Your SlideShare is downloading. ×
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року
Upcoming SlideShare
Loading in...5
×

Thanks for flagging this SlideShare!

Oops! An error has occurred.

×
Saving this for later? Get the SlideShare app to save on your phone or tablet. Read anywhere, anytime – even offline.
Text the download link to your phone
Standard text messaging rates apply

Збірник анотованих звітів про НДР 2013 року

2,174

Published on

Published in: Education
0 Comments
0 Likes
Statistics
Notes
  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

No Downloads
Views
Total Views
2,174
On Slideshare
0
From Embeds
0
Number of Embeds
1
Actions
Shares
0
Downloads
12
Comments
0
Likes
0
Embeds 0
No embeds

Report content
Flagged as inappropriate Flag as inappropriate
Flag as inappropriate

Select your reason for flagging this presentation as inappropriate.

Cancel
No notes for slide

Transcript

  • 1. МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ І ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ (НДЕІ) ЗБІРНИК анотованих звітів про науково-дослідні роботи, які виконувались у 2013 р. в Науково-дослідному економічному інституті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України
  • 2. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 Збірник анотованих звітів про науково-дослідні роботи, які виконувались у 2013 р. в Науково-дослідному економічному інституті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. – Київ, 2014. – 89 с. У збірнику анотованих звітів надається інформація про тематику та зміст досліджень, проведених в НДЕІ у 2013 році на замовлення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, основні положення та результати НДР, їх практичну спрямованість. 3
  • 3. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 ЗМІСТ Проведення наукового аналізу стану надання адміністративних послуг органами місцевого самоврядування (№ 1-13; № ДР 0113U003511) ............... 5 Розроблення довгострокової стратегії регіонального розвитку (№ 2-13; № ДР 0113U003512)................................................................................................ 10 Розв’язання оптимізаційних завдань на базі макроекономічної динамічної лінійної моделі на основі таблиць «витрати-випуск» (міжгалузевого балансу) (другий етап) (№ 3-13; № ДР 0113U003513) ............ 11 Розроблення моделі прогнозування показників національних рахунків за секторами економіки з використанням принципу «знизу вверх» (другий етап) (№ 4-13; № ДР 0113U003514) ..................................................................... 15 Упровадження статистики продуктивності та аналізу зростання ВВП у розрізі факторних ресурсів і їх продуктивності (капітал, праця, енергія, матеріали і послуги) (№ 5-13; № ДР 0113U003515) ........................................... 19 Розроблення методичних рекомендацій щодо оцінки ефективності діяльності підприємств державного сектору економіки на основі показників виконання їх фінансових планів (№ 6-13; № ДР 0113U003516) ....................... 22 Розроблення науково обґрунтованих підходів до оцінювання впливу державного боргу на стан державних фінансів та економічний розвиток України (№ 7-13; № ДР 0113U003517) ................................................................ 26 Розроблення Концепції щодо створення механізму детінізації фондового ринку України і проведення розрахунків за угодами щодо цінних паперів (№ 8-13; № ДР 0113U003518) ................................................................. 31 Розроблення науково-методичних рекомендацій щодо складання середньо- та довгострокових стратегічних планів розвитку державних підприємств та господарських структур» (комплексна тема) (№ 9-13; № ДР 0113U003519) ............................................................................................... 33 Моніторинг ефективності управління об’єктами державної власності органами виконавчої влади (№ 10-13; № ДР 0113U003520) ............................. 38 Розроблення Концепції державної політики розвитку «зеленої» економіки» (комплексна тема) (№ 11-13; № ДР 0113U003532) ........................ 42 Науково-методичне супроводження складання прогнозного енергетичного балансу України у 2013-2015 роках (№ 12-13; № ДР 0113U003533) ............................................................................................... 47 3
  • 4. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 Розроблення та апробація методичних рекомендацій щодо оцінювання інвестиційних проектів, у результаті яких досягається виключно соціальний 51 (№ 13-13; № ДР 0113U003534) ............................................................................. Розроблення методичних рекомендацій щодо здійснення аналізу наслідків створення зони вільної торгівлі з ЄС для економічного розвитку регіонів (№ 14-13; № ДР 0113U003535) .............................................................. 54 Актуалізація прогнозних оцінок наслідків запровадження зони вільної торгівлі з Європейським Союзом для економіки та державного бюджету України (№ 15-13; № ДР 0113U003536) .............................................................. 58 Розроблення наукових рекомендацій щодо торговельно-економічної політики та інструментів удосконалення торгівлі товарами та послугами з Російською Федерацією та іншими країнами СНД та змістовного наповнення проекту угоди СНД про вільну торгівлю послугами з урахуванням особливостей національного ринку послуг (№ 16-13; № ДР 0113U003537) ............................................................................................... 63 Розроблення економічної моделі визначення обґрунтованого розміру єдиного соціального внеску та економічних передумов запровадження системи загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування в Україні (№ 17-13; № ДР 0113U003538) ...................................... 67 Механізм монетарного стимулювання інноваційного розвитку економіки з високими та стабільними темпами зростання (№ 18-13; № ДР 0113U006096) ............................................................................................... 71 Розроблення рекомендацій з удосконалення нормативно-правового регулювання підтримки інноваційно-інвестиційної діяльності в Україні та створення відповідної системи моніторингу (№ 19-13; № ДР 0113U006097) 75 Розроблення методичних рекомендацій щодо розрахунку економічного ефекту від використання матеріалів спеціальної інформації (№ 20-13; № ДР 0113U007540) ............................................................................................... 80 Розроблення системи заходів із стимулювання прискореного зростання: пофакторний прогноз їх позитивних і негативних наслідків (№ 21-13; № ДР 0113U007541) ............................................................................. 81 Аналіз трансформації Митного союзу та Єдиного економічного простору в Євразійський економічний союз та підготовка пропозицій щодо поглиблення співробітництва України з Митним союзом та Єдиним економічним простором (№ 22-13; № ДР 0113U007542) .................................. 84 4
  • 5. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 ПРОВЕДЕННЯ НАУКОВОГО АНАЛІЗУ СТАНУ НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ (№ 1-13; № ДР 0113U003511) Керівник НДР – завідувач відділу модернізації інструментів державного регулювання та розвитку економічного співробітництва, канд. техн. наук, ст. наук. співр. І.І. Репін. Мета та актуальність роботи. Актуальність НДР ґрунтується на усвідомленні нової ролі органів місцевого самоврядування в процесі задоволення потреб населення, в тому числі – у забезпеченні населення якісними та доступними адміністративними послугами. Наукове, інформаційно-аналітичне, експертне та організаційне забезпечення процесів розроблення та реалізації державної політики в сфері упорядкування системи надання адміністративних послуг розвиваються фрагментарно і не завжди відповідають сучасним вимогам наукової та методичної підтримки функціонування системи надання адміністративних послуг на рівні органів місцевого самоврядування. Важливість дослідження за темою НДР визначається необхідністю практичної реалізації пріоритету «Поліпшення бізнес-клімату й залучення інвестицій» в рамках Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». Метою НДР є забезпечення наукового аналізу стану надання адміністративних послуг органами місцевого самоврядування та підготовка науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення правового, інформаційного та організаційного забезпечення надання адміністративних послуг органами місцевого самоврядування. Підстава для виконання – Програма економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», Закон України «Про адміністративні послуги» від 6 вересня 2012 р., Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР; постанова Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 57 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру адміністративних послуг»; постанова Кабінету Міністрів України від 05.01.2011 № 33 «Деякі питання надання платних адміністративних послуг»; постанова Кабінету Міністрів України від 20.02.2013 № 118 «Про затвердження Примірного положення про центр надання адміністративних послуг»; наказ Мінекономрозвитку від 24.04.2013 № 419 «Про затвердження тематичного плану прикладних наукових досліджень та науково-технічних розробок Науково-дослідного економічного інституту на 2013 рік». Джерело інформації – Укази та інші рішення Президента України, закони України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, Реєстр адміністративних послуг, наукова література, веб-сайти органів місцевого самоврядування. 5
  • 6. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 Основні дані, отримані за результатами виконання дослідження. Виконаний в роботі аналіз стану правового, інформаційного та організаційного забезпечення надання адміністративних послуг органами місцевого самоврядування включає: аналіз структури, прав та функцій органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів. Аналізуючи досвід європейських країн щодо законодавчого унормування процесу надання публічних послуг населенню органами місцевого самоврядування, показано, що у більшості з цих країн ефективно діють кодифіковані акти, присвячені детальній регламентації процедур діяльності органів місцевої влади в частині їх взаємовідносин з фізичними та юридичними особами. Зокрема, у Естонії існують закони про адміністративну процедуру, в Австрійській Республіці – Загальний закон про адміністративну процедуру, в Польщі – Кодекс адміністративного провадження. Важливу роль для підвищення якості та комфортності надання адміністративних послуг відіграє міжнародна технічна допомога у цій сфері. Як приклад, в роботі проаналізовано Проект, який фінансується Європейським союзом та програмою розвитку ООН в Україні (ПРООН) «Поширення кращих практик недержавного моніторингу надання адміністративних послуг». Виявлені основні проблеми, що стримують розвиток сфери муніципальних послуг в Україні: відсутність єдиної класифікації адміністративно-територіальних одиниць і застарілість порядку та критеріїв їх віднесення до відповідних категорій; значна диспропорція в ресурсному забезпеченні та рівнях соціально-економічного розвитку між адміністративно-територіальними одиницями одного рівня; надмірна подрібненість адміністративно-територіальних одиниць базового (понад 12 тис.) та районного рівня (понад 500). До прийняття Закону України «Про перелік адміністративних послуг та плату (адміністративний збір) за їх надання» (проект закону на завершальній стадії підготовки) невирішеними залишаються питання розробки реєстру адміністративних послуг, уніфікації єдиних переліків адміністративних послуг для органів виконавчої влади та місцевого самоврядування тощо. Розв’язання цього комплексу проблем дозволить уберегти громадян від нав’язування їм зайвих адміністративних платних послуг, сприятиме впорядкуванню та розмежуванню повноважень між органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, дозволить позбутись штучних адміністративних бар’єрів. На сьогодні особливої актуальності набули питання надання послуг у сфері земельних відносин. Отримання документів, що засвідчують право власності громадян на землю забезпечується через реалізацію відповідних адміністративних послуг. Особливо ускладнена останнім часом процедура оформлення громадянами документів на право власності, оскільки територіальні органи Держземагенства на 6
  • 7. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 даний час здійснюють діяльність по інвентаризації земельних ресурсів та створенні кадастру землі. У звіті систематизовано основні законодавчі та нормативні акти у сфері земельних відносин, прийняття яких спрямовано на спрощення процедур надання адміністративних послуг, скорочення кількості платних послуг та зменшення термінів підготовки документів. В розвиток Закону України «Про адміністративні послуги» необхідно унормувати на законодавчому рівні право та обов’язок органів місцевого самоврядування надавати послуги громадянам у межах повноважень, визначених законом. Це створить необхідну правову базу для отримання послуг на місцевому рівні, сприятиме визначенню механізмів реалізації повноважень органами місцевого самоврядування та наблизить українське муніципальне законодавство до стандартів ЄС. Відповідні зміни доцільно внести до законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про службу в органах місцевого самоврядування» та ін. Для забезпечення високого виконавського рівня службовців зайнятих в системі надання адміністративних послуг необхідно прийняти Закон України «Про адміністративні процедури», а в перспективі – Адміністративний кодекс. З метою досягнення якісно нового рівня інформаційного забезпечення надання послуг органами місцевого самоврядування пропонується розробити програму підвищення якості надання адміністративних послуг тих суб’єктів надання послуг, де не будуть створюватись ЦНАП на основі технічного переоснащення та застосування новітніх інформаційних технологій. До інших напрямів поліпшення інформаційного забезпечення відносяться: – використання різних способів звернення суб’єкта за адміністративною послугою (окрім безпосереднього прийому); – мінімізація кількості органів (інституцій), залучених до надання адміністративної послуги та кількість документів, що вимагаються від особи; – впровадження принципу «мовчазної згоди» при наданні погоджень, висновків та ін. В середньостроковій та довгостроковій перспективі удосконалення системи надання адміністративних послуг, які надаються органами місцевого самоврядування пов’язані з реформою адміністративно-територіального устрою та місцевого самоуправління в Україні. Аналіз декількох моделей реформи адміністративно-територіального устрою та органів місцевого самоврядування показав переваги та реальну можливість впровадження Моделі адміністративно-територіальної реформи в Україні, розробленої Інститутом трансформації суспільства. Розроблений Мінрегіонбуд проект Концепції реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні пройшов ґрунтовне 7
  • 8. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 обговорення на регіональному рівні і з урахуванням результатів обговорення схвалений Кабінетом Міністрів України та переданий Президенту України для затвердження. Важливим фактором успішності проведення реформи є її розуміння і позитивне сприйняття населенням. По завершенні зазначеної реформи необхідно підготувати нову редакцію закону «Про місцеве самоврядування в Україні», внести зміни до Податкового кодексу, до нормативних актів щодо порядку формування державного та місцевого бюджетів та ін. Такі зміни мають чітко регламентувати більш широкі повноваження органів місцевого самоуправління, посилити ресурсну базу системи надання адміністративних послуг. Процедури надання адміністративних послуг розглядаються у їх взаємозв’язку з етапами надання послуг, охоплюючи весь життєвий цикл процесу надання адміністративних послуг. Найбільш повно спрощення процедур надання послуг може бути забезпечено в центрах надання адміністративних послуг із застосуванням інструментів сучасних інформаційних послуг в т. ч.: функціонуючих реєстрів та інформаційних систем, електронної черги, електронного документообігу та електронного підпису, особистого кабінету заявника послуги та ін. Механізми спрощення процедур надання послуг в ЦНАП доцільно поширити і на суб’єкти надання адміністративних послуг за відсутності ЦНАП з урахуванням організаційних, інформаційних та технічних можливостей відповідних органів місцевого самоврядування. Висновки. Наукова цінність отриманих результатів полягає у вирішенні методологічних питань та розробленні наукових пропозицій щодо державного регулювання процесу удосконалення системи надання адміністративних послуг, в комплексному, системному підході до визначення проблем правового, організаційного та інформаційного забезпечення надання адміністративних послуг органами місцевого самоврядування та визначення напрямів розв’язання цих проблем шляхом спрощення процедур надання адміністративних послуг, поєднання заходів щодо удосконалення системи надання послуг з вирішенням завдань реформування самих органів місцевого самоврядування як суб’єктів надання адміністративних послуг. Практичне значення полягає в отриманих результатах: ппроведено аналіз стану надання адміністративних послуг органами місцевого самоврядування; розроблено пропозиції щодо удосконалення законодавчого та нормативно-правового забезпечення надання адміністративних послуг органами місцевого самоврядування, а також – щодо спрощення адміністративних процедур. Рекомендації щодо практичного впровадження результатів дослідження визначаються запропонованими заходами щодо вдосконалення законодавчої бази, правового, організаційного інформаційного забезпечення та спрощення процедур надання адміністративних послуг органами місцевого самоврядування, у т. ч.: 8
