Taras Shevchenko

1. Ліцей міжнародних відносин №51 International Relations Lyceum 51
Поетичний альманах Poetic Almanac
Спадщина Шевченка очима нащадків
Shevchenko’s Legacy through the Eyes of Successors
“Ми чуємо тебе, Кобзарю,
крізь століття,
І голос твій нам душі
окриля.” (В.Симоненко)
“We hear you, Kobzar,
through the centuries,
And the voice of your soul
inspires us. "(V.Symonenko)
“ Kobzar, nous t'entendons, à
travers les siècles,
Et ta voix inspire nos âmes.”
(V.Symonenko)
“Wir hören dich, Kobsar, durch
die Jahrhunderte,
Und deine Stimme beschwingt
unsere Seelen.” ( W.Symonenko)
Kiev - 2014
The World in Verse

2. Поезія… Не підлягає сумніву, вона відіграє одну з
провідних ролей у духовному збагаченні людини.
Поціновувачі поезії,
сподіваємося, Ви зможете знайти для себе на
сторінках нашого альманаху переклади віршів,
які не залишать Вас байдужими.
Основна мета проекту:
усвідомлення актуальності і світового
значення творчості Тараса Шевченка як
знакової постаті нації в полілозі культур.

3. I am glad that I can add my voice to those who worship the great Ukrainian
poet Taras Shevchenko. We honor him for his great contribution to culture not only
in Ukraine, which he loved, and so eloquently described, but also the culture of the
world. His work is a noble part of our historical heritage.
John Kennedy
Taras Shevchenko! It was enough for one person to save a nation.
Ostap Vishnya
People will never forget Shevchenko. The poet lives in the hearts of people.
Maxim Rilski
He was the son of a man - and became a ruler in the kingdom of the Spirit.
He was a slave - and became a giant in the kingdom of human culture
Ivan Franco
Our nation knows Taras, loves Taras, sings his songs, speaks about him, as a living
contemporary person and a participant of our reality.
Maxim Rylcky

4. If a man says, I love God,
And hateth his brother,
He is a liar
The First Epistle General of John
Chapter 4, p.20
The darkness comes, and light is cast,
God’s day has finally past,
Again the people are weary,
And all is at rest.
Only I am left with the weight I carry,
My woe I try hard to digest,
I lie on the crossroads of fate,
And not a being takes notice,
No! They cannot perceive, contemplate
Deafened, unaware;
They trade their chains,
And toss all truth into the air.
Our Lord they affront,
Burdening their own kin
In darkened pits. Reaping evil,
And sowing sin,
But what will sprout? You shall see,
How revolting the crops will be!
Silence, you savages
Damned children!
Look upon the tranquil heavens,
Above your dearest nation ,
For ever more treasure
The marvellous devastation,
Flourish, find pleasure!
In a distant land,
Do not search, do not lay bare
Of what is no longer there
In the azure, and not only
In a foreign field.
In every home there is a truth,
And a strength that shall not yeild.
Аще кто речетъ,
яко люблю Бога, а брата своего
ненавидитъ,
ложь есть.
Соборно[е] послание Иоанна.
Глава 4, с. 20
І смеркає, і світає,
День божий минає,
І знову люд потомлений,
І все спочиває.
Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає —
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
І Господа зневажають,
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають,
А що вродить? побачите,
Які будуть жни́ва!
Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві!
Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся,
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
1845
І мертвим, і живим, і ненародженим
землякам моїм в Україні і не в Україні
моє дружнє посланіє
Translated by Anastasia Bazylevska
Переклад Анастасії Базилевскої
To the deceased and the living , and the
unborn, to all of my people in and outside of
Ukraine my friendly message
English
page

5. Туман, туман долиною.
Туман, туман долиною,
Добре жити з родиною.
А ще лучше за горою
З дружиною молодою.
Ой, піду я темним гаєм,
Дружиноньки пошукаю:
«Де ти? Де ти, озовися!
Прийди,серце, пригорнися.
1848
Some Fog, Some Fog.
Some fog, some fog in the valley.
It’s nice to live with your family.
But it’s better to live over that hill
With your kind and nice young wife.
Oh, I’ll go to the wood
And look for a nice woman:
“Where are you? Where are you?
Cry to me! Come to me!
Come to my heart, embrace me!
Translated by Ivan VItyaz
Переклад Іван Вітязь

