журналіст онлайнових та дукованих змі. Дар'я Квітка

Журналіст онлайнових та друкованих ЗМІ: конфлікт жанрів Вступ Пропоную до обговорення тему «Журналіст онлайнових та друкованих ЗМІ: конфлікт жанрів». Ми, як сучасні працівники мас-медіа, маємо орієнтуватися у сучасних тенденціях на ринку ЗМІ, які дуже швидко змінюються. Сьогодні внаслідок кризи та поступового розвитку електронних видань активізується конкуренція між ними та друкованими ЗМІ. А журналісти мають вибір: працювати у тому чи іншому типі видання. А дехто робить інший вибір – починає працювати у інтернет- та друкованому виданні одночасно. Причин цьому кілька: По-перше, економічна ситуація вимагає від нас багато працювати, аби мати змогу фінансово забезпечувати себе та свою родину; По-друге, робота у різних видах ЗМІ – це спосіб само реалізуватися, знайти саме «своє» і переконатися у цьому. По-третє, це багатий досвід та набуття різноманітних навичок для подальшого їх використання у роботі; І, нарешті, ніхто з нас не знає, що чекає нас у майбутньому, а багатий професіональний досвід – це плюс, якщо виникне необхідність шукати нову роботу. Але працювати одночасно у виданнях різного типу – досить складно, я в цьому переконалася на власному досвіді. Із часом при напруженому графіку уважність може знижуватися, і у матеріалах з’являються помилки. На жаль, не лише орфографічні. Найгірше – це помилки у формі матеріалу. Так, досить легко заплутатися, коли протягом дня потрібно написати кілька новин для інтернет-ЗМІ, кілька для газети, а це підготувати матеріал для статті. Щоб вкластися у відведений час пропоную розглянути цю ситуацію на прикладі жанру новини. Отже, порівняємо жанри інформаційної замітки у друкованих та онлайн-виданнях. Розмежування жанрів для друкованих та Інтернет-видань на прикладі жанру новини

Функція новини – повідомити найактуальнішу інформацію якнайшвидше, незалежно від того, у якому виданні працює журналіст – друкованому чи онлайновому. Отже, основні характеристики новини: оперативність обробки та публікації, актуальність інформації, достовірність фактів, а також правильна подача інформації у тексті. Розглянемо докладніше специфіку цих характеристик новини у пресі та інтернет-ЗМІ: Оперативність Оперативність означає, що інформація потрапить від ньюзмейкера до читача якомога швидше. Посередник тут ЗМІ. І від типу медіа власне і залежить, як швидко інформація потрапить до споживача. Отже, якщо це тижневик, навіть новина, що готувалася протягом тижня, вважатиметься оперативно доставленою аудиторії. Так само і у газеті, яка виходить 1-2 рази на тиждень, оперативність вимірюється днями. Зовсім інші вимоги до швидкості обробки інформації та написання замітки у щоденних газетах. За півтори-дві години журналіст має зібрати інформацію, проаналізувати її та написати матеріал, який відповідатиме усім вимогам жанру. Інформація про подію тижневої давнини у щоденній газеті оперативно поданою вважати ми вже не можемо. Є певні виключення, але про них трохи пізніше. В інтернеті новини з’являються у середньому щохвилини. Переважно у таких рубриках, як «Культура», «Технології» свіжі новини публікуються через кожні 20-30 хвилин, у рубриках «Політика», «Економіка», «Спорт» частіше, що зумовлено тематикою. Також досить часто з’являються новини, пов’язані із шоубізнесом, життям «зірок», різноманітні плітки та чутки із західних та вітчизняних видань. Тому новина, на написання якої витрачено більше години, вже не є оперативно поданою в інтернеті. Звичайно, є інформація, яка потребує уточнення, пошуку додаткових джерел підтвердження достовірності події, у цьому випадку ЗМІ, які себе поважають і бережуть свою репутацію, можуть опублікувати новину (якщо вона із претензією на сенсаційність) із уточненням, що вона неперевірена, а також посиланням на джерело, звідки взята інформація. Якщо ж ЗМІ важливо лише тільки те, скільки користувачів зайде на сайт завдяки гучному заголовку, навіть неперевірена та відверто брехлива інформація публікується як достовірна – без посилань та натяку на недостовірність джерела.