  • 9. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 1) щодо законодавчого та нормативно-правового забезпечення: – унормувати на законодавчому рівні право та обов’язок органів місцевого самоврядування надавати послуги громадянам у межах повноважень, визначених законом шляхом внесення змін до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» шляхом: внесення до глав 1-4 пунктів про «надання адміністративних послуг суб’єктам звернень (фізичним або юридичним особам) в межах повноважень органу місцевого самоврядування»; – з метою упорядкування переліків адміністративних послуг – прийняття Закону України «Про перелік адміністративних послуг та плату (адміністративний збір) за їх надання»; – прийняття закону України «Про адміністративну процедуру», а в перспективі – Адміністративний кодекс; – в середньостроковій та довгостроковій перспективі: проведення реформи адміністративно-територіального устрою та органів місцевого самоврядування України і перехід на цій основі на якісно новий етап функціонування системи надання адміністративних послуг; 2) щодо організаційного забезпечення: – поліпшити інформування щодо надання адміністративних послуг, особливо на рівні сільських та селищних рад; – завершити формування переліків адміністративних послуг, які надаються органами місцевого самоврядування; – з метою підвищення якості надання адміністративних послуг та ефективності функціонування органів місцевого самоврядування рекомендується впровадження міжнародного стандарту ISO 9001:2000; 3) щодо інформаційного забезпечення: – використання різних способів звернення суб’єкта за адміністративною послугою (окрім безпосереднього прийому), у т. ч. використання: – Інтернет-технологій, зокрема електронної пошти; – Єдиного державного порталу адміністративних послуг; – поштового зв’язку; 4) щодо спрощення процедур надання адміністративних послуг: – максимально поширити механізми спрощення процедур надання послуг в ЦНАП на суб’єкти надання адміністративних послуг за відсутності ЦНАП з урахуванням організаційних, інформаційних та технічних можливостей відповідних органів місцевого самоврядування; – забезпечити розроблення та використання інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг для кожної послуги згідно переліків адміністративних послуг. Результати наукового дослідження використовуються департаментом реформування публічної адміністрації Міністерства економічного розвитку і торгівлі 9
  • 10. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 України при підготовці проектів законодавчих та нормативно-правових актів щодо удосконалення системи надання адміністративних послуг, зокрема – при актуалізації Реєстру адміністративних послуг та були використані при доопрацюванні проекту Закону «Про перелік адміністративних послуг та плату (адміністративний збір) за їх надання». РОЗРОБЛЕННЯ ДОВГОСТРОКОВОЇ СТРАТЕГІЇ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ (№ 2-13; № ДР 0113U003512) Керівник НДР – головний науковий співробітник відділу моделювання та прогнозування економічного розвитку, член-кореспондент НАН України, д-р екон. наук, професор І.Г. Манцуров. Мета та актуальність роботи. Актуальність теми визначається необхідністю удосконалення існуючого інструменту державної регіональної політики – Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року у зв’язку з невизначеністю стратегічних пріоритетів розвитку регіонів у посткризовий період, що обумовлює необхідність опрацювання нових науково обґрунтованих економічних та соціальних пріоритетів, а також напрямків розвитку регіонів з врахуванням тенденцій регіонального розвитку на сучасному етапі, як це передбачено стратегічними і програмними документами. Зокрема, Програмою економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» та Національним планом дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затверджений Указом Президента України від 12.03.2013 № 128/2013 Мета дослідження – розроблення проекту Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року з урахуванням стандартів Європейського Союзу. Підстава для виконання – наказ Мінекономрозвитку від 24.04.2013 № 419 «Про затвердження тематичного плану прикладних наукових досліджень та науково-технічних розробок Науково дослідного економічного інституту на 2013 рік», Програма економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава»; Національний план дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента України від 12.03.2013 № 128/2013, доручення Кабінету Міністрів України від 18.01.2013 № 1537/1/1-13 до абзацу п’ятого пункту 1 рішення Ради Регіонів від 25.12.2012. Джерело інформації – спеціальна наукова література, аналітичні огляди, законодавство України та країн-членів ЄС, матеріали статистичної звітності. 10
  • 11. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 Основні дані, отримані за результатами виконання дослідження. У рамках НДР визначено основні проблеми та тенденції розвитку регіонів, на підставі яких та з урахування світового досвіду сформовано принципи державної регіональної політики на довгостроковий період. Опрацьовано основні положення та структура проекту Стратегії 2020 – мета, стратегічні цілі, механізм реалізації, система моніторингу та оцінки ефективності регіональної політики, етапи реалізації тощо. Підготовлено прогноз основних макроекономічних показників на період до 2020 р. Для проведення моніторингу реалізації Стратегії 2020 запропоновано 36 показниківіндикаторів, по 6 показникам розроблено цільові прогнозні рівні до 2020 р. Підготовлено оглядово-інформаційні матеріали щодо впровадження механізмів та інструментів реалізації регіональної політики та здійснення контролю за результатами наслідків їх застосування (на прикладі країн-членів ЄС, Російської Федерації та Республіки Молдова) та узагальнені висновки та рекомендації разом із відповідними інформаційно-аналітичними матеріалами, які мають бути використані при підготовці Плану заходів із реалізації Стратегії 2020. Висновки. Наукова цінність розробок. Обґрунтовано та визначено основні принципи нової регіональної політики України на період до 2020 р., зміст стратегічних цілей та механізм їх реалізації, які побудовані з урахуванням результатів комплексного аналізу стану і тенденцій розвитку регіонів за період 2006 – 2011рр. Запропоновані пропозиції також узгоджені з підходами до побудови регіональної політики в країнах ЄС. Практичне значення. Результати дослідження були використані департаментом регіональної політики Мінекономрозвитку при розробленні Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року, яка затверджена рішенням Уряду від 21.11.2013. РОЗВ’ЯЗАННЯ ОПТИМІЗАЦІЙНИХ ЗАВДАНЬ НА БАЗІ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ ДИНАМІЧНОЇ ЛІНІЙНОЇ МОДЕЛІ НА ОСНОВІ ТАБЛИЦЬ «ВИТРАТИ-ВИПУСК» (МІЖГАЛУЗЕВОГО БАЛАНСУ) (ДРУГИЙ ЕТАП) (№ 3-13; № ДР 0113U003513) Керівник НДР – завідувач відділу моделювання та прогнозування економічного розвитку, канд. екон. наук Б.М. Щукін. Мета та актуальність роботи. Актуальність роботи обумовлена тим фактом, що використання ТВВ при проведенні міжгалузевого аналізу дозволяє підвищити його якість та виділити окремо цінові і структурні пропорції та тенденції економічного розвитку (при розробленні прогнозу обсягів випуску та валової доданої вартості як в цілому по економіці, так і за 38 видами економічної діяльності) в залежності від ресурсного забезпечення (в міжгалузевій структурі) і його оптимального розподілу між видами економічної діяльності. Макроекономічна 11
  • 12. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 динамічна лінійна модель з врахуванням дії зазначених факторів дозволить давати більш обґрунтовані прогнози обсягів випуску продукції та валової доданої вартості при різних пропорціях використання ресурсів в галузевому розрізі, а модель перерахунку таблиць «витрати-випуск» у порівняні ціни базового року дозволить представляти результати оптимізаційних розрахунків у порівняних цінах. Мета дослідження – адаптація та апробація макроекономічної динамічної лінійної моделі та моделі перерахунку таблиць «витрати-випуск» у порівняні ціни базового року для розв’язання оптимізаційних задач розподілу матеріальних, паливно-енергетичних, інвестиційних, трудових ресурсів, з метою досягнення максимізації росту економіки у середньостроковому періоді відповідно до сценарних розрахунків. Підстава для виконання – наказ Мінекономрозвитку від 24.04.2013 № 675 «Про затвердження тематичного плану науково-дослідних робіт Науково-дослідного економічного інституту на 2013 рік»; методологічні засади, які містяться в Законі України № 1602-III від 23.03.2000 «Про державне прогнозування і розроблення програм економічного і соціального розвитку України», постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 № 621 «Про розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку та складання проекту державного бюджету» (зі змінами); розпорядження Кабінету Міністрів України № 557-р від 04.09.2003 «Про аналіз та прогнозування показників таблиць «витрати-випуск» (міжгалузевого балансу)». Джерело інформації – спеціальна наукова література, закони України, проекти законів України, укази Президента України, постанови Уряду. Основні дані, отримані за результатами виконання дослідження. 1. В ході дослідження проведено об’єднання динамічної моделі та моделі перерахунку ТВВ в порівняні ціни, та апробація отриманого комплексу для цілей оптимізації з урахуванням і без врахування цінового фактора (у пакетному середовищі Excel) розподілу ресурсів з метою максимізації зростання економіки у середньостроковому періоді відповідно до сценарних розрахунків. 2. Використання двох моделей в одному інформаційно-аналітичнопрогнозному розрахунковому комплексі (інтегрованій моделі) запропоновано наступним чином: 1) Базові розрахунки потрібних обсягів випуску та доданої вартості (при заданих сценарних умовах) виконуються на основі лінійної динамічної моделі. 2) Модель перерахунку ТВВ в порівняні базові ціни використовується для формування інформаційної бази в порівняних цінах. 3) Розрахунки по динамічній моделі проводяться в 2 варіантах (в фактичних і в порівняних цінах) з наступним порівнянням прогнозних показників і аналізом результатів. Це дозволяє визначити вплив цінових, фізичних і структурних змін на обсяги економіки (галузеві випуски і додану вартість). 12
  • 13. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 3. Запропонований наступний алгоритм використання інтегрованої моделі: 1) Підготувати інформаційну базу для розрахунків. 2) Виконати розрахунки обсягів випуску і валової доданої вартості за типовим алгоритмом макроекономічної динамічної лінійної міжгалузевої моделі. 3) Врахувати в розрахунках варіанти розподілу ресурсів: матеріальних, паливно-енергетичних, інвестиційних, трудових. 4) Представити результати розрахунків в порівняних цінах базового року. 5) Провести відбір такого розподілу ресурсів, який забезпечує максимально можливий приріст ВВП. 6) Забезпечити можливість врахування в розрахунках сценарних умов. Для цього сценарні умови переведені в формалізовану форму для розрахунків по динамічній моделі. Відповідні кількісні показники сценарних умов подаються на вхід моделі і, відповідно, впливають на результати. 4. Інтегрована модель має 7 етапів проведення розрахунків: 1) Формування інформаційної бази для інтегрованої моделі. 2) Формування зовнішніх та внутрішніх сценарних умов для прогнозного періоду, який складається з двох підблоків: «Розрахунок цільових показників кінцевого споживання (без ВНОК) для прогнозного періоду» та «Формування варіантів розподілу ресурсів у прогнозний період». 3) Проведення розрахунків і отримання прогнозних обсягів показників випуску і доданої вартості по ВЕД згідно з заданим розподілом ресурсів. 4) Відбір варіанту розрахунків, який дає максимальний приріст випуску чи ВВП. 5) Перевірка відібраного варіанту на збалансованість за ресурсами. 6) Порівняння перерахованих прогнозних таблиць «витрати-випуск» у фактичних цінах та у порівняних цінах. 7) Оцінка цінових і структурних зрушень в розрахованих (прогнозних) таблицях ТВВ. 5. Вхідною інформацією (інформаційним забезпеченням) для проведення прогнозних розрахунків по інтегрованій оптимізаційній моделі є: По-перше, показники таблиць ТВВ, представлених в 2 варіантах: - за останній звітний рік (2011 р.); - перераховані в ціни базового 2007 р. Оскільки для інтегрованої моделі поставлена умова відокремлення цінових змін, то враховуються два варіанти (за цінами) таблиць ТВВ з наступним їх порівнянням і аналізом відмінностей. По-друге: 1) матриця коефіцієнтів прямих матеріальних витрат на прогнозний рік; 2) матриця коефіцієнтів приростної капіталоємності на прогнозний рік; 13
  • 14. 14 Науково-дослідний економічний інститут, 2013 3) цільовий (запланований для досягнення) вектор кінцевого споживання (державне, приватне та чистий експорт без врахування валового нагромадження) за видами економічної діяльності. 6. Для перерахунку ТВВ у порівняні ціни базового року формується інформаційна база комплексу цінових індексів (за видами діяльності) за звітний період часу на основі діючої статистики. 7. При формуванні інтегрованої моделі закладено можливість урахування змін у розподілі ресурсів (матеріальних, паливно-енергетичних, трудових) і відокремлення цінових та структурних пропорцій в економіці. При цьому, зміни в розподілі ресурсів задаються наступним чином: a - змінюються коефіцієнти прямих матеріальних витрат (елементи матриці ij ); - змінюються коефіцієнти прямих матеріальних витрат в галузях паливноa енергетичних ресурсів ( ij по строкам, тобто за видами діяльності, які є підгалузями паливно-енергетичного комплексу); b b - змінюється коефіцієнт капіталомісткості ij (елементи матриці ij ); 8. В результаті соціальної політики (зростання зарплат), або в результаті зміни продуктивності праці в окремих галузях (через збільшення інвестицій і, відповідно, зростання продуктивності праці) змінюється вектор коефіцієнтів трудомісткості ti за ВЕДами. 9. Зміна в розподілі трьох перших ресурсів враховується в зміні розрахунку випуску і валових доданих вартостей безпосередньо, через алгоритм динамічної моделі ТВВ. Результат отримується автоматично за допомогою формули зміни випуску і валових доданих вартостей в цілому по економіці, і окремо за видами економічної діяльності. 10. Врахування зміни в трудових ресурсах в моделі здійснюється через зміну цільових обсягів (розподілу) кінцевого споживання (без ВНОК) в розрізі видів діяльності. Якщо в певній галузі змінюються (зростають) витрати трудових ресурсів (оплата праці), то задається пропорційно більший обсяг кінцевого споживання. 11. Отримані прогнозні (розрахункові) таблиці ТВВ в фактично діючих цінах, і в порівняних цінах 2007 року, використовуються для порівняння їх елементів та відокремлення цінових, структурних і фізичних пропорцій в змінах випуску і валових t t доданих вартостей за видами діяльності ( X i , ВДВi , (і=І,...,N)). 12. Інтегрована модель реалізована в заданому програмному середовищі, що робить її зручною до використання в практиці макроекономічного міжгалузевого аналізу та прогнозування. 13. В розробленій інтегрованій моделі задача оптимізації вирішується через багатоваріантність розрахунків по динамічній моделі ТВВ. Закладаючи за певним алгоритмом вхідні дані в модель за різними сценаріями використання чотирьох
  • 15. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 відібраних ресурсів економіки отримаємо очікувані в прогнозному періоді випуски і ВВП в розрізі галузей і вибираємо потрібний оптимальний варіант. Критерії можуть бути різними (не тільки ВВП). Чисто оптимізаційна модель була б більш спрощеною щодо відображення структурних параметрів розвитку економіки і критеріїв оптимізації. І зовсім не давала б можливості закладати варіанти сценаріїв сполучення різних рівнів ефективності використання досліджених чотирьох ресурсів. В чисто оптимізаційній класичній моделі національної економіки є свої переваги і є певна обмеженість. Результати дослідження свідчать про оптимізаційні завдання можуть вирішуватися і на базі динамічної моделі. Висновки. Наукова цінність дослідження полягає у розробленні технології використання динамічної моделі ТВВ при середньостроковому прогнозуванні, з виділенням впливу цінового, структурного і ресурсного факторів, з вибором такого варіанту використання ресурсів (чотири види), який максимізує темп зростання ВВП. Практичне значення роботи полягає в орієнтації моделі на практичні прогнозні багатоваріантні розрахунки в розрізі 38 видів діяльності. Проведеними по моделі розрахунками і отриманими результатами доведена зручність використання моделі при прогнозуванні. Очікуваною особливістю моделі і найбільш вузьким місцем є формування сценарних умов щодо рівня використання наявних ресурсів і прогнозування екзогенної інформації щодо цільового на прогнозний період обсягу кінцевої продукції галузей (без валового нагромадження). Результати дослідження орієнтовані на використання в роботі департаменту макроекономічного прогнозування. РОЗРОБЛЕННЯ МОДЕЛІ ПРОГНОЗУВАННЯ ПОКАЗНИКІВ НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ ЗА СЕКТОРАМИ ЕКОНОМІКИ З ВИКОРИСТАННЯМ ПРИНЦИПУ «ЗНИЗУ ВВЕРХ» (ДРУГИЙ ЕТАП) (№ 4-13; № ДР 0113U003514) Керівник НДР – в.о. завідувач сектору структурних зрушень, канд. екон. наук, доцент, ст. наук. співр. О.М. Сергієнко. Мета та актуальність роботи. Актуальність роботи. В умовах економічної нестабільності актуальними є питання здійснення перспективних розрахунків розвитку національної економіки на всіх стадіях економічного обороту. Точність проведених прогнозних розрахунків передбачає необхідність вдосконалення методології прогнозування показників СНР з їх деталізацією за секторами економіки, яка ґрунтується на використанні прогнозних принципів розрахунку показників «знизу вверх» з подальшим їх об’єднанням в інтегровану модель. Враховуючи той факт, що існуючі на сьогодні в Україні методики прогнозування макропоказників, в т.ч. і за секторами економіки, передбачають застосування принципу «зверху вниз», розробка секторних модельних блоків за принципом «знизу вверх» на макрорівні дозволить 15
