з матеріалів Форуму захисників права на доступ до інформації http://medialaw.kiev.ua/news/organization/1982/

1. Захист честі, гідності та
ділової репутації
Паліюк Василь Павлович,
кандидат юридичних наук,
заслужений юрист України,
суддя апеляційного суду у відставці

2. Поняття честі, гідності та ділової репутації
фізичної особи
Ділова репутація фізичної особи – набута особою
суспільна оцінка її ділових і професійних якостей
при виконанні нею трудових, службових,
Честь – позитивна соціальна оцінка особи в очах громадських чи інших обов'язків.
оточуючих, яка ґрунтується на відповідності 
її діянь (поведінки) загальноприйнятим «бездоганна ділова репутація» – сукупність
уявленням про добро та зло. підтвердженої інформації про особу, що дає
можливість зробити висновок про відповідність її
Гідність – визнання цінності кожної фізичної діяльності вимогам законодавства, а також для
особи як унікальної біопсихологічної фізичних осіб – про належні професійні,
цінності. управлінські здібності та відсутність в особи
Образа та наклеп (ст. 80 Конституції України судимості за корисливі злочини і за злочини у
передбачає відповідальність народних сфері господарської діяльності, не знятої або не
депутатів за образу та наклеп, ст. 30 Закону погашеної в установленому законом порядку»
України “Про інформацію ”). (Закон України від 18 травня 2010 р. (в новій
Законодавчого визначення цих понять не має, редакції) «Про запобігання та протидію легалізації
однак Конституція України передбачає: (відмиванню) доходів, одержаних злочинним
 “…гарантію судового захисту права шляхом»)
спростовувати недостовірну інформацію про  «бездоганна ділова репутація» – сукупність
себе і членів своєї сім’ї права вимагати…” підтвердженої інформації про особу, що дає
(ст. 32); можливість зробити висновок про відповідність її
 “ кожному гарантується право на свободу діяльності вимогам законодавства, а також для
думки і слова, на вільне вираження своїх фізичних осіб – про належні професійні,
поглядів і переконань… ” (ст. 34); управлінські здібності та відсутність в особи
судимості за корисливі злочини і за злочини у
 “ кожен зобов'язаний …не посягати на права сфері господарської діяльності, не знятої або не
і свободи, честь і гідність інших людей…” погашеної в установленому законом порядку»
(ст. 68). (Закон України від 28 листопада 2002 р. «Про
запобігання та протидію легалізації (відмиванню)
доходів, одержаних злочинним шляхом, або
фінансуванню тероризму»

3. Поняття ділової репутації
юридичної особи
Ділова репутація юридичної особи (в тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-
підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб) – це оцінка їх підприємницької, громадської,
професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Ділова репутація юридичної особи – сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає
можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та
відповідність її діяльності вимогам закону (ст. 2 Закону України від 7 грудня 2000 р. “про банки і
банківську діяльність ”).
«бездоганна ділова репутація» – сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість
зробити висновок про відповідність її діяльності вимогам законодавства, а також для фізичних осіб
– про належні професійні, управлінські здібності та відсутність в особи судимості за корисливі
злочини і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому
законом порядку» (Закон України від 18 травня 2010 р. (в новій редакції) «Про запобігання та
протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»)
«бездоганна ділова репутація» – сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість
зробити висновок про відповідність її діяльності вимогам законодавства, а також для фізичних осіб
– про належні професійні, управлінські здібності та відсутність в особи судимості за корисливі
злочини і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому
законом порядку» (Закон України від 28 листопада 2002 р. «Про запобігання та протидію легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму»
«Імідж» – це поверхове сприйняття дійсності, це те, що першим впадає у свідомість і залишає незабутнє
враження, а «репутація» – це логічне сприйняття інформації (сукупності відповідних відомостей,
фактів, даних тощо) про професійну чи іншу соціально-корисну діяльність учасника цивільних
відносин, з якою їх носій асоціюється в очах своїх партнерів, клієнтів, споживачів і
індивідуалізується серед інших професіоналів у сфері своєї діяльності».
Порівняння з «гудвілом» відноситься до помилкових, оскільки «гудвіл» наділяється такими ознаками,
які просто не властиві «діловій репутації», з огляду на його правову природу як особистого
немайнового блага. Так, «позитивний» гудвіл виникає при перевищенні купівельною ціною
балансової й ринкової вартості активів, що купують. Відповідно, «негативний» гудвіл виникає при
перевищенні балансовою й ринковою вартістю активів купівельної ціни підприємства».