Отже, можемо зробити висновок, що іноді оперативність є ворогом достовірності, але подругою актуальності. І вибір – оперативність чи репутація – залежить від політики інтернет-ЗМІ та професіоналізму журналіста, який у виданні працює. Актуальність Можна сказати, що актуальність новини вимірюється потребою аудиторії дізнатися про неї. Так, після смерті Майкла Джексона інформація про подробиці, причини того, що сталося була актуальною та користувалася попитом досить тривалий час. Навіть через місяць після смерті поп-короля аудиторія вимагала свіжих новин про розслідування загибелі Джексона, а ЗМІ намагалися задовольнити цю потребу у будь-який спосіб, друкуючи матеріали, хоч якимось чином пов’язані із Майклом. Актуальними були навіть найвідвертіші чутки та спростування. Друковані та Інтернет-ЗМІ змагалися за найновішу інформацію. Зважаючи на таку ситуацію, не лише он-лайнові видання передруковували новини газет, а й друковані «позичали» з Інтернету актуальну інформацію, незважаючи на її неперевіреність. Причина відома – наклад, увага читачів, які прагнуть нових подробиць про кумира. У змаганні за актуальність, мабуть не було переможців, оскільки і он-лайнові, і друковані ЗМІ працювали в однаково стрімкому темпі. Проте у більшості випадків актуальність новини, яка тісно пов’язана із опреративністю, у пресі все ж таки нижча. Особливо це стосується тижневих видань. А от щоденні газети – найбільші конкуренти онлайнових видань, якщо не брати до уваги телебачення. А що ж в Інтернеті? Скільки «живе» новина у мережі? Складно сказати, але зважаючи на те, що матеріал, який ви щойно опублікували, протягом 5-6 хвилин, а то й менше, з’явиться як мінімум на 10 сайтах чарівним методом контрал С контрал В, навіть дві години для нього іноді дуже багато. Особливо, якщо це новина про надзвичайно важливу подію. Проте є винятки. Наприклад, інформація про поширення свинячого грипу актуальна й досі, які б видання її не друкували або передруковували, або дофантазовували.

Достовірність Достовірність інформації має важливе значення для засобів масової інформації, які бережуть свою репутацію та поважають читача. На жаль, сьогодні не лише в інтернеті, а й у пресі трапляється досить багато новин, інформація яких є недостовірною, неперевіреною, взятою із сумнівного джерела із популярним посиланням на «авторитетне джерело, наближене до особи, яке побажало залишитися невідомим». І якщо у газеті надрукований матеріал вже неможливо виправити або видалити, що підчас призводить до судових позовів з боку осіб, про яких надрукували недостовірну інформацію, в інтернеті досить легко просто видалити сумнівну новину у разі потреби. Причин, через які ЗМІ публікують неперевірену або завідомо неправдиву інформацію багато: - Намагання зробити видання таким чином популярним - Привернути увагу аудиторії - Зробити піар особі або виданню - Шокувати тощо. Крім того, причиною публікації брехливої новини можуть бути неуважність, лінь, заклопотаність журналіста, який готує матеріал. Щодо наслідків такого ставлення до роботи, це неповага та недовіра аудиторії до видання та власне журналіста, падіння накладів та зменшення кількості відвідувачів сайту тощо. Правильна подача інформації Ось ми і підійшли до одного із найважливіших аспектів новин у пресі та інтернет-ЗМІ. Це форма подачі інформації, а власне сприйняття її читачем, її розуміння. Журналіст працює для аудиторії, його завдання зробити інформацію про подію або людину максимально доступною, зрозумілою, легкою для сприйняття та розуміння, а також, безумовно, цікавою. Як ми знаємо, читач не повинен витрачати свій дорогоцінний час на те, щоб тричі прочитати неправильно побудоване і незрозуміле речення, шукати у словнику невідоме слово або перекладати його з іншої мови. У чому різниця між новиною у газеті і новиною в Ітернеті?

