Вісник вінницького самоврядування №1-2013 рік

753 views
649 views

Published on

0 Comments
0 Likes
Statistics
Notes
  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

No Downloads
Views
Total views
753
On SlideShare
0
From Embeds
0
Number of Embeds
28
Actions
Shares
0
Downloads
1
Comments
0
Likes
0
Embeds 0
No embeds

No notes for slide

Вісник вінницького самоврядування №1-2013 рік

  1. 1. №1 – 2013 Видається з 2012 року Переодичність: 4 рази на рік Засновник: Вінницька обласна Асоціація органів місцевого самоврядування вул. Соборна, 72, к. 312 м. Вінниця, Україна, 21050 тел. 67-10-41 Реєстраційне свідоцтво ВЦ №870-228-Р від 10 грудня 2012 р. Підготовлено до видання редакцією комунального друкованного засобу масової інформації – журналу «Вінницький край», м. Вінниця, вул. Соборна, 72, к. 317 тел. 35-72-62 ШЕФ-РЕДАКТОР Юрій Медведєв заступник голови Вінницької обласної ради Редактор – Віктор Тимчук Редакційна колегія: Світлана Борисюк – прес- секретар Вінницької обласної Асоціації органів місцевого са- моврядування; Юрій Браніцький – голова Калинівської районної ради; Вадим Вітковський – го- ловний редактор журналу «Вінницький край»; Олексій Гаврилов – голова постійної комісії Вінницької обласної ради з питань євроінтеграції, міжнародного співробітництва та регіонального розвитку; Любов Добринська – головний редактор газети «Вінниччина»; Марина Коваль – голо- ва постійної комісії Вінницької обласної ради з питань розвит- ку демократії, гласності, свобо- ди слова, інформаційного про- стору; Ігор Кревський – перший заступник голови Вінницької обласної ради; Володимир Перепе- чай – сільський голова с. Станіславчик Жмеринсько- го району, заступник голови Вінницької обласної Асоціації органів місцевого самовряду- вання; Валерій Рубан – заступ- ник голови постійної комісії Вінницької обласної ради з пи- тань регламенту, депутатської діяльності та етики. інформаційно-аналітичне видання для керівників і спеціалістів місцевого самоврядування Вінниччини ЗМІСТ Ми вже готові до реформи................................................................ 2 Про роль місцевих рад у розвитку села та агропромислового комплексу .......................................................... 5 Єврорегіон «Дністер» – на вірному шляху! .................................... 7 У Липовці бюджет – не «проїдання» ............................................... 9 Стратегія розвитку – програма життя.............................................11 Пам’ятка сільському голові «Стратегія розвитку»....................... 13 Стрижавські «дружинники»............................................................ 15 Польський досвід місцевого самоврядування ......................... 16 Яким бути закону «Про вищу освіту»?.......................................... 19 Поспішайте творити добро!............................................................ 20 Нас запитують................................................................................. 21 Конкурс 2013 року........................................................................... 23 НАШІ ДОСЯГНЕННЯ наш гість Партнери Як живеш, громадо? Орієнтир Орієнтир Як живеш, громадо? А як у них? Майбутнє за молодими Портрет Наші консультації Самоврядцям на замітку
  2. 2.  2 Ми вже готові до реформи У лютому голова Вінницької обласної Ради, голова обласної Асоціації органів місцевого само- врядування (ВОАОМС) Сергій Татусяк взяв участь у робочій нараді голови Верховної Ради України Володимира Рибака з головами Верховної Ради Автономної Республіки Крим та обласних рад, що відбулася у Києві. Там, як член Координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові ВР України, він звернувся до присутніх на засіданні народних депутатів з проханням вне- сти необхідні зміни до законодавства, яке регулює сферу регіонального управління та місцевого самоврядування. Зокрема, наголосив, що в Україні не виконується низка вимог Європейської хартії місцевого самоврядування, а також чинної Конституції України, де закріплено його ста- тус і, згідно з якою, самоврядні органи наділені низкою прав. Проте на практиці задеклароване не реалізовується. Про що конкретно йшлося у стінах парламенту і чи почутий голос вінничан щодо реформи місцевого самоврядування у вищому законодавчому органі держави? Про це далі в інтерв’ю з Сергієм Татусяком. НАШІ ДОСЯГНЕННЯ – Сергію Пилиповичу, на чому саме Ви акцентували увагу спікера та народних обранців? – Я наголосив, що в Україні не виконується положен- ня Європейської хартії місцевого самоврядування, а також чинної Конституції України. А це призводить до того, що не вдається децентралізувати бюджетну систему та реалізувати задекларований у Бюджетному кодексі принцип формування бюджетів «знизу догори». Право громади управляти кому- нальною власністю, на жаль, також залишається законодав- чо незабезпеченим – немає відповідного закону. В результаті територіальні громади та їхні самоврядні органи залишають- ся віч-на-віч з власними проблемами. Також акцентував на тому, що час здійснення рефор- ми місцевого самоврядування давно настав. Саме вона повинна вирішити головну проблему – передачу значної частини повноважень територіальним громадам сіл, се- лищ, міст. Реформа також дозволить утворити виконавчі комітети районних та обласних рад; зміцнити матеріально- фінансову основу територіальних громад, у тому числі і шляхом збільшення відсотку податків (до 70%), які повинні залишатися на місцях. Завдяки реформі місцевого самовря- дування вдасться здійснити і реформи системи публічних послуг, унормувати адміністративно-територіальній устрій. Тому, враховуючи це, я звернувся до Верховної Ради України з проханням завершити формування дієвого право-
  3. 3.  3 вого поля у сфері регіонального управління та місцевого само- врядування шляхом прийняття нових та вдосконалення діючих законодавчих актів, у тому числі законів України «Про місцеве са- моврядування в Україні», «Про засади регіональної політики», «Про державне стратегічне пла- нування», «Про адміністративно- територіальний устрій», «Про ко- мунальну власність», «Про службу в органах місцевого самоврядуван- ня» та інших. Я запевнив колег, що Вінницька обласна Рада готова до спільної роботи з Верховною Радою в напрямку напрацювання законопроектів у сфері реформу- вання місцевого самоврядування. При цьому підкреслив, що голо- ви постійних депутатських комісій інший законопроект (а їх нам обов’язково треба прово- дити), що стосується реформи місцевого самоврядуван- ня, адміністративно-територіального устрою, об’єднання територіальних громад, змін до конституції – все це необхідно узгоджувати з міністерствами. З цим ще є певні проблеми. Разом з тим, останнім часом відбулися зустрічі з Прем’єр-міністром України Миколою Азаровим, з головою Верховної Ради Володимиром Рибаком, і з представницт- вом Адміністрації Президента в форматі Конгресу місцевого самоврядування, де ми чітко домовилися про подальший план дій. Вважаю, є всі можливості, щоб відбулася реформа. Але для цього органам місцевого самоврядування треба попра- цювати з новим депутатським корпусом Верховної Ради, дійти з тим до кожного депутата, щоб вони виконали свої зобов’язання, взяті перед виборцями і сприяли самоврядній реформі. – Під час зустрічі із одинадцятьма народними депута- тами від Вінниччини, яка відбулася 16 лютого вже у Вінниці з ініціативи голови облдержадміністрації Івана Мовчана, ви наголосили, що законотворча діяльність Верховної Ради України стане більш ефективною, якщо до неї долучаться депутати обласної Ради, і що тісна співпраця має бути між профільними комітетами парламенту та постійними комісіями облради… – Саме так. І обласна Рада активно долучається до на- працювання проектів законів та внесення змін до них. Тільки за минулий рік ми надіслали до Верховної Ради понад 50 пропозицій щодо змін у нормативно-правових актах та про- ектах законів і більшість з них були враховані парламентом. Нами також направлений лист на ім’я голови Верховної Ради Володимира Рибака з проханням сприяти участі голів постійних комісій облради у парламентських слуханнях та