  • 16. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 визначити можливості економіки в цілому, виходячи з секторних ефектів розвитку та їх взаємозв’язків. При цьому, прогнозна оцінка ефектів розвитку інституційних секторів економіки є актуальною проблемою в процесі модельних розрахунків, представляє наукову новизну і потребує ґрунтовних досліджень щодо розробки підходів, критеріїв та індикаторів їх визначення. Прогнозування показників СНР за принципом «знизу вверх» дозволяє передбачати наслідки регулюючого впливу держави на результати економічної діяльності окремих груп інституційних одиниць, виявляти роль кожного сектору у формуванні найважливіших макроекономічних показників. Прогнозні значення показників СНР в секторному розрізі сприятимуть підвищенню якості обґрунтування та розробки показників Державного бюджету, формуванню системи індикаторів розвитку реального сектору економіки, соціальної, бюджетно-податкової, грошовокредитної та інших видів економічної політики у взаємозв’язку з основними тенденціями розвитку національної економіки України на прогнозний період. Це суттєво підвищить оперативність, системність, комплексність та взаємозв’язок прогнозування різних аспектів соціально-економічного розвитку України в прогнозному періоді. Мета дослідження – побудова інтегрованої моделі короткострокового прогнозування показників національних рахунків на базі блоків, що відображають факторні зв’язки в кожному секторі економіки і здійснення за її допомогою експериментального розрахунку показників інституційних секторів на 2014-2015 роки. Підстава для виконання – наказ Мінекономрозвитку від 24.04.2013 № 419 «Про затвердження тематичного плану прикладних наукових досліджень та науковотехнічних розробок Науково-дослідного економічного інституту на 2013 рік»; Програма економічних реформ Президента України на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава»; Указ Президента України від 12.03.2013 № 128/2013 «Про Національний план дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава»; Постанова Кабінету Міністрів України від 27.02.2013 № 187 «Про затвердження Державної програми активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки»; Бюджетний кодекс України; Основні засади грошово-кредитної політики на 2013 рік, схвалені рішенням Ради НБУ від 05.09.2012 р. № 16 з доопрацюваннями; Закон України від 23.03.2000 №1602-ІІІ «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України»; Постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 № 621 «Про розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку та складання проекту державного бюджету»; ДСТУ 3973-2000 «Система розроблення та поставлення продукції на виробництво. Правила виконання науково-дослідних робіт. Загальні положення». 16
  • 17. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 Джерело інформації – спеціальна наукова економічна література, статистична звітність, аналітичні огляди Державної служби статистики України, НБУ, Міністерства економічного розвитку і торгівлі, Міністерства фінансів, Міністерства соціальної політики, Пенсійного фонду, Рахункової палати, наукових установ тощо. Основні дані, отримані за результатами виконання дослідження. 1. Виявлені факторні зв’язки та залежності щодо формування прогнозних показників інституційних секторів економіки. Взаємозв'язок між секторами охоплює абсолютно всі типи операцій з товарами, послугами, прибутками, фінансами. Прогнозування показників ґрунтується на принципах кореспонденції рахунків, подвійного запису, балансу активів і пасивів тощо. В процесі дослідження виявлені показники, які формуються на основі групування відповідних міжсекторних потоків. В зв’язку з цим, під час їх прогнозування враховані існуючі міжсекторні перетоки, які характеризують зв’язки між аналогічними показниками рахунків різних інституційних секторів. Зокрема, до таких показників належать показники інших податків, пов’язаних з виробництвом, які платяться всіма секторами економіки (рахунок утворення доходу, частина використання) і зосереджуються в рахунку розподілу первинного доходу в секторі загального державного управління (як ресурс цього сектору). Показник оплати праці найманих працівників, як фактор виробництва робоча сила, формується в рахунку утворення доходу в частині використання в усіх секторах економіки. При цьому, загальна сума показника оплати праці найманих працівників (всього по економіці) кореспондується з аналогічним показником рахунку розподілу первинного доходу в частині ресурсів сектору домашні господарства. Крім зазначених показників, виявлено, що міжсекторні перетоки характерні і для показників рахунку вторинного розподілу доходу, рахунку перерозподілу доходу в натурі, рахунку використання наявного доходу, а також рахунку капіталу. 2. Розроблено концепцію інтегрованої моделі короткострокового прогнозування за секторами економіки в блочній структурі, відповідно до зв’язків у секторах. Концепція інтегрованої моделі короткострокового прогнозування за секторами економіки передбачає побудову наскрізної системи таблиць та алгоритмів, враховує структурно-логічну схему процесу прогнозування та інструменти їх реалізації в блочній структурі. Розроблена модель складається з 6 блоків, які являють собою сукупність таблиць, що містять показники національних рахунків по конкретному сектору економіки, ретроспективні показники, екзогенні (додаткові зовнішні) змінні, структурні співвідношення та розрахункові прогнозні значення показників. 3. Розроблено модельний апарат прогнозування показників СНР за секторами економіки на короткостроковий період, який охоплює систему рівнянь та балансових тотожностей на основі методології формування показників СНР та особливостей прогнозних розрахунків для блок-секторів економіки. 17
  • 18. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 На першому етапі дослідження (2012 р.) було здійснено розробку окремих модельних блоків для сектору загального державного управління та домашніх господарств; на другому етапі (2013 р.) – для інших секторів внутрішньої економіки: нефінансових корпорацій, фінансових корпорацій та сектору некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства. Модельні блоки за секторами передбачають прогнозування показників внутрішньої економіки за всіма рахунками СНР, за виключенням фінансового рахунку. Прогнозування показників відбувається пошагово за допомогою екстраполяції, трендових, балансових, нормативних, експертних, комбінованих та ін. методів, а також використовується підхід вибіркового прогнозування тих показників СНР, які можуть бути прогнозовані автономно і використовуються для подальших прогнозних розрахунків в інших рахунках та макропропорціях. 4. Сформована та уточнена інформаційна база даних для блок-секторів економіки, а також екзогенні показники та макроекономічні пропорції, які визначають прогнозну траєкторію розвитку інституційних секторів з врахуванням припущень та ризиків прогнозної динаміки, які задаються за допомогою функціональних залежностей та коефіцієнтів зміни. 5. За розробленими алгоритмами прогнозування для трьох секторів економіки (нефінансових корпорацій, фінансових корпорацій та некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства), на прохання замовника, було проведено експериментальний розрахунок показників СНР в фактичних цінах на 2011 рік. Здійснені розрахунки, в основному, мали незначну статистичну похибку з офіційними даними (4-5%), що свідчить про правильність вибраних нами підходів та методів прогнозування. 6. На базі розроблених модельних блоків за секторами внутрішньої економіки створена інтегрована модель прогнозування показників СНР на короткостроковий період, яка надає можливість представити економіку країни як у пропорціях ВДВ в цілому, так і в балансових пропорціях по кожному інституційному сектору. Прогнозні розрахунки за створеною моделлю дають можливість проаналізувати процеси формування фінансових ресурсів у вигляді, капітальних інвестицій, доходів, їх перетоки відповідно до встановлених державою регуляторів та дії інших факторів, пов’язаних з необхідністю відтворення ВВП в залежності від ресурсозабезпечення кожного сектора економіки. Інтегрована модель розміщена в середовищі Microsoft Excel. Вихідні таблиці інтегрованої моделі представлені за прогнозними 2012-2015 роками і є аналогами відповідних рахунків СНР. 7. З метою виявлення правильності модельних розрахунків здійснено експериментальний прогнозний розрахунок показників СНР на період 2012-2015 рр. Адекватність прогнозних розрахунків за створеною моделлю перевіряється як за секторами, так і в цілому по економіці за допомогою балансових рівнянь та тотожностей по кожному рахунку; за допомогою структурної динаміки показників; за 18
  • 19. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 допомогою співвідношень основних макропоказників; за допомогою темпів зміни прогнозних показників. Висновки. Наукова цінність розробок полягає в удосконаленні існуючих методів прогнозування показників СНР в секторному розрізі, розробці інтегрованої моделі короткострокового прогнозування за секторами економіки в блочній структурі, відповідно до зв’язків у секторах, з використанням принципу «знизу вверх»; здійсненні експериментального розрахунку показників СНР до 2015 р. за створеною моделлю. Практичне значення. Використання розробленої інтегрованої моделі прогнозування показників СНР за секторами економіки дозволить підвищити точність та якість прогнозних розрахунків, проводити аналітичні дослідження та обґрунтування збалансованості показників СНР, бюджету, платіжного балансу, монетарних, соціальних та інших макроіндикаторів. Одержані результати дослідження будуть використані департаментом макроекономічного прогнозування Мінекономрозвитку України при підготовці інформаційно-аналітичних та прогнозних матеріалів, здійсненні моніторингу прогнозних розрахунків, розробленні пропозицій щодо формування стратегічних і програмних документів на короткостроковий період. УПРОВАДЖЕННЯ СТАТИСТИКИ ПРОДУКТИВНОСТІ ТА АНАЛІЗУ ЗРОСТАННЯ ВВП У РОЗРІЗІ ФАКТОРНИХ РЕСУРСІВ І ЇХ ПРОДУКТИВНОСТІ (КАПІТАЛ, ПРАЦЯ, ЕНЕРГІЯ, МАТЕРІАЛИ І ПОСЛУГИ) (№ 5-13; № ДР 0113U003515) Керівник НДР – д-р екон. наук, професор В.Ф. Беседін. Мета та актуальність роботи. Актуальність теми визначається нагальною потребою в підвищенні ефективності макроекономічної політики, що потребує точних оцінок продуктивності витрат макроекономічних ресурсів для розвитку економіки. В зв’язку з цим, необхідна достовірна інформація щодо поточного стану використання ресурсів, тенденцій їх змін, порівняльних характеристик з іншими країнами, оцінки впливів зазначених факторних ресурсів на формування обсягу валового внутрішнього продукту. Мета дослідження – розроблення методологічних положень та впровадження у практику щорічних та щоквартальних статистичних даних показників продуктивності праці і оцінок впливу витрат (продуктивності) праці на ВВП за звітний період на основі статистичної інформації Держстату України. Підстава для виконання – наказ Мінекономрозвитку від 24.04.2013 № 419 «Про затвердження тематичного плану прикладних наукових досліджень та науковотехнічних розробок Науково-дослідного економічного інституту на 2013 рік»; Програма економічних реформ Президента України на 2010-2014 роки «Заможне 19
  • 20. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава»; Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України»; постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 № 621 «Про розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку та складання проекту державного бюджету»; постанова Кабінету Міністрів України від 27.02.2013 № 187 «Про затвердження Державної програми активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 145-р «Про затвердження Стратегії розвитку державної статистики на період до 2017 р.». Джерело інформації – спеціальна наукова економічна література, аналітичні огляди, статистична звітність. Основні дані, отримані за результатами виконання дослідження. 1. Розроблено алгоритм і модель (в програмному середовищі Ехсеl) проведення розрахунків показників продуктивності праці, а також впливу показників продуктивності та ринку праці на ВВП за звітний період (квартал та рік) за видами економічної діяльності (в тому числі промислової). Модель подається у вигляді комплексу уніфікованих таблиць з розрахунками продуктивності праці в абсолютних та відносних показниках, для міжнародних зіставлень та за видами економічної та промислової діяльності з виходом на таблиці офіційного представлення. В дослідженні розроблено форми подання статистичної інформації по продуктивності праці на офіційних сайтах Держстату України та Мінекономрозвитку України. Алгоритм розрахунку показників продуктивності праці відповідає прийнятим методичним підходам і закладений в електронних таблицях Ехсе1 розробленої моделі. 2. Вдосконалено методичні рекомендації щодо розрахунку продуктивності ресурсу праці в частині оцінки впливу продуктивності праці та показників ринку праці на ВВП у цілому та в розрізі видів економічної (у тому числі промислової) діяльності за звітний період. Для цього здійснено впорядкування існуючих розділів і додатково запропоновані підходи щодо розрахунків продуктивності праці за видами промислової діяльності, методів визначення внесків окремих факторів на зміну обсягу ВВП. Встановлена необхідність коригування методичних рекомендацій в частині використання системи показників та окремих процедурних моментів. Підготовлено повнотекстовий варіант удосконалених методичних рекомендацій, який після відповідного узгодження може бути затверджений рішенням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України у якості «типових» або «тимчасових». 3. Здійснено поглиблений аналіз результатів проведених розрахунків щодо оцінки величини і зміни рівня показників продуктивності праці в розрізі видів економічної (у тому числі промислової) діяльності, а також впливу показників продуктивності та ринку праці на динаміку ВВП за 2010, 2011 і 2012 роки, а також звітні квартали 2013 року. Це дозволило отримати такі основні результати: 20
  • 21. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 3.1. Продуктивність праці в Україні залишається на низькому рівні. Вона майже у 2 рази нижча ніж у Російській Федерації, у 3 рази – у порівнянні з Польщею і зовсім не співставна з розвиненими країнами. 3.2. Аутсайдерами за рівнем продуктивності праці є такі види економічної діяльності, як сільське господарство, будівництво, торгівля, освіта, охорона здоров’я. Їх діяльність потребує детального аналізу і розроблення на рівні держави відповідних заходів. 3.3. Показники продуктивності праці за видами економічної і промислової діяльності не зовсім точно характеризують дійсні результати роботи галузей, бо продуктивність праці, що обчислюється на базі валової доданої вартості, не враховує чисті податки на продукти і імпорт, водночас, вони по деяким ВЕД складають до 20%, а іноді і до 50% ВДВ. 3.4. Визначення продуктивності праці за кількістю штатних працівників також спотворює показник витрат праці, тому що у цьому разі не враховуються витрати праці самозайнятих та інших працівників. 3.5. На рівень продуктивності праці негативно впливає випереджаюча динаміка розвитку деяких видів послуг, у першу чергу торгівлі, фінансової діяльності, операцій з нерухомим майном, оскільки вони нарощують непропорційні витрати, при цьому не збільшуючи реальну вартість продукції. 3.6. Актуальним є раціоналізація структури зайнятих, бо в їх складі лише половина працівників виробляє продукцію і послуги, а інші - не завжди потрібні в такому обсязі. Фактично один реально працюючий утримує 4-х членів суспільства. 4. Розроблено рекомендації з економічної політики в частині підвищення продуктивності праці та її внеску у ВВП відповідно до визначених пріоритетів, що включають державні заходи в цілому в економці та за видами економічної діяльності. До них відносяться: - створення базових передумов економічного зростання через підтримання низького рівня інфляції, стабілізації державних фінансів і створення стійкої фінансової системи; - формування режиму максимального сприяння бізнесу шляхом зменшення втручання держави в економіку, зниження адміністративних бар'єрів для його розвитку, модернізації податкової системи й поглиблення міжнародної економічної інтеграції України; - модернізація інфраструктури й базових секторів шляхом усунення усталених структурних проблем в енергетичній, вугільній, нафтогазовій галузях і ЖКГ, а також розвитку транспортної інфраструктури й ринку землі. Перехід від дотацій до самоокупності виробництва соціальних послуг; - збереження і розвиток людського й соціального капіталу шляхом підвищення ефективності й стабільності соціального захисту, поліпшення якості й доступності освіти й медичного обслуговування; 21
  • 22. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 - підвищення ефективності державного управління шляхом реформування державної служби й виконавчої влади; - проведення фінансово-кредитної та експортно-імпортної політик, спрямованих на розвиток національного виробництва, створення умов для реальних стимулів до нагромадження та інвестування. Висновки. Наукова цінність розробок полягає в отриманні можливості оцінювати ресурсний (праця, капітал, паливно-енергетичні ресурси, послуги) розріз економічного зростання, використовувати факторний розподіл зростання ВВП при макроекономічному аналізі та прогнозуванні, що дозволить підвищити обґрунтованість і ефективність рішень в економічної політики. Враховуючи вагому значимість продуктивності праці для економічного розвитку, необхідно включити цей показник у перелік основних макроекономічних показників і встановлювати завдання на мікро-, макро- та мезорівнях щодо його покращення. Практичне значення роботи полягає у започаткуванні статистики продуктивності праці, як важливого макроекономічного показника, який потребує методичного забезпечення і постійного моніторингу. Одержані результати дослідження будуть використані департаментом макроекономічного прогнозування при підготовці інформаційно-аналітичних та прогнозних матеріалів. РОЗРОБЛЕННЯ МЕТОДИЧНИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ ЩОДО ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ НА ОСНОВІ ПОКАЗНИКІВ ВИКОНАННЯ ЇХ ФІНАНСОВИХ ПЛАНІВ (№ 6-13; № ДР 0113U003516) Керівник НДР – в.о. завідувача відділу фінансово-бюджетної політики, д-р екон. наук, професор В.В. Корнєєв. Мета та актуальність роботи. Актуальність роботи обумовлена необхідністю надання пропозицій щодо покращення фінансового стану підприємств державного сектору економіки та зменшення кількості збиткових підприємств. Мета дослідження – вивчення результатів виконання показників фінансових планів підприємств державного сектору економіки, надання пропозицій щодо шляхів підвищення ефективності управління та використання державного майна органами управління. Підстава для виконання – Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV. Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (Указ Президента України від 31.05.2011 № 634/2011). Наказ Мінекономіки від 21.06.2005 № 173 «Про затвердження Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів державних підприємств, акціонерних, холдингових компаній та інших суб’єктів господарювання, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, та їх дочірніх підприємств. 22
