Rishennya.interon.vs.ukrprivinvest.2009 11-30
Upcoming SlideShare
Loading in...5
×
 

Rishennya.interon.vs.ukrprivinvest.2009 11-30

on

  • 519 views

 

Statistics

Views

Total Views
519
Views on SlideShare
518
Embed Views
1

Actions

Likes
0
Downloads
1
Comments
0

1 Embed 1

http://www.slideshare.net 1

Accessibility

Categories

Upload Details

Uploaded via as Adobe PDF

Usage Rights

© All Rights Reserved

Report content

Flagged as inappropriate Flag as inappropriate
Flag as inappropriate

Select your reason for flagging this presentation as inappropriate.

Cancel
  • Full Name Full Name Comment goes here.
    Are you sure you want to
    Your message goes here
    Processing…
Post Comment
Edit your comment

Rishennya.interon.vs.ukrprivinvest.2009 11-30 Rishennya.interon.vs.ukrprivinvest.2009 11-30 Document Transcript

  • ТРЕТЕЙСЬКИЙ СУД при АСОЦІАЦІЇ «УКРАЇНСЬКА ТРЕТЕЙСКА СПІЛКА» 65011, Одеса, вул. Троїцька, 18, офіс 5, тел. (048) 7439504 www.sud-ua.com__________________________________________________________________________________ РІШЕННЯм. Одеса 30 листопада 2009 р. Справа № А0001Постійно діючий третейський суд при Асоціації "Українська Третейська Спілка" у складі:головуючий суддя Агєєв Віктор Миколайовичсуддя-доповідач Болдирєв Марк Ремовичсуддя Кешкентій Денис Володимировичпри секретарі Дібров Сергій Миколайович(склад третейського суду визначений угодою сторін)за участю представників сторін:від позивача Торгівельно-виробнича фірма «Інтерон» (логін в системі www.sud-ua.net :interon): А.Прохоровський (за Статутом),від відповідача АІФК «Укрпривінвест» (логін в системі www.sud-ua.net : aifk): Альхіменок О.М.(за довіреністю),розглянув справу за позовом :Торгівельно-виробнича фірма «Інтерон» (товариство з обмеженою відповідальністю заучастю іноземного капіталу) (ЄДРПОУ 05247113)до АІФК «Укрпривінвест» (ЄДРПОУ 21561286)про зобов’язання АІФК «Укрпривінвест» здійснити реєстрацію прав власності на цінніпапери ТОВ ТВФ «Інтерон» До третейського засідання позивач подав уточнення до позову.Справа розглядалася 30 листопада 2009 р., з використанням засобів відео-конференції, під частретейського розгляду складався Протокол третейського розгляду.Місцем третейського розгляду відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про третейські суди" єм. Одеса І. Висновок про компетенцію третейського суду, обсяг його повноважень за третейськоюугодою.Спір що розглядається, є цивільно-правовим споров, в якому предметом самого спору єобовязок вчинення відповідачем певних дій.Цей спір не є спором між господарським товариством та його учасником, а також не єспором між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств.Предметом спору не є вирішення питань щодо прав та обовязків третіх осіб, в матеріалахсправи немає даних які б давали можливість дійти висновку про наявність такого спору. Якщоміж будь-якою стороною і будь-якою третьою особою виникне спір щодо наявності тих чиінших прав, із яких виходить суд в цьому рішенні, то вказаним субєктам належить самостійновирішити спір, що виник поміж ними, і в такому випадку результат вирішення такого споруможе бути нововиявленою обставиною щодо цієї справи, рішення по якому само по собі неперешкоджає третім особам в здійсненні їх прав та не покладає на них яких-небудь обовязків.
  • Між сторонами спору наявна третейська угода, в якій визначена компетенція суду, що розглядаєцей спір. Склад суду визначений окремою угодою сторін.Отже на підставі вищенаведеного, третейський суд приходить до висновку що вирішеннязаявленого позову належить до компетенції третейського суду.II. Підготовче провадження, виклад позовної заяви, відзиву на позовну заяву,заяв, пояснень, клопотань сторін та їхніх представників, інших учасників третейськогорозгляду.17 листопада 2009 року до постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Українськатретейська спілка» електронною поштою надійшов позов Торгівельно-виробничої фірми«Інтерон» (ТОВ за участю іноземного капіталу) до Акціонерної інвестиційно-фінансовоїкомпанії «Укрпривінвест» підписаний електронним підписом ТОВ «Інтерон», щопідтверджується відповідним сертифікатом ЦСК ТОВ «Український сертифікаційний центр» від16.11.2009 р.