3а допомогою лiнiйки вимiряйте плечi l, i l, вiдповiдних сил F 1 i F 2. Вважаючи, що вага одного важка дорiвнюе 1 Ё/, запишiть зýачення сил F' i F2. Дослiд 2 Повторiть дослiд, пiдвiсивши на однiI"I половинi важеля двв, а ка другiй , i важки. - три .4 b Дослiд 3 дослiд, пiдвiсивши на однiй половинi важеля два важки. Визначте i 'овторiтъ ;аа допомогою динамометра, яку силу F, потрiбно прикластI{ до деякоi точкII, розташованоi на другiй половинi важеля. Дослiд 4 Пiдвiсъте праворуч вiд oci обертання на деякiй вiдстанi три важки. Сlлла F, Дорiввюватиме загальнiЙ вазi цих важкiв * 3 }I. Визначте за допOмогOю диЕаМометра, яку силу F, потрiбно прикласти в точцi, розташованiй на вiдстанi 8 см ПраворгI вiд точки пiдвiеу важкiв, щоб важiль перебував у рiвновазi. Вимiряйте w w w i плечi сил. Для кожного дослiду обчислiтъ момент сили, шо обертае важ;iлъ за ходом го* ДIIнниковоi стрiлки, i момент силип що обертае важiль проти ходу годинниковоi Стрi",rки (нагадуемо, що момент сили, яка обертае важiль за ходом годинниковсf ,стрiлки, мае вiд'емне значення). 4. 3найдiть суму MoMeHTiB сил, що дiють на важiль. 5. Закiнчiтъ заповнювати табл. 1. Таблuця Номер дослiду fr, н 1 2 0, 12 2. 3 0, 13 3. 4 4. 3 0,09 0,05 Сила плече сили I"* Момент силII Мr, Н.м о,24 0,39 0,36 0,1.5 ' Сила Fr,Н Плече силIl lr, о Ll , 0,23 0,20 0,19 5 0,035 1 2 tr Моrлент сIлли }Ir, Н.м 0,23 0,4 0,38 0,165 q _ Еa ffi lt}
    • Таблчця 2 Номер дослiду i}roMeHT , о. in 0,tsб 4. 0, 15 О/о 0,9 75 4,3 2,5 0,94 7 5,3 0,91 0,23 0,40 0,38 0,165 9 1 ,043 k. or g Влrсновки. Пiд час вIлконання цiеi роботи ми з'ясували, за q,,ry у}]ов тiло iз закрiшленою вiссю обертання перебувае в рiвновазi. Переконалися на прикладi ва}келя, що для рiвноваги потрiбно, щоб алгебраiчна сума MoMeHTiB сил, якi дiють на це тiло, дорiвтlювала нулю. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА ЛЪ 7 .4 b oo Тепlа. Щослiдження uружного центральног0 удару двох тiл. },IeTa: переконатися на дослiдi, що пiд час пружного удару виконуються закон збереження iмпульсу та закон збереження механiчноi енергii. Обладнання та Maтepiaлrr: металевий жолоб iз загнутим кiнцем, двi сталевi кульки рiзноi Mac}I, Iштатив iз муфтою та лапкою, аркуш бiлого й аркуш копiюва.ць}Iого паперуо шматок креfтди, вимiрюва.пьна стрiчка, терези з важками. Вказiвкý та пояснення: в процесi пружного центрального удару викоЕуються закон збереже}Iня енергiй та закон збереження iмпульсу. Сумарний iмпульс cIIcTeM}t до i rriеля giт}стrетrэrя зберiгатиметъся..Якщо нерухома кулька масою п2 w Е _ ъ-a =E3 Ell Е, w {itr |Mrl rц,tl зi.штовхуеться з вахtкою кулъкою масою й}11 то пiсля пружного центрального удару вс)ни будуть ру}rатшся в одному Еапрямку. Нам треба переконатися у правильностi РiВ;lЯllЬiРlо = Pr* Рr, ДеРlо = йDtUto, Pl= ШlUl, Pz= ШzUz, Та }Иurо *Wuro=Wы *Wp2, w .aЕ момент сили Мr, Н*м о,24 0,39 1 _ ы силп М r, Н.м де Иi,о =#, Wrrr,= 0, Wь,=Ч,W,r=+ Лля перевiрки цих рiвнянь необхiдно вимiряти маси ку.пь i знайти ixнi швидi пiсля удару. IIiсля удару кульк}r рухатимуться по гiлцi параболи (рис. 1в). Проекцiю lcoc:Ti до IIIвидкостеfi куJIьок можна, знайти з далъностi IЕi U=?, Де 1. польоту кульок / i часу падiння: r={?. Хiд роботи Ватtрiпiть жолоб у лапцi штатива. Ровташуйте його таким чином, щоб його нижшя вигfiута частина була паралельна горизонту 20 см вiд поверхнi столу. й розташовувалася 2. На столi, у мiсцi падiння кульок, покладiть аркуш бiлого шокладiть аркуш копiювалъЕого шаперу. на висотi паперу, зверху