6. «За що мене, як росла я,
Люде не любили?
За що мене, як виросла,
Молодую вбили?
За що вони тепер мене
В палатах вітають,
Царівною називають,
Очей не спускають
З мого цвіту? Дивуються,
Не знають, де діти!
Скажи мені, мій братику,
Королевий Цвіте!»
«Я не знаю, моя сестро».
І Цвіт королевий
Схилив свою головоньку
Червоно-рожеву
До білого пониклого
Личенька Лілеї.
І заплакала Лілея
Росою-сльозою…
Заплакала і сказала:
«Брате мій, з тобою
Ми давно вже кохаємось,
А я й не сказала,
Як була я людиною,
Як я мордувалась.
1846
Eye not dropping
From my color? Wonder
Do not know what to do
Tell me, my brother,
Queen of Flowers!”
“I do not know my sister.”
And Blossom Queen
Bowed his head
Red and pink
In the white countenance fell
Face lilies.
I cried Lily
Dew-tears…
Wept and said:
“Brother mine, to you
We have long been love,
And I did not say
As I was a man
As I labored”
Translated by Galya Orujeva
Переклад Галя Оруджева
Лілея Lily

7. Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині —
Однаковісінько мені.
В неволі виріс між чужими,
І, неоплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу —
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі.
I не пом'яне батько з сином,
Не скаже синові: — Молись.
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись. —
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні...
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені
1847
It doesn't matter, not a bit,
If I live in Ukraine or no.
If anyone recall me or forget
In foreign country in the snow.
It doesn't touch me, not a bit.
I grew with borrowed people in the yoke,
I know that nobody will cry,
But in the thralldom, weeping, I will die
And all I will take to the God,
I won't leave even a little trace
In our glorious Ukraine.
In our own country, foreign land.
And will recall no father and no son,
No father saying " Pray!
Pray, son, for our country, for Ukraine!
For country that was tortured one day."
It doesn't matter, not a bit,
If the son prays or not.
But it matters me deep,
If evil people make Ukraine asleep
And only in the flames
Let her, all plundered, wake again.
It strongly matters all these days
Translated by Maria Krolevets
Переклад Марія Кролевець
Уривок з поеми
«Мені однаково чи буду»
Еxcerpt from the poem “It
doesn’t matter, not a bit”

8. Уривок з поеми "Катерина“
Еxcerpt from the poem "Katerina”
Єсть на світі доля,
А хто її знає?
Єсть на світі воля,
А хто її має?
Єсть люде на світі —
Сріблом-злотом сяють,
Здається, панують,
А долі не знають,—
Ні долі, ні волі!
З нудьгою та з горем
Жупан надівають,
А плакати — сором.
Возьміть срібло-злото
Та будьте багаті,
А я візьму сльози —
Лихо виливати;
Затоплю недолю
Дрібними сльозами,
Затопчу неволю
Босими ногами!
Тоді я веселий,
Тоді я багатий,
Як буде серденько
По волі гуляти!
1848
There is a fate,
Who knows it?
There is a freedom,
But who has it?
There are many people -
Like silver and gold shining,
It seems they’re in power,
But their fate is crumbling!
Nothing pleases them!
They cry and complain
Every, every day.
And they ‘re ashamed.
You’ll take all the wealth
And be rich,
I'll take all the tears -
And will became a witch;
I will shed tears river
Over my great sorrow,
I'll stomp my misfortune
With the deathblow!
I’m happy only when,
I’m rich only when,
When my heart is grinned
And I’m free as a wind!
Translated by Ivan Pereverzev
Переклад Іван Переверзев

9. Породила мене мати
В високих палатах
Та й понесла серед ночі
У Дніпрі скупати.
Купаючи, розмовляла
Зо мною, малою:
«Пливи, пливи, моя доню,
Дніпром за водою.
Та випливи русалкою
Завтра серед ночі,
А я вийду гуляти з ним,
А ти й залоскочеш.
Залоскочи, моє серце:
Нехай не сміється
Надо мною, молодою,
Нехай п’є-уп’ється
Не моїми кров-сльозами —
Синьою водою
Дніпровою… Нехай собі
Гуляє з дочкою.
Пливи ж, моя єдиная!
1846
So it was my mother bore me,
In palace grandly soaring,
But in the night to Dnipro took me
Bathed me in its torrent,
As she bathed me, she spoke to me,
Her own baby daughter,
'Swim then, swim, my little darling
Down the Dnipro water!
Swim away as a rusalka,
Tomorrow in the night-time
I’ll come out to roam with him,
You’ll tickle him, sprightly!
Tickle him, my little sweetheart,
So he no more will
Laugh at me, young and forlorn.
Let him drink his fill
Not of my tears, mixed with blood,
But of dark-blue water
Of the Dnipro. So, just let him
Play with his own daughter.
Swim away, my only darling!
Translated by Alexandra Sokalska
Переклад Олександра Сокальська
Уривок з поеми «Русалка» Excerpt from the poem «Rusalka»

