• Save
Коротка дистанція свободи: причини і наслідки кольорових революцій у пострадянському світі
Upcoming SlideShare
Loading in...5
×

Like this? Share it with your network

Share

Коротка дистанція свободи: причини і наслідки кольорових революцій у пострадянському світі

  • 1,154 views
Uploaded on

Критика. - 2012. - № 7-8. - С. 2-7. У цій статті автор розглядає причини та наслідки "кольорових революцій" у Грузії, Україні та Киргизстані, а також реакції на ці події в сусідніх країнах. Також......

Критика. - 2012. - № 7-8. - С. 2-7. У цій статті автор розглядає причини та наслідки "кольорових революцій" у Грузії, Україні та Киргизстані, а також реакції на ці події в сусідніх країнах. Також автор порівнює причини з середньо-терміновими наслідками "революцій" як у окремих країнах? так і для регіону в цілому. Висновок автора полягає в тому, що "кольорові революції" не призвели до виконання "революційних" обіцянок, зупинивши лише на короткий час сповзання пострадянських націй до авторитаризму. Ресурс: Електронний архів Національного університету "Києво-Могилянська академія" (www.ekmair.ukma.kiev.ua/handle/123456789/2180)

More in: News & Politics
  • Full Name Full Name Comment goes here.
    Are you sure you want to
    Your message goes here
    Be the first to comment
No Downloads

Views

Total Views
1,154
On Slideshare
1,064
From Embeds
90
Number of Embeds
3

Actions

Shares
Downloads
0
Comments
0
Likes
1

Embeds 90

http://www.fundgp.com 88
http://www.fundgp.org 1
https://www.google.com.ua 1

Report content

Flagged as inappropriate Flag as inappropriate
Flag as inappropriate

Select your reason for flagging this presentation as inappropriate.

