Народився 18 грудня 1921 року.      Після звільнення Недайводи Микола Карпович бувпризваний в армію. Це сталося 6 травня 1...
Народився в1924 році в с. Тернуватка.     В армію призвали в 1944 році в березні місяці. Спочаткув м. Харкові проходив нав...
Народився в Миколаївській області в 1923 році.     Але теж встиг ковтнути солдатського лиха-щастя, бо ввідомій Ясско-Кишин...
Народився 27 вересня 1920 року в с. гачка Криворізькогорайону Дніпропетровської області.     1 жовтня 1940 року був призва...
Народився 12 липня 1930 року в с. Сусня Дубровськогорайону Брянської області.     Знайомство з фашистами почалося в 1941 р...
Народився в 1917 році.      Так сталося життя, що дуже рано залишився сиротою, батькопомер у 1921 році, мати – у 1924 році...
Народився 19 серпня 1927 року в с. ПетровоКіровоградської області. З перших днів війни був на фронті,дописавши собі рік до...
Народився 19 серпня 1927 року в с. ТерноваткаСофієвського району Дніпропетровської області.     Призвали на фронт у 1944 р...
Народився 22 червня 1908 року в с. ЛозуваткаКриворізького району Дніпропетровської області.     В цьому ж селі, будучи дев...
Народився 24 травня 1924 року.      Свою воєнну біографію розпочав в жовтні 1943 року вс. Новоіванівка Криворізького район...
Народився в 1925 році.     Почав війну в Севастополі девятнадцятирічнимюнаком у складі 140-ого артилерійського дивізіону. ...
Народився 12 лютого 1925 року в с. Недайводі.     На фронт Петро Гнатович пішов в 1943 році. Післятяжких кровопролитних бо...
Радчук Володимир Хомович народився в Хмельницькійобласті у 1913 році.     З перших днів війни був на фронті. В 1943 році, ...
історія однієї родини
історія однієї родини
історія однієї родини
історія однієї родини
історія однієї родини
історія однієї родини
історія однієї родини
історія однієї родини
історія однієї родини
історія однієї родини
історія однієї родини
історія однієї родини
історія однієї родини
історія однієї родини
історія однієї родини
історія однієї родини
історія однієї родини
Upcoming SlideShare
Loading in …5
×

історія однієї родини

630
-1

Published on

Published in: Education
0 Comments
0 Likes
Statistics
Notes
  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

No Downloads
Views
Total Views
630
On Slideshare
0
From Embeds
0
Number of Embeds
3
Actions
Shares
0
Downloads
1
Comments
0
Likes
0
Embeds 0
No embeds