10. По діброві вітер виє,
Гуляє по полю
Край дороги гне тополю
До самого долу.
Стан високий, лист широкий —
Нащо зеленіє?
Кругом поле. як те море
Широке, синіє.
Чумак іде, подивиться
Та й голову схилить;
Чабан вранці з сопілкою
Сяде на могилі,
Подивиться — серце ниє:
Кругом ні билини!
Одна, одна, як сирота
На чужині, гине!
Хто ж викохав тонку, гнучку
В степу погибати?
Постривайте, все розкажу,
Слухайте ж, дівчата.
Полюбила чорнобрива
Козака дівчина.
Полюбила — не спинила,
Пішов та й загинув.
Якби знала, що покине,—
Була б не любила;
Якби знала, що загине,—
Була б не пустила;
Якби знала — не ходила б
Пізно за водою,
Не стояла б до півночі
З милим під вербою;
Якби знала!..
І то лихо —
Попереду знати,
Що нам в світі зострінеться...
Не знайте, дівчата!
Не питайте свою долю...
Само серце знає,
Кого любить... Нехай в'яне,
Поки закопають!
Бо не довго, чорнобриві,
Карі оченята;
Біле личко червоніє
Не довго, дівчата!
До полудня, та й зав'яне,
Брови полиняють...
Кохайтеся ж, любітеся,
Як серденько знає.
1839
For oak wind howls ,
Walking on the field,
At road bends poplar
Until the dale .
Be lifted , wide letter -
Green , Why ?
All around the field. on the sea
The wide , blue.
Chumak goes, looks
And the head goes down;
Shepherd morning with a pipe
Sit on the grave ,
Look - heart aches :
Around neither epic !
One , one, as an orphan
In exile , dying !
Who trained thin , flexible
In the desert perish ?
Wait, it will declare
Listen , girls.
Fell in love browed
Kozak girl.
Fell in love - not madness ,
Went and died.
If she knew that leave -
Was not loved ;
If she knew that perish -
Would not let him go ;
If she knew - did not go
Too late for water
Was not used to the north
With a sweetheart uner willow;
If she knew ! ..
And then disaster -
Ahead to know
What will be in the world ...
Do not know , girls !
Do not ask your destiny ...
The heart knows
Who likes to ... Let fades
While bury !
For not long browed,
Hazel eyes ;
White face turns red
Not long, girl !
By noon, and wither,
Eyebrows will fade ...
Fall in love, admire,
How your heart know s.
Excerpt from the poem «Poplar»
Translated by Misha Plotyanskyy
Переклад Михайло Плотянський
Уривок з поеми «Тополя»

11. The wide Dnipro is roaring and moaning
Angry wind is blowing
It is driving down high willows
It is raising a wave like a mountain
At the meantime the pale moon
Is looking out of clouds
Like a boat in a dark blue sea
Is looking out and sinking over and over
A cock hasn’t sung a third time yet
Everybody is silent
Owls are talking to each other
And the ash is creaking time to time.
Уривок з поеми «Причинна»
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі
Горами хвилю підійма.
І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі
То виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали,
Ніхто нігде не гомонів
Сичі в гаю перекликались
І ясен раз у раз скрипів.
1837 Translated by Polia Shlepakova
Переклад Поліна Шлепакова
Excerpt from the poem «Insane»