засіданнях комітетів з профільних питань. Я особисто під час зустрічі з вінницькими нардепами попросив їх у тих комітетах, де вони вже працюють, особи- сто допомогти налагодити співпрацю з нашими постійними комісіями. Адже область чекає від парламентарів за- вершення формування правового поля, яке стосується регіонального управління та місцевого самоврядування. Зо- НАШІ ДОСЯГНЕННЯ обласної Ради мають свої напрацювання з питань місцевого та регіонального розвитку і готові внести ці пропозиції до законопроектів. – Вінниччина була і залишається передовою в напрям- ку розбудови місцевого самоврядування. Досвід співпраці з польськими, німецькими, молдовськими колегами, який вона напрацювала, лише допомагає в тому. Чи можна, на вашу думку, його поширити на всю Україну? – Виходячи із власного досвіду роботи в органах виконавчої влади, місцевого самоврядування, в бізнесі, в парламенті, скажу, що головна проблема, яку ми маємо сьогодні в Україні – це модель влади, яка, на жаль, не працює на людину. За 20 років незалежності ми не змог- ли сформувати таку модель, яка б була ефективною і відповідала європейським принципам. І то є головний про- рахунок на етапі становлення незалежної держави. Саме тому ми маємо багато проблем. На часі стоїть головне пи- тання – реформа регіональної влади і місцевого самовря- дування. Якраз Вінницька обласна Рада напрацювала концепцію, яка обговорюється вже більше 8 років. Це той формат вла- ди, який буде надзвичайно ефективний. Ми працювали в цьому напрямку з нашими колегами-поляками, запрошува- ли депутатів європейського парламенту, не одну міжнародну конференцію провели. І та концепція, яка прийнята на сесії обласної Ради зі зверненням і до президента, і до парла- менту, і до уряду, – вона є якраз тим фундаментом, на базі якого ми, сподіваюся, сформуємо державну концепцію ре- форми. Вірю, що найближчим часом відбудуться зміни. Адже вперше за останні 20 років є політична воля Президента щодо змін моделі регіональної влади. Глава держави торік на Міжнародних муніципальних слуханнях чітко окрес- лив дорожню карту реформи місцевого самоврядування. І сьогодні є бажання регіональної влади, адміністрацій, органів місцевого самоврядування перейняти на себе по- вноваження і фінансовий ресурс, нести відповідальність за ситуацію, безпосередньо, на рівні регіонів і в кожній територіальній громаді. На жаль, владу ні в які часи добровільно не віддавали. Така ж ситуація сьогодні. Для того аби провести той чи
  4. 4.  4 крема, шляхом прийняття нових та вдосконалення діючих законодавчих актів, про які я вже згадував вище. А за Вінниччиною справа не стане. Вона вже вийшла на фінішну пряму у роботі над Стратегією регіонального роз- витку до 2020 року. Протягом двох останніх років, зокрема, обласна Рада шостого скликання здійснила чимало кроків для реформи регіональної влади. Підтвердженням тому є, що Вінницька область стала учасником Єврорегіону, членом Асамблеї європейських регіонів, має своє представництво при ЄС тощо. І говорячи про поширення нашого досвіду на всю Україну, казав і кажу: Вінниччина готова стати пілотним регіоном в реалізації реформи регіональної влади, тобто взяти участь в експерименті щодо удосконалення моделі місцевого самоврядування. Адже лише самоврядування є фундаментальною засадою цивілізованого, демокра- тичного облаштування суспільного життя з ефективним розв’язанням соціальних та економічних завдань, засадою незалежності та процвітання. Спілкувалася Світлана Борисюк
  5. 5.  5 Микола ФУРСЕНКО, Голова Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад Про роль місцевих рад у розвитку села та агропромислового комплексу наш гість – Як відомо, Асоціація сільських та селищних рад ак- тивно працює в Україні з 2009 року. За ці роки чимало зро- блено. Чи задоволені Ви результатами її роботи? – Наша організація представляє інтереси близько 30% сільського населення України. І об’єднались ми з метою за- хисту прав та інтересів сільської громади та вирішення її проблем. Сьогодні членами Асоціації є 8507 сільських та селищних рад, створено 25 регіональних відділень; в 15 об- ластях України працюють районні відділення. – З якими структурами працює Ваша організація? – Для вирішення нагальних проблем ми актив- но співпрацюємо з органами державної влади, зокре- ма, з профільними комітетами Верховної Ради. Наразі встановлені зв’язки з міжнародними організаціями, досвід яких обов’язково буде корисним для сільських громад. До нашої Асоціації постійно звертаються голови сільських та селищних рад – як за допомогою, так із своїми пропозиціями. Їм потрібна допомога. – Які зміни та доповнення до діючих законів вдалося впровадити за участю Асоціації? – За ініціативи Асоціації та при її безпосередній участі внесено ряд важливих змін та доповнень до низки діючих законів та багатьох нових законопроектів. Зокрема: до Бюд- жетного та Податкового кодексів України, проектів Закону України «Про об’єднання територіальних громад» та Зако- ну України «Про ринок земель», було запропоновано, щоб вибори депутатів сільських, селищних, міських рад прово- дилися за мажоритарною системою, а вибори депутатів обласних і районних рад – за змішаною. Тісно співпрацює асоціація з Міністерством агрополітики та продовольства. Спільно реалізує ініціативу Міністра АПК М. Присяжнюка «Рідне село» по створенню сільськогосподарських обслу- говуючих кооперативів та забезпеченню сталого розвитку сільських територій. Систематичними стали зустрічі з го- ловами сільських і селищних рад, які навчаються на курсах підвищення кваліфікації в Академії державного управління при Президентові України та Національному Аграрному університеті. – Чому селяни, у переважній більшості, не відчувають стабільності аграрного сектора? Що, на Вашу думку, потрібно сьогодні зробити для розвитку українського се- реднього бізнесу? – На жаль, сьогодні більшість сільських громад України є дотаційними. Малі сільськогосподарські виробники не можуть конкурувати з великими. Статистика свідчить: в Україні 50% сільгосппродукції вирощується приватними господарствами, другу половину забезпечують агрофірми і холдинги, великі сільськогосподарські підприємства. 70% українських земель обробляється великими агрофірмами, і лише 30% – середніми та дрібними товаровиробниками. Дуже незначна цифра… Тож, вважаю, першочергове за- вдання держави і нашої Асоціації – підтримати середні та дрібні сільськогосподарські підприємства. – Яким чином? – Один з кроків – програма «Рідне село», яка надасть можливість створити сільськогосподарські кооперативи. Ці структури матимуть змогу на вигідних умовах закупову- вати необхідну техніку та обладнання і виробники молока, приміром, зможуть придбати для потреб виробництва холо- дильне обладнання, молоковози; виноградарі – необхідну збиральну техніку тощо… Ще один крок на шляху до розвитку середнього бізнесу на селі – створення таких умов, за яких мешканці села мали б можливість працювати на своїх паях. Повірте, і про це свідчать факти. Люди готові трудитися на своїх паях, вони прагнуть роботи! І державі треба дати їм цей шанс вже сьогодні. Нам вкрай необхідно змінити існуючу си- стему господарювання на селі, відродити середній клас, підприємництво, створити сільські, селищні підприємства, кооперативи, підтримати фермерів і домогосподарників. – Нині триває процес обговорення законопроекту «Про ринок землі». А яка Ваша особиста думка щодо цьо- го резонансного законопроекту? Під час доопрацювання законопроекту Президент поставив завдання досягти компромісу між великим та дрібним бізнесом. За яких умов вдасться це зробити? Неважливо, де селянин проживає – на Київщині чи Донеччині, Полтавщині чи Вінниччині. Про- блеми, що нині його турбують – скрізь однакові. Питання – як і хто допоможе йому їх розв’язати? Асоціації місцевого самоврядування, як Всеукраїнські, так і регіональні, взялися за виконання такої місії. Чи справляються з тим? Про це та інше на сторінках нашого часопису в розмові з Головою Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад, Фурсівським сільським головою (Білоцерківський район Київської області) Миколою Фурсенко.
