Your SlideShare is downloading. ×
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Upcoming SlideShare
Loading in...5
×

Thanks for flagging this SlideShare!

Oops! An error has occurred.

×
Saving this for later? Get the SlideShare app to save on your phone or tablet. Read anywhere, anytime – even offline.
Text the download link to your phone
Standard text messaging rates apply

Система соцзахисту та соцреформування в Україні

6,915

Published on

0 Comments
0 Likes
Statistics
Notes
  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

No Downloads
Views
Total Views
6,915
On Slideshare
0
From Embeds
0
Number of Embeds
0
Actions
Shares
0
Downloads
92
Comments
0
Likes
0
Embeds 0
No embeds

Report content
Flagged as inappropriate Flag as inappropriate
Flag as inappropriate

Select your reason for flagging this presentation as inappropriate.

Cancel
No notes for slide

Transcript

  • 1. Центр громадської експертизи Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні: реальний стан та перспективи реформування Підготовка та публікація цього аналітичного звіту стала можливою завдяки фінансовій підтримці Програми “Верховенство права” Міжнародного фонду “Відродження”. м. Київ, 2009 рік
  • 2. Сімнадцять фактів про діючу в Україні систему соціального захисту та соціального забезпечення 1. Державну політику у сфері соціального захисту та соціального забезпечення визначають близько 30 законодавчих актів, серед яких провідне місце належить законам України, указам Президента та постановам Кабінету Мінiстрів України. 2. Різноманітні пільги, соціальні виплати та соціальні послуги в Україні безпосередньо передбачені у 58 законах та більше ніж 120 підзаконних нормативно-правових актах. 3. Згідно з чинним законодавством, в Україні нараховується близько 120 категорій пільговиків, з яких лише 45 категорій мають право на пільги за соціальною ознакою, а 57 – за професійною. 4. За оцінками різних експертів, загальна вартість задекларованих у чинному законодавствi пільг складає від 3,8 до 5,8 млрд. дол. США на рік, проте реально фінансується лише незначна їх частина. 5. В Україні налічується понад 130 категорій одержувачів різних видів соціальних виплат, з яких лише 70 отримують виплати за соціальною ознакою, та близько 50 – за професійною. 6. Усі пільгові, в т. ч. соціально незахищені, категорії громадян мають право на більш як 120 видів пільг, а також понад 60 видів соціальних і компенсаційних виплат. 7. Загальна чисельність громадян України, які мають право на використання тих або інших видів пільг, встановлених чинним законодавством, становить близько 15 млн. громадян. 8. Державні цільові позабюджетні фонди щороку обслуговують майже 14,5 млн. працездатних осіб і 14 млн. пенсіонерів, 320 тис. потерпілих на виробництві осіб та від 500 до 600 тис. безробітних громадян. 9. Серед соціально незахищених категорій найбільшою за обсягом видатків є пенсіонери: 2008 року видатки на фінансування різних заходів соціального захисту цієї категорії склали 42,65 млрд. грн., або 58% усіх видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення. 10. “Соціальний захист та соціальне забезпечення” – найбільша видаткова стаття зведеного бюджету України, обсяг якої перевищує навіть видатки на охорону здоров’я, освіту та економічну діяльність. 11. У 2008 році видатки за статтею “Cоціальний захист та соціальне забезпечення” становили майже 74 млрд. грн., або 24% усіх видатків зведеного бюджету України, що склало 7,8% ВВП. 12. Реальний обсяг видатків на сферу соціального захисту та соціального забезпечення щонайменше у 2,5–3 рази перевищує ту суму, що проходить у зведеному бюджеті України за видатковою статтею “Соціальний захист та соціальне забезпечення”. 13. В Україні серед заходів соціального захисту переважають грошові трансферти населенню (cоціальні та компенсаційні виплати): 2008 року видатки на їх фінансування склали 47 млрд. грн. 14. Починаючи з 2006 року, в Україні стрімко зростають натуральні трансферти населенню (перш за все, за рахунок збільшення кількості пільговиків): видатки на їх фінансування зросли з 5 млрд. грн. у 2005 році до 25 млрд. грн. у 2008 році. 15. Видатки на фінансування зобов’язань у межах загальнообов’язкового соціального страхування за рахунок державних цільових позабюджетних фондів постійно зростають: 2008 року вони склали майже 164 млрд. грн., або 17% ВВП. 16. Соціальні видатки зведеного бюджету та видатки державних цільових позабюджетних фондів 2008 року разом склали 276 млрд. грн., або 29% ВВП. Серед розвинених країн свiту за цим показником Україну випереджають тільки Швеція та Франція. 17. В розрахунку на одну особу соціальні видатки в Україні є одними з найнижчих у світi: 2005 року вони складали 1677 дол. США на рік. У зазначений період нижчими були тільки відповідні показники у Кореї та Мексиці.
  • 3. Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні. Реальний стан та перспективи реформування. – К.: Центр громадської експертизи, 2009. – 104 с. – Бібліографія: с. 104. Підготовлено в межах проекту “Новий погляд на систему соціальних прав і соціальних гарантій громадян України”. Консалтингове об’єднання “Центр громадської експертизи” Керівник проекту: Любомир Чорній Група експертів: Ольга Романюк, к. н. держ. упр. (експерт з державних фінансів); Любомир Чорній (експерт із конституційного права та соціальної політики); Кирило Рубановський (експерт з міжнародного публічного права та правової політики); Віталій Попович (експерт із соціального блоку законодавства) Науковий редактор: Любомир Чорній Коректори: Оксана Липай, Олена Заславська Дизайн і верстка: Остап Стасюк Поліграфічні роботи: СПД ФО Юрій Мошинський, м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл. Наклад 1000 примірників, замовлення № 35/2009. Видання містить аналітичний звіт, підготовлений за результатами комплексного дослідження, яке проводив Центр громадської експертизи. В межах дослідження фахівці Центру громадської експертизи зосередилися на питаннях, що стосуються як законодавчого регулювання, так і фінансового підґрунтя системи соціального захисту та соціального забезпечення, яка діє сьогодні в Україні. Зусиллями фахівців Центру громадської експертизи було проведено аудит системи діючих пільг, соціальних виплат та соціальних послуг, які фінансуються за рахунок державного бюджету та державних цільових позабюджетних фондів. Також було здійснено спробу оцінити джерела та загальний обсяг видатків, які спрямовуються в Україні на фінансування системи соціального захисту і соціального забезпечення, та порівняти їх з аналогічними показниками інших країн світу. Запропонований звіт покликаний підняти на якісно новий рівень суспільну дискусію щодо проблем функціонування і фінансування діючої системи соціального захисту та забезпечення в Україні, а також необхідності її послідовного і системного реформування. Це видання адресоване експертам у сфері соціальної політики, державного управління, державних фінансів, бюджетної політики, а також державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування, науковцям та консультантам у сферах соціальної та правової політики. Підготовку та публікацію даного аналітичного звіту було здійснено завдяки фінансовій підтримці Програми “Верховенство права” Міжнародного фонду “Відродження”. Думки, висновки та рекомендації, висловлені в аналітичному звіті, відображають виключно точку зору Консалтингового об’єднання “Центр громадської експертизи”та не обов'язково співпадають з позицією Програми “Верховенство права” і Міжнародного фонду “Відродження”. Відтворення повного тексту дослідження у будь-якій формі можливе лише з письмової згоди Центру громадської експертизи. При відтворенні окремої частини дослідження чи його цитуванні посилання на видання та Центр громадської експертизи є обов’язковим. © Центр громадської експертизи, м. Київ, 2009 рік
  • 4. Зміст Передмова .................................................................................................................................... 6 Міжнародні правові гарантії та зобов’язання України щодо реалізації соціальних прав людини .............................................................................................................. 8 Міжнародно-правові гарантії щодо реалізації соціальних прав людини ....................................................... 10 Міжнародно-правові зобов’язання України, пов’язані з її інтеграцією до Європейського Союзу ................ 11 Конституційні гарантії реалізації соціальних прав людини ............................................................................. 16 Соціальні права та соціальні гарантії, закріплені в Конституції України ........................................................ 16 Підстави виникнення права на соціальний захист, визначені в Конституції України .................................... 20 Державна політика у сфері соціального захисту та соціального забезпечення ...........................22 Суб’єкти формування державної політики ...................................................................................................... 22 Основні етапи формування державної політики ............................................................................................. 22 Мета прийняття актів, що визначають державну політику ............................................................................. 23 Основні напрями регулювання актів, що визначають державну політику ..................................................... 23 Cистема та змістове наповнення актів, що визначають державну політику .................................................. 23 Взаємозв’язки між актами, що визначають державну політику ..................................................................... 24 Дія актів, що визначають державну політику, за колом осіб .......................................................................... 24 Дія актів, що визначають державну політику, в часі ....................................................................................... 25 Законодавство у сфері соціального захисту та соціального забезпечення .....................................29 Хронологія розвитку законодавства у сфері соціального захисту та соціального забезпечення ................ 30 Cистема пільг, соціальних виплат та соціальних послуг ...................................................................................40 Цільові групи основних заходів соціального захисту...................................................................................... 41 Особливості діючої системи соціальних послуг .............................................................................................. 73 Особливості фінансування видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення .......... 78 Бюджетне фінансування сфери соціального захисту та соціального забезпечення .................................... 78 Фінансування основних категорій, які мають право на соціальний захист ................................................... 82 Фінансування основних видів та форм соціального захисту ......................................................................... 83 Фінансування сфери соціального захисту та соціального забезпечення за рахунок цільових позабюджетних фондів ..................................................................................................................................... 86 Основні проблеми фінансування сфери соціального захисту та соціального забезпечення в Україні ....... 90 Основні причини неефективності фінансування сфери соціального захисту та соціального забезпечення в Україні....................................................................................................................................... 92 Загальні висновки ............................................................................................................................................................................98 Рекомендації та пропозиції....................................................................................................................................................102