12. МИНАЮТЬ ДНІ, МИНАЮТЬ НОЧІ
Минають дні, минають ночі,
Минає літо. Шелестить
Пожовкле листя, гаснуть очі,
Заснули думи, серце спить,
І все заснуло, і не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Бо вже не плачу й не сміюсь...
Доле, де ти! Доле, де ти?
Нема ніякої;
Коли доброї жаль, боже,
То дай злої, злої!
Не дай спати ходячому,
Серцем замирати
І гнилою колодою
По світу валятись.
А дай жити, серцем жити
І людей любити,
А коли ні... то проклинать
І світ запалити!
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше — спати, спати,
І спати на волі -
І заснути навік-віки,
I сліду не кинуть
Ніякого, однаково,
Чи жив, чи загинув!
Доле, де ти, доле, де ти? Нема ніякої!
Коли доброї жаль, боже,
То дай злої! злої!
1845
DAYS GO BY AND NIGHTS GO BY
Days go by and nights go by,
The summer is passing, yellow leaves
Are rustling, and the eyes are fading.
Thoughts are asleep, the heart is asleep,
All is asleep and I don't know
If I’m alive or hardly go,
Wondering around the world,
Not murmuring a single word.
Fate, where are you?!
Where are you, Fate? It seems I don’t have any,
If you can’t give me a good fate, God,
Give me evil or any!
Don't let me sleep, I am alive,
Don't let me obey
And don't let me die.
Give me the chance to live with my heart,
To love the world and people around,
Otherwise...to curse, to scathe,
To kill and set the world ablaze!
I am scared to be a slave
And to die in a thralldom,
But the worst thing is to sleep,
And to sleep in freedom,
And the worst thing is to die
Without living any trace
And nobody will ever notice
If I have died, or go at my pace!
Fate, where are you?! Where are you, Fate?
It seems I don’t have any,
If you can’t give me a good fate, God,
Give me evil or any!
Translated by Yulia Borodavks
Переклад Юлія Бородавка

13. The cherries are in bloom
The cherries are in bloom
Besides the cottage the cherries are in
bloom,
Above the cherries may bugs are winging
Ploughmen are going home with their
ploughs.
The young girls are singing while going
Mothers are waiting with supper at home
Beside the cottage all family are eating
The evening star is rising in the sky
The daughter is serving and
The mother is trying to teach her.
But the nightingale starts its song.
Beside the cottage
Mother has put her little kids in bed.
She has lied down nearby.
All is quiet everywhere
Only girls and nightingales don't keep quiet
Translated by Vladyslav Shevtsov
Садок вишневий коло хати
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сем'я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.
1847
Переклад Шевцова Владислава

14. I was thirteen…
…And so my thirteenth year passed by
behind the town I led my sheep.
And did the bright-bright sun just shine,
did something happen then to me,
at once I felt so glad
seemed like with God…
The others called me to come back
but I just lay there in the grass,
I prayed to God… and didn’t know
why such a small- small child like me
just prayed and prayed there happily.
Why was I glad, what could this mean?
God’s sky and town,
a sheep seemed glad,
the sun then shone and didn’t burn…
But the sun didn’t shine
for a very long time,
and didn’t pray so long…
Seemed I woke up and looked around,
everything was wrong –
our town was black again,
God’s sky was not the same.
I looked at the sheep –
I don’t have any sheep!
I turned to the house
And where should I sleep?
God didn’t give me a single thing
and then my tears rolled down.
There stood a girl by the road to our town.
She heard that I was crying,
she came and greeted me
and then she kissed my cheek.
At once we saw the bright sunlight,
seemed like the world belonged to me.
It’s mine – the gardens and the fields,
And we while joking led and led
to the water all those sheep…
Мені тринадцятий минало…
Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в Бога......
Уже прокликали до паю,
А я собі у бур’яні
Молюся Богу... І не знаю,
Чого маленькому мені
Тоді так приязно молилось,
Чого так весело було.
Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!
Та недовго сонце гріло,
Недовго молилось...
Запекло, почервоніло
І рай запалило.
Мов прокинувся, дивлюся:
Село почорніло,
Боже небо голубеє
І те помарніло.
Поглянув я на ягнята —
Не мої ягнята!
Обернувся я на хати —
Нема в мене хати!
Не дав мені Бог нічого!..
І хлинули сльози,
Тяжкі сльози!.. А дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала,
Та й почула, що я плачу.
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльози
І поцілувала...
Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє... лани, гаї, сади!..
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до води… 1845
Translated by SofIya ZhilInska
Переклад Софії Жилінської