  • 23. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 Джерело інформації – спеціальна наукова література, аналітичні огляди, матеріали статистичної звітності, моніторингу оцінки ефективності управління об’єктами державної власності, офіційні веб-сторінки державних та приватних організацій. Основні дані, отримані за результатами виконання дослідження. Проведене дослідження системи фінансового планування підприємств державного сектору та оцінки ефективності їх фінансово-господарської діяльності на основі показників виконання їх фінансових планів дозволяє зробити наступні висновки. 1. Сучасний порядок складання, розгляду та затвердження фінансових планів підприємств державного сектору ґрунтується на чинних формах фінансової звітності та індикаторах оцінки фінансового стану відповідних підприємств. Групування підприємств державного сектору залежно від розміру чистого прибутку (державні підприємства та акціонерні товариства з чистим прибуток до та понад 50 млн. грн./рік) та впливу на ринок (наприклад, підприємства - монополісти) згідно їх відомчого підпорядкування обумовлює проведення Мінекономрозвитку оцінки ефективності діяльності підприємств державного сектору виходячи з функцій та завдань Міністерства за зведеними показниками фінансово-господарської діяльності. 2. Сучасні методичні підходи до оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору на основі виконання їх фінансових планів повинні враховувати наступні умови: необхідність забезпечення достатньої кількості даних у фінансових планах для здійснення комплексного аналізу та оцінки ефективності фінансовогосподарської діяльності підприємств державного сектору та узгодженості показників планів із відповідними показниками фінансової звітності; застосовування як узагальнених, так і диференційованих критеріїв оцінки ефективності підприємств державного сектору та обґрунтованість їх планових та цільових значень; забезпечення уніфікації та автоматизації формування звітних даних по виконанню фінансових планів. 3. Методичні підходи до проведення оцінки ефективності фінансовогосподарської діяльності підприємств державного сектору на основі виконання їх фінансових планів доцільно формувати з наступних етапів. І. Визначення критеріїв та показників оцінки ефективності фінансовогосподарської діяльності підприємств державного сектору на основі показників виконання їх фінансових планів. ІІ. Формування базисних таблиць зведених показників виконання фінансових планів підприємств, необхідних для оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору. ІІІ. Зведена оцінка ефективності фінансово-господарської діяльності 23
  • 24. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 підприємств державного сектору у контексті їх відповідності та впливу на виконання завдань розвитку національної економіки в цілому та її державного сектору. 4. Чинна на сьогодні система показників фінансових планів підприємств державного сектору економіки є достатньо деталізованою і в цілому дозволяє проводити узагальнену оцінку ефективності фінансово-господарської діяльності підприємств за основними критеріями на рівні державного сектору та в цілому по економіці. В той же час реалізація такого підходу на практиці ускладнюється через низку чинників, серед яких: - значна кількість завдань розвитку національної економіки при високому рівні узагальнення загальнодержавних орієнтирів економічного розвитку як в цілому, так і у розрізі видів економічної діяльності, секторів економіки; - зорієнтованість таких орієнтирів та цільових результатів на середньо- та довгостроковий період, що ускладнює порівняння з ними, зокрема, квартальних показників виконання фінансових планів підприємств державного сектору; - наявність широкого кола стратегій, загальнодержавних цільових програм, регіональних програм, що ускладнюють визначення уніфікованих орієнтирів та критеріїв ефективності для підприємств державного сектору в цілому. 5. Серед основних причин отримання збитків підприємствами державного сектору у 1 кв. 2013 року виділяються: - випереджальне зростання собівартості продукції при зниженні попиту та обсягів продажу; - надмірний рівень адміністративних витрат; - відсутність ринків збуту або неконкурентність продукції за ціною та якістю на внутрішньому та зовнішніх ринках збуту та перенасиченість внутрішніх товарних ринків продукцією державних підприємств, що не користується попитом; - застарілі виробничі потужності та технології виробництва, неефективний менеджмент, недоступність джерел фінансування, які дозволяють модернізувати виробництво, високий рівень залежності від бюджетного фінансування. Серед причин збитковості слід зазначити також наявність в складі інших операційних та адміністративних витрат підприємств державного сектору витрат, пов’язаних з утриманням соціальної сфери, що характерно для містоутворюючих та соціально-значимих підприємств. 6. Основними характеристиками оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки у 3 кварталі 2013 року є: - нереалізованість виробничого потенціалу у забезпеченні випуску продукції та надання послуг підприємствами держсектору, що обумовила більш як 20-ти відсоткове невиконання планів по чистому доходу (виручці) від реалізації продукції; - низька інвестиційна активність, що підтверджується виконанням планів по капітальних інвестиціях лише на половину (58,4%) та мінімальним фінансуванням 24
  • 25. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 придбання, будівництва та ремонту основних засобів (не профінансовано 46-70% від плану); - збереження збитковості значної кількості підприємств державного сектору. 7. Порівняльний аналіз ефективності діяльності підприємств державного сектору з середнім по економіці рівнем за окремими показниками свідчить, що: - загальна рентабельність діяльності підприємств держсектору в цілому нижча, ніж в економіці (за виключенням господарських товариств, які у 2013 р. мають рентабельність, вищу за середню по економіці); - зросла частка ресурсів підприємств державного сектору у здійсненні капітальних інвестицій в країні; - зберігається вищий за середній по економіці рівень використання зовнішніх джерел фінансування капітальних інвестицій підприємствами державного сектору. 8. Проведення якісної оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору обмежується тим, що сучасне групування підприємств державного сектору за критеріями розміру чистого прибутку, монопольного становища на ринку чи частки держави у статутному капіталі обумовлює достатньо велику кількість підприємств, які зобов’язані формувати та звітувати про виконання фінансових планів. При цьому зарубіжний досвід свідчить про обмежену кількість підприємств з державною часткою та галузей, в яких вони функціонують. Висновки. Наукова цінність розробок. Розробка показників фінансових планів повинна проводитись з широким застосуванням автоматизації процесів формування фінансової звітності та фінансових планів, що дозволить проводити багатоваріантний аналіз рівня виконання фінансових планів, ефективності господарської та фінансової діяльності підприємств державного сектору економіки. Підвищенню обґрунтованості оцінок фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки в Україні сприятиме: - проведення оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності за обмеженим колом критеріїв та за підсумками року, оскільки реальну економічну ефективність при здійсненні інвестицій чи формуванні фінансових результатів можна визначати за річними даними; - узгодженість формування фінансових планів із процесами формування стратегічних планів таких підприємств; - узгодженість результатів оцінок стосовно виконання планів підприємств державного сектору з процесами підготовки рішень по приватизації підприємств; - проведення порівняння основних показників фінансових планів підприємств із відповідними значеннями таких показників в цілому по економіці. Практичне значення. Результати НДР будуть використані Міністерством економічного розвитку і торгівлі при виконанні вимог Господарського кодексу України, Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та 25
  • 26. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 наказу Мінекономіки від 21.06.2005 № 173, зокрема при підготовці інформаційноаналітичних матеріалів щодо показників виконання фінансових планів підприємств державного сектору економіки, що сприятиме посиленню державного контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств державного сектору економіки та підвищенню ефективності використання державного майна. РОЗРОБЛЕННЯ НАУКОВО ОБҐРУНТОВАНИХ ПІДХОДІВ ДО ОЦІНЮВАННЯ ВПЛИВУ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ НА СТАН ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ (№ 7-13; № ДР 0113U003517) Керівник НДР – в.о. завідувача відділу фінансово-бюджетної політики, д-р екон. наук, професор В.В. Корнєєв. Мета та актуальність роботи. Актуальність роботи обумовлена значними структурними перетвореннями, які відбуваються в економіці України, наявністю кризових явищ в світовій економіці. Ситуація, яка спостерігається в даний час в борговій сфері Італії, Іспанії, Греції тощо вимагає пошуку та вироблення механізмів оцінювання впливу державного боргу на стан державних фінансів та економічний розвиток в цілому. Крім того, протягом останніх років з державного бюджету виділяються значні обсяги фінансування для погашення отриманих в минулі роки запозичень. Особливо це є актуальним для України в 2013 – 2015 роках. Існуючі підходи щодо оцінювання впливу боргової політики держави зосереджувалися виключно на забезпеченні фінансування дефіциту державного бюджету, а не впливу сформованого державного боргу на стан державних фінансів та на економічне зростання. Таким чином, існує об’єктивна потреба у розробленні підходів, критеріїв та механізмів, які б дозволили проводити системний аналіз та давати оцінку ефективності формування державного боргу, його впливу на стан державних фінансів та економічне зростання в цілому. Мета дослідження – вироблення системного підходу та розробка методичних рекомендацій щодо оцінювання впливу державного боргу на стан державних фінансів та економічний розвиток України в коротко- та середньостроковій перспективі. Підстава для виконання – положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затверджене Указом Президента України від 31.05.2011 № 634/2011. Постанова Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 № 978 «Про затвердження Порядку розроблення Середньострокової стратегії управління державним боргом і контролю за її реалізацією». Джерело інформації – спеціальна наукова література, аналітичні огляди, матеріали статистичної звітності, офіційні веб-сторінки державних та приватних організацій. 26
  • 27. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 Основні дані, отримані за результатами виконання дослідження. 1. Критеріальний підхід до оцінки впливу державного боргу на стан державних фінансів та економічний розвиток передбачає здійснення такої оцінки щодо: ефективності використання запозичених коштів; рівня державного боргу України і досягнення критичних рівнів боргового навантаження; наявності взаємозв’язків між обсягом державного боргу та основними індикаторами розвитку економіки та фінансової системи України. 2. Методичне забезпечення оцінки результатів впливу державного боргу на стан державних фінансів та економічний розвиток в Україні ґрунтується на послідовних розрахунках впливу державного боргу і боргових операцій на економічне зростання, на інвестиційну діяльність, на рівень процентних ставок за банківськими кредитами, на процес банківського кредитування, на динаміку реального обмінного курсу гривні, на поточний рахунок і торговельний баланс України, на рівень відсоткових ставок за державними цінними паперами, на показники державного бюджету з представленням економіко-математичної моделі оцінки впливу боргової політики на економічний розвиток та аналізу економічних наслідків боргових криз на стан державного бюджету. Методичні рекомендації щодо оцінки впливу державного боргу на стан державних фінансів та економічний розвиток України враховують методи статистичних порівнянь, імітаційного моделювання та регресійно-кореляційного аналізу на основі квартальних даних України за 2007-2013 роки. 3. Блок впливу боргової політики на економічний розвиток (макроекономічний блок) вміщує імітаційну економіко-математичну модель і складається з 10 регресійних рівнянь. У рамках даної моделі було отримано такі кількісні оцінки наслідків державних запозичень і розміру державного боргу: 3.1 Розроблена регресійна модель темпів валового нагромадження основного капіталу дозволила встановити, що збільшення нетто-трансфертів за внутрішньоборговими операціями Уряду на 1% ВВП призводить до скорочення темпів валового нагромадження основного капіталу на 1,9%. 3.2 Коефіцієнт боргової змінної моделі банківських кредитів указує на те, що залучення державних позик у сумі, яка еквівалентна 1% ВВП, внаслідок дії ефекту витіснення, призводить до зменшення темпів приросту кредитного портфелю банків на 0,9%. 3.3 Коефіцієнти незалежних змінних моделі банківських кредитів свідчать про те, що залучення державних позик у сумі, яка еквівалентна 1% ВВП, внаслідок дії ефекту витіснення, призводить до зменшення темпів приросту кредитного портфелю банків на 0,9%. 3.4 За розробленою моделлю кумулятивної зміни індексу РЕОК гривні було підраховано, що зростання відносного розміру державного боргу на 1% ВВП у середньостроковому періоді стає причиною девальвації РЕОК гривні на 0,31%, а 27
  • 28. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 збільшення позитивного сальдо фінансового рахунку на 1 млрд. дол. США спричиняється до ревальвації РЕОК гривні на 0,82%. 3.5 Оцінені коефіцієнти змінних моделі торговельного балансу дозволяють зробити такий висновок: девальвація РОК гривні до долара США на 1% (на яку, у свою чергу, впливає сальдо зовнішньо-боргових операцій уряду) призводить до зменшення негативного сальдо торгівлі товарами на 67,1 млн. дол. США у наступному кварталі. 3.6 На основі розробленої моделі середньозваженої відсоткової ставки за ОВДП отримано такі результати: збільшення обсягу державного боргу відносно ВВП на 1% має своїм наслідком підвищення середньозваженої відсоткової ставки за ОВДП на 0,12%. Розроблена економіко-математична модель дозволяє оцінювати наслідки боргової політики держави в Україні, надає можливість імітувати поведінку системи при зміні екзогенних параметрів боргової політики і оцінити вплив політики державних запозичень та розміру боргового навантаження на ключові сфери економіки України і державного бюджету. 3.7 На основі розробленої економіко-математичної моделі впливу державного боргу на економічний розвиток оцінено наслідки боргової політики 2013 року для економіки та фінансової системи України:  темпи нагромадження основного капіталу зменшаться на 3,06% внаслідок активних внутрішніх запозичень уряду і позитивних внутрішньо-боргових трансфертів обсягом 1,6% ВВП, що приводитиме у дію «ефект витіснення» приватних інвестицій державними позиками;  відсоткова ставка за кредитами банків резидентам України підвищиться на 0,28% у зв’язку з інтенсивним залученням внутрішніх державних позик;  темпи приросту кредитного портфеля банків зменшаться на 7,02%, внаслідок здійснення державних запозичень обсягом 8,05% ВВП і витіснення кредитів підприємницькому сектору позиками банків уряду;  реальний ВВП зменшиться на 1,13%, внаслідок зниження темпів нагромадження основного капіталу на 3,06%, (обумовленого дією «ефекту витіснення») та ревальвації РОК гривні, що викликана позитивним сальдо фінансового рахунку за операціями сектору державного управління (в сумі 5060 млн. дол.);  девальвація РЕОК гривні на 8,4% у середньому за рік стане результатом двох різноспрямованих тенденцій: існування тягаря державного боргу на рівні 39,35% ВВП (що чинить девальваційний тиск) і профіциту фінансового рахунку за операціями сектору державного управління обсягом 5060 млн. дол. (що матиме ревальваційні наслідки); 28
  • 29. Науково-дослідний економічний інститут, 2013  реальний обмінний курс (РОК) гривні до долара ревальвує на 3,6% у середньому за рік внаслідок формування профіциту фінансового рахунку за операціями сектору державного управління обсягом 5060 млн. дол.;  ревальвація РОК гривні під впливом зовнішніх державних запозичень на 3,6% у середньому за рік матиме своїм наслідком збільшення негативного сальдо торгівлі товарами на 789 млн. дол. і негативного сальдо поточного рахунку платіжного балансу – на 513 млн. дол.;  спред «EMBI+Україна», зумовлений уповільненням зростання реального ВВП на 1,13%. та існуванням боргового навантаження обсягом 39,35% ВВП, сягне рівня 5,76%;  у складі середньозваженої відсоткової ставки за ОВДП 4,64%. припадатиме на кредитні ризики, зумовлені існуванням боргового навантаження обсягом 39,35% ВВП. 3.8 Фіскальні наслідки нетто-запозичень держави для виконання бюджету у 2013 р.:  короткострокові наслідки - надходження до бюджету коштів у сумі 54,46 млрд. грн. дозволить профінансувати споживчі видатки бюджету в сумі приблизно 48,47 млрд. грн. та інвестиційні видатки бюджету в сумі приблизно 5,99 млрд. грн.;  середньострокові наслідки: нетто-залучення до Державного бюджету у сумі 54,46 млрд. грн. призведе до еквівалентного зростання зобов’язань з погашення основної суми державного боргу та до щорічного зростання видатків на обслуговування боргу в сумі близько 0,41% ВВП, що зменшуватиме бюджетні ресурси на цю ж суму і вестиме до скорочення фінансування соціальних та економічних програм Уряду впродовж усього періоду користування позиками. 4. На основі результатів апробації методичних рекомендацій обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення оцінки впливу державного боргу на стан державних фінансів та економічний розвиток України, впровадження яких дозволить мінімізувати ризики фінансової нестабільності і сприяти використанню стимулюючого потенціалу бюджетної політики: 4.1 Утримання боргу загального уряду (державного, місцевого і гарантованого боргу) на рівні, що не перевищує 40% ВВП з метою мінімізації ризиків фінансової дестабілізації та збереження можливостей для проведення антициклічної бюджетної політики. 4.2 Відновлення кредитної угоди з МВФ та розширення співпраці з іншими міжнародними фінансовими організаціями (МФО) у напрямі спрямування їх фінансового та інноваційного потенціалу на розв’язання актуальних проблем соціально-економічного розвитку України. 4.3 Активізація попиту на гривневі позики Уряду та зменшення валютних запозичень на внутрішньому ринку шляхом запровадження облігацій з плаваючою 29