  6. 6.  6 – Питання дуже серйозне. Більшість сільських голів, і я в тому числі, говорять відверто: процес обговорення йде важко. Але, готуючи Закон «Про ринок землі», необхідно зробити усе можливе, щоб сільські громади отримали по- вноваження розпоряджатися своєю землею. Але, на жаль, дві поправки, які були внесено до закону (вiд редакцii: 1042,1043 від 21 червня 2011 року ), вилучили, вірніше, за- брали ці повноваження у сільських і селищних рад. І це, на мою думку, не є правильним, адже реформу обов’язково треба проводити з урахуванням iнтересiв громади. Сьогодні облік землі не відповідає вимогам «Земель- ному кодексу». Основою місцевого самоврядування має бути земля, яка належить громаді. А так сталось, що при реорганізації КСП (сільські та селищні ради в цьому не брали участі) ряд сільських громад взагалі залишились без базових сільгосппідприємств, які по суті, забезпечували село робочими місцями, а новостворені, не мали підстав взяти на себе турботу про життєзабезпечення села. Інвентаризацію та обмір земель ще далеко не в повно- му обсязі приведено у відповідність до вимог Земельного кодексу України. В першу чергу це стосується земель (в т.ч. і лісів), які колись використовувало Міністерство оборони, і які, на мою думку, мають бути повернуті сільським громадам. Більшість колишніх колгоспних дворів (а вони в основному знаходяться за межами сіл) теж не використовуються. А це ідеальне місце для розміщення об’єктів підприємництва на селі та збільшення надходжень податків до місцевого бюд- жету. Їх слід включити в межі населених пунктів. Безумовно, повинні бути зміни в земельному законодавстві щодо розширення повноважень місцевих рад у галузі земельних відносин. Реформи на селі треба спря- мувати не на торгівлю землею, а на відродження села та становлення і удосконалення місцевого самоврядування. Тож перед нами стоїть низка питань, якi ще потребують гли- бокого вивчення, а потім уже впровадження їх у життя. – Крім створення ринку землі і привабливого інвестиційного клімату в Україні, є ще один аспект, який дозволить навести лад у сільському господарствi. Йдеться про необхіднicть коригування балансу посівів сільгоспкультур. На Вашу думку, що потрібно сьогодні сіяти більше? Чого в нас дуже багато, а чого не вистачає? – Чого вистачає? Рапсу, соняшника – тих культур, які виснажують землю і ростуть на наших полях замість пшениці, ячменю, гречки! Причина – відсутність належного державного контролю за тим, що сіється на полях України. Великі сільгоспвиробники сіють те, що їм економічно вигідно. І мало хто займається вирощуванням зернових. Тож, сьогодні державі треба повернути втрачений контроль за використанням землі. – Американці, наприклад, вважають, що Україні потрібно більше сіяти рапсу, а не пшениці… – Ну, давайте ще послухаємо поради французів, німців… Україні потрібно не забувати досвід власної країни! Що треба нашому народу – вирiшувати тiльки нам! Звичай- но, те, що пропонує міжнародний ринок, маємо теж врахо- вувати, але слід керуватися й тим, що сьогодні необхідно саме Україні. – Як Ви вважаєте, державна політика має бути на- правлена на підтримку великого товаровиробника чи, на- впаки, дати більше можливостей працювати фермерам? – Ставку треба робити саме на відновлення середньо- го класу на селі. Варто зазначити, що кількість фермерсь- ких господарств збільшується, кооперативний рух набирає обертів. Дрібні сільгоспвиробники об’єднуються задля ви- живання в умовах економічної кризи. Зобов’язання держа- ви – підтримати селян. Асоціація сільських і селищних рад робить усе можливе для того, щоб українські села не зникли з мапи України. Молодь тікає у міста. Тож, за будь яку ціну треба утримати молодь у селі. – Яким же чином стимулювати молодь залишитися в селі, окрім того, що забезпечити її роботою? – Як Ви вже знаєте, за ініціативи міністра аграрної політики Миколи Присяжнюка була презентована стратегія відродження українського села пiд назвою «Рідне село». Сьогоднi напрямки ii активно обговорюються в усіх регіонах України. Люди сприймають її позитивно, адже в одному з пунктів стратегii йдеться про забезпечення зайнятостi сiльського населення, яке згодом обов’язково призведе до зростання доходів селян, розвитку підприємництва сільських і селищних територій за рахунок розвитку кооперативного руху. Зміцнений економічний базис села підсилить позиції сільського голови, сприятиме зміцненню самоврядування. Забезпечення працевлаштування, гідний рівень доходів і соціального захисту селян, доступ до споживчих благ і по- слуг через діяльність сільськогосподарських підприємств – ось основні напрямки програми. – Відсутність газифікації сiл – одна з проблем, яку по- винна вирiшити держава. Як здiйснити цей проект? – Так, багато сіл сьогодні ще не газифіковані. Само- тужки вирішити це питання селяни не в змозі, тому що більшість сільських рад дотаційні і не мають бюджету роз- витку. Як він з’явиться, простіше буде вирішити проблему газифікації. Хоча, як на мене, настав час звернутися до досвіду тих господарників, які використовують альтерна- тивне паливо. На Івано-Франківщині, приміром, почали ставити сонячні батареї. Альтернативна енергетика мог- ла б частково вирішити енергетичні проблеми українських сіл. В сільському господарстві, особливо присадибному, у тепличних виробництвах, інноваційні джерела енергії мог- ли б забезпечувати подачу води за допомогою насосів, а в тваринництві у посушливих районах – воду для тварин. – За рахунок чого ще можна наповнити бюджет села? – В Україні цілком законно підприємства, розташовані на території сільських рад, можуть сплачувати податки до бюджету не по місцю розташування, а по місцю реєстрації. Таким чином, сільський бюджет нічого не отримує. Сільська громада не має ні копійки від того, що її земля забруднюється, використовується під виробництва. Окрім цього, на думку голів сільських та селищних рад, з якими я тісно спілкуюся, треба негайно змінити бюджетну формулу. Всі місцеві податки повинні залишатися на місцях і йти на розвиток громади – на утримання дитсадків, ФАПів, шкіл, будинків культури. І це абсолютно справедливо. – Що сьогодні відбувається із сільською владою? Як Ви оцінюєте її активність? – Сільський голова – це людина, яка у розумінні селян відповідає за все. Тож, і йдуть до нього зі своїми проблема- ми усі. Немає доріг у селі – критикують голову, треба допо- могти у приватизації землі – до голови… А йому сьогодні потрібна допомога – і юридична, і практична, і фінансова, бо ж, як відомо, одна людина проблему з місця не зрушить. Наша Асоціація і створена для того, що допомогти сільським громадам, сільським головам відродити їхні села, зробити їх привабливими для ведення бізнесу та для життя. наш гість