Аудиторія. Люди, які читають газети, і люди, які читають новини в Інтернеті, як правило, дуже відрізняються. Звичайно, є ті, хто цікавиться і новинами у пресі, і новинами у Мережі, проте вони не є більшістю. А ЗМІ зазвичай орієнтовані на масову аудиторію. Людина, яка обирає газету, віддає перевагу спокійному прочитанню у комфортних умовах. Вона або отримує задоволення, прочитуючи номер від початку до кінця, або шукає необхідну та цікаву інформацію і вивчає її, або намагається зайняти час у метро чи маршрутці, і має змогу прочитати більшість із того, що надруковано. Користувач, який читає новини в інтернеті, або намагається «вбити» час, або дізнатися якомога більше інформації за короткий час. Читач онлайн-видання, якщо він не є постійним його користувачем, не буде прочитувати від початку до кінця усю новину і тим більше не читатиме незрозумілу, погано викладену інформацію. Він просто закриє вкладку і знайде інше, більш адекватне джерело. Тому журналіст інтернет-видання завжди має усвідомлювати, що другого шансу він не матиме – користувач має занадто великий вибір, щоб знову повертатися до ЗМІ-невдахи. 1. Всі інші відмінності витікають з першої. Звернемо увагу на різницю у кількості джерел інформації, доступних для журналіста газети та інтернет-ресурсу. З одного боку, журналіст, який працює в інтернеті, має доступ до необмеженої кількості сайтів-колег, сайтів прес-служб, особистих блогів публічних осіб, щоб перевірити інформацію, порівняти факти та думки, знайти цікаві відомості, які передували тій чи іншій події та оперативно їх використати. Проте коли виникає потреба в коментарі спеціаліста або підтвердженні від осіб, пов’язаних із подією, чекати на таку інформацію доводиться довше, ніж того вимагає швидкість оновлення інформаційних сторінок в Інтернет-ЗМІ. Журналіст опиняється між двома вогнями – або публікувати недостовірну інформацію, але оперативно, або чекати на підтвердження і випускати вже недостатньо актуальну, але підтверджену інформацію. Газетяр у цьому випадку має певну перевагу, особливо, коли видання не щоденне – журналіст може зачекати 1-2 дні на підтвердження або спростування інформації, і це аж ніяк не вплине не актуальність або оперативність новини. Така ситуація підчас створює проблеми у журналіста, який працює одночасно у друкованому та інтернет-ЗМІ. Звикнувши, що є можливість зачекати на підтвердження, складно налаштуватися на швидкий темп роботи, коли рішення необхідно приймати протягом хвилин, а не годин. Внаслідок цього журналіст може розгубитися: як вчинити? Запитати у керівництва, якому і без цього роботи вистачає? Зробити на власний розсуд – опублікувати те, що є, і нехай буде, що

буде? Або, навпаки, не оприлюднювати сумнівну інформацію без підтвердження? У будь-якому разі відповідальність лягає на плечі журналіста. Вирішуючи, публікувати новину чи ні, слід також зважити на такі характеристики інформації: • Рівень довіри до джерела (чи часто воно надає достовірну, правдиву та об’єктивну інформацію?); • Час, необхідний для перевірки інформації (якщо вона вимагає годину, то варто все ж таки почекати); • Потрібно також пересвідчитися, що цієї новини немає на інших ресурсах у такому ж чи подібному вигляді, порівняти, якщо новина схожа або дублюється. 2. Форма матеріалу. Ось ми і підійшли до форми матеріалів у друкованих та електронних ЗМІ. Чи дійсно вони так відрізняються? І в газетах, і в інтернеті більшість правильно написаних новин мають структуру перевернутої піраміди – від найважливішого до несуттєвого. Тобто порушення цього принципу однаково негативно впливає на матеріал і у пресі, і в онлайн-ЗМІ. Але чи однакові наслідки? Новина в обох типах видань має бути написана простою, зрозумілою мовою, найсуттєвіша інформація має одразу впадати в око, щоб привернути увагу читача. Недопустимими є грубі орфографічні, пунктуаційні, стилістичні помилки, та й загалом помилки. Якщо нехтувати цими простими правилами, є значна ймовірність втратити читача, причому така ймовірність більше для інтернет видання. Як ми вже говорили, усе залежить від аудиторії, яка віддає перевагу тому чи іншому типові видань. І тому, якщо читач газети, який дуже зацікавлений в отриманні інформації, яка міститься навіть в дуже погано написаній замітці, він витрачатиме час на її прочитання. Якщо ж інтернет-користувач натрапить на новину, написану курячою лапою, для нього швидше і простіше буде знайти цю ж саму інформацію в іншому ЗМІ. Виняток – виключно спеціалізована інформація. Дехто з журналістів вважає, що можна написати новину абияк і віддати її коректорові або літературному редакторові на виправлення. Так, журналісти друкованих ЗМІ можуть дозволити собі розкіш покластися на роботу коректора – тут, знову ж таки справа у часі. А чи у багатьох електронних виданнях працюють коректори, які б вичитували сотні новин? Чи, можливо, головний редактор може

