2. Пирогов Микола
Іванович (*1810,
Москва — †1881,
Вінниця) —
вітчизняний хірург,
анатом і педагог.
Засновник воєннопольової хірургії. Членкореспондент
Російської академії
наук.
3. 16-річним хлопчиком вступив на
медичний факультет Московського
університету. Отримавши диплом, ще
декілька років учився за кордоном.
До професорської діяльності
М.Пирогов готувався в Дерптському
університеті (зараз університет міста
Тарту (Естонія). На той час цей
навчальний
заклад
вважався
найкращим у Росії. Тут, у хірургічній
клініці, М.Пирогов пропрацював 5
років, блискуче захистив докторську
дисертацію. У віці 26 років його обрали
професором
Дерптського
(Тартуського) університету.
4. Через кілька років М.Пирогова
запросили до Петербурга, де він очолив
кафедру хірургії в Медико-хірургічній
академії. Одночасно М.Пирогов керував
організованою ним клінікою госпітальної
хірургії. Оскільки в обов'язки М.Пирогова
входило навчання військових хірургів, він
зайнявся вивченням поширених у ті часи
хірургічних методів. Багато з них були
ним докорінно перероблені. Крім того,
М.Пирогов розробив ряд цілком нових
прийомів, завдяки чому йому вдавалося
частіше, ніж іншим хірургам, уникати
ампутації кінцівок. Один із таких
прийомів досі називається «операцією
Пирогова».
5. У пошуках дієвого методу навчання вирішив
застосувати анатомічні дослідження на
заморожених трупах. Сам М.Пирогов це
називав
«льодяною
анатомією».
Так
народилася нова медична дисципліна —
топографічна анатомія. Через кілька років
такого вивчення анатомії М.Пирогов видав
перший анатомічний атлас під назвою
«Топографічна анатомія , ілюстрована
розтинами,
проведеними
через
заморожене тіло людини в трьох
напрямах»,
який
став
незамінним
керівництвом для лікарів-хірургів. З цієї миті
хірурги дістали можливість оперувати,
завдаючи мінімальних травм хворому. Цей
атлас і запропонована М.Пироговим методика
стали основою всього подальшого розвитку
6. 1847 року виїхав на Кавказ, де російська армія вела
війну проти місцевих горян. Тут він хотів перевірити
в польових умовах розроблені ним операційні методи.
На Кавказі він вперше застосував перев'язку бинтами,
просоченими крохмалем.
Тут, в аулі Салти, уперше в історії медицини
почав оперувати поранених з ефірним знеболенням у
польових умовах. Загалом провів близько 10000
операцій під ефірним наркозом.
1855 року під час Кримської війни був головним
хірургом обложеного англо-французькими військами
Севастополя. Оперуючи поранених, М.Пирогов уперше в
історії світової медицини застосував гіпсову пов'язку,
що дозволила прискорити процес загоєння переломів і
врятувала багато солдатів і офіцерів від потворного
викривлення кінцівок.
7. Найважливішою заслугою М.Пирогова є запровадження в Севастополі цілком нового
методу догляду за пораненими. Він наполягав на тому, щоб поранені підлягали
ретельному відбору вже на першому перев'язувальному пункті. У залежності від
тяжкості поранень одні з них підлягали негайній операції в польових умовах, тоді як
інших, з легшими пораненнями, евакуювали в глиб країни для лікування в стаціонарних
військових госпіталях. Тому М.Пирогов справедливо вважається засновником
спеціального напряму в хірургії, відомого як військова хірургія.
8. Основне значення діяльності М.Пирогова полягає в тому, що своєю
самовідданою і здебільшого безкорисною працею він перетворив хірургію на
науку, озброївши лікарів науково обґрунтованою методикою оперативного
втручання.
10. Національний музей-садиба М.І. Пирогова
розташований в південно-західній частині міста Вінниці,
у живописній садибі Вишня, де впродовж останніх
двадцяти років (1861-1881) жив і працював видатний
вчений, геніальний хірург, анатом, творець воєннопольової хірургії, засновник Товариства Червоного
Хреста, прекрасний педагог і громадський діяч Микола
Іванович Пирогов. Музей представлено системою об'єктів
культурної спадщини і пам'яток садово-паркового
мистецтва, до складу яких входять: будинок, в якому жив
М.І Пирогов, і де розміщена експозиція про його життя і
діяльність.
музей-аптека з інтер'єрами приймальні
та операційної М. І. Пирогова в його садибі Вишня,
церква-некрополь, де покоїться набальзамоване тіло
ученого,
меморіальний парк, в якому збереглися
дерева, посаджені М.І. Пироговим.
Музей відноситься до найважливіших об'єктів
культурної спадщини України і займає особливе місце у
внутрішньому і міжнародному туризмі.
11.
12.
13. Миколаївська церква-усипальниця М.І. Пирогова є складовою
частиною Національного музею-садиби.
Після смерті М.І. Пирогова (5 грудня 1881 року) тіло вченого
було набальзамовано петербурзьким лікарем Д.І. Виводцевим.
Для подальшого збереження останків покійного його дружина
Олександра Антонівна придбала ділянку сільського цвинтаря, де було
споруджено склеп. Спочатку над склепом збудували тимчасову
каплицю, а незабаром О.А. Пирогова звернулась до єпископа
Подільського і Брацлавського за дозволом на будівництво церкви над
склепом. Такий дозвіл вона отримала. Взимку 1882 року в
урочистій обстановці відбулося закладення храму, будівництво якого
проводилось за проектом київського академіка архітектури В.І.
Сичугова.
Храм споруджений над усипальницею вченого в 1885 році, освячений
на честь святителя Миколи Чудотворця, який вважається одним з
самих великих і шанованих святих.
Д.І. Виводцев
14. З 1980 по 1985рр. проводилися ремонтно-відбудовчі та реставраційні роботи
церковного комплексу, а з 1992 по 1997 рр. - реставраційні роботи внутрішнього
інтер’єру: монументального живопису, іконостасу, ікон і ін. В цілому вдалось
відтворити первісний вигляд церкви-некрополя М.І.Пирогова.
У святкові дні і знаменні пироговські дати у церковному комплексі
відправляються богослужіння, звучать духовні твори М.Д. Леонтовича,
Д.С. Бортнянського, К.Г. Стеценка, П.І. Чайковського, лунають дзвони.
Забальзамований М.І. Пирогов