  • 5. 6 Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні: реальний стан та перспективи реформування Передмова Прийнята 28 червня 1998 року Конституція України стандартів, оскільки на рівні законів України перелік ка- проголосила нашу державу соціальною1. Це, перш за все, тегорій одержувачів різних заходів соціального захисту означає наявність державного пріоритету щодо забезпе- значно розширено. Це призводить до розмивання соці- чення соціальних та економічних прав громадян. Однак альної функції держави та втрати адресності соціального існуюча економічна ситуація в Україні, незбалансованість захисту, передумови для якої закладено на рівні Консти- і нерозвиненість діючої системи соціального захисту та туції України. соціального забезпечення не дозволяють перетворити Однак засади системи соціального захисту та соціаль- цю декларацію на реальність. ного забезпечення випливають не лише із законодавчих Непрозора система пільг та соціальних виплат і актів України, а й із її міжнародно-правових зобов’язань. далі домінує у сфері соціального захисту та соціально- Україна є учасником ряду основоположних міжнародних го забезпечення. А замість реального соціального об- договорів у сфері соціальних прав людини. В цьому ас- слуговування населення утримується громіздка мережа пекті серйозними проблемами залишаються реалізація державних і комунальних закладів соціального захисту норм міжнародного права у національному законодавстві та соціальних служб. Водночас, поряд із підтримкою най- та застосування положень ратифікованих міжнародно- більш соціально вразливих груп, система соціального правових актів як норм прямої дії. Проте саме від вирішен- захисту та соціального забезпечення передбачає значну ня цих проблем і залежить повний перехід України до єв- кількість пільг та соціальних гарантій за професійною ропейської моделі розвитку системи соціального захисту ознакою. Часто такі заходи соціального захисту та со- та соціального забезпечення. ціального забезпечення представників окремих профе- Попри певну непослідовність, помітне прагнення сій абсолютно невиправдані, адже працевлаштування в держави вдосконалити діючу систему соціального захис- окремій галузі повинне стимулюватися не через надання ту та соціального забезпечення, яка включала б як окре- певних пільг, а шляхом підвищення заробітної плати пра- мі заходи, спрямовані на соціальне забезпечення певних цівників, як це відбувається у розвинених країнах. соціальних груп, так і систему соціальних послуг, доступ- Істотною ознакою чинного законодавства у сфері них для різних соціально вразливих категорій населення. соціального захисту та соціального забезпечення є його Адже економічна обґрунтованість та ефективність сис- несистемність та непослідовність. Так, у відповідних за- теми соціального захисту і соціального забезпечення, її конодавчих актах простежується вплив принципово від- орієнтація на потреби найбільш соціально вразливих ка- мінних концепцій і підходів, серед яких визначальними тегорій громадян входить до загальновизнаних стандар- є радянська модель (домінування пільг та соціальних тів соціально орієнтованої держави, а рівень доступності виплат, які часто підміняють належний рівень заробіт- соціальних послуг для громадян є одним із показників ної плати та матеріального забезпечення) і європейська визначення якості життя у конкретно взятій країні. модель (домінування соціальних послуг та соціальної За ефективної системи соціального захисту та со- роботи, спрямованих на підтримку найбільш соціально ціального забезпечення уряд точно оцінює економічне вразливих категорій та осіб, що опинилися у складних становище й потреби своїх громадян і розподіляє наяв- життєвих обставинах). Прикметно, що навіть після при- ні бюджетні кошти та інші ресурси, щоб задовольнити йняття 19 червня 2003 року Закону України “Про соці- ці потреби у найкращий спосіб. У такому разі, згідно з альні послуги”, який фактично задекларував перехід до міжнародними стандартами, головним завданням сис- європейської моделі, законодавці ще неодноразово по- теми соціального захисту та соціального забезпечення верталися до традиційних для радянських часів методів для країн із перехідною економікою, до яких належить і і підходів, встановлюючи нові види пільг та соціальних Україна, повинно бути пом’якшення негативного впливу виплат. факторів, що виникають під час здійснення соціальних Запровадження пільг, соціальних та компенсаційних та економічних реформ, на найбільш соціально незахи- виплат у ряді випадків виходить за рамки конституційних щені категорії населення. 1 Конституція України від 28 червня 1996 року (ст. 1).
  • 6. Передмова 7 З урахуванням такого пріоритету функціонування 7) аналіз фінансування основних категорій пільговиків системи соціального захисту та соціального забезпечен- та одержувачів різних видів соціального захисту у ня, в межах даного дослідження було зроблено спробу: 2002–2008 роках; по-перше, класифікувати передбачені чинним законо- 8) порівняння видатків на сферу соціального захисту та давством України види та форми соціального захисту, а соціального забезпечення в Україні з відповідними також показати, на які з них мають право різні категорії видатками країн-членів ОЕСР (у т. ч. в розрахунку на громадян; по-друге, з’ясувати, як розподіляється фінансу- одну особу); вання, передбачене у державному та місцевих бюджетах, 9) виявлення основних проблем функціонування та фі- а також у державних позабюджетних цільових фондах, на нансування сфери соціального захисту та соціально- задоволення потреб зазначених категорій громадян. го забезпечення в Україні. Таким чином, основними завданнями дослідження, яке пропонується вашій увазі, стали: З огляду на непрозорість тa несистемність чинного 1) дослідження міжнародних правових гарантій і законодавства у сфері соціального захисту та соціаль- зобов’язань України щодо реалізації соціальних прав ного забезпечення, в межах даного дослідження не- людини; можливо гарантувати повне охоплення всіх видів і форм 2) аналіз змісту закріплених у Конституції України га- соціального захисту, які сьогодні передбачені чинним рантій соціальних прав людини; законодавством України. Також не можна стверджувати, 3) дослідження принципів і підходів, які були викорис- що виявлено всі категорії пільговиків та одержувачів різ- тані під час формування чинного законодавства у номанітних соціальних виплат і соціальних послуг. Однак сфері соціального захисту та соціального забезпе- група консультантів, яка працювала над дослідженням, чення у різний час; намагалася максимально широко і комплексно підійти 4) аудит комплексу передбачених чинним законодав- до поставленого завдання – вивчити основні характерис- ством пільг, соціальних виплат і соціальних послуг у тики, особливості та недоліки функціонування діючої в розрізі основних категорій пільговиків і одержувачів Україні системи соціального захисту та соціального за- різних видів соціального захисту; безпечення, а також підготувати загальні рекомендації 5) аналіз окремих показників фінансування сфери со- щодо можливих напрямів її вдосконалення. ціального захисту та соціального забезпечення за Як сподіваються консультанти, результати проведе- рахунок державного і місцевих бюджетів, а також ного дослідження повинні підняти на якісно новий рівень державних цільових позабюджетних фондів впро- суспільну дискусію щодо проблем діючої в Україні сис- довж 2002–2008 років; теми соціального захисту та соціального забезпечення, 6) розрахунок реальних сум видатків на сферу соціаль- а також необхідності її якнайшвидшого реформування, ного захисту та соціального забезпечення у 2003– оскільки в сьогоднішньому вигляді ця система – непо- 2008 роках за методологією ОЕСР2; сильний тягар для нашої держави. 2 Організація економічного співробітництва і розвитку.
  • 7. 8 Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні: реальний стан та перспективи реформування Міжнародні правові гарантії та зобов’язання України щодо реалізації соціальних прав людини При розгляді питання про міжнародні зобов’язання Проте практика надання згоди на обов’язковість між- України доречно виходити принаймні з декількох ключо- народних договорів в Україні недостатньо системна та послі- вих позицій: довна. Наша держава, безумовно, визнає базові універсальні 1) міжнародні договори, згода на обов’язковість яких міжнародні акти щодо прав людини, в т. ч. і щодо соціальних надана Верховною Радою України, є частиною націо- прав. Однак ці документи, здебільшого, є рамковими і перед- нального законодавства України1; бачають досить гнучкі соціальні стандарти, орієнтовані на 2) Україна є одним із засновників та членом Організа- держави з різним рівнем соціального та економічного роз- ції Об’єднаних Націй (а відтак є учасником більшості витку. Натомість Україна вибірково підходить до надання міжнародних договорів, які приймалися в рамках цієї згоди на обов’язковість інших міжнародних договорів, що організації); передбачають більш високі соціальні стандарти у порівнянні 3) Україна є правонаступником УРСР (і таким чином під- з фундаментальними актами міжнародного права. тверджує свої зобов’язання за міжнародними дого- Окремою серйозною проблемою є реалізація міжнарод- ворами, укладеними до проголошення незалежності но-правових гарантій і зобов’язань України в національному України2); законодавстві. У переважній більшості випадків закони з 4) Україна є правонаступником прав і обов’язків за між- питань ратифікації міжнародних договорів приймаються без народними договорами СРСР (у разі, якщо вони не одночасного прийняття нових або внесення змін до чинних суперечать Конституції України та її інтересам3); законів України, що випливають з цих договорів. Не є поши- 5) Україна є членом Ради Європи (а відтак – учасником реною і практика ухвалення комплексу державних заходів значної частини міжнародних договорів, які були при- щодо виконання міжнародних договорів у сфері реалізації йняті в рамках цієї організації); соціальних прав. Держава також не здійснює постійного 6) Україна проголосила своєю основною зовнішньопо- системного моніторингу виконання взятих нею міжнародно- літичною ціллю інтеграцію в європейські та євроат- правових зобов’язань у соціальній сфері. Нижче подано пе- лантичні структури5 (і таким чином орієнтована на релік та коротку характеристику сфери регулювання основ- гармонізацію своїх політичної, економічної, правової них міжнародних правових договорів щодо соціальної прав та соціальної систем відповідно до вимог і стандартів людини, участь у яких бере Україна (див. Таблицю 1). Європейського Союзу, ОБСЄ та НАТО). Інтеграція України у міжнародні соціально-правові про- цеси триває. На парламентському рівні ініційовано розгляд Відповідно до Закону України “Про міжнародні договори питання про ратифікацію Україною Європейського кодексу України”, що узгоджується з Віденською конвенцією про пра- соціального забезпечення, Конвенції МОП “Про мінімальні во міжнародних договорів6, згода Верховної Ради України на норми соціального забезпечення” № 102 від 04.06.1952 та обов'язковість для України міжнародного договору може на- Конвенції МОП “Про основні цілі та норми соціальної політи- даватися шляхом ратифікації, прийняття договору або при- ки” № 117 від 06.06.1962 . Також 2008 року Україна підписала єднання до договору через прийняття відповідного закону7. Конвенцію ООН “Про права інвалідів” (прийнята 13.12.2006). 1 Конституція України від 28 червня 1996 року (ст. 9). 2 Закон України “Про правонаступництво України” №1543-ХІІ від 12.09.1991 (ст. 6). 3 Там само (ст. 7). 4 Україна стала членом Ради Європи 9 лютого 1995 року. 5 Послання Президента України до Верховної Ради України “Десять кроків назустріч людям” (2005 рік). 6 Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року, ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2077-XI від 14.04,1986. 7 Закон України “Про міжнародні договори України” № 1906-IV від 29.06.2004 (cт.ст.2, 8, 9, 13). 8 Постанова Верховної Ради України “Про Рекомендації парламентських слухань “Соціальне страхування та соціальне забезпечення в Україні: сучас- ний стан, проблеми та перспективи розвитку” № 2679-IV від 21.06.2005.