4. Захист ділової репутації
юридичної особи в Євросуді
Конвенція 1950 р.
Ст. 41 Справедлива сатисфакція
Якщо Євросуд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право
відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Євросуд, у разі
необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.
а) у рішенні у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії» (липень, 1999) з огляду на обставини справи
Євросуд не вважав за необхідне розглядати питання, чи може комерційна компанія стверджувати,
що вона зазнала моральної шкоди через тривогу чи хвилювання. Хоча, між іншим, протягом 13
років вона не могла користуватися своєю власністю (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції);
б) у рішенні у справі «Партія свободи і демократії (ÖZDER) проти Туреччини» (грудень, 1999) Євросуд
присудив політичній партії компенсацію за моральну шкоду у зв’язку з фрустрацією її членів та
засновників, якої вони зазнали внаслідок порушення ст. 11 Конвенції (свобода зібрань та
об’єднання);
в) у рішенні у справі «Комінгерсол С.А.» проти Португалії» (квітень, 2000) Євросуд не лише підтвердив
право юридичної особи на компенсацію моральної шкоди, а й розкрив її зміст стосовно обставин
цієї справи. Зокрема, він зазначив, що провадження в національних судах справи поза межами
розумного строку (17 років і п’ять місяців) спричинило: «для «Комінгерсол С.А.», його директорів
та акціонерів значні незручності і невпевненість упродовж тривало часу, навіть якщо це
стосувалося лише ведення повсякденних справ компанії» .

5. Право на відповідь
(вибір способу захисту честі, гідності та ділової репутації
належить позивачеві)
Відповідно до ст.ст. 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові
права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право
на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Відмінності між правом на відповідь та спростуванням інформації:
1) при спростуванні поширена інформація
визнається недостовірною, а при
реалізації права на відповідь – особа має
право висвітлення власної точки зору 2) спростовує недостовірну
щодо поширеної інформації та обставин інформацію особа, яка її
порушення особистого немайнового поширила, а відповідь дає
права без визнання її недостовірною; особа, стосовно якої поширено
інформацію.

6. Ієрархія позивачів
в контексті ст. 10 Конвенції 1950 р.
а) такі межі найширші у представників уряду, оскільки в кожній демократичній системі дії або помилки
уряду повинні бути під ретельним контролем не лише законодавчої та судової влади, але також і
преси і громадської думки (рішення у справі «Кастеллс проти Іспанії» (1992);
б) вужчі ніж в урядовця, але є достатньо ширшими, коли стосується власне політика, а не приватної
особи. На відміну від останньої, політик неминуче і свідомо відкривається для прискіпливого
аналізу кожного свого слова і вчинку як з боку журналістів, так і громадського загалу і, як наслідок,
повинен виявляти до цього більше терпимості (рішення у справі «Лінгенс проти Австрії» (1986),
«Українська Прес-група» проти України» (2005), «Ляшко проти України» (2006);
в) вужчі, ніж у політиків, але у державних службовців значно ширші, ніж по відношенню до приватної
особи (рішення у справі «Яновський проти Польщі» (1999), «Тома проти Люксембургу» (2001),
«Ляшко проти України» (2006);
г) у підприємців, які активно задіяні у справах великих публічних компаніях, межі допустимої критики
вужчі ніж у державних службовців, але ширші, ніж стосовно приватних осіб (рішення у справі
«Фрессо і Руар проти Франції» (1999);
ґ) дуже вузькі у суддів та судових службовців (рішення у справі «Прагер і Обершлік проти Австрії»
(1995), «Де Хаес і Гійселс проти Бельгії» (1997). Позаяк, «межі прийнятної критики є ширшими
щодо судді, який ступає на політичну стезю» («Гріко проти Словаччини» (2004);
д) такі межі найвужчі у приватної особи, особливо тоді, коли вона не приймає активної участі в
громадському житті (рішення у справі «Константинеску проти Румунії» (2000).

7. Коло позивачів за позовами про захист честі,
гідності та ділової репутації
(українське законодавство)
Позивачі:
1) фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка
порушує її особисті немайнові права;
2) члени її сім’ї, родичі, якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні
особисті немайнові права;
3) законні представники малолітніх, неповнолітніх чи недієздатних осіб;
4) члени сім’ї особи, яка померла, близькі родичі та інші заінтересовані особи, навівши у заяві
такі обставини: а) характер свого зв’язку з цією особою;
б) у який спосіб це порушило особисті немайнові права особи, яка звертається до суду.
5) орган юридичної особи, у разі поширення недостовірної інформації, що порушує її особисті
немайнові права або ж права її структурного підрозділу. Якщо ж спір у сфері господарювання
або іншої підприємницької діяльності, то – в порядку господарського судочинства.
Суб'єкти владних повноважень, як позивачі у справах
про захист честі, гідності та ділової репутації, вправі
вимагати в судовому порядку лише спростування Не можуть бути позивачами
недостовірної інформації про себе і не мають права особи, приниження яких
вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. відбулося внаслідок
Це не позбавляє посадових і службових осіб права на давання показань
свідками, а також іншими
захист честі, гідності та ділової репутації в суді (ст. 31 особами, які брали участь
Закону України “Про інформацію ”). у справі

8. Свобода слова та приватність
Приватність
виділяється у наступних аспектах:
1) інформаційна приватність, що включає в себе
Знаходження «золотої середини» між встановлення
свободою вираження поглядів (ст. 10 Конвенції 1950 р.) правил збору та обігу персональних даних,
та правом на повагу таких як інформація кредитних установ
до приватного життя (ст. 8 Конвенції 1950 р.). та медичні записи;
Вона полягає у встановленні: 2) тілесна приватність, що стосується захисту
1) статусу особи (публічна чи приватна); від втручань стосовно фізичного стану людей,
2) моменту виникнення чи закінчення цього статусу; наприклад,
3) наявності суспільного інтересу. тестування щодо вживання наркотиків
та обстеження порожнин;
3) комунікаційна приватність, тобто безпека
та приватність
поштових відправлень, телефонних розмов,
електронних повідомлень
та інших видів комунікації;
4) територіальна приватність, що стосується
встановлення
обмежень та втручання в домашнє та інше
навколишнє середовище,
наприклад, робоче місце чи громадське оточення.

9. Ієрархія відповідачів
в контексті ст. 10 Конвенції 1950 р.
Щодо відповідачів, то їх рівень захисту по ст. 10 Конвенції, на відміну від українського законодавства, в
текстах рішень Євросуду виглядає наступним чином:
а) у політиків, депутатів (особливо, якщо вони представники опозиції) дуже великий (рішення у
справі «Кастелс проти Іспанії» (1992);
б) у ЗМІ та журналістів дуже великий, але з накладенням на вказаних осіб відповідних обов’язків та
відповідальності (рішення у справі «Лінгенс проти Австрії» (1986), «Обершлік проти Австрії»
(1991), «Яновський проти Польщі» (1999);
в) щодо юриста, адвоката можливе повселюдне коментування відправлення правосуддя, але при
цьому критика не повинна переступати певних меж (рішення у справі «Шьопфер проти Швейцарії»
(1998), «Нікула проти Фінляндії» (2002).

10. Коло відповідачів за позовами про захист честі,
гідності та ділової репутації
(українське законодавство)
Відповідачі:
1) фізична або юридична особа, яка поширила таку інформацію;
2) автор і редакція, якщо інформація опублікована в ЗМІ, чи інша установа, що
виконує її функції;
3) юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція.
Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то
належний відповідач – засновник друкованого ЗМІ;
4) особа, яка є джерелом інформації, що була поширена у ЗМІ з посиланням на неї;
5) орган, що здійснив випуск ЗМІ, якщо поширена інформація без зазначення автора
(наприклад, редакційна стаття);
6) юридична особа в якій працює посадова чи службова особа, яка при виконанні своїх
обов’язків видала характеристику;
7) автор матеріалу та власник веб-сайта, якщо розповсюджена інформація в мережі Інтернет;
8) власник веб-сайта, на якому розміщена інформація, якщо автор невідомий або його особу
та місце проживання неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною
і доступ до веб-сайта – вільним.
Негативна інформація поширена про особу,
відповідно до ст. 277 ЦК України, вважається
недостовірною, якщо особа, яка поширила, не
доведе протилежного (презумпція
добропорядності).

11. Юридичний склад правопорушення
щодо захисту честі, гідності та ділової репутації
Юридичним складом правопорушення,
наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність
таких обставин:
1)поширення інформації, тобто
доведення її до відома хоча б одній особі 2) поширена інформація 3)поширення
у будь-який спосіб. стосується певної недостовірної інформації,
Повідомлення інформації лише особі, фізичної чи юридичної тобто такої, яка не
якої вона стосується, не може визнаватись особи, тобто позивача; відповідає дійсності.
поширенням,якщо особа, яка повідомила
таку інформацію, вжила достатніх заходів
конфіденційності для того, щоб ця
інформація не стала доступною третім
особам; Негативна інформація – в ній
стверджується про порушення особою,
Недостовірна інформація – зокрема, норм чинного законодавства,
не відповідає дійсності, вчинення будь-яких інших дій (наприклад,
викладена неправдиво, тобто порушення принципів моралі,
містить відомості про події загальновизнаних правил співжиття,
та явища, яких не існувало неетична поведінка в особистому,
взагалі або які існували, але суспільному чи політичному житті тощо) і
відомості про них не яка, на думку позивача, порушує його
відповідають дійсності право на повагу гідності, честі чи ділової
(неповні або перекручені). репутації.

12. Моральна (немайнова) шкода –
похідна від порушеного права
У положеннях ЦК України відсутнє визначення поняття моральної (немайнової) шкоди. Вважається, що
це правильно, оскільки кожний підхід (науковий та законодавчий) з метою його розкриття буде
неповним. А значить, неповним було б і визначення такого поняття в ЦК України. Тому
законодавець правильно поступив, перелічивши у ст. 23 ЦК України лише способи прояву такої
шкоди, а саме:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим
ушкодженням здоров’я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї
самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її
майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної
особи.
Визначення змісту моральної (немайнової) шкоди через поняття «страждань» означає, що дії
заподіювача цієї шкоди повинні знайти своє відображення у свідомості потерпілого, які миттєво
оцінюються свідомістю і викликають певну психічну реакцію. При цьому несприятливі зміни в
охоронюваних законом благах визначаються у свідомості людини у формі негативних відчуттів
(фізичних страждань) або переживань (душевних страждань). Внаслідок чого продовження
звичайної буденної поведінки та колишнього способу життя стає неможливим.
Безумовно, що такі негативні емоції, які переживає потерпілий, в кожному окремому випадку будуть
різними за глибиною, силою, тривалістю, зовнішнім проявом і зумовленими ними наслідками.
Часом вони можуть досягати такого кількісного і якісного стану, що спричиняють зміни у
найрізноманітніших сферах діяльності потерпілого: втрату творчого натхнення (наприклад, для
людини творчої професії), нервове захворювання, депресію, втрату чи погіршення стосунків на
роботу, вимушену зміну чи обмеження у виборі професії, втрату кар’єри, звичного кола
спілкування, втрату чи погіршення стосунків у сім’ї тощо. Саме ці втрати і є власне моральною
(немайновою) шкодою.

13. Критерії визначення розміру
моральної (немайнової) шкоди
Загальні критерії. Окремі критерії:
Вони застосовуються до всіх
категорій справ і без яких взагалі 1. Регіон розповсюдження
неможливо встановити наявність недостовірної інформації.
цієї шкоди та її розмір. 2. Повторюваність недостовірної
Вони, зокрема, перераховані в ч. 3 ст. інформації.
23 ЦК України, а саме: 3. Непристойність форми тих фактів,
• характер правопорушення, що не відповідають дійсності.
• глибина фізичних та душевних 4. Час, який минув з моменту
страждань, розповсюдження недостовірної
• погіршення здібностей інформації.
потерпілого або позбавлення 5. Індивідуальні особливості
його можливості їх реалізації, потерпілого.
• ступень вини особи, яка завдала 6. Власна поведінка позивача.
моральної (немайнової) шкоди,
якщо вина є підставою для 7. Наслідки розповсюдження
відшкодування, недостовірної інформації.
• розумності та справедливості.