No notes for slide

історія однієї родини

  1. 1. Народився 18 грудня 1921 року. Після звільнення Недайводи Микола Карпович бувпризваний в армію. Це сталося 6 травня 1944 року.Службу розпочинав в Дніпропетровську, в запасномуполку. З 10 липня 1944 року був на фронті кулеметником.Бойове хрещення відбулося в Варшаві. Потім був Берлін, деотримав поранення. Після Перемоги Микола Карповичслужив в Дрездені. І лише в 1946 році демобілізувався. Микола Карпович не любить згадувати війну. Аленагороди красномовно говорять про його солдатську долю. Зарік війни він нагороджений двома орденами “Червоної Зірки”,орденом “Вітчизняної війни”, а також медалями “Зазвільнення Варшави”, “ За взяття Берліну”, “За перемогунад Німеччиною”. Микола Карпович має 7 подяк відІ. В. Сталіна, а також 11 ювілейних нагород.
  2. 2. Народився в1924 році в с. Тернуватка. В армію призвали в 1944 році в березні місяці. Спочаткув м. Харкові проходив навчання, а потім воював в 904 полку,рядовим. Служив в третьому Балтійському фронті.Визволяв Латвію, штурмував Кенігзберг. Був поранений.Після лікування був в 16 полку 102 дивізії. Інвалід 2 групи. Нагороджений орденами та медалями: “ОрденВітчизняної війни І ступеня”, “40 років Збройних сил СРСР”,“50 років Перемоги в Великій Вітчизняній війні”, “40 роківПеремоги в Великій Вітчизняній війні”, “60 років Збройнихсил СРСР”, “За Перемогу над Німеччиною”, “50 роківвизволення України”
  3. 3. Народився в Миколаївській області в 1923 році. Але теж встиг ковтнути солдатського лиха-щастя, бо ввідомій Ясско-Кишинівській операції отримав тяжкепоранення. Потім знову фронт. Перемогу зустрів на курсахмолодших лейтенантів 27 армії в Австрії. Повернувся додому. В пошуках роботи приїхав доКривого Рогу. На шахті зустрів своє кохання, нашу землячку,чарівну Ганну Костянтинівну. Одружилися в 1953 році.І сила кохання була такою великою, що її село стало рідним ідля Івана Івановича. З 1957 року проживали на Терноватці.Виростили сина Григорія, мають 2 онуків. Нагороджений орденами “Великої Вітчизняної війниІ ступеня” і медалями: “40 років Перемоги в ВеликійВітчизняній війні”, “60 років Збройних сил СРСР”, “50 роківвизволення України”, “40 років Збройних сил СРСР”.
  4. 4. Народився 27 вересня 1920 року в с. гачка Криворізькогорайону Дніпропетровської області. 1 жовтня 1940 року був призваний на дійсну службу у військаНКВД м. Рошаль, згодом став кулеметником. На початку війни обороняв Москву, у складі 69 Армії наПівнічно-Кавказькому фронті обороняв Кавказ. Під Грознимотримав перше поранення. Після одужання попав на фронт у4 Український. Звільняв Запорозьку область, Варшаву. Потімпотрапив на І Білоруський фронт.У складі 69 Армії 117 гвардійської стрілкової дивізії приймавучасть у взятті Берліна. В Берліні був поранений. Залишався вГерманії, в Берліні до 1946 року. У травні 1946 року повернувсядодому. Має нагороди – орден Червоної зірки і Вітчизняної війни,медаль “За відвагу”. Після війни працював головою сільської ради с. Недайвода.Потім головою колгоспу с. Іванівки (“Гейківський”), головою сільпо,заступником голови радгоспу “Гвардієць”.
  5. 5. Народився 12 липня 1930 року в с. Сусня Дубровськогорайону Брянської області. Знайомство з фашистами почалося в 1941 році. Одногочудового літнього дня, коли пас корів з товаришами, налетілинімецькі літаки “рами”, почали бомбардувати село. Коли німцізахопили село, в лісі зібралися жителі, які хотіли мститизагарбникам. Так виник партизанський загін, командував якимйого дядько, Бородянський М. М. Сімю Сергія Івановичазаарештували по доносу поліцая. Сергія викупила у поліцаїв тітказа пляшку горілки. Так він потрапив до партизанського загону.Дванадцятирічний хлопчик не визивав підозри, тому Сергійвиконував завдання, які не могли виконати дорослі. Післявизволення Брянщини у 1943 – 1944 рр. в с. Сільце організувалиФЗО. Туди й пішов навчатися юний партизан. Потім потрапивна бронетанковий завод. 2 роки був в Германії. Був призваний вармію. Після армії повернувся на рідний завод. Наполегливопрацював, тому і нагороди післявоєнні має.
  6. 6. Народився в 1917 році. Так сталося життя, що дуже рано залишився сиротою, батькопомер у 1921 році, мати – у 1924 році. Семирічного хлопчика взяли навиховання завсім чужі люди. Дуже рано почав працювати на шахті. Вармію потрапив у 1937році. Служба проходила в прикордонних військахна кордоні з Польщею. Перше “бойове хрещення” 1940 році повинен був при визволеннізахідної України, в 1939 році 17 вересня отримав перше поранення.В 1940 році повинен був демобілізуватись, й повернутися додому, але напочатку 1940 року вийшов наказ про затримання ще на рікприкордонників 1937 року призову. А потім почалася війна і Федору Федоровичу прийшлось бутисолдатом до листопада 1945 року. Багато тяжких хвилин пережив у роки війни. Воював наЛенінградському фронті. 16 січня при прориві блокади був поранений.Війну закінчив і зустрів Перемогу під Прагою у Чехословаччині. За ратніподвиги був нагороджений орденами “Червоної Зірки” і “Вітчизняноївійни” та медалями “За оборону Ленінграда”, “За відвагу”, “За перемогунад Німеччиною”. Після війни працював комбайнером, бригадиромпольової бригади.