  • 8. Міжнародні правові гарантії та зобов’язання України щодо реалізації соціальних прав людини 9 Таблиця 1. Основні міжнароді договори України щодо соціальних прав людини № Назва міжнародного договору Сфера регулювання Дата Дата приєднання/ прийняття ратифікації9 І. Міжнародні договори в рамках Організації Об'єднаних Націй 1. Загальна декларація про права людини Закріплення загальних прав людини в громадянсько-політичній, 10.12.1948 – соціально-економічній та культурній сферах 2. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні Визначення змісту основних економічних, соціальних та культурних 16.12.1966 19.10.1973 права прав людини 3. Декларація про право та обов'язок окремих осіб, Встановлення основних принципів взаємовідносин між людиною, 09.12.1998 – груп і органів суспільства заохочувати та захищати державою, публічними та суспільними інституціями у сфері захисту загальновизнані права людини та основні свободи прав людини 4. Конвенція про права дитини Встановлення концептуальних засад визначення правового статусу 20.11.1989 27.02.1991 дитини (в т.ч. неповнолітніх осіб віком до 18 років) 5. Декларація про права інвалідів Встановлення концептуальних засад визначення особливостей 09.12.1975 – правового та соціального статусу інвалідів 6. Декларація про права розумово відсталих осіб Встановлення концептуальних засад визначення особливостей 20.12.1971 – правового та соціального статусу розумово відсталих осіб 7. Декларація соціального прогресу і розвитку Встановлення базових пріоритетів та цінностей розвитку суспільства 11.12.1969 – 8. Резолюція 48/96 Генеральної Асамблеї ООН “Стандартні Встановлення загальних стандартів щодо адаптації зовнішнього 20.12.1993 Х правила забезпечення рівних можливостей для середовища до потреб інвалідів інвалідів” ІІ. Міжнародні договори в рамках Міжнародної організації праці (МОП) 9. Конвенція про рівне ставлення й рівні можливості Скасування дискрімінації жінок та працівників, які мають дітей, у 03.06.1981 22.10.1999 для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними сфері праці обов'язками № 156 10. Конвенція про встановлення мінімальної заробітної Визначення загальних принципів щодо встановлення мінімальної 03.06. 1970 19.10.2005 плати з особливим урахуванням країн, що розвиваються, заробітної плати з огляду на економічну спроможність держави № 131 11. Конвенція про професійну реабілітацію та зайнятість Визначення загальних принципів й основних пріоритетів у сфері 20.06.1983 06.03.2003 інвалідів № 159 професійної реабілітації та зайнятості інвалідів ІІІ. Міжнародні договори в рамках Ради Європи та Європейського Союзу 12. Європейська соціальна хартія (переглянута) Встановлення загальних стандартів у сфері соціальних та 03.05.1996 14.09.2006 економічних прав 13. Європейська конвенція про здійснення прав дітей Встановлення загальних стандартів у сфері реалізації прав дітей 25.01.1996 03.08.2006 IV. Двосторонні акти в рамках партнерства Україна – Єропейський Союз 14. Угода про партнерство і співробітництво між Україною Визначення основних напрямів, сфер та принципів співробітництва і 14.06.1994 10.11.1994 і Європейським Співтовариствам та її державами- взаємодії України, ЄС та країн-членів ЄС членами V. Міжнародні договори в рамках Співдружності Незалежних Держав 15. Угода про взаємне визнання пільг і гарантій для Визначення загальних підходів до встановлення та взаємовизнання 16.04.1994 26.04.1996 учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, пільг учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників учасників бойових дій на території інших держав, сімей бойових дій у складі збройних сил Союзу РСР на території загиблих військовослужбовців ` Афганістану та інших держав, а також сімей військослужбовців збройних сил колишнього Союзу РСР 16. Угода про соціальні та правові гарантії Визначення загальних підходів до встановлення соціальних та 14.02.1992 14.02.1992 військовослужбовців, осіб, звільнених з військової правових гарантій військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей служби, та членів їхніх сімей 17. Протокол до Угоди між державами-учасницями СНД про Соціальні та правові гарантії для військовослужбовців, осіб, 25.01.2000 07.06.2001 соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей VI. Двосторонні договори України з іншими державами 18. Угода між Україною і Королівством Іспанія про соціальне Визначення взаємних гарантій щодо соціального забезпечення 07.10.1996 17.12.1997 забезпечення громадян громадян обох держав 19. Договір між Урядом України і Урядом Естонської Визначення взаємних гарантій щодо реалізації соціальних прав 20.02.1997 04.11.1997 Республіки про співробітництво в галузі соціального громадян обох держав забезпечення 20. Договір між Україною і Латвійською Республікою про Визначення взаємних гарантій щодо соціального забезпечення 26.02.1998 19.03.1999 співробітництво в галузі соціального забезпечення громадян обох держав 21. Договір між Україною та Литовською Республікою про Визначення взаємних гарантій щодо соціального забезпечення 23.04.2001 10.01.2002 соціальне забезпечення громадян обох держав 22. Договір між Україною та Словацькою Республікою про Визначення взаємних гарантій щодо соціального забезпечення 05.12.2000 20.09.2001 соціальне забезпечення громадян обох держав 23. Договір між Україною та Республікою Болгарія про Визначення взаємних гарантій щодо соціального забезпечення 04.09.2001 22.11.2002 соціальне забезпечення громадян обох держав 24. Договір між Україною та Чеською Республікою про Визначення взаємних гарантій щодо соціального забезпечення 04.07.2001 22.11.2002 соціальне забезпечення громадях обох держав 9 Декларації Організації Об’єднаних Націй не потребують ратифікації.
  • 9. 10 Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні: реальний стан та перспективи реформування Міжнародно-правові гарантії інвалідам орієнтування, освіти та професійної підго- товки, коли це можливо, у межах загальних програм щодо реалізації соціальних або, коли це видається неможливим, у державних чи прав людини приватних спеціалізованих закладах, а також сприя- ти їхньому доступові до роботи, надавати допомогу Будучи учасником ряду міжнародних договорів, в усуненні перешкод для спілкування і пересування; Україна акцептувала і визнала за своїми громадянами, 6) право сім’ї на соціальний, правовий та економічний а також іноземними громадянами та апатридами, що на захист, обумовлене обов’язком держав щодо надан- законних підставах перебувають на її території, комплекс ня соціальної допомоги та допомоги сім’ям із дітьми, основних соціальних прав. Гарантування нашою держа- в т. ч. надання сім’ям житла, допомоги щойно одру- вою цих прав, які для міжнародного співтовариства є женим та інших відповідних засобів; загальновизнаними, одночасно породжує зобов’язання 7) право дітей та підлітків на соціальний, правовий та України як перед кожним індивідуумом, так і перед між- економічний захист, що включає забезпечення ді- народною спільнотою. тям і підліткам, з урахуванням прав і обов’язків їх- Таким чином, участь України у перелічених вище ніх батьків, догляду, допомоги, освіти та підготовки, міжнародних договорах зобов’язує нашу державу до яких вони потребують, зокрема шляхом створення встановлення законодавчих гарантій та запровадження або забезпечення функціонування закладів і служб, механізмів реалізації основних соціальних прав людини, а також надання захисту та спеціальної допомоги з серед яких: боку держави дітям і підліткам, які тимчасово або 1) право на соціальне забезпечення та на здійснення постійно позбавлені допомоги з боку їхніх сімей; необхідних для підтримання гідності і вільного роз- 8) право осіб похилого віку на соціальний захист, зокре- витку особи прав у економічній, соціальній і куль- ма надання особам похилого віку можливості якомога турній сферах за допомогою національних зусиль довше залишатися повноцінними членами суспіль- та міжнародного співробітництва у відповідності зі ства, вільно обирати спосіб життя і незалежно жити у структурою і ресурсами кожної держави10; знайомому для них оточенні так довго, як вони заба- 2) право на достатній життєвий рівень, тобто такий жит- жають і зможуть (зокрема через забезпечення житла, тєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний пристосованого до їхніх потреб і стану здоров’я), в т. догляд та необхідне соціальне обслуговування, який ч. гарантії для осіб похилого віку, які проживають у є необхідним для підтримання свого здоров’я і до- будинках для престарілих, надання належної допомо- бробуту та своєї сім’ї11; ги з повагою до їх особистого життя та забезпечення 3) право на соціальне забезпечення, що поширюється їх участі у прийнятті рішень щодо умов їхнього життя; на випадки безробіття, хвороби, інвалідності, вді- 9) право на захист від бідності та соціального від- вства, старості та інші випадки втрати засобів до іс- чуження, тобто надання соціально незахищеним нування через незалежні від особи обставини12; особам ефективного доступу до роботи, житла, 4) право на користування послугами соціальних служб, професійної підготовки, освіти, культури, а також що розкривається через зобов’язання сприяти функ- соціальної та медичної допомоги13. ціонуванню соціальних служб або створювати такі служби, заохочувати окремих осіб та добровільні Слід зазначити, що Україна не визнала обов’язковими або інші організації до участі у створенні та функціо- для себе норми Європейської соціальної хартії (перегля- нуванні соціальних служб; нутої) щодо права на соціальне забезпечення та права на 5) право інвалідів на самостійність, соціальну інте- соціальну допомогу. Вказані права Верховна Рада Украї- грацію та участь у житті суспільства, підкріплене ни визнала цілями, до здійснення яких Україна прагнути- зобов’язаннями вживати заходів для забезпечення ме всіма відповідними засобами14. 10 Загальна декларація про права людини (ст.22) та Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (ст. 9). 11 Там само (ст. 25) та (ст.11). 12 Загальна декларація про права людини (ст. 25). 13 Європейська соціальна хартія (переглянута) (ст.ст.14-17, 23, 30). 14 Закон України “Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)” № 137-V від 14.08.2006.