Cancel
    No notes for slide

Transcript

  • 1. Рік XVІ, Число 7–8 (177–178) Липень–Серпень, 2012 Михайло Мінаков: Коротка історія кольорових революцій Іґорь Торбаков, Олександр Потєхін: Куди йдуть росіяни? Андреас Умланд: Путін над Евразією Іван Химка, Роман Сербин: Історія з діялектикою Василь Махно: Зелені собачі дні Тамара Марценюк, Тамара Гундорова: Хто боїться української жінкиІндекс 33909 ISSN 1563-6461
  • 2. Змiст 2012Рецензії • Есеї • Огляди 02 Михайло Мінаков. Коротка дистанція свободи 08 Тамара Марценюк. Українська політика – іменник нежіночого роду? 13 Тамара Гундорова. Хто боїться Вєрки Сердючки? 18 Іґорь Торбаков. Розвилка 25 Олександр Потєхін. Апологія геополітичного синдрому 28 Андреас Умланд. Двоголова Евразія Дискусія: 30 Іван Химка. Міти національної консолідації, Голодомор і Голокост 34 Роман Сербин. Про український геноцид, Лемкіна та химкіянську діялектику 38 Джефрі Віткрофт. Що Руперт утнув! 42 Максим Карповець. Джазові візерунки кіна 44 Василь Махно. Зелені собачі дні Йозеф Вінклер 47 Summary  www.krytyka.com Вивезена Нєточка Ілляшенко розповідає Автори й авторки про своє українське дитинство МИХАЙЛО МІНАКОВ АНДРЕАС УМЛАНД (Andreas Umland) Роман Йозефа Вінклера, класика сучасного австрій- доктор філософських наук, доцент катедри філософії доктор філософії, політолог, доцент маґістерської про- ського письменства, лавреата численних нагород й од- та релігієзнавства Києво-Могилянської академії, прези- грами з  німецьких та  европейських студій катедри по- ного з найбільших нонконформістів і збурювачів спо- дент Фонду якісної політики, секретар Кантівського то- літології Національного університету «Києво-Могилян- кою у тамтешньому літературному світі, присвячено вариства в Україні, автор численних праць з історії су- ська академія». Досліджує політичні процеси на постсо- часної европейської філософії, філософської освіти, по- вєтському просторі, зокрема в Україні та Росії, проблеми долі українки, яку 1943 року вивезли на примусову літичної та соціяльної філософії. радикальних рухів тощо, редаґує книжкову серію «Совєт- роботу до Каринтії нацисти. Австрійський письмен- ська та постсовєтська політика і суспільство». ник дав читачеві змогу почути розповідь Нєточки Ва- ТАМАРА МАРЦЕНЮК силівни про сталінську колективізацію та Голодомор, соціологиня, доцентка катедри соціології НаУКМА, ви- ІВАН ХИМКА жертвою яких стала її українська родина, про вижи- кладає авторські курси «Ґендер і політика», «Маскулін- професор Албертського університету, дослідник проблем історичної пам’яті, зокрема про Другу світову війну, істо- вання спершу в совєтському колгоспі, а згодом у бід- ність і чоловічі студії», «Соціологічний аналіз форм де- віянтної поведінки», «Соціяльні проблеми в  Україні рії Шоа, соціял-демократії та націоналізму в Україні тощо, ному австрійському селі. І попри тяжкість цієї історії, і  світі», «Ґендерні відносини в  Україні: соціологічний а також української іконографії. Серед останніх книжок – вона заворожує читача радістю від життя, навіть якщо аналіз» та  інші. Досліджує ґендерні відносини та  ґен- «Last Judgment Iconography in the Carpathians» (University оповідачці доводиться ховатися від своїх ран у химер- дерну політику в  Україні, а  також жіночий, чоловічий of Toronto Press, 2009) і «Ukrainians, Jews and the Holocaust: но виплетених закапелках власної пам’яті… і ЛҐБТ рухи. Співавторка книжки «Gender, Politics, and Divergent Memories» (Saskatoon: Heritage Press, 2009). Ви- давництво «Критика» готує до друку збірник його вибра- Автор познайомився зі своєю героїнею, шукаю- Society in Ukraine» (University of Toronto Press, 2012). них есеїв з української модерної історії «Колізії ідентич- чи собі помешкання в  гірському селі в  Альпах. Зре- ТАМАРА ГУНДОРОВА ности». штою колишня остарбайтерка з  Черкащини не про- літературознавиця, член-кореспондент НАН України, сто дала письменникові притулок, а й забезпечила ма- завідувачка відділу теорії літератури Інституту літе- РОМАН СЕРБИН теріялом для нової книжки. «Вивезену» написано як ратури ім. Шевченка НАН України. Останні книжки – канадський історик і політолог, професор-емерит Квебек- ського університету (Монреаль), дослідник історії Голо- нон-фікшн – інтерв’ю з Нєточкою про історію її жит- «Кітч і  література» (Київ, 2008) і  «ПроЯвлення слова. домору, українського національного руху у  XX столітті, тя. Окрім ретельного відтворення мовлення селян- Дискурсія раннього українського модернізму» (Київ, 2009, 2-ге вид.). УПА, Другої світової війни, редактор наукового часопи- ки, що не вміє писати німецькою і говорить плутано, су «Holodomor Studies», автор книжок «Famine in Ukraine але просто, з елементами місцевого діялекту й співу- ІҐОРЬ ТОРБАКОВ (Игорь Торбаков / Igor Torbakov) 1932–1933» (у співавторстві) та «Голод 1921–1923 і укра- чою розмовною інтонацією, ефект достовірности по- історик, політолог, публіцист, старший науковий пра- їнська преса в  Канаді» (1992), численних наукових і  по- глиблюють фотографії із сімейного архіву та вставки цівник Центру російських і евразійських студій в Уні- пулярних статтей із питань історичної пам’яті, геноци- ду тощо, упорядник коментованого видання статті Рафа- українською мовою. Проте Вінклерові більше йдеть- верситеті Упсали (Швеція), автор численних публікацій із проблем політичної історії та зовнішньої і зовнішньої ла Лемкіна «Радянський геноцид в  Україні» 28  мовами ся не про фактографічну, а про психологічну правду: політики Росії, СНД і країн Центрально-Східної Евро- (2009). про достеменність почувань сердечної, щирої, але со- пи, зокрема України, в  американських, европейських, ціяльно безпритульної жінки, без вини винної в зраді російських та українських наукових виданнях і часопи- ДЖЕФРІ ВІТКРОФТ (Geoffrey Wheatcroft) єдиної – материнської – любові, про закинуту в чужий сах. британський журналіст і  письменник, автор шести кни- жок, зокрема «The Controversy of Zion: How Zionism Tried світ людину, яку і в старій, і в новій батьківщині лише to Resolve the Jewish Question» (1996), «The Strange Death терплять, але не люблять. ОЛЕКСАНДР ПОТЄХІН доктор історичних наук, політолог, дипломат, професор of Tory England» (2005), «Yo, Blair! Tony Blair’s Disastrous На авторовій батьківщині книжку підготовано катедри гуманітарних дисциплін і директор Центру по- Premiership» (2007) та  інших. Дописує у  британських та  видано за підтримки Міністерства европейських літологічних, гуманітарних та прикладних досліджень і  американських часописах «The Guardian», «The Times і міжнародних справ Австрії, аґенції «Österreichisches Київського університету права, провідний науковий Literary Supplement», «The New York Review of Books», «The