Збірка статей, що розкривають і описують поняття "Українофобія"

1. УКРАЇНОФОБІЯ
Збірник статей
Оглавление
Походження російського шовінізму й українофобії ..................................................................... 2
Структура русской украинофобии................................................................................................ 9
Битви за історію України: від постмодерністських інтерпретацій до прямої українофобії......... 12
Зло поряд і всередині.................................................................................................................. 36
Визначення поняття................................................................................................................ 37
Історичні джерела................................................................................................................... 38
Що робити?............................................................................................................................. 38
Українофобія: лише два виходи ................................................................................................. 39
Українофобія: історія і сьогодення ............................................................................................. 43
“Українські тумани” та “русское солнце”................................................................................... 47
Бандерофобія Росії і Польщі....................................................................................................... 52
Зовнішньополітичний аспект: позиція української влади ....................................................... 52
Українська опозиція: вихід за межі непослідовності та спекуляції ......................................... 54
Історичні документи проти антиукраїнських міфів................................................................. 56
Чий герой Степан Бандера?..................................................................................................... 58
Цитати:....................................................................................................................................... 59

2. Олена Боклінка
Походження російського шовінізму й українофобії
Феномен страху та неприйняття певного етносу, його культури,
традицій і світогляду у етнопсихології визначається терміном «ксенофобія».
При цьому важливою умовою є те, що суб’єкт, який піддається впливу цього
явища є представником іншого етносу, який чітко відокремлюється від
об’єктуксенофобії. Тобто він не може себе асоціювати із етнічною групою її
культурою, яка виступає об’єктом страху чи нетерпимості.
Попри це, сьогодні в Україні, спостерігається явище українофобії, яке
особливо загострилось за останній рік. Звісно, не вперше в історії міжетнічні
латентні чи активні конфлікти відбуваються за участі двох і більше етнічних
груп в одній державі. Проте, особливою рисою ситуації в Україні є те, що
ксенофобія на побутовому рівні та в інформаційному середовищі країни
спрямовується не на етнічні меншини, а проти національної більшості –
українців.
У той же час українофобію не можна розглядати лише як
внутрішньодержавне явище, оскільки вона бере початок із давнього
конфлікту з найтіснішим сусідом і по суті є молодшим терміном ніж саме
явище. «Українофобія» вживається в публіцистиці вже у 1912 році у статті С.
Єфремова «Українське життя у 1912 році» тоді як офіційний документ, який
є прямим виявом цього явища та дискримінацією українців за мовною
ознакою видається у 1863 році. Мова йдеться про славнозвісний
«Валуєвський циркуляр» – таємний документ, створений міністром
внутрішніх справ Російської Імперії П. Валуєвим для територіальних
цензурних комітетів. В цьому розпорядженні наказувалось призупинити
видання значної частини книг, написаних українською мовою, це
стосувалось релігійних, навчальних і освітніх книг, однак дозволялась
публікація художньої літератури. Заборона на останню, включно із
забороноювидавати будь-якіоригінальні твори, ставити концерти чи вистави
українською мовою, вивозити україномовнівидання за межі імперії ввелась у
1876 році Емським указом.
Таких прикладів приниження і поневолення інших націй в ім’я великої
російської можна навести багато. По суті, з давніх-давен шовіністична
діяльність політичних лідерів російської, а пізніше російсько-радянської
імперії не переривалась. Вона й формувала відповідну свідомість у
пересічних росіян не без допомоги пропаганди, спрямованої на утворення
негативних стереотипів про інші етнічні групи чи крани, іноді навіть їх
демонізацію [7].
Яскравим прикладом демонізації є стереотип про український
національно-визвольний рух «бандеровщина» – міфічний образ
«антиросійства», до якого звертаються навіть державні чиновники РФ

3. С т о р . | 3
роблячи офіційні заяви для преси. При цьому не відомо що конкретно окрім
емоційних та образних характеристик вкладають в це поняття.
Якщо копнути глибше то відкривається цікава картина: саме через
максимально різкий і непоступливий прояв національної відмінності, чи то
пак окремішності українського народу, маніфестацію українства у формах
(власне, такий образ і лежить у понятті «бандеровщина» та має на це
об’єктивні причини), які за своїм характером зіставні з формами демонстрації
«російськості» і виникає його неприйняття носієм російської національної
свідомості. Проте така поведінка українця, що є віддзеркаленням поведінки
росіянина, поляка, німця, угорця як носіїв національної самодостатності,
сприймається росіянином з його усталеними уявленнями про «норму для
українців» як виклик і агресія, як потенційна загроза.
Сьогодні ця загроза вже втілюється у війні, в якій росіяни визволяють
«ісконна рускіє тєріторії і рускаєзичьнає насілєніє» не надто відхиляючись
від грузинського сценарію 2008-го. Так будь який опір українства, своєю
чергою, викликає агресію, страх і (почуття жертви) у носія російської
свідомості, котру він вважає спровокованою. Спровокованою самим лише
фактом існування такого «аномального» українського типажу [7]
Російськасвідомість легко визнає право народів на самовизначення, на
антиколоніальну війну, коли йдеться про події, що не стосуються Росії.
Росіяни охоче співчувають американським неграм,
південноафриканським бурам, бенгальцям, бо це не накладає на них жодних
зобов’язань щодо перегляду власної історії, а тим більше власних кордонів.
Саме тому їм так важко признатися самим собі, що «бандєровщина» була
звичайнісіньким національно-визвольним рухом [7].
Разом із використанням шаблону «бандєровщина» в російському чи
проросійськомусередовищічасто використовуєтьсянайменування Галичина,
але не як культурно-історичної області, а як ще один ворожий усьому
російському образ. Цей шаблон практично дорівнює «бандєровщині» і
використовується для уявної локалізації усіх атрибутів українського народу,
які б свідчили про утворення нації. Таким яскравим елементом є українська
мова, яку називають ще «галицьким нарєчієм» є насправді харківським
правописом 1927 – 1929 рр. чи «галицькі націоналісти», що часто-густо були
уродженцями запорізької землі, як Дмитро Донцов з Херсонщини, як Євген
Маланюк – Чернігівщини за сучасним адміністративним поділом, як Микола
Міхновський – Криму й Одеси, як батько та син Липи з Полтавщини тощо
[6].
Зручність цього шаблону полягає у тому, що решті території України
такі, образи, які були б затвердженням українського націоналізму чи
патріотизму є взагалі не притаманними і тому більшість України можна з
упевненістю назвати російською землею, а жителів – росіянами. Не
зважаючи на всю міфологізацію Галичини як демонізованого
антиросійського осередку існують об’єктивні причини існування цього