    • 3. На жолобi на невеликiй вiдстанi вiд його верхнього краю зробiть позIIачку КРеЙдою, навпроти якоi ви щоразу будете вста.новлювати важчу кульку (кулька 1). 4. Вимiряйте масу кульок за допомогоIо терезiв i Шt- 0,03 кг, ffiz=0,01 кг. 5. ВимiряЙте вiдстань вiд поверхнi столу 6. YcTaHoBiTb кульку польотu Jro ":"""и; 1 навпрOти до нижньоi частини жоло ба: h- 0,2 м; по8начки й вiдпустiть ii. Вимi.ряйте даrrьнiсть - 0,3 м. . ПОвторiть дослiд ще 4 рави, щоразу встановлюIочIл кульку навпроти поаЕачки Й вимiрюючи дальнiстъ польоту. Результати Bcix вимiрювань заносiть до таблицi 1. 'l ;Е U iп -l't YcTaHoBiTb на краю нижньоi (горизонтальноi) частиЕи лотка друry кульку. rg 8. Повторiть дослiд ще 4 рази. Результати Bcix вимiрювань заяосiть до таблиф 1. bo 9. ok .o Першу кульку знову BcTaHoBiTb навпроти позначки й вiдпустiть. Вишriряйте дальHicTb польоту обох кульок Цi 12. Ц= а12 м, |z= 0,4 м. 10. Обчислiть час падiння кульок f,. 11. Обчислiть середню дальнiсть польоту Р= w .4 t= w кою 2: 9Д+ 0,32 w 4o".n = L2. обчислiть 0,29 5 + Jro сер к}лъки 1 без вiткненЕя з куль- 0, = о,2 м. середне значеЕня швидкостi кулъки 1 до удару: Uto = 13. обчислiть + 0,2 с. 4*.о 0.3 1J l,a т= а2= Mi с. сеýеднi далъностi польотiв кульок 1 i 2 пiсля удару: t _0,2+0,21+0,18+0,19+0,29 =:-- =Or2 м. I :0,*+0,42+0,Qg+0,38+0,41 ?сеrr =0,4 м. t"up 5 14. обчислiть середнi звачення швидкостей кульок 1 i 2 пiсля удару: (""о _ Ъ""о l"""o 4"un 0,2 .l t ut=Ё, щ=t ul =?=й='мiс, u2=;=#=' м/с. Е+? Еa
    • 15. Занесiть до табл. t одержанi данi. Номер h,M доелiду trC Jlg, М а,2 0,3 0,32 0,29 0,28 0,31 1. 2. о,2 3. 4. D. 16. г7trtutмup= ffLzUz""p = 0rOL, 2 м/с о,2 0,21 1,5 0,3 0,2 0, 18 1 0,19 а,22 0103,1,б= 0,045 кгм/с, Рt= = U1""p, йlrUt.*p= 0,02 кг,м/с. LT. 3наltдiть сумарний iмпулъс системи до i пiсля удару; L8. Оцiнiтъ n =|, 19. -*I = |, -Жi = 0,1 = ] 0 %, . Заповнiтъ таб л. 2 Iмпульс до удару pro, кг.м/с Pzo, КГ,М/ 0,045 0,4 о,42 0,39 0,38 0,41 lr""r, U2""p, м м/с 0,4 2 ро =proi pro = pt * pz. вiдносну похибку експерименту з доведення эбереження iмпульсу; rr_ Е lr, м 1 0103, | = 0,03 кТ/еrР2= С .o rg lFr lt""p, М J1, М bo ok _ { E:l Е Е, - м Обчислiть iмпулъс куль до i пiсля удару: рю= = U10""p, 'rО".о, м Таб.пuця Iмпульс пiсля удару р,, кг.м/с рr, кг.м/с р, кг.мfс 0,03 0,02 0,05 еr, oll 10 w w w .4 0 Таблuця 2 Вiдносна похибка Таблчця 3 Кiнетична енергiя до удару Кiнетична енергiя пiсля удару Wurо, Дж 0,034 'IP'*o, ,ЩЖ 0,034 Wnr, Дж Wo' Дж 0,01 5 0,02 }Ип, Дж 0,035 Вiдносна похибка €wr, 2,9 olCI О/а
    • Висповки. 3а допомогою експерименту ми переконалисff, що пiд, час пружного удару виконуються закон збереження iмпульсу та закон збереження механiчноi енергii. Прйчина похибки експерименту пов'язана С похибками iHcTpyMeHTiB, якi ми використовували для вимiрювання дальностi польоту та висоти жолоба. ; Щя шохпбка найбiльш значущою була при розрахунках iмпульсу тiла. Тема. Виготовлення маятника й визначення перiоду його коливань. Визначення прискорення вiльного падiння за допомогою маятника. Мета: виготовити нитяний маятник, переконатися на дослiдi, що перiод його коливань визначаеться за формулою г '=Znf,L, за допомогою виготовленого маятника визначити прискорення вiльного падiння. ia муфтою та лапкою, невелика кулька або Еевелике тiло, нитка довжиною 1 м, вимiрювальна стрiчка, секуЕдомiр. модель реального маятЕика, Вказiвки та пояснеЕIIя: математичний маятЕик - це Цешiзована система (матерiапьfiа точка масою .rп, ака пiдвiшена на нерозтяжнiй та невагомiй нитф), що коливаеться пИ дiею рiвнодiйноi сили тяжiння та сили промiжок часу, черев який пружностi. Перiод коливанъ Т - це мiнiмальний рух тiла повторюеться. Валежнiсть перiоду коливання математичЕого маятника Т вЦ довжини нитки J та вiд прискорення вiльного падiння g у данiй точцi ý Ttie1 формули маемо: g r=Zп[, =#. Ще дозволя€ I м/с'. визначити прискорення вiльноrо та його перiод коливаЕь. .4 b падiння, вимiрявши довжину маятника 1. де [?] = с, [rI = м, [g] = oo k. Вемлi виражаеться формулою or g ОбладпаЕIIff та матерiалrr: штатив ХИ роботи YcTaHoBiTb штатив на краю стола. 3а допоiчrогою муфти закрiпiть на штативi w w w кiльце. Виготовте маятЕик, прикрiпивши нитку до кульки й пiдвiсивши кульку на нитцi до кiлъця штатива. МаятЕик повинен бути досить довгим, тобтЬ майже дiставати до пiдлогй. 2. Вимiряйте довжину нитки. Jr = 1,2 м. 3. Вiдхилiть маятник вiд положенЕя рiвноваги на 4. Вимiряйте час, за який маятник здiйснюе 30 коливань: N= 30, fl = 66,3 с. 5. Повторiть'дослiд iще l,r= 111 Iз = Io = б-8 см i вi.дпустiть. м, tz= три рази, щоразу зIкеншуючи довжину маятника. 6217 с; fз = 60,6 с; 1,0 м, 0r9 м, tц= 57,3 с. 6. Для кожного дослiду: 1) Обчислiть перiод коливаIIь маятника двома способами: спочатку ско- риставшись визначенням перiоду Т, = *, потiм за формулою Гюйген са Т= ZпrЕ. Вважайте, що прискореЕня вiльного Йi*вя дорiвнюе 9,8 м/с2. 2') Результати вимiрювань занесiть до таблицi 1. ё ; -= п _ Е U l_ ЕJэ
    • падiння за формулоЮ: g 3) Обчислiть значення прискорення вiльного де 7. r - перiод, який був обчислений за формулою, 4 t =*. Результати вимiрювань занесiть до таблицi 1. Номер KicTb колш- дослiдгу вань, Перiод коливань 7, за ц=* Час,ко. IrM формулоlо коливань, аа : , нитки формулок), маятшика ливань', trC N Таблuця ,Щовжина Перiод Кiль- Гюйгенса 2,2 2,L 1 66,3 2,2t L,2 2. 62,7 2,09 2,о2 1,1 1 2 1,91 0,9 1,9 30 8. 3найдiть 9,96+ 9,93+ 9,67 gлл^.rсер Прискорення вiльного падirrня, g, T.u'f с2 9,69 9,93 9,67 9,73 середне значенЕя прискорення вiльного падiння: + 9,73 4 =9,7т5 м/еr. 2^Т ok . 9. Оцiнiть вiдносну похибку вимiрювання: 0'001 * 2;0*91 0,01 -",,l-,=Loh 1"91 = =тГ* ^J '=7- т i .4 bo абсолютна похибка вимiрювання Ag= t .g""pi Ag= 0,01 . 9,78 = 0,098; 9""р = 9,77б * 0,098 м/с2. BиcrroBKII. В цiй роботi ми виготовили нитяниЙ маятник, за допомогою екСщо перiод його коливань визначаетъся 3а формУЛОЮ переконалися, r=Zтff, тобто залежить тiльки вiд довжини нитки та широти мiсцевОСтi. w пер!Iменту w E,i! 3а допОмогоЮ виготоВ-,lt}ного маятника визначили прискорення вiльного падiння. Значення прискорення вiльного падiння збiгаетъся з табличним для даноi шиРОтИ мiсцевостi в межах похибки вимiрювань. w * Е _ п El |F -t 60,6 б7,3 4. 1 or g 3. =#, l
    • w g k. or oo .4 b w w
    • w w rg .o ok bo .4 w
    • w rg .o ok bo .4 w w
    • w w .o rg ok bo .4 w
    • g or bo ok . .4 w w w
    • g k. or bo o .4 w w w
    • w w rg .o ok bo .4 w
    • w or g k. .4 bo o w w
    • w w rg .o ok bo .4 w
    • .o rg ok bo .4 w w w
    • w w .o rg ok bo .4 w
    • w g k. or oo .4 b w w
    • bo .4 w w w .o rg ok
    • .o bo ok .4 w w w rg
    • or g k. .4 bo o w w w
    • rg .o oo k .4 b w w w
    • bo .4 w w w .o rg ok
    • w w .o rg ok bo .4 w
    • .o rg bo ok .4 w w w
    • w w w .4 rg .o ok bo
    • or g bo ok . .4 w w w
    • w w .o rg ok bo .4 w
    • w w .o rg ok bo .4 w
    • rg ok .o bo .4 w w w