New Republic», «The Boston Globe», «The Atlantic», Kulturforum» і  Австрійського літературного товари- працівник Інституту світової економіки і міжнародних «The American Conservative» тощо. Працює над книжкою ства. Для українських читачів роман віртуозно пере- відносин НАН України. Останні книжки (у  співавтор- стві): «Глобалізація безпеки» (2011), «Зовнішня політи- про Вінстона Черчила. тлумачила Неля Ваховська. ка України – 2011: стратегічні оцінки, прогнози і пріо- «Якийсь час я навіть не могла працювати над ритети» (2012), «Скуті одним ланцюгом? Військово-по- Решту довідок про авторів цього числа «Критики» цим, здавалося б, простим текстом – стиска- літичні союзи та европейська стабільність» (у друці). див. на с. 47 ⇒ ло горло. Історія Нєточки для мене – це істо- рія України з низів, суб’єктивна і пристрасна, як ­  будь-яка історія. Вона цікава типажем, і який представляє Нєточка – центральноукра- Головний редактор Редакційна колеґія: їнська селянка, жінка, на яку всі можливі сис- Григорій Грабович Юрій Андрухович, Боґумiла Бердиховська, теми чинять неймовірний тиск. І її стратегія Відповідальний редактор Ярослав Грицак, Володимир Кулик, Михайло Мінаков, Олександр Мотиль, Сергій Плохій, Юрко Прохасько, виживання – це любов, що виростає з рани не- Андрій Мокроусов Редактор інтернет-проєкту Микола Рябчук, Олександр Савченко, долюблености й нетерпимости». Олег Коцюба Олексій Толочко, Юрій Шаповал Неля Ваховська Липень–Серпень, 2012 1
  • 3. Коротка дистанція свободи ставлення до демократії. За даними «Всесвітнього дослідження ціннос- вих виступах, і непопулярні постсо- вєтські уряди. тей», майже в усіх країнах світу (за Саме поняття «кольорова револю- винятком Ніґерії) більшість населен- ція» походить із журналістськогоМихайло Мінаков регляду публічних структур. Аби ви- ня (від 62% у Росії до 99% у Данії) сленґу 2003–2004 років. Невдовзі знати нові політичні режими леґітим- підтримує цінності демократії (The його почали активно вживати і полі-Нові режими, що постали 1991 року ними, слід було або зробити державні World Values Survey, www. тики, і політологи. Скажімо, тодішнійна місці республік Совєтського Сою- інститути ефективнішими, а отже, worldvaluessurvey.org). президент Киргизстану Аскар Акаєвзу, було злеґітимізовано великими примусити населення коритися, або Попри це, хоч як дивно, за минулі назвав так антиурядові протести всподіваннями їх населення. Совєт- перетворити політичні системи на ін- два десятиліття зросла і кількість лю- своїй країні на початку 2005 року.ський люд, розчарований у соціялізмі клюзивніші, тобто допустити до учас- дей, незадоволених політичним роз- Трохи пізніше, у липні 2005 року, по-та втомлений перебудовною безпо- ти в державних справах ширші про- витком у своїх країнах – і в давніх, і в бачила світ стаття американського по-радністю, віддався мріям національ- шарки. нових демократіях. Про це свідчать і літолога і дипломата Майкла Макфо-ного штибу. Суміш прагматичного Саме цієї миті й відбулися події, зниження явки на виборах, і повсюд- ла «Перехід із посткомунізму», дерозрахунку («ми тепер не годуватиме- які засвідчили нову спільність долі не зменшення членства в партіях та словосполучення «кольорові револю-мо інші республіки», «мій син служи- постсовєтських народів у новому гло- поширення нелояльности виборців до ції» використано вже як цілком зрозу-тиме в Україні» тощо), волі до влади бальному світі. Взаємодія північно- «своїх» партій, і посилення недовіри мілий політологічний термін, що уза-(«запануєм і ми, браття, у своїй сто- евразійських режимів оприявнилася і до політичних організацій з боку гро- гальнює процеси в Сербії, Грузії йронці») та інфантильних сподівань в революційних подіях, і в контррево- мадян, як і до громадян – з боку полі- Україні та поєднує їх у спільний реґі-(«наші мудрі краще знають») стала люційній реакції. І то ці процеси від- тичних еліт. Ця тенденція дістала на- ональний тренд. Якийсь час із нимпоживною речовиною для розвою но- конкурував термін «електоральні ре-вих політичних систем і нових націй. волюції», який увели було в обіг Вла-Вірилося, що кожна республіка піде димір Тисманяну, Велері Бунс і Ше-своїм шляхом, що спільна доля наро- рон Волчик, аби наголосити голов­ у ндів полишила простори північної Ев- причину революцій: несправедливістьразії. виборчих процесів у посткомуністич- Перші ж роки самостійного полі- них суспільствах. Проте більшість до-тичного існування змусили населення слідників віддають перевагу термінусовєтських республік пройти боліс- «кольорові революції» як зручнішому,ний шлях, який можна описати в тер- з огляду на комплексність обставинмінах феноменологічної соціології як виникнення та перебігу громадськихгабітуалізація, інституалізація та леґі- заворушень початку ХХІ століття (ав-тимація. Нова соціяльна реальність жеж, неповнота терміна «електораль-вимагала зміни поведінки: треба було на революція» є очевидною: він врахо-вчитися ризикувати, ставати підпри- вує лише один із аспектів протесту).ємцем власної долі, любити гроші, Тим більше, що довший час, десь доконкурувати з ближнім, приймати 2008 року, у політичній науці панувавнову символізацію суспільного цілого. інтерес саме до генези революцій, тодіНові умови були викликом для колиш- як їхні наслідки вивчали і порівнюва-ньої совєтської людини. Хтось при- ли меншою мірою.ймав їх, хтось тікав у внутрішню емі- Увагу до спільних причин «кольо-ґрацію. Однак для всіх 1990-ті роки рових революцій» зумовила потребазалишили по собі травму втрати звич- заартикулювати кілька типових об-ного середовища і потреби набути но- ставин, за яких вони відбувалися.вих навичок і способів поводження у Танець під деревом свободи. Анонімна ґравюра часів Великої французької революції Майкл Макфол розглядав «кольоровінезвичному життєсвіті. революції» як продовження демокра- Нові навички вели до постання но- бувалися і відбуваються далі в конку- зву «застій свободи». Інакше кажучи, тичних революцій кінця 1980-х років.вих правил і структур, що скеровува- ренції не тільки між групами владних на початку ХХІ століття зупинилося На його думку, 1989 року Захід зумівли взаємодію людей на одній шостій еліт чи елітами та населеннями, але й збільшення – ба навіть відбулося пев- сконсолідувати демократії в Цен-частині світу. Виникали суспільно-по- між постсовєтськими елітами та цен- не зменшення – кількости країн, що їх тральній Европі, а також частині Пів-літичні інститути – почасти нові, по- трами світового впливу, глобальними уважаємо вільними. Нині світ пере- денно-Східної Европи, але його впливчасти вкорінені в совєтське і навіть та реґіональними структурами. живає водночас і поширення демокра- на еліти в постсовєтській Европі й удосовєтське минуле. Нова реальність У перше десятиліття ХХІ століття тичної форми правління, і невдово- Сербії був незначний, що призвело достала не тільки звичною, але й пра- не тільки на постсовєтському просто- лення демократією в її нинішньому порушення балансу інтересів у сус-вильною, передбачуваною. Біда в рі, але й в інших країнах світу, джере- стані. пільстві та врешті до громадянськихтому, що ця передбачуваність, вира- лом страху для еліт і надії для загалу У такій амбівалентній ситуації по- повстань.