15. It does not touch me, not a whit
If I live in Ukraine or no,
Who will remember, or forget,
In now in a foreign land-
I grew up in captivity with foreign
And not mourned by our
In a foreign land, crying, I will die
And everything I will take with me
Small footprint I won’t leave
On our glorious Ukraine
On our part, not their land
And not remember the father with son
Won’t tell so:”Pray
Pray, son of Ukraine
He tortured at one time”
For me all the same, if will
That son praying, or not…
And not all same to me
As Ukrainian evil people
Evil rogues lull our Ukraine
Asleep, and only in the flames
Let her, all plundered, wake again…
That touches me with deepest pain.
Мені однаково, чи
будуМені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині –
Однаковісінько мені.
В неволі виріс меж чужими,
І, не оплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій – не своїй землі.
І не пом'яне батько з сином,
Не скаже синові: “Молись,
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись”.
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні…
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.
1846
It does not touch me, not a whit
Translated by Anastasia
Vasyurenko

16. Water flows into the sea,
But doesn’t flow out.
Cossack is reaching for his fate,
But there is no fate.
Cossack went aimlessly,
Blue sea is playing,
Cossack’s heart is playing,
But mind is saying:
Where are you going without
asking?
For whom are you leaving,
Your dad, your old mother,
Young maiden?
On strange land are eccentric
people,
It’s hard to live with them.
You can’t cry with nobody,
You can’t speak with them.
Cossack is seating on another side,
Blue sea is playing.
Though he will meet his fate,
But trouble met him.
Storks are flying to the home,
Cossack is crying.
Beaten ways overgrown with
thorns.
Тече вода в синє море,
Та не витікає,
Шука козак свою долю,
А долі немає.
Пішов козак світ за очі;
Грає синє море,
Грає серце козацьке,
А думка говорить:
«Куди ти йдеш, не
спитавшись?
На кого покинув
Батька, неньку старенькую,
Молоду дівчину?
На чужині не ті люде —
Тяжко з ними жити!
Ні з ким буде поплакати,
Ні поговорити».
Сидить козак на тім боці,
Грає синє море.
Думав, доля зустрінеться —
Спіткалося горе.
А журавлі летять собі
Додому ключами.
Плаче козак — шляхи биті
Заросли тернами.
1838
Translated by Yeghor Plotnikov
Переклад Єгор Плотніков
Уривок з поеми «Думка»Excerpt from the poem «Thought»

17. The days and nights are drawing thinner
The days and nights are drawing thinner,
Entire summer slipped of rustling.
Rusted leaves around, my eyes are closing,
My thoughts and heart become light sleepers.
Now all around is sleeping.
And I don’t know if I am dying or living out,
Or dragging on the world around
With no more cries and no more laugh…
Fate, where are you! Fate, where are you?
Any does not exist.
My Lord, if I don’t deserve a better one,
Give me terrible! And hard!
Don’t let the walker fall in sleep,
Don’t let the heart to stop,
Don’t let me as decayed log
Just roll around the world.
But let me live, and feel my heart
And give my love to all
If I don’t deserve, then damn me.
And let me burn the whole world down!
It’s fearfully to fall in thorns
And die in captivity,
But much more frightful is to sleep,
To sleep in liberty.
Become asleep forever
And leave no trace
No matter
Am I alive or died in fight’s pace
Fate, where are you! Fate, where are you?
Any does not exist.
My Lord, if I don’t deserve a better one,
Give me terrible! And hard!
1845
Translated by Oleksiy Kyva
Переклад Олексій Ківа
Минають дні, минають ночі,
Минає літо, шелестить
Пожовкле листя, гаснуть очі,
Заснули думи, серце спить,
І все заснуло, і не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Бо вже не плачу й не сміюсь…
Доле, де ти! Доле, де ти?
Нема ніякої,
Коли доброї жаль, боже,
То дай злої, злої!
Не дай спати ходячому,
Серцем замирати
І гнилою колодою
По світу валятись.
А дай жити, серцем жити
І людей любити,
А коли ні… то проклинать
І світ запалити!
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше – спати, спати
І спати на волі,
І заснути навік-віки,
І сліду не кинуть
Ніякого, однаково,
Чи жив, чи загинув!
Доле, де ти, доле, де ти?
Нема ніякої!
Коли доброї жаль, боже,
То дай злої! злої!
2014
Минають дні, минають ночі...

18. Last wish
When dead just place me in a coffin(bier)
Across the field in the Ukraine beloving(my dear)
To let the leas din faster
And hear the Dnipro's bluster
Just make the people beat the slavery
Encourage them ,stir up the bravery
Just make the blood of enemies go down to the river
Don't let our nation suffer from the fever
After the victory above them all
I would be sure I've got the goal
I'd live Ukraine,my native land
To tell the God that that's the end
Above the clouds I would just pray and pray
For people to remember me one dayWhen dead just
place me in a coffin(bier)
Across the field in the Ukraine beloving(my dear)
To let the leas din faster
And hear the Dnipro's bluster
Just make the people beat the slavery
Encourage them ,stir up the bravery
Just make the blood of enemies go down to the river
Don't let our nation suffer from the fever
After the victory above them all
I would be sure I've got the goal
I'd live Ukraine,my native land
To tell the God that that's the end
Above the clouds I would just pray and pray
For people to remember me one day
Translated by YulIya Gurevich
Переклад Юлії Гуревич
.
Заповіт
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отоді я
І лани і гори —
Все покину і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Не злим тихим словом
1845

19. Тече вода в синє море
Та не витікає;
Шука козак свою долю,
А долі немає.
Пішов козак світ за очі;
Грає синє море,
Грає серце козацькеє,
А думка говорить:
«Куди ти йдеш, не
спитавшись?
На кого покинув
Батька, неньку старенькую,
Молоду дівчину?
На чужині не ті люде,—
Тяжко з ними жити!
Ні з ким буде поплакати,
Ні поговорити».
Сидить козак на тім боці,—
Грає синє море.
Думав, доля зустрінеться,—
Спіткалося горе.
А журавлі летять собі
Додому ключами.
Плаче козак — шляхи биті
Заросли тернами.
1838
The water is following into the blue sea
And doesn't follow
Kozak went aimlessly
The sea was disturbing
So was his heart
His thoughts say:
" Where are you going without permission?
Who did you leave?
Your father, old mother, young girl?
Foreign people are different
There hard to live with
No one to cry to
No one to talk to.."
Kozak was sitting on the other side
The sea was disturbing,-
He thought about the faith that he could
meet
And the cranes fly away to home by keys.
Kozak was crying - beaten path
Thickets thorns.
Translated by Irina Kovtyuh
Переклад Ірини Ковтюх
Excerpt from the poem «Thought»Уривок з поеми «Думка»

20. At a crossroads kobzar is sitting
And on kobza playing :
Around me boys and girls
Like poppy are thriving
Playing kobzar and singing
And saying this words
When Muscovites , horde and
poles
With Cossacks fought
When going community
Sunday morning
When burried we brother
At green ravine
Playing kobzar and sinning
Аnd loudly laughing
It was Hetman's time
But it will never return
It was - dominated
But won't it again
Those glory of cossacks
We will never forget!
На розпутті кобзар сидить
Та на кобзі грає;
Кругом хлопці та дівчата —
Як мак процвітає.
Грає кобзар, виспівує,
Вимовля словами,
Як москалі, орда, ляхи
Бились з козаками;
Як збиралась громадонька
В неділеньку вранці;
Як ховали козаченька
В зеленім байраці.
Грає кобзар, виспівує —
Аж лихо сміється...
«Була колись гетьманщина,
Та вже не вернеться.
Було колись — панували,
Та більше не будем!
Тії слави козацької
Повік не забудем!
1838
Excerpt from the elegy
«Taras' night»
Уривок з поеми "Тарасова ніч"
Translated by Bogdan Ivanenko
Переклад Богдан Іваненко

21. Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі,
То виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали,
Ніхто нігде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів.
1837
Translated by Lada Sorokina
Переклад Лада Сорокіна
Реве та стогне Дніпр широкий Wide Dnepr roars and groans
Wide Dnepr roars and groans,
Grumpy wind breezes,
Flexes tall willows down,
Mountain waves raises.
And at that time light moon
Peeked from behind a cloud,
Like a boat on the sea blue,
Then floated, then looked out.
At early hours
Nobody nothing said,
In the wood echoed owl,
An ash from
time to time cracked
2014

22. Було колись — в Україні
Ревіли гармати;
Було колись — запорожці
Вміли панувати.
Панували, добували
І славу, і волю;
Минулося — осталися
Могили на полі.
Високії ті могили,
Де лягло спочити
Козацькеє біле тіло,
В китайку повите.
Високії ті могили
Чорніють, як гори,
Та про волю нишком в полі
З вітрами говорять.
Свідок слави дідівщини
З вітром розмовляє,
А внук косу несе в росу,
За ними співає.
Було колись — в Україні
Лихо танцювало,
Журба в шинку мед-горілку
Поставцем кружала.
Було колись добре жити
На тій Україні...
А згадаймо! Може, серце
Хоч трохи спочине.
1839
Іван Підкова
Translated by Arthur Kerevych
Переклад Артура Керевича
It was once - to Ukraine
Cannon roared ;
It was once - Cossacks
Been able to rule .
Ruled , extracted
And the glory and freedom ;
Passed - were left
Tomb of the field.
High those graves
Where lay to rest
Cossacks white body ,
In nankeen covered .
High those graves
Blackens as mountains,
But the will secretly in the field
With the wind speak.
Witness the glory of bullying
With the wind speaks ,
A grandson braid carries dew,
They were singing.
It was once - to Ukraine
Woe danced,
Sorrow in ham honey - vodka
Supply wheels.
It was once well live
At the Ukraine ...
And remember ! Maybe heart
Though a little rest .
Ivan Pidkova

23. “Chevtchenko – c’est un génie national, le plus riche génie et, peut être le plus gracieux….”
(Revue de deux mondes, Anatole Leroi-Bolier, 1842-1912, professeur et publiciste)
“Chevtchenko est une personne interessante, à qui il vaudrait donner du relief” (Louis Léger, 1844 –
1923,fondateur de la slavistique scientifique française,professeur de slavistique de la Sorbonne)
“Chevtchenko est resté l‘éléve naïf de l’inspiration de du sentiment. Son procès de création était
comme explosion inconsciente. Les fleurs de la poésie ancienne dans sa mémoire ont été chauffées par
les rayons de son génie modeste et ont pris racines sur ce sol favorable et ont donné un nouveau
parterre vivant, plus brilliant que précédent….” (Emile-Alexandre Durand, 1838 - ?, professeur de la
langue française,journaliste de 19 siècle, traducteur de Chevtchenko en français)
“Dans la poésie immortelle il déplorait la peine des gens”
“Meme en français on sent la majesté de Votre poète national qui doit devenir poète de tous offensés du
destin….” (Benoit Maillon 1841-1893, fondateur du partie socialiste français, grand socialiste)
“L’histoire de Chevtchenko, du kobzar immortel,… c’est une histoire du peuple qu’il célébrait, c’est
un combat durable et des souffrances” (Victor Tissot 1844-1914, écrivain et journaliste)
“ Fils des esclaves, l’esclave lui-meme il y a 100 ans, qui maniait du plume et du pinceau comme
personne aujourd’hui. Il était coupable de célébrer la patience de son peuple, c’est pourquoi il ne
plaisait pas aux tyrans de cette époque-là, qui l’ont recompensé de la prison” (Panaït Istrati 1884-
1935, écrivain français et roumain)

24. French
pageВ казематі
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині –
Однаковісінько мені.
В неволі виріс меж чужими,
І, не оплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій – не своїй землі.
І не пом'яне батько з сином,
Не скаже синові: “Молись,
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись”.
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні…
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.
1847
Dans la casemate
Il m’est égale si j’habite
En Ukraine ou si je n’habite pas
Si on se souvient de moi ou si on m’oublie
Dans les neiges étrangères
ça m’est égale, je vous dis.
J’ai grandi parmis les ennemies
Quand mes amis me niaient
Loin de tous je mourrai
Tout les maux je prendrai
Aucune trace je laisserai
En Ukraine aimée
Sur ses champs adorés
Dans les âmes sacrées
Personne ne demande
De prier pour l’Ukraine
De prier pour moi
Qui est mort en pensant
A tout le monde vivant
Il m’est égale si on prie de moi
Mais il m’est pas égale si on prie de toi
Mon pays natale
Je dis, ça n’est pas égale
Si les gens cruels te tuent
Si on te vole partout
Tu es brulé en enfer
Tu es cassé comme un verre
Переклад Михайло Павлов
Traduction de Michel Pavlov

25. ***
Привикне, кажуть,
собака за возом бігти,
то біжить і за саньми.
То так і я тепер пишу:
Папір тілько, чорнило трачу...
А перш! Єй-богу, не брешу!
Згадаю що чи що набачу,
То так утну, що аж заплачу.
І ніби сам перелечу
Хоч на годину на Вкраїну,
На неї гляну, подивлюсь,
І, мов добро кому зроблю,
Так любо серце одпочине.
Якби сказать, що не люблю,
Що я Украйну забуваю
Або лукавих проклинаю
За те, що я тепер терплю,—
Єй-богу, братія, прощаю
І милосердому молюсь,
Щоб ви лихим чим не згадали;
Хоч я вам кривди не робив,
Та все-таки меж вами жив,
То, може, дещо і осталось.
1847
***
On dit que le chien
qui s’est habitué de courruir derriere le
char,
court derriere le traîneau
Il me semble souvent que je perds mon
talent
Du papier et de l’encre je dépense
Autrefois, c’était en vrai dire
Je décrivais tout ce que je viens de voir
Même jusqu’à ce que je pleure
Dans mes rêves je visite ma maison
Ça, peut étre, apporte du bonheur
Ça apporte du calme dans mon coeur
De toute mon âme, l’Ukraine, je t’aime
Je ne refuse de toi jamais
C’est affreux qu’on nous a séparé
Et je dois toujours crier
Mais je suis prêt de tous eux pardonner
Le Dieu je vais prier
Qu’il va vous obliger de m’excuser
Rien de mauvais je ne voulais
Parmis mes proches je vivais
Les grains du bon je semais.
Переклад Назарчук Вікторія
Traduction de Nazartchouk Victoria

26. В неволі тяжко, хоча й волі,
Сказать по правді, не було.
Та все-таки якось жилось.
Хоть на чужому, та на полі…
Тепер же злої тії долі,
Як бога, ждати довелось.
І жду її, і виглядаю,
Дурний свій розум проклинаю,
Що дався дурням одурить,
В калюжі волю утопить.
Холоне серце, як згадаю,
Що не в Украйні поховають,
Що не в Украйні буду жить,
Людей і господа любить.
1847
Il est difficile de vivre en captivité,
Mais je n’avais pas de chance voir la liberté
Et je vivais alors tant bien que mal
En champ hostile, et pas en champ natal
Au lieu d’attendre la liberté
C’est comme cadeau de Dieu – fatalité
Je la prevois et je souffris
Mon bête esprit, je le maudis
Qu’il a permis tromper ma vie
Ma volonté est noyée
Refroidis-toi, mon coeur
Pas en Ukraine sera ma tombe
Pas en Ukraine sera mon lieu
Aimer mes gens, aimer mon Dieu.
В казематі Dans la casemate
Переклад Богдан Дремлюга
Traduction de Bogdan Dremliuga

27. Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
1845
German
page
von Alina Stasjuk übersetzt
Переклад Стасюк Алина
З «Заповіту» Aus „Vermächtnis“
Wie ich sterbe, begraben Sie
Mich im Grab
Unter der großen Steppe,
In meinem Land,
damit weite Felde, den Dnipro
und Klippen
hörte man und man sieht,
wie den Fluss tost und fliesst.
Wie das Blut des Feindes ist
Wegschwemmt,
aus der Ukraine ins Meer.
Ich verlasse Felde, Berge, alles
Und fliege
Bis zum Gott…
Leider kenne ich Den nicht.
Mich begraben und erheben,
und die Ketten schütteln Sie,
Lass das Blut vergießen, und
Unsere Freiheit beschmieren.
Und vergessen nicht
zu erinnern
Mit dem leisen , guten Wort an mich.

28. Тече вода із-за гаю
Та попід горою.
Хлюпочуться каченята
Поміж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
З дітками своїми.
Т. Шевченко
1860
Wasser aus dem Wald fließt
Und unter dem Berg.
Entenküken planschen
Zwischen dem Schilf.
Eine Ente folgt mit Erpel sie,
fängt Wasserlinsen, im Gespräch
mit ihren Babys
von Artem Dronow übersetzt
Переклад Дронова Артема
«Тече вода із-за гаю…» „Es fließt das Wasser…“
German
page

29. Coordinator General: S.Baykova
Supervisors of Studies:
S. Baykova, O. Dyka, I.Dubko, E.Fomichova, Y.Konstantinova, Y.Kornitskaya
N.Nesterenko, N.Pavlova, O.Postoenko, E.Sushko, N.Zaichenko
Design by:
A.Myahkov