  • 10. Міжнародні правові гарантії та зобов’язання України щодо реалізації соціальних прав людини 11 Міжнародно-правові 11 грудня 1999 року Рада Європи схвалила Спільну стратегію Європейського Союзу щодо України17. В даному зобов’язання України, документі зміцнення співпраці між Європейським Союзом пов’язані з її інтеграцією та Україною розглядається в контексті розширення Співто- вариства, зокрема встановлюються такі пріоритети: до Європейського Союзу Виконання Україною взятих на себе зобов’язань та приведення свого Однією із цілей на шляху європейської інтеграції Укра- законодавства у відповідність до норм і стандартів Ради Європи (п. 12). їни, одночасно із загальною демократизацією та забезпе- Зближення існуючого і Заохочення та підтримка Співтовариством ченням прав людини і верховенства права, є лібералізація майбутнього законодавства все більшого зближення законодавства України із законодавством та реформування соціально-економічної системи. України із законодавством Європейського Європейського Союзу Союзу (п. 20 та п. 52). В Угоді про партнерство і співробітництво між Укра- Сприяння Співтовариства у розвитку прозорої їною і Європейським Співтовариством та її державами- та стабільної правової, нормативної та інституційної бази в Україні (п. 52). членами визначені основні пріоритети, які можуть спри- Створення Україною цілеспрямованої системи яти зміцненню їх економічних зв’язків, зокрема: соціального забезпечення для врахування 1. Зближення існуючого і майбутнього законодавства соціальних аспектів переходу до ринкової економіки (п. 21). України із законодавством Співтовариства, в т. ч. у Співробітництво України та Європейського Союзу Підтримка Співтовариством розвитку системи таких галузях, як охорона праці, охорона здоров’я та в галузі соціального захисту охорони здоров’я (п. 52). життя людей тощо. Підтримка Співтовариством розвитку системи соціальної допомоги та пенсійного 2. Співробітництво в галузі соціального захисту (осо- забезпечення (п. 53). бливо щодо здійснення реформ у системі соціально- го захисту в Україні). Європейський Парламент у своїй резолюції щодо зга- 3. Координації соціального забезпечення України з ЄС даної Спільної стратегії Європейського Союзу визнає пріо- та країнами-членами, зокрема щодо громадян, які на ритетним для України реформування внутрішніх структур законних підставах перебувають на території України так, щоб якомога швидше були створені інституційна та чи країн-членів Співтовариства. законодавча системи, які забезпечили б сприяння еконо- мічному розвиткові (п. 9), та підвищення ролі верховен- Водночас у Плані дій “Україна – Європейський Союз”, ства права (п. 40)18. схваленому в лютому 2005 року, передбачається посилен- На реалізацію цих пріоритетів була розроблена ня діалогу та співробітництва з соціальних питань забез- Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу, печення наближення стандартів України до стандартів та затверджена Указом Президента України № 615/98 від практики Європейського Союзу у сфері зайнятості та со- 11.06.1998. Так, у Стратегії відзначається, що адаптація ціальної політики. Зокрема планується розпочати діалог з соціальної політики України полягає у реформуванні сис- питань соціальної політики для аналізу та оцінки ситуації тем соціального страхування, охорони праці і охорони (1), визначити основні проблемні питання і шляхи набли- здоров’я, пенсійного забезпечення, політики зайнятості ження політики та практики, що існує в Україні, до стан- та інших галузей соціальної політики відповідно до стан- дартів Співтовариства (2), а також здійснювати моніторинг дартів Європейського Союзу, а також поступовому досяг- відповідних законодавчих і політичних змін (3). Також у ненні загальноєвропейського рівня соціального забезпе- Плані дій наголошується на необхідності запровадження чення і захисту населення. Даний напрям інтеграційного ефективних заходів, спрямованих на суттєве зменшення процесу має здійснюватися в рамках загальної програми кількості населення, що перебуває за межею бідності, та реформ з активним залученням інституцій та програм посилення соціальної інтеграції, включаючи стабільну Європейського Союзу та його держав-членів і першочер- систему освіти, охорони здоров’я та інших соціальних по- говим спрямуванням технічної допомоги Співтовариства слуг для всіх верств населення16. саме на адаптацію соціальної політики. 15 Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Співтовариством та її державами-членами, ратифікована Законом України № 237/94-ВР від 10.11.1994. 16 План дій “Україна – Європейський Союз. Європейська політика сусідства” від 22.02.2005. 17 Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України, схвалена Європейською Радою 11.12.1999. 18 Резолюція Європейського Парламенту щодо спільної стратегії Європейського Союзу щодо України (С 5-0208/2000 – 2000/2116 (СOS).
  • 11. 12 Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні: реальний стан та перспективи реформування Таблиця 2. Міжнародно-правові гарантії основних соціальних прав людини та їх реалізація в Україні Соціальні права Складові права Спосіб реалізації Проблеми реалізації Загальна декларація прав людини Забезпечення реалізації • Забезпечення функціонування системи Право на необхідних для підтримання соціальне соціального захисту та соціального забезпечення. 1. Відсутність єдиного бачення та єдиних підходів щодо гідності і вільного розвитку модернізації і розвитку діючої системи соціального забезпечення особи прав у економічній, • Формування системи державних соціальних захисту та соціального забезпечення. (ст. 22) соціальній і культурній сферах стандартів і нормативів. 1. Диспропорції між прожитковим мінімумом та • Встановлення державою прожиткового мінімуму. розмірами мінімальних заробітної плати і пенсії. • Встановлення державою мінімального 2. Відсутність економічно обґрунтованого механізму Право на їжу та одежу споживчого кошика. визначення мінімального споживчого кошика. • Безоплатне забезпечення їжею та одягом 3. Несистематичність та важкодоступність заходів найбідніших категорій громадян. соціальної підтримки найбідніших категорій громадян. • Ведення обліку громадян, які потребують 1. Непрозорість та суб’єктивізм при розподілі житла з покращення житлових умов. державного (громадського) житлового фонду. • Формування, управління і розподіл житла 2. Недосконалість діючих механізмів кредитування Право на будівництва (реконструкції) та придбання житла. достатній Право на житло державного/громадського житлового фонду. життєвий • Розробка та реалізація державних програм 3. Відсутність дієвих програм з будівництва/ рівень, який є забезпечення (в т. ч. будівництва, кредитування стимулювання будівництва соціального житла. необхідним для будівництва і придбання) житлом різних категорій 4. Відсутність будь-якої державної політики щодо підтримання громадян. сприяння доступу до орендного житла. здоров'я і • Право на безоплатне отримання невідкладної 1. Незадовільний рівень медичного обслуговування в добробуту свого медичної допомоги. державних і комунальних закладах системи охорони та своєї сім'ї • Безоплатність медичної допомоги у державних і здоров'я. (ст. 25) Право на медичний догляд комунальних закладах охорони здоров’я. 2. Недостатнє фінансове забезпечення програм • Запровадження/сприяння розвитку системи медичної допомоги та медичного обслуговування. медичного страхування. 3. Нерозвиненість системи медичного страхування. 1. Низький рівень розвитку мережі закладів • Забезпечення функціонування і розвитку мережі соціального захисту та соціальних служб. закладів соціального захисту та соціальних служб. 2. Невизначеність критеріїв, на підставі яких Право на необхідне соціальне обслуговування громадянам надається право на безоплатне • Визначення мінімального обсягу соціальних отримання соціальних послуг. послуг, які надаються безоплатно, та підстав на їх отримання. 3. Недостатнє використання соціальних послуг як однієї із форм соціального захисту. • Загальнообов’язкове державне соціальне 1. Неефективність діючої системи державного стимулювання зайнятості. Право на забезпечення в разі страхування на випадок безробіття. безробіття 2. Декларативність та недостатня ефективність • Створення мережі спеціалізованих соціальних державних програм у сфері подолання безробіття та служб (центрів зайнятості). зайнятості. 1. Неефективність механізмів державного • Загальнообов’язкове державне соціальне соціального забезпечення у разі тимчасової втрати Право на забезпечення в разі страхування на випадок тимчасової втрати працездатності. хвороби Право на працездатності. 2. Нерозвиненість системи медичного страхування. забезпечення у випадку • Загальнообов’язкове державне пенсійне та 1. Низький рівень державного соціального та втрати засобів Право на забезпечення в разі соціальне страхування. пенсійного забезпечення. до існування інвалідності • Сприяння розвитку недержавної системи 2. Нерозвиненість системи недержавного пенсійного через незалежні пенсійного страхування. страхування. від людини • Загальнообов’язкове державне пенсійне та 1. Низький рівень державного соціального обставини Право на забезпечення у соціальне страхування. забезпечення. (ст. 25) разі втрати годувальника (вдівства) • Сприяння розвитку недержавної системи 2. Нерозвиненість системи недержавного пенсійного пенсійного страхування. страхування. 1. Низький рівень державного пенсійного забезпечення • Загальнообов’язкове державне пенсійне у старості. Право на забезпечення у страхування. 2. Солідарний (зрівняльний) характер діючої системи старості • Сприяння розвитку недержавної системи пенсійного страхування. пенсійного страхування. 3. Нерозвиненість системи недержавного пенсійного страхування. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права • Загальнообов’язкове державне пенсійне та 1. Необґрунтованість діючих соціальних стандартів та соціальне страхування (у т. ч. на випадок нормативів, які використовуються для розрахунку Право на безробіття, у разі тимчасової втрати розмірів страхових виплат та пенсій. соціальне Право на соціальне працездатності, від нещасних випадків на 2. Солідарний (зрівняльний) характер діючої системи забезпечення страхування виробництві та професійних захворювань). державного пенсійного страхування. (ст. 9) • Сприяння розвитку недержавної системи 3. Відсутність можливості вибору між державною чи пенсійного страхування. недержавною системами пенсійного страхування.