жена, зокрема, й в усвідомленні пер- стали «кольорові революції», що їх літичні режими багатьох країн вияви- Зовнішній вплив як причина «ко-спектив своєї можновладности чи феномен, попри недовгу історію, лися нестійкими, а ресурс довіри гро- льорових революцій» виявився тієюбезправности, не мотивувала до ак- встиг обрости шаром конспірологіч- мадян до цих режимів зменшився. темою, що поділила політичних нау-тивної участи ані в політиці, ані в сус- них леґенд, проникливих здогадок і Часто-густо така нестійкість режимів ковців й експертів на «оптимістів» іпільному житті. Саме сфера приват- наукових інтерпретацій. А масштаб і призводила до масових виступів про- «песимістів». До першого табору слідного правила за арену розвитку для схожість цих подій не могли не викли- ти влади, до рухів громадянської не- зарахувати більшість західних, гру-постсовєтської людини, а публічні ін- кати спроб знайти спільні умови ви- покори, повалення непопулярних пра- зинських й українських політологів, аститути викликали в населення ново- никнення і потрактувати їх як загаль- вителів і перебирання влади іншими також небагатьох російських і китай-посталих держав дедалі більшу ідіо- носвітову тенденцію. політичними силами. До того ж, усім ських дослідників, котрі вважають зо-синкразію. Геополітична однополярність сві- «кольоровим революціям» початку внішній вплив за малозначущий, а Логіка розвитку мала привести до ту слабшала, і слабшання це супрово- ХХІ століття, попри широкий спектр внутрішні чинники – за провідні. На-визнання нових порядків за справед- джувала парадоксальна ситуація: про- політичних та інших особливостей у даючи високий кредит довіри полі-ливі. На початку другого десятиліття тягом минулої чверти століття, з одно- кожному окремому випадку, був при- тичним культурам Грузії, України танезалежного існування постсовєтські го боку, постійно зростала підтримка таманний набір схожих ознак, зокре- Киргизстану, вони вбачають причинусуспільства зіткнулися з проблемою демократії в цілому світі, а з другого – ма і коли йшлося про їхню генезу: революцій у бажанні громадян уста-леґітимности власних політичних ре- посилювалося невдоволення політи- • відносно мирний перебіг грома- новити демократичніші та справедли-жимів. Останнє десятиліття ХХ сто- кою та недовіра до держави. Згідно зі дянських виступів і чільна роль гро- віші форми урядування. Натомістьліття для постсовєтського простору щорічними звітами «Freedom House», мадських організацій; для «песимістів», які переважають се-розпочалося великими сподіваннями країн із вільною демократичною полі- • зміна влади після президент- ред російських і частини західних,на свободу, а завершилося глибоким тичною системою за останні сорок ських або парламентських виборів, азійських й українських політологів,розчаруванням у можливості політи- років побільшало понад удвічі: із 42 результати яких оголошували сфаль- основною рушійною силою револю-ки забезпечити її. Постсовєтський по- (24%) у 1974 році до 90 (47%) у 2007- сифікованими, що ставало поштовхом цій було втручання ззовні у внутрішнілітекономічний вибір було зроблено му і 89 (46%) в 2009-му, тоді як не- до акцій протесту та громадянської справи молодих політичних режимівна користь правління, можновладства вільних країн поменшало від 64 (41%) непокори; Східної Европи, Північної Африки тай інтересів небагатьох та підтриму- у 1974 році до 43 (22%) у 2007-му, • залученість західних міжнарод- цілої Азії, а роль громадян, громадян-вання мінімуму комфорту для решти хоча 2009-го їх знову трохи побільша- них і російських структур, що підтри- ського суспільства й усього комплек-населення. Тож леґітимізація нових ло до 47 (24%). Про щось подібне мували, відповідно, громадські орга- су внутрішніх причин видавалася під-порядків потребувала зусиль для пе- свідчить і всесвітнє дослідження нізації, які брали участь в антиурядо- порядкованою.2 Критика, число 7–8 (177–178)
  • 4. Погляд «оптимістів» поділяли і на- чий) статус громадянських рухів, що слідників. Натомість «песимістичну» 2) США впливають на внутрішніуковці та політики і медії Заходу. привели до «кольорових революцій»: візію зіперто на скепсисі щодо того, справи постсовєтських країн, упрова-Квінтесенцію «оптимістичного» під- їхній патос полягав у перевстановлен- чи справді в тих подіях громадяни об- джуючи демократичні вибори.ходу висловив Томас Карозерс у стат- ні держав, перепідписанні соціяльно- стоювали свою позицію. Увагу дослід­ Водночас Лук’янов визнає, що ре-ті «Відрух на просування демократії». го договору про створення своїх рес- ників-«песимістів» привертають гло- жими, які постали після розпадуНа думку американського експерта, публік – республік у прямому, а не со- бальні геополітичні процеси та мані- СССР, уже не могли сприяти «ані роз-«кольорові революції» є кульмінацією вєтському значенні слова. пулятивні практики провідних світо- виткові, ані позитивному громадсько-тривалих процесів у країнах, чиї полі- Це судження, на мою думку, є вих центрів, а їхні погляди пов’язано му ставленню», а очільники Грузії,тичні режими постали в перехідний справедливим, якщо говорити саме з ширшою палітрою нових консерва- України та Киргизстану змарнувалиперіод. У цих країнах «лідери допус- про конкретні політичні ідеології. тизмів. момент, коли могли би безболіснокають достатньо політичних свобод, Громадянські рухи в революційних «Песимістичні» автори, що їх тек- піти зі своїх постів.аби здобути певний кредит довіри та країнах об’єднували прибічників на- сти зазвичай рясніють покликаннями Найважливіший аспект такогонабути леґітимности. Зазвичай це ціоналізму, соціялізму та лібералізму на псевдонаукову літературу конспі- підходу – обстоювання пріоритетуозначає проведення реґулярних вибо- в справі створення загальних рівних рологічного штибу, трактують «ко- зов­ ішніх причин революцій і невіра нрів і дозвіл створити дрібку опозицій- обставин для політичної конкуренції. льорові революції» передусім як ре- у можливість чесних і справедливихних партій і незалежних громадян- Якщо підсумувати позиції дослід­ зультат зовнішнього втручання, а гро- виборів, що на них громадяни пост-ських об’єднань й один чи два неза- ників-«оптимістів», то до спільних мадські виступи пов’язують із діяль- совєтських країн шляхом волевияв-лежні часописи. Проте такі режими ознак «кольорових революцій» у пост- ністю таких гравців, як США, лення ставили б завдання своїй владі.