  • 30. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 відсотковою ставкою, індексованою на рівень інфляції, та обмеження випуску валютних облігацій лише довгостроковими інструментами - терміном 5-7 років. 4.4 Оздоровлення фінансів НАК «Нафтогаз України», зменшення обсягів його бюджетної підтримки, скасування механізмів фінансової підтримки компаній і банків за рахунок випуску ОВДП для усунення каналів неконтрольованого нарощування внутрішнього державного боргу України. 4.5 Формування системи підзвітності, підконтрольності і транспарентності державних гарантій за кредитами, обмеження сфери дії державних гарантій потенційно самоокупними інвестиційними проектами загальнодержавного значення, а також застосування механізму часткових гарантій, що мають забезпечити зниження фіскальних ризиків державних гарантій та підвищення їх ефективності при вирішенні завдань структурної політики держави. 4.6 Вдосконалення політики внутрішніх державних запозичень з метою зменшення валютних ризиків і ризиків рефінансування державного боргу України, що має спиратися на проведення таких заходів: 4.6.1 Підвищення ліквідності державних цінних паперів шляхом: - проведення регулярних емісій ОВДП з еталонними термінами погашення (6, 12 місяців, 2 і 3 роки), що дозволить створити контрольну криву доходності, підвищити ліквідність ринку і попит інвесторів на державні цінні папери; - покладення на первинних дилерів обов’язків щодо підтримання двосторонніх котирувань державних облігацій на вторинному ринку і виконання ними функцій маркет-мейкерів для визначеного переліку ОВДП. 4.6.2 Вдосконалення інструментарію внутрішніх державних запозичень шляхом: - запровадження облігацій з прив’язкою до темпів інфляції, що дозволить досягти зниження інфляційних ризиків для інвесторів у державні цінні папери і витрат на обслуговування довгострокових інструментів для держави; - розвитку внутрішнього ринку гривневих позик і зменшення позичкових операцій у сегменті валютних ОВДП та ОВДП, індексованих до обмінного курсу, що є конкуруючими інструментами для гривневих ОВДП і посилюють вразливість державного бюджету до впливу зовнішніх шоків. Висновки. Наукова цінність розробок. Політика державних запозичень і обслуговування державного боргу (боргова політика) відіграє важливу роль у системі макрофінансових регуляторів економічного розвитку. Через регуляторні інструменти боргової політики держави безпосередньо визначається рівень дефіциту бюджету та параметри бюджетно-податкової політики (шляхом мобілізації до бюджету позичкових коштів та вилучення бюджетних ресурсів на обслуговування державного боргу). Залучення зовнішніх позик державою і обслуговування зовнішнього боргу істотним чином впливають на динаміку валютного курсу та обсяги валютних надходжень до національної економіки. 30
  • 31. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 Розроблена економіко-математична модель дозволяє оцінювати наслідки боргової політики держави в Україні, надає можливість імітувати поведінку системи при зміні екзогенних параметрів боргової політики і оцінити вплив політики державних запозичень та розміру боргового навантаження на ключові сфери економіки України і державного бюджету. Практичне значення. Результати НДР будуть використані департаментом фінансової політики Мінекономрозвитку для здійснення аналізу та оцінки впливу державного боргу на стан державних фінансів та економіку в цілому задля забезпечення стабільності економічного зростання, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2013 № 320 «Про затвердження Середньострокової стратегії управління державним боргом на 2013–2015 роки». РОЗРОБЛЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ ЩОДО СТВОРЕННЯ МЕХАНІЗМУ ДЕТІНІЗАЦІЇ ФОНДОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ І ПРОВЕДЕННЯ РОЗРАХУНКІВ ЗА УГОДАМИ ЩОДО ЦІННИХ ПАПЕРІВ (№ 8-13; № ДР 0113U003518) Керівник НДР – в.о. завідувача відділу фінансово-бюджетної політики, д-р екон. наук, професор В.В. Корнєєв. Мета та актуальність роботи. Актуальність роботи обумовлена наявною практикою використання цінних паперів у схемах ухилення від оподаткування, легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, протиправного поглинання та захоплення підприємств, маніпулювання цінами на ринку, відсутністю дієвого механізму розрахунків за угодами щодо цінних паперів. Мета дослідження – розроблення підходів та механізмів підвищення прозорості та детінізації вітчизняного фондового ринку, підготовка проекту Концепції механізму детінізації фондового ринку України і проведення розрахунків за угодами з цінними паперами, обґрунтування внесення необхідних змін в чинну нормативно-правову базу для детінізації фондового ринку України. Підстава для виконання – Постанова Кабінету Міністрів України від 28.11.2011 № 1240 «Про затвердження Державної програми щодо запобігання і протидії корупції на 2011-2015 роки». Джерело інформації – спеціальна наукова література, аналітичні огляди, матеріали статистичної звітності, офіційні веб-сторінки державних та приватних інституцій. Основні дані, отримані за результатами виконання дослідження. 1. В Україні використання цінних паперів у різних тіньових схемах суб’єктами господарювання та професійними учасниками ринку цінних паперів є негативним і досить поширеним явищем. При цьому дається взнаки відсутність належного механізму контролю держави за операціями з легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, ухилення від оподаткування, протиправного 31
  • 32. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 поглинання та захоплення підприємств, маніпулювання цінами фондових активів, а також за розрахунками за угодами щодо цінних паперів, що є необхідною умовою детінізації операцій на фондовому ринку України. Застосування незаконних та тіньових схем на фондовому ринку України викликано окремою невідповідністю інтересів держави та учасників фондового ринку в оперуванні фінансовим капіталом та обумовлено ринковою асиметрією одних і тих же інструментів фондового ринку для цілей тіньової та легальної економіки з метою отримання надприбутку, формування фіктивних валових витрат або завищення капіталізації підприємств. 2. Основними схемами, що застосовуються як незаконні та тіньові на фондовому ринку України є: а) схеми використання цінних паперів для уникнення оподаткування або так званої «податкової оптимізації» господарських операцій та виводу капіталу за межі України (або ж – схеми мінімізації податку на прибуток); б) схеми маніпулювання ціною фондових активів та використання інсайдерської інформації при торгівлі цінними паперами; в) схеми емісії та формування статутних фондів за рахунок технічних цінних паперів; г) схеми рейдерського заволодіння цінними паперами акціонерних товариств з метою неправомірної зміни власників. 3. Типовими способами шахрайства з використанням цінних паперів є: а) кримінальні злочини з використанням цінних паперів (наприклад, незаконне вилучення/позбавлення акцій як виду майна); б) цивільно-правові порушення прав власників ЦП – зокрема, акціонерів (наприклад, порушення обліку в депозитарній системі, не допуск на річні збори акціонерів, та інші). Водночас, має місце незаконний вивіз капіталу за кордон шляхом купівліпродажу цінних паперів українських емітентів нерезидентами при тіньових операціях з акціями за участі професійних учасників ринку цінних паперів (останніх як брокерів, андерайтерів, фондових торговців). Висновки. Наукова цінність розробок. Розроблений проект Концепції створення механізму детінізації фондового ринку України і проведення розрахунків за угодами щодо цінних паперів шляхом прийняття відповідних законодавчих та нормативних актів (викладені в додатку цього звіту) орієнтований на: - забезпечення впровадження нових необхідних стандартів розкриття інформації на фондовому ринку України, підвищення його прозорості; - зменшення обсягів уникнення від оподаткування суб’єктів господарювання та обмеження можливостей використання схем податкової оптимізації господарських операцій та виводу капіталу за межі України; 32
  • 33. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 - підвищення рівня захисту прав власності на фондовому ринку, посилення протидії спробам рейдерського захоплення вітчизняних корпорацій та випущених ними цінних паперів; - посилення відповідальності за маніпулювання цінами фондових активів та використання інсайдерської інформації при торгівлі цінними паперами; - усунення можливостей використання технічних цінних паперів для формування статутних капіталів акціонерних та інших товариств; - підвищення надійності та швидкості розрахунків за цінними паперами та удосконалення визначення біржових курсів цінних паперів з метою удосконалення оподаткування операцій на фондовому ринку; - зниження можливості використання спекулятивних операцій підтримки ліквідності при проведенні розрахунків з обслуговування договорів на фінансових ринках; - покращення інвестиційного клімату в Україні та підвищення позицій України у світових інвестиційних рейтингах, що сприятиме активізації залучення прямих та портфельних іноземних інвестицій в країну. Практичне значення. Результати НДР будуть використані департаментом фінансової політики Мінекономрозвитку при підготовці проекту Закону України щодо створення дієвого механізму детінізації ринку цінних паперів, проведення розрахунків за угодами щодо цінних паперів, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 28.11.2011 № 1240 «Про затвердження Державної програми щодо запобігання і протидії корупції на 2011-2015 роки». РОЗРОБЛЕННЯ НАУКОВО-МЕТОДИЧНИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ ЩОДО СКЛАДАННЯ СЕРЕДНЬО- ТА ДОВГОСТРОКОВИХ СТРАТЕГІЧНИХ ПЛАНІВ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА ГОСПОДАРСЬКИХ СТРУКТУР» (комплексна тема) (№ 9-13; № ДР 0113U003519) Керівник НДР – завідувач відділу реформування відносин власності, д-р екон. наук, професор О.Ю. Рудченко. Мета та актуальність роботи. Актуальність роботи визначається тим, що впровадження нової моделі управління об’єктами державної власності в Україні спрямована на підвищення їх ефективності та передбачає необхідність посилення вимог до розробки та реалізації середньо- та довгострокових стратегічних планів розвитку державних підприємств та господарських структур державного сектору національної економіки. Саме тому необхідним є впровадження стратегічного планування в державному секторі як органічний елемент загальної системи стратегічного планування національної економіки. 33
  • 34. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 Мета дослідження – розроблення науково-методичних рекомендацій щодо запровадження суб’єктами господарювання держсектору стратегічного планування з позицій підвищення ефективності їх функціонування та з урахуванням положень нової моделі управління об’єктами держвласності в Україні. Підстава для виконання – Програма економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» (розділ «Приватизація й управління державною власністю»); Закони України «Про управління об'єктами державної власності», «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» Указ Президента України № 128/2013 «Про Національний план дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». Джерело інформації – спеціальна наукова література, аналітичні огляди, офіційні веб-сторінки державних та приватних інституцій. Основні дані, отримані за результатами виконання дослідження. У рамках НДР підготовлено методичні рекомендації щодо складання середньота довгострокових стратегічних планів розвитку державних підприємств та господарських структур, а також науково-методичні матеріали щодо запровадження суб’єктами господарювання стратегічного планування наступного змісту. 1. Формування дієвої соціально-економічної політики неможливе без системного запровадження в практику управління стратегічного планування як економіки в цілому, так і державного сектору зокрема. Саме застосування стратегічного управління є своєрідним критерієм зрілості (досконалості) державного менеджменту, котрий повинен спрямовувати свої зусилля не тільки на вирішення поточних завдань, а насамперед на пріоритети довгострокової перспективи. 2. Аналіз чинного законодавства в сфері державного управління соціальноекономічним розвитком свідчить, що на даний час все ще триває процес формування системи державного стратегічного планування, а головною проблемою протягом всього періоду незалежності України залишається відсутність стратегічного бачення вектору соціального і економічного розвитку, в тому числі й стосовно державного сектору економіки. 3. Стратегічне планування в державному секторі повинно бути органічним елементом загальної системи впровадження стратегічного планування в практику управління національною економікою, оскільки лише в цьому випадку управлінські інновації зможуть позитивно вплинути на рівень її конкурентоспроможності. 4. Аналіз свідчить, що загальносвітові тенденції еволюції управління державним сектором полягають у його консолідації та підвищенні вимог щодо ефективності управління й віддачі державних активів, в тому числі із застосуванням інструментів стратегічного планування, що зумовлює необхідність посилення уваги до цих аспектів вдосконалення управління державним сектором в Україні. Крім того, 34
  • 35. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 основна увага в таких пострадянських країнах, як Російська Федерація (РФ) та Республіка Казахстан (РК), приділяється консолідації суб’єктів господарювання, підвищенню ефективності управління державним майном з посиленням інструментів стратегічного планування, а в якості його об’єктів виступають державні корпорації та акціонерні товариства з державною участю. 5. В рамках дослідження проаналізовано досвід стратегічного планування та розроблення стратегічних планів розвитку суб’єктів господарювання у пострадянських країнах (зокрема, РФ та РК). Так, в РФ органами державного та регіонального управління прийняті певні документи щодо впровадження стратегічного планування стосовно суб’єктів господарювання держсектору. З метою підвищення ефективності діяльності федеральних державних унітарних підприємств, а також удосконалювання системи управління ними з боку власника майнового комплексу передбачається розроблення стратегії їх розвитку на строк від 3 до 5 років. 6. В РФ методичні документи рекомендують при розробці стратегій розвитку підприємств складати такі основні розділи: 1) аналіз внутрішнього й зовнішнього середовища й оцінка ризиків; 2) визначення мети розвитку підприємства, у тому числі з урахуванням проведеного аналізу внутрішнього й зовнішнього середовища й оцінки ризиків; 3) показники досягнення цілей розвитку підприємства із зазначенням планованих строків їхнього досягнення; 4) заходи (виробничі, інвестиційні, фінансові, управлінські, кадрові, інноваційні), необхідні для досягнення цілей стратегії розвитку в планований термін; 5) інформація про фінансовому й ресурсному забезпеченні стратегії розвитку; 6) план заходів щодо реалізації стратегії розвитку; 7) моніторинг і контроль реалізації стратегії розвитку. Стратегія розвитку підприємств може містити також додаткові розділи з урахуванням специфіки діяльності таких підприємств. 7. Якщо в РФ все ще формується законодавча база для створення загальнодержавної системи стратегічного планування, то в РК кроки щодо запровадження державного планування та розроблення стратегічних планів розвитку суб’єктів господарювання вже зроблені (зокрема, з 2009 р. діє Указ Президента РК «Про систему державного планування в Республіці Казахстан») та накопичений певний досвід, що є, безумовно, корисним для України насамперед з позиції стратегічного планування щодо суб’єктів господарювання державного сектору (тим більше, що його розмірі та структура в обох країнах мають багато спільних рис). При розробці стратегії розвитку НКХ, НХ і НК на 10 років цей документ включає наступні розділи: 1) аналіз поточного стану (в тому числі зовнішнього та внутрішнього середовища); 2) визначення місії; 3) стратегічні напрями діяльності. Крім того, в додатку наводяться обґрунтування до Стратегії розвитку та розрахунки за цільовим значенням до ключових показників діяльності. 8. В Україні питання впровадження стратегічного планування в державному секторі економіки законодавчо не врегульовані, а у чинному правовому полі мають місце лише окремі положення, що, в основному, не узгоджені між собою. Тому на 35
  • 36. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 основі аналізу чинного законодавства та проектів документів щодо впровадження стратегічного планування в економіку країни в процесі дослідження були визначені наступні концептуальні положення стосовно розробки проекту «Методичних рекомендацій щодо складання середньо- та довгострокових стратегічних планів розвитку державних підприємств та господарських структур»: - стратегічні плани розвитку розробляються суб'єктами господарювання держсектору за винятком малих підприємств та тих, щодо яких застосовується процедура банкрутства, а також прийнято рішення про приватизацію, реорганізацію (реструктуризацію) чи передачу у комунальну власність; - середньо- та довгострокові стратегічні плани розвитку розробляються окремими суб’єктами господарювання держсектору, а щодо державних господарських об’єднань, державних холдингових компаній, інших державних господарських організацій складаються також консолідовані плани; - довгострокові стратегічні плани розвитку розробляються щодо державних підприємств, державних акціонерних товариств та господарських структур, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави або ознаки домінування на загальнодержавному ринку товарів (робіт, послуг), підприємств обороннопромислового комплексу та підприємств, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень; - середньострокові стратегічні плани розробляються щорічно (з метою їх актуалізації шляхом уточнення показників та їх визначення за останній рік періоду), а довгострокові – через кожні п’ять років; - середньострокові стратегічні плани розвитку суб'єктів господарювання державного сектору складаються на 5 років, а довгострокові – на 10 років; - стратегічні плани розвитку суб'єктів господарювання державного сектору складаються за наказом уповноважених органів управління на основі стратегічних та програмних документів в цілому по економіці України та окремих галузях економіки за порядком та у строки, визначені Кабінетом Міністрів України; - критерієм ефективності стратегічних планів розвитку є приріст вартості бізнесу та рентабельність (для ринковоорієнтовних суб’єктів господарювання) чи вартості майна (для неприбуткових). 9. Проведене дослідження дозволяє обґрунтувати наступні науково-методичні рекомендації щодо запровадження суб’єктами господарювання держсектору в економіці України стратегічного планування, зміст котрих полягає у наступному: - стратегічне планування в держсекторі повинно узгоджуватися із загальними напрямами розвитку галузей економіки, для чого необхідно розробляти Програми розвитку базових галузей економіки з визначенням ролі та місця суб’єктів господарювання держсектору; - доцільно розробляти стратегічні документи розвитку самого державного сектору (наприклад, Концепцію щодо запровадження нової моделі управління в 36
  • 37. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 Україні, а також Програму управління державним майном замість державних приватизаційних програм), що мають бути узгодженими із загальними документами розвитку національної економіки в цілому; - в окремих стратегічних документах, котрі передбачається розробляти, повинні бути відповідні підрозділи, що стосуються особливостей розвитку держсектору; - стратегічні плани розвитку визначеного кола суб’єктів господарювання державного сектору доцільно розробляти на середньостроковий, а також довгостроковий період (5-10 років) з відповідним поточним коригуванням в залежності від змін загальних стратегічних положень, а також виконання середньострокових планів; - слід посилити увагу до стратегічного планування на рівні керуючих органів господарських товариств державного корпоративного сектору (для чого, зокрема, доцільним є створення в рамках їх наглядових рад відповідного комітету з цих питань), а вимоги щодо запровадження інструментів стратегічного планування доцільно враховувати у супутніх документах (зокрема, стосовно оцінки ефективності управління в держсекторі). 10. Що стосується «Методичних рекомендацій щодо складання середньо- та довгострокових стратегічних планів розвитку державних підприємств та господарських структур», то доцільно передбачити розробку наступних розділів: - загальні положення (містять мету, визначення термінів, що застосовуються, коло суб'єктів господарювання державного сектору економіки, щодо яких мають бути застосовані ці методичні рекомендації, підстави для їх розробки); - організаційно-інформаційне забезпечення складання стратегічних планів розвитку (розглядаються особливості порядку розробки та затвердження планів, а також джерела інформації); - методичне забезпечення складання середньо- та довгострокових стратегічних планів розвитку суб’єкта господарювання (містить перелік розділів планів та їх зміст, а також порядок складання). Висновки. Наукова цінність розробок. Запропоновано методичні положення щодо складання середньо- та довгострокових стратегічних планів розвитку суб’єктів господарювання державного сектору та науково-методичні рекомендації щодо запровадження суб’єктами господарювання державного сектору стратегічного планування з позиції підвищення ефективності їх функціонування з урахуванням положень нової моделі управління об’єктами державної власності та як органічного елементу загальної системи стратегічного планування. Практичне значення. Розроблено науково-методичні рекомендації щодо запровадження суб’єктами господарювання державного сектору стратегічного планування з позицій підвищення ефективності їх функціонування та з урахуванням положень нової моделі управління об’єктами державної власності в Україні. 37
  • 38. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 МОНІТОРИНГ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ОБ’ЄКТАМИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСНОСТІ ОРГАНАМИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ (№ 10-13; № ДР 0113U003520) Керівник НДР – завідувач відділу реформування відносин власності, д-р екон. наук, професор О.Ю. Рудченко. Мета та актуальність роботи. Актуальність роботи визначається недосконалістю існуючої системи управління державним сектором, яка характеризується вкрай низькими показниками. Це свідчить, що органи управління не в повній мірі виконують покладені на них функції з управління об’єктами державної власності. Крім цього, багатьом об’єктам держсектору властиві низька продуктивність праці, наявність простроченої дебіторської та кредиторської заборгованостей, значні обсяги своєчасно невиплаченої заробітної плати, тобто, держава фактично не стала ефективним власником державного майна. Саме тому необхідним є підвищення ефективності управління суб’єктами господарювання державного сектору, в тому числі й на основі здійснення відповідного моніторингу, котрий повинен відповідати сучасним вимогам орієнтації на підвищення ефективності функціонування суб’єктів господарювання держсектору. Мета дослідження – проведення аналізу стану та ефективності виконання суб'єктами управління функцій щодо управління об'єктами державної власності, моніторингу виконання показників фінансових планів підприємств державного сектору; надання пропозицій щодо шляхів підвищення ефективності управління та запровадження системи контролю за використанням державного майна органами управління. Підстава для виконання – Програма економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» (розділ «Приватизація й управління державною власністю»); Закон України «Про управління об'єктами державної власності»; постанова Кабінету Міністрів України від 19.06.2007 № 832 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності та критеріїв визначення ефективності управління об'єктами державної власності». Джерело інформації – дані фінансової та статистичної звітності, фінансових планів та інша інформація, що надається Мінекономрозвитку суб’єктами управління, а також дані Єдиного реєстру об’єктів державної власності, який ведеться Фондом державного майна України (ФДМУ), дані ЄДРПОУ, який веде Держстат України, спеціальна наукова література, аналітичні огляди, офіційні веб-сторінки державних та приватних інституцій. Основні дані, отримані за результатами виконання дослідження. У рамках НДР підготовлено науково-аналітичні матеріали щодо моніторингу ефективності управління об’єктами державної власності України за підсумками 9 місяців 2012 року, 2012 рік та І півріччя 2013 року, а також науково-обґрунтовані 38
  • 39. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 пропозиції з удосконалення системи управління об’єктами державної власності на засадах підвищення ефективності використання та збереження державного майна наступного змісту. 1. Здійснено оцінку загальних тенденцій щодо функціонування суб’єктів господарювання (СГ) держсектору (а саме: їх фінансово-господарської діяльності; стану активів та розрахунків щодо виплати зарплати; виконання окремих показників фінпланів) у 2012 р. та І півр. 2013 р. на основі моніторингу об’єктами держвласності, що здійснюється ефективності управління Мінекономрозвитку України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2007 № 832 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за виконанням функцій з управління об’єктами державної власності та критеріїв визначення ефективності управління об’єктами державної власності». 2. Моніторинг ефективності управління об’єктами держвласності в Україні за 2012 р. свідчить про погіршення основних фінансових показників в цілому по держсектору. Зокрема, замість 9 млрд. грн. чистого прибутку, отриманих у 2011 р., за підсумками 2012 р. по держсектору було зафіксовано чистий збиток у розмірі 11,9 млрд. грн. Таке зростання збитковості передусім пов’язано з фінансово-економічною діяльністю НАК «Нафтогаз України», що у звітному періоді працювала збитково, отримавши 10,3 млрд. збитку проти 7,8 млн. грн. прибутку у 2011 р., що суттєво вплинуло на загальні показники по держсектору. У свою чергу, аналіз фінансового стану СГ держсектору без урахування НАК «Нафтогаз України» також свідчить про певне погіршення ефективності функціонування і основної групи підприємств. Зокрема, у 2012 р. ними отримано чистий збиток у 1,6 млрд. грн. проти 1,3 млрд. грн. чистого прибутку у 2011 р. У результаті рентабельність діяльності знизилася з позитивного 0,66% до -0,83% (з урахуванням НАК «Нафтогаз» - відповідно з 3,0 до -4,1%). Загалом же за підсумками звітного року 710 СГ (або 19,6%) не приносили державі прибутку (за підсумками 2011 р. їх було 736 або 18%). 3. За результатами моніторингу Мінекономрозвитку оцінило результативність управління 80 органів влади у 2012 р. таким чином: «ефективне управління» - 3, «задовільне управління» - 30 та «неефективне управління» - 47 органів влади. Це свідчить про те, що переважна більшість державних органів управління вкрай неефективно виконують покладені на них управлінські функції. Підтвердженням низької якості управління об’єктами державної власності з боку уповноважених органів влади є незадовільний стан фінансово-господарської діяльності СГ, що знаходяться у їх підпорядкуванні. Так, за підсумками 2012 р. лише 318 СГ (11,9% від загальної їх кількості) оцінено як ефективне, в той час як 1485 державних підприємств (55,8%) - неефективно і 859 (32,3%) - задовільно. 4. Результати моніторингу ефективності управління об’єктами державної власності в Україні за І півр. 2013 р. свідчать про подальше погіршення основних 39
  • 40. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 фінансових показників в цілому по держсектору. Зокрема, за підсумками січнячервня 2013 р. по держсектору було зафіксовано чистий збиток у розмірі 11,9 млрд. грн., в той час як за відповідний період 2012 р. збиток становив 2,4 млрд. грн. Таке зростання збитковості передусім пов’язано з фінансово-економічною діяльністю НАК «Нафтогаз України», яка у звітному періоді працювала збитково. При цьому обсяг чистого збитку цієї компанії у І півр. 2013 р. порівняно з відповідним періодом 2012 р. зріс на 5537,7 млн. грн. або більш, ніж удвічі. Аналіз фінансового стану суб’єктів господарювання держсектору без урахування НАК «Нафтогаз України» також засвідчив погіршення ефективності функціонування і основної групи підприємств, адже у І півр.2013 р. ними отримано чистий збиток у сумі 1,9 млрд. грн. проти 2,1 млрд. грн. чистого прибутку за відповідний період 2012 р. У результаті рівень збитковості в цілому по держсектору з урахування НАК «Нафтогаз» знизився з -1,5 до -8,7% (без урахування НАК «Нафтогаз України» відповідно з 2,3 до -1,9%). Загалом же за підсумками звітного періоду 823 СГ (або 37,7% від загальної кількості працюючих) не приносили державі прибутку. 5. Про посилення у держсекторі негативних тенденцій у І півр. 2013 р. свідчить не тільки погіршення показників фінансово-господарської діяльності СГ, але й збільшення кількості непрацюючих та зменшення кількості економічно активних підприємств. Зокрема, упродовж січня-червня 2013 р. кількість працюючих СГ держсектору у порівнянні з відповідним періодом 2012 р. зменшилася на 201 одиницю (або на 8,4%), в той час як кількість непрацюючих збільшилась на 385 од. (на 54,1%); як наслідок - співвідношення працюючих та непрацюючих СГ погіршилось у порівнянні з відповідним періодом 2012 р. і становило 66,5 : 33,5 проти 77,0 : 23,0. 6. Актуальною проблемою для більшості підприємств держсектору залишаються питання платіжно-розрахункових відносин, своєчасності виплати зарплати. Неможна не залишити без уваги і той факт, що у звітному періоді СГ держсектору з 5-ти критеріальних показників (чистий дохід, чистий прибуток, перерахування частини чистого прибутку до державного бюджету; перерахування частини чистого прибутку до фонду на виплату дивідендів; капітальні інвестиції) виконали планові завдання лише за одним з них - перерахування частини чистого прибутку до фонду на виплату дивідендів. 7. Серед основних причин, що призвели до підвищення збиткової діяльності СГ держсектору, невиконання ними планових завдань з 4-ох критеріальних показників, уповноважені органи управління виділяють чинники як загальноекономічного характеру (зростання цін на енергоносії, пально-мастильні матеріали, запчастини, металовироби та інші витратні товарно-матеріальні цінності; подорожчання послуг транспорту, комунальні послуги, надмірне податкове навантаження, несвоєчасне повернення ПДВ тощо), так і внутрішньовиробничого (відсутність стратегії в 40
  • 41. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 діяльності підприємств та їх орiєнтацiя на короткострокові результати; неефективність фінансового менеджменту і управління витратами виробництва; значний брак обігових коштів; проблеми зі збутом продукції та сировинним забезпеченням; значні витрати на утримання соціально-культурної інфраструктури; низький рівень відповідальності керівників підприємств за наслідки прийнятих рішень тощо), що негативно впливають на ефективність функціонування СГ. 8. Аналіз засвідчив, що фінансово-економічні показники держсектору залежать від зовнішніх чинників та стабільності функціонування НАК «Нафтогаз України», а також фінансового стану СГ, підпорядкованих Мінагрополітики, Мінінфраструктури, Міненерговугілля, Агентству держмайна та ДК «Укроборонпром». Виявлено, що вирішальний вплив на узагальнюючі показники фінансово-господарської діяльності в цілому по зазначених вище суб’єктах управління має незначна невелика група СГ держсектору. 9. За результатами моніторингу Мінекономрозвитку оцінило результативність управління 83 органів влади у І півр. 2013 р. таким чином: «позитивне управління» – 25 органів влади (або 30,1% до їх загальної кількості), «задовільне управління» – 44 (53%) та «негативне управління» – 14 ( 16,9%). 10. Підтвердженням низької якості управління об’єктами державної власності з боку уповноважених органів влади є незадовільний стан фінансово-господарської діяльності СГ, що знаходяться у їх підпорядкуванні. Так, за підсумками І півр. 2013 р. 693 підприємства держсектору (24,0% від загальної їх кількості) оцінено як ефективне, 659 (22,8%) – задовільно, в той час як 1538 (53,2%) – неефективно. 11. Рівень управління та ефективність функціонування держсектору не в повній мірі відповідають сучасним вимогам та його ролі в ринковій економіці, що зумовлює необхідність вдосконалення механізму управління об’єктами державної власності як важливого структурного елементу національної економіки на основі реалізації положень Закону України «Про управління об’єктами державної власності» та адміністративної реформи. Необхідною умовою підвищення ефективності функціонування держсектору є удосконалення управління державною власністю шляхом: упорядкування органами державної влади переліків СГ; оптимізації розміру держсектору; підвищення рівня стратегічного планування; забезпечення ефективного менеджменту; реструктуризації держпідприємств; нормалізації процесів відтворення основних засобів; впровадження механізму державної підтримки стосовно СГ, що опинилися у скрутному фінансовому стані, банкрутство чи ліквідація яких є неприйнятною у зв’язку із державними інтересами, а також запобігання розмиванню державного пакета акцій; вдосконалення управління корпоративними правами держави. 12. В процесі проведення моніторингу було виявлено, що діюча редакція Методичних рекомендацій застосування критеріїв визначення ефективності управління об’єктами держвласності використовує вузький перелік критеріїв оцінки, 41
  • 42. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 які відносяться до представлених самими суб’єктами господарювання результатів щодо досягнення показників їх фінансової та економічної діяльності. Тому для покращення якості проведення моніторингу було запропоновано певні зміни як до визначення критеріїв оцінки ефективності управління об’єктами держвласності СГ, так і суб’єктами управління. Зокрема, оцінку здійснення управлінських функцій суб’єктами управління пропонується здійснювати за такими критеріями: облік держмайна; оцінка виконання суб’єктами управління своїх повноважень щодо призначення керівників підприємств держсектору та контролю за їх діяльністю; затвердження фінпланів та їх виконання за відповідними показниками; розробка стратегії розвитку СГ тощо. Висновки. Наукова цінність розробок. Удосконалено методичні положення щодо здійснення аналізу функціонування СГ державного сектору, що полягають у визначенні (за певними вартісними критеріями) кола найбільш впливових СГ (згруповані відповідно до їх підпорядкування певним суб’єктам управління), котрі здійснюють як позитивний, так і негативний вплив на загальні показники розвитку держсектору, що дозволяє більш предметно та системно аналізувати тенденції його розвитку та обґрунтовувати рекомендації щодо підвищення рівня управління об’єктами держвласності. Практичне значення. Підготовлено на основі моніторингу аналітичні матеріали щодо ефективності виконання суб’єктами управління функцій стосовно об’єктів державної власності за 9 місяців 2012 р., 2012 р. та І півр. 2013 р. з пропозиціями щодо підвищення ефективності управління, та формування бази даних щодо фінансово-господарської діяльності СГ держсектору та ефективності управління ними. РОЗРОБЛЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РОЗВИТКУ «ЗЕЛЕНОЇ» ЕКОНОМІКИ (комплексна тема) (№ 11-13; № ДР 0113U003532) Керівник НДР – головний науковий співробітник відділу стратегії сталого розвитку та інвестиційно-інноваційної політики, д-р екон. наук, професор О.С. Чмир. Мета та актуальність роботи. Актуальність роботи підтверджується глобальними економічними і соціальними викликами, які визначатимуть розвиток світової економіки на період до 2050 р. На міжнародному рівні (рішення Конференції ООН зі сталого розвитку «Ріо+20», «Європа – 2020», «Глобальний новий «Зелений» курс» ЮНЕП, «Стратегія Зеленого зростання» ОЕСР) визнано, що заради майбутнього суспільного прогресу та забезпечення збереження довкілля необхідно здійснити перехід до моделі сталого споживання та «зеленої» економіки. Незважаючи на вжиті урядом України кроки, зокрема, – визначення у Державній програмі розвитку внутрішнього виробництва до 2015 року стратегічних 42
  • 43. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 завдань і напрямів екологізації та підвищення енергоефективності виробницта, а також схвалення делегацією України підсумкового документу Конференції ООН «Ріо+20» «Майбутнє, якого ми прагнемо», засади державної політики з питань екологізації економіки та комплекс заходів з її реалізації, на даний час не розроблені. Це вимагає негайних дій уповноважених державних органів з метою визначення необхідності переходу до засад «зеленої» економіки в якості пріоритетного напрямку розвитку країни, зокрема – прийняття відповідних політичних та управлінських рішень, розроблення загальної ідеології та Концепції такого переходу. Викладене визначає економічну доцільність НДР. Мета дослідження – розроблення основних положень державної політики України щодо розвитку «зеленої» економіки з урахуванням зарубіжного досвіду реалізації стратегічних документів та формування національних політик відповідного спрямування. Підстава для виконання – наказ Мінекономрозвитку від 24.04.2013 № 419 «Про затвердження тематичного плану прикладних наукових досліджень та науково-технічних розробок Науково-дослідного економічного інституту на 2013 рік»; програма економічних реформ Президента України на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава»; Закон України від 18.03.2004 № 1629-IV «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»; Закон України від 21.12.2010 № 2818-VI «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року»; постанова Кабінету Міністрів України від 12.09.2011 №1130 «Про затвердження Державної програми розвитку внутрішнього виробництва»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.06.2012 № 396-р «Про підписання листа Уряду України до Організації Об’єднаних Націй з промислового розвитку щодо підтримки Платформи зеленої промисловості та участі у складі Консультативної ради Платформи зеленої промисловості і заяви про підтримку Платформи зеленої промисловості»; підсумковий документ Конференції ООН «Ріо+20» «Майбутнє, якого ми прагнемо» від 22.06.2012. Дана робота є продовженням НДР «Дослідження світового досвіду розроблення національних стратегічних документів у сфері «зеленого» зростання та сталого розвитку» (22-12, № держреєстрації 0112U005759). Джерело інформації – спеціальна наукова література, аналітичні огляди, матеріали статистичної звітності, вітчизняні та зарубіжні нормативно-правові акти. Основні дані, отримані за результатами виконання дослідження. У рамках НДР підготовлено оглядово-аналітичні та наукові матеріали і практичні пропозиції наступного змісту. 1. На основі узагальнення існуючих в науковій літературі та нормативноправових актах тлумачень змісту категорії ««зелена» економіка» визначено ключові риси та запропоновано уточнене її трактування як системи відносин, що охоплюють 43
  • 44. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 виробництво, розподіл, обмін та споживання, побудованих на засадах раціонального природокористування й ресурсоефективності, що забезпечує мінімізацію негативного впливу на оточуюче природне середовище, його збереження та відновлення. Доведено, що «зелена» економіка має розглядатись саме як шлях до сталого розвитку і не повинна ототожнюватись з ним. Відповідно до цього визначено ключову мету «зеленої» економіки, яка полягає у формуванні дієвого середовища для економічного і соціального прогресу, що базується на ефективному використанні природних ресурсів, мінімізації негативного впливу на довкілля, збереженні гідного рівня життя населення. Сформульовані завдання та принципи її побудови. 2. У результаті вивчення зарубіжних стратегічних і програмних документів та вітчизняних нормативних актів визначено «типову» структуру та ключові положення національних документів, що регулюють основи економічної політики з актуальних проблем, які, зокрема, стосуються «зеленого» та сталого розвитку. Встановлено, що вони, як правило, включають: характеристику ситуації з упором на проблемні моменти; формулювання цілі та системи підцілей (або пріоритетів / напрямів) подальшого розвитку; визначення принципів, цільових показників та основних заходів; характеристику очікуваних результатів та в окремих випадках пропонують набір інструментів впливу. 3. За результатами аналітичного узагальнення національних та міжнародних систем оцінювання прогресу на шляху до «зеленої» економіки (ООН, конференція Ріо+20, ЮНЕП, ОЕСР, Світовий банк, країни ЄС) визначено переваги та недоліки використовуваних підходів, що у поєднанні з аналізом доступності даних державного статистичного спостереження в Україні дозволило опрацювати оригінальну вітчизняну систему показників «зеленого» розвитку та сформулювати бачення архітектури відповідного моніторингу. 4. Системний аналіз вітчизняних нормативно-правових актів, що спрямовують соціально-економічний розвиток держави на екологізацію, ресурсоефективність та «зелені» стандарти, дозволив з’ясувати, що в Україні вже діє біля 40 нормативноправових актів, прямо чи опосередковано пов’язаних зі сталим та «зеленим розвитком. Проте, відповідний курс чітко не задекларований і загальновживана у міжнародних документах та національних нормативно-правових актах окремих країн світу термінологія (зокрема, «ресурсна ефективність», «низьковуглецевий розвиток», «екологічно чисте виробництво», ««зелена» економіка») у вітчизняному законодавстві майже не використовується. Лише у розпорядженні Кабінету Міністрів України № 679-р від 11.09.2013 «Про схвалення Стратегії залучення, виконання та моніторингу міжнародної технічної допомоги і співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями на 2013-2016 роки» зазначається, що «зелена» економіка – модель розвитку, яка базується на ефективному використанні матеріальних ресурсів, а також результатах наукових досліджень та екологічно орієнтованих інноваційних 44
  • 45. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 технологіях, сприянні діяльності бізнесу у сфері ресурсоефективного та екологічно безпечного виробництва. 5. З урахуванням сучасних вимог до структури та змісту документів, що являють собою затвердженні Урядом України концепції середньо- та довгострокового розвитку, підготовлено проект Концепції державної політики «зеленої» економіки, який складається з п’яти розділів. Вони, у повній відповідності з чинним урядовим регламентом, висвітлюють: проблему, яка потребує розв’язання; мету і строки реалізації Концепції; шляхи і способи розв’язання проблеми; очікувані результати; оцінку фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів. Основні положення проекту Концепції доповідались на п’яти міжнародних науково-практичних конференціях, три з яких проходили під патронатом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за організаційної підтримки та участі НДЕІ. 6. На основі матеріалів порівняльного аналізу сучасного розвитку вітчизняної економіки та зарубіжних країн, який проводився з позицій «зелених» стандартів, опрацьовані пропозиції щодо побудови системи показників розвитку «зеленої» економіки в Україні та обґрунтовані їх цільові значення на період до 2020 р. 7. Доведено, що оцінювання витрат, необхідних для практичного втілення курсу на «зелену» економіку, може бути здійснене лише під час формування секторальних програм, а також Плану заходів із реалізації Концепції. Як свідчить вітчизняна практика й консультації з фахівцями ЮНІДО та ОЕСР, що мають відповідний досвід, при підготовці концепції формується лише загальне розуміння напрямків діяльності, надається характеристика очікуваних ефектів. Цей підхід було застосовано під час розроблення проекту Концепції державної політики розвитку «зеленої» економіки в Україні. 8. Підготовлені пропозиції щодо організації системи «зеленого» моніторингу. Ними не передбачене формування нових структур, відповідальних за збір, зведення, узагальнення, аналіз та розповсюдження інформації щодо руху України на шляху до «зеленої» економіки. Основними інституціями, які здійснюватимуть моніторинг, пропонується визнати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та Державну службу статистики України. Визначено їх компетенції та порядок взаємодії під час моніторингу «зеленого» розвитку України. Також подано пропозиції щодо запровадження підготовки під керівництвом Мінекономрозвитку щорічної національної доповіді з цього питання. 9. Відповідно до основних напрямів реалізації концепції та з урахуванням пропозицій, що надійшли від членів робочої групи, підготовлено проект плану заходів з реалізації Концепції державної політики розвитку «зеленої» економіки до 2020 року, який структуровано відповідно до основних напрямів «озеленення» вітчизняної економіки. Йдеться про: розвиток «зелених» виробництв; забезпечення сталого споживання; формування «зеленої» інфраструктури та сприятливого середовища для «зеленого» розвитку; розвиток освітніх програм, інформаційної 45
  • 46. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 мережі та громадянських ініціатив з підтримки «зеленої» економіки; розвиток «зеленої» зайнятості та підвищення якості життя населення; впровадження нових критеріїв та стандартів оцінювання економічного і суспільного прогресу. Висновки. Наукова цінність розробок. Запропоновано уточнене тлумачення поняття «зелена» економіка, її мети, завдань та принципів формування. Узагальнено зарубіжний досвід підготовки концепцій побудови «зеленої», ресурсоефективної та низьковуглецевої економіки, проведено систематизацію підходів до конструювання системи показників оцінювання прогресу на шляху до «зеленої» економіки, які застосовуються зарубіжними країнами та міжнародними організаціями. Це було покладено в основу підготовки відповідних пропозицій для України. Здійснено порівняльний аналіз сучасного розвитку вітчизняної економіки та зарубіжних країн з позицій «зелених» стандартів. На основі вивчення чинних нормативно-правових актів узагальнено відомості про завдання «зеленого» розвитку та його правовий статус в Україні. Зазначені матеріали використані під час підготовки пропозицій, спрямованих на екологізацію вітчизняної економічної політики. Практичне значення. Розроблено основні положення Концепції державної політики розвитку «зеленої» економіки в Україні. Підготовлено пропозиції щодо формування вітчизняної системи моніторингу руху в напрямку формування основ «зеленої» економіки, включаючи її інституційну структуру, систему показників та їх цільові значення. Підготовлені документи після відповідного обговорення можуть бути винесені на розгляд Кабінету Міністрів України. Матеріали НДР частково були використані при виконанні окремих доручень керівництва Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (№ 100/325-13 від 28.03.2013, № 100/390-13 від 23.04.2013, № 100/784-13 від 11.11.2013, листи № 401109/11380-06 від 01.04.2013, № 2603-05/33101-02 від 23.09.2013) та наказу Мінекономрозвитку України № 1385 від 20.11.2013, зокрема - під час підготовки та проведення: міжнародної конференції «Зелена реструктуризація економіки як пріоритет економічної складової Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом» (10 квітня 2013 р., Київ, НДЕІ); робочої наради з питань майбутніх перспектив «зеленого» промислового зростання в Україні, яка проходила за участю представників UNIDO, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та НДЕІ (17 квітня 2013 р., Київ, НДЕІ); заключного семінару, присвяченого підготовці проекту ЮНІДО «Технологічне передбачення щодо розвитку зеленої ресурсоефективної економіки в Україні до 2030 року» (23 квітня 2013 р., Київ, НДЕІ); круглого столу «Стратегія сталого розвитку: можливості і проблеми запровадження в Україні» (27 травня 2013 р., Київ, НІСД); семінару за участю експертів ОЕСР та Представництва ЄС в Україні, присвяченого обговоренню компонентів і механізмів реалізації програми «Екологізація економіки в країнах Східного партнерства Європейського Союзу» (27 травня 2013 р., Київ, НІСД); круглого столу «Формування зеленої економіки і впровадження чистих технологій» (26 липня 2013 р., Київ, 46
  • 47. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 КНТЕУ); національного консультативного семінару з обговорення стратегічних підходів до «зеленої» економіки та сталого споживання і виробництва за програмою «Екологізація економіки в країнах Східного партнерства» (EaP GREEN) (26 вересня 2013 р., Київ, НДЕІ); міжнародної конференції «Зелена ресурсоефективна економіка: нові виклики та можливості для економічного зростання в Україні» (21 листопада 2013 р., Київ). Викладені у звіті напрацювання у подальшому будуть використані під час фахового та громадського обговорення проекту Концепції, плану заходів та формування системи моніторингу реалізації в Україні державної політики розвитку «зеленої» економіки. Зокрема: Проект Концепції державної політики розвитку «зеленої» економіки після узгодження з уповноваженими центральними органами виконавчої влади буде переданий до Кабінету Міністрів України для розгляду та схвалення. Пропозиції щодо загальної архітектури та системи показників «зеленого» розвитку після відповідного узгодження (у т. ч. за участі Держстату України) можуть бути використані для формування вітчизняної системи «зеленого» моніторингу. Матеріали аналізу сучасного розвитку вітчизняної економіки в контексті «зелених» стандартів будуть використані під час підготовки управлінських рішень та інформаційно-аналітичних і довідкових матеріалів, які надаватимуться керівництву Мінекономрозвитку. Отримані наукові, методичні та аналітичні матеріали будуть використані Міністерством економічного розвитку і торгівлі України при розробленні стратегічних і програмних документів у галузі економічної політики України в частині формування «зеленої» економіки, що відповідає стратегічним інтересам України, а також під час запровадження моніторингу прогресу України на шляху до «зеленої» економіки, як це передбачено міжнародними зобов’язаннями України, закріпленими у підсумковому документі Конференції ООН «Ріо+20» «Майбутнє, якого ми прагнемо»; при підготовці інформаційно-аналітичних матеріалів. НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ СУПРОВОДЖЕННЯ СКЛАДАННЯ ПРОГНОЗНОГО ЕНЕРГЕТИЧНОГО БАЛАНСУ УКРАЇНИ У 2013-2015 РОКАХ (№ 12-13; № ДР 0113U003533) Керівник НДР – завідувач відділом енергетичної політики та енергетичної безпеки, канд. екон. наук, ст. наук. співр. О.В. Мельник. Мета та актуальність роботи. Актуальність НДР. Вельми актуальним є розробка засад наукового та інформаційно-аналітичного забезпечення державної енергетичної політики, яка передбачатиме розробку та реалізацію заходів, спрямованих на підвищення ефективності використання енергоносіїв. Неодмінною 47
  • 48. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 складовою прийняття науково обґрунтованих рішень при формуванні й реалізації державної політики в сфері енергозабезпечення є складання прогнозного енергетичного балансу, який дозволяє проводити аналіз відповідності енергозабезпечення потребам національної економіки в енергоресурсах, обґрунтовувати напрями його вдосконалення й комплексні заходи, спрямовані на зміну структури та обсягів споживання, забезпечення ефективного використання енергоресурсів. Мета дослідження – науково-методичне супроводження складання прогнозного енергетичного балансу України на 2014 рік. Підстава для виконання. Роботу виконано згідно наказу Мінекономрозвитку від 24.04.2013 № 419 «Про затвердження тематичного плану науково-дослідних робіт Науково-дослідного економічного інституту на 2013 рік». Прогнозний енергетичний баланс розроблено на виконання завдань розпоряджень Кабінету Міністрів України: «Про схвалення Концепції формування енергетичного балансу» (від 28.11.2007 № 1058), «Про затвердження плану заходів з реалізації Концепції формування енергетичного балансу» (від 30.10.2008 №1376-р). Розроблення прогнозних енергетичних балансів сприяє виконанню завдань Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», за напрямом «Модернізація інфраструктури та базових секторів». Джерело інформації – «Проект прогнозу економічного і соціального розвитку України на 2013 рік та основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на 2014 і 2015 роки», прогнозні баланси енергетичних ресурсів на наступний рік, підготовлені Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, звітні дані Держстату, програми та проекти розвитку паливно-енергетичного комплексу України, методологія МЕА та звіти Євростату, веб-сайти органів виконавчої влади, наукова література. Основні дані, отримані за результатами виконання дослідження. 1. За результатом виконаних досліджень: – розроблені науково-методичні рекомендації зі складання прогнозного енергетичного балансу України на 2014 рік; – сформовано прогнозний енергетичний баланс на 2014 рік та проведено його оптимізацію; – проаналізовано показники виробництва та споживання паливно-енергетичних ресурсів; – розроблені наукові рекомендації щодо напрямів удосконалення статистичної звітності. В результаті аналізу системи показників енергетичного балансу з’ясовано, що джерелознавчу базу формування його звітних, очікуваних в поточному році та прогнозних показників на період до 2014 р. складає: державна звітно-статистична інформація, яка формується Держстатом; відомча статистична і прогнозна 48
  • 49. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 інформація, яка формується Міненерговугілля; дані Держенергоефективності щодо ефективності використання енергоносіїв та залучення до енергетичного балансу відновлюваної енергетики; прогнозна інформація, яка формується у Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України. При виконанні розрахунків оптимізацію показників виробництва, перетворення та споживання ПЕР проведено з урахуванням очікуваного прогресивного зменшення питомих витрат енергоносіїв на виробництво продукції, надання послуг в реальному секторі економіки. Головними напрямами оптимізації енергетичного балансу на перспективу визначено: поступове зменшення використання природного газу в металургійному виробництві, енергетиці, побутовому секторі, інших секторах економіки шляхом заміщення електричною енергією, тепловою енергією, традиційними викопними та відновлюваними видами палива; впровадження енергозберігаючих заходів в існуючих енергоємних виробництвах; випереджаючий розвиток видів економічної діяльності, окремих підприємств, енергетична складова в собівартості виробництва продукції яких не є значною; підвищення ефективності використання ПЕР в житловому та громадському фондах; зменшення втрат енергоносіїв при їх транспортуванні та розподіленні; диверсифікації джерел імпорту паливно-енергетичних ресурсів. Домінуючим енергоносієм є природний газ, незважаючи на скорочення його частки з 46,6% у 2002 р. до 35,8% у 2012 році. На 2013 р. очікується подальше скорочення частки природного газу до 35,6%. На 2014 р. прогнозується за песимістичним сценарієм скорочення частки до 35,3% а за оптимістичним сценарієм до 35,0%. Другим за обсягом постачання джерелом енергії в енергетичному балансі є вугілля, частка якого поступово збільшується з 25,7% у 2002 р. до 34,3% у 2012 році. На 2013 р. очікується незначне зменшення частки вугілля до 33,9%, викликане скороченням промислового виробництва, в тому числі обсягів виробництва електричної енергії. На 2014 р. прогнозується за песимістичним сценарієм подальше зменшення частки вугілля та вугільної продукції, торфу до 33,5%, а за оптимістичним – збільшення до 34,8%, що можливе за умов оптимізації енергетичного балансу в напрямку заміщення частини імпортованого природного газу вугіллям. На кінцеве споживання у 2012 р. було використано 73,3 млн. т н. е. палива та енергії проти 75,8 млн. т н. е. у 2011 р. (кінцеве споживання зменшилось на 3,3%). У 2013 р. очікується подальше скорочення обсягів до 69,7 млн. т н. е. (зменшення на 4,9% відносно 2012 р.). На 2014 р., згідно розрахунків за песимістичним сценарієм, прогнозується збільшення обсягів кінцевого споживання палива й енергії до 70,6 млн. т н. е. (на 1,3% відносно попереднього року) та за оптимістичним – до 74,7 млн. т н. е. (збільшення на 7,2%). При проведені аналізу показників енергетичного балансу здійснено розрахунок рівня енергетичної безпеки. Рівень енергетичної безпеки розраховано за допомогою 10 показників двома методами. Згідно розрахунків по першому методу три показника 49
  • 50. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 відповідають оптимальним значенням, а згідно другого методу п’ять показників мають оптимальне, або наближене до оптимального значення. Три показника, а саме обсяги: транзиту нафти, транзиту природного газу та імпорту ПЕР з однієї країни (Російської Федерації), виходять за межі граничних (найгірших) значень. При виконанні розрахунків прогнозного енергетичного балансу на 2014 рік проведено апробацію Методологічних положень із формування прогнозного енергетичного балансу, розроблених НДЕІ в 2012 році. Результати дослідження довели доцільність їх подальшого використання. Висновки. Наукова цінність розробок полягає в складанні та опрацюванні інформаційної бази, необхідної для розрахунку складових прогнозного енергетичного балансу на 2014 рік, апробації Методологічних положень із формування прогнозного енергетичного балансу на прикладі складання прогнозного енергетичного балансу на 2014 рік, з урахуванням сценаріїв розвитку економіки України, визначених в проекті прогнозу економічного і соціального розвитку України на 2013 рік та основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на 2014 і 2015 роки, аналізі показників виробництва та споживання паливно-енергетичних ресурсів, розрахунку енергоємності ВВП, рівня енергетичної безпеки та розроблені напрямів щодо удосконалення інформаційного забезпечення, необхідного для складання прогнозного енергетичного балансу. В енергетичному балансі України обсяг загального постачання первинної енергії, починаючи з 2004 р. поступово зменшується з 144,2 млн. т н. е. до 121,5 млн. т н. е. у 2012 році. На 2013 рік очікується, згідно оперетивної інформації, подальше його зменшення до 117,7 млн. т н. е. (–3,1% відносно 2012 р.). На 2014 рік прогнозується поступове збільшення постачання первинної енергії: за песимістичним сценарієм – до 119,0 млн. т н. е. (на 1,1% у порівнянні з 2013 р.) та за оптимістичним сценарієм до 126,1 млн. т н. е. (на 7,1%). Потребує удосконалення структура кінцевого споживання за видами палива й енергії, в якій найбільша частка припадає на природний газ (у 2012 р. його частка склала 37,9% проти 38,5% у 2011 р.). Теплоенергія є другим за обсягами джерелом енергії у структурі кінцевого споживанні, її частка складала 17,1% проти 15,8% у 2011 році. Третім за обсягами джерелом енергії у структурі кінцевого споживання палива й енергії була електрична енергія, частка якої у 2012 р. склала 16,1% проти 15,9% у 2011 році. На перспективу до 2014 р. в структурі кінцевого споживання частка природного газу знижуватиметься, очікується незначне збільшення частки вугілля та електричної енергії. Розрахований інтегральний показник рівня енергетичної безпеки за звітний період 2011-2012 рр., згідно очікуваних показників у 2013 р. та прогнозу на 2014 р., відображає незадовільний її стан. Його числове значення коливається в діапазоні з 0,617 до 0,632, або відповідає зміні рівня енергетичної безпеки на 1,5% відносно оптимального. 50
  • 51. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 Енергоємність ВВП України поступово зменшується, і склала (у цінах 2007 р.) в 2011 р. 0,097 кг н. е./грн., у 2012 р. – 0,086 кг н. е./грн., у 2013 р. – 0,088 кг н. е./грн., а на 2014 р. 0,083-0,084 кг н. е./грн. Практичне значення. Результати дослідження використовуються департаментом розвитку реального сектору економіки Мінекономрозвитку України при підготовці нормативних документів та урядових рішень з питань розроблення та оптимізації прогнозного енергетичного балансу України, імпортозаміщення паливноенергетичних ресурсів, підвищення ефективності використання ПЕР, зокрема, при виконанні завдання розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №1376-р щодо формування прогнозного енергетичного балансу. Це сприяє виконанню завдань Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», зокрема по пріоритетному напрямку «Модернізація інфраструктури та базових секторів». РОЗРОБЛЕННЯ ТА АПРОБАЦІЯ МЕТОДИЧНИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ ЩОДО ОЦІНЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ, У РЕЗУЛЬТАТІ ЯКИХ ДОСЯГАЄТЬСЯ ВИКЛЮЧНО СОЦІАЛЬНИЙ (№ 13-13; № ДР 0113U003534) Керівник НДР – провідний науковий співробітник відділу стратегії сталого розвитку та інвестиційно-інноваційної політики, канд. екон. наук, доцент О.Ф. Михайленко. Мета та актуальність роботи. Актуальність роботи зумовлюється відсутністю в Україні офіційної методики визначення доцільності надання державної підтримки соціально орієнтованим інвестиційним проектам, що спричиняє ризики суб’єктивізму та неефективного використання бюджетних коштів. На сьогоднішній день загальновизнаною є методологія обґрунтування доцільності реалізації інвестиційних проектів, у якій визначальними факторами є доходність та окупність капіталовкладень. Проте дана методологія не дозволяє об’єктивно оцінити соціально спрямовані, некомерційні інвестиційні проекти, які набувають дедалі більшої значущості в реалізації цілей соціально-економічного розвитку. Таким чином, виникає потреба у розробленні адекватного науковометодичного забезпечення, чітких критеріїв та показників оцінювання соціальної ефективності здійснених інвестицій, механізмів відбору проектів, що претендують на отримання державної підтримки в умовах обмеженості бюджетних коштів. Мета дослідження – розроблення методичних рекомендацій щодо оцінювання інвестиційних проектів, у результаті яких досягається виключно соціальний ефект, та їх апробація у процесі відбору проектів для надання їм державної підтримки. Підстава для виконання – наказ Мінекономрозвитку від 24.04.2013 № 419 «Про затвердження тематичного плану прикладних наукових досліджень та науково-технічних розробок Науково-дослідного економічного інституту на 51
  • 52. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 2013 рік»; Програма економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» (розділ «Стабілізація державного бюджету»); Закон України від 06.12.2012 № 1560-12 «Про інвестиційну діяльність»; Постанова Кабінету Міністрів України від 18.07.2012 № 684 «Про затвердження Порядку та критеріїв оцінки економічної ефективності проектних (інвестиційних) пропозицій та інвестиційних проектів»; Наказ Мінекономрозвитку від 13.11.2012 № 1279 «Про затвердження Методичних рекомендацій з розроблення інвестиційного проекту, для реалізації якого може надаватися державна підтримка»; Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.03.2013 № 243 «Про затвердження Методики проведення державної експертизи інвестиційних проектів та форми висновку за її результатами». Джерело інформації – спеціальна наукова література, аналітичні огляди, матеріали статистичної звітності, вітчизняні та зарубіжні нормативно-правові акти. Основні дані, отримані за результатами виконання дослідження. У рамках НДР підготовлено оглядово-аналітичні та наукові матеріали і практичні пропозиції наступного змісту. 1. Узагальнено та уточнено категоріальний апарат сфери соціального інвестування. Соціальні інвестиції пропонується розглядати як капіталовкладення в об’єкти соціальної сфери з метою отримання доходу та підвищення рівня і якості життя людей за допомогою задоволення їх матеріальних, духовних чи соціальних потреб. Під інвестиційним проектом, у результаті якого досягається виключно соціальний ефект, пропонується розуміти сукупність цілеспрямованих організаційноправових, управлінських, аналітичних, фінансових та інженерно-технічних заходів, які здійснюються з метою покращення якості життя людей на певній території, без розрахунку на комерційну вигоду, та оформлені у вигляді планово-розрахункових документів, необхідних і достатніх для обґрунтування, організації та управління роботами з реалізації проекту. 2. Визначено та узагальнено основі типи соціальних ефектів, що можуть виникати внаслідок реалізації інвестиційних проектів. Здійснено типологію соціальних ефектів за наступними критеріями: цільовою спрямованістю, об’єктом впливу, сферою реалізації, локалізації впливу, що дає можливість їх ідентифікації у проектах, а, відтак, вибору підходів до оцінювання. 3. На основі діючого законодавства визначені основні сфери та умови реалізації інвестиційних проектів, у результаті яких досягається виключно соціальний ефект, які можуть претендувати на державну підтримку. До таких сфер та умов пропонується відносити: освіту та науку; охорону здоров’я; фізичну культуру та спорт; культуру; інженерно-транспортну інфраструктуру; благоустрій населених пунктів. 4. Розроблено пілотний проект методичних рекомендації з оцінювання інвестиційних проектів, у результаті яких досягається виключно соціальний ефект. 52
  • 53. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 5. Сформовано перелік соціально орієнтованих інвестиційних проектів, що надійшли до Мінекономрозвитку для проходження експертизи щодо можливості надання їм державної підтримки. Опрацювання цих проектів виявило значні розбіжності у їх внутрішній структурі, глибині їх розробленості та обсягах представленої у них інформації. 6. Враховуючи це, розроблено пілотний проект методичних рекомендацій для розроблення інвестиційних проектів, у результаті яких досягається виключно соціальний ефект. 7. Здійснено апробацію розроблених методичних рекомендацій як з розроблення, так і з оцінювання соціально орієнтованих інвестиційних проектів. Для цього їх було направлено усім розробникам інвестиційних проектів з вищезазначеного переліку (лист Мінекономрозвитку від 01.07.2013 року за № 392206/22665-08). Для збільшення емпіричної та аналітичної бази дослідження, крім отриманого зворотного зв’язку від ініціаторів проектів, авторами було додатково самостійно опрацьовано два проекти з даного переліку, які реалізуються в інших сферах діяльності: реконструкція акушерсько-гінекологічного корпусу під дитячу поліклініку та реконструкція незавершеного будівництва спортивного комплексу. 8. За результатами апробації, здійснено ряд удосконалень пілотних методичних рекомендацій з розробки та оцінювання інвестиційних проектів, у результаті яких досягається виключно соціальний ефект, зокрема:  визначено критерії, за якими для ряду проектів можуть бути застосовані спрощені методики розроблення та оцінювання;  поряд з повними, розроблено також спрощені методики розроблення та оцінювання проектів;  передбачено застосування вагових коефіцієнтів для критеріїв з метою врахування стратегічних цілей соціально-економічного розвитку територій;  методичні рекомендації доповнено положеннями про обґрунтування розробниками плану заходів з точки зору досяжності мети проекту;  деталізовано та розроблено в середовищі Excel автоматизовані таблиці щодо витратної частини проектів, які полегшують проведення розрахунків для їх ініціаторів та процедуру оцінювання для експертів;  здійснено методологічне комбінування положень з оцінювання комерційних та соціально орієнтованих інвестиційних проектів для подальшої імплементації у законодавство та практику державного управління інвестиційним процесом. Висновки. Наукова цінність розробок полягає у розробленні методичного апарату, який заповнює прогалини діючих положень з розроблення та оцінювання інвестиційних проектів в частині визначення їх соціальної ефективності, пропонуючи набір якісних та кількісних, абсолютних та відносних спеціальних критеріїв. уточнене тлумачення понять соціальні інвестиції; Запропоновано інвестиційний проект, у результаті якого досягається виключно соціальний ефект; 53
  • 54. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 соціальний ефект від реалізації інвестиційного проекту. Визначено основні сфери та умови реалізації інвестиційних проектів відповідно до діючого законодавства та систематизовано методи оцінювання соціальних ефектів. Розроблено проект методичних рекомендацій з розробки та оцінювання інвестиційних проектів, у результаті яких досягається виключно соціальний ефект. Практичне значення. Пілотний проект методичних рекомендацій передано замовнику для практичної апробації (лист до Мінекономрозвитку від 30.04.2013 № 5/208), напрями його вдосконалення обговорено на робочих нарадах з фахівцями департаменту інвестиційно-інноваційної політики та розвитку державно-приватного партнерства. Також на запит замовника (лист Мінекономрозвитку від 05.09.2013 № 3922-06/31056-12) підготовлено та передано неофіційний переклад методики ЮНІДО «Guide to Practical Project Appraisal. Social benefit-cost analysis in developing countries» / «Посібник з практичної оцінки проектів. Аналіз соціальних витрат і вигід у країнах, що розвиваються» (лист до Мінекономрозвитку від 02.10.2013 № 1/449). Результати дослідження будуть використані Міністерством економічного розвитку і торгівлі України при підготовці нормативно-правових актів у сфері інвестиційної політики, зокрема - наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо затвердження методичних рекомендацій з розроблення та оцінювання інвестиційних проектів, у результаті яких досягається виключно соціальний ефект, які будуть застосовуватись: - для удосконалення нормативно-правових актів Мінекономрозвитку в частині методичного забезпечення відбору проектів; - безпосередньо під час відбору проектів, що претендують на надання державної підтримки відповідно до завдань, покладених на Мінекономрозвитку в частині розроблення та реалізації інвестиційної політики держави, імплементації Закону України «Про інвестиційну діяльність»; - як навчально-методичні матеріали для проведення робочих нарад з ініціаторами інвестиційних проектів та спеціалістами, що проводять оцінку ефективності інвестиційних проектів, орієнтованих на отримання соціальних ефектів, як це передбачено Стратегією розвитку системи управління державними фінансами. РОЗРОБЛЕННЯ МЕТОДИЧНИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ ЩОДО ЗДІЙСНЕННЯ АНАЛІЗУ НАСЛІДКІВ СТВОРЕННЯ ЗОНИ ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ З ЄС ДЛЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ (№ 14-13; № ДР 0113U003535) Керівник НДР – головний науковий співробітник відділу розвитку зовнішньоекономічної діяльності, канд. екон. наук М.М. Шаповалова. Мета та актуальність роботи. Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю аналізу та вчасного виявлення впливу лібералізації режиму торгівлі з 54
  • 55. Науково-дослідний економічний інститут, 2013 ЄС у зв’язку зі створенням поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі на економічний розвиток регіонів України. Своєчасне виявлення нових тенденцій економічного розвитку регіонів, що можуть бути викликані змінами в умовах зовнішньої торгівлі з країнами-членами ЄС, є необхідним для координації економічного та торговельного співробітництва з Європейським Союзом; розроблення заходів державної економічної політики та політики регіонального розвитку, спрямованих на збільшення переваг та мінімізацію можливих негативних наслідків масштабної лібералізації зовнішньої торгівлі та посилення впливу процесів, що відбуваються у загальноєвропейському економічному просторі. Метою науково-дослідної роботи є розроблення методичних рекомендацій щодо здійснення аналізу впливу змін в умовах зовнішньої торгівлі з ЄС у зв’язку з функціонуванням поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі на економічний розвиток регіонів України. Підстава для виконання – стратегічні та програ&#