Your SlideShare is downloading. ×
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Система соцзахисту та соцреформування в Україні
Upcoming SlideShare
Loading in...5
×

Thanks for flagging this SlideShare!

Oops! An error has occurred.

×
Saving this for later? Get the SlideShare app to save on your phone or tablet. Read anywhere, anytime – even offline.
Text the download link to your phone
Standard text messaging rates apply

Система соцзахисту та соцреформування в Україні

6,838

Published on

0 Comments
0 Likes
Statistics
Notes
  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

No Downloads
Views
Total Views
6,838
On Slideshare
0
From Embeds
0
Number of Embeds
0
Actions
Shares
0
Downloads
92
Comments
0
Likes
0
Embeds 0
No embeds

Report content
Flagged as inappropriate Flag as inappropriate
Flag as inappropriate

Select your reason for flagging this presentation as inappropriate.

Cancel
No notes for slide

Transcript

  • 1. Центр громадської експертизи Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні: реальний стан та перспективи реформування Підготовка та публікація цього аналітичного звіту стала можливою завдяки фінансовій підтримці Програми “Верховенство права” Міжнародного фонду “Відродження”. м. Київ, 2009 рік
  • 2. Сімнадцять фактів про діючу в Україні систему соціального захисту та соціального забезпечення 1. Державну політику у сфері соціального захисту та соціального забезпечення визначають близько 30 законодавчих актів, серед яких провідне місце належить законам України, указам Президента та постановам Кабінету Мінiстрів України. 2. Різноманітні пільги, соціальні виплати та соціальні послуги в Україні безпосередньо передбачені у 58 законах та більше ніж 120 підзаконних нормативно-правових актах. 3. Згідно з чинним законодавством, в Україні нараховується близько 120 категорій пільговиків, з яких лише 45 категорій мають право на пільги за соціальною ознакою, а 57 – за професійною. 4. За оцінками різних експертів, загальна вартість задекларованих у чинному законодавствi пільг складає від 3,8 до 5,8 млрд. дол. США на рік, проте реально фінансується лише незначна їх частина. 5. В Україні налічується понад 130 категорій одержувачів різних видів соціальних виплат, з яких лише 70 отримують виплати за соціальною ознакою, та близько 50 – за професійною. 6. Усі пільгові, в т. ч. соціально незахищені, категорії громадян мають право на більш як 120 видів пільг, а також понад 60 видів соціальних і компенсаційних виплат. 7. Загальна чисельність громадян України, які мають право на використання тих або інших видів пільг, встановлених чинним законодавством, становить близько 15 млн. громадян. 8. Державні цільові позабюджетні фонди щороку обслуговують майже 14,5 млн. працездатних осіб і 14 млн. пенсіонерів, 320 тис. потерпілих на виробництві осіб та від 500 до 600 тис. безробітних громадян. 9. Серед соціально незахищених категорій найбільшою за обсягом видатків є пенсіонери: 2008 року видатки на фінансування різних заходів соціального захисту цієї категорії склали 42,65 млрд. грн., або 58% усіх видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення. 10. “Соціальний захист та соціальне забезпечення” – найбільша видаткова стаття зведеного бюджету України, обсяг якої перевищує навіть видатки на охорону здоров’я, освіту та економічну діяльність. 11. У 2008 році видатки за статтею “Cоціальний захист та соціальне забезпечення” становили майже 74 млрд. грн., або 24% усіх видатків зведеного бюджету України, що склало 7,8% ВВП. 12. Реальний обсяг видатків на сферу соціального захисту та соціального забезпечення щонайменше у 2,5–3 рази перевищує ту суму, що проходить у зведеному бюджеті України за видатковою статтею “Соціальний захист та соціальне забезпечення”. 13. В Україні серед заходів соціального захисту переважають грошові трансферти населенню (cоціальні та компенсаційні виплати): 2008 року видатки на їх фінансування склали 47 млрд. грн. 14. Починаючи з 2006 року, в Україні стрімко зростають натуральні трансферти населенню (перш за все, за рахунок збільшення кількості пільговиків): видатки на їх фінансування зросли з 5 млрд. грн. у 2005 році до 25 млрд. грн. у 2008 році. 15. Видатки на фінансування зобов’язань у межах загальнообов’язкового соціального страхування за рахунок державних цільових позабюджетних фондів постійно зростають: 2008 року вони склали майже 164 млрд. грн., або 17% ВВП. 16. Соціальні видатки зведеного бюджету та видатки державних цільових позабюджетних фондів 2008 року разом склали 276 млрд. грн., або 29% ВВП. Серед розвинених країн свiту за цим показником Україну випереджають тільки Швеція та Франція. 17. В розрахунку на одну особу соціальні видатки в Україні є одними з найнижчих у світi: 2005 року вони складали 1677 дол. США на рік. У зазначений період нижчими були тільки відповідні показники у Кореї та Мексиці.
  • 3. Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні. Реальний стан та перспективи реформування. – К.: Центр громадської експертизи, 2009. – 104 с. – Бібліографія: с. 104. Підготовлено в межах проекту “Новий погляд на систему соціальних прав і соціальних гарантій громадян України”. Консалтингове об’єднання “Центр громадської експертизи” Керівник проекту: Любомир Чорній Група експертів: Ольга Романюк, к. н. держ. упр. (експерт з державних фінансів); Любомир Чорній (експерт із конституційного права та соціальної політики); Кирило Рубановський (експерт з міжнародного публічного права та правової політики); Віталій Попович (експерт із соціального блоку законодавства) Науковий редактор: Любомир Чорній Коректори: Оксана Липай, Олена Заславська Дизайн і верстка: Остап Стасюк Поліграфічні роботи: СПД ФО Юрій Мошинський, м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл. Наклад 1000 примірників, замовлення № 35/2009. Видання містить аналітичний звіт, підготовлений за результатами комплексного дослідження, яке проводив Центр громадської експертизи. В межах дослідження фахівці Центру громадської експертизи зосередилися на питаннях, що стосуються як законодавчого регулювання, так і фінансового підґрунтя системи соціального захисту та соціального забезпечення, яка діє сьогодні в Україні. Зусиллями фахівців Центру громадської експертизи було проведено аудит системи діючих пільг, соціальних виплат та соціальних послуг, які фінансуються за рахунок державного бюджету та державних цільових позабюджетних фондів. Також було здійснено спробу оцінити джерела та загальний обсяг видатків, які спрямовуються в Україні на фінансування системи соціального захисту і соціального забезпечення, та порівняти їх з аналогічними показниками інших країн світу. Запропонований звіт покликаний підняти на якісно новий рівень суспільну дискусію щодо проблем функціонування і фінансування діючої системи соціального захисту та забезпечення в Україні, а також необхідності її послідовного і системного реформування. Це видання адресоване експертам у сфері соціальної політики, державного управління, державних фінансів, бюджетної політики, а також державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування, науковцям та консультантам у сферах соціальної та правової політики. Підготовку та публікацію даного аналітичного звіту було здійснено завдяки фінансовій підтримці Програми “Верховенство права” Міжнародного фонду “Відродження”. Думки, висновки та рекомендації, висловлені в аналітичному звіті, відображають виключно точку зору Консалтингового об’єднання “Центр громадської експертизи”та не обов'язково співпадають з позицією Програми “Верховенство права” і Міжнародного фонду “Відродження”. Відтворення повного тексту дослідження у будь-якій формі можливе лише з письмової згоди Центру громадської експертизи. При відтворенні окремої частини дослідження чи його цитуванні посилання на видання та Центр громадської експертизи є обов’язковим. © Центр громадської експертизи, м. Київ, 2009 рік
  • 4. Зміст Передмова .................................................................................................................................... 6 Міжнародні правові гарантії та зобов’язання України щодо реалізації соціальних прав людини .............................................................................................................. 8 Міжнародно-правові гарантії щодо реалізації соціальних прав людини ....................................................... 10 Міжнародно-правові зобов’язання України, пов’язані з її інтеграцією до Європейського Союзу ................ 11 Конституційні гарантії реалізації соціальних прав людини ............................................................................. 16 Соціальні права та соціальні гарантії, закріплені в Конституції України ........................................................ 16 Підстави виникнення права на соціальний захист, визначені в Конституції України .................................... 20 Державна політика у сфері соціального захисту та соціального забезпечення ...........................22 Суб’єкти формування державної політики ...................................................................................................... 22 Основні етапи формування державної політики ............................................................................................. 22 Мета прийняття актів, що визначають державну політику ............................................................................. 23 Основні напрями регулювання актів, що визначають державну політику ..................................................... 23 Cистема та змістове наповнення актів, що визначають державну політику .................................................. 23 Взаємозв’язки між актами, що визначають державну політику ..................................................................... 24 Дія актів, що визначають державну політику, за колом осіб .......................................................................... 24 Дія актів, що визначають державну політику, в часі ....................................................................................... 25 Законодавство у сфері соціального захисту та соціального забезпечення .....................................29 Хронологія розвитку законодавства у сфері соціального захисту та соціального забезпечення ................ 30 Cистема пільг, соціальних виплат та соціальних послуг ...................................................................................40 Цільові групи основних заходів соціального захисту...................................................................................... 41 Особливості діючої системи соціальних послуг .............................................................................................. 73 Особливості фінансування видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення .......... 78 Бюджетне фінансування сфери соціального захисту та соціального забезпечення .................................... 78 Фінансування основних категорій, які мають право на соціальний захист ................................................... 82 Фінансування основних видів та форм соціального захисту ......................................................................... 83 Фінансування сфери соціального захисту та соціального забезпечення за рахунок цільових позабюджетних фондів ..................................................................................................................................... 86 Основні проблеми фінансування сфери соціального захисту та соціального забезпечення в Україні ....... 90 Основні причини неефективності фінансування сфери соціального захисту та соціального забезпечення в Україні....................................................................................................................................... 92 Загальні висновки ............................................................................................................................................................................98 Рекомендації та пропозиції....................................................................................................................................................102
  • 5. 6 Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні: реальний стан та перспективи реформування Передмова Прийнята 28 червня 1998 року Конституція України стандартів, оскільки на рівні законів України перелік ка- проголосила нашу державу соціальною1. Це, перш за все, тегорій одержувачів різних заходів соціального захисту означає наявність державного пріоритету щодо забезпе- значно розширено. Це призводить до розмивання соці- чення соціальних та економічних прав громадян. Однак альної функції держави та втрати адресності соціального існуюча економічна ситуація в Україні, незбалансованість захисту, передумови для якої закладено на рівні Консти- і нерозвиненість діючої системи соціального захисту та туції України. соціального забезпечення не дозволяють перетворити Однак засади системи соціального захисту та соціаль- цю декларацію на реальність. ного забезпечення випливають не лише із законодавчих Непрозора система пільг та соціальних виплат і актів України, а й із її міжнародно-правових зобов’язань. далі домінує у сфері соціального захисту та соціально- Україна є учасником ряду основоположних міжнародних го забезпечення. А замість реального соціального об- договорів у сфері соціальних прав людини. В цьому ас- слуговування населення утримується громіздка мережа пекті серйозними проблемами залишаються реалізація державних і комунальних закладів соціального захисту норм міжнародного права у національному законодавстві та соціальних служб. Водночас, поряд із підтримкою най- та застосування положень ратифікованих міжнародно- більш соціально вразливих груп, система соціального правових актів як норм прямої дії. Проте саме від вирішен- захисту та соціального забезпечення передбачає значну ня цих проблем і залежить повний перехід України до єв- кількість пільг та соціальних гарантій за професійною ропейської моделі розвитку системи соціального захисту ознакою. Часто такі заходи соціального захисту та со- та соціального забезпечення. ціального забезпечення представників окремих профе- Попри певну непослідовність, помітне прагнення сій абсолютно невиправдані, адже працевлаштування в держави вдосконалити діючу систему соціального захис- окремій галузі повинне стимулюватися не через надання ту та соціального забезпечення, яка включала б як окре- певних пільг, а шляхом підвищення заробітної плати пра- мі заходи, спрямовані на соціальне забезпечення певних цівників, як це відбувається у розвинених країнах. соціальних груп, так і систему соціальних послуг, доступ- Істотною ознакою чинного законодавства у сфері них для різних соціально вразливих категорій населення. соціального захисту та соціального забезпечення є його Адже економічна обґрунтованість та ефективність сис- несистемність та непослідовність. Так, у відповідних за- теми соціального захисту і соціального забезпечення, її конодавчих актах простежується вплив принципово від- орієнтація на потреби найбільш соціально вразливих ка- мінних концепцій і підходів, серед яких визначальними тегорій громадян входить до загальновизнаних стандар- є радянська модель (домінування пільг та соціальних тів соціально орієнтованої держави, а рівень доступності виплат, які часто підміняють належний рівень заробіт- соціальних послуг для громадян є одним із показників ної плати та матеріального забезпечення) і європейська визначення якості життя у конкретно взятій країні. модель (домінування соціальних послуг та соціальної За ефективної системи соціального захисту та со- роботи, спрямованих на підтримку найбільш соціально ціального забезпечення уряд точно оцінює економічне вразливих категорій та осіб, що опинилися у складних становище й потреби своїх громадян і розподіляє наяв- життєвих обставинах). Прикметно, що навіть після при- ні бюджетні кошти та інші ресурси, щоб задовольнити йняття 19 червня 2003 року Закону України “Про соці- ці потреби у найкращий спосіб. У такому разі, згідно з альні послуги”, який фактично задекларував перехід до міжнародними стандартами, головним завданням сис- європейської моделі, законодавці ще неодноразово по- теми соціального захисту та соціального забезпечення верталися до традиційних для радянських часів методів для країн із перехідною економікою, до яких належить і і підходів, встановлюючи нові види пільг та соціальних Україна, повинно бути пом’якшення негативного впливу виплат. факторів, що виникають під час здійснення соціальних Запровадження пільг, соціальних та компенсаційних та економічних реформ, на найбільш соціально незахи- виплат у ряді випадків виходить за рамки конституційних щені категорії населення. 1 Конституція України від 28 червня 1996 року (ст. 1).
  • 6. Передмова 7 З урахуванням такого пріоритету функціонування 7) аналіз фінансування основних категорій пільговиків системи соціального захисту та соціального забезпечен- та одержувачів різних видів соціального захисту у ня, в межах даного дослідження було зроблено спробу: 2002–2008 роках; по-перше, класифікувати передбачені чинним законо- 8) порівняння видатків на сферу соціального захисту та давством України види та форми соціального захисту, а соціального забезпечення в Україні з відповідними також показати, на які з них мають право різні категорії видатками країн-членів ОЕСР (у т. ч. в розрахунку на громадян; по-друге, з’ясувати, як розподіляється фінансу- одну особу); вання, передбачене у державному та місцевих бюджетах, 9) виявлення основних проблем функціонування та фі- а також у державних позабюджетних цільових фондах, на нансування сфери соціального захисту та соціально- задоволення потреб зазначених категорій громадян. го забезпечення в Україні. Таким чином, основними завданнями дослідження, яке пропонується вашій увазі, стали: З огляду на непрозорість тa несистемність чинного 1) дослідження міжнародних правових гарантій і законодавства у сфері соціального захисту та соціаль- зобов’язань України щодо реалізації соціальних прав ного забезпечення, в межах даного дослідження не- людини; можливо гарантувати повне охоплення всіх видів і форм 2) аналіз змісту закріплених у Конституції України га- соціального захисту, які сьогодні передбачені чинним рантій соціальних прав людини; законодавством України. Також не можна стверджувати, 3) дослідження принципів і підходів, які були викорис- що виявлено всі категорії пільговиків та одержувачів різ- тані під час формування чинного законодавства у номанітних соціальних виплат і соціальних послуг. Однак сфері соціального захисту та соціального забезпе- група консультантів, яка працювала над дослідженням, чення у різний час; намагалася максимально широко і комплексно підійти 4) аудит комплексу передбачених чинним законодав- до поставленого завдання – вивчити основні характерис- ством пільг, соціальних виплат і соціальних послуг у тики, особливості та недоліки функціонування діючої в розрізі основних категорій пільговиків і одержувачів Україні системи соціального захисту та соціального за- різних видів соціального захисту; безпечення, а також підготувати загальні рекомендації 5) аналіз окремих показників фінансування сфери со- щодо можливих напрямів її вдосконалення. ціального захисту та соціального забезпечення за Як сподіваються консультанти, результати проведе- рахунок державного і місцевих бюджетів, а також ного дослідження повинні підняти на якісно новий рівень державних цільових позабюджетних фондів впро- суспільну дискусію щодо проблем діючої в Україні сис- довж 2002–2008 років; теми соціального захисту та соціального забезпечення, 6) розрахунок реальних сум видатків на сферу соціаль- а також необхідності її якнайшвидшого реформування, ного захисту та соціального забезпечення у 2003– оскільки в сьогоднішньому вигляді ця система – непо- 2008 роках за методологією ОЕСР2; сильний тягар для нашої держави. 2 Організація економічного співробітництва і розвитку.
  • 7. 8 Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні: реальний стан та перспективи реформування Міжнародні правові гарантії та зобов’язання України щодо реалізації соціальних прав людини При розгляді питання про міжнародні зобов’язання Проте практика надання згоди на обов’язковість між- України доречно виходити принаймні з декількох ключо- народних договорів в Україні недостатньо системна та послі- вих позицій: довна. Наша держава, безумовно, визнає базові універсальні 1) міжнародні договори, згода на обов’язковість яких міжнародні акти щодо прав людини, в т. ч. і щодо соціальних надана Верховною Радою України, є частиною націо- прав. Однак ці документи, здебільшого, є рамковими і перед- нального законодавства України1; бачають досить гнучкі соціальні стандарти, орієнтовані на 2) Україна є одним із засновників та членом Організа- держави з різним рівнем соціального та економічного роз- ції Об’єднаних Націй (а відтак є учасником більшості витку. Натомість Україна вибірково підходить до надання міжнародних договорів, які приймалися в рамках цієї згоди на обов’язковість інших міжнародних договорів, що організації); передбачають більш високі соціальні стандарти у порівнянні 3) Україна є правонаступником УРСР (і таким чином під- з фундаментальними актами міжнародного права. тверджує свої зобов’язання за міжнародними дого- Окремою серйозною проблемою є реалізація міжнарод- ворами, укладеними до проголошення незалежності но-правових гарантій і зобов’язань України в національному України2); законодавстві. У переважній більшості випадків закони з 4) Україна є правонаступником прав і обов’язків за між- питань ратифікації міжнародних договорів приймаються без народними договорами СРСР (у разі, якщо вони не одночасного прийняття нових або внесення змін до чинних суперечать Конституції України та її інтересам3); законів України, що випливають з цих договорів. Не є поши- 5) Україна є членом Ради Європи (а відтак – учасником реною і практика ухвалення комплексу державних заходів значної частини міжнародних договорів, які були при- щодо виконання міжнародних договорів у сфері реалізації йняті в рамках цієї організації); соціальних прав. Держава також не здійснює постійного 6) Україна проголосила своєю основною зовнішньопо- системного моніторингу виконання взятих нею міжнародно- літичною ціллю інтеграцію в європейські та євроат- правових зобов’язань у соціальній сфері. Нижче подано пе- лантичні структури5 (і таким чином орієнтована на релік та коротку характеристику сфери регулювання основ- гармонізацію своїх політичної, економічної, правової них міжнародних правових договорів щодо соціальної прав та соціальної систем відповідно до вимог і стандартів людини, участь у яких бере Україна (див. Таблицю 1). Європейського Союзу, ОБСЄ та НАТО). Інтеграція України у міжнародні соціально-правові про- цеси триває. На парламентському рівні ініційовано розгляд Відповідно до Закону України “Про міжнародні договори питання про ратифікацію Україною Європейського кодексу України”, що узгоджується з Віденською конвенцією про пра- соціального забезпечення, Конвенції МОП “Про мінімальні во міжнародних договорів6, згода Верховної Ради України на норми соціального забезпечення” № 102 від 04.06.1952 та обов'язковість для України міжнародного договору може на- Конвенції МОП “Про основні цілі та норми соціальної політи- даватися шляхом ратифікації, прийняття договору або при- ки” № 117 від 06.06.1962 . Також 2008 року Україна підписала єднання до договору через прийняття відповідного закону7. Конвенцію ООН “Про права інвалідів” (прийнята 13.12.2006). 1 Конституція України від 28 червня 1996 року (ст. 9). 2 Закон України “Про правонаступництво України” №1543-ХІІ від 12.09.1991 (ст. 6). 3 Там само (ст. 7). 4 Україна стала членом Ради Європи 9 лютого 1995 року. 5 Послання Президента України до Верховної Ради України “Десять кроків назустріч людям” (2005 рік). 6 Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року, ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2077-XI від 14.04,1986. 7 Закон України “Про міжнародні договори України” № 1906-IV від 29.06.2004 (cт.ст.2, 8, 9, 13). 8 Постанова Верховної Ради України “Про Рекомендації парламентських слухань “Соціальне страхування та соціальне забезпечення в Україні: сучас- ний стан, проблеми та перспективи розвитку” № 2679-IV від 21.06.2005.
  • 8. Міжнародні правові гарантії та зобов’язання України щодо реалізації соціальних прав людини 9 Таблиця 1. Основні міжнароді договори України щодо соціальних прав людини № Назва міжнародного договору Сфера регулювання Дата Дата приєднання/ прийняття ратифікації9 І. Міжнародні договори в рамках Організації Об'єднаних Націй 1. Загальна декларація про права людини Закріплення загальних прав людини в громадянсько-політичній, 10.12.1948 – соціально-економічній та культурній сферах 2. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні Визначення змісту основних економічних, соціальних та культурних 16.12.1966 19.10.1973 права прав людини 3. Декларація про право та обов'язок окремих осіб, Встановлення основних принципів взаємовідносин між людиною, 09.12.1998 – груп і органів суспільства заохочувати та захищати державою, публічними та суспільними інституціями у сфері захисту загальновизнані права людини та основні свободи прав людини 4. Конвенція про права дитини Встановлення концептуальних засад визначення правового статусу 20.11.1989 27.02.1991 дитини (в т.ч. неповнолітніх осіб віком до 18 років) 5. Декларація про права інвалідів Встановлення концептуальних засад визначення особливостей 09.12.1975 – правового та соціального статусу інвалідів 6. Декларація про права розумово відсталих осіб Встановлення концептуальних засад визначення особливостей 20.12.1971 – правового та соціального статусу розумово відсталих осіб 7. Декларація соціального прогресу і розвитку Встановлення базових пріоритетів та цінностей розвитку суспільства 11.12.1969 – 8. Резолюція 48/96 Генеральної Асамблеї ООН “Стандартні Встановлення загальних стандартів щодо адаптації зовнішнього 20.12.1993 Х правила забезпечення рівних можливостей для середовища до потреб інвалідів інвалідів” ІІ. Міжнародні договори в рамках Міжнародної організації праці (МОП) 9. Конвенція про рівне ставлення й рівні можливості Скасування дискрімінації жінок та працівників, які мають дітей, у 03.06.1981 22.10.1999 для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними сфері праці обов'язками № 156 10. Конвенція про встановлення мінімальної заробітної Визначення загальних принципів щодо встановлення мінімальної 03.06. 1970 19.10.2005 плати з особливим урахуванням країн, що розвиваються, заробітної плати з огляду на економічну спроможність держави № 131 11. Конвенція про професійну реабілітацію та зайнятість Визначення загальних принципів й основних пріоритетів у сфері 20.06.1983 06.03.2003 інвалідів № 159 професійної реабілітації та зайнятості інвалідів ІІІ. Міжнародні договори в рамках Ради Європи та Європейського Союзу 12. Європейська соціальна хартія (переглянута) Встановлення загальних стандартів у сфері соціальних та 03.05.1996 14.09.2006 економічних прав 13. Європейська конвенція про здійснення прав дітей Встановлення загальних стандартів у сфері реалізації прав дітей 25.01.1996 03.08.2006 IV. Двосторонні акти в рамках партнерства Україна – Єропейський Союз 14. Угода про партнерство і співробітництво між Україною Визначення основних напрямів, сфер та принципів співробітництва і 14.06.1994 10.11.1994 і Європейським Співтовариствам та її державами- взаємодії України, ЄС та країн-членів ЄС членами V. Міжнародні договори в рамках Співдружності Незалежних Держав 15. Угода про взаємне визнання пільг і гарантій для Визначення загальних підходів до встановлення та взаємовизнання 16.04.1994 26.04.1996 учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, пільг учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників учасників бойових дій на території інших держав, сімей бойових дій у складі збройних сил Союзу РСР на території загиблих військовослужбовців ` Афганістану та інших держав, а також сімей військослужбовців збройних сил колишнього Союзу РСР 16. Угода про соціальні та правові гарантії Визначення загальних підходів до встановлення соціальних та 14.02.1992 14.02.1992 військовослужбовців, осіб, звільнених з військової правових гарантій військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей служби, та членів їхніх сімей 17. Протокол до Угоди між державами-учасницями СНД про Соціальні та правові гарантії для військовослужбовців, осіб, 25.01.2000 07.06.2001 соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей VI. Двосторонні договори України з іншими державами 18. Угода між Україною і Королівством Іспанія про соціальне Визначення взаємних гарантій щодо соціального забезпечення 07.10.1996 17.12.1997 забезпечення громадян громадян обох держав 19. Договір між Урядом України і Урядом Естонської Визначення взаємних гарантій щодо реалізації соціальних прав 20.02.1997 04.11.1997 Республіки про співробітництво в галузі соціального громадян обох держав забезпечення 20. Договір між Україною і Латвійською Республікою про Визначення взаємних гарантій щодо соціального забезпечення 26.02.1998 19.03.1999 співробітництво в галузі соціального забезпечення громадян обох держав 21. Договір між Україною та Литовською Республікою про Визначення взаємних гарантій щодо соціального забезпечення 23.04.2001 10.01.2002 соціальне забезпечення громадян обох держав 22. Договір між Україною та Словацькою Республікою про Визначення взаємних гарантій щодо соціального забезпечення 05.12.2000 20.09.2001 соціальне забезпечення громадян обох держав 23. Договір між Україною та Республікою Болгарія про Визначення взаємних гарантій щодо соціального забезпечення 04.09.2001 22.11.2002 соціальне забезпечення громадян обох держав 24. Договір між Україною та Чеською Республікою про Визначення взаємних гарантій щодо соціального забезпечення 04.07.2001 22.11.2002 соціальне забезпечення громадях обох держав 9 Декларації Організації Об’єднаних Націй не потребують ратифікації.
  • 9. 10 Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні: реальний стан та перспективи реформування Міжнародно-правові гарантії інвалідам орієнтування, освіти та професійної підго- товки, коли це можливо, у межах загальних програм щодо реалізації соціальних або, коли це видається неможливим, у державних чи прав людини приватних спеціалізованих закладах, а також сприя- ти їхньому доступові до роботи, надавати допомогу Будучи учасником ряду міжнародних договорів, в усуненні перешкод для спілкування і пересування; Україна акцептувала і визнала за своїми громадянами, 6) право сім’ї на соціальний, правовий та економічний а також іноземними громадянами та апатридами, що на захист, обумовлене обов’язком держав щодо надан- законних підставах перебувають на її території, комплекс ня соціальної допомоги та допомоги сім’ям із дітьми, основних соціальних прав. Гарантування нашою держа- в т. ч. надання сім’ям житла, допомоги щойно одру- вою цих прав, які для міжнародного співтовариства є женим та інших відповідних засобів; загальновизнаними, одночасно породжує зобов’язання 7) право дітей та підлітків на соціальний, правовий та України як перед кожним індивідуумом, так і перед між- економічний захист, що включає забезпечення ді- народною спільнотою. тям і підліткам, з урахуванням прав і обов’язків їх- Таким чином, участь України у перелічених вище ніх батьків, догляду, допомоги, освіти та підготовки, міжнародних договорах зобов’язує нашу державу до яких вони потребують, зокрема шляхом створення встановлення законодавчих гарантій та запровадження або забезпечення функціонування закладів і служб, механізмів реалізації основних соціальних прав людини, а також надання захисту та спеціальної допомоги з серед яких: боку держави дітям і підліткам, які тимчасово або 1) право на соціальне забезпечення та на здійснення постійно позбавлені допомоги з боку їхніх сімей; необхідних для підтримання гідності і вільного роз- 8) право осіб похилого віку на соціальний захист, зокре- витку особи прав у економічній, соціальній і куль- ма надання особам похилого віку можливості якомога турній сферах за допомогою національних зусиль довше залишатися повноцінними членами суспіль- та міжнародного співробітництва у відповідності зі ства, вільно обирати спосіб життя і незалежно жити у структурою і ресурсами кожної держави10; знайомому для них оточенні так довго, як вони заба- 2) право на достатній життєвий рівень, тобто такий жит- жають і зможуть (зокрема через забезпечення житла, тєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний пристосованого до їхніх потреб і стану здоров’я), в т. догляд та необхідне соціальне обслуговування, який ч. гарантії для осіб похилого віку, які проживають у є необхідним для підтримання свого здоров’я і до- будинках для престарілих, надання належної допомо- бробуту та своєї сім’ї11; ги з повагою до їх особистого життя та забезпечення 3) право на соціальне забезпечення, що поширюється їх участі у прийнятті рішень щодо умов їхнього життя; на випадки безробіття, хвороби, інвалідності, вді- 9) право на захист від бідності та соціального від- вства, старості та інші випадки втрати засобів до іс- чуження, тобто надання соціально незахищеним нування через незалежні від особи обставини12; особам ефективного доступу до роботи, житла, 4) право на користування послугами соціальних служб, професійної підготовки, освіти, культури, а також що розкривається через зобов’язання сприяти функ- соціальної та медичної допомоги13. ціонуванню соціальних служб або створювати такі служби, заохочувати окремих осіб та добровільні Слід зазначити, що Україна не визнала обов’язковими або інші організації до участі у створенні та функціо- для себе норми Європейської соціальної хартії (перегля- нуванні соціальних служб; нутої) щодо права на соціальне забезпечення та права на 5) право інвалідів на самостійність, соціальну інте- соціальну допомогу. Вказані права Верховна Рада Украї- грацію та участь у житті суспільства, підкріплене ни визнала цілями, до здійснення яких Україна прагнути- зобов’язаннями вживати заходів для забезпечення ме всіма відповідними засобами14. 10 Загальна декларація про права людини (ст.22) та Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (ст. 9). 11 Там само (ст. 25) та (ст.11). 12 Загальна декларація про права людини (ст. 25). 13 Європейська соціальна хартія (переглянута) (ст.ст.14-17, 23, 30). 14 Закон України “Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)” № 137-V від 14.08.2006.