зберігають цілком надійний контроль совєтських республіках належали: об’єднана Европи чи Росія. Одне з «Обов’язковим елементом успіхунад владними важелями, аби убезпе- • наявність фасадної демократиза- найвиваженіших, як на мене, резюме “ко­ ьорової революції” була наяв- лчитися від будь-якої істотної загрози ції, що поєднувала багатопартійність цієї концепції міститься в статті «Без- ність зовнішнього арбітра, апелюван-своєму пануванню». із фактично недемократичними фор- барвна революція» Фьодора Лук’я­ ня до якого скасовувало леґітимність Фактично ці режими існували на мами правління; нова – впливового російського інте- внутрішніх процедур, – ОБСЕ, Радипідставі системної похибки, яка під- • намагання зреалізувати демокра- лектуала та головного редактора жур- Европи, Европейського Союзу, зре-важувала їхню середньо- та довго- тичні проєкти в недемократичних по- налу «Россия в глобальной полити- штою “демократичних цінностей” за-строкову стабільність. За підтримки літичних культурах; ке». На його думку, «кольорові рево- галом», – пише Лук’янов.переважно американських продемо- • нелеґітимні форми реаґування люції» спричинено тим, що Для «песимістичних» інтерпрета-кратичних структур – зокрема Націо- влади на публічний опір громадян, що 1) на початку ХХІ століття вини- цій неабияк характерно уявлення пронального демократичного інституту вимагали дотримання своїх законних кло «державне суперництво» нових громадські організації як про інстру-(NDI), Міжнародного республікан- прав і свобод; держав і Росії, яка відновлювала свою мент зовнішніх гравців. Системуського інституту (IRI), Міжнародного • готовість Заходу до діялогу і з по- присутність на постсовєтському про- міжнародних ґрантодавчих організа-фонду виборчих систем (IFES), Інсти- літичними колами, і з громадськими сторі; цій тут уважають за канал розподілутуту «Відкрите суспільство» – мережі організаціями, що підсилювало ці ор-фондів Сороса та «Freedom House» – ганізації (тоді як владні еліти не усві-громадські організації набули здат- домлювали їхньої сили).ности вимагати прозорих виборів і Чимало політологів виокремлю- того, щоби розв’язати головну пробле- тел.: (044) 278-06-96дотримання головних громадянських ють іще кілька чинників, що викли- му цього дослідження: з’ясувати мож-прав, а також захищати знехтувані ін- кають «кольорову революцію» у ливість побудови феноменологічнимитереси маловпливових груп (як-от постсовєтській країні. По-перше, засобами нерелятивістської і, разом зстуденти, ВІЛ-інфіковані, хворі на ту- йдеться про суперечність між заде- тим, нефундаменталістської концепціїберкульоз чи селяни – дрібні землев- кларованими прин­ ипами державно- ц досвіду.ласники). Крім того, згадані структу- го устрою та реальними діями влад- Вирішуючи поставлені завдання,ри допомагали політичним партіям них еліт. Цей чинник визначають від- Вахтанґ Кебуладзе використовує ме-ефективніше конкурувати, надто під повіді на кілька запитань: до якої тод, який називає аісторичним рекон-час виборчих кампаній, коли автори- міри стабільність влади залежить від струюванням. Він передбачає застосу- Книгарня «Наукова думка» 01001, м.Київ, вул. Грушевського, 4тарні правителі вдавалися до електо- зовнішньої економічної допомоги За- вання двох методологічних процедур:ральних маніпуляцій, аби зберегти ходу? наскільки економічні інтереси реконструкції (надання нового сенсу певній ідеї чи концепції завдяки пе-владу. Власне, «кольорові революції» еліт пов’язано із Заходом? чи зберіга- ренесенню їх до нового контексту) табули результатом суперечностей на- ють політичні лідери свої статки за реактуалізації (надання актуальностипівавторитарних політичних режимів, кордоном? чи дозволяє влада існува- реінтерпретованій ідеї чи концепції).нездатних до відтворення за обставин ти громадським організаціям? чи Аісторичне реконструювання пода-посилення електоральної прозорости, схильні еліти дотримуватися демо- Вахтанґ Кебуладзе но як метод феноменологічного дослі-громадянського активізму та політич- кратичних принципів? Феноменологія досвіду дження, що передбачає також особли-ної конкуренції. Другим чинником є стан опозиції: вий стиль письма  – «місце послідов- Київ: Дух і Літера, 2011 Окремо слід наголосити «оптиміс- ефективність її конкурентної страте- ного історико-філософського викладутичну» інтерпретацію громадянського гії, існування сильного лідера, здатно- історично пов’язаних між собою фі- Монографію київського філософа, до- лософських учень посідає строкатасуспільства як «локомотиву револю- го об’єднати протестні групи, наяв- цента філософського факультету Ки- амальгама розмаїтих ідей, вихопленихцій», коли не політичні мотиви, а від- ність економічної бази для опозицій- ївського національного університету із різних концепцій», як характеризуєчуття зґвалтованої громадянської са- ної діяльности. імені Тараса Шевченка Вахтанґа Ке- його автор.моповаги вважається головною ру- Третій чинник зумовлено глиби- буладзе присвячено феноменології При цьому монографія Кебуладзешійною силою протестів. Китайська ною впливу Заходу на політичну та як ученню про досвід. Феноменоло- має чітку структуру, що демонструєдослідниця Бо Фейтянь серед характе- соціяльну ситуацію в країні. Цю гли- гію, уточнює автор, слід презентувати послідовний розгляд проблеми досві-ристик «кольорових революцій» за- бину легко визначити, співвідносячи не стільки як учення, скільки як «про- ду під кутом зору феноменології: у яснювальне досвідчування досвіду». першій частині окреслено теоретико-вважила їхню «неідеологічність»: ці вплив офіційних дипломатичних ка- Перше питання, яке ставить автор,  – методологічні засади феноменологіїреволюції було спрямовано «на поси- налів на владу і рівень взаємодії та це питання про можливість побудовилення національної інтеґрації, свобо- ґрантової підтримки, що її дістає гро- досвіду; у другій визначено місце фе- альтернативної філософської концеп- номенології між емпіризмом та транс-ди, демократії та економічного розви- мадський сектор від міжнародних ції досвіду, яка зберігала би зосеред- ценденталізмом; у третьому проаналі-тку». З цим згодна і німецька наукови- правозахисних і моніторинґових ор- женість емпіризму на дослідженні до- зовано вчення про інтенційність, що єця Сабіна Фішер, яка писала про непо- ганізацій. свіду і була би, водночас, позбавлена основною темою статичної феномено-літизованість ідейних підвалин грома- Нарешті, четвертим засадничим його вад і спрощень. Як твердить Ке- логії; четверий розділ присвячено про-дянських рухів: етнічних, політичних, чинником є визнання нелеґітимности буладзе, його дослідження  – це спро- блемам генетичної феноменології до-соціяльних ідентичностей. Вона та- політичного режиму з боку більшости ба відродити емпіризм, що його прого- свіду.