  7. 7.  7 Єврорегіон «Дністер» – на вірному шляху! 28 лютого 2013 року увійде в історію нашої області Червоною літерою, адже саме в цей день у Вінниці, на базі місцевого національного технічного університету (ВНТУ), відбувся міжнародний круглий стіл «Єврорегіон як позитивний інструмент реалізації політики транскордонного співробітництва». Так відзначили першу річницю заснування Єврорегіону «Дністер». Форум зібрав 6 міжнародних делегацій. Це пред- ставники: з Російської Федерації, Молдови, Румунії, Чехії, Угорщини, Бельгії. Окрім іноземних гостей участь у кру- глому столі взяли: представники Адміністрації Президента України; керівники низки міністерств України та Республіки Молдова; народні депутати України; представники дипло- матичного корпусу, представники міжнародних фондів та громадських організацій, керівники європейських структур, а також Єврорегіонів та інших транскордонних об’єднань. Відкрив засідання голова Єврорегіону «Дністер», голова обласної Ради, голова обласної Асоціації органів місцевого самоврядування Сергій Татусяк, який привітав гостей з при- буттям на Вінниччину, а також окреслив мету зустрічі. – Мета нашого круглого столу – обговорити поточну діяльність та перспективи розвитку Єврорегіону, а також інших транкордонних об’єднань в аспекті визначення їх про- блематики та напрацювання шляхів рішень, – сказав Сергій Татусяк. З вітальним словом до присутніх звернулися також го- лова обласної державної адміністрації Іван Мовчан, голова Вінницької міської Ради Володимир Гройсман, віце–голова Єврорегіону«Дністер»ВікторСеу,ПосолУкраїнивРеспубліці Молдова Сергій Пирожков, Посол Республіки Румунії в Україні Корнел Іонеску, Посол Угорщини у Республіці Мол- дова Мат’яш Сілад’ї, глава Місії Європейського Союзу з прикордонної допомоги Молдові та Україні (EUBAM) Удо Буркхолдер, голова Єврорегіону «Сірет-Прут-Ністру», го- лова Ясського повіту Румунії Крістіан Адомніцеі та заступ- Партнери
  8. 8.  8 ник голови комітету Законодавчих Зборів Свердловської області Російської Федерації Олена Трєскова. Кожен з них дав власну оцінку діяльності Єврорегіону «Дністер» та вис- ловив бачення щодо його подальшого розвитку. Поважні гості вислухали виступ голови Єврорегіону «Дністер» Сергія Татусяка, який коротко нагадав про його історію створення та склад. – Створення Єврорегіону «Дністер» було ініційовано в 2004 році. Але, зважаючи на різні політичні умови, про- цес був завершений лише в минулому році. 2 лютого 2012 в м. Києві, під час двосторонньої зустрічі Прем’єр-міністра України Миколи Азарова та Прем’єр-міністра Республіки Молдова Влада Філата, відбулося підписання статутних документів організації. У відповідності з договором, до Єврорегіону «Дністер» від України увійшла Вінницька об- ласть, від Республіки Молдова райони: Сорока, Донду- шень, Окниця, Гума, Флорешти і Шолданешти. А сьогодні відбулося ще одна знаменна подія – до нас приєднався Дубосарський район Молдови. Таким чином, Єврорегіон охоплює частину території центральної України і північного сходу Молдови. Це становить площа більше 34-х тисяч ква- дратних кілометрів. Населення складає майже 2 мільйони чоловік. На даному етапі ведуться переговори щодо всту- пу Каменського і Рибницького районів Придністров’я в Єврорегіон «Дністер». Ці райони спочатку були біля витоків цього проекту. Ще у виступі очільника Єврорегіону прозвучав і корот- кий звіт про його діяльність за рік існування, а саме: протягом вересня 2012р. – лютого 2013 р. За його словами, знакови- ми подіями цього періоду стало відкриття Представництва Єврорегіону «Дністер» і Вінницької області у Брюсселі та підписання угоди про співпрацю із Єврорегіоном «Сірет- Прут-Дністер» (Молдова/Румунія). Що ж до проектів на рік 2013-й, то серед них заплано- вано: проведення спортивних турнірів «Дністер-2013»; кон- курс дитячих малюнків до Дня Європи; оздоровча дитяча кампанія з обміном школярів Вінниччини і Молдови; запуск туристичних маршрутів; візит вінницьких журналістів до Молдови та Румунії. – Не знімається з порядку денного просування інфраструктурних проектів Єврорегіону: будівництво мосту через Дністер, очисні споруди на його берегах та залізниця. Відповідно до рішення Ради, її наступне засідання відбудеться у квітні у районі Шолданешти (Молдова), – інформував Сергій Татусяк. Під час спілкування учасники круглого столу обговори- ли три теми, які є нагальними для Єврорегіону «Дністер», зокрема, про екологію річки Дністер, про покращення інфраструктури до європейських стандартів та партнерство учасників заради розвитку. Наприкінці зустрічі зійшлися на тому, що відбувся ефек- тивний діалог, який позитивно вплине на подальший розви- ток Єврорегіону «Дністер», на покращення життя в грома- дах Вінницької області та семи районів Молдови. А вінцем зустрічі стало підписання 14-ти угод про співпрацю: 13-ть – між територіальними громадами Вінниччини та регіонів Румунії, а також між Громадською організацією «Українці в Румунії» і Єврорегіоном «Дністер». Партнери
  9. 9.  9 Як живеш, громадо? У Липовці бюджет – не «проїдання» – Якщо ми зупинимось лише на тому, що маємо, то перспективи розвитку не буде, – каже очільник міста. – А щоб вона з’явилася, потрібне, насамперед, залучення інвестицій, будівництво нових об’єктів, які поповнять відрахування до міського бюджету. Наприклад, збудований на території Липовця завод з виробництва концентро- ваних соків «Яблуневий дар» у 2013 році дасть місту 150 тисяч гривень плати за оренду землі. Це не враховуючи податку на прибуток. Торік запущена в дію перша лінія за- воду, цього року він запрацює повністю. Крім того, Липовецькою міськрадою підписано меморан- дум з китайським підприємством щодо спорудження заводу з переробки картоплі на крохмаль, будівництво планується почати цього року. В напрямку залучення інвестицій ми тісно співпрацюємо з Естонією, укладений договір про співпрацю з містом Йихві дасть можливість залучення грантових коштів Євросоюзу. В цьому допомагає наш зем- ляк Володимир Паламар – голова Асоціації українських організацій Естонії, співпрацюємо і з посольством України в Росії, у якому працює наша землячка Світлана Дмитрен- ко. На сайті земляцтва в Москві буде розміщено матеріали про інвестиційну привабливість Липовця для російського бізнесу. Міжнародні контакти активно розвиває Благодійний фонд громади міста, очолюваний учителем правознавства Миколою Обарою. – Чим у Липовці найбільше зацікавились естонські пар- тнери? – Естонська делегація минулого року дуже гарно відгукнулась про оздоровчу систему водолікарні (обласний заклад відновного лікування, що діє на території міста), про доступну вартість путівок. Але там досі не було ло- кальних очисних споруд – для стоків використовували вигрібні ями… Торік виготовлено проект, і за підтримки облдержадміністрації та особисто Любові Спірідонової кош- ти на будівництво очисних закладено до обласного бюдже- ту в межах 900 тисяч гривень. Естонські друзі розглядають можливість направляти сюди своїх дітей на лікування, але висловили побажання трішки поліпшити комфорт – напри- клад, щоб гаряча вода була... За сприяння обласної влади, крім побудови очисних, ряд інших проблем лікарні також не- забаром вирішим… – А благоустрій міста теж наближається до європейського рівня? – У Липовці працює комунальне підприємство «Комунсервіс». Минулого року ми для нього закупили новий автомобіль, бо раніше не мали чим навіть покійника вивезти на кладовище… Підприємство було збитковим, а сьогодні активно розвивається і збільшились об’єми його коштів, і воно стало платником податку на прибуток, тому постає по- треба незначного підвищення тарифів на послуги. Але за- раз ми це питання лише вивчаємо, йдуть громадські обгово- рення і, можливо, частково вартість послуг «Комунсервісу» покриватиметься з міського бюджету, тобто подорожчання буде незначним. Близько 70% липівчан уклали угоди про вивезення сміття, а рік тому їх було менше 40%. Загалом «Комунсервісом» за рік вивезено 6242 кубометри побутових відходів, також 161 метр кубічний зі стихійних сміттєзвалищ, які ми намагаємося прибрати. Для підприємства придбано малу техніку, косарки, мотоблоки, навіть почали використо- вувати мотоблок для очищення тротуарів від снігу, що себе виправдовує. Також цього року міські дороги вперше чисти- мо своєю технікою, є в планах закупити ще трактор і відвал, тоді будемо повністю забезпечені і зможемо робити це ще ефективніше. Але звертаємо увагу не тільки на благоустрій, а й на просвітницьку роботу. Наприклад, почнемо виготовляти мультфільм-ролик екологічної тематики і показувати його ще з дитсадка – прищепити розуміння, що місто – це твій дім, де смітити не можна… – Чи правда, що на дорогах міста ям поступово стає менше, а світла більше? – Ми нещодавно побудували більше кілометра об’їзної дороги по вулиці Щорса, і до кілометра на вулицях Леніна й Зіндельса коло Базарної площі. За два роки вдалося збуду- вати і відремонтувати 11% асфальтних доріг, які належать місту. Освітленню вулиць торік теж приділили значної ува- ги – вперше за останніх 15 років. Зокрема, на вулиці Коцю- бинського проклали 1,3 кілометра ліній освітлення, також більше кілометра по вулиці Шевченка, розпочали роботу і на вулицях Суворова та Ілліча, але гроші через казначей- ство вкінці року не пройшли, тому поки що не завершили. Зробили освітлення коло меморіалу загиблим воїнам, коло приміщення районного суду… Загалом за два роки збудова- но 25% від загальної кількості міських ліній освітлення. До речі, ми перемогли й у Всеукраїнському конкурсі проектів розвитку територіальних громад, завдяки чому з держбюд- жету на освітлення надійшли додаткові кошти… Таке завдання ставить перед собою Ли- повецький міський голова Микола Майданюк. Його стараннями за два останніх роки в місті з’явився потужний платник податку – завод з переробки фруктів, відновлено чверть міських ліній освітлення, збудовано та «реанімовано» 22% мереж водопостачання й 11% міських доріг, налагоджено співпрацю з іноземними пар- тнерами і вже домовлено про побудову нового підприємства… Липовецький міський голова Микола Майданюк із головою Благодійного фонду громади міста Миколою Обарою.
  10. 10.  10 Як живеш, громадо? – А як вирішуєте проблему з питною водою, тобто з її нестачею? – У Липовці в криницях зникає вода, навіть у свердлови- нах за кілька останніх років горизонт води впав на 6 метрів. Тому питання питної води для нас актуальне. За 2011-2012 роки ми за рахунок міських коштів відновили (промили) дві свердловини – Гайсинську та Нову. Вдало співпрацюємо з населенням і розбудовуємо мережу водопостачання мето- дом толоки. Частину коштів від населення збирають вуличні комітети, частину виділяє міська рада, відчутно допоміг і районний бюджет. Провели воду в мікрорайоні Гайсин, по вулицях Леніна, Некрасова, Фурманова, у мікрорайоні Скакунка (там 2,2 км нового водогону прокладено за ра- хунок коштів державного бюджету), по вулицях Шевченка, Степовій тощо. Отже, протягом двох років збудовано та відновлено 22% від загальної протяжності мереж водопостачання Ли- повця. Якщо з обласного бюджету будуть виділені кошти на реалізацію проектів трьох наступних свердловин, то за два роки зможемо повністю забезпечити Липовець водою, а без допомоги області нам на це потрібно років чотири. Якщо такими ж темпами збудуємо водогони, то гарантовано про- тягом чотирьох років нам піднімати тарифи на воду без по- треби, адже нові водогони більш ефективні. – Певно, не лише побудова водогонів, а й ремонт дитсадків був би «непідйомним» для міста без допомоги області й держави? – За 2 роки повністю відремонтовано групи Липовець- кого дитячого садочка №2 і відкрито додаткову групу. Ми- нулого року почали оновлення дитсадка №1 – там ремонт не робився 40 років, необхідна реконструкція, для чого розроблено проект робіт на 5 мільйонів гривень. Кошти на реконструкцію закладено до держбюджету поточного року, торік уже поміняли вікна, тепер на часі утеплення стін… У цій та інших справах нам солідно допомагає заступник голо- ви облдержадміністрації Любов Спірідонова, яка є нашим депутатом в обласній раді. Взагалі, у вирішенні різних про- блем міста у нас склалася хороша співпраця і з районною та обласною владою, і з депутатами районної, обласної та Верховної рад. Ми вдячні за допомогу, Любові Спірідоновій, також нині народному депутату і колишньому нашому гу- бернатору Миколі Джизі, народному депутату Григорію Ка- летнику, голові облдержадміністрації Івану