  • 12. Міжнародні правові гарантії та зобов’язання України щодо реалізації соціальних прав людини 13 • Встановлення державою прожиткового мінімуму. 1. Диспропорції між прожитковим мінімумом та розмірами мінімальних заробітної плати і пенсії. • Встановлення державою мінімального Право на достатнє харчування споживчого кошика. 2. Відсутність економічно обґрунтованого механізму (свобода від голоду) визначення мінімального споживчого кошика. • Безоплатне забезпечення продуктами харчування/організація безоплатного харчування 3. Недієвість та відсутність послідовності в реалізації найбідніших категорій громадян. визначених державою заходів, спрямованих на подолання бідності. • Встановлення державою прожиткового мінімуму. 1. Диспропорції між прожитковим мінімумом та розмірами мінімальних заробітної плати і пенсії. • Встановлення державою мінімального споживчого кошика. 2. Відсутність економічно обґрунтованого механізму Право на одяг визначення мінімального споживчого кошика. • Безоплатне забезпечення/надання допомоги для придбання одягу окремими категоріями 3. Недієвість та відсутність послідовності в реалізації Право на громадян. визначених державою заходів, спрямованих на достатній подолання бідності. життєвий рівень • Формування, управління і розподіл житла 1. Недосконалість діючих механізмів кредитування для себе і своєї державного/громадського житлового фонду. будівництва та придбання житла. сім'ї (ст. 11) 2. Відсутність дієвих програм з будівництва/ Право на житло • Розробка та реалізація державних програм забезпечення (в т. ч. будівництва, кредитування стимулювання будівництва соціального житла. будівництва і придбання) житлом різних категорій 3. Відсутність будь-якої державної політики щодо громадян. сприяння доступу до орендного житла. • Заборона скасування, звуження змісту та обсягу 1. Необґрунтованість та нереалістичність діючої системи існуючих прав і свобод. державних соціальних стандартів та нормативів. • Періодичне підвищення встановлюваного 2. Брак системності у підходах до перегляду Право на неухильне державою прожиткового мінімуму. запроваджених державою соціальних стандартів. поліпшення умов життя • Періодичне підвищення встановлюваних 3. Відсутність економічно виправданої державної державою розмірів мінімальних заробітної плати стратегії підвищення якості життя. та пенсії. 4. Орієнтація держави на популістські декларації, а не економічно обґрунтовані соціальні реформи. Європейська соціальна хартія (переглянута) • Забезпечення роботи та розвиток мережі 1. Недостатній рівень інституційного розвитку державних/комунальних соціальних служб. державних/комунальних соціальних служб. Створення та сприяння створенню або • Сприяння створенню та розвитку недержавних 2. Вузький перелік та недостатня ефективність послуг, функціонуванню соціальних соціальних служб. які надаються мережею діючих соціальних служб. служб • Стимулювання розширення переліку послуг, які 3. Відсутність законодавчих, фінансових, Право на надаються діючою мережею соціальних служб. адміністративних та інших стимулів для створення та користування розвитку мережі недержавних соціальних служб. послугами • Законодавча можливість створення соціальних 1. Недосконалість та непрозорість регулювання питань соціальних служб у будь-яких організаційно-правових правового статусу соціальних служб. служб (ст. 14) Заохочення окремих осіб формах. 2. Неврегульованість питань правового статусу та добровільних або інших волонтерів та волонтерської роботи. • Законодавчі гарантії рівності правового статусу організацій до участі у соціальних служб різних форм власності. 3. Нерівність статусів державних/комунальних та створенні та функціонуванні соціальних служб • Законодавча можливість залучення до недержавних соціальних служб. діяльності соціальних служб інших організацій 4. Відсутність організаційних, фінансових, податкових та волонтерів. та інших стимулів для створення соціальних служб. Забезпечення професійної орієнтації, освіти та підготовки • Послуги державних служб зайнятості. 1. Нерозвиненість системи спеціалізованих навчальних інвалідів у межах загальних закладів для інвалідів. програм або у державних чи • Створення мережі спеціальних навчальних 2. Низький рівень застосування інструментів приватних спеціалізованих закладів для інвалідів. інтегрованої освіти інвалідів. закладах • Послуги державних служб зайнятості. 1. Низька ефективність державних програм щодо сприяння працевлаштуванню інвалідів. Сприяння інвалідам у доступі • Розробка державних програм щодо сприяння до роботи та збереженні працевлаштуванню інвалідів. 2. Низька ефективність впроваджуваних державою роботи стимулів для працевлаштування інвалідів. • Запровадження спеціальних державних стимулів Право інвалідів для роботодавців, що залучають працю інвалідів. 3. Існування бар’єрів у доступі інвалідів до соціальної та на самостійність, транспортної інфраструктури. соціальну • Встановлення особливого правового статусу 1. Відсутність нормативно закріплених вимог щодо інтеграцію та Пристосування умов праці робочих місць, на яких працюють інваліди. облаштування робочих місць для інвалідів. участь у житті до потреб інвалідів • Встановлення спеціальних вимог щодо 2. Відсутність державних стимулів для спеціального суспільства облаштування робочого місця інваліда. облаштування робочих місць для інвалідів. (ст. 15) Використання спеціалізованих • Послуги державних/комунальних та недержавних 1. Низький рівень врахування потреб інвалідів у роботі служб з працевлаштування державних/комунальних соціальних служб. соціальних служб. та надання допомоги 2. Недостатня ефективність послуг, які надаються інвалідам • Послуги державних служб зайнятості. інвалідам державними службами зайнятості. Усунення перешкод для • Законодавчі гарантії щодо забезпечення доступу 1. Недостатній фактичний рівень доступу інвалідів до інвалідів до об’єктів соціальної інфраструктури. житла, транспорту, об’єктів соціальної інфраструктури. спілкування і пересування (у т. ч. таких, що не дають • Встановлення державних будівельних норм щодо 2. Переважна декларативність державних програм доступу до транспорту, забезпечення безбар’єрного простору. та інших заходів щодо створення безбар’єрного житла, культурної діяльності і • Законодавчі гарантії щодо забезпечення інвалідів простору. відпочинку) засобами зв’язку. 3. Недостатнє фінансове забезпечення програм та заходів щодо соціальної інтеграції інвалідів. >> продовження таблиці на наступній сторінці
  • 13. 14 Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні: реальний стан та перспективи реформування • Створення/забезпечення розвитку та 1. Домінування утримання державних соціальних служб функціонування мережі державних соціальних над організацією надання соціальних послуг. служб для дітей, сім'ї та молоді. 2. Невідповідність соціальних послуг, які надаються Надання соціальної допомоги • Розробка соціальних послуг з урахуванням державними соціальними службами для дітей, сім’ї сім’ям потреб “кризових” та інших соціально вразливих та молоді, наявним потребам соціально вразливих сімей. сімей. • Соціальні виплати сім’ям за рахунок держави (в т. 3. Низька ефективність та економічно необґрунтований ч. допомога малозабезпеченим сім’ям). рівень соціальних виплат сім’ям. 1. Соціальна та економічна неадекватність критеріїв для • Створення/забезпечення розвитку та призначення соціальних виплат за рахунок держави. функціонування мережі державних соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді. 2. Невідповідність соціальних послуг, які надаються Надання допомоги сім'ям державними соціальними службами для дітей, сім’ї із дітьми • Соціальні виплати сім’ям за рахунок держави (в та молоді, наявним потребам сімей із дітьми. т. ч. допомога по вагітності та пологах, по догляду Право сім'ї на за дитиною та по догляду за дитиною-інвалідом). 3. Низька ефективність та економічно необґрунтований соціальний, рівень соціальних виплат сім’ям із дітьми. правовий та • Законодавче встановлення права на податкову 1. Недієвість законодавчо встановлених податкових економічний Здійснення фіскальних соціальну пільгу. пільг та преференцій для сімей. захист (ст. 16) заходів щодо сімей • Законодавче встановлення права на отримання 2. Непрозорість та недосконалість системи надання податкового кредиту. податкових пільг та преференцій сім’ям. • Забезпечення права на отримання житла з 1. Непрозорість та суб’єктивізм при розподілі житла з державного (громадського) житлового фонду. державного (громадського) житлового фонду. • Розробка державних програм пільгового 2. Відсутність дієвих програм з будівництва/ Надання сім'ям житла кредитування будівництва (придбання) житла. стимулювання будівництва соціального житла. • Нормативно-правове визначення порядку 3. Відсутність будь-якої державної політики щодо надання та використання соціального житла. сприяння доступу до орендного житла. • Розробка державних програм щодо забезпечення 1. Декларативність та недієвість державних програм та соціальної та матеріальної підтримки молодих інших заходів, спрямованих на соціальний захист і Допомога щойно одруженим сімей. підтримку молодих сімей. • Право на позачергову відпустку щойно 2. Нерозвиненість механізмів соціальної підтримки одружених без збереження заробітної плати. щойно одружених з боку держави. • Забезпечення функціонування та розвитку мережі закладів догляду та соціального захисту 1. захистуефективність державної системи соціального Низька Забезпечення догляду, і догляду дітей та підлітків. допомоги, освіти та дітей і підлітків. • Збереження і розвиток існуючої системи закладів 2. доступу дочисла дітей та підлітків, які не мають для підготовки, яких потребують Зростання діти і підлітки системи освіти та інших можливостей загальної, позашкільної, професійної та вищої навчання. освіти. • Забезпечення функціонування та розвитку 1. Нерозвиненість механізмів соціальної роботи у мережі соціальних служб для дітей, сім’ї та випадках виявлення батьківської недбайливості, молоді. насилля або експлуатації дітей і підлітків. Захист дітей і підлітків від • Розробка державних програм, спрямованих 2. Недієвість державних програм та інших заходів недбайливості, насилля або на запобігання батьківській недбайливості та щодо запобігання батьківській недбайливості,а також експлуатації насиллю над дітьми і підлітками. насиллю над дітьми і підлітками. Право дітей • Встановлення адміністративних та кримінальних 3. Недосконалість системи моніторингу та оперативного та підлітків на санкцій щодо осіб, визнаних винними в реагування у випадках батьківської недбайливості, соціальний, насильстві та експлуатації дітей і підлітків. насилля або експлуатації дітей і підлітків. правовий та економічний • Забезпечення функціонування спеціалізованих 1. Переважання пільг та соціальних виплат над захист (ст. 17) закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених соціальною роботою з дітьми-сиротами. Надання захисту та батьківського піклування. спеціальної допомоги дітям і 2. Нерозвиненість мережі спеціалізованих закладів підліткам, які тимчасово або • Створення/сприяння створенню спеціалізованих з утримання тимчасово позбавлених батьківського постійно позбавлені допомоги закладів з утримання тимчасово позбавлених піклування дітей і підлітків. з боку їхніх сімей батьківського піклування дітей і підлітків. 3. Недостатнє врахування специфіки дітей-сиріт та • Державна підтримка прийомних (фостерних) дітей, позбавлених батьківського піклування, при сімей та сімей усиновлювачів. розробці і здійсненні молодіжної політики. • Створення та забезпечення функціонування 1. Погіршення якості освіти в державних/комунальних Забезпечення безкоштовної закладів початкової та середньої загальної освіти. закладах початкової та середньої загальної освіти. початкової і середньої освіти, • Запровадження обов’язкової повної загальної 2. Зростання числа дітей та підлітків, не охоплених а також заохочення дітей середньої освіти. навчанням. і підлітків до регулярного відвідування школи • Безоплатність навчання у державних і 3. Скорочення мережі закладів початкової та середньої комунальних закладах середньої освіти. загальної освіти (перш за все, в сільській місцевості). • Забезпечення функціонування і розвитку мережі закладів соціального захисту та медичного 1. Нерозвиненість мережі закладів соціального захисту обслуговування людей похилого віку. та медичного обслуговування людей похилого віку. Забезпечення особам Право осіб похилого віку можливості • Розробка державних програм спеціалізованого 2. Відсутність дієвих державних програм та інших похилого віку якомога довше залишатися медичного обслуговування та санаторно- заходів, спрямованих на збереження активного на соціальний повноцінними членами курортного лікування людей похилого віку. способу життя людей похилого віку. захист (ст. 23) суспільства • Встановлення державою пільг та інших 3. Невідповідність системи санаторно-курортного заходів соціальної підтримки, спрямованих на лікування та медичного обслуговування наявним збереження активного способу життя людей потребам людей похилого віку. похилого віку.