кож вказувала на зміни «політичної» громадян та готовість населення до лосив Франц Брентано у відомій праці Феноменологія, відзначає автор, цеекології постсовєтських країн, де соці- активних виступів. Тут важать сту- «Психологія з емпіричного погляду». не шкільна дисципліна, яку викладенояльні зміни, фраґментація населення пінь підтримки чи невдоволення уря- Друге питання стосується реляти- в текстах визнаних авторитетів, а рад- візму. Чи можна, усвідомлюючи обме- ше інтелектуальна практика. А тому йза безліччю нових колективних іден- дом, рівень поваги до лідерів політич- женість власної інтелектуальної пози- читання книжки Вахтанґа Кебуладзе –тичностей виразно суперечила не- ної опозиції та наявність сильних, ції, претендувати на пізнання істи ни? це зустріч із досвідом автора в йогогнучкій, неефективній і закритій полі- впливових і шанованих лідерів грома- Чи феноменологія, яка розуміється як дослідженнях феноменології, а такожтичній системі. Фактично «кольорові дянського суспільства. трансцендентальний емпіризм, озна- збагачення нашого досвіду зустрічі ізреволюції» відбулися в країнах, що їх- Вочевидь, «оптимістичні» інтер- чає чергову форму релятивізму? На- феноменологічним рухом, який у цьо-ній політичний клас не зумів знайти претації причин «кольорових револю- скільки релятивізм є небезпечним для му випадку постає перед нами у версіїспільної мови із суспільством. Дослід­ цій» ґрунтуються здебільшого на нео- теорії пізнання? Розв’язання цих двох запитування про самий досвід.ники-«оптимісти» схиль­ і наголошу- н ліберальних цінностях, які впливали питань є своєрідним підґрунтям для Дмитро Шевчуквати особливий (сказати б, установ- на відправні позиції та висновки до-Липень–Серпень, 2012 3
  • 5. ресурсів між антиурядовими група- ють вирішальну роль у їх провоку- ються у зв’язку з електоральними про- Розгляд чинників, що зумовилими, що очолюють революцію і плану- ванні міжнародним чи іноземним цесами. Оскільки еліти ставляться до революцї, добре пояснює соціяльно-ють повалення законних урядів під аґентам і критично оцінюють здат- виборів як до техніки утримання вла- економічну, соціяльно-психологічнучас виборів. За словами китайських ність народів Грузії, України та Кир- ди, а громадяни – як до головного спо- та політичну природу цих процесів.політологів Пань Жулуня і Дай Чжен- гизстану (і громадянського суспіль- собу тиснути на владу, то виникає кон- Однак розуміння генези явища ще нециня, «міжнародні НУО під егідою ства взагалі) виступати в тих проце- флікт очікувань, що за певних обста- означає розуміння його загалом, заба-США маніпулювали суспільством і сах як суб’єкти. вин спричинює непокору, мирний гато аспектів залишається в тіні. Такіз-за лаштунків провокували “кольо- Особливу позицію серед «песи- спротив чи революцію. Електоральний значущі події, як «кольорові револю-рові революції”». Інакше кажучи, містів» посіли ті політологи, котрі, як контекст подій приводить до того, що ції» 2003–2006 років у Грузії, Українідослід­ ики-«песи­ істи» і Заходу, і н м німецька політологиня Петра Стиков, політичні опоненти працюють у тому та Киргизстані, можна осягнути, ли-Сходу сприймають революційні про- переконані в тому, що «кольорові ре- ж полі, що й громадські організації. шень зрозумівши не тільки їхні при-цеси як спровоковані заколоти, відда- волюції» були лишень проявом неста- Саме це змішання жанрів не дає полі- чини, але й наслідки для політичних більности політичних режимів, які тичним групам змоги діяти звичайним режимів, економік і суспільств, зіста- просто «перезавантажили» свій на- шляхом, за логікою тільки політичної вивши те, що революції ставили собі півавторитаризм за допомоги зміни конкуренції. У «кольорових революці- за мету, з тим, чого врешті досягли. еліт. Схоже припущення (у питальній ях» опозиційні політичні та громадські Насамперед ідеться про те, чи вдало- модальності) висловив іще 2005 року організації виступають спільно супро- ся їм виконати засадничі вимоги «ре- женевський конфліктолог Ґреме Герд, ти недолеґітимного режиму. волюційних мас». Окрім усього іншо- котрий розглядав революцію як кон- Отже, всі чинники, що сприяли ре- го, така перевірка виконаного є неаби- флікт еліт (глобальних і національ- волюціям, можна систематизувати в як протверезливою практикою: запал них), що намагаються зробити свої такій схемі: демократичного романтизму в оцін- режими стабільними. 1. Соціяльне напруження, викли- ках подій поступається місцем раціо- Щодо мене, то я схильний до зба- кане розривом між правовим оформ- нальним розважанням про відповід- лансованого «оптимістичного» тлу- ленням «фасадної демократії» пост- ність революційних методів і цілей. мачення причин «кольорових револю- совєтських режимів і реальним Не випадково тема «кольорових рево- цій». Я вважаю, що складання рево- безправ’ям громадян, а саме: люцій» виявилася набагато менш по- люційних ситуацій у Грузії, Україні та • зведення демократії лише до об- літизованою, щойно розмова пішла Киргизстані пов’язано з двома голов­ рання президента і депутатів за більш про їхні здобутки. ними суперечностями: чи менш системного надуживання під Одним із перших питання про ре- • між очікуваннями громадян, які час виборів і підрахунку голосів; зультати революцій порушив екс- Юрген Габермас прагнули здобути більше політичних • поліпшення економічного стану прем’єр Естонії Март Лаар. 2007 року Постметафізичне мислення свобод і соціяльно-економічного ком- частини міського населення без збіль- він упевнено заявив про добрий вплив Переклад з німецької В. М. Купліна форту, з одного боку, і дедалі сильні- шення можливости зреалізувати зако- «кольорових революцій» і на ті краї- Київ: Дух і Літера, 2011 шим олігархічним контролем над до- нодавчі права та свободи; ни, де вони відбулися (як-от Грузія), і ступом до владного й економічного • створення перешкод для саморе- на сусідні країни, де ці події спричи- Книжка Юрґена Габермаса, випуще- ресурсів, – із другого; алізації активних громадян у політич- нилися до прискорення реформ (як-от на в серії «Сучасна гуманітарна бі- • між упевненістю малоефектив- ній, соціяльній та економічній цари- Молдова). Політик очікував також, бліотека» – збірка статтей, у яких ав- них закритих еліт у своєму винятко- нах і спрямування гніву цих громадян що революції сприятимуть мирному тор аналізує стан філософії в епоху вому праві на