Мовчану, голові обласної ради Сергію Татусяку, заступнику голови ОДА Роману Аксельроду, управлінням ЖКГ, економіки… Без цієї співпраці ми нічого не змогли б зробити. – Кажуть, маєте певні «ноу-хау» щодо харчування дошкільнят? – Коштів не зовсім вистачає, але харчуємо нормально: 14 гривень на дитину в день – це вище середнього показни- ка по області. Урізноманітнюючи харчування в дитсадках, пішли трохи нетрадиційним шляхом – закупили духовки для випікання булочок і тістечок, придбали морозильні камери, в яких заморожуємо для дітей на зиму ягоди. Незабаром у дитсадках з’являться і сушарки для фруктів та овочів – теж коштом міста. Навесні коло кожного дитсадка, де є вільна земля, будемо садити яблуні та ягідні кущі, щоб садочки мали свої вітамінні продукти… – Але ж не хлібом єдиним… – Так, духовне життя міста теж насичене. Я вже казав про активні зв’язки з зарубіжжям, візит естонців на День Європи, також липовецькі діти взяли участь у Міжнародному фестивалі «Квіти України» в Талліні, ініціативна група з Липівця переймала досвід естонців в рамках проекту, підтриманого фондом Гаврилишина… Також минулого року до Дня Перемоги ми організували велопробіг «Липовець-Мо- сква», зараз готуємо мотопробіг від Липовця до Волгограду у співпраці з громадською організацією «Україна-Росія» та з місцевим клубом «Патріот». Регулярно влаштовуємо міські спортивні змагання, свято річки Соб разом з ГО «Екологія та соціальний захист» тощо. Спілкувався Юрій СЕГЕДА На будівництві заводу з виробництва концентрованих соків (травень 2012 р.) Підписання угоди про співпрацю між Липовцем та естонським містом Йихві Липовецький міський голова Микола Майданюк з віце-спікером парламенту Естонії Лайне Ранд’ярв
  11. 11.  11 Стратегія розвитку – програма життя Активізація участі вінничан у формуванні Стратегії територіальних громад на період до 2020 року – одна з найбільш яскравих прикмет розвитку соціально-економічного життя регіону в новому 2013 році. Зацікавлене обговорення її ключових питань в усіх 27 районах області на координаційних радах з питань місцевого самоврядування та виконкомах сільських та селищ- них рад переконливо свідчить про енергійний розвиток самосвідомості жителів нашого краю. Простіше кажучи, Стратегія стає ефективним інструментом зміцнення віри подільських громад у власні можливості та їхню здатність безпосередньо впливати на покращення свого життя. Орієнтир Для ілюстрації: із 707 територіальних громад свою стратегіюухвалили579,тобто82%від їх загальної кількості. Продовжується робота і над районними стратегіями: 16 райрад їх вже ухвалили, а реш- та – затвердять до 1 квітня. Проект головного стратегічного документу з розвитку Вінниччини до 2020 року обласна Рада планує обговорити на сесії у третьому кварталі. А поки що – продовжує набира- ти обертів консультативна робота зі стратегічного планування за участі депутатів облради, представників обласної Асоціації органів місцевого самоврядування (ВОАОМС), а також повпредів громадських організацій та міжнародних фондів. Активно до- лучився до її реалізації і експерт-кон- сультант з організаційного розвитку державних установ, громадських організацій та приватних підприємств за системою "Результат", голова – матеріальної, фінансової. Як ви знаходите з селянами спільну мову? – Моє завдання – безкоштовно продемонструвати мо- дель розвитку. Вона будується за спеціально розробленим сценарієм безпосередньо в громаді з метою оперативно виявити проблеми, які турбують її мешканців та заважають їм жити і розвиватись. Інакше кажучи, я підказую людям, як спільно винайти ідеї вирішення проблем, розробити методологію та довести до стану виконання. Результат від програми, яку я пропоную, буде помітним вже наступного дня, адже акцентую увагу саме на практичних речах: роз- казую, що, дійсно, є проблеми, які вони повинні грамотно виявити, систематизувати, визначити найважливіші з них, і, згуртувавшись, прикласти зусиль щодо їх вирішення. Я пояснюю, якими мають бути перші і останні кроки на тому шляху – і наголошую увагу на тезі: «Хто добре дослідив проблему і зумів ясно сформулювати задачу, той знай- де вихід і до її розв’язання». Досвід спілкування в грома- дах показує, що, на жаль, селяни поки самотужки з тим розібратись не вміють. Ну, от скажімо, на консультативно- му навчанні у Селищі Тиврівського району наприкінці січня з’ясувалося, що саме заважає місцевій громаді реалізувати Ігор Марчук під час навчанняВінницького клубу успішних підприємців, член Громадської ради при Вінницькій обласній Раді та ОДА Ігор Марчук. На його думку, розвиток – це специфічний процес змін, результатом якого є виникнення якісно нового, поступаль- ного процесу сходження від нижчого до вищого, від про- стого до складного. Будь-який процес змін починається з точки відліку у свідомості людини, і чим більше особистість розуміє природу того, з чим прагне мати справу, тим більш позитивним та вагомим є результат його зусиль. – Будь-яка стратегія успішна лише тоді, коли є чітке розуміння, задля чого вона потрібна та наскільки прозо- рими є її завдання. Власне, сутність Стратегії розвитку полягає в ефективній зміні якості життя за допомогою ро- зумного розподілу та використання ресурсу. І щоб все за- мислене громадою здійснилося, необхідно, насамперед, активізувати її жителів, щоб спільними зусиллями виявити головні проблеми, що заважають жити та працювати, та на- працювати послідовні кроки, необхідні для реалізації ідеї, – пояснює принцип підходу до стратегічного планування Ігор Марчук в інтерв’ю нашому часопису. – Але ж впровадження стратегії потребує і враху- вання об’єктивних чинників. Приміром, не секрет, що сільська аудиторія більше звикла до практичних дій: вона важко сприймає теорію, і чекає реальної допомоги (Продовження на стор. 14)
  12. 12.  12 Марчук Ігор Дмитрович Е 067 706 44 95; 0432 57 93 16 www Стратегія- це планування розподілу нашого стратегічного ресурсу Стратегія Розвитку- це грамотн стратегічного ресурсу для позит ПРОБЛЕМИ Кожного селянина та сільської громади 1. Виявлені в фокус групах 2. Формалізовані до єдиної форми 3. Об’єктивно порейтинговані ПРОБЛЕМИ села вирішення яких знаходиться поза межами можливостей сільської ради та сільської громади ПРОБЛЕМИ Села, які селяни можуть вирішити самі Проблема Формалізація Рейтинг Ідея Концепція Ідеа ПРОБЛЕМА = Бажання - Здібності Пам’ятка сільському голові з б е р е ж и !