  • 14. Міжнародні правові гарантії та зобов’язання України щодо реалізації соціальних прав людини 15 • Конституційні та/або законодавчі гарантії 1. Соціальна незахищеність людей похилого віку перед Надання особам похилого віку незмінності способу життя людей похилого віку у наслідками реформ у соціальній та економічній можливості вільно обирати разі здійснення соціально-економічних реформ. сферах. спосіб життя і незалежно • Законодавчі гарантії соціальних та трудових прав 2. Недієвість законодавчих гарантій трудових прав жити у знайомому для них людей похилого віку. людей похилого віку на практиці. оточенні так довго, як вони • Розробка державних програм соціального 3. Недостатнє фінансове забезпечення державних забажають і зможуть захисту та медичного обслуговування людей програм і заходів соціального захисту та медичного похилого віку. обслуговування людей похилого віку. Забезпечення особам похилого віку, які проживають 1. Невизначеність стандартів роботи соціальних у будинках для престарілих, • Забезпечення функціонування та розвиток закладів для людей похилого віку. гарантій надання належної мережі соціальних закладів для людей похилого 2. Збереження радянських підходів у роботі мережі допомоги із повагою до віку всіх форм власності. державних/комунальних соціальних закладів для їхнього особистого життя і • Визначення державою стандартів роботи людей похилого віку. гарантій участі у прийнятті соціальних закладів для людей похилого віку. 3. Недостатнє фінансове забезпечення роботи рішень, що стосуються умов соціальних закладів для людей похилого віку. їх життя • Послуги державних служб зайнятості. 1. Невідповідність роботи державних служб зайнятості • Запровадження спеціальних державних стимулів потребам соціально незахищених категорій громадян. Надання соціально для роботодавців, що залучають працю соціально 2. Відсутність чітких законодавчих стимулів для незахищеним особам незахищених осіб. залучення праці соціально незахищених осіб. ефективного доступу до роботи • Надання безробітним громадянам безпроцентних 3. Недостатня ефективність системи надання позик для започаткування підприємницької безробітним громадянам безпроцентних позик для діяльності. започаткування підприємницької діяльності. • Законодавчі гарантії першочергового покращення 1. Недосконалість діючих механізмів кредитування житлових умов соціально незахищених категорій будівництва та придбання житла. Надання соціально громадян. 2. Відсутність належного фінансового та незахищеним особам організаційного забезпечення програм будівництва • Розробка державних програм довгострокового ефективного доступу до соціального житла. кредитування придбання та будівництва житла. житла • Розробка та бюджетне фінансування державних 3. Неврегульованість механізму створення соціального програм будівництва соціального житла. житлового фонду та надання соціального житла у власність або оренду (найм). • Конституційні та законодавчі гарантії соціальних 1. Низька ефективність державних програм Право на захист та культурних прав громадян. професійної підготовки, підвищення кваліфікації та від бідності та Надання соціально перекваліфікації. соціального незахищеним особам • Розробка державних програм професійної ефективного доступу підготовки, підвищення кваліфікації та 2. Неефективність та необґрунтованість нині діючого відчуження механізму формування державного замовлення на (ст. 30) до програм професійної перекваліфікації окремих категорій громадян. підготовки, освіти, культури підготовку фахівців певних спеціальностей. • Формування державного замовлення на підготовку фахівців певних спеціальностей. 3. Відсутність або недієвість соціально орієнтованих державних програм у сферах освіти та культури. • Забезпечення функціонування та розвиток 1. Низький рівень безоплатної медичної допомоги мережі державних та комунальних закладів у державних та комунальних закладах охорони Надання соціально здоров’я. незахищеним особам охорони здоров'я. ефективного доступу до • Безоплатність медичної допомоги у державних і 2. Недостатнє фінансове забезпечення програм медичної допомоги комунальних закладах охорони здоров’я. безоплатної медичної допомоги та медичного обслуговування. • Розвиток системи медичного страхування. 3. Нерозвиненість системи медичного страхування. • Забезпечення функціонування та розвиток 1. Недотримання адресності та низька ефективність мережі закладів соціального захисту населення. встановлених державою пільг та соціальних виплат. Надання соціально незахищеним особам • Запровадження ефективного обліку одержувачів 2. Нерозвиненість мережі закладів соціального захисту ефективного доступу до різних видів пільг, соціальних виплат та населення всіх форм власності. соціальної допомоги соціальних послуг. 3. Відсутність належного обліку та систематичного • Максимальне наближення соціальних послуг до моніторингу становища одержувачів різних видів їх отримувачів. пільг, соціальних виплат та соціальних послуг.
  • 15. 16 Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні: реальний стан та перспективи реформування Конституційні гарантії реалізації соціальних прав людини Більшість прав громадян України, які пов’язані з ко- Згідно з Основним Законом, ознаками України як со- ристуванням тими чи іншими пільгами, призначенням різ- ціальної держави є соціальна спрямованість економіки, а номанітних соціальних виплат, а також отриманням соці- також закріплення та державні гарантії реалізації соціальних альних послуг, належать до групи соціально-економічних прав громадян. Це зобов’язує державу відповідним чином ре- прав людини. У свою чергу, соціально-економічні права гулювати економічні процеси, встановлювати і застосовувати належать до так званого “третього покоління” прав лю- справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного дини, які за своєю природою є прогресивними (кожна доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян5. держава зобов’язується гарантувати своїм громадянам максимально досяжний рівень матеріального достатку Соціальні права та соціальні та соціальної захищеності, доступність благ та мож- ливість покращення якості їх життя, а також постійно гарантії, закріплені вживати всіх заходів для підвищення цього рівня)1 та по- в Конституції України зитивними (права, реалізація яких потребує конкретних дій з боку держави та, без сумніву, значних фінансових Окремі статті Конституції України містять положення, затрат). які закріплюють цілий комплекс загальновизнаних соці- Таким чином, кожна держава, визначаючи свої страте- альних прав людини та специфічних соціальних гарантій гічні пріоритети, має обіцяти своїм громадянам лише ті ма- з боку держави, а саме: теріальні блага та соціальні гарантії, які здатна забезпечити 1) право на соціальний захист (ст. 46); в силу наявного рівня соціально-економічного розвитку. 2) право на житло (ст. 47); Конституція України, наводячи основні характеристи- 3) право на достатній життєвий рівень для себе та своєї ки держави, визначає Україну як соціальну державу2, що сім’ї (ст. 48); передбачає її першочергову орієнтацію на забезпечення 4) право на охорону здоров’я, медичну допомогу та ме- соціальних та економічних прав людини. Тим самим Укра- дичне страхування (ст. 49); їна як держава визнає себе відповідальною за економічне 5) право дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського та соціальне благополуччя своїх громадян3. піклування, на державне утримання (ст. 52); Відповідно до загальних конституційних засад, лю- 6) право на освіту (ст. 53). дина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною Огляд закріплених у Конституції України соціальних цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визна- прав людини з аналізом основних механізмів їх реалізації чають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвер- міститься у Таблиці 1. У формулюваннях більшості з цих по- дження та забезпечення прав і свобод людини є головним ложень Основного Закону відчувається безперечний вплив обов’язком держави4. міжнародних правових актів щодо прав людини, зокрема: 1 Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права визначає, що “кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов’язується в інди- відуальному порядку міжнародної допомоги та співробітництва, зокрема в економічній і технічній галузях, вжити в максимальних межах наявних ресурсів заходів для того, щоб забезпечити поступово повне здійснення у цьому Пакті прав усіма належними способами, включаючи, зокрема, вжиття законодавчих заходів” (ч. 1 ст. 2). 2 Конституція України від 28 червня 1996 року (ст. 1). 3 У сфері забезпечення прав людини домінують дві основні доктрини: ліберально-демократична (перевага надається громадським і політичним правам та свободам людини) та соціал-демократична (передбачає, що соціальні й економічні права становлять основу для забезпечення дотриман- ня громадських і політичних прав людини). 4 Конституція України від 28 червня 1996 року (ст. 1 та ст. 3). 5 Рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2005 (справа про надання допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю) від 17.03.2005.