владу, з одного боку, і супроти неефективної влади; розв’язанню «територіяльних про- постметафізики. Втім, загальний на- посиленням громадянського суспіль- • категоричне невизнання чинного блем» згаданих країн. стрій книжки аж ніяк не маніфестує ства, яке дедалі ефективніше обстою- порядку за прийнятний, протест про- Того ж таки року Теодор Тудорою кінець метафізики  – це радше кри- вало інтереси «середнього класу», – ти наявного «суспільного договору», з Університету Макґіла в Монреалі тична демонстрація того, що постме- тафізичне мислення можна розуміти з другого. що надає контроль над усіма ресурса- ввів до наукового обігу ідею про по- як своєрідне її оновлення. Усі три «кольорові революції» на ми країни вузькій групі осіб. рівняння причин і наслідків револю- В першій із трьох частин збірки теренах колишнього СССР відбулися 2. Неефективність влади як у дер- цій у постсовєтських країнах. У стат- («Повернення метафізики?») Габер- в постсовєтському просторі, де очіку- жавному урядуванні, здатному роз­ ті «Троянда, помаранч і тюльпан: неу- мас аналізує основні мотиви постме- вання від нових політичних проєктів в’язувати базові проблеми населення, спіх постсовєтських революцій» він тафізичного мислення: лінґвістич- не виправдались, а форма правління так і в реґулюванні стосунків між гру- висунув тезу про те, що в усіх трьох ний поворот, конкретизація розуму, щораз відвертіше проявляла себе як пами владних еліт, а саме: постреволюційних країнах завдань подолання логоцентризму. Вони ста- олігархія. Якщо у Росії ці суперечнос- • еґоїзм окремих груп політичної революцій, що їх поставили лідери й ли найважливішими стимулами фі- ті вдавалося знейтралізувати в рамках еліти і їх нездатність до класової кон- активісти, виконано не було. лософування в XX столітті. авторитарного режиму, то в країнах із солідації; Що далі в минуле відходили рево- У другій частині («Прагматич- слабкішою залежністю від природних • неспроможність еліт ухвалювати люційні події і що більше проблем ний поворот») зібрано статті, при- свячені поняттю комунікативного монополій і сильнішим упливом се- компетентні рішення щодо дедалі поставало перед новими пореволю- розуму та проблемам зі сфери сучас- реднього бізнесу зберігся певний по- численніших проблем населення і ційними режимами, то песимістичні- ної філософії мови. В одній із них літичний плюралізм, що вимагало від тривалого розвитку своїх держав; шими ставали оцінки. В січні 2008 Габермас зосереджується на філосо- груп при центрах влади більшої від- • невміння еліт конкурувати за року, невдовзі після переобрання Мі- фії мови Джона Серля, висловлюю- критости та підзвітности. У публічній правилами «публічної політики»; хеїла Саакашвілі на пост президента чи зауваги до його праці «Значення, сфері Грузії, України та Киргизстану • закритість еліт, болісний для гро- Грузії і призначення Юлії Тимошенко комунікація і репрезентація». дедалі значущішими ставали громад- мадян брак соціяльних ліфтів; прем’єр-міністром України, журнал У третій частині комунікативний ські організації, що спиралися і на міс- • корупція, систематичне пору- «Economist» опублікував одну з пер- розум проаналізовано в контексті су- цеві джерела, і на ресурси західних шення принципу поділу на публічну й ших тверезливих статтей під промо- часної критики розуму. Габермас пе- фондів. Місцеві джерела було пред- приватну сферу. вистим заголовком «Кольорові рево- реконаний, що комунікативний ро- ставлено насамперед людським чин- 3. Розбіжність інтересів політич- люції у колишньому Совєтському Со- зум  – це основа, на яку ми можемо ником, а також гро­ адською думкою і м них еліт Заходу, Росії та решти пост- юзі. Дещо потьмянілі, але все ще покладатися в часи розмаїття голосів розуму, він є «крихкою шкарлупою, фінансовою під­ римкою з боку серед- т совєтських країн щодо розвитку цих яскраві». За словами, як завжди, ано- але він не потоне в морі континґент- нього та малого бізнесу, що потерпав країн, а саме: німного автора, «кольорові револю- ностей». Окрім цього, автор аналізує від політики в інтересах великого олі- • конфлікт навколо міжнародних ції» мали «бентежні наслідки» теорію суб’єктивности в соціяльній гархічного капіталу. Зовнішні ресурси інтеґраційних проєктів; (confusing consequences), але тепер психології Джорджа Герберта Міда, становили не так горезвісні ґранти, як • надання ресурсів для підтримки їхні прибічники дістали новий шанс замислюється над тим, чи можна го- вдалі механізми обстоювання громад- різних конкурентних політичних і виконати волю своїх народів. У статті, ворити про стирання жанрової різ- ських інтересів у конфліктах із влад- громадянських груп. зокрема, йшлося про те, що, хоча ре- ниці між наукою та філософією з од- ними елітами. Аналіз річних звітів 4. Щораз більше невдоволення ак- волюції наразі не привели до позитив- ного боку та літературою  – з іншо- найбільших західних донорів показує, тивних громадян перспективами роз- них результатів, постреволюційні го і прагне арґументовано пояснити, що коштів громадським організаціям витку країни, а саме: країни «стали кращими, ніж могли би чому філософські тексти не нале- було надано на кілька порядків менше, • дезорієнтація громадян щодо бути, якби ті революції не відбулися». жать до літератури. Перекладач Володимир Куплін ніж олігархічним урядам. Західна до- перспектив розвитку країни; відчуття, У слід цій вельми резонансній написав до видання післямову, яка помога набагато більшою мірою грала що ситуація розвивається в непра- статті на Заході та в Росії пішов вал вдало доповнює Габермасові тексти на руку владним елітам. Проте ефек- вильному напрямку; досліджень, що оцінювали революції і править за розгорнутий коментар, тивність використання тих коштів у • тривала фрустрація громадян, у середньостроковій перспективі. Де- що вводить у проблематику, якою за- громадському і державному секторах що спричинює стійку недовіру у здат- які результати тих досліджень пред- ймається філософ. разюче відрізнялася. ність влади розвивати країну як нале- ставлено було у виданому 2010 року Дмитро Шевчук Важливо також пам’ятати, що «ко- жить; поширена надія на поліпшення за редакції Донахі О’Біена й Абеля льорові революції» незмінно відбува- стану справ після зміни влади. Полезе збірнику «Кольорові револю-4 Критика, число 7–8 (177–178)