  13. 13.  13 Проблеми, які не може вирішити село формують стратегію розвитку району Проблеми села формують стратегію розвитку села Експерт – консультант з організаційного розвитку w.marchuk.vn.ua e-mail: marchukpp@rambler.ru Проблеми, які не може вирішити область формують завдання народним депутатам та Кабінету Міністрів Розвиток - це позитивна зміна якості НАШОГО життя не планування розподілу нашого тивної зміни якості НАШОГО життя РОЗВИТОК Деградація Проблеми, які не можуть вирішити райони формують стратегію розвитку області. альна логіка Програма План = РЕЗУЛЬТАТ «Стратегія розвитку» з б е р е ж и !
  14. 14.  14 Громада с. Селище – Де, окрім ваших слухань, можна ще ознайомитися із теорією «Результат»? – Є мій персональний сайт– http://www.marchuk.vn.ua/ . Також авторський , а саме блог Віктора Юшина – http:// blog.resultsystem.com/. І раджу ще частіше заходити на сайт Консалтингової фірми РЕЗУЛЬТАТ http://resultsystem.com/ . Крім того, спеціально для вашого видання ми розробили пам’ятку сільським головам, де у схематичній формі зобра- жено нашу теорію та вказані всі вихідні дані. – Чи є у вас учні, які продовжують розпочату вами справу? – Так, це працівники моєї фірми, оскільки я є дирек- тором приватної фірми. Приміром, Дмитро Андрощук вже їздив зі мною на подібні навчання до Бершадського району. – Чи є подібна практика запровадження ідей, яку ви пропагуєте, в інших регіонах України? – В інших областях подібних практик немає. Я плідно співпрацюю з автором системи «Результат» Віктором Юши- ним, який і навчив мене, до речі, поки єдиного в Україні, цієї методики. Моє завдання – безкоштовно продемонструвати модель розвитку, яка будується за спеціально розробле- ним сценарієм безпосередньо в громаді. Його мета – опе- ративно виявити проблеми, які непокоять її мешканців або заважають їм жити і розвиватись. Як спільно винайти ідеї вирішення проблем, розробити методологію та довести до виконання – саме це і підказую людям. Тобто, завдання нашої теорії, яку ми спочатку відпрацьовуємо у сільських гро- мадах – спрямувати методичний матеріал у практичну пло- щину, і найбільше ми, як розробники нової ідеї, зацікавлені у конструктивному результаті, тобто у практичній користі, яку він продукує. Успішний результат означатиме, що цей досвід можна буде розповсюдити і на вищі рівні – район- ний, а зрештою й обласний. Ось така своєрідна піраміда, напрацювання якої, сподіваюсь, стануть корисними, насам- перед, для Вінниччини. Система «Результат» працює, і, як засвідчують жителі громад, вже дає позитивну конкретику. Тож не виключаю, що за вінницьким досвідом незабаром звернеться вся України, яка вже стала на шлях реалізації регіональної програми та стратегії. Спілкувалася Світлана Борисюк свою Стратегічну програму територіального розвитку, напи- сану ще торік. Виявилося, що багато хто з членів громади про неї… навіть не чув! Впродовж тригодинного вільного спілкування та через анкетування окреслили проблеми, які турбують нині жителів Селища та сусіднього з ними села Урожайного: із 17-ти найбільш нагальною до вирішення визначили проблему відсутності земельної ділянки для но- вого місцевого цвинтаря. Уявляєте, наскільки важлива для мешканців ця проблема, яку вони не могли вирішити рока- ми! Я підказав їм та їхньому голові Валерію Слободяну шлях до вирішення цього та інших питань, який полягає у чітко продуманій спільній стратегії. Саме це і є основою успішного розвитку громади. Важливо, що жителі Селища прислухали- ся до того. І вже на початку лютого питання з сільським цвин- тарем було вирішено. – При викладанні теорії за системою «Результат» чи докладаєте щось своє, чи маєте якісь свої «фішки», які допомагають краще порозумітися з аудиторією? – Звичайно. Я дуже орієнтуюся на те, як сприймає мене аудиторія. Тому при зустрічі із своїми слухачами намагаюся в першу чергу налаштувати їх на атмосферу повної довіри. Я знаю, що у селян, так би мовити, «болить» на сьогодні. Орієнтир Навчання в громаді с. П’ятківка Бершадського району Навчання в с. Дашківці Літинського району
  15. 15.  15 Як живеш, громадо? Стрижавські «дружинники» Мешканці Вінницького району, яким за 35 і які свого часу, а саме в роки СРСР, стежили за правопорядком в містах й селах, добре пам’ятають різноманітні заго- ни народної дружини, студентські патрулі і таке інше. На жаль, в незалежній Україні цю форму охорони громадського спокою і законності забули. Втім, жит- тя підтвердило – даремно. І в Стрижавці вирішили відродити забуту практику і створити оперативний чергувальний загін з охорони громадського порядку. – Один дільничний інспектор сам нічого не зробить і потрібна йому допомога громадськості в охороні правопоряд- ку. От саме з цією метою ми створили наш загін. До його скла- ду ввійшло 16 чоловік – всі міцні хлопці, половина – колишні працівники правоохоронних органів, зокрема «Беркута», «Ти- тану» й інших. Вони добре володіють прийомами рукопашно- го бою, деякі із членів загону атлети з місцевого спортивного клубу «Десна». Серед них кілька місцевих депутатів, які вхо- дять в комісію по зміцненню законності і правопорядку, і її го- лова Іван Вишневський, – розповів Стрижавський селищний голова, член правління Вінницької обласної Асоціації органів місцевого самоврядування (ВОАОМС) Василь Яковенко. Очільник Стрижавської громади також повідомив, що члени оперативного загону вже мають відповідні посвідчення. Незабаром їм виготовлять ще й спеціальні пов’язки з написом «громадський помічник дільничного». Аби мешканці знали в обличчя «дружинників», які входять до складу загону, ще планується розмістити рішення викон- кому про його створення і роботу в кожному розважальному закладі селища. А командир загону, колишній міліціонер Михайло Крот, доповнив розповідь селищного голови про нове громадське формування. – До роботи ми залучили людей і з різних районів сели- ща, які мають стійкі моральній якості, добрих і справедли- вих, і які поінформовані що і де відбувається в громаді. Згідно положення про діяльність громадського фор- мування, його члени мають право на носіння зброї з гу- мовими набоями. Крім того, положення передбачає, якщо «дружинники» фіксують якійсь правопорушення, зокре- ма чвари, образливі висловлювання і т.