витрачати увесь свій робочий час на перечитування та виправляння помилок журналістів? Звичайно, ні. У більшості інтернет-ЗМІ журналіст виконує функції не лише журналіста, а й коректора, редактора та верстальника. Тому перевіряти свій текст на адекватність він мусить самостійно. І, до речі, не гаяти на це занадто багато дорогоцінного часу. Ось що радить інтернет-журналістам початківцям (і не тільки) Олександр Азмін, журналіст Ленти.Ру: 1. Перевірте текст новини на відповідність пірамідальній структурі, про яку ми вже говорили; 2. Розділіть надмірно великі абзаци на два, а то й три; 3. Слідкуйте за тим, щоб абзаци представляли собою логічно завершені шматки тексту. В ідеалі ви можете їх вільно міняти місцями; 4. Позбувайтеся надмірно складних конструкцій; 5. Довгі речення розбивайте на два; 6. Намагається не вживати жодних знаків пунктуації, крім крапки і коми; 7. Не ставте кому між підметом і присудком; Тепер тихенько вголос перечитайте новину, як диктор. На радіо використовують цей трюк, тому що він дозволяє виловлювати більшість помилок. Пояснюється просто: промовляння різко уповільнює швидкість читання, не дозволяє "ковтати" слова, змушує інтонаційно правильно розставляти коми. Інший гарний спосіб, яким користуються професійні коректори: читайте пропозиції з кінця послівно. У цьому випадку ваш мозок, як би він не намагався, не зможе ковтати текст, адже ви читаєте у зворотному напрямку, а він до цього не звик. Після цього виправте помилки. Також Азмін перераховує найпоширеніші помилки, яких припускаються журналісти при написанні новин:

• Стилістичні помилки, такі, як написання на протязі замість протягом, на Україні замість в Україні. Щоб їх уникати, варто іноді перечитувати посібники зі стилістики української мови. • Уникання дієслів, тобто спроба писати матеріал у канцелярському стилі. Дієслова у цьому випадку підміняють іменниками або використовують зайві дієслова-зв’язки типу «може», «буде». • Занадто довгі речення. Чим довша фраза, тим важче зрозуміти її зміст. Найкраще в інтернеті приймаються короткі, логічно завершені фрази. Так користувачеві буде простіше переглянути текст по діагоналі і зрозуміти його зміст. • Використання штампів. Намагаючись максимально спростити текст, журналісти підчас обмежуються використанням певної кількості доречних штампів і ставлять їх у новину по кілька разів. Автор радить частіше звертатися до синонімів, щоб урізноманітнити написаний текст. 3. Посилання. Це найголовніша відмінність між текстами у друкованих виданнях та інтернет-ЗМІ. Гіперпосилання, можна сказати, найголовніший козир онлайнових видань. Якщо у газеті друкується новина, яка змістовно пов’язана із попередніми подіями, журналіст має повідомити необхідну інформацію або у самому матеріалі, або залишити посилання на номер газети, у якому було надруковано ті самі відомості. Але невідомо, яка кількість читачів має той номері, тим більше, його шукатиме, щоб прочитати. З іншого боку, іноді таким чином редакція друкованого ЗМІ намагається стимулювати читача придбати не тільки попередній, а й наступний номер газети, у якому буде продовження цікавого матеріалу. Проте такий спосіб може подіяти, якщо справа стосується більш-менш великої, актуальної статті, журналістського розслідування або розважального матеріалу, розрахованого на певну аудиторію. У випадку ж новин такий хід матиме досить сумнівний успіх. В інтернеті ж гіперпосилання дає журналістові змогу пов’язати новину із попередніми, схожими за змістом, матеріалами про певних осіб, події, предмет теми. Першорядним є посилання на джерело інформації. Його використовують ЗМІ, які поважають авторське право, а також право користувача звірити прочитану новину

із оригіналом. У новинах ми посилаємося на представників прес-служб публічних осіб та компаній, інформаційні агентства та інші ЗМІ. Навіть якщо, новина, яку ми готуємо, містить інформацію, узяту з різних джерел, варто зробити гіперпосилання на кожне з них. Це, по-перше, свідчить про об’єктивність вашої статті, а по-друге, у випадку неправдивості інформації переконати читача, що ви її не вигадали, а взяли із першоджерела. Крім цього, гіперпосилання корисні для користувача тим, що він легко може знайти інформацію, яка безпосередньо пов’язана із новиною. Наприклад, у матеріалі про зйомки нового фільму із Анджеліною Джолі, читача може зацікавити інформація власне про Джолі, яку він зможе дізнатися, якщо перейде за гіперпосиланням Анджеліна Джолі у тексті новини. Які там будуть відомості – біографія, фільмографія актриси чи останні новини про її особисте життя – залежить від вибору видання. Але у будь-якому разі така інформація, безумовно корисна. Окрім користі гіперпосилання можуть нанести шкоду інтернет-виданню. Розглянемо, яким чином. По-перше, гіперпосилання потрібно відповідно оформляти, таким чином, щоб вони привертали увагу користувача, але не заважали йому читати новину. Це, звичайно, більше стосується роботи дизайнера сайту, проте якщо ви впевнені, що оформлення гіперпосилань на сайті далеке від ідеалу, про це варто сказати. По-друге, читача зазвичай дратує надмірна кількість гіперпосилань у тексті. Підкреслені та виділені різними кольорами слова змушують напружувати зір і увагу і аж ніяк не допомагають розібратися у суті інформації, і тим більше не викликають бажання перейти за посиланнями. Користувач, який себе поважає із значною ймовірністю на такий сайт більше не повернеться. Тому важливо знати міру і орієнтуватися на інтереси читача. Отже, гіперпосилання має важливе значення у роботі інтернет-журналіста, але використовувати цей інструмент необхідно обережно. Після публікації новини перечитайте її. Вам зручно, нічого не заважає? Ще раз перечитайте і пересвідчіться, що вона легка та зрозуміла. Як не заплутатися, працюючи у різних ЗМІ

І на завершення кілька конкретних порад щодо використання журналістських жанрів у різних типах ЗМІ: - Частіше перечитуйте теоретичні матеріали – досвід – досвідом, але не завадить іноді освіжити свої знання; - Не соромтеся звернутися по допомогу до колег, якщо не впевнені у відповідності статті нормам жанру; - Не полінуйтеся зайвий раз вичитати матеріал, можливо, він буде не зайвим; - Обов’язково робіть перерви протягом робочого дня – можливо саме у вільний час вас відвідають цікаві та корисні думки; - І головне, беріть стільки роботи, скільки можете виконати – перенавантаження шкідливе не лише для якості вашої роботи, але й для вашого здоров’я!

журналіст онлайнових та дукованих змі. Дар'я Квітка

by MediaCamp Kyiv 2009 on Nov 11, 2009

Accessibility

Upload Details

Usage Rights

1 Embed 61

Statistics

журналіст онлайнових та дукованих змі. Дар’я Квітка — Document Transcript