  • 6. ції в колишньому Совєтському Союзі: Таблиця 1 лася тенденція до встановлення кон­ ­ туспіхи та невдачі» (з коротким викла- Рейтинґ «Свобода у світі» ролю над громадськими організація-дом критичних оцінок ситуації в усіх ми, обмеження можливостей для їх 2003 2006 2009 2012постсовєтських країнах). Цього року фінансування, скорочення просторуцей збірник перевидано. Із підсумка- ГС ПП ГС ПП ГС ПП ГС ПП публічної політики та політичної кон-ми розвитку постреволюційних країн Україна 4 4 2 3 2 3 3 4 куренції. Побоюючись революцій,виступили й кілька російських до- владці Росії, Вірменії і Таджикистану,слідників, зокрема Андрєй Рябов, го- Росія 5 5 5 6 5 6 5 6 замість створити умови для роз­ловний редактор журналу «Світова Грузія 4 4 3 3 4 4 3 4 в’язання базових причин революцій,економіка і міжнародні відносини». У вчинили навпаки: дистанція між сус-статті «Проміжні підсумки та деякі Вірменія 4 4 4 5 4 6 4 6 пільством і панівним класом зросла, аособливості постсовєтських транс- Киргизстан 5 6 4 5 4 5 5 5 можливостей для співпраці уряду, по-формацій» він писав, що разом із еко- літичної спільноти та громадянськогономічним зростанням на початку Таджикистан – – – – – – – – суспільства поменшало. Отже, рево-ХХI століття економічна стабільність Джерело: Freedom in the World (www.freedomhouse.org/report/freedom-world/); оцінки: що вищий люції в Грузії, Україні та Киргизстанібільшости населення привела до під- бал (максимум 7), то гірший стан свобод. не забезпечили обіцяного рівня сво-вищення вимог і економічного, і полі- бод і спричинилися до посилення ав-тичного характеру. Постало питання Таблиця 2 торитаризму в сусідів. Своєю чергою,про скерованість соціяльно-економіч- Свобода преси посилення авторитаризму в Росії при-ного розвитку країн, на який владні звело до того, що практики «фасадної 2003 2006 2009 2011/12еліти не були годні дати виразної від- демократії» постреволюційних країнповіді, як і не були вони годні ділити- Індекс Місце Індекс Місце Індекс Місце Індекс Місце поступово дістали щеплення автори-ся владою та прибутками з більшістю таризму. Тому вже до кінця 2010 року Україна 40,00 132 26,50 105 22,00 89 54,00 116населення. А що соціяльні ліфти не Україна вибудувала «владну верти-діяли, то еліти не мали надійного спо- Росія 49,50 148 52,50 147 60,88 153 66,00 142 каль» від центру до сільради за росій-собу комунікувати зі співгромадяна- ським варіянтом. Грузія 17,33 73 21,00 89 18,83 81 38,00 104ми. Внаслідок цього виник «масовий Песимістичну оцінку середньо-запит на більшу соціяльну справедли- Вірменія 25,17 90 25,50 101 31,13 111 27,00 77 строкових результатів «кольоровихвість». Там, де на цей запит влада кон- революцій» потверджують дані про Киргизстан 32,00 104 34,00 123 40,00 125 40,00 108структивно не зреаґувала, а громадян- стан свободи слова в постсовєтськомуське суспільство було достатньо силь- Таджикистан 34,50 113 30,00 117 32,00 113 56,00 122 світі (Таблиця 2).ним, відбулися «кольорові револю- Джерело: Press Freedom Index (http://en.rsf.org/press-freedom-index-2011-2012,1043.html); що вищий Міжнародна організація «Репор-ції». Втім, у жодній із постреволюцій- індекс, то менший ступінь свободи преси. Тут і далі: індекс – це абсолютна величина оцінки, якою тери без кордонів» щорічно оцінюєних країн, за словами Рябова, «так і не є ситуація в кожному з досліджень, а місце вказує на ситуацію щодо інших країн, де проводили стан свободи слова в більшості країнвдалося домогтися принципово інших дослідження. світу і складає рейтинґ свободи пре-моделей розвитку». си. Ця оцінка показує, що в досліджу- Ми можемо глянути на результати тичних прав (ПП), використавши ви- в Україні та Грузії), у чотири-п’я­ и­ т ваних країнах, за винятком України,революцій у Грузії, Україні та Киргиз- мірювання «Свободи в світі» за мето- річній перспективі загальна східноев- ситуація зі свободою слова в серед-стані в іще довшій часовій перспекти- дикою, яку застосовує експертна ме- ропейська тенденція до встановлення ньостроковій перспективі не надтові. Учасників тих революцій надиха- режа «Freedom House» (Таблиця 1). авторитаризму привела всі країни змінилася. Засоби масової інформа-ли три сподівання: Наведені дані свідчать, що, хоча до сливе тієї самої авторитарної ситу- ції, як і раніше, перебувають під кон­ • забезпечити належне дотриман- після революцій був недовгий період ації. тролем владних еліт. В Україні ситуа-ня базових громадянських свобод, мі- демократизації режимів (хіба що в Особливо слід зазначити, що в ція наразі ще не сягнула передрево-німальний постсовєтський набір яких Киргизстані не такої інтенсивної, як і контр­ еволюційних країнах посили- р люційного рівня несвободи медій,містив чесні вибори, доступність судуй обмеження корупції в публічномусекторі (в ідеалі – змусити фасаднудемократію поважати громадян і пе-реукласти «суспільний договір»); єї книжки «На трьох континентах. Пара- цях Д.  І.  Чижевського про Достоєвсько- лелі, альтернативи та  взаємодоповнення го») йдеться про російське просвітни- • привести до влади лідерів, здат- в  українській літературі: Европа, Аме- цтво та нігілізм як предтечі більшовизму;них і забезпечити розвиток країни в рика, Австралія» додає ще один – цього вона ж рецензує виданий Фондом «Рус-«правильному напрямку» (хай би що разу про Миколу Зерова. ское Зарубежье» перший (біографічний)це означало для різних груп), і поно- У розділі «Логос» опубліковано лек- том тритомового зібрання праць Чижев-вити зв’язок еліт і суспільства, об- цію Чарлза Тейлора «Католицька мо- ського.межити корупцію; дерність?», яку він виголосив 1996 року В розділі «Етос» Ядвіґа Мізінська • зробити державу ефективнішою в  Дайтонському університеті. Джеймс у статті «Байдужість» досліджує це яви- Гефт нагадує у вступному слові, що Тей- ще, зокрема патологічну байдужість якв розв’язанні проблем населення (в лор уже торкався теми вибору сучас- вияв бездушности і  живильне середо-ідеалі – перевести ситуацію зі стану ної людини між традиційною релігійніс- вище для банального зла. Марта Замб-«держава як проблема» у стан «дер- тю та  світським світоглядом у  книжках жицька зіставляє духовні пошуки Фьо-жава як вирішення проблем»). «Джерела себе» (1989, український пере- дора Достоєвського та  Андрєя Рубльова Аби зрозуміти, чи спричинилися клад – Київ: Дух і літера, 2005) та «Етика (як  персонажа кінофільму Андрєя Тар-пореволюційні події до здійснення Дух і Літера автентичности» (1992). Сам Тейлор уба- ковського). Марек Кіта («Софіологія свя-цих сподівань, варто порівняти показ- № 24 чає мету лекції в  тому, щоби з’ясувати, та») описує святкування як явлення Муд­ що означає бути християнином тут і  за- рости Божої; тему підхоплює священикники політичного та соціяльно-еконо- Київ: Дух і Літера, 2012 раз – усередині модерної цивілізації. Піс- Мілан Жуст («Хрещення як основа всіхмічного розвитку країн, які здійснили лямовою до лекції є есей Джин Бетке християнських свят»).революцію, і Росії, Таджикистану та Чергове число альманаху відкривають Елштайн «Авґустин і  різноманіття» про У розділі «Київське коло» ВікