Lecture 02

579 views
511 views

Published on

Principles of Zoological Systematics and Nomenclature. 2010. Lecture 2. History. From Rondelet to Hennig

Published in: Education
0 Comments
0 Likes
Statistics
Notes
  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

No Downloads
Views
Total views
579
On SlideShare
0
From Embeds
0
Number of Embeds
2
Actions
Shares
0
Downloads
10
Comments
0
Likes
0
Embeds 0
No embeds

No notes for slide

Lecture 02

  1. 1. Принципи зоологічної систематики та номенклатури Лекція 2
  2. 2. Зоологічна систематика між Ґеснером та Ліннеєм Ґійом Ронделе Guillaume Rondelet (1507-1566 ) Професор медицини Університету Монпельє; видав « Libri de Piscibus Marinis » (1554-1555) – першої іхтіологічної енциклопедії.
  3. 3. Зоологічна систематика між Ґеснером та Ліннеєм П ’ єр Белон Pierre Belon (15 1 7-156 4 ) Мандрівник і анатом; видав « Histoire naturelle des estranges poissons » (1551) і « L'Histoire de la nature des oyseaux » (1555) – першої порівняльно-анатомічні дослідження риб та птахів.
  4. 4. Зоологічна систематика між Ґеснером та Ліннеєм
  5. 5. Зоологічна систематика між Ґеснером та Ліннеєм Кінець XVII ст. – “ зелена революція”. Інтродукція нових рослин. Поява ботанічних садів, гербаріїв, а також зоологічних колекцій.
  6. 6. Зоологічна систематика між Ґеснером та Ліннеєм Ян Сваммердам Jan Swammerdam ( 1637-1680 ) Університет Ляйдена (Голландія) Перші дослідження з анатомії комах та ін. безхребетних « Historia Insectorum Generalis » (1669). Описав метаморфоз комах, скорочення м ’ язів, тощо.
  7. 7. Зоологічна систематика між Ґеснером та Ліннеєм Джон Рей John Ray (1 62 7-1 705 ) University of Cambridge Англійський ботанік, автор « Historia Plantarum » (1686-1704), де він вперше ввів до вжитку термін « species » , який розумів як “постійний,але не незмінний”. « L'Histoire de la nature des oyseaux » (1555) – першої порівняльно-анатомічні дослідження риб та птахів.
  8. 8. Зоологічна систематика між Ґеснером та Ліннеєм Після смерті свого учня Френсіса Вілловбі Francis Willughby (1635-1672) завершив його книги « Ornithologia » (16 74-1676 ) та « De Historia Piscum » (16 86 ) .
  9. 9. Зоологічна систематика між Ґеснером та Ліннеєм Джон Рей На основі нотаток Вілловбі написав також книжки з природничої історії гадів та звірів « Synopsis methodica Animalium Quadrupedum et Serpentini Generis » (1693), а також комах – « Historia Insectorum », яка вийшла вже після його смерті (1705).
  10. 10. Зоологічна систематика між Ґеснером та Ліннеєм Деякі назви видів у Рея мали такий вигляд: « Papilio media, alis pronis, praefertim interioribus, maculis oblongis argenteis perbelle depictis » « Papilio parva nigra duplici in alis exterioribus macula alba insignis »
  11. 11. Зоологічна систематика між Ґеснером та Ліннеєм Вперше використовувати прості бінарні назви став швайцарський ботанік Гаспар Боїн ( Gaspard Bauhin (1560-1624). Саме в нього було запозичено ідею біномінальної номенклатури.
  12. 12. Карл Лінней та його сучасники Каролюс Ліннеус ( Carolus Linnaeus, з 1761 – Carl von Linn é) (1707–1778) Народився 23 травня 1707 р. у с. Елмхульт, Смоланд, південна Швеція .
  13. 13. З 1716 по 1721 р. учився у граматичній школі м. Векшйо. Знайомство з творами Плінія Старшого. 1721-1728 – вивчає медицину в університеті Лунда.
  14. 14. У 17 28 переїхав в Уппсалу, де познайомився з та професором Олафом Цельсієм. У 1731 стає асистентом професора ботаніки Олафа Рудбека-молодшого (1660-1740).
  15. 15. У травні-вересні 17 32 р. на завдання Рудбека Карл Лінней здійснив свою першу ботанічну експедицію в Лапландію. Знати всі три царства – важче, ніж зловити райського птаха, оскільки серед ботаніків навряд чи є хоч один, хто добре розбирається хоч у двох. Маршрут складає 1500 миль, в експедицію має їхати молодий швед, не обтяжений родиною, щоб не боятися залишити своїх дітей сиротами, незалежний, такий, що вміє малювати і захоплюється природою.
  16. 16. За результатами експедиції він написав “ Florula Lapponica ” (1732) та “ Flora Lapponica ” (1737) – і досі взірці описових флористичних праць.
  17. 17. У 17 35 р. Лінней не має вченого звання. Внаслідок інтриг Нільса Розена, котрий мріяв посісти катедру Рудбека, Карл Лінней змушений був поїхати в Голландію в якості репетитора студента Сольдберга. Його рукопис “Systema Naturae” зацікавив професора Бургава, який залишив його в Ляйдені. Того ж року виходить перше видання книги. Ботанічний сад Амстердама, знайомство з Амстердамським бургомістром Кліффордом (George Clifford) , який добре знався на ботаніці і садоводстві. Поїздка в Англію: Челсі та Оксфорд.
  18. 18. 17 37 р. Смерть Пітера Артеді. 1738 – смерть Бургава, поїздка в Париж, в Королівський сад медичних рослин до проф. Бернара Жюсьє. Повернення в Швецію.
  19. 19. 1738 Лінней починає медичну практику в Стокгольмі, спеціалізуючися на лікуванні сифіліса. У 1741 р. Він отримує посаду професора медицини в Уппсалі. 1740-1750 – нові видання « Systema Naturae », експедиції Швецією.
  20. 20. Карл Лінней та його сучасники Найважливіші праці: 1736 — Systema naturae ( I видання ), Bibliotheca botanica і Fundamenta botanica 1737 — Critica botanicaбGenera plantarum, Flora Lapponica, Hortus Cliffortianus 1738 — Classes plantarum, Corollarium generum, Methodus sexualist
  21. 21. Карл Лінней та його сучасники Найважливіші праці: 1745 — Flora Suecica, 1746 — Fauna Suecica, 1748 —Hortus Upsaliensis. Виходять друком значно доповнені шосте (1748), десяте (1758) і дванадцяте (1766) видання» Systema Naturae » .
  22. 22. Карл Лінней та його сучасники Найважливіші праці: З десятого видання « Systema Naturae » (1758) починається відлік послідовного вживання біномінальної номенклатури в зоології. Лінней заснував у 1751 р. Шведську академію наук, листувався з видатними сучасними йому натуралістами Скополі з Відня, Гмеліним з Санкт-Петербурга, Катериною ІІ і Руссо. Його учнем був також “батько ентомології” Йоган Фабриціус з Німеччини.
  23. 23. Карл Лінней та його сучасники Петер Артеді ( Peter Artedi - Petrus Arctaedius (1705–1735) Університетський друг та колега Карла Ліннея, якого вважають “батьком іхтіології” . Після його загибелі Лінней видав у Ляйдені його « Bibliotheca Ichthyologica » та « Philosophia Ichthyologica » (1738)
  24. 24. Рене де Реомюр ( René Antoine Ferchault de Réaumur (1683–1757) Фізик, математик і натураліст. Його 6-томна « Mémoires pour servir à l'histoire des insectes » (Amsterdam, 1734-1742) – найкраща з до-л іннеївських ентомологічних енциклопедій . Каролус Ліннеус та його сучасники
  25. 25. Карл Лінней та його сучасники Жорж Бюффон Buffon , Georges -Louis Leclerc) (1707–1788), – французький натураліст, популяризатор науки, антипод Ліннея, вважається засновником номіналістського підходу до класифікації. Інтендант Королівського ботанічного саду з 1739 р. Автор 35 томів « Histoire Naturelle » . За виразом Е.Майра, «не еволюціоніст, але батько еволюціоністів».
  26. 26. Діагностична систематика – до 1859 р. (до Дарвіна) Жан-Батист Ламарк ( Jean-Baptiste Lamarck , 17 44– 1 829) активно запроваджував ідею градуальності (сходинок природи – scala naturae ).
  27. 27. Жорж Кювьє ( Georges Cuvier , 1769 – 1 8 32 ) поділив тварин на 4 незалежні типи: Vertebrata, Mollusca, Arthropoda і Radiata , не сприйнявши ідеї “прогресу” Ламарка
  28. 28. Філогенетична систематика – після 1859 р. (з появою Дарвінової книги THE ORIGIN OF SPECIES ) Чарлз Дарвін ( Charles R. Darwin , 1809 – 1882 ) у 1 859 р., пояснив наявність “природних груп усередині груп” спільним походженням, галуженням та дивергенцією внаслідок еволюції, поклав початок еволюційної систематики, в основі якої – спорідненість таксонів. Він запропонував емпіричні правила для апостеріорного зважування ознак та показав цінність комплексів зчеплених ознак
  29. 29. Філогенетична систематика – після 1859 р. Ернст Геккель ( Ernst Heinrich Philipp August von Haeckel , 1834–1919) запровадив філогенетичні дерева, такі поняття, як «тип», «екологія» і «філогенія», а також виділив царство Protista. Сформулював т.з. « принцип рекапітуляції » .
  30. 30. Філогенетична систематика – після 1859 р. На 1880–1950 рр. припадає бум порівняльної морфології та порівняльної ембріології, ідеї еволюційнних морфологів (О.М.Северцова) знаходять відображення у визнанні ароморфозів як основи для визначення таксонів вищих рангів. О.М. Северцов (1866-1936) «Морфологические закономерности эволюции».
  31. 31. Філогенетична систематика – після 1859 р. У 1920-1970 рр. - аналіз популяцій та еволюції на популяційному рівні. Дж. Гакслі ( J. Huxley) “The New Systematics” (1940). Популяційна систематика. Відхід від типологічної концепції. Вивчення мінливості на великих серіях. Концепція “політипового” виду. Використання нових ознак. Дж.Сімпсон ( J.Simpson) “Principles of Animal Taxonomy” (1961); В.Генніг (W.Hennig) “Phylogenetic Systematics” (1966); Е.Майр (E.Mayr) “Principles of Systematic Zoology” (196 9 )
  32. 32. В.Генніг (W.Hennig) “Phylogenetic Systematics” (1966) В іллі Генніг ( Willi Hennig, 1 913 –19 76 ) сформулював і розвинув ідеї кладизму, згідно з якими кожен таксон має бути монофілетичним, тобто : а) походити від одного предка; б) включати в себе всіх нащадків предка.

×