Разом з позовом додано заяви про приєднання до третейської угоди між Асоціацією «Українськатретейська спілка» та іншими, в якій зазначено що сторони погоджуються з умовами розглядуспорів у Третейському суді, сторонам відомо склад суддів, регламент, Положення протретейський суд, підтверджено сплату третейського збору. Сторонами угодою від 16 листопада2009 р встановлено умови формування складу Третейського суду – колегія з 3-х суддів. Місцерозгляду справи – Одеса, Україна.Ухвалою голови Третейського суду від 17 листопада 2009 року призначено для колегіальногорозгляду позов, затверджено склад колегії суддів.Ухвалою Третейського суду від 20 листопада 2009 року відкрито провадження у справі№А0001, призначено судове засідання.30 листопада 2009 року Сторонами подано заяви про зміну судді Василенко Ю.О. на суддюАгєєва В.М. в призначеній колегії суддів, що розглядає справу. Заяви подано за згодою сторін.У судовому засіданні встановлено, що позивач звернувся до третейського суду з позовноюзаявою в якій просив:«Зобов’язати АІФК «Укрпривінвест» (код за ЄДРПОУ 21561286) переоформити правовласності на цінні папери на користь ТОВ ТВФ «Інтерон» (заставодержателя ЄДРПОУ05247113) а саме:• 2447120 штук акцій номіналом 0,25 грн., що належать ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»(заставодавцю, ЄДРПОУ 00291013) у ЗАТ «Перемога-ЗІБ» (ЄДРПОУ 30152835);• 2820040 штук акцій номіналом 0,25 грн., що належать ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»(заставодавцю, ЄДРПОУ 00291013) у ЗАТ «Перемога-ТВЗ» (ЄДРПОУ 30081534);• 2441200 штук акцій номіналом 0,25 грн., що належать ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»(заставодавцю, ЄДРПОУ 00291013) у ЗАТ «Перемога-ЗІБ» (ЄДРПОУ 30152840).»До початку третейського розгляду, позивач електронною поштою направив до третейськогосуду заяву, підписану єлектронно-цифровим підписом позивача, якою змінив предмет позову,таким чином, що вимоги позивача на момент початку третейського розгляду були визначенінаступним чином:«Зобов’язати АІФК «Укрпривінвест» (код за ЄДРПОУ 21561286) переоформити правовласності на цінні папери на користь ТОВ ТВФ «Інтерон» (заставодержателя ЄДРПОУ05247113) а саме:1. 2447120 штук акцій номіналом 0,25 грн., що належать ВАТ «Ірпінський комбінат«Перемога» (заставодавцю, ЄДРПОУ 00291013) у ЗАТ «Перемога-ЗІБ» (ЄДРПОУ 30152835);2. 2820040 штук акцій номіналом 0,25 грн., що належать ВАТ «Ірпінський комбінат«Перемога» (заставодавцю, ЄДРПОУ 00291013) у ЗАТ «Перемога-ТВЗ» (ЄДРПОУ 30081534);3. 2441200 штук акцій номіналом 0,25 грн., що належать ВАТ «Ірпінський комбінат«Перемога» (заставодавцю, ЄДРПОУ 00291013) у ЗАТ «Перемога-БМ» (ЄДРПОУ 30152840).»
  • В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що він та ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»04 жовтня 2000 р. уклали договір, названий в ньому самому як «Договiр №4/10-316 про заставуцiнних паперiв», в якому були передбачені умови, за якими предмет застави, що представлявсобою вищезазначені цінні папери, переходить у власність позивача, у випадку, якщо ВАТ«Ірпінський комбінат «Перемога» не виконає своїх обовязків за договором названим «Договір№АР/Л-09/99» від 04 листопада 1999 року.Посилаючись на умови зазначеного договору застави, позивач, на підставі невиконання ВАТ«Ірпінський комбінат «Перемога» свої обовязків за договором №АР/Л-09/99, прийняв рішеннязвернути стягнення на зазначені цінні папери шляхом привласнення їх у свою власність. Прицьому позивач вважає, що він мав на це право, оскільки такий спосіб звернення стягення назаставлене майно прямо передбачений зазначеним договором, що іменований «Договiр №4/10-316 про заставу цінних паперів».З цією метою він звернувся до відповідача, який є, як вважає позивач, реєстратором зазначенихцінних паперів, з вимогою внесення відповідних змін до реєстру, які відображали б, що ці цінніпапери належать на праві власності позивачу, а не ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога».Як зазначає в своїй позовній заяві позивач, він 11 листопада 2009 р. звернувся до відповідача звимогою внести відповідні зміни в реєстр власників зазначених цінних паперів, а відповідачвідмовився вносити відповідні зміни записів. Як стверджує позивач, відповідач посилався на те,що внесення таких змін без підпису тієї особи, що була заставодавцем, протиричітьзаконодавству.На підтвердження своїх доводів щодо заяви відповідачу 11 листопада 2009 р. вимоги провнесення змін щодо даних власника вказаних цінних паперів, позивач надав документ датований11 листопада 2009 р., в якому вимагає від відповідача внести відповідні зміни до реєструвідносно даних власника цінних паперів, що зазначені в позовній заяві.На підтвердження своїх доводів про відмову відповідача виконати вказані дії, позивач надавдокумент, підписаний представником відповідача, направлений позивачу і датований 16листопада 2009 р., в якому відповідач стверджує, що переоформлення вказаних цінних паперіввиключно на підставі заяви позивача, суперечить Закону України "Про цінні папери і фондовийринок", а також Положенню про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів,затвердженому рішенням №1000 ДКЦПФР від 17 жовтня 2006 р.З обставин, що наведені в позовній заяві, позивач дійшов висновку про порушення свого праване те, щоб записи в реєстрі відповідали правовому стану цінних паперів, а відмову відповідачаздійснити відповідні зміни позивач сприймає як порушення свого вищезазначеного права тазагрозу своєму праву власності.Як доказ своїх доводів про наявність боргу заставодавця перед ним як перед заставодержателем,позивач надав серед іншого документ, який іменовано як "Постанова Вищого господарськогосуду України від 05 серпня 2009 року по справі № 111/14б-03/3-06/11", в якому inter aliaвстановлена наявність невиконаних з боку боржника ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»зобовязань перед позивачем по договору № АР/Л-09/99 від 04 листопада 1999 р.Відповідач, отримавши позовну заяву та додані до неї докази, надіслав третейському судуелектронною поштою зі своїм цифровим підписом свої заперечення, в яких він заявив, що неможе зареєструвати власність позивача, оскільки, на його думку, для цього необхідна наявністьпринаймні ще одного правочину в формі передавального розпорядження, яким боржникпозивача передавав би позивачу акції, або судового акту, яким було б встановлено правовласності позивача на ці акції. Відповідач висловив позицію, що в іншому випадку був бипорушений Закон України "Про цінні папери і фондовий ринок", а також Положення пропорядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затверджене Рішенням № 1000ДКЦПФР від 17.10.2006 року.Під час третейського розгляду представник позивача свою позицію підтримав в повному обсязі,залишаючись на позиції викладеної в позовній заяві. Представник відповідача на початкутретейського розгляду підтримав свій відзив на позовну заяву , однак в дебатах зазначив що він
  • згодний з вимогами позивача, і, якщо третейський суд їх задовольнить, то він(відповідач) виконає відповідне рішення третейського суду. III. Встановлені обставини справи, підстави виникнення спору, докази, на підставіяких прийнято рішення, мотиви, з яких третейський суд відхилив доводи, докази тазаявлені під час третейського розгляду клопотання сторін, а також нормизаконодавства, якими керувався третейський суд при прийнятті рішення.Вивчивши з відповідною ретельністю матеріали справи, заслухавши з належною увагою доводисторін, і всебічно обговоривши суть спору, третейський суд прийшов до рішення, виходячи знаступного:Третейський суд не займається вирішенням питання щодо дійсного існування невиконанихборгових зобовязань вищезазначеного боржника перед позивачем, оскільки відповідач цюобставину не оспорював, а як доказ такої наявності позивачем було надано чинне судоверішення, в якому позивач та його боржник були сторонами, а отже внаслідок res judicata спірщодо наявності цієї обставини між сторонами такого судового акту неможливий. В звязку з цимсуд приймає наявність зазначеної обставини як наперед встановлену.В цій справі суд не розглядає питань, які можуть бути предметом спору позивача абовідповідача з третіми особами, в тому числі питань корпоративного характеру.Розглядаючи цю справу, третейський суд на підставі наявних в справі матеріалів робитьвисновки тільки щодо питань, які були поставлені перед третейським судом позивачем, оскількисуд не вправі самостійно формулювати предмет позову та винаходити способи захисту інтересівпозивача, а також займатися відшукуванням будь-яких обставин, на які не посилались сторониспору або самостійно шукати докази що підтверджують наявність цих обставин.Отже, суд розглядаючи цю справу тільки на підставі тих матеріалів, що йому представленісторонами, з застосуванням наслідків, передбачених законодавством України на моментпідписання документа, датованого 04 жовтня 2000 р. повинен вирішити питання: чи маєпозивач право вимагати від відповідача відображення права власності на вказані в позовнійзаяві цінні папери в реєстрі без наявності передавального розпорядження колишньоговласника цих цінних паперів, а також без наявності судового акту, яким би буловстановлено право власності позивача на ці цінні папери, і не вступаючи в спір з будь-кимщодо такого права власності?В спорі що розглядається, законодавством, що має бути застосоване до вказаних правовідносинщодо виникнення права власності на вищезазначені цінні папери, є законодавство Українистаном на дату укладення договору, зазначеного в цьому рішенні як «Договiр №4/10-316 прозаставу цінних паперів», зокрема Цивільний кодекс УРСР (1963 р.) станом на 04 жовтня 2000р.Згідно ст. 189 Цивільного кодексу УРСР (1963 р) спочатку було передбачене імперативнеправило, згідно якого звернення стягнення на закладене майно могло бути здійснене тільки івиключно за рішенням суду. Однак в в 1993 р., тобто до моменту укладення договору, щодосліджується, дія цієї статті була припинена Законом України «Про внесення змін і доповненьдо деяких законодавчих актів України» від 05 травня 1993 р., (був опублікований в газеті "ГолосУкраїни" від 12 червня 1993 р. та в "Відомостях Верховної Ради України" від 29 червня 1993 р.)в звязку з прийняттям Закону України "Про заставу". Таким чином, станом на 04 жовтня 2000 р.імперативне правило статті 189 Цивільного кодексу УРСР (1963 р.) було замінене надиспозитивне правило ст. 20 Закону України "Про заставу", яким встановлюється зверненнястягнення на предмет застави за рішенням суду, якщо інше не передбачено договором. З такоїзміни закону очевидна пряма воля законодавця дозволити звернення стягнення на предметзастави без судового розгляду, наприклад, в порядку самозахисту права. При тому законодавецьвстановив, що воля власника такого обєкту вже зазначена в самому договорі застави, а моментпереходу права власності в такому договорі може бути визначений на розсуд сторін такогодоговору, в тому числі і моментом будь-якої події, наприклад, прострочення сплати боргу.
  • Законодавство, що має бути застосованим щодо дій, які Позивач в своїй позовній заяві вимагаєздійснити від Відповідача, є законодавство України на момент виникнення таких вимог, тобто,як це вбачається з мотиваційної частини цього рішення — на 11 листопада 2009 року, є ЗаконУкраїни «Про цінні папери та фондовий ринок», в тому числі і його стаття 9, яка встановлюєнеможливість обмеження обігу та розпорядження цінними паперами жодними іншиминормативно-правовими актами, крім законів.З вказаного вбачається, що самі собою правила Положення, що згадано вище, можутьобмежувати дії як тримача реєстру, так і будь-якого іншого субєкта, в тому числі позивача,виключно з підстав, що прямо вказані в законі.Ці правила не можуть створювати жодних додаткових обмежень, а у випадку, якщо такідодаткові обмеження встановлені вказаним Положенням, воно в саме цій частині ipso sui неповинно застосовуватися як таке, що суперечить закону, зокрема ст. 9 Закону України "Процінні папери і фондовий ринок".Вказаний в цьому рішенні документ, поіменований "Договір №4/10-316 про заставу ціннихпаперів" містить текст, що вказує на виникнення комплексу правовідносин, який передбачає, щоу випадку певних зобовязань одна із сторін цього договору має переважне перед іншимикредиторами цієї ж особи право звернути стягнення на певне майно, що дозволяє кваліфікуватицей документ як екземпляр договору застави.Як вбачається з документу, що поіменований як «Договір №4/10-316 про заставу ціннихпаперів», останній містить текст угоди, відповідно до якої предмет застави переходить увласність заставодержателя у випадку настання певної події, а саме: невиконання забезпеченихзаставою боргових зобовязань.З вищенаведеного третейський суд робить висновок, що між позивачем і та іншою особою,зазначеною в описовій частині документа, поіменованого як «Договір №4/10-316 про заставуцінних паперів», дійсно був укладений договір застави, в якому, відповідно до ст. 20 ЗаконуУкраїни "Про заставу", було передбачено звернення стягнення на предмет застави шляхом йогопростого привласнення заставодержателем. Такий договір в частині переходу права власності напредмет застави шляхом простого привласнення у випадку невиконання боржникомзобовязання, в забезпечення виконання якого надана застава, не суперечить законодавствуУкраїни, а, отже, тягне за собою юридичні наслідки, в тому числі перехід права власності принаявності обставини, якою обумовлений такий перехід права власності - невиконанняборжником зобовязання, в забезпечення виконання якого надана застава.З зазначеного випливає, що заставодавець по договору, зазначеному в описовій частині цьогорішення і кваліфікованому третейським судом як договір застави, не виконав своїх обовязків,які були забезпечені заставою.Судові рішення, що є чинними, можуть бути доказами по цій справі, що, звісно, не позбавляєправа осіб, які не брали участь у справах, за якими ці рішення були ухвалені, представлятизаперечення щодо обставин, встановлених такими судовими рішеннями, і доводити наявністьобставин, на які вони можуть посилатися в таких запереченнях. Проте в даній справі відповідачне навів жодних заперечень щодо наявності у позивача незадоволених кредиторських вимогстосовно заставодавця, які були забезпечені заставою. Тому третейський суд приймає якдоведені усі обставини, викладені в зазначених судових рішеннях, включно з обставиноюнаявності у боржника невиконаного боргового зобовязання, яке було забезпечено заставоюшляхом укладення договору, що розглядається.Оскільки договором застави було передбачено інший шлях звернення стягнення на предметзастави, ніж звернення стягнення за рішенням суду, з цього витікає, що позивач мав правозвернути стягнення на цінні папери, що перебували у нього в заставі, шляхом простого їхпривласнення. Для такого акту є достатньою проста заява заставодержателя (тобто позивача)про наявність у нього волі вважати предмет застави своєю власністю, а також доказів того, щойого волевиявлення повязане з визначеною в договорі подією - невиконанням зобовязань,забезпечених заставою, і що відповідна подія настала. На момент вчинення таких дій була
  • чинною презумпція, яка не суперечить законодавству, що діяло раніше: допоки і оскільки невизнано інше, правочин має вважатися правомірним (ст. 204 Цивільного кодексу України), аотже треба вважати, що всі його умови є такими що викликають юридичні наслідки. Томуніякого судового акту, або волі інших осіб, виявленої в будь-якій формі, в даному випадку неможе вимагатися. З іншого боку, воля власника закладених акцій на те, щоб вони перейшли увласність позивача при настанні певних обставин по його (позивача) односторонній дії, вжебула виявлена шляхом підписання договору застави саме на таких умовах.Оскільки воля на те, щоб акції, які були предметом застави, перейшли у власність позивача,вперше була висловлена позивачем після виникнення у нього кредиторських вимог дозаставодавця 11 листопада 2009 року, то саме з цього моменту він має підстави стверджувати,що власником вищезазначений цінних паперів є саме він. Це означає, що відповідачу булинадані достатні підстави для того, щоб вимагати змін записів в реєстрі, що відображаютьвиникнення права власності на вказані цінні папери саме в позивача. Відмова відповідача затаких обставин дійсно є неправомірною, тому що вона ґрунтується на хибному припущені, щодля виставлення вимоги про реєстрацію переходу права власності на цінні папери ніби тонеобхідні надати виключно передавальне розпорядження або судове рішення, протезаконодавство такої вимоги як необхідної не містить.Оскільки питання про розподіл судових витрат і витрат, повязаних з розглядом справи втретейському суді, Позивачем не було поставлено, суд не розглядає цього питання.Згідно ст. 9 Регламенту, рішення підлягає опублікуванню на інтернет-сайті Третейського суду.Відповідно до наведеного вище, керуючись вищезазначеними нормами законодавства,третейський суд,ВИРІШИВ:Позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.Зобовязати Відповідача внести в реєстр зміни, якими відобразити право власності Позивача нанаступні обєкти: 2447120 штук акцій номіналом 0,25 грн., що належать ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»(заставодавцю, ЄДРПОУ 00291013) в ЗАТ «Перемога-ЗІБ» (ЄДРПОУ 30152835); 2820040 штук акцій номіналом 0,25 грн., що належать ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»(заставодавцю, ЄДРПОУ 00291013) в ЗАТ «Перемога-ТВЗ» (ЄДРПОУ 30081534); 2441200 штук акцій номіналом 0,25 грн., що належать ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»(заставодавцю, ЄДРПОУ 00291013) в ЗАТ «Перемога-БМ» (ЄДРПОУ 30152840).Рішення Третейського суду вступає в силу з моменту оголошення 30.11.2009р., є остаточним іоскарженню не підлягає, крім випадків передбачених Законом України "Про третейські суди".Судді:Агєєв Віктор МиколайовичБолдирєв Марк РемовичКешкентій Денис ВолодимировичГолова Асоціації УТСАгєєв В.М.