4. С т о р . | 4
шаблону. Перебуваючи жителями частини Австро-Угорської імперії українці
Галичини не зазнавали такого тиску як їхні побратими, які жили на території,
окупованій Російською Імперією, про це свідчить навіть система ведення
діловодства, яка передбачала використання чотирьох мов в тому числі і
українську.
Поряд з українцями на території Галичини до Другої світової війни
проживала велика кількість поляків та євреїв, дещо менше німців, тому цей
край був багатокультурним та мав демократичні традиції. Звісно і
матеріально-культурний рівень пересічного галичанина був значно вищим
ніж у підданого Російської Імперії. Тому прихід на цю територію червоної
армії, а згодом приєднання до Радянського Союзу аж ніяк не віталось серед
місцевого населення і останнє досить довгий час провадило партизанську
боротьбу з окупантами.
Як бачимо українці Галичини були залученими до західноєвропейської
культури ще до розвалуРосійської Імперії. І хоча українська еліта Галичини,
для якої ця культура була природно властивою, зазнала повного винищення
радянськими репресіями, національна пам’ять зберегла її основи. Не малу
роль відіграла і перша хвиля української міграції на початку ХХ століття, яка
утворила міцну діаспору у країнах Західної Європи та Північної Америки.
Факт приналежності культури Галичини (тут хоча б звернути увагу на
архітектуру міст Західної України зі статусом обласних центрів) до
європейської, в Росії навіть не розглядається, адже це абсолютно не
вписується в зручний образ української культури як «низької сільської
культури». Тут важливим фактором є те, що російському націоналізму
завжди було притаманне явище ressentiment – глибоке гнітюче відчуття
переваги західноєвропейської культури: поєднання трепету із постійним
тяжінням до неї та зневаги і ненависті через її вищість над власною
російською.
Цей термін увів Ф. Ніцше, при тому він зазначав, що ressentiment.
неодмінно приманний нації, яка не досягла такого розвитку як інша, на
культуру якої вона рівняється і водночас відкидає як щось чуже. Велику
увагу цьому явищу приділяє найвідоміший сучасний дослідник націоналізму
Лія Грінфелд, яка стверджує, що в той час коли західноєвропейські країни
пройшли феодальний період розвитку який був основою для утвердження
ідеї «влади народу» в обличчях окремих членів еліти, а не єдиного монарха,
що і є націоналізмом у первинному значенні, російська еліта мала мізерне
значення. Так, ця еліта жила при царському дворі, користувалась усіма
можливими на той час благами цивілізації, але жодного вагомого впливу на
рішення царя вона не здійснювала. Більше того життя дворянина і його
благополуччя і навіть майно цілком залежало від дуже мінливого настрою
монарха, який був характерним наприклад для Петра І. Таким же доказом
убогої ваги дворянської знаті є відсутність прикладки до прізвищ, як у
західноєвропейських країнах – «von», «do», «don».

5. С т о р . | 5
Абсолютизм влади та штучне насадження високої аристократичної
культури для російської еліти дуже пригальмували розвиток національної
ідеї, і якщо «західноєвропейські націоналізми» утверджують верховенство
нації та її культури то російська національна ідея розбігається між
верховенством «російської імперії» і поки що тільки «відмінностю від
інших» а не вищістю російської культури.
Про те що російський націоналізм немислимий без російської імперії
(звернемо увагу, що саме імперії – структури, яка за своєю природою
передбачає насильне поневолення і насадження своєї культури) говорить
доволі відомий публічний інтелектуал Алєксандр Дугін в багатьох інтерв’ю,
зокрема на телебаченні.
Отже, через кризу ідентичності і ресентимент, носію російської
національної свідомості завідомо характерне різке несприйняття усього
«гордо-українського». Для того щоб воно не дисонувало зі зручним
стереотипом про провінційність його трактують як «галицьке», яке є і
західноєвропейським і «бандеровським». Саме тому українську культуру
північні сусіди так старанно намагаються віднести на маргінес і нівелювати,
а її еліту звести на чверть території так званого австрійсько-польського
проекту «галіциї» [4, 214 с.].
Отже, ксенофобію і її різновид українофобію, як явище притаманне для
російської національної свідомостіі, відповідно, інформаційного середовища
РФ варто розглядати не відокремлюючи від російського великодержавного
шовінізму. Це поняття, як не дивно має радянське коріння і широко
використовувалось у совєтській публіцистиці. А втім, його визначення
цілком адекватне на сьогодні:
великодержавний шовінізм – це різновид націоналізму, ідеологія й
практика владних верств панівної нації в багатонаціональній державі, що
характеризується проповідуванням винятковості чільної (державної) нації та
її виключних переваг над іншими, що мешкають у країні.
Важливою умовою просування російського шовінізму в
інформаційному середовищі є ефект інформаційної парасольки, характерний
для постсоціалістичних країн, до числа яких входить і Україна. При цьому ми
можемо спостерігати як для більшості російськомовних громадян України
пропонується широкий вибір інформаційного продукту виготовленого в РФ з
урахуванням національного світобачення та всіма його аспектами, до котрих
входять і стереотипи. Не зважаючи на це в Україні висувається на порядок
денний тема національно нетерпимості та дискримінації етнічних меншин з
боку самих українців.
Окремої уваги потребує питання дискредитації українського
національно-визвольного руху 1920-1950 рр. Прикладом тут може слугувати
резонансна фотовиставка «Волинська різанина: польські і єврейські жертви
ОУН-УПА» яка відбувалась 7-10 квітня 2010 року в Національному
виставковому центрі «Український дім» в Києві. Окрім протестів проти