ін, то мають право підходити до людей, чемно представлятись, показувати посвідчення, і закликати припинити такі дії. Якщо ті не слу- хають представників загону, то вони можуть телефонувати до дільничного інспектора чи до райвідділу міліції, і тоді виїде оперативна група. Як правило, патрулювання здійснюватиметься 2–3 чле- нами загону. Вже складено графік таких рейдів. Вони прово- дитимуться щотижня. – Усі жителі Стрижавки зацікавлені, щоб в селищі був порядок. Тому загін створено заради нього, а не для того, аби вручити посвідчення, придбати зброю, ходити потім і нею лякати людей чи горобців, – додав Михайло Крот. Щодо результатів роботи загону, то вони, за словами його командира, вже суттєві. – Приходимо, наприклад, на дискотеку і бачимо, що є порушення – спочатку попереджаємо. Також ми складали протоколи на мешканців, які викидали нечистоти, сміття в лісосмугах, записували номери авто і передавали їх у ДАІ. Якось мені повідомили мешканці Стрижавки, що бачили, як невідомі скинули вижимки з яблук до річки Десенки, тим самим забруднюючи водоймище. Я негайно приїхав, пока- зав посвідчення. Зловмисники почали благати не викликати міліцію, клялись, що такого більше не чинитимуть, швидко зібрались і поїхали геть. – Притягнути до відповідальності правопорушників – це не самоціль чергувального патрульного загону. Головне, – зауважив селищний голова Василь Яковенко, – провести профілактичну роботу. – І якщо кілька разів натрапляємо на одного і того самого зловмисника, дільничний складає про- токол, передає у райвідділ, викликає оперативну групу і наво- дить порядок. Бо наша мета – попередити скоєння злочину. На підтвердження сказаного, 26 січня, а саме з 21 до 23 години, загін здійснив свій перший, поки ознайомчий рейд гро- мадськими закладами селища Стрижавка. Перед початком виходу дільничний Дмитро Дзиганський провів інструктаж, розповів, на що варто звертати увагу, повідомив про осіб, які перебувають на обліку у місцевому відділі міліції. Натомість селищний голова Василь Яковенко пояснив, де і як саме відбуватиметься рейд. – Ми вирішили пройтись по громадських закладах для того, щоб люди побачили – є такий оперативний загін і є кого покликати на допомогу на випадок потреби. Під час рейду ми простежимо, щоб після 22 години неповнолітні не відвідували такі заклади і їм ніхто і ніде не продавав спир- тне. Також, щоб на дискотеках після 23-ої був порядок – ні п’яних, ні бійок. Не забудемо і про профілактику наркоманії, щоб заїжджі з Вінниці не привозили і не розповсюджували цієї гидоти. Такі рейди ми з дільничним запланували про- водити щотижня. Зауважу, командир загону Михайло Крот щотижня перевіряє дані заклади. Після інструктажу члени загону, разом з селищним головою і дільничним, вируши- ли до громадських закладів. Спочатку зайшли в більярдну, що навпроти селищної ради. Там все було тихо і мирно: відвідувачі грали в більярд, пили пиво. Учасники рейду розповіли адміністраторам і барменам про мету візиту, познайомили з членами загону. Далі відвідали ще низку закладів, серед них популярне у селищі кафе «А ля соло- ма». Там поспілкувались з його власницею – Надією Ксен- чиною. На її думку, подібні рейди дуже потрібні, оскільки лише сприяють зміцненню правопорядку. Цікаво, що під час проведення рейду деякі власни- ки місцевих нічних крамниць, кафе та барів, попередньо дізнавшись про такий захід, подумали, що то перевірка з Вінниці та швиденько закрили свої заклади раніше обумов- леного часу. Слід відзначити, що мешканці селища схваль- но зустріли появу «дружинників», дякуючи яким на вулицях стало спокійніше і безпечніше. Сергій Баранчук
  16. 16.  16 Польський досвід місцевого самоврядування Польща – була і залишається зразком у становленні та роз- витку місцевого самоврядування. Саме ця сусідня з нами країна стала першою центральноєвропейською державою, яка ство- рила міцні регіони з відносно великою автономією та провела всеохопну реформу місцевого самоврядування й територіально- адміністративної структури. А як у них? Полякам вдалося не тільки вибудувати демократичну, прозору та надійну систему місцевого самоврядування, але й децентралізувати владу та виконати рекомендації Європейського Союзу щодо цього процесу. Основні перетворення тут почалися у червні 1989 року, коли перемогу на парламентських виборах здобула тодішня опозиція – демократичні сили, що вийшли із “Солідарності”. Перед новою владою Польщі постало складне завдання – проведення політичної трансформації країни, одним із елементів якої була адміністративна реформа. Зокрема, у 1990 році відбулося відновлення органів самоврядування на рівні гмін. Це стало першим кроком на шляху створення громадянського суспільства у Польщі. Одночасно було на- лагоджено підготовчу роботу для впровадження наступних етапів реформи. 1 січня 1999 року, тобто після дев’яти років функціонування ґмін, стартувала адміністративна реформа, яка запровадила триступеневу структуру адміністративного поділу Польщі: органи самоврядування на рівні воєводств, повітів та ґмін. У 2004 році процес реформ було закінчено прийняттям законів про фінансування воєводських і регіональних структур. Створення правової бази но- вого адміністративно-територіального устрою Польщі відбувалося загалом 14 років. Така тривалість була обумов- лена бажанням поляків надати якомога більше повнова- жень органам місцевого самоврядування. У Польщі існує 12 великих міст-метрополій, які віддавна вважалися осердям воєводської влади. 11 жовтня 1990 р. у Кракові було створено Об’єднання польських метрополій, ініційоване президентами таких міст, як Гданьск, Краків, Познань, Варшава та Вроцлав. Мета Об’єднання – як- найшвидше адаптувати посткомуністичні міста з демо- кратичними містами Європи і забезпечити їх швидкий суспільно-економічний розвиток. Таким чином розпочався наступний етап польської реформи: надання більших по- вноважень та можливостей метрополіям. Вже у 1996–1997 рр. вдалося налагодити систему фінансування польських метрополій, яка стала базою для їх планового розвитку та полегшила вступ до Асоціації EUROCITIES. Вона об’єднує 127 великих міст (із 34 країн) і представляє їх інтереси в Європейському Союзі. До Асоціації EUROCITIES нині вхо- дять усі міста Об’єднання польських метрополій. Метою адміністративної реформи в Польщі, передусім, було: наблизити владу до людини, створити самоврядні ор- гани на взірець західноєвропейських країн та вдосконалити управління на місцях таким чином, щоб пересічний грома- дянин не витрачав багато часу на вирішення своїх повсяк- денних проблем, а влада завжди знаходилася поруч. Наступний крок на шляху реформи – створення органів самоврядування у воєводствах. У результаті їх кількість зменшилася від 49 до 16. Міста, які позбулися статусу воєводських, стали міськими повітами, або містами на пра- вах повіту. Загалом виникло 65 міських повітів, 308 земських повітів та 2, 489 тисяч гмін. Саме громада (гміна) – є базовою одиницею самовря- дування у Польщі. Вона виконує всі завдання, крім тих, які не віднесені до повноважень воєводства чи повіту. Ніякої прив’язки до кількості населення чи території немає. Зокре- ма, є гміни, що налічують 1млн. 700 тис. населення (Варша- ва) і які налічують 1400 жителів. До системи самоврядування громади входять: Рада гміни та війт гміни (у містах – бургомістр). Стосовно сільських громад (гмін), то вони у Польщі складаються з багатьох сіл, з яких одне виконує функцію центрального («столиця гро- мади»). Рада та війт знаходяться у центральному селі («столиці гміни»). В інших селах, які входять до гміни і не мають ста- тусу громади, Рада утворює допоміжні одиниці громади – сільські староства (солецтва), які включають територію одного або кількох сіл. На чолі сільського староства стоїть сільський староста (солтис), якого вибирають на зборах жителі села.

×