  7. 7. Народився 19 серпня 1927 року в с. ПетровоКіровоградської області. З перших днів війни був на фронті,дописавши собі рік до повноліття. Пройшов усю війну,дійшовши до Берліна (Німеччина) ад’ютантом. Під час війни був і солдатом, і поваром, і медбратом.Нагороджений відзнаками та медалями. По закінченню бойових дій приймав участь у благоустроїміста Берліна, забезпеченні продовольчими товарамимісцевого населення. З політичних міркувань потрапив під слідство. Відбував7 років на лісоповалі, згодом потрапив під амністію.Повернувся на Батьківщину. У 2011 році отримав звання підполковника.
  8. 8. Народився 19 серпня 1927 року в с. ТерноваткаСофієвського району Дніпропетровської області. Призвали на фронт у 1944 році. У 1945 році був у складіпрожекторної частини. Освітлювали парад на честьПеремоги. Після війни – авіаційна частина 721 технічнийбатальйон м. Боровськ Калужської обл., потім – м. Клин,Московської області, заправляв літаки. В листопаді 1951 року повернувся додому. До 1960 рокупрацював на Лозуватському цегляному заводі. На ЦГЗКпропрацював 14 року грузчиком. На заслужений відпочинокпішов з ДБК в 1987 році. Має нагороди: медаль “За Победу над Германией”,“30 лет Советской Армии и Флота”, “За доблестный труд”,“20 лет Победы Великой Отечественной Войне”, “50 летПобеды в ВОВ”, “Ветеран труда”.
  9. 9. Народився 22 червня 1908 року в с. ЛозуваткаКриворізького району Дніпропетровської області. В цьому ж селі, будучи девятирічним хлопчиком,закінчив три класи церковно-приходської школи. В 1930 році одним з перших вступив в колгосп, в якомупрацював аж до початку війни. В 1941 році попершій мобілізації добровольцем пішов на фронт. Воювавна ІІІ Українському фронті. В Венгрії, під час обстрілуз гармат, прикрив своїм тілом командира взводу, а самотримав два тяжкі поранення. Ще одне пораненняотримав в Карпатах. Перемогу зустрів в Австрії підВеною. Після війни працював у колгоспі огородником, бодуже любив роботу на землі.
  10. 10. Народився 24 травня 1924 року. Свою воєнну біографію розпочав в жовтні 1943 року вс. Новоіванівка Криворізького району Дніпропетровської області.Коли наші війська вийшли вже на підступи до Кривого Рогу. Воював на ІІІ Українському фронті. З боями пройшоввсю Україну, Болгарію. Свято Перемоги зустрів в Болгарії.Ніколи не забути йому як зустрічали визволителів мешканціміст і сіл Болгарії, як проходили наші війська через утворені“живі”, пишні ворота з гілок сосни, на яких ясніли такідорогі, від щирого серця, слова: “Хай живе Червона Армія!”А всюди на вулицях було стільки людей, які плакали ісміялися від радості, вітали наших бійців. Демобілізувався Григорій Олександрович у 1947 році. Засвої бойові заслуги має такі нагороди: “Орден ЧервоногоПрапору”, медалі “Вітчизняної війни”, “50 років Перемоги”,“Знак пошани”
  11. 11. Народився в 1925 році. Почав війну в Севастополі девятнадцятирічнимюнаком у складі 140-ого артилерійського дивізіону. Потімвоював у Кореї, Манчжурії. Закінчив війну після госпіталюна Далекому Сході. Чимало є бойових нагород, в т. ч. медаль “За перемогунад Японією”
  12. 12. Народився 12 лютого 1925 року в с. Недайводі. На фронт Петро Гнатович пішов в 1943 році. Післятяжких кровопролитних боїв на території Недайводи,частини Радянської Армії відступали. Разом з ними пішові Петро Гнатович. В Пятихатках знайшов польовийвійськкомат і був призваний на дійсну службу. Прийнявприсягу в с. Чічіліовці Кіровоградської області. І черезмісяць перебування в учбовому батальйоні бувнаправлений на фронт. Перше бойове хрещення пройшовпід Кривим Рогом. В с. Веселі Терни отримав тяжкепоранення. Потім - військовий госпіталь, далекийІркутськ. Додому повернувся в переможному 45-ому. З того часувін працював в рідному господарстві комбайнером,автослюсарем. З 1979 року на заслуженому відпочинку.
  13. 13. Радчук Володимир Хомович народився в Хмельницькійобласті у 1913 році. З перших днів війни був на фронті. В 1943 році, під часбоїв біля м. Шепетівки, потрапив у полон. Восени 1943 рокурадянські солдати визволили полонених. Так дідусьповернувся в своє село. Підлікувавшись, знову пішов на фронт. Воював на Тернопільщині. В одному з боїв бувпоранений, потрапив у госпіталь. Під час раптового нападунімців дід загинув, згорів під час пожежі.

×