6. С т о р . | 6
висвітлення антиукраїнської позиції та маніпулювання фактами пізніше тема
та сама концепція виставки була широко розкритикована істориками та
громадськими активістами [9].
Вітчизняні наукові інституції також не рідко дивують своєю
антиукраїнською позицією: так у 2008 році Харківським інститутом
соціальних досліджень при сприянні Міністерства внутрішніх справ України
було проведене псевдонаукове соціологічне дослідження «Нетолерантна
діяльність та організації в Україні». В дослідженні широко описуються
приклади проявукрайніх правих сил, акти вандалізму та дискримінації з боку
представників українських націоналістичних молодіжних організацій,
дискредитується ідея українського націоналізму. Крім того, що
запропоновані факти в дослідженні, як і його науковість потребують
перевірки, так усвідомлено подається часткова інформація про ультраправий
український рух і немає жодної згадки про діяльність українофобських
молодіжних організацій, які цілком комфортно працюють в Україні. Це
дослідження також пізніше було піддане критиці та не зважаючи на це МВФ
розповсюджує серед працівників брошури, створені на основі результатів
дослідження [2].
Значно гострішою є ситуація у розповсюдженні українофобськихідей у
масовому інформаційному продукті. В. Расевич – один із небагатьох
українських науковців які піднімають цю тему проаналізував сучасну
тенденцію у кінематографі. Та звернув увагу на те, що кіно стало елементом
історичної політики РФ. Фільмів де українці показані тільки у негативному
образі та таких які містять маніпуляцію історичними фактами навіть у так
званому документальному жанрі у Росії знято понад сотню [10].
12 березня 2014 року польські медіаексперти А. Мрочек та П. Черський
повідомили про розгортання нового фронту інформаційної війни РФ проти
України. Її суть полягає у створенні великої кількості анонімних коментарів
навколо найпопулярніших інтернет-видань Польщі (зокрема Newsweek).
Коментарі можна розділити на два основні напрямки: різка критика дій
польськогоурядузі сторони користувачів, які натякають про своє українське
походження та антиукраїнських з боку псевдопольських користувачів. При
цьому медіа експерти наголошують, що ця віртуальна ворожнеча скоріше
суперечить реальним настроям як українського так і польського суспільства
ніж відповідає їм, а мета її метою є вплив на ставлення поляків до подій в
Україні [1].
Найчастіше реальними проявами українофобії на побутовому чи
офіційному рівні є дискримінація україномовного населення. Звісно,
дискримінацію етнічної групи за мовною ознакою не можна вважати
ксенофобією, проте дискримінація українців набуває далеко глибшого
значення, якщо її розглядати в ключі відносин України з Росією, які за весь
час свого існування постійно супроводжувались тиском з боку РФ,
претензіями на українські території і періодичною їх окупацією. Дуже

7. С т о р . | 7
важливо звернути увагу саме на аспект українофобії в Україні та його
основний наслідок – дискримінації україномовного населення.
Так, за даними дослідження «Мовний баланс України», складеного за
приватної ініціативи на основі перепису населення 2001 року, соціологічних
досліджень та статистичних даних, отриманих від державних органів та
установ, громадських організацій та професійних спілок, а також на базі
експертних оцінок, загальне домінування державної української мови існує
лише у сфері освіти та державного управління [8].
Згідно із останньою редакцією Закону України «Про телебачення та
радіомовлення» не менше 50 % – програми українського виробництва
повинно транслюватись у прайм-таймі українського ефіру; у радіопрограмах
музичні твори українських авторів і виконавців повинні становити не менше
50 % загального щотижневого обсягу мовлення. Дослідження показує, що
частка російськомовних програм у прайм-таймі українського національного
ефіру складає 61,4%, україномовних– 38,6%. Стовідсотково або здебільшого
російськомовними залишаються найрейтинговіші програми, котрі збирають
найбільшу аудиторію, а саме телесеріали, гумористичні програми, концерти
– транслюються винятково або переважно російською мовою [8].
Якщо взяти разовий тираж газет за 100%, то з них на україномовні
газети припадає 31%, а на російськомовні – 64%. Співвідношення річного
накладу журналів (періодичних видань), за даними Книжкової палати Україні
імені Івана Федорова, становить 70 на 19%, а серед глянцевих видань частка
російськомовного продукту становить 100% [8].
Якщо взяти ринкову книгу, вилучивши з загального переліку
україномовні підручники і посібники для середньої та вищої школи, то
співвідношення російськомовної до україномовної книги (разом із
україномовними виданнями, що друкуються в Росії) складатиме 60-65
відсотків російською до 35-40 відсотків українською. Тобто питання
переваги однієї з мов на книжковому ринку (державна чи російська)
однозначно залишається за останньою [8].
Щодо Інтернету, то тут не враховуються дані «Мовного балансу
України», оскільки це сегмент в якому відбуваються швидкі зміни, а
дослідження проводилось станом 2007 рік.
Крім того необхідно врахувати, що 5 червня 2012 р. з численними
порушеннями процедури голосування та Конституції України був прийнятий
та впроваджений у дію закон України «Про засади державної мовної
політики», який надав значних преференцій російській мові та мовам
національних меншин у всіх сферах життя суспільства. Проте, 23 лютого
2014 р. Верховна Рада України скасувала цей закон, прийнявши проект
Закону «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про
засади державної мовної політики». При цьому немає підстав нівелювати
наслідки активного введення закону в дію протягом терміну 1,5 року.

8. С т о р . | 8
З даних дослідження випливає цілком чіткий висновок, що в Україні в
багатьох сферах присутність державної української мови є вкрай низькою
або тяжіє до нуля, як-то в бізнесі, сфері послуг, шоу-бізнесі, кіно- та
відеопрокаті, виробництві телесеріалів тощо.
В переважній більшості сфер публічного життя рівень поширеності та
використання української мови не відповідає ані етнічному розподілу
населення на українців чи росіян (77,8% на 17,3%), ані кількості громадян,
які відповідно вважають рідною українську чи російську мову (67,5% на
29,6%), ані реальній мовній побутовій практиці, де 68,6% так чи інакше
вживають українську мову [8].
Список використанихджерел
1. Інформаційна війна проти України: Росія відкрила у Польщі другий фронт,
– ЗМІ [Електронний ресурс] / «Радіо Свобода».– Режим доступу:
http://zik.ua/ua/print/2014/03/12/informatsiyna_viyna_proty_ukrainy_rosiya_vidkr
yla_u_polshchi_drugyy_front__zmi_469761. – Назва з екрану.
2. Багряний С. Украинофобия – не расизм?[Електронний ресурс]. –Режим
доступу:
http://www.pravda.com.ua/rus/articles/2009/02/5/4465027/view_print/?attempt=1.
– Назва з екрану.
3. Бакалець О. Українофобія: історія і сьогодення [Електронний ресурс].
Режим доступу: http://lib.chdu.edu.ua/pdf/naukpraci/politics/2001/12-1-6.pdf. –
Назва з екрану.
4. Гринфельд Л. Национализм. Пять путей к современности. [Текст]/ Л.
Гринфельд. – М.: ПЕРСЄ, 2012. – 528 с.
5. Єфремов С. Українськежиття 1912-го [Електронний ресурс]/ С. Єфремов.
– Режим доступу:http://memorial.kiev.ua/genocyd-ukrajinciv/duhovnyj-i-
kultunyj-genocyd/150-sergij-jefremov-ukrajinske-zhyttja-1912-go.html. – Назва з
екрану.
6. Лосєв І. Українськеі галицьке [Електронний ресурс]/ І. Лосєв. – Режим
доступу:http://www.aej.org.ua/analytics/652.html. – Назва з екрану.
7. Лосєв І. Явище «бандерофобії» в російській свідомості [Електронний
ресурс] / І. Лосєв // «Сучасність», – 2011. – Режим доступу: http://oun-
upa.org.ua/articles/losiew_ukr.html. – Назва з екрану.
8. Мовний баланс України. [Електронний ресурс]/ упорядник О. Медведєв. –
2010. – Режим доступу:
http://uabooks.info/ua/book_market/analytics/?pid=2386&print=1. – Назва з
екрану.
9. Палій О. Фарисейство і кола в оці [Електронний ресурс]/ О. Палій. –
Режим доступу: http://ukrlife.org/main/tribuna/paliy.html. – Назва з екрану.
10. Терещук Г. Українофобія є небезпечним явищем – науковці [Електронний
ресурс] / Г. Терещук // «Радіо Свобода». – 2013. – Режим доступу:
http://www.radiosvoboda.org/content/article/24590851.html. – Назва з екрану.

9. С т о р . | 9
11. Muzychko O. The unapprehended evil of communism in contemporary
Ukraine [Electronic resource]. – Access:
http://www.ukemonde.com/communist_files/evil_of_communism.html
Джерело:
http://texty.org.ua/pg/blog/nartext/read/54292/Pohodzhenna_rosijskogo_sho
vinizmu_j_ukrajinofobiji
Ольга Михайлова
Структура русской украинофобии
Насколько сложно поднять один народ против другого? Нужны ли
интеллектуально насыщенные схемы для того, чтобы одна нация
возненавидела другую? Ответ лежит, казалось бы, на поверхности – если бы
не феномен русской украинофобии, который при ближайшем знакомстве с
ним оказывается чуть ли не исключением из правил – уникально взращенной,
сложно устроенной политической технологией.
В истории мы чаще наблюдаем простые механизмы взращивания
фобий, освоить которые под силу любому местечковому вождю. Чем проще
мотивация, тем легче она транслируется в массы. А значит, тем большим
будет эффективность для лидера, который сумел массы обработать и
замотивировать на ненависть.
Главным камнем в фундаменте ксенофобии оказывается обычно
инаковость, чужеродность. Явные отличия в быте, культуре, верованиях и
мотивациях всегда подозрительны обывателю, вызывают почти
инстинктивную неприязнь и отторжение. Поэтому лозунги сегрегации –
отгораживания от инородцев (иноверцев и т.д.) – понятны и обладают
значительным мобилизационным потенциалом.
На эти лозунги накладываются обиды, которые предъявляют чужакам.
Идут в ход воспоминания о занятых землях, обиженных девушках,
оскверненных чужими обычаями святынях. Если реальных обид
недостаточно, идут в ход воображение и догадки, и все неопределенные
ситуации толкуются не в пользу чужаков. Так чаще всего возникает
достаточная мотивация к агрессии на почве ксенофобии.
Но украинофобия, взращиваемая в России, устроена как-то иначе. Она
не культивирует идею инаковости украинцев, не толкает русских на то, чтоб
отгородиться от украинцев. Ее структура более сложная. Можно выделить
три основания, на которых она базируется:

10. С т о р . | 10
 Отрицание уникальности, специфичности украинской
нации. Родственность языков и конфессиональное единство в
православии используются в антиукраинской риторике как аргументы
единства украинцев и русских в рамках единого (или триединого)
русского народа.
 Отрицание самодостаточности украинской нации, то есть
ее способности объять мышлением и вниманием весь мир, все уровни
бытия, в том числе самое себя. Это выражается в неверии в
государственнические и интеллектуальные способности украинцев. В
представлении зараженных украинофобией русских украинцам «по
плечу» только культурное развитие, но не интеллектуальное и
политическое.
 Отрицание самостоятельности украинской нации, то есть ее
способности трансформировать мир и все уровни бытия, в том числе
самое себя. Это выражается в обязательно конспирологических
толкованиях всех политических шагов украинцев. Особенно это
касается появления украинской нации и ее успехов, которые
приписываютпроискам австрийскогогенерального штаба, «пиндосам»
или антирусскому лобби.
 Важным элементом украинофобии является
гиперидентичность самих россиян. Гиперидентичность предполагает
гипертрофированную приверженность своим идентификационным
маркерам. Часто она проявляется как чувство превосходства по
отношению к иным, чужим – хотя и не ко всем подряд.
Российская гиперидентичность долго и осознанно взращивалась
Российской империей, и потому в других имперских народах (а к таковым в
России причисляют немцев, турок, японцев, англичан и некоторых других)
российская гиперидентичность не видит объектов экспансии и
самоутверждения. Она их видит в соседнихнародах, история и политическая
традиция которых не носит имперского характера – в эстонцах, латышах,
грузинах, украинцах.
Агрессивная ксенофобия характеризует отношение русских ко всем
этим народом. Но по отношению к тем, которые уж очень разнятся с
русскими – грузинами, эстонцами – она формируется по более-менее
стандартному образцу отчуждения. С украинцами все иначе.
Представление о не-уникальности, не-самодостаточности, не-
самостоятельности украинцев – тот фундамент, на котором русская
гиперидентичность внедряет идею о правомочности, естественности и даже
моральности вмешательства в дела Украины. Это первый виток
специфически русской украинофобии.
Русская украинофобия формировалась в ХІХ веке вместе с самой
гиперидентичностью русских. Она укреплялась в ХХ веке в Советской

11. С т о р . | 11
империи. На фронтах гибли и русские и украинцы, но именно русскому
народу приписывались политические победы. Украинцам предлагалось
реализовывать себя разве что через культурную сферу: борщ и гопак как
представление о нише украинской идентичности успешно перекочевало и в
ХХІ век. Украинцы закрывали глаза на такие представления из миролюбия,
по возможности избегая лобовых столкновений на почве идентичности.
Но идея о законном праве русских вмешиваться в политические дела
украинцев обязательно приводит к столкновениям. Раньше это случалось
изредка и в частном порядке; сейчас это – системообразующий фактор
русско-украинских отношений. И вот в этой ситуации, когда столкновение
случается, гиперидентичность русских порождает их представление о
близком и естественном преобладании (победе) в этом столкновении. А тут
обнаруживается яростное непримиримое сопротивление украинцев.
И русская украинофобия идет на второй виток – уже не насмешливой
снисходительности, но невиданной жестокости. Со стороны зараженных
гиперидентичностью русских допускается такая жестокость, которая
невозможна по отношению к уважаемым им имперским народам. Чтобы в
этом убедиться, стоит почитать комментарии к текстам сайта «Русская
весна» http://rusvesna.su/
Столь сложная структура украинофобии не могла появиться стихийно,
как политический проект некоего вождя или запрос демографической
конъюнктуры. Ее поддержание и развитие обеспечивается всеми
интеллектуальными и организационными ресурсами нынешней России. А это
значит, что ксенофобия – органическая, неотъемлемая составляющая
государственной политики имперской России.
Так что не всякая ксенофобия примитивна и одношагова по своей
природе. Во всяком случае, следовало бы вспомнить еще один вид
ксенофобии, не менее сложно скроенный: антисемитизм. Его осмысливали и
целенаправленно культивировали не самые глупые люди Европы.
Возведение антисемитизма в ранг государственной политики и преступления
на этой почве заслужили не только осуждение; за осуждением последовало и
искупление. И такая судьба ждет любую страну, взявшую на вооружение
ксенофобию как политическую технологию и идеологию.
Джерело: "Хвиля",
http://hvylya.org/analytics/society/struktura-russkoy-ukrainofobii.html
_______________________________________

12. Олег Полянський,
канд. істор. наук, професор кафедри
гуманітарних дисциплін Львівського
державного університету фізичної культури.
Битви за історію України: від постмодерністських
інтерпретацій до прямої українофобії
В суспільствах і державах всіх часів і народів історична пам'ять,
історичні знання, історична свідомість і, взагалі історія, відігравали важливу
роль, як своєрідне "легітимне посвідчення" спільноти, її уявлень про
навколишній світ і своє власне місце у ньому. Тому питання про те, що таке
історія, що і як вона вивчає, наскільки об'єктивними є історичні знання та
історична наука стають визначальними, вихідними в процесі історичного
пізнання. Свого часу нам уже доводилося порушувати ці та інші проблеми
методології історії (1).
В даній статті робиться спроба проаналізувати деякі нові тенденції в
сучасній українській історіографії, які, з одного боку тісно пов'язані з т.зв.
"постмодернізмом", а фактично ліберальними космополітично-
глобалістськими рецептами писання історії України, а з другого – з прямими
українофобськими фальсифікаціями. Тобто, антиукраїнський наступ йде не
просто по всьому фронту, який в основному "тримають мертві герої", а
спрямований в основи нації – її історію, мову, літературу , культуру, звичаї,
традиції, церкву, інформаційний простір і т.д.
У цій битві за збереження національної ідентичності важливе місце
посідає історія України, як наукова та навчальна дисципліна. Адже,
історична пам'ять – це своєрідний духовний потенціал народу, а історичні
традиції є духовним світоглядним оснащенням спільноти, яка намагається
себе усвідомити та ідентифікувати, як народ та націю. Тому історична
пам'ять є основою для історичної свідомості того чи іншого народу, а на їх
ґрунті формується національна свідомість. Виходячи з цього, зрозуміло, що
в умовах незалежності історики чи не вперше отримали можливість
подивитися на історію України не просто незаангажованим поглядом, а
образно кажучи, через "українські окуляри", тобто поглянути на
національну історію очима українця! Це надзвичайно принципово,
оскільки впродовж століть нам, українцям, нав'язували російські, польські та
інші історичні схеми, а нині постмодерністські, космополітично-
глобалістські концепції. Зважаючи на те, що прихильники цих теорій
спираються на західну постмодерністську історіографію є потреба,
принаймні стисло, зупинитися на окремих основних її постулатах.
Так, представники західного постмодерністського дискурсу
наголошують на суб'єктивному характері історичних знань, про
"конструювання" самим істориком досліджуваних об'єктів, яке у підсумку

13. С т о р . | 13
завжди залишається суб'єктивним баченням минулого. Воно, твердять ці
дослідники, може бути більше або менше наближене до минулої реальності,
але ніколи не тотожним їй. Відомий французький історик Жак Ле Гофф
заявляє: "Історики не можуть бути цілком об'єктивними. Історія за своєю
природою породжує емоції. Історія за виключенням безспірних фактів,
ґрунтується передовсім на інтерпретації, і до певної міри, допускає існування
багатьох істин" (2).
В свою чергу, американський історик Вільям Мак-Ніл твердить, що
"жоден історик не зможе заперечувати, що його бачення минулого
віддзеркалює досвід його епохи, залежить від традиції і школи, несе на собі
відбиток того часу і місця, в якому він жив" (3).
А німецький історик Рейнгарт Козеллек характеризуючи історію пише,
що вона "завжди є оповіддю про те, що було колись і раніше, вона повинна
звучати по можливості так, що те, про що розказують, і насправді було
таким, як про нього розказують" (4).
Цікаво, що ще один німецький історик Йорн Рюзен теж дає своє
тлумачення цих проблем, але при цьому не абсолютизує західних методик
історіописання. Зазначивши, що історія – це орієнтир найвищого порядку в
людському житті, він визначає характерні ознаки "модернізму", як "старих
шляхів" історичного мислення, що спиралося на раціональність наукової
аргументації та емпіричність досліджень. Щодо "постмодернізму", Й. Рюзен
наголошує, що "Тепер вже йдеться про уявлення, а не про знання, про
суб'єктивне тлумачення, а не про об'єктивні факти, про метафори й наративні
стратегії, а не про поняття й теорії, про репрезентації, а не про інтерпретації,
про орієнтирний потенціал..., а не про об'єктивність, про фікцію, а не про
досвід, про засоби, а не про змісти" (5).
Віддавши належне і модернізму, і постмодернізму дослідник
підкреслює, що "не потрібно відкидати незаперечних надбань: раціональних
методів історичних досліджень, які історичні знання перетворюють на
гносеологічні здобутки, що їх можна перевірити інтерсуб'єктивно і на
досвіді, і на внутрішній когерентності аргументації". При цьому Й. Рюзен
звертає увагу, що: "Домінування Заходу у процесі наукового опрацювання
історичного мислення незаперечне, втім воно не повинне затуляти погляд на
повноту й розмаїття різних традицій, вироблених у різні часи в різних
країнах" (6).
Ми змушені були навести міркування цих західних дослідників,
зокрема Йорна Рюзена, через надто пієтетне ставлення деяких українських
істориків до методологій постмодернізму. В цьому контексті хочемо
зауважити, що Й. Рюзен з розумінням трактує часто критиковане у нас
поняття "етноцентризму". Аналізуючи позитиви і негативи, він пише про
виклики етноцентризму: " Як можна обґрунтувати й утвердити свою
культурну окремішність, що є духовною передумовою фізичного виживання?
Як можна водночас вийти за межі цієї окремішності, щоб запобігти битві між

14. С т о р . | 14
різними культурами..." (7). Але, в той же час, він відзначає: "Під
етноцентризмом можна розуміти одну з культурних практик тлумачення
світу й розуміння себе серед багатьох інших. ... Під етноцентризмом я
розумію поширену культурну стратегію набуття ідентичності через
відрізнення своєї групи від інших..." (8).
В контексті цих дискусійних проблем, варто навести слова відомого
французького філософа Поля Рікера, який зазначав: "Ніколи історик не
почуватиме себе в ситуації математика, який називає – і, називаючи, визначає
чіткі контури свого поняття. ... Історія є фактично царством неточного" (9).
На ще більш категоричних позиціях стоїть і український історик
Ярослав Грицак: "Професійний історик не може бути певний у кінцевому
успіхові своїх зусиль; ... Для нього взагалі є питанням, наскільки історія є
наукою" (10).
Тож більшість дискусій в царині історичної науки нині точиться
навколо проблем об'єктивного та суб'єктивного характеру історичних знань,
етноцентричного, національного погляду на історію (національної
парадигми) з одного боку і поліетнічності мультикультурності України – з
другого.
Можна погодитись з тезою Олени Аркуші, що "останнім часом серед
українських науковців точаться відносно жваві дискусії про співвідношення
історії України, національної ідентичності та ролі інонаціональних чинників
в історії України". Безперечно, дискусія, зазвичай, стимулює розвиток науки.
Але подальші рядки автора викликають, принаймі, запитання. Невже справді
у більшості науковців і читачів історичних наративів виникло "наростаюче
відчуття невдоволення "націонал-патріотичною", "державницькою" версією
історії України, що залишає поза увагою (фактично фальсифікує) чимало
важливих питань щодо формування національної ідентичності у
минулому"(11)?
Отже, вся ця полеміка відбувається в площині двох дискурсів:
модерністського і постмодерністського. Георгій Касьянов вважає, що
модерністський дискурс в історіографії передбачає створення такого
історичного наративу, в центрі якого стоїть національна традиція, наголос на
історичній тяглості, лінійності розвитку тощо. В західній історіографії цей
дискурс було зреалізовано у відповідний час, а Україні доводиться
здійснювати його з великим запізненням і вже в епоху глобалізації. "А вона,
– пише Г. Касьянов, – з її транснаціональними тенденціями, створює в
інтелектуальному просторі інший дискурс – постмодерністський. ... Він
суперечить концепції "національної" чи "націоналізованої" історії і вимагає
зовсім інших концептуальних підходів до писання того, що ми називаємо
історією України" (12).
Практично, модерністський дискурс був спрямований на створення
національної історії чи "національної парадигми", а постмодерністський –
транснаціональної, фактично космополітичної.Історіографічний канон, якого

15. С т о р . | 15
дотримуються представники першого напрямку, необхідною складовою має
національний історичний міф, тобто систему уявлень про національне
минуле, знакові історичні символи, "які мають стабільну морально-політичну
цінність і є необхідною нормативною складовою національної ідентичності"
(13). До-речі, історичним міфам та стереотипам присвячена колективна
монографія львівських науковців за редакцією Леоніда Зашкільняка (14).
Одним із завдань цієї праці визначено нагальну потребу "переглянути
історичні міфи і стереотипи, поширювані неукраїнськими чинниками, з
позицій легітимації присутності української нації та державності в
європейській і світовій історії" (15). Попри задекларовану позицію, не в усіх
розділах книги витримано власне цю лінію, але про це згодом.
Загалом в постмодерній історіографії поняття національного міфу
вживається і трактується здебільшого в негативній площині. Більш
слушними нам видаються міркування Ігоря Гирича, який під національним
міфом розуміє ту головну ідею, що лежить в концептуальній основі
суспільно-державного розвитку України. Кожна національна варіація міфу,
зазначає він, лягла в основу національної ідеї, а науковим виразом
національної ідеї є власне національні історіографії (16).
У передмові до фундаментального збірника праць Ярослава Дашкевича
"Учи неложними устами сказати правду" І. Гирич акцентує на тому, що
"Розуміння національного міфу як комплексу уявлень про минуле, як
пріоритетних поглядів на "героїв історії" передбачає необхідність життя
народу в системі відповідних переконань, сформованих національною
історіографією та суспільною філософією, а також функціонування
суспільства в середовищі власного національного міфу" (17).
В книзі "Історичні причини наших поразок і перемог" дослідник теж
наголошує на закономірності та необхідності національного погляду на
історію. Він підкреслює, що успіхи будь-якої держави на шляху до прогресу
оцінюється тим, скільки десятиріч і сторіч молода генерація здобуває знання
з історії за своїми підручниками, що вчать історії з національної точки зору.
"Націю, – пише він, – формує спільна історична пам'ять, що включає в себе
однаковий для кожного члена спільноти набір позитивних і негативних
героїв, спільні героїчні події й чини та спільні трагедії минулого" (18).
В книзі абсолютно справедливо звертається увага на те, що поки існує
амбівалентність історичної свідомості українського громадянина, говорити
про міцну державу й поступ в економічному і культурному розвитку України
неможливо. Справді, найбільша біда України сьогодні – відсутність
спільного українського погляду (історичної пам'яті) на своє минуле. "Якщо
Україна відмовиться від власногопоглядуна свою історію, – зазначає І.
Гирич, то вона автоматично стане частиною євразійського
цивілізаційного простору, околицею старої Російської імперії" (19).
Напевно варто доповнити цю тезу. Відмова від власного погляду на
свою історію, тягне за собою не лише північно-східну євразійську загрозу, а

16. С т о р . | 16
не менш небезпечну – західну, космополітично-глобалістську. Власний
національний погляд на історію, національні пріоритети, національних героїв
намагаються підважити, знівелювати прихильники постмодерністського
дискурсу, котрі, попри позірну наукову аргументацію, фактично сповідують
космополітично-глобалістські цінності і з цих позицій нав'язують відповідне
трактування історії України. Саме у цьому середовищі істориків
витворюється найбільше міркувань про кризу історичної науки взагалі й
української зокрема. Вони висловлюють тривогу з приводу "відставання"
української історичної науки від світової, поширення в суспільстві застарілої
романтизованої візії історії України, яка не відповідає умовам початку XXI
сторіччя і т. ін.
Без сумніву українськаісторична наука потребує нових підходів, нових
методологій дослідження й нових методик викладання історії України. Але,
чи варто стверджувати, що "національна парадигма звузила дослідницьку
перспективу"? Що сама по собі "національна система історіописання
віддаляє історичну інтерпретацію від багатоманітності і різнобарвності
минулого". Що "Націо(державно-)центрична спрямованість української
історіографії "вириває" історію України зі світового (європейського)
контексту і залишає її на узбіччі сучасної наукової думки" (20).
Можна погодитись з думкою, що "однією з головних вад сучасної
вітчизняної історіографії є загрозливо мала кількість фахових істориків,
здатних проводити дослідження і викладати історію на рівні кращих зразків
світової історичної науки, істориків, які добре орієнтуються в основних
компонентах історичних студій, знають світову наукову літературу,
опанували й використовують на практиці нові методи і технології здобуття і
поширення історичних знань" (21). Але, в той же час, варто пам'ятати й таке
суттєве зауваження: "Методологічну кризу у світовій історіографії великою
мірою породили надлишок методологій і доведений до абсолюту
методологічний плюралізм. Певний час криза полягала у надмірі
можливостей вибору. В останні роки до цього додалася широкомасштабна
інтелектуальна агресія постмодернізму, яка руйнує фундаментальні, класичні
уявлення про історію" (22).
Тобто постмодернізм, як й інші методології, не є панацеєю для
остаточного розв'язання всіх проблем історичної науки, як і постпозитивізм
та національна парадигма не є перешкодою для її розвитку.
Власне ця широкомасштабна інтелектуальна агресія постмодернізму
викликає потребу детального аналізу його основних постулатів та проявів.
Основними центрами постмодернізму в Україні є видавництво та часопис
"Критика", видавництво та збірники "Дух і Літера" та часопис "Україна
модерна". Дослідники, котрі групуються навколо цих інституцій,
здебільшого пройшли стажування за кордоном, добре володіють іноземними
мовами, новітніми методологіями історичних досліджень, оригінальним
стилем історіописання. Фінансовані спеціальними фондами, грантами,

17. С т о р . | 17
стипендіями ці інституції та дослідники здебільшого виконують замовлення
своїх "жертводавців".
Під цим оглядом проаналізуємо збірник "Історична освіта:
європейський та український досвід" (23). По суті кажучи цей збірник
логічніше було б назвати "Космополітично-глобалістські рецепти писання
історії України". У вступному слові зазначається, що: "Система освіти
України і, зокрема, існуюча досі модель викладання історії ... перебуває в
процесі трансформації від догматично однолінійного, орієнтованого на
механічне засвоєння і дзеркальне відтворення ... відповідної інформації, до
пізнавально-творчого,критичного освоєння історичного досвіду і набуття ...
не стільки конкретного історичного фактажу, скільки навичок і методів
пізнання минулого заради розуміння сучасного ітворення майбутнього" (24).
Очевидно, що історичнаосвіта має навчити методів пізнання минулого,
але ще більш помітно, що навчитися цього можна лише на основі глибокого
знання конкретного фактажу з національної історії. Так само, не викликає
заперечень утвердження "плюралізму поглядів і думок, виховання
толерантності до інших поглядів, звичаїв, культур", але, знову ж, не за
рахунок нівеляції особливостей історії титульного етносу.
Конкретний механізм реалізації цих нових методологій написання і
методик викладання історії розроблено у двох статтях Роберта Маєра –
передмові до українського видання та "Аналізі українських шкільних
підручників із всесвітньої історії XX ст.". Так, у передмові покритикувавши
"затятих прихильників національно-державницьких принципів" для яких
"національне історичне бачення" ще багато в чому залишається
квінтесенцією викладання історії, а "патріотизм" широко вкорінений як
освітня мета", Р. Маєр вважає недоліком, що "всесвітня історія є лише тлом
для викладання важливішої національної історії; патріотичні пісні та
біографії відомих земляків з діаспори є обов'язковим навчальним матеріалом;
оформлення національних свят є особливим шкільним завданням; ... до
викладання історії ставиться вимога формувати "національну ідентичність",
плекати національну гордість; ... "честь нації" має бути на найвищих щаблях
у шкалі цінностей школярів" (25).
Що ж пропонує Р. Маєр замість "національно-історичного бачення?"
Це двадцять п'ять, на його переконання, "корисних тез та рекомендацій", а
фактично космополітично-лібералістських рецептів написання історії
України. Отже, ряд тез стосується категорії "нація", яку, на думку автора,
слід подавати як проблемну, що не є "позачасовим феноменом, а має радше
сучасне походження, аніж "споконвічне". Він вважає, що "не може бути
жодної спроби ретроспективного проектування сучасної нації в минуле,
оскільки це являє собою конструкцію з ідеологічними намірами" і
середньовічні нації "мають дуже мало спільного із сучасною нацією", а
"школярі повинні навчитися ... розвивати критичне ставлення до образу, який
намагається створити про себе певна нація.... Має бути представлена

18. С т о р . | 18
концепція різноманіття ідентичностей. ... Поряд з національною ідентичністю
постійно повинні існувати також конкуруючі ідентичності, права яких не
можна недооцінювати. ... Слід не піддаватися спокусі привласнювати
видатних людей за національною ознакою. ... Натомість дидактично
доцільним є відслідкування аргументації щодо кожного "негідника", про
якого жодна нація не хоче нічого знати" (26).
Друга група положень з аналогічних позицій розглядає поняття
"національної держави". Висхідним концептом тут є твердження, що:
"необхідно зруйнувати уявлення про те, що нібито існує "закономірний
розвиток", який породжує національну державу". Тому, "слід відмовитися від
сакралізації національної держави у символіці, ритуалах, іконографії. ... При
цьому необхідно роз'яснювати, що всі національні ідеології мають спільну
ознаку: присвоєння власній нації ореолу жертви та мученика і наділення її
месіанськими завданнями". Автор наголошує, що "Держава та нація, як певні
елементи історичного конструювання, мають відступити перед підходом,
який ставить у центр поведінку, культуру та життєвий світ людини. Замість
(національно-) державної перспективи варто розвивати культурно-
історичну". З цього приводу хочеться запитати у автора: "А яку культурно-
історичну перспективу матимуть ті народи, котрі втратять свої національні
держави?"
Теза Р. Маєра, що "ідея національної держави, пов'язана з вивищенням
якогось одного етносу ... уможливлює етнічні чистки" теж не є об'єктивною.
По-перше, що має на увазі дослідник заявляючи про "вивищення якогось
одного етносу"? По-друге, чи можна термін "етнічні чистки" застосовувати
до Національно-визвольної війни середини XVII ст., навіть до подій на
Волині 1943? Ким були і чим займалися євреї та поляки на етнічних
українських землях у XVII – сер. XX ст.? Чому всіма можливими способами
постійно заперечується одне з важливих завдань історичної дидактики –
формування національної ідентичності, чому "необхідно відмовитися від
моральної оцінки національної держави", а "політичні та воєнні дії слід
представляти ... на прикладах індивідумів та соціальних груп, аніж націй"?
Зрештою, чому у підручниках "не може домінувати один національний
лейтмотив"? Що розповість своєму народові та іншим така безнаціональна
історія? Чому "сприйняття власної національної історії" потрібно розглядати
"очима інших націй", а не власними українськими очима? Запитань надто
багато, але всі ці космополітично-глобалістські рецепти писання історії
України мають одну мету – перетворити український народ в аморфну
егоїстичнумасу, позбавлену історичної пам'яті, національної самосвідомості,
національних традицій, національної культури, національної церкви, мови,
врешті національної системи освіти.
У наступній статті Р. Маєра – "Аналіз українських шкільних
підручників із всесвітньої історії XX ст." знаходимо ключ до, принаймі,
часткового пояснення саме таких методологічних концепцій автора. Він
позиціонує себе "як людину і громадянина світу", а від підручника з історії

19. С т о р . | 19
очікує "що він відповідатиме правам людини та цінностям демократії", тому
"завданням шкільного підручника є захистити від дискримінації меншини і
віддати належне їхньому внеску у творення спільної історії". Такі
твердження Маєра пояснюють чому він сумнівається, що Україна була
російською колонією, чому Східна Галичина названа "українською землею".
Ще більший подив викликають такі запитання автора: "Чи якась територія
вічно належить конкретному народові? Як бути з територіями, заселеними
багатонаціональним населенням?" Більше того, далі Р. Маєр пише, що
"Поняття "етнічні українські території", застосовуване до Галичини, Волині,
Закарпаття і Буковини, не варто, принаймі так наголошувати. Невже тут не
йдеться про багатоетнічні території?" (27).
Українські автори збірника, котрі свої дослідження припасовують під
таку парадигму, теж вправляються в космополітично-глобалістських
пасажах. Критикуючи "Національну доктрину розвитку освіти" від 2002
року, в якій головним завданням визначено принцип: "Освіта утверджує
національну ідею, сприяє національній самоідентифікації, розвитку культури
українського народу...", а держава повинна забезпечувати "виховання
особистості, яка усвідомлює приналежність до українського народу...",
Олександр Іванов робить висновок, що " національна ідея або національно-
державна ідея стала віднедавна по суті новим стереотипом чи навіть міфом
української історичної дидактики. ... Це проявляється ... в надмірному
етноцентризмі, міфологізації української державності..." (28). В такій ж
тональності, інший автор збірника – Катерина Стецевич вважає, що "бажано
було б змінити парадигму українських шкільних підручників, наприклад,
написання не національної, а соціально-культурної історії, яка орієнтується
на гуманістичні ідеали" (29).
До-речі, стаття К. Стецевич називається "Націєтворення" держави
перехідного періоду – на прикладі українських шкільних підручників". У ній
авторам цих підручників робиться ряд зауважень, зокрема і таке: "з'являється
враження, що історичні процеси XX ст. визначаються лише боротьбою за
українськудержаву та її незалежність. Виглядає, що автори підручників мали
намір передусім зобразити прагнення до створення єдиної нації та держави
як найвищий історичний пріоритет чи завдання. Отже, в такий спосіб
конструюється образ історії України, як багаторічної боротьби за
незалежність проти різних суперників, які перешкоджали здійсненню цієї
остаточної мети" (30).
Ще один автор збірника Надія Гончаренко, аналізуючи козацькі
повстання і війни у шкільних підручниках, переймається, що вони
зображуються надто патетично, спрощено, що козацьким героям протистоять
злі вороги – загарбники-поляки та агресивні турки та татар, а це анахронічні
стереотипи щодо козацької сторінки української історії". На підмогу своїм
постмодерним "сучасним" висновкам використовується праця відомого
історика Л. Зашкільняка, в якій останній зазначає: "Україноцентричність
нинішньої української історичної думки є передбачуваним наслідком

20. С т о р . | 20
утворення незалежної Української держави і формування її державницької
ідеології. ... Така "націоналізована" історія України налаштована передусім
на пошук "ворога" української незалежності, а не на з'ясування історичної
зумовленості минулих подій" (32).
Безсумнівно, що історичні процеси в Україні XX ст. визначаються не
лише боротьбою за українську державність та її незалежність, але саме
боротьба за Українську незалежну соборну державу, все ж, визначала
головнусуть українського історичного процесупротягом всьогоXX століття.
Це доконаний, науково обґрунтований факт, який неможливо заперечити
ліберальними загальниками про гуманізм, демократію, поліетнічність,
мульти-культурність і т.ін. постмодерними розумуваннями.
Чому в аналогічних роботах постійно педалюються ці тези, які вже
набирають характеру своєрідних ритуальних мантр постмодернізму? До них,
між іншим, належить і т.зв. "єврейське питання". У його трактуванні деякі
автори доходять до абсурду. Виявляється, що жоден з українських
підручників з історії "не висвітлює як окремі теми погроми, депортації та
знищення євреїв у роки Другої світової війни", що ОУН мала "однозначну
антиєврейську спрямованість" і, взагалі, "опрацювання питань про ставлення
до східноєвропейського єврейства є одним з головних завдань
постсоціалістичних країн" (33).
Про "єврейський чинник" в українській історії сьогодніпишуть чимало.
Проблема полягає в тому, що цей фактор дуже часто в історії України
фігурує штучно, притягнутий, так-би мовити, "за вуха". Є в цікавій та
потрібній колективній монографії "Історичні міфи і стереотипи та
міжнаціональні відносини в сучасній Україні" один параграф, що називається
"Історія на замовлення" (34). Власне в багатьох випадках висвітлення
"єврейських тем" і є історією на замовлення.
Яскравим свідченням цього є збірник статей та есеїв "Страсті за
Бандерою" (35), який як зазначають упорядники, подає головні тексти з трьох
великих дискусій про Бандеру, що тривали в 2009 і 2010 роках в Інтернет-
виданнях, а вони самі не мали на меті давати оцінки різним тезам чи
позиціям щодо Бандери, а "воліли представити якомога ширше розмаїття
думок і голосів з України та з-поза неї". Оскільки на презентації цього
збірника, здебільшого мова йшла в площині: "Степан Бандера – герой чи
антигерой України?", а не власне про книжку, варто порушити кілька питань.
По-перше, ким і з якою метою була розвинена ця медіа-дискусія? По-друге,
чому для участі в ній було запрошено переважно не фахівців з даної
проблематики? По-третє, чому саме ця нефахова дискусія була реалізована в
книжковому форматі? Звичайно, можна сказати, що в інтернетних дискусіях
беруть участь всі бажаючі, але вся ця дискусія, як і видання книжки,
безсумнівно, не спонтанний, а керований процес. Адже, коли про проблеми
українського національно-визвольного чи націоналістичного руху пишуть
спеціалісти з даної проблематики, наприклад Олександр Мотиль, Володимир