1. Урок розвитку зв’язного мовлення в 10 класі.
Тема: Стаття на морально – етичну (суспільну) тему.
Форма проведення: інтерв’ю.

2. Приклад статті. Разумова Анастасія,10-А клас
Сучасна молодь…
Яка на вашу думку зараз молодь? Хто або що впливає на підлітка ?Які вони?
З такими запитаннями я звернулася до людей нашого міста.
Перше запитання : «Які вони , підлітки?»
Здається, це найважче запитання. Раніше дитячий і молодіжний рухи в
образі піонерії та комсомолу впроваджували одну ідеологію —
комуністичну. Тепер ми живемо у вільній, незалежній державі, де кожний
має право на свою думку й свої погляди. Я можу впевнено сказати, що
молодіжне середовище нині дуже різнобарвне й різноманітне. Не можна
сказати, що наша молодь погана, що «немає нічого святого в душі». Це
просто недоліки виховання. Але ж маємо й багато «проблемної» молоді.
Ціннісні орієнтири дуже різноманітні, від класичних до сучасних,
нововведених. Але треба вміти розуміти й сприймати нашу молодь такою,
якою вона є.
Одна мешканка нашого міста відповіла мені так: «Сучасна молодь стала вже
прогресивною. Під рукою є все для розвитку . Молодь дуже еволюціонує
разом з появою якихось нових технічних штук. Створює нові напрями у
музиці, моді, дизайні,архітектурі тощо. Зараз молодь дуже комунікабельна,
завдяки Інтернет – мережі знаходить масу нових знайомих. Завдяки
проектам на телеканалах вони можуть проявляти себе і розкривати свої
таланти. Тим самим реалізувати себе без допомоги батьків.»
Інші зовсім протилежно висловилися: « Ця молодь зіпсувалась до глибини
душі. Молоді люди підступні і недбайливі. Ніколи вони не будуть схожими
на молодь минулих часів. Молоде покоління сьогоднішнього дня не зуміє
зберегти нашу культуру." Або: «Мені нічого доброго не сказати про наших
дітей , вони грубі ,несправедливі, невиховані, і дуже погані.»
Кожна жінка або чоловік мені говорили, що кожне покоління традиційно
докоряє своїм дітям: «Ми у вашому віці були не такими», «Покоління без
ідеалів», «Агресивні та жорстокі», «Покоління відео, кліпів і комп’ютерних
монстрів», «Втрачене покоління»… Чи це про нас? А хто робить нас такими?
Може батько, який приходить на підпитку і піднімає руку на дружину?
А може мати, яка б’є свою дитину чи кидає одну, йдучи гуляти? А може
страшні «Надзвичайні новини» - вбивство, смерть, суїцид, насилля,
крадіжка…

3. Мені здається треба почекати, і час розставить усе на місця. А історія
багаторазово визнавала, що саме «втрачені» покоління і спонукали людство
до подальшого розвитку. Майже сорок років тому теж говорилось про
«втрачене» покоління. Але ж це було покоління 60-х років! Не зважаючи на
умови, легендарні його представники — яскрава молодь — сміливо взяли на
себе відповідальність за майбутнє країни. Вони стали ланкою, через яку було
відновлено духовний контакт з попередніми поколіннями.
Назвати молодь «втраченим» - Ні. Ми для суспільства не втрачені, ми не
гірші за Вас — просто інші. Причому, у слові «інші» немає нічого
негативного. Так, всі дивляться «Матрицю», «Бетмен», але не мріємо стати
бандитами, всупереч думці. За даними соціологічних опитувань, люди нам
сказали, що молодь у нас дуже різна, але багато хто говорив, що підлітки все
ж такі гарні.
Тоді я запитала «Хто винен у вихованні, та що впливає на підлітка? На мою
думку ,тут треба враховувати вікові особливості підлітків. У цьому віці
колективізм закладений природою. Вони об’єднуються, наприклад, спочатку
через музику, потім через інші складові культури, тому відбувається
формування цінностей, фактично субкультури нового покоління. Інша
справа, що інформаційне суспільство посилює індивідуалістичні прагнення.
Підлітки такі енергійні, практичні й волелюбні. А чи відчуває молоде
покоління страх? Думаю, що кожне покоління має страх, але страх буває
різним. У нас немає страху не здобути вищої освіти. Нас лякає можливість
не реалізуватися в суспільстві, залишитися непоміченими, не проявити себе в
цьому житті. На жаль, значна частина сучасного покоління вбачає це
самовиявлення у фінансовій складовій. Деякі бояться за власне життя та
життя близьких, бояться залишитися без друзів.
Ми такі , як є. Нас змінить життя, ми вчимося на своїх помилках і не
прислухаємося до порад батьків, бо хочемо прожити своє життя, хоча воно
може відрізнятися від вашого. Не хвилюйтесь,батьки, ми впадемо, але
піднімемося, щоб радувати вас…. а потім виховувати своїх « не таких, як
ми» дітей. Споконвічне проблема батьків і дітей.