  • 10. Міжнародні правові гарантії та зобов’язання України щодо реалізації соціальних прав людини 11 Міжнародно-правові 11 грудня 1999 року Рада Європи схвалила Спільну стратегію Європейського Союзу щодо України17. В даному зобов’язання України, документі зміцнення співпраці між Європейським Союзом пов’язані з її інтеграцією та Україною розглядається в контексті розширення Співто- вариства, зокрема встановлюються такі пріоритети: до Європейського Союзу Виконання Україною взятих на себе зобов’язань та приведення свого Однією із цілей на шляху європейської інтеграції Укра- законодавства у відповідність до норм і стандартів Ради Європи (п. 12). їни, одночасно із загальною демократизацією та забезпе- Зближення існуючого і Заохочення та підтримка Співтовариством ченням прав людини і верховенства права, є лібералізація майбутнього законодавства все більшого зближення законодавства України із законодавством та реформування соціально-економічної системи. України із законодавством Європейського Європейського Союзу Союзу (п. 20 та п. 52). В Угоді про партнерство і співробітництво між Укра- Сприяння Співтовариства у розвитку прозорої їною і Європейським Співтовариством та її державами- та стабільної правової, нормативної та інституційної бази в Україні (п. 52). членами визначені основні пріоритети, які можуть спри- Створення Україною цілеспрямованої системи яти зміцненню їх економічних зв’язків, зокрема: соціального забезпечення для врахування 1. Зближення існуючого і майбутнього законодавства соціальних аспектів переходу до ринкової економіки (п. 21). України із законодавством Співтовариства, в т. ч. у Співробітництво України та Європейського Союзу Підтримка Співтовариством розвитку системи таких галузях, як охорона праці, охорона здоров’я та в галузі соціального захисту охорони здоров’я (п. 52). життя людей тощо. Підтримка Співтовариством розвитку системи соціальної допомоги та пенсійного 2. Співробітництво в галузі соціального захисту (осо- забезпечення (п. 53). бливо щодо здійснення реформ у системі соціально- го захисту в Україні). Європейський Парламент у своїй резолюції щодо зга- 3. Координації соціального забезпечення України з ЄС даної Спільної стратегії Європейського Союзу визнає пріо- та країнами-членами, зокрема щодо громадян, які на ритетним для України реформування внутрішніх структур законних підставах перебувають на території України так, щоб якомога швидше були створені інституційна та чи країн-членів Співтовариства. законодавча системи, які забезпечили б сприяння еконо- мічному розвиткові (п. 9), та підвищення ролі верховен- Водночас у Плані дій “Україна – Європейський Союз”, ства права (п. 40)18. схваленому в лютому 2005 року, передбачається посилен- На реалізацію цих пріоритетів була розроблена ня діалогу та співробітництва з соціальних питань забез- Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу, печення наближення стандартів України до стандартів та затверджена Указом Президента України № 615/98 від практики Європейського Союзу у сфері зайнятості та со- 11.06.1998. Так, у Стратегії відзначається, що адаптація ціальної політики. Зокрема планується розпочати діалог з соціальної політики України полягає у реформуванні сис- питань соціальної політики для аналізу та оцінки ситуації тем соціального страхування, охорони праці і охорони (1), визначити основні проблемні питання і шляхи набли- здоров’я, пенсійного забезпечення, політики зайнятості ження політики та практики, що існує в Україні, до стан- та інших галузей соціальної політики відповідно до стан- дартів Співтовариства (2), а також здійснювати моніторинг дартів Європейського Союзу, а також поступовому досяг- відповідних законодавчих і політичних змін (3). Також у ненні загальноєвропейського рівня соціального забезпе- Плані дій наголошується на необхідності запровадження чення і захисту населення. Даний напрям інтеграційного ефективних заходів, спрямованих на суттєве зменшення процесу має здійснюватися в рамках загальної програми кількості населення, що перебуває за межею бідності, та реформ з активним залученням інституцій та програм посилення соціальної інтеграції, включаючи стабільну Європейського Союзу та його держав-членів і першочер- систему освіти, охорони здоров’я та інших соціальних по- говим спрямуванням технічної допомоги Співтовариства слуг для всіх верств населення16. саме на адаптацію соціальної політики. 15 Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Співтовариством та її державами-членами, ратифікована Законом України № 237/94-ВР від 10.11.1994. 16 План дій “Україна – Європейський Союз. Європейська політика сусідства” від 22.02.2005. 17 Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України, схвалена Європейською Радою 11.12.1999. 18 Резолюція Європейського Парламенту щодо спільної стратегії Європейського Союзу щодо України (С 5-0208/2000 – 2000/2116 (СOS).
  • 11. 12 Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні: реальний стан та перспективи реформування Таблиця 2. Міжнародно-правові гарантії основних соціальних прав людини та їх реалізація в Україні Соціальні права Складові права Спосіб реалізації Проблеми реалізації Загальна декларація прав людини Забезпечення реалізації • Забезпечення функціонування системи Право на необхідних для підтримання соціальне соціального захисту та соціального забезпечення. 1. Відсутність єдиного бачення та єдиних підходів щодо гідності і вільного розвитку модернізації і розвитку діючої системи соціального забезпечення особи прав у економічній, • Формування системи державних соціальних захисту та соціального забезпечення. (ст. 22) соціальній і культурній сферах стандартів і нормативів. 1. Диспропорції між прожитковим мінімумом та • Встановлення державою прожиткового мінімуму. розмірами мінімальних заробітної плати і пенсії. • Встановлення державою мінімального 2. Відсутність економічно обґрунтованого механізму Право на їжу та одежу споживчого кошика. визначення мінімального споживчого кошика. • Безоплатне забезпечення їжею та одягом 3. Несистематичність та важкодоступність заходів найбідніших категорій громадян. соціальної підтримки найбідніших категорій громадян. • Ведення обліку громадян, які потребують 1. Непрозорість та суб’єктивізм при розподілі житла з покращення житлових умов. державного (громадського) житлового фонду. • Формування, управління і розподіл житла 2. Недосконалість діючих механізмів кредитування Право на будівництва (реконструкції) та придбання житла. достатній Право на житло державного/громадського житлового фонду. життєвий • Розробка та реалізація державних програм 3. Відсутність дієвих програм з будівництва/ рівень, який є забезпечення (в т. ч. будівництва, кредитування стимулювання будівництва соціального житла. необхідним для будівництва і придбання) житлом різних категорій 4. Відсутність будь-якої державної політики щодо підтримання громадян. сприяння доступу до орендного житла. здоров'я і • Право на безоплатне отримання невідкладної 1. Незадовільний рівень медичного обслуговування в добробуту свого медичної допомоги. державних і комунальних закладах системи охорони та своєї сім'ї • Безоплатність медичної допомоги у державних і здоров'я. (ст. 25) Право на медичний догляд комунальних закладах охорони здоров’я. 2. Недостатнє фінансове забезпечення програм • Запровадження/сприяння розвитку системи медичної допомоги та медичного обслуговування. медичного страхування. 3. Нерозвиненість системи медичного страхування. 1. Низький рівень розвитку мережі закладів • Забезпечення функціонування і розвитку мережі соціального захисту та соціальних служб. закладів соціального захисту та соціальних служб. 2. Невизначеність критеріїв, на підставі яких Право на необхідне соціальне обслуговування громадянам надається право на безоплатне • Визначення мінімального обсягу соціальних отримання соціальних послуг. послуг, які надаються безоплатно, та підстав на їх отримання. 3. Недостатнє використання соціальних послуг як однієї із форм соціального захисту. • Загальнообов’язкове державне соціальне 1. Неефективність діючої системи державного стимулювання зайнятості. Право на забезпечення в разі страхування на випадок безробіття. безробіття 2. Декларативність та недостатня ефективність • Створення мережі спеціалізованих соціальних державних програм у сфері подолання безробіття та служб (центрів зайнятості). зайнятості. 1. Неефективність механізмів державного • Загальнообов’язкове державне соціальне соціального забезпечення у разі тимчасової втрати Право на забезпечення в разі страхування на випадок тимчасової втрати працездатності. хвороби Право на працездатності. 2. Нерозвиненість системи медичного страхування. забезпечення у випадку • Загальнообов’язкове державне пенсійне та 1. Низький рівень державного соціального та втрати засобів Право на забезпечення в разі соціальне страхування. пенсійного забезпечення. до існування інвалідності • Сприяння розвитку недержавної системи 2. Нерозвиненість системи недержавного пенсійного через незалежні пенсійного страхування. страхування. від людини • Загальнообов’язкове державне пенсійне та 1. Низький рівень державного соціального обставини Право на забезпечення у соціальне страхування. забезпечення. (ст. 25) разі втрати годувальника (вдівства) • Сприяння розвитку недержавної системи 2. Нерозвиненість системи недержавного пенсійного пенсійного страхування. страхування. 1. Низький рівень державного пенсійного забезпечення • Загальнообов’язкове державне пенсійне у старості. Право на забезпечення у страхування. 2. Солідарний (зрівняльний) характер діючої системи старості • Сприяння розвитку недержавної системи пенсійного страхування. пенсійного страхування. 3. Нерозвиненість системи недержавного пенсійного страхування. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права • Загальнообов’язкове державне пенсійне та 1. Необґрунтованість діючих соціальних стандартів та соціальне страхування (у т. ч. на випадок нормативів, які використовуються для розрахунку Право на безробіття, у разі тимчасової втрати розмірів страхових виплат та пенсій. соціальне Право на соціальне працездатності, від нещасних випадків на 2. Солідарний (зрівняльний) характер діючої системи забезпечення страхування виробництві та професійних захворювань). державного пенсійного страхування. (ст. 9) • Сприяння розвитку недержавної системи 3. Відсутність можливості вибору між державною чи пенсійного страхування. недержавною системами пенсійного страхування.
  • 12. Міжнародні правові гарантії та зобов’язання України щодо реалізації соціальних прав людини 13 • Встановлення державою прожиткового мінімуму. 1. Диспропорції між прожитковим мінімумом та розмірами мінімальних заробітної плати і пенсії. • Встановлення державою мінімального Право на достатнє харчування споживчого кошика. 2. Відсутність економічно обґрунтованого механізму (свобода від голоду) визначення мінімального споживчого кошика. • Безоплатне забезпечення продуктами харчування/організація безоплатного харчування 3. Недієвість та відсутність послідовності в реалізації найбідніших категорій громадян. визначених державою заходів, спрямованих на подолання бідності. • Встановлення державою прожиткового мінімуму. 1. Диспропорції між прожитковим мінімумом та розмірами мінімальних заробітної плати і пенсії. • Встановлення державою мінімального споживчого кошика. 2. Відсутність економічно обґрунтованого механізму Право на одяг визначення мінімального споживчого кошика. • Безоплатне забезпечення/надання допомоги для придбання одягу окремими категоріями 3. Недієвість та відсутність послідовності в реалізації Право на громадян. визначених державою заходів, спрямованих на достатній подолання бідності. життєвий рівень • Формування, управління і розподіл житла 1. Недосконалість діючих механізмів кредитування для себе і своєї державного/громадського житлового фонду. будівництва та придбання житла. сім'ї (ст. 11) 2. Відсутність дієвих програм з будівництва/ Право на житло • Розробка та реалізація державних програм забезпечення (в т. ч. будівництва, кредитування стимулювання будівництва соціального житла. будівництва і придбання) житлом різних категорій 3. Відсутність будь-якої державної політики щодо громадян. сприяння доступу до орендного житла. • Заборона скасування, звуження змісту та обсягу 1. Необґрунтованість та нереалістичність діючої системи існуючих прав і свобод. державних соціальних стандартів та нормативів. • Періодичне підвищення встановлюваного 2. Брак системності у підходах до перегляду Право на неухильне державою прожиткового мінімуму. запроваджених державою соціальних стандартів. поліпшення умов життя • Періодичне підвищення встановлюваних 3. Відсутність економічно виправданої державної державою розмірів мінімальних заробітної плати стратегії підвищення якості життя. та пенсії. 4. Орієнтація держави на популістські декларації, а не економічно обґрунтовані соціальні реформи. Європейська соціальна хартія (переглянута) • Забезпечення роботи та розвиток мережі 1. Недостатній рівень інституційного розвитку державних/комунальних соціальних служб. державних/комунальних соціальних служб. Створення та сприяння створенню або • Сприяння створенню та розвитку недержавних 2. Вузький перелік та недостатня ефективність послуг, функціонуванню соціальних соціальних служб. які надаються мережею діючих соціальних служб. служб • Стимулювання розширення переліку послуг, які 3. Відсутність законодавчих, фінансових, Право на надаються діючою мережею соціальних служб. адміністративних та інших стимулів для створення та користування розвитку мережі недержавних соціальних служб. послугами • Законодавча можливість створення соціальних 1. Недосконалість та непрозорість регулювання питань соціальних служб у будь-яких організаційно-правових правового статусу соціальних служб. служб (ст. 14) Заохочення окремих осіб формах. 2. Неврегульованість питань правового статусу та добровільних або інших волонтерів та волонтерської роботи. • Законодавчі гарантії рівності правового статусу організацій до участі у соціальних служб різних форм власності. 3. Нерівність статусів державних/комунальних та створенні та функціонуванні соціальних служб • Законодавча можливість залучення до недержавних соціальних служб. діяльності соціальних служб інших організацій 4. Відсутність організаційних, фінансових, податкових та волонтерів. та інших стимулів для створення соціальних служб. Забезпечення професійної орієнтації, освіти та підготовки • Послуги державних служб зайнятості. 1. Нерозвиненість системи спеціалізованих навчальних інвалідів у межах загальних закладів для інвалідів. програм або у державних чи • Створення мережі спеціальних навчальних 2. Низький рівень застосування інструментів приватних спеціалізованих закладів для інвалідів. інтегрованої освіти інвалідів. закладах • Послуги державних служб зайнятості. 1. Низька ефективність державних програм щодо сприяння працевлаштуванню інвалідів. Сприяння інвалідам у доступі • Розробка державних програм щодо сприяння до роботи та збереженні працевлаштуванню інвалідів. 2. Низька ефективність впроваджуваних державою роботи стимулів для працевлаштування інвалідів. • Запровадження спеціальних державних стимулів Право інвалідів для роботодавців, що залучають працю інвалідів. 3. Існування бар’єрів у доступі інвалідів до соціальної та на самостійність, транспортної інфраструктури. соціальну • Встановлення особливого правового статусу 1. Відсутність нормативно закріплених вимог щодо інтеграцію та Пристосування умов праці робочих місць, на яких працюють інваліди. облаштування робочих місць для інвалідів. участь у житті до потреб інвалідів • Встановлення спеціальних вимог щодо 2. Відсутність державних стимулів для спеціального суспільства облаштування робочого місця інваліда. облаштування робочих місць для інвалідів. (ст. 15) Використання спеціалізованих • Послуги державних/комунальних та недержавних 1. Низький рівень врахування потреб інвалідів у роботі служб з працевлаштування державних/комунальних соціальних служб. соціальних служб. та надання допомоги 2. Недостатня ефективність послуг, які надаються інвалідам • Послуги державних служб зайнятості. інвалідам державними службами зайнятості. Усунення перешкод для • Законодавчі гарантії щодо забезпечення доступу 1. Недостатній фактичний рівень доступу інвалідів до інвалідів до об’єктів соціальної інфраструктури. житла, транспорту, об’єктів соціальної інфраструктури. спілкування і пересування (у т. ч. таких, що не дають • Встановлення державних будівельних норм щодо 2. Переважна декларативність державних програм доступу до транспорту, забезпечення безбар’єрного простору. та інших заходів щодо створення безбар’єрного житла, культурної діяльності і • Законодавчі гарантії щодо забезпечення інвалідів простору. відпочинку) засобами зв’язку. 3. Недостатнє фінансове забезпечення програм та заходів щодо соціальної інтеграції інвалідів. >> продовження таблиці на наступній сторінці
  • 13. 14 Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні: реальний стан та перспективи реформування • Створення/забезпечення розвитку та 1. Домінування утримання державних соціальних служб функціонування мережі державних соціальних над організацією надання соціальних послуг. служб для дітей, сім'ї та молоді. 2. Невідповідність соціальних послуг, які надаються Надання соціальної допомоги • Розробка соціальних послуг з урахуванням державними соціальними службами для дітей, сім’ї сім’ям потреб “кризових” та інших соціально вразливих та молоді, наявним потребам соціально вразливих сімей. сімей. • Соціальні виплати сім’ям за рахунок держави (в т. 3. Низька ефективність та економічно необґрунтований ч. допомога малозабезпеченим сім’ям). рівень соціальних виплат сім’ям. 1. Соціальна та економічна неадекватність критеріїв для • Створення/забезпечення розвитку та призначення соціальних виплат за рахунок держави. функціонування мережі державних соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді. 2. Невідповідність соціальних послуг, які надаються Надання допомоги сім'ям державними соціальними службами для дітей, сім’ї із дітьми • Соціальні виплати сім’ям за рахунок держави (в та молоді, наявним потребам сімей із дітьми. т. ч. допомога по вагітності та пологах, по догляду Право сім'ї на за дитиною та по догляду за дитиною-інвалідом). 3. Низька ефективність та економічно необґрунтований соціальний, рівень соціальних виплат сім’ям із дітьми. правовий та • Законодавче встановлення права на податкову 1. Недієвість законодавчо встановлених податкових економічний Здійснення фіскальних соціальну пільгу. пільг та преференцій для сімей. захист (ст. 16) заходів щодо сімей • Законодавче встановлення права на отримання 2. Непрозорість та недосконалість системи надання податкового кредиту. податкових пільг та преференцій сім’ям. • Забезпечення права на отримання житла з 1. Непрозорість та суб’єктивізм при розподілі житла з державного (громадського) житлового фонду. державного (громадського) житлового фонду. • Розробка державних програм пільгового 2. Відсутність дієвих програм з будівництва/ Надання сім'ям житла кредитування будівництва (придбання) житла. стимулювання будівництва соціального житла. • Нормативно-правове визначення порядку 3. Відсутність будь-якої державної політики щодо надання та використання соціального житла. сприяння доступу до орендного житла. • Розробка державних програм щодо забезпечення 1. Декларативність та недієвість державних програм та соціальної та матеріальної підтримки молодих інших заходів, спрямованих на соціальний захист і Допомога щойно одруженим сімей. підтримку молодих сімей. • Право на позачергову відпустку щойно 2. Нерозвиненість механізмів соціальної підтримки одружених без збереження заробітної плати. щойно одружених з боку держави. • Забезпечення функціонування та розвитку мережі закладів догляду та соціального захисту 1. захистуефективність державної системи соціального Низька Забезпечення догляду, і догляду дітей та підлітків. допомоги, освіти та дітей і підлітків. • Збереження і розвиток існуючої системи закладів 2. доступу дочисла дітей та підлітків, які не мають для підготовки, яких потребують Зростання діти і підлітки системи освіти та інших можливостей загальної, позашкільної, професійної та вищої навчання. освіти. • Забезпечення функціонування та розвитку 1. Нерозвиненість механізмів соціальної роботи у мережі соціальних служб для дітей, сім’ї та випадках виявлення батьківської недбайливості, молоді. насилля або експлуатації дітей і підлітків. Захист дітей і підлітків від • Розробка державних програм, спрямованих 2. Недієвість державних програм та інших заходів недбайливості, насилля або на запобігання батьківській недбайливості та щодо запобігання батьківській недбайливості,а також експлуатації насиллю над дітьми і підлітками. насиллю над дітьми і підлітками. Право дітей • Встановлення адміністративних та кримінальних 3. Недосконалість системи моніторингу та оперативного та підлітків на санкцій щодо осіб, визнаних винними в реагування у випадках батьківської недбайливості, соціальний, насильстві та експлуатації дітей і підлітків. насилля або експлуатації дітей і підлітків. правовий та економічний • Забезпечення функціонування спеціалізованих 1. Переважання пільг та соціальних виплат над захист (ст. 17) закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених соціальною роботою з дітьми-сиротами. Надання захисту та батьківського піклування. спеціальної допомоги дітям і 2. Нерозвиненість мережі спеціалізованих закладів підліткам, які тимчасово або • Створення/сприяння створенню спеціалізованих з утримання тимчасово позбавлених батьківського постійно позбавлені допомоги закладів з утримання тимчасово позбавлених піклування дітей і підлітків. з боку їхніх сімей батьківського піклування дітей і підлітків. 3. Недостатнє врахування специфіки дітей-сиріт та • Державна підтримка прийомних (фостерних) дітей, позбавлених батьківського піклування, при сімей та сімей усиновлювачів. розробці і здійсненні молодіжної політики. • Створення та забезпечення функціонування 1. Погіршення якості освіти в державних/комунальних Забезпечення безкоштовної закладів початкової та середньої загальної освіти. закладах початкової та середньої загальної освіти. початкової і середньої освіти, • Запровадження обов’язкової повної загальної 2. Зростання числа дітей та підлітків, не охоплених а також заохочення дітей середньої освіти. навчанням. і підлітків до регулярного відвідування школи • Безоплатність навчання у державних і 3. Скорочення мережі закладів початкової та середньої комунальних закладах середньої освіти. загальної освіти (перш за все, в сільській місцевості). • Забезпечення функціонування і розвитку мережі закладів соціального захисту та медичного 1. Нерозвиненість мережі закладів соціального захисту обслуговування людей похилого віку. та медичного обслуговування людей похилого віку. Забезпечення особам Право осіб похилого віку можливості • Розробка державних програм спеціалізованого 2. Відсутність дієвих державних програм та інших похилого віку якомога довше залишатися медичного обслуговування та санаторно- заходів, спрямованих на збереження активного на соціальний повноцінними членами курортного лікування людей похилого віку. способу життя людей похилого віку. захист (ст. 23) суспільства • Встановлення державою пільг та інших 3. Невідповідність системи санаторно-курортного заходів соціальної підтримки, спрямованих на лікування та медичного обслуговування наявним збереження активного способу життя людей потребам людей похилого віку. похилого віку.
  • 14. Міжнародні правові гарантії та зобов’язання України щодо реалізації соціальних прав людини 15 • Конституційні та/або законодавчі гарантії 1. Соціальна незахищеність людей похилого віку перед Надання особам похилого віку незмінності способу життя людей похилого віку у наслідками реформ у соціальній та економічній можливості вільно обирати разі здійснення соціально-економічних реформ. сферах. спосіб життя і незалежно • Законодавчі гарантії соціальних та трудових прав 2. Недієвість законодавчих гарантій трудових прав жити у знайомому для них людей похилого віку. людей похилого віку на практиці. оточенні так довго, як вони • Розробка державних програм соціального 3. Недостатнє фінансове забезпечення державних забажають і зможуть захисту та медичного обслуговування людей програм і заходів соціального захисту та медичного похилого віку. обслуговування людей похилого віку. Забезпечення особам похилого віку, які проживають 1. Невизначеність стандартів роботи соціальних у будинках для престарілих, • Забезпечення функціонування та розвиток закладів для людей похилого віку. гарантій надання належної мережі соціальних закладів для людей похилого 2. Збереження радянських підходів у роботі мережі допомоги із повагою до віку всіх форм власності. державних/комунальних соціальних закладів для їхнього особистого життя і • Визначення державою стандартів роботи людей похилого віку. гарантій участі у прийнятті соціальних закладів для людей похилого віку. 3. Недостатнє фінансове забезпечення роботи рішень, що стосуються умов соціальних закладів для людей похилого віку. їх життя • Послуги державних служб зайнятості. 1. Невідповідність роботи державних служб зайнятості • Запровадження спеціальних державних стимулів потребам соціально незахищених категорій громадян. Надання соціально для роботодавців, що залучають працю соціально 2. Відсутність чітких законодавчих стимулів для незахищеним особам незахищених осіб. залучення праці соціально незахищених осіб. ефективного доступу до роботи • Надання безробітним громадянам безпроцентних 3. Недостатня ефективність системи надання позик для започаткування підприємницької безробітним громадянам безпроцентних позик для діяльності. започаткування підприємницької діяльності. • Законодавчі гарантії першочергового покращення 1. Недосконалість діючих механізмів кредитування житлових умов соціально незахищених категорій будівництва та придбання житла. Надання соціально громадян. 2. Відсутність належного фінансового та незахищеним особам організаційного забезпечення програм будівництва • Розробка державних програм довгострокового ефективного доступу до соціального житла. кредитування придбання та будівництва житла. житла • Розробка та бюджетне фінансування державних 3. Неврегульованість механізму створення соціального програм будівництва соціального житла. житлового фонду та надання соціального житла у власність або оренду (найм). • Конституційні та законодавчі гарантії соціальних 1. Низька ефективність державних програм Право на захист та культурних прав громадян. професійної підготовки, підвищення кваліфікації та від бідності та Надання соціально перекваліфікації. соціального незахищеним особам • Розробка державних програм професійної ефективного доступу підготовки, підвищення кваліфікації та 2. Неефективність та необґрунтованість нині діючого відчуження механізму формування державного замовлення на (ст. 30) до програм професійної перекваліфікації окремих категорій громадян. підготовки, освіти, культури підготовку фахівців певних спеціальностей. • Формування державного замовлення на підготовку фахівців певних спеціальностей. 3. Відсутність або недієвість соціально орієнтованих державних програм у сферах освіти та культури. • Забезпечення функціонування та розвиток 1. Низький рівень безоплатної медичної допомоги мережі державних та комунальних закладів у державних та комунальних закладах охорони Надання соціально здоров’я. незахищеним особам охорони здоров'я. ефективного доступу до • Безоплатність медичної допомоги у державних і 2. Недостатнє фінансове забезпечення програм медичної допомоги комунальних закладах охорони здоров’я. безоплатної медичної допомоги та медичного обслуговування. • Розвиток системи медичного страхування. 3. Нерозвиненість системи медичного страхування. • Забезпечення функціонування та розвиток 1. Недотримання адресності та низька ефективність мережі закладів соціального захисту населення. встановлених державою пільг та соціальних виплат. Надання соціально незахищеним особам • Запровадження ефективного обліку одержувачів 2. Нерозвиненість мережі закладів соціального захисту ефективного доступу до різних видів пільг, соціальних виплат та населення всіх форм власності. соціальної допомоги соціальних послуг. 3. Відсутність належного обліку та систематичного • Максимальне наближення соціальних послуг до моніторингу становища одержувачів різних видів їх отримувачів. пільг, соціальних виплат та соціальних послуг.
  • 15. 16 Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні: реальний стан та перспективи реформування Конституційні гарантії реалізації соціальних прав людини Більшість прав громадян України, які пов’язані з ко- Згідно з Основним Законом, ознаками України як со- ристуванням тими чи іншими пільгами, призначенням різ- ціальної держави є соціальна спрямованість економіки, а номанітних соціальних виплат, а також отриманням соці- також закріплення та державні гарантії реалізації соціальних альних послуг, належать до групи соціально-економічних прав громадян. Це зобов’язує державу відповідним чином ре- прав людини. У свою чергу, соціально-економічні права гулювати економічні процеси, встановлювати і застосовувати належать до так званого “третього покоління” прав лю- справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного дини, які за своєю природою є прогресивними (кожна доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян5. держава зобов’язується гарантувати своїм громадянам максимально досяжний рівень матеріального достатку Соціальні права та соціальні та соціальної захищеності, доступність благ та мож- ливість покращення якості їх життя, а також постійно гарантії, закріплені вживати всіх заходів для підвищення цього рівня)1 та по- в Конституції України зитивними (права, реалізація яких потребує конкретних дій з боку держави та, без сумніву, значних фінансових Окремі статті Конституції України містять положення, затрат). які закріплюють цілий комплекс загальновизнаних соці- Таким чином, кожна держава, визначаючи свої страте- альних прав людини та специфічних соціальних гарантій гічні пріоритети, має обіцяти своїм громадянам лише ті ма- з боку держави, а саме: теріальні блага та соціальні гарантії, які здатна забезпечити 1) право на соціальний захист (ст. 46); в силу наявного рівня соціально-економічного розвитку. 2) право на житло (ст. 47); Конституція України, наводячи основні характеристи- 3) право на достатній життєвий рівень для себе та своєї ки держави, визначає Україну як соціальну державу2, що сім’ї (ст. 48); передбачає її першочергову орієнтацію на забезпечення 4) право на охорону здоров’я, медичну допомогу та ме- соціальних та економічних прав людини. Тим самим Укра- дичне страхування (ст. 49); їна як держава визнає себе відповідальною за економічне 5) право дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського та соціальне благополуччя своїх громадян3. піклування, на державне утримання (ст. 52); Відповідно до загальних конституційних засад, лю- 6) право на освіту (ст. 53). дина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною Огляд закріплених у Конституції України соціальних цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визна- прав людини з аналізом основних механізмів їх реалізації чають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвер- міститься у Таблиці 1. У формулюваннях більшості з цих по- дження та забезпечення прав і свобод людини є головним ложень Основного Закону відчувається безперечний вплив обов’язком держави4. міжнародних правових актів щодо прав людини, зокрема: 1 Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права визначає, що “кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов’язується в інди- відуальному порядку міжнародної допомоги та співробітництва, зокрема в економічній і технічній галузях, вжити в максимальних межах наявних ресурсів заходів для того, щоб забезпечити поступово повне здійснення у цьому Пакті прав усіма належними способами, включаючи, зокрема, вжиття законодавчих заходів” (ч. 1 ст. 2). 2 Конституція України від 28 червня 1996 року (ст. 1). 3 У сфері забезпечення прав людини домінують дві основні доктрини: ліберально-демократична (перевага надається громадським і політичним правам та свободам людини) та соціал-демократична (передбачає, що соціальні й економічні права становлять основу для забезпечення дотриман- ня громадських і політичних прав людини). 4 Конституція України від 28 червня 1996 року (ст. 1 та ст. 3). 5 Рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2005 (справа про надання допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю) від 17.03.2005.
  • 16. Конституційні гарантії реалізації соціальних прав людини 17 • Загальна декларація прав людини (ст. 25) Стаття 46 Право на соціальний захист • Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (ст. 9) • Загальна декларація прав людини (ст. 25) Стаття 47 Право на житло • Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (ст. 11) • Європейська соціальна хартія (переглянута) (ст. 31) • Загальна декларація прав людини (ст. 25) Стаття 48 Право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї • Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (ст. 11) • Європейська соціальна хартія (переглянута) (ст. 31) • Загальна декларація прав людини (ст. 25) Право на охорону здоров’я, медичну допомогу Стаття 49 • Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (ст. 12) та медичне страхування • Європейська соціальна хартія (переглянута) (ст. 11) Право дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського • Конвенція про права дитини (ст. 20) Стаття 52 піклування, на державне утримання • Європейська соціальна хартія (переглянута) (ст. 17) • Загальна декларація прав людини (ст. 26) Стаття 53 Право на освіту • Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (ст. 13) • Європейська соціальна хартія (переглянута) (ст. 11) Проте не всі положення Конституції України гарантують нових законів або внесення змін до чинних законів. Зупи- безумовне застосування певних механізмів соціального нення його дії можливе лише за умови введення надзви- захисту чи соціального забезпечення за рахунок держави. чайного стану6. Доречнішим видається розглядати (тлумачити) їх, виходячи Так, Конституційний Суд України неодноразово розгля- з поділу на зобов’язання держави (1) та можливості гро- дав справи і приймав рішення, у яких визнавав окремі по- мадян (2). ложення Законів про державний бюджет щодо зупинення Під зобов’язаннями держави в цьому випадку маються або обмеження пільг, соціальних та компенсаційних виплат, на увазі гарантії держави щодо реалізації базових соціаль- соціальних гарантій такими, що не відповідають Конституції них прав людини (у т. ч. встановлення мінімальних стандар- України. Проте, незважаючи на зазначені рішення Консти- тів щодо їх реалізації), а під можливостями громадян – пра- туційного Суду України, “ревізія” законами про державний ва громадян на те, щоб за власним бажанням скористатися бюджет різноманітних заходів соціального захисту та соці- пільгами чи іншими механізмами соціального захисту, ального забезпечення, яку було започатковано 1995 року, встановленими державою, або мати доступ до спеціальних набула системного характеру. Це змусило Конституційний державних програм, які фінансуються за рахунок коштів Суд України визнати неконституційними окремі норми За- державного чи місцевих бюджетів. кону України “Про Державний бюджет України на 2001 рік” Однією із важливих конституційних гарантій прав та та Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування рік”, а також значну частину положень Закону України “Про або звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових за- Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України конів або внесенні змін до чинних законів. Відповідно до “Про Державний бюджет України на 2008 рік”7. правової позиції Конституційного Суду України, оскільки Разом з тим, питання про те, чи є окремі форми соці- для значної кількості громадян України пільги, соціальні ального захисту, зокрема пільги та компенсаційні виплати, та компенсаційні виплати, інші соціальні гарантії, право на змістом прав та свобод людини, залишається дискусій- які передбачено чинним законодавством, є додатковими до ним, оскільки в ряді випадків вони не виступають гаран- основних засобами існування, необхідною складовою кон- тією достатнього життєвого рівня, не засобом підтримки в ституційного права на забезпечення достатнього життєвого складних життєвих ситуаціях та не підтверджують визна- рівня (який щонайменше не може бути нижчим від прожит- ння певних заслуг перед державою, а просто надають при- кового мінімуму, встановленого законом), не допускається вілейоване становище певним категоріям громадян, тим звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття самим ставлячи інших осіб в нерівне з ними становище. 6 Конституція України від 28 червня 1996 року (ст.ст. 22, 46, 48, 64, 85, 92) та Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) від 20.03.2002. 7 Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) від 20.03.2002, Рішення Констітуційного Суду Укра- їни № 7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів) від 17.03.2004, Рішення Конституцій- ного Суду України № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) від 01.12.2004, Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) від 11.10.2005, Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 та Рішення Конституцийного Суду України № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту Закону про Державний бюджет України) від 22.05.2008.
  • 17. 18 Таблиця 1. Конституційні гарантії основних соціальних прав людини та їх реалізація Стаття Право Зобов’язання держави Можливості громадян Спосіб реалізації Проблеми реалізації Конституції 1. Відсутність альтернативної (недержавної) Громадяни мають системи соціального захисту. право на соціальний • Загальнообов’язкове державне соціальне захист, що 2. Відсутність можливості вибору між страхування (1.1, 1.2, 1.3.). державною чи недержавною системами включає право 1.1. Пенсії та соціальна допомога у разі повної / 2.1. Право на отримання соціальних послуг, що на забезпечення надаються державними / комунальними • Загальнообов’язкове державне пенсійне пенсійного страхування8. часткової втрати працездатності, у старості їх у разі повної, закладами з догляду за непрацездатними. страхування (1.1). 3. Солідарний (зрівняльний) характер діючої та в інших випадках, передбачених законом. часткової або 2.2. Право на отримання допомоги з боку • Встановлення державою прожиткового державної системи пенсійного страхування. тимчасової втрати 1.2. Пенсії та компенсаційні виплати у разі втрати державних / комунальних соціальних мінімуму (1.1, 1.2, 1.3). Стаття 46 працездатності, годувальника. 4. Відсутність єдиних критеріїв для надання служб. • Створення мережі державних і комунальних громадянам права на забезпечення за втрати годувальника, 1.3. Соціальні виплати у разі тимчасової втрати безробіття з 2.3. Можливість звернення до мережі соціальних служб та закладів з догляду за рахунок держави. працездатності та в інших випадках, незалежних від них недержавних благодійних організацій та непрацездатними (2.1, 2.2). 5. Нерівність статусів державних / комунальних передбачених законом. обставин, а також у установ. • Сприяння розвитку мережі приватних та недержавних суб’єктів, що надають старості та в інших закладів з догляду за непрацездатними (2.3). соціальні послуги. випадках, передбачених 6. Відсутність реальної державної підтримки законом. розвитку мережі благодійних організацій та установ. • Державна програма молодіжного житлового 1. Відсутність реальних механізмів впливу будівництва (1.1, 2.2). держави на ринок житла та ціноутворення на 1.1. Створення умов, за яких кожен громадянин 2.1. Право на безоплатне отримання житла (для ньому. найбільш соціально незахищених груп). • Державна програма житлового будівництва може побудувати, придбати або взяти в на селі (1.1). 2. Несистемність, непрозорість і недостатність оренду житло. 2.2. Право на отримання пільгових кредитів для бюджетного фінансування державних будівництва / придбання житла (молодь, • Державна програма будівництва житла 1.2. Ведення обліку громадян, які потребують для наукових та педагогічних працівників житлових програм. покращення житлових умов. науковці, педагоги, сільське населення). Кожен (1.1, 2.2). 3. Застарілість механізмів обліку громадян, які Стаття 47 житло. має право на 1.3. Надання житла найбільш соціально 2.3. Можливість отримання житла за рахунок потребують покращення житлових умов, та • Державна програма будівництва соціального незахищеним верствам населення державного (громадського) житлового розподілу вільного житла. житла (1.1, 1.3, 2.1). безоплатно / за доступну для них плату. фонду. • Місцеві програми будівництва соціального 4. Гостра нестача житла державного 2.4. Доступ до місцевих пільгових / (громадського) житлового фонду, яке може 1.4. Неможливість позбавити житла, інакше житла (1.1, 1.3, 2.4). мотиваційних програм забезпечення бути здане в найм (оренду). як на підставі закону та за рішенням суду. • Державна соціальна допомога на благоустрій житлом. житла (для найбільш соціально незахищених 5. Відсутність довгострокової стратегії щодо груп) (1.3). розвитку державних житлових програм. 1. Необґрунтованість та нереалістичність • Встановлення державою рівня прожиткового діючої системи соціальних стандартів та мінімуму (1.1, 1.2, 1.3, 1.4). нормативів. 1.1. Державна соціальна допомога у разі безробіття. • Встановлення державою мінімальної 2. Відсутність єдиної системи критеріїв для 2.1. Державна допомога у пошуку підходящої надання громадянам права на пільги та Кожен має право на 1.2. Державна соціальна та матеріальна роботи та працевлаштуванні. заробітної плати (1.1, 1.2). достатній життєвий соціальні виплати за рахунок держави. допомога малозабезпеченим сім’ям та • Встановлення державою мінімальної пенсії рівень для себе сім’ям з дітьми. 2.2. Можливість підвищення кваліфікації / 3. Несфокусованість системи пільг та перекваліфікації за рахунок держави. (1.4). Стаття 48 і своєї сім’ї, що соціальних виплат на завданні соціального включає достатнє 1.3. Державна соціальна допомога при • Державні програми зайнятості (1.1, 2.1, захисту найбільш соціально вразливих груп народженні та на догляд за дитиною. 2.3. Доступ до державних програм підтримки харчування, одяг, малого підприємництва. 2.2, 2.3). населення. житло. 1.4. Пенсії та соціальна допомога у разі повної / • Державні програми щодо дітей, сім’ї та 4. Несистемність бюджетного фінансування часткової втрати працездатності, у старості 2.4. Доступ до державних житлових програм. молоді (1.2, 1.3). передбачених чинним законодавством пільг та в інших випадках, передбачених законом. • Державні житлові програми (2.4, див. та соціальних виплат. коментар до ст. 47). 5. Неефективність діючої державної системи пенсійного страхування. Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні: реальний стан та перспективи реформування
  • 18. 1. Неефективність існуючої системи медичної • Сприяння розвитку мережі лікувальних / допомоги та медичного обслуговування. 1.1. Ефективне і доступне для всіх громадян медичне обслуговування. медичних закладів усіх форм власності 2. Невідповідність рівня медичного (1.1, 1.4, 2.1). обслуговування у державних та комунальних 1.2. Безоплатність медичної допомоги у 2.1. Право на вибір закладу / установи закладах охорони здоров'я наявним державних і комунальних закладах охорони • Державні медичні, медико-санітарні та Кожен має право на медичного обслуговування. оздоровчо-профілактичні програми потребам громадян. охорону здоров’я, здоров’я. 2.2. Доступ до державних медичних та (1.3, 2.2, 2.3). 3. Недостатність бюджетного фінансування Стаття 49 медичну допомогу 1.3. Фінансування медичних, медико-санітарних оздоровчо-профілактичних програм. та медичне • Державні програми підтримки ВІЛ- діючої мережі державних та комунальних та оздоровчо-профілактичних програм за закладів охорони здоров’я. страхування. рахунок держави. 2.3. Державна підтримка у разі захворювання інфікованих та хворих на СНІД на особливо небезпечні хвороби. (1.2, 1.3, 2.2, 2.3). 4. Застарілість, несистемність і непрозорість 1.4. Недопустимість скорочення мережі чинного законодавства у сфері охорони державних та комунальних закладів • Державні програми підтримки хворих на туберкульоз та інші особливо небезпечні здоров’я. охорони здоров’я. інфекційні хвороби (1.2, 1.3, 2.2, 2.3). 5. Відсутність державної та нерозвиненість приватної системи медичного страхування. 2.1. Право на позачерговий вступ та безоплатне • Встановлення державою рівня прожиткового 1. Домінування державних та комунальних здобуття вищої освіти в державних та мінімуму (1.1, 1.2). закладів з догляду (виховання) дітей-сиріт 1.1. Пенсії та компенсаційні виплати у разі комунальних навчальних закладах. • Створення мережі державних / комунальних та дітей, позбавлених батьківського втрати годувальника. закладів з виховання дітей-сиріт та догляду піклування, над недержавними. Утримання 2.2. Можливість соціального супроводу з боку та виховання 1.2. Повне матеріальне забезпечення за рахунок за дітьми, позбавленими батьківського 2. Висока вартість роботи державної системи державних / комунальних соціальних дітей-сиріт і дітей, держави дітей-сиріт та дітей, позбавлених піклування (1.2). утримання і виховання дітей-сиріт та дітей, Конституційні гарантії реалізації соціальних прав людини служб. батьківського піклування. 1.3. Державна • Підтримка розвитку мережі недержавних позбавлених батьківського піклування. Стаття 52 позбавлених 2.3. Право на щорічне безоплатне / на пільгових батьківського соціальна допомога усиновлювачам та закладів з догляду за дітьми, позбавленими 3. Відсутність достатніх економічних та умовах санаторно-курортне оздоровлення. піклування, прийомним сім’ям. батьківського піклування (1.2). інших стимулів для поширення практики покладається на 2.4. Право на позачергове і безоплатне прийомних і фостерних сімей. 1.4. Державна соціальна та матеріальна • Державні програми підтримки державу. отримання житла. допомога випускникам шкіл- та будинків- усиновлювачів, прийомних і фостерних сімей 4. Недостатність і неефективність заходів інтернатів. 2.5. Право на першочергове працевлаштування (1.2, 1.3). держави щодо соціальної адаптації після завершення навчання / здобуття (реабілітації) дітей-сиріт та дітей, • Загальнообов’язкове державне соціальне вищої освіти. позбавлених батьківського піклування. страхування (1.1). • Сприяння розвитку мережі навчальних 1. Нерівність статусів державних / комунальних закладів усіх форм власності (1.1, 1.2, 2.1, та приватних навчальних закладів. 1.1. Доступність і безоплатність освіти в 2.2). 2. Недосконалість системи формування державних та комунальних навчальних 2.1. Право на вибір освітнього закладу та форми навчання. • Формування державного замовлення на державного замовлення на підготовку закладах. підготовку спеціалістів (1.1, 2.2). спеціалістів. 1.2. Розвиток усіх видів освіти та різних форм 2.2. Право на безоплатне здобуття вищої освіти Стаття 53 Кожен має право в державних та комунальних навчальних • Державна програма пільгового кредитування 3. Недієвість та фінансова незабезпеченість на освіту. навчання. для здобуття вищої освіти (1.1, 1.4, 2.3). державної програми кредитування для закладах на конкурсній основі. 1.3. Державні стипендії для учнів (вихованців) здобуття вищої освіти. та студентів. 2.3. Право на отримання пільгових кредитів для • Спеціальні квоти для вступу до вищих здобуття вищої освіти. навчальних закладів представників певних 4. Фінансова незабезпеченість та недієвість 1.4. Пільги для учнів (вихованців) та студентів. соціальних груп (у т. ч. сільського населення, пільг для учнів (вихованців) та студентів. представників національних меншин і т. д.) 5. Відсутність рівного доступу до освіти для (1.1, 1.4, 2.2). представників різних соціальних груп. 8 Чинне законодавство передбачає, що державне пенсійне страхування в Україні є загальнообов’язковим, тобто громадяни не мають можливості обирати між державним та недержавним пенсійним фондом 19 (останній може розглядатися лише як додатковий засіб накопичення пенсійних заощаджень).
  • 19. 20 Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні: реальний стан та перспективи реформування Підстави виникнення права альні блага для забезпечення собі та своїй сім’ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум. Здійснення таких заходів на соціальний захист, не залежить від розміру їх доходів чи наявності фінансуван- візначені в Конституції ня з бюджету, а має безумовний характер12. Що стосується різних форм соціального захисту та ка- України тегорій громадян, на які вони спрямовані, то вони швидше є предметом регулювання законів, аніж Конституції України. Конституція України безпосередньо передбачає лише Безпосередньо про пільги як форму соціального захисту в декілька підстав, що зумовлюють виникнення права на со- Конституції України йдеться лише у двох випадках, а саме: ціальний захист та соціальне забезпечення за соціальною про пільги вагітним жінкам і матерям як гарантію забезпечен- ознакою, а саме: повна або часткова втрата працездатності ня рівності чоловіків та жінок (1), а також про пільги учням і (1), тимчасова втрата працездатності (2), втрата годуваль- студентам у контексті гарантування права на освіту (2)13. ника (3), безробіття через незалежні від особи обставини Конституційне положення про право на соціальний за- (4), старість (5)9. хист чи забезпечення за рахунок держави “в інших випад- Єдиною гарантією соціального захисту за професійною ках, передбачених законом”, очевидно, стало основою за- ознакою, за Конституцією України, є положення про забез- конодавчого визначення інших підстав для надання пільг та печення соціального захисту громадян України, що перебу- встановлення інших соціальних гарантій щодо значно біль- вають на службі у Збройних Силах України та в інших вій- шої кількості категорій громадян, які безпосередньо не ви- ськових формуваннях, а також членів їх сімей10. Відповідно значені в Основному Законі. Крім того, в окремих випадках до закону, військовими формуваннями також вважаються на зміст цих соціальних гарантій впливають інші положення Державна прикордонна служба України, Служба безпеки Конституції України (зокрема право на освіту, гарантування України, Міністерство внутрішніх справ України, війська Ци- рівності чоловіків та жінок, встановлення особливого стату- вільної оборони України, Служба зовнішньої розвідки Украї- су військовослужбовців тощо). У той же час, нерідко запро- ни, Державна спеціальна служба транспорту тощо11. вадження таких заходів соціального захисту виходить за Аналізуючи конституційні гарантії соціального захисту рамки конституційних стандартів, оскільки на рівні законів службовців військових формувань, Конституційний Суд України значно розширено перелік категорій осіб, які мають України зазначає, що служба в органах внутрішніх справ має право на ті чи інші заходи соціального захисту. ряд специфічних властивостей, що повинно компенсува- Конкретизуючи конституційні інструменти забезпе- тись наявністю підвищених гарантій соціальної захищенос- чення соціальних та економічних прав громадян, можна ті. Таким чином, визначений законами України відповідно зробити висновок, що існуюча система пільг і соціальних до положень Конституції України комплекс організаційно- гарантій, перш за все, орієнтована на підвищення со- правових та економічних заходів, спрямованих на за- ціального захисту окремих соціальних груп, які здебіль- безпечення соціального захисту військовослужбовців та шого формуються за професійною ознакою (наприклад, працівників правоохоронних органів, зумовлений не їх не- військовослужбовці, працівники правоохоронних органів, працездатністю або відсутністю достатніх засобів для існу- судді та інші), а не на надання мінімального необхідного вання, а особливістю їх професійних обов’язків, пов’язаних соціального забезпечення найбільш соціально незахище- із ризиком для життя та здоров’я, певним обмеженням кон- ним верствам населення (наприклад, інвалідам, пенсіо- ституційних прав і свобод, у т. ч. права заробляти матері- нерам, тяжко хворим тощо)14. Вказані верстви населення 9 Конституція України (ст. 46). 10 Там само (ст. 17). 11 Закон України “Про оборону України” № 1932-XII від 06.12.1991 (ст. 12) та Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” № 2011-XII від 20.12.1991 (ст. 3 та ст. 5). 12 Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/99 (справа щодо права на пільги) від 06.07.1999, Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій та гарантій) від 17.03.2002, Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2004 (справа про соці- альний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів) від 17.03.2004 та Рішення Констітуційного Суду України № 20- рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) від 01.12.2004. 13 Конституція України (ст. 24 та ст. 53). 14 Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/99 (справа щодо права на пільги) від 06.07.1999, Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій та гарантій) від 17.03.2002, Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2004 (справа про соці- альний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів) від 17.03.2004 та Рішення Конституційного Суду України № 20- рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) від 01.12.2004.
  • 20. Конституційні гарантії реалізації соціальних прав людини 21 мають право доступу переважно до субсидій на оплату часткова компенсація вартості лікарських засобів, без- житлово-комунальних послуг та деяких інших незначних оплатне чи на пільгових умовах санаторно-курортне ліку- пільг (безкоштовний проїзд у громадському транспорті, вання тощо). Таблиця 2. Зобов’язання держави щодо соціального захисту окремих категорій громадян та cпосіб їх реалізації Обставини Категорії громадян Спосіб реалізації Військовослужбовці та члени їх сімей • Продовольче та речове забезпечення Служба у Збройних Силах України та інших Працівники Служби безпеки України та члени їх сімей • Забезпечення житлом на пільгових умовах військових формуваннях Працівники органів внутрішніх справ,та члени їх сімей • Пільги на квартплату та оплату житлово-комунальних послуг (ст. 17) • Пільги на проїзд у громадському транспорті Cлужбовці військ цивільної оборони та члени їх сімей Вагітні жінки • Допомога по вагітності та пологах • Допомога при народженні дитини Вагітність та материнство (ст. 24) • Допомога по догляду за дитиною Матері • Гарантії збереження робочого місця • Податкові пільги • Пенсії за інвалідністю • Соціальна допомога, догляд Інваліди • Безоплатне/на пільгових умовах протезування Повна втрата • Безоплатне забезпечення спеціальними технічними та іншими засобами працездатності (ст. 46) • Пільги на проїзд у громадському транспорті • Пенсії у разі втрати годувальника Особи, які отримали трудове каліцтво • Компенсаційні виплати Часткова або тимчасова Тимчасово непрацездатні особи • Страхові виплати втрата працездатності • Страхові виплати (ст. 46) Особи, що мають професійні захворювання • Компенсаційні виплати • Пенсії у разі втрати годувальника • Забезпечення житлом на пільгових умовах Діти, що втратили батьків • Повне державне забезпечення • Cоціальний супровід Втрата годувальника • Безоплатне оздоровлення (ст. 46) • Пенсії у разі втрати годувальника Батьки, що втратили повнолітніх дітей • Компенсаційні виплати • Пенсії у разі втрати годувальника Діти, які народились після смерті батька • Безоплатне оздоровлення • Допомога у разi безробіття Безробіття через • Cприяння у працевлаштуванні незалежні від особи Безробітні громадяни обставини (ст. 46) • Підвищення кваліфікації або перекваліфікація • Допомога на започаткування підприємницької діяльності • Пенсії за віком Старість (ст. 46) Громадяни похилого віку • Пільги на проїзд у громадському транспорті • Cоціальні послуги • Соціальні виплати Малозабезпечені громадяни • Cоціальне житло Недостатній життєвий • Житлові субсидії рівень (ст. 48) • Соціальні виплати Малозабезпечені сім’ї • Cоціальне житло • Житлові субсидії Діти-сироти • Пенсії у разі втрати годувальника Сирітство та відсутність • Забезпечення житлом на пільгових умовах батьківського піклування • Повне державне забезпечення (ст. 52) Діти, позбавлені батьківського піклування • Cоціальний супровід • Безоплатне оздоровлення Учні (вихованці) середніх загальних та середніх спеціальних навчальних закладів • Пільги на проїзд у громадському транспорті Навчання (ст. 53) • Податкові пільги Студенти вищих навчальних закладів
  • 21. 22 Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні: реальний стан та перспективи реформування Державна політика у сфері соціального захисту та соціального забезпечення Суб’єкти формування У свою чергу, Кабінет Міністрів України прямо визначе- но Основним Законом як орган, який забезпечує проведен- державної політики ня політики у сферах праці й зайнятості, а також соціального захисту населення, розробляє і здійснює загальнодержавні На сьогодні державну політику України у сфері со- програми економічного, науково-технічного, соціального і ціального захисту та соціального забезпечення фор- культурного розвитку України4. мує низка актів Верховної Ради України, Президента та Кабінету Міністрів України. При аналізі даного масиву Основні етапи формування нормативно-правових актів слід враховувати, що вказані державні органи влади здійснюють нормотворчий вплив державної політики на політику України у сфері соціального захисту та соці- Перший етап (1991–1996). До прийняття Конституції ального забезпечення, як і в інших галузях, виходячи з України 1996 року регулювання державної соціальної по- розподілу владних повноважень, закріпленого в чинній літики мало фрагментарний характер і було спрямоване на Конституції України. задоволення соціальних потреб доволі обмеженого кола У такий спосіб Верховна Рада України реалізує свої осіб. Для цього етапу, перш за все, характерний акцент на повноваження щодо визначення засад внутрішньої і зо- вирішенні проблем соціальної політики, успадкованих з ра- внішньої політики, затвердження загальнодержавних дянських часів (соціальний захист ветеранів війни, грома- програм економічного та соціального розвитку, а також дян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, повноваження щодо законодавчого визначення засад со- репресованих громадян тощо). ціального захисту1. На практиці Верховна Рада України Другий етап (1996–2000). З прийняттям 28 червня 1996 здійснює зазначені повноваження через прийняття зако- року Конституції України, яка визначила Україну як соці- нів, використання механізмів парламентського контролю альну державу5, фактично розпочався процес становлення і, зокрема, шляхом проведення парламентських слухань. національної системи соціального захисту та соціального Президент України, здійснюючи правове регулюван- забезпечення. Цей етап відзначився прийняттям актів, які ня засад соціальної політики, виступає як гарант додер- застосовували різні концепції та підходи для визначення жання Конституції України, прав та свобод її громадян2. найбільш актуальних питань державної політики у сфері При цьому Основний Закон, визначаючи вичерпний соціального захисту та соціального забезпечення. перелік повноважень Президента України, не відносить Третій етап (2000–2003). На даному етапі фактично безпосередньо до його компетенції визначення держав- було сформовано основний масив нормативно-правових ної політики у сфері соціального захисту та соціального актів, які визначили загальне спрямування діючої сьогодні забезпечення чи інших споріднених галузях. Саме тому системи соціального захисту та соціального забезпечення. акти Президента України не запроваджують своїми поло- Точкою відліку у цьому процесі стало прийняття Закону женнями нових регулювань, а є радше додатковими щодо України “Про державні соціальні стандарти та державні со- встановлених законами України, на що вказують назви ціальні гарантії”. Основні зусилля на третьому етапі були указів та розпоряджень. Водночас слід зважати на те, що спрямовані на визначення питань державної політики щодо після внесення змін до Конституції України у грудні 2004 найбільш соціально вразливих груп населення. року3 акти Президента України мають досить обмежений Четвертий етап (2003 рік – до сьогодні). На цьому етапі вплив на діяльність органів виконавчої влади. спостерігається системна діяльність у сфері наближення 1 Конституція України від 28 червня 1996 року (п.п. 3, 5, 6 ч. 1 ст. 85 та п. 6 ч. 1 ст. 92). 2 Там само (ч. 2 ст. 102). 3 Закон України “Про внесення змін до Конституції України” № 2222-IV від 08.12.2004. 4 Конституція України від 28 червня 1996 року (п.п. 3, 4 ст. 116). 5 Там само (ст. 1).
  • 22. Державна політика у сфері соціального захисту та соціального забезпечення 23 законодавства України до європейських соціальних стан- ціальної реабілітації дітей-інвалідів”). Проте в більшості доку- дартів. Основним моментом у цій діяльності стало прийнят- ментів норми, що визначають державну політику, межують з тя Закону України “Про соціальні послуги”, який відобразив нормами, які встановлюють конкретні види пільг, соціальних тенденцію переорієнтації державної політики у сфері соці- виплат або передбачають інші заходи соціального захисту. ального захисту та соціального забезпечення з призначення З цього правомірно зробити висновок, що для законо- пільг та здійснення соціальних виплат на організацію надан- давства України у сфері соціального захисту та соціального ня соціальних послуг. забезпечення характерними є комплексні кодифіковані за- конодавчі акти, що мають за мету охопити цілий ряд право- Мета прийняття актів, відносин, пов’язаних із певною проблемою або соціальною групою (наприклад, Закон України “Про статус і соціальний що визначають державну захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської політику катастрофи” та Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про схвалення Концепції реформування системи соціальних Більшість актів, що визначають державну політику у послуг”). Разом з цим, деякі акти мають цільовий (сфокусо- сфері соціального захисту та соціального забезпечення, згід- ваний) характер (наприклад, Постанова Кабінету Міністрів но з безпосередньо задекларованою в них метою, спрямо- України “Про порядок надання платних соціальних послуг та вані на реалізацію конституційних соціальних прав громадян, затвердження їх переліку”). Водночас слід зазначити, що, за- наприклад: права на забезпечення прожиткового мінімуму лежно від цілей регулювання, обидва підходи виправдані. (1); подолання складних життєвих обставин або вирішення При цьому відслідковуються відмінності напрямів ді- існуючих соціальних проблем – інвалідність, сирітство, без- яльності залежно від цільових груп, що випливає зі спе- домність та ін. (2); реагування на соціальні виклики сучас- цифіки державної соціальної політики відносно цих груп. ності – ВІЛ/СНІД, бідність, дитяча бездоглядність та ін. (3); Так, якщо в політиці щодо дітей, позбавлених батьківського підвищення рівня соціальних стандартів та життєвого рівня піклування, та інвалідів переважає спрямування соціаль- різних соціальних груп – ветеранів війни, інвалідів, багатодіт- ної роботи, то визначальними елементами політики щодо них сімей та ін. (4); виконання актів вищої юридичної сили ветеранів війни чи репресованих громадян є соціальне за- (5); виконання міжнародних зобов’язань України – зокрема безпечення та пільги. Очевидно, що в даному контексті не щодо забезпечення соціальних прав громадян (6). останню роль відіграє відмінність у ментальності цільових груп, що визначається світоглядними, психологічними та Основні напрями регулювання соціальними розбіжностями різних поколінь. актів, що визначають державну Система та змістовне політику наповнення актів, Зі змісту проаналізованих нижче нормативно- що визначають державну правових актів випливає, що усю діяльність держави щодо регулювання сфери соціального захисту та соціаль- політику ного забезпечення можна згрупувати за такими напряма- За формальними ознаками проаналізовані нижче ми: організація надання соціальних пільг (1); призначення нормативно-правові акти поділяються на: закони Украї- соціальних та компенсаційних виплат (2); регулювання по- ни (1) та інші акти законодавства – постанови Верховної рядку здійснення соціальної роботи та надання соціальних Ради України, акти Президента України та акти Кабінету послуг (3); затвердження державних соціальних програм Міністрів України (2). Загальною правовою основою даної (4); встановлення державних соціальних стандартів, га- системи актів є Конституція України, яка визначає головні рантій і нормативів (5); запровадження інших заходів со- напрями соціальної політики держави. ціального захисту (6). В проаналізованих актах окреме місце відводиться за- Частину проаналізованих актів (див. Таблицю 4) прак- конам України як актам пріоритетної правової та політичної тично повністю присвячено питанням державної соціальної ваги. Закон є актом, який на вищому рівні легітимізує по- політики (наприклад, Закон України “Про державні соціальні літику держави у певній сфері. В окремих випадках саме стандарти та державні соціальні гарантії” та Постанова Кабі- прийняття законодавчого акту стає промовистим виявом нету Міністрів України “Про схвалення Концепції ранньої со- державної соціальної політики. До таких актів, які умовно
  • 23. 24 Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні: реальний стан та перспективи реформування можна назвати “законами-хартіями”, належать зокрема Також слід відзначити, що більшість соціальних про- Закон України “Про сприяння соціальному становленню та грам декларуються на рівні законів України, проте роз- розвитку молоді в Україні” та Закон України “Про державні криваються через акти Кабінету Міністрів України (на- соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”. приклад, Програма будівництва житла для постраждалих Ще одним яскравим прикладом є Закон України внаслідок Чорнобильської катастрофи громадян, Про- “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. грама пільгового довгострокового кредитування при- Цей закон був одним із перших законодавчих актів, при- дбання (будівництва, реконструкції) житла для молодих йнятих після проголошення Декларації про державний сімей та одиноких молодих громадян). суверенітет України від 16 липня 1990 року, та одним із В інших випадках соціальні програми, ініційовані акта- перших законодавчих актів з питань інвалідності й прав ми Кабінету Міністрів України, в подальшому підсилюють- інвалідів на теренах колишнього СРСР. Він вмістив осно- ся нормами законів (наприклад, Програма ранньої реабі- вні засади гарантій соціального захисту інвалідів та на літації дітей-інвалідів, започаткована постановою Кабінету тривалий період визначив державну політику щодо цієї Міністрів України, в подальшому знайшла відображення в соціальної групи. Як показує практика, подібні “закони- Законі України “Про реабілітацію інвалідів в Україні”). хартії” зберігають чинність значно довше, ніж закони та нормативно-правові акти нижчого рівня. Інші нормативно-правові акти, які, за пострадян- Дія актів, що визначають ською юридичною традицією, іноді називають “підза- державну політику, за колом конними”, по суті, формують державну політику у сфері соціального захисту та соціального забезпечення на осіб нижчих рівнях. Проте значно частіше ці акти розкрива- Як показує системний аналіз законодавства, акти у ють та доповнюють регулювання, що існують на рівні сфері соціального захисту та соціального забезпечення законів (наприклад, Указ Президента України “Про до- логічно поділяються на: даткові заходи щодо посилення соціального захисту ін- • універсальні (стосуються всіх громадян України або валідів та проведення в Україні у 2003 році Року людей з всього населення України – наприклад, Закон Укра- інвалідністю” та Указ Президента України “Про додаткові їни “Про прожитковий мінімум” та Закон України заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності”). “Про державні соціальні стандарти та державні со- ціальні гарантії”); • спеціальні (їх цільовими категоріями є окремі со- Взаємозв'язки між актами, ціальні групи – наприклад, Указ Президента України що визначають державну “Про додаткові заходи щодо посилення соціального політику захисту багатодітних і неповних сімей” та Постанова Кабінету Міністрів України “Про схвалення Концепції В окремих випадках акти, що визначають державну ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів”). політику у сфері соціального захисту та соціального за- безпечення, є політичними ініціативами самих нормот- Більшість проаналізованих нижче нормативно-правових ворчих органів і нерідко заповнюють прогалини у зако- актів мають характер спеціальних (див. Таблицю 1). нодавчому масиві (наприклад, Указ Президента України Щодо цільових груп, на захист та підтримку яких спря- “Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездо- мовані спеціальні нормативно-правові акти, то вони фор- глядності” та Постанова Кабінету Міністрів України “Про муються: за віковими ознаками (діти, молодь, громадяни заходи щодо задоволення соціальних потреб депортова- похилого віку та ін.), родом занять (військовослужбовці, них кримських татар та осіб інших національностей, які медичні працівники, шахтарі та ін.), станом здоров’я (інва- повернулися в Україну на постійне проживання”). ліди, хворі на СНІД), а також залежно від життєвих обста- З одного боку, такий підхід дозволяє спрямовувати вин (діти-сироти, постраждалі внаслідок Чорнобильської зусилля на вирішення важливих питань соціальної полі- катастрофи громадяни, бездомні громадяни та ін.). Іноді тики, безпідставно проігнорованих на рівні законів Укра- цільова група визначається за двома та більше ознака- їни. З іншого боку, зазначене не повністю узгоджується ми – наприклад, діти-інваліди (вік та стан здоров’я) чи з принципами розподілу повноважень між гілками влади постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи діти та окремими державними органами влади. (життєві обставини та вік). Звернення до проблематики
  • 24. Державна політика у сфері соціального захисту та соціального забезпечення 25 певних соціальних груп зумовлюється гостротою (невирі- акти формально зберігають чинність, однак вже тривалий шеністю) їх соціальних проблем або певними викликами, час не застосовуються (наприклад, Закон України “Про що постають перед суспільством та державою. межу малозабезпеченості”). Водночас деякі з проаналізованих актів мають чітко Дія актів, що визначають визначений період реалізації (наприклад, Стратегія подо- державну політику, в часі лання бідності, затверджена Указом Президента України, розрахована на 2001–2010 роки, а Основні напрями соці- Більшість із проаналізованих нижче актів мають неви- альної політики затверджувались на 1997–2000 та 2000– значену дію в часі. При цьому, деякі нормативно-правові 2004 роки), яким і обмежуються. Таблиця 1. Основні нормативно-правові акти, що визначають спрямування державної політики у сфері соціального захисту та соціального забезпечення Назва Дата Мета / завдання нормативно-правового акту № акту Коментар нормативно-правового акту прийняття 1. Соціальний захист громадян, які постраждали Закон визначив основні категорії постраждалих Про статус і соціальний внаслідок Чорнобильської катастрофи. від Чорнобильської катастрофи громадян, захист громадян, які 28.02.1991 № 796-ХІІ які мають та визначив соціальний захистбоку право на соціальний захист з постраждали внаслідок 2. Розв'язання проблем медичного і соціального держави, цих Чорнобильської характеру, що виникли внаслідок радіоактивного категорій громадян одним із пріоритетних катастрофи забруднення території України. напрямів діяльності України як держави. 1. Визначення основних засад соціальної захищеності інвалідів в Україні. 2. Встановлення гарантій рівних зі всіма іншими Закон став першим в історії новітньої України Про основи соціальної громадянами можливостей для інвалідів брати спеціалізованим законодавчим актом із питань захищеності інвалідів в участь в економічному, політичному та соціальному 21.03.1991 № 875-ХІІ соціальних та економічних прав інвалідів, а Україні житті суспільства. також визначив основні засади державної 3. Створення необхідних умов для ведення інвалідами політики щодо соціального захисту інвалідів. повноцінного способу життя відповідно до індивідуальних здібностей та інтересів. 1. Ліквідація наслідків переслідування громадян Закон уперше, ще в умовах існування Союзу Про реабілітацію жертв комуністичним режимом. РСР, закріпив юридичні механізми відновлення політичних репресій 17.04.1991 № 962-ХІІ прав та надання соціального захисту жертвам на Україні 2. Соціальний захист жертв політичних репресій. політичних репресій. Про запобігання 1. Визначення порядку правового регулювання Закон містить концептуальні засади захворюванню на діяльності, спрямованої на запобігання поширенню соціального захисту осіб, уражених ВІЛ / СНІД, синдром набутого ВІЛ-інфекції в Україні. імунодефіциту (СНІД) 12.12.1991 № 1972-ХІІ що базуються на нормах міжнародного права та та соціальний захист 2. Соціальний захист ВІЛ-інфікованих та хворих на рекомендаціях Всесвітньої організації охорони населення СНІД громадян. здоров’я. Закон уперше на законодавчому рівні Про загальні засади сформулював завдання, принципи та 1. Визначення мети, завдань, принципів та головних державної молодіжної 15.12.1992 № 2859-ХІІ пріоритетні напрями державної молодіжної напрямів державної молодіжної політики. політики в Україні політики, у т. ч. встановив загальні засади соціального захисту молоді. Закон, поряд з іншими, визначив принципи 1. Створення організаційних, соціально-економічних, та пріоритети державної політики у сфері Про сприяння політико-правових умов соціального становлення соціального захисту молоді, а також встановив соціальному та розвитку молодих громадян України в інтересах особистості, суспільства і держави. 05.02.1993 № 2998-XII ряд соціальних гарантій для молоді (захист становленню та розвитку першого робочого місця, пільгове кредитування молоді в Україні 2. Визначення основних напрямів реалізації придбання та будівництва житла для молоді, державної молодіжної політики в Україні. державне пільгове кредитування здобуття вищої освіти тощо). Закон уперше після проголошення 1. Визначення правового статусу ветеранів незалежності України визначив ветеранів Про статус ветеранів війни, гарантування належних умов для їх війни як групу, що перебуває під особливим війни, гарантії їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в 22.10.1993 № 3551-ХІІ соціальним захистом, і був спрямований соціального захисту суспільстві шанобливого ставлення до ветеранів на збереження, а подекуди й розширення війни. державних соціальних гарантій щодо ветеранів війни, встановлених ще за радянських часів. >> продовження таблиці на наступній сторінці
  • 25. 26 Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні: реальний стан та перспективи реформування Закон регулює питання щодо порядку визначення і встановлення межі 1. Формування правової основи для адресної малозабезпеченості як перехідного Про межу матеріальної підтримки найбільш соціально 04.10.1994 № 2998- державного соціального стандарту для малозабезпеченості незахищених верств населення в умовах XII непрацездатних громадян (доти питання кризового стану економіки. межі малозабезпеченості регулювалось актами Кабінету Міністрів України). Закон фактично не застосовується з 1999 року. Законодавче встановлення прожиткового мінімуму передбачене Конституцією України. Законом прожитковий мінімум було 1. Формування правової основи для забезпечення віднесено до системи державних соціальних Про прожитковий достатнього життєвого рівня для непрацездатних 15.07.1999 № 966-XIV стандартів та передбачено його визначення мінімум категорій громадян. окремо для основних демографічних та соціальних груп населення. Прожитковий мінімум встановлюється окремими законами або Законом про державний бюджет. 1. Визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян. Закон є рамковим і системним, регулює 2. Визначення пріоритетів державної політики щодо питання щодо порядку визначення обсягу Про державні соціальні забезпечення потреб людини в матеріальних (розміру) і встановлення державних стандарти та державні благах і послугах, а також фінансових ресурсів 05.10.2000 № 2017-ІІІ соціальних стандартів та соціальних соціальні гарантії для їх реалізації. гарантій, а також фінансового забезпечення 3. Визначення й обґрунтування державних видатків соціальних стандартів та соціальних гарантій. на соціальний захист та соціальне забезпечення, а також утримання соціальної сфери. Закон став однією з поворотних віх державної соціальної політики, оскільки 1. Визначення основних організаційних та правових змінив акценти діючої системи соціального засад надання соціальних послуг особам, які Про соціальні послуги перебувають у складних життєвих обставинах та 19.06.2003 № 966-IV захисту та соціального забезпечення із призначення пільг та соціальних виплат на потребують сторонньої допомоги. організацію надання адресних соціальних послуг. 1. Створення умов для усунення обмежень життєдіяльності інвалідів, відновлення і Закон встановив комплексне регулювання компенсації порушеної або втраченої здатності питань щодо державної підтримки інвалідів, інвалідів до побутової, професійної, суспільної спрямованої на відновлення їх соціальної, діяльності. побутової і трудової активності. Закон Про реабілітацію 2. Визначення основних завдань системи 06.10.2005 № 2961-IV засвідчив переорієнтацію державної інвалідів в Україні реабілітації інвалідів, а також видів і форм політики щодо соціального захисту інвалідів реабілітаційних заходів. на активні реабілітаційні заходи, в т.ч. 3. Визначення основних питань матеріально- організацію надання соціальних послуг. технічного, кадрового, фінансового, наукового забезпечення системи реабілітації інвалідів. ПОСТАНОВи ВеРхОВНОї РАДи УКРАїНи Про деякі питання Постанова визнала одним із пріоритетних вдосконалення системи 1. Запровадження системи вартісних та якісних завдань діяльності державної влади надання державних стандартів надання соціальних послуг 17.11.2005 № 3117-IV необхідність якісних стандартів надання, запровадження системи соціальних послуг населенню. вартісних та населенню на місцевому а також стимулювання розвитку сфери рівні соціально-культурних послуг для населення. Постановою було передбачено посилення контролю за виконанням положень Про стан виконання Конституції й законів України щодо питань законодавства України 1. Вирішення питань соціального, правового і соціального забезпечення ветеранів війни щодо соціального, морального захисту ветеранів війни. 23.02.2007 № 718-V та їх морально-правового захисту. правового і морального Постанова має характер політичної захисту ветеранів війни декларації та розрахована на формування позитивного іміджу парламенту в середовищі ветеранів війни. УКАЗи ПРеЗиДеНТА УКРАїНи Указ став виявом пострадянського розуміння Про додаткові заходи державної політики у сфері соціального щодо матеріального та 1. Підвищення престижності шахтарської праці. захисту працівників вугільної промисловості, морального заохочення 2. Матеріальне та моральне заохочення працівників 09.01.1996 № 41/96 маючи на меті заохочення зайнятості в ній, із працівників вугільної вугільної промисловості. домінуванням переважно адміністративних промисловості важелів над економічно обґрунтованими заходами соціального захисту.
  • 26. Державна політика у сфері соціального захисту та соціального забезпечення 27 Указ, вміщуючи аналіз наявного стану та основних тенденцій, цілі та пріоритети 1. Створення конкретних механізмів реалізації державної соціальної політики, став Про Основні напрями принципів соціально орієнтованої економіки. першим документом глави держави щодо № 1166/ соціальної політики на 2. Підвищення ефективності соціальної політики 18.10.1997 основних напрямів у відповідній сфері на 97 1997–2000 роки держави на основі раціонального використання короткостроковий період. Указ може бути наявних фінансових і матеріальних ресурсів. прикладом комплексного нормативно- правового акта, який визначає державну політику на визначений строк. Указ став першим спеціальним актом, Про затвердження 1. Формування основи для комплексного спрямованим на вирішення проблем дитячої Комплексних заходів розв'язання питань щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей. № 200/ дітей. Ним було передбачено комплекс бездоглядності та 18.03.1998 98 профілактичних та запобіжних заходів правопорушень серед 2. Створення належних умов для фізичного, інтелектуального і духовного розвитку дітей, а для протидії дитячій безпритульності, які дітей, їх соціальної раніше не були передбачені в національному реабілітації в суспільстві також їх підготовки до самостійного життя. законодавстві. Указ був першою спробою вирішити ряд питань щодо соціального захисту 1. Забезпечення сприятливих умов для виконання багатодітних та неповних сімей в умовах Про заходи щодо багатодітними сім’ями своєї соціальної функції. № 1460/ законодавчої неврегульованості. Разом з тим, поліпшення становища 12.11.1999 2. Підвищення життєвого рівня багатодітних сімей. 99 будучи виданим напередодні другого туру багатодітних сімей 3. Утвердження ролі сім'ї як основи суспільства. президентських виборів 1999 року, цей Указ значною мірою залишився тільки політичною декларацією. 1. Запобігання поширенню дитячої бездоглядності. Указ врахував досвід виконання комплексних заходів для профілактики бездоглядності Про додаткові заходи 2. Соціальний захист дітей, які залишилися без № 113/ та правопорушень серед дітей, їх соціальної щодо запобігання батьківського піклування. 28.01.2000 2000 реабілітації в суспільстві та передбачив дитячій бездоглядності 3. Підвищення ефективності профілактики додаткові кроки щодо посилення соціалізації правопорушень серед дітей. бездоглядних дітей. Указ визначив напрями державної соціальної політики на період з 2000 по 2004 рік. Указ був прийнятий за підсумками реалізації Основних Про Основні напрями 1. Створення умов для формування і реалізації № 717/ напрямів соціальної політики на 1997–2000 соціальної політики на соціальної політики на основі визначеної стратегії 24.05.2000 2000 роки. В подальшому практику визначення 2000–2004 роки економічного розвитку держави. основних напрямів державної соціальної політики указами Президента України було припинено. Указ став черговою спробою визначити Про додаткові заходи 1. Посилення соціального захисту та державної комплекс заходів для покращення соціального щодо посилення підтримки багатодітних і неповних сімей. № 1396/ захисту багатодітних та неповних сімей в соціального захисту 30.12.2000 2. Створення сприятливіших умов для виховання 2000 умовах законодавчої неврегульованості, однак багатодітних і неповних дітей у багатодітних і неповних сім'ях. у підсумку так і не спричинився до системних сімей змін. 1. Визначення основних напрямів державної політики щодо стабілізації та підвищення рівня Указ уперше визнав бідність як життя громадян, подолання найгостріших проявів загальнонаціональну соціальну проблему, а бідності. також визначив основні напрями державної Про Стратегію № 637/ 2. Створення об'єктивних передумов для стабільного 15.08.2001 політики щодо подолання бідності на період подолання бідності 2001 до 2010 року, в т. ч. зобов’язав Кабінет зростання реальних грошових доходів населення. Міністрів України щорічно розробляти та 3. Забезпечення оптимального рівня зайнятості затверджувати заходи для реалізації Стратегії. населення. Про додаткові заходи 1. Посилення соціального захисту інвалідів. Указ виданий у зв’язку із проголошенням щодо посилення Радою Європи 2003 року Роком людей з соціального захисту 2. Створення умов для нормальної життєдіяльності № 1112/ інвалідністю. Указ визначив низку заходів інвалідів та проведення інвалідів. 02.12.2002 2002 для адаптації національного законодавства до в Україні у 2003 3. Покращення доступу інвалідів до об’єктів міжнародних стандартів у сфері соціального році Року людей з соціальної інфраструктури. захисту та соціальної реабілітації інвалідів. інвалідністю Указ був спрямований на ліквідацію заборгованості із соціальних виплат різним 1. Удосконалення системи здійснення соціальних соціально незахищеним категоріям та виплат громадянам. збільшення бюджетних асигнувань на Про додаткові заходи соціальний захист громадян, постраждалих щодо вдосконалення 2. Підвищення ефективності механізмів управління № 506/ внаслідок Чорнобильської катастрофи. системи здійснення системою здійснення соціальних виплат 05.05.2004 2004 Указ задекларував пріоритети соціальної соціальних виплат громадянам. бюджетної політики на наступні періоди, громадянам 3. Поліпшення матеріального становища окремих а також концентрацію повноважень у категорій громадян. сфері соціального захисту та соціального забезпечення в рамках Міністерства праці та соціальної політики України. >> закінчення таблиці на наступній сторінці
  • 27. 28 Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні: реальний стан та перспективи реформування Указ мав на меті усунення недоліків чинного Про заходи щодо 1. Покращення соціального і правового захисту на той час законодавства та передбачав посилення державної колишніх політичних в’язнів та репресованих підготовку відповідних змін і доповнень підтримки колишніх громадян. № 1088/ (більшу частину з яких так і не було внесено), 11.07.2005 політичних в'язнів, 2005 а також розробку проекту загальнодержавної репресованих та їх 2. Вирішення життєво важливих проблем колишніх програми соціального захисту колишніх громадських організацій політичних в'язнів та репресованих громадян. політичних в’язнів (схвалена Кабінетом Міністрів України). Указом було визначено ряд заходів, Про додаткові 1. Вдосконалення міжвідомчої та міжсекторальної спрямованих на медичну та соціальну невідкладні заходи координації у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу. реабілітацію ВІЛ-інфікованих та хворих на № 1208/ щодо протидії 2. Посилення контролю за виконанням законодавства 12.12.2007 СНІД, а також утворення Координаційної ради 2007 ВІЛ-інфекції/СНІДу в про запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу та з проблем ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу Україні соціальний захист населення. та наркоманії як консультативно-дорадчого органу при Президентові України. РОЗПОРяДжеННя ПРеЗиДеНта УКРаїНи Розпорядження визначає комплекс заходів за підсумками проведення Року Про додаткові заходи 1. Вирішення актуальних питань соціального захисту людей з інвалідністю, зокрема підготовку щодо соціального інвалідів. № 397/ і затвердження державних комплексних захисту осіб з 03.12.2003 2. Сприяння створенню необхідних умов для 2003-рп програм «Житло – інвалідам» та «Освіта обмеженими фізичними забезпечення повноцінного життя інвалідів. інвалідів», а також поетапне підвищення можливостями державних соціальних стандартів для інвалідів. ПОСтаНОви КабІНетУ МІНІСтРІв УКРаїНи 1. Створення умов для ранньої соціальної реабілітації Постанова вперше привернула увагу до питань та соціальної інтеграції дітей-інвалідів. ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів, Про схвалення Концепції 2. Сприяння розвитку особистостей дітей-інвалідів визначаючи концептуальні засади соціальної ранньої соціальної в умовах спеціально організованого навчально- 12.10.2000 № 1545 роботи із цією категорією. Ряд положень реабілітації дітей- виховного процесу. Концепції, яка була затверджена Постановою, інвалідів в подальшому знайшов відображення в 3. Стимулювання створення мережі сучасних центрів ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів. положеннях чинного законодавства. 1. Реформування системи соціальних послуг для Постанова фактично вперше передбачила Про порядок надання підвищення ефективності її функціонування та можливість надання платних соціальних платних соціальних наближення до потреб отримувачів. послуг, а також визначила їх базовий перелік, 14.01.2004 № 12 послуг та затвердження 2. Удосконалення системи соціального захисту встановила порядок надання та загальні їх переліку населення шляхом запровадження системи якісних підходи до розрахунку вартості платних соціальних послуг. соціальних послуг. Постановою врегульовано ряд питань щодо соціального захисту та облаштування Про заходи щодо депортованих громадян (у т. ч. кримських задоволення соціальних татар), які повертаються в Україну, зокрема потреб депортованих 1. Вирішення соціальних та побутових питань визначено порядок постачання питної кримських татар та осіб облаштування депортованих громадян, які 13.05.2004 № 626 води у місця їх компактного проживання інших національностей, повертаються в Україну на постійне проживання. в АР Крим, порядок компенсації витрат на які повернулися в Україну переїзд та перевезення багажу, порядок на постійне проживання надання одноразової грошової допомоги для завершення будівництва індивідуального житла тощо. РОЗПОРяДжеННя КабІНетУ МІНІСтРІв УКРаїНи 1. Реформування системи соціальних послуг для Розпорядженням визначено основні напрями підвищення ефективності її функціонування та реформування системи соціальних послуг, у Про схвалення Концепції наближення до потреб отримувачів. т. ч. запровадження нових видів соціальних реформування системи 13.04.2007 № 178-р послуг, визначення категорій отримувачів соціальних послуг 2. Удосконалення системи соціального захисту соціальних послуг на безоплатній основі, населення шляхом запровадження системи якісних створення системи контролю за якістю соціальних послуг. соціальних послуг тощо. 1. Визначення основних напрямів створення системи Розпорядження передбачає утворення реінтеграції бездомних громадян. мережі закладів обліку і соціального захисту бездомних громадян, запровадження нових Про схвалення Концепції 2. Сприяння розвитку мережі закладів обліку і соціальних послуг для різних цільових груп у соціального захисту соціального захисту бездомних громадян. 17.04.2008 № 639-р межах цієї категорії, а також удосконалення бездомних громадян 3. Підвищення рівня якості соціальних послуг для моделей соціальної допомоги, підтримки бездомних громадян з урахуванням специфіки та реінтеграції бездомних громадян з окремих цільових груп у межах цієї категорії. урахуванням досвіду європейських країн.
  • 28. Законодавство у сфері соціального захисту та соціального забезпечення 29 Законодавство у сфері соціального захисту та соціального забезпечення Національне законодавство у сфері соціального за- категорій осіб. Так, з усього масиву проаналізованих за- хисту та соціального забезпечення почало формуватися конів 27 передбачають різні заходи соціального захисту 1990 року – ще до проголошення незалежності Укра- для соціально вразливих категорій осіб, ще стільки ж їни – і на сьогодні тільки на рівні законів складається встановлюють спеціальний соціальний захист для пред- щонайменше із 58 документів, які безпосередньо вста- ставників певних професій, і всього 4 закони передба- новлюють ті або інші види пільг, соціальних та компен- чають різні заходи соціального захисту за певні заслуги саційних виплат, а також соціальних послуг для різних (див. Таблицю 1). Таблиця 1. Акти законодавства, які передбачають різні форми соціального захисту для різних категорій громадян Категорії громадян Пільги Соціальні та компенсаційні виплати Соціальні послуги За соціальною ознакою 27 18 14 За професійною ознакою 27 16 — За заслуги 4 3 3 Всього (актів законодавства): 58 37 17 Починаючи з 1990 року, у різні періоди законодавці радянській (матеріальна та грошова допомога, доплати, використовували різний інструментарій для розвитку сис- надбавки, підвищення до заробітної плати тощо), так і в теми соціального захисту та соціального забезпечення в європейській (соціальна допомога, адресні компенсації та Україні. Так, у законодавчих актах різних періодів просте- відшкодування тощо) моделі. жується вплив принципово відмінних концептуальних під- Для того, щоб проаналізувати особливості функціо- ходів та моделей, серед яких визначальними є радянська нування сфери соціального захисту та соціального забез- модель (домінування пільг та соціальних виплат, які часто печення, до якої в Україні належать, перш за все, пільги, підміняють належний рівень заробітної плати та матері- соціальні та компенсаційні виплати, а також соціальні по- ального забезпечення) і європейська модель (домінуван- слуги, слід простежити хронологію розвитку відповідного ня соціальних послуг та соціальної роботи, спрямованих блоку законодавства. на підтримку найбільш соціально вразливих категорій та Саме різні підходи до підготовки окремих актів за- осіб, що опинилися у складних життєвих обставинах). конодавства у сфері соціального захисту та соціального У більшості проаналізованих актів чинного зако- забезпечення, а також їх несистемність і внутрішня су- нодавства у сфері соціального захисту та соціального перечливість призвели до несистематичності та непрозо- забезпечення перевага надається нематеріальній (на- рості бюджетного фінансування навіть достатньо ефек- туральній) формі соціального захисту – пільгам та со- тивних видів соціального захисту, які впроваджувалися ціальним послугам. У свою чергу, пільги більшою мірою в Україні. притаманні радянській моделі й незаперечно домінують З іншого боку, якщо простежити хронологію розвитку у чинному законодавстві, а соціальні послуги – європей- законодавства у сфері соціального захисту та соціально- ській, і на даний час вони мало поширені (непоширеність го забезпечення, то можна помітити два основні напрями соціальних послуг пояснюється тим, що ця форма соці- докладення зусиль законодавців: поступове вирішення ального захисту почала розвиватись порівняно недавно питань соціального захисту різних соціальних груп та і найбільше притаманна законодавчим актам, прийнятим інших категорій населення (в т. ч. тих, захист яких не був упродовж 2004–2008 років). Разом з тим, у чинному за- пріоритетним у радянські часи), а також хоч і не завжди конодавстві використовується і грошова форма соціаль- послідовний, але поступовий перехід від радянської до ного захисту у вигляді різноманітних соціальних та ком- європейської моделі соціального захисту та соціального пенсаційних виплат – вона широко застосовується як у забезпечення, про що уже згадувалося вище.
  • 29. 30 Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні: реальний стан та перспективи реформування Хронологія розвитку 1) законодавство, спрямоване на реабілітацію репре- сованих у радянські часи громадян (наприклад, законодавства у сфері Закон України “Про реабілітацію жертв політичних соціального захисту та репресій на Україні”, який був прийнятий на хвилі національного піднесення після проголошення неза- соціального забезпечення лежності України і встановив ряд пільг для громадян, що були засуджені чи зазнали переслідувань через Становлення і розвиток українського законодавства свої політичні переконання в часи СРСР); у сфері соціального захисту та соціального забезпечен- 2) законодавство, яке проголосило основні соціальні та ня умовно можна розділити на декілька хронологічних економічні пріоритети нової держави (наприклад, За- періодів, кожному з яких притаманні особливі характе- кон України “Про пріоритетність соціального розвитку ристики й тенденції. Також ці періоди відрізняються ви- села та агропромислового комплексу в народному користанням різних підходів і моделей розвитку системи господарстві” визначає пріоритетом запобігання за- соціального захисту та соціального забезпечення: непаду села та підтримку агропромислового комп- лексу; Закон України “Про зайнятість населення” – по- 1. Зародження української системи долання безробіття та соціальну підтримку громадян, соціального захисту та соціального які залишилися без роботи через не залежні від них забезпечення (1990–1993 роки) обставини; Закон України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” – забезпе- В цей період відбувалося зародження системи соці- чення соціальної адаптації та розвитку молоді, тощо); ального захисту і соціального забезпечення незалежної 3) законодавство, яке стало основою для побудови України. Здебільшого прийняті в цей період акти законо- власної системи соціального захисту та соціального давства мали на меті встановлення державних соціальних забезпечення (наприклад, Закон України “Про осно- гарантій щодо існуючих на той час пільгових, а також най- ви соціальної захищеності інвалідів в Україні” встано- більш соціально незахищених категорій населення (вете- вив соціальні гарантії та пільги для інвалідів у різних рани війни і праці, інваліди, громадяни, які постраждали сферах життєдіяльності; Закон України “Про основні внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інші). засади соціального захисту ветеранів праці та інших Акти законодавства, прийняті впродовж першого громадян похилого віку в Україні” та Закон України періоду, можна охарактеризувати як такі, що викорис- “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального товують більшість підходів, притаманних радянській захисту” встановив спеціальний соціальний захист системі соціального захисту та соціального забезпечен- для осіб, які мають трудові заслуги або є громадяна- ня. Одним із найпомітніших актів законодавства цього ми похилого віку, ветеранів війни; Закон України “Про періоду, який значною мірою залишається актуальним і запобігання захворюванню на синдром набутого іму- сьогодні, є Закон України “Про статус і соціальний захист нодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення” громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ка- встановив ряд соціальних гарантій для осіб, ураже- тастрофи”. В цьому Законі акумульовано більшу частину них ВІЛ/СНІДом, а також передбачив спеціальний пільг, які зустрічалися і в інших актах законодавства ра- соціальний захист для медичних працівників, які за дянського часу (пільги на квартплату та оплату житлово- родом діяльності постійно контактують із зазначеною комунальних послуг, безоплатне забезпечення ліками, категорією осіб, та інші); безоплатне санаторно-курортне лікування, безоплатний 4) законодавство, що визначило основні підходи до ма- проїзд у громадському транспорті тощо). Із плином часу теріального забезпечення діяльності та соціального частина норм цього Закону, яка встановлювала ті або інші захисту представників окремих професій (прийняті види пільг, застаріла – як, наприклад, право на першочер- впродовж цього періоду акти законодавства насам- гове придбання промислових товарів підвищеного попи- перед стосувалися врегулювання статусу правоохо- ту, – проте де-юре продовжує діяти й сьогодні. Попри все, ронних органів – так, були прийняті Закон України більшість пільг, встановлених цим Законом, були продуб- “Про прокуратуру”, Закон України “Про Службу без- льовані в інших актах законодавства у пізніші періоди. пеки України” та Закон України “Про статус суддів”, За спрямуванням законодавчу ініціативу цього періо- які врегулювали ряд питань стосовно матеріального ду умовно можна розділити на такі групи: та соціального забезпечення представників відповід-
  • 30. Законодавство у сфері соціального захисту та соціального забезпечення 31 них професій; блок законів щодо статусу та соціаль- а відтак були запроваджені й механізми реалізації соці- ного захисту працівників сфери освіти, культури та альних прав громадян. На виконання окремих положень охорони здоров’я, зокрема Закон України “Про осві- Основного Закону була прийнята ціла низка законів та під- ту”, Закон України “Про наукову і науково-технічну законних нормативно-правових актів. діяльність”, Основи законодавства про культуру та Основи законодавства про охорону здоров’я; а та- Фактично держава продовжила лінію, взяту в 1991 ро- кож Закон України “Про статус народного депутата ці, приймаючи нові закони та вносячи зміни до вже діючих України”,та Закон України “Про державну службу” і, актів законодавства. Так