  • 16. Конституційні гарантії реалізації соціальних прав людини 17 • Загальна декларація прав людини (ст. 25) Стаття 46 Право на соціальний захист • Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (ст. 9) • Загальна декларація прав людини (ст. 25) Стаття 47 Право на житло • Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (ст. 11) • Європейська соціальна хартія (переглянута) (ст. 31) • Загальна декларація прав людини (ст. 25) Стаття 48 Право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї • Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (ст. 11) • Європейська соціальна хартія (переглянута) (ст. 31) • Загальна декларація прав людини (ст. 25) Право на охорону здоров’я, медичну допомогу Стаття 49 • Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (ст. 12) та медичне страхування • Європейська соціальна хартія (переглянута) (ст. 11) Право дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського • Конвенція про права дитини (ст. 20) Стаття 52 піклування, на державне утримання • Європейська соціальна хартія (переглянута) (ст. 17) • Загальна декларація прав людини (ст. 26) Стаття 53 Право на освіту • Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (ст. 13) • Європейська соціальна хартія (переглянута) (ст. 11) Проте не всі положення Конституції України гарантують нових законів або внесення змін до чинних законів. Зупи- безумовне застосування певних механізмів соціального нення його дії можливе лише за умови введення надзви- захисту чи соціального забезпечення за рахунок держави. чайного стану6. Доречнішим видається розглядати (тлумачити) їх, виходячи Так, Конституційний Суд України неодноразово розгля- з поділу на зобов’язання держави (1) та можливості гро- дав справи і приймав рішення, у яких визнавав окремі по- мадян (2). ложення Законів про державний бюджет щодо зупинення Під зобов’язаннями держави в цьому випадку маються або обмеження пільг, соціальних та компенсаційних виплат, на увазі гарантії держави щодо реалізації базових соціаль- соціальних гарантій такими, що не відповідають Конституції них прав людини (у т. ч. встановлення мінімальних стандар- України. Проте, незважаючи на зазначені рішення Консти- тів щодо їх реалізації), а під можливостями громадян – пра- туційного Суду України, “ревізія” законами про державний ва громадян на те, щоб за власним бажанням скористатися бюджет різноманітних заходів соціального захисту та соці- пільгами чи іншими механізмами соціального захисту, ального забезпечення, яку було започатковано 1995 року, встановленими державою, або мати доступ до спеціальних набула системного характеру. Це змусило Конституційний державних програм, які фінансуються за рахунок коштів Суд України визнати неконституційними окремі норми За- державного чи місцевих бюджетів. кону України “Про Державний бюджет України на 2001 рік” Однією із важливих конституційних гарантій прав та та Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування рік”, а також значну частину положень Закону України “Про або звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових за- Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України конів або внесенні змін до чинних законів. Відповідно до “Про Державний бюджет України на 2008 рік”7. правової позиції Конституційного Суду України, оскільки Разом з тим, питання про те, чи є окремі форми соці- для значної кількості громадян України пільги, соціальні ального захисту, зокрема пільги та компенсаційні виплати, та компенсаційні виплати, інші соціальні гарантії, право на змістом прав та свобод людини, залишається дискусій- які передбачено чинним законодавством, є додатковими до ним, оскільки в ряді випадків вони не виступають гаран- основних засобами існування, необхідною складовою кон- тією достатнього життєвого рівня, не засобом підтримки в ституційного права на забезпечення достатнього життєвого складних життєвих ситуаціях та не підтверджують визна- рівня (який щонайменше не може бути нижчим від прожит- ння певних заслуг перед державою, а просто надають при- кового мінімуму, встановленого законом), не допускається вілейоване становище певним категоріям громадян, тим звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття самим ставлячи інших осіб в нерівне з ними становище. 6 Конституція України від 28 червня 1996 року (ст.ст. 22, 46, 48, 64, 85, 92) та Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) від 20.03.2002. 7 Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) від 20.03.2002, Рішення Констітуційного Суду Укра- їни № 7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів) від 17.03.2004, Рішення Конституцій- ного Суду України № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) від 01.12.2004, Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) від 11.10.2005, Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 та Рішення Конституцийного Суду України № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту Закону про Державний бюджет України) від 22.05.2008.
  • 17. 18 Таблиця 1. Конституційні гарантії основних соціальних прав людини та їх реалізація Стаття Право Зобов’язання держави Можливості громадян Спосіб реалізації Проблеми реалізації Конституції 1. Відсутність альтернативної (недержавної) Громадяни мають системи соціального захисту. право на соціальний • Загальнообов’язкове державне соціальне захист, що 2. Відсутність можливості вибору між страхування (1.1, 1.2, 1.3.). державною чи недержавною системами включає право 1.1. Пенсії та соціальна допомога у разі повної / 2.1. Право на отримання соціальних послуг, що на забезпечення надаються державними / комунальними • Загальнообов’язкове державне пенсійне пенсійного страхування8. часткової втрати працездатності, у старості їх у разі повної, закладами з догляду за непрацездатними. страхування (1.1). 3. Солідарний (зрівняльний) характер діючої та в інших випадках, передбачених законом. часткової або 2.2. Право на отримання допомоги з боку • Встановлення державою прожиткового державної системи пенсійного страхування. тимчасової втрати 1.2. Пенсії та компенсаційні виплати у разі втрати державних / комунальних соціальних мінімуму (1.1, 1.2, 1.3). Стаття 46 працездатності, годувальника. 4. Відсутність єдиних критеріїв для надання служб. • Створення мережі державних і комунальних громадянам права на забезпечення за втрати годувальника, 1.3. Соціальні виплати у разі тимчасової втрати безробіття з 2.3. Можливість звернення до мережі соціальних служб та закладів з догляду за рахунок держави. працездатності та в інших випадках, незалежних від них недержавних благодійних організацій та непрацездатними (2.1, 2.2). 5. Нерівність статусів державних / комунальних передбачених законом. обставин, а також у установ. • Сприяння розвитку мережі приватних та недержавних суб’єктів, що надають старості та в інших закладів з догляду за непрацездатними (2.3). соціальні послуги. випадках, передбачених 6. Відсутність реальної державної підтримки законом. розвитку мережі благодійних організацій та установ. • Державна програма молодіжного житлового 1. Відсутність реальних механізмів впливу будівництва (1.1, 2.2). держави на ринок житла та ціноутворення на 1.1. Створення умов, за яких кожен громадянин 2.1. Право на безоплатне отримання житла (для ньому. найбільш соціально незахищених груп). • Державна програма житлового будівництва може побудувати, придбати або взяти в на селі (1.1). 2. Несистемність, непрозорість і недостатність оренду житло. 2.2. Право на отримання пільгових кредитів для бюджетного фінансування державних будівництва / придбання житла (молодь, • Державна програма будівництва житла 1.2. Ведення обліку громадян, які потребують для наукових та педагогічних працівників житлових програм. покращення житлових умов. науковці, педагоги, сільське населення). Кожен (1.1, 2.2). 3. Застарілість механізмів обліку громадян, які Стаття 47 житло. має право на 1.3. Надання житла найбільш соціально 2.3. Можливість отримання житла за рахунок потребують покращення житлових умов, та • Державна програма будівництва соціального незахищеним верствам населення державного (громадського) житлового розподілу вільного житла. житла (1.1, 1.3, 2.1). безоплатно / за доступну для них плату. фонду. • Місцеві програми будівництва соціального 4. Гостра нестача житла державного 2.4. Доступ до місцевих пільгових / (громадського) житлового фонду, яке може 1.4. Неможливість позбавити житла, інакше житла (1.1, 1.3, 2.4). мотиваційних програм забезпечення бути здане в найм (оренду). як на підставі закону та за рішенням суду. • Державна соціальна допомога на благоустрій житлом. житла (для найбільш соціально незахищених 5. Відсутність довгострокової стратегії щодо груп) (1.3). розвитку державних житлових програм. 1. Необґрунтованість та нереалістичність • Встановлення державою рівня прожиткового діючої системи соціальних стандартів та мінімуму (1.1, 1.2, 1.3, 1.4). нормативів. 1.1. Державна соціальна допомога у разі безробіття. • Встановлення державою мінімальної 2. Відсутність єдиної системи критеріїв для 2.1. Державна допомога у пошуку підходящої надання громадянам права на пільги та Кожен має право на 1.2. Державна соціальна та матеріальна роботи та працевлаштуванні. заробітної плати (1.1, 1.2). достатній життєвий соціальні виплати за рахунок держави. допомога малозабезпеченим сім’ям та • Встановлення державою мінімальної пенсії рівень для себе сім’ям з дітьми. 2.2. Можливість підвищення кваліфікації / 3. Несфокусованість системи пільг та перекваліфікації за рахунок держави. (1.4). Стаття 48 і своєї сім’ї, що соціальних виплат на завданні соціального включає достатнє 1.3. Державна соціальна допомога при • Державні програми зайнятості (1.1, 2.1, захисту найбільш соціально вразливих груп народженні та на догляд за дитиною. 2.3. Доступ до державних програм підтримки харчування, одяг, малого підприємництва. 2.2, 2.3). населення. житло. 1.4. Пенсії та соціальна допомога у разі повної / • Державні програми щодо дітей, сім’ї та 4. Несистемність бюджетного фінансування часткової втрати працездатності, у старості 2.4. Доступ до державних житлових програм. молоді (1.2, 1.3). передбачених чинним законодавством пільг та в інших випадках, передбачених законом. • Державні житлові програми (2.4, див. та соціальних виплат. коментар до ст. 47). 5. Неефективність діючої державної системи пенсійного страхування. Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні: реальний стан та перспективи реформування
  • 18. 1. Неефективність існуючої системи медичної • Сприяння розвитку мережі лікувальних / допомоги та медичного обслуговування. 1.1. Ефективне і доступне для всіх громадян медичне обслуговування. медичних закладів усіх форм власності 2. Невідповідність рівня медичного (1.1, 1.4, 2.1). обслуговування у державних та комунальних 1.2. Безоплатність медичної допомоги у 2.1. Право на вибір закладу / установи закладах охорони здоров'я наявним державних і комунальних закладах охорони • Державні медичні, медико-санітарні та Кожен має право на медичного обслуговування. оздоровчо-профілактичні програми потребам громадян. охорону здоров’я, здоров’я. 2.2. Доступ до державних медичних та (1.3, 2.2, 2.3). 3. Недостатність бюджетного фінансування Стаття 49 медичну допомогу 1.3. Фінансування медичних, медико-санітарних оздоровчо-профілактичних програм. та медичне • Державні програми підтримки ВІЛ- діючої мережі державних та комунальних та оздоровчо-профілактичних програм за закладів охорони здоров’я. страхування. рахунок держави. 2.3. Державна підтримка у разі захворювання інфікованих та хворих на СНІД на особливо небезпечні хвороби. (1.2, 1.3, 2.2, 2.3). 4. Застарілість, несистемність і непрозорість 1.4. Недопустимість скорочення мережі чинного законодавства у сфері охорони державних та комунальних закладів • Державні програми підтримки хворих на туберкульоз та інші особливо небезпечні здоров’я. охорони здоров’я. інфекційні хвороби (1.2, 1.3, 2.2, 2.3). 5. Відсутність державної та нерозвиненість приватної системи медичного страхування. 2.1. Право на позачерговий вступ та безоплатне • Встановлення державою рівня прожиткового 1. Домінування державних та комунальних здобуття вищої освіти в державних та мінімуму (1.1, 1.2). закладів з догляду (виховання) дітей-сиріт 1.1. Пенсії та компенсаційні виплати у разі комунальних навчальних закладах. • Створення мережі державних / комунальних та дітей, позбавлених батьківського втрати годувальника. закладів з виховання дітей-сиріт та догляду піклування, над недержавними. Утримання 2.2. Можливість соціального супроводу з боку та виховання 1.2. Повне матеріальне забезпечення за рахунок за дітьми, позбавленими батьківського 2. Висока вартість роботи державної системи державних / комунальних соціальних дітей-сиріт і дітей, держави дітей-сиріт та дітей, позбавлених піклування (1.2). утримання і виховання дітей-сиріт та дітей, Конституційні гарантії реалізації соціальних прав людини служб. батьківського піклування. 1.3. Державна • Підтримка розвитку мережі недержавних позбавлених батьківського піклування. Стаття 52 позбавлених 2.3. Право на щорічне безоплатне / на пільгових батьківського соціальна допомога усиновлювачам та закладів з догляду за дітьми, позбавленими 3. Відсутність достатніх економічних та умовах санаторно-курортне оздоровлення. піклування, прийомним сім’ям. батьківського піклування (1.2). інших стимулів для поширення практики покладається на 2.4. Право на позачергове і безоплатне прийомних і фостерних сімей. 1.4. Державна соціальна та матеріальна • Державні програми підтримки державу. отримання житла. допомога випускникам шкіл- та будинків- усиновлювачів, прийомних і фостерних сімей 4. Недостатність і неефективність заходів інтернатів. 2.5. Право на першочергове працевлаштування (1.2, 1.3). держави щодо соціальної адаптації після завершення навчання / здобуття (реабілітації) дітей-сиріт та дітей, • Загальнообов’язкове державне соціальне вищої освіти. позбавлених батьківського піклування. страхування (1.1). • Сприяння розвитку мережі навчальних 1. Нерівність статусів державних / комунальних закладів усіх форм власності (1.1, 1.2, 2.1, та приватних навчальних закладів. 1.1. Доступність і безоплатність освіти в 2.2). 2. Недосконалість системи формування державних та комунальних навчальних 2.1. Право на вибір освітнього закладу та форми навчання. • Формування державного замовлення на державного замовлення на підготовку закладах. підготовку спеціалістів (1.1, 2.2). спеціалістів. 1.2. Розвиток усіх видів освіти та різних форм 2.2. Право на безоплатне здобуття вищої освіти Стаття 53 Кожен має право в державних та комунальних навчальних • Державна програма пільгового кредитування 3. Недієвість та фінансова незабезпеченість на освіту. навчання. для здобуття вищої освіти (1.1, 1.4, 2.3). державної програми кредитування для закладах на конкурсній основі. 1.3. Державні стипендії для учнів (вихованців) здобуття вищої освіти. та студентів. 2.3. Право на отримання пільгових кредитів для • Спеціальні квоти для вступу до вищих здобуття вищої освіти. навчальних закладів представників певних 4. Фінансова незабезпеченість та недієвість 1.4. Пільги для учнів (вихованців) та студентів. соціальних груп (у т. ч. сільського населення, пільг для учнів (вихованців) та студентів. представників національних меншин і т. д.) 5. Відсутність рівного доступу до освіти для (1.1, 1.4, 2.2). представників різних соціальних груп. 8 Чинне законодавство передбачає, що державне пенсійне страхування в Україні є загальнообов’язковим, тобто громадяни не мають можливості обирати між державним та недержавним пенсійним фондом 19 (останній може розглядатися лише як додатковий засіб накопичення пенсійних заощаджень).
  • 19. 20 Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні: реальний стан та перспективи реформування Підстави виникнення права альні блага для забезпечення собі та своїй сім’ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум. Здійснення таких заходів на соціальний захист, не залежить від розміру їх доходів чи наявності фінансуван- візначені в Конституції ня з бюджету, а має безумовний характер12. Що стосується різних форм соціального захисту та ка- України тегорій громадян, на які вони спрямовані, то вони швидше є предметом регулювання законів, аніж Конституції України. Конституція України безпосередньо передбачає лише Безпосередньо про пільги як форму соціального захисту в декілька підстав, що зумовлюють виникнення права на со- Конституції України йдеться лише у двох випадках, а саме: ціальний захист та соціальне забезпечення за соціальною про пільги вагітним жінкам і матерям як гарантію забезпечен- ознакою, а саме: повна або часткова втрата працездатності ня рівності чоловіків та жінок (1), а також про пільги учням і (1), тимчасова втрата працездатності (2), втрата годуваль- студентам у контексті гарантування права на освіту (2)13. ника (3), безробіття через незалежні від особи обставини Конституційне положення про право на соціальний за- (4), старість (5)9. хист чи забезпечення за рахунок держави “в інших випад- Єдиною гарантією соціального захисту за професійною ках, передбачених законом”, очевидно, стало основою за- ознакою, за Конституцією України, є положення про забез- конодавчого визначення інших підстав для надання пільг та печення соціального захисту громадян України, що перебу- встановлення інших соціальних гарантій щодо значно біль- вають на службі у Збройних Силах України та в інших вій- шої кількості категорій громадян, які безпосередньо не ви- ськових формуваннях, а також членів їх сімей10. Відповідно значені в Основному Законі. Крім того, в окремих випадках до закону, військовими формуваннями також вважаються на зміст цих соціальних гарантій впливають інші положення Державна прикордонна служба України, Служба безпеки Конституції України (зокрема право на освіту, гарантування України, Міністерство внутрішніх справ України, війська Ци- рівності чоловіків та жінок, встановлення особливого стату- вільної оборони України, Служба зовнішньої розвідки Украї- су військовослужбовців тощо). У той же час, нерідко запро- ни, Державна спеціальна служба транспорту тощо11. вадження таких заходів соціального захисту виходить за Аналізуючи конституційні гарантії соціального захисту рамки конституційних стандартів, оскільки на рівні законів службовців військових формувань, Конституційний Суд України значно розширено перелік категорій осіб, які мають України зазначає, що служба в органах внутрішніх справ має право на ті чи інші заходи соціального захисту. ряд специфічних властивостей, що повинно компенсува- Конкретизуючи конституційні інструменти забезпе- тись наявністю підвищених гарантій соціальної захищенос- чення соціальних та економічних прав громадян, можна ті. Таким чином, визначений законами України відповідно зробити висновок, що існуюча система пільг і соціальних до положень Конституції України комплекс організаційно- гарантій, перш за все, орієнтована на підвищення со- правових та економічних заходів, спрямованих на за- ціального захисту окремих соціальних груп, які здебіль- безпечення соціального захисту військовослужбовців та шого формуються за професійною ознакою (наприклад, працівників правоохоронних органів, зумовлений не їх не- військовослужбовці, працівники правоохоронних органів, працездатністю або відсутністю достатніх засобів для існу- судді та інші), а не на надання мінімального необхідного вання, а особливістю їх професійних обов’язків, пов’язаних соціального забезпечення найбільш соціально незахище- із ризиком для життя та здоров’я, певним обмеженням кон- ним верствам населення (наприклад, інвалідам, пенсіо- ституційних прав і свобод, у т. ч. права заробляти матері- нерам, тяжко хворим тощо)14. Вказані верстви населення 9 Конституція України (ст. 46). 10 Там само (ст. 17). 11 Закон України “Про оборону України” № 1932-XII від 06.12.1991 (ст. 12) та Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” № 2011-XII від 20.12.1991 (ст. 3 та ст. 5). 12 Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/99 (справа щодо права на пільги) від 06.07.1999, Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій та гарантій) від 17.03.2002, Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2004 (справа про соці- альний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів) від 17.03.2004 та Рішення Констітуційного Суду України № 20- рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) від 01.12.2004. 13 Конституція України (ст. 24 та ст. 53). 14 Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/99 (справа щодо права на пільги) від 06.07.1999, Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій та гарантій) від 17.03.2002, Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2004 (справа про соці- альний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів) від 17.03.2004 та Рішення Конституційного Суду України № 20- рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) від 01.12.2004.
  • 20. Конституційні гарантії реалізації соціальних прав людини 21 мають право доступу переважно до субсидій на оплату часткова компенсація вартості лікарських засобів, без- житлово-комунальних послуг та деяких інших незначних оплатне чи на пільгових умовах санаторно-курортне ліку- пільг (безкоштовний проїзд у громадському транспорті, вання тощо). Таблиця 2. Зобов’язання держави щодо соціального захисту окремих категорій громадян та cпосіб їх реалізації Обставини Категорії громадян Спосіб реалізації Військовослужбовці та члени їх сімей • Продовольче та речове забезпечення Служба у Збройних Силах України та інших Працівники Служби безпеки України та члени їх сімей • Забезпечення житлом на пільгових умовах військових формуваннях Працівники органів внутрішніх справ,та члени їх сімей • Пільги на квартплату та оплату житлово-комунальних послуг (ст. 17) • Пільги на проїзд у громадському транспорті Cлужбовці військ цивільної оборони та члени їх сімей Вагітні жінки • Допомога по вагітності та пологах • Допомога при народженні дитини Вагітність та материнство (ст. 24) • Допомога по догляду за дитиною Матері • Гарантії збереження робочого місця • Податкові пільги • Пенсії за інвалідністю • Соціальна допомога, догляд Інваліди • Безоплатне/на пільгових умовах протезування Повна втрата • Безоплатне забезпечення спеціальними технічними та іншими засобами працездатності (ст. 46) • Пільги на проїзд у громадському транспорті • Пенсії у разі втрати годувальника Особи, які отримали трудове каліцтво • Компенсаційні виплати Часткова або тимчасова Тимчасово непрацездатні особи • Страхові виплати втрата працездатності • Страхові виплати (ст. 46) Особи, що мають професійні захворювання • Компенсаційні виплати • Пенсії у разі втрати годувальника • Забезпечення житлом на пільгових умовах Діти, що втратили батьків • Повне державне забезпечення • Cоціальний супровід Втрата годувальника • Безоплатне оздоровлення (ст. 46) • Пенсії у разі втрати годувальника Батьки, що втратили повнолітніх дітей • Компенсаційні виплати • Пенсії у разі втрати годувальника Діти, які народились після смерті батька • Безоплатне оздоровлення • Допомога у разi безробіття Безробіття через • Cприяння у працевлаштуванні незалежні від особи Безробітні громадяни обставини (ст. 46) • Підвищення кваліфікації або перекваліфікація • Допомога на започаткування підприємницької діяльності • Пенсії за віком Старість (ст. 46) Громадяни похилого віку • Пільги на проїзд у громадському транспорті • Cоціальні послуги • Соціальні виплати Малозабезпечені громадяни • Cоціальне житло Недостатній життєвий • Житлові субсидії рівень (ст. 48) • Соціальні виплати Малозабезпечені сім’ї • Cоціальне житло • Житлові субсидії Діти-сироти • Пенсії у разі втрати годувальника Сирітство та відсутність • Забезпечення житлом на пільгових умовах батьківського піклування • Повне державне забезпечення (ст. 52) Діти, позбавлені батьківського піклування • Cоціальний супровід • Безоплатне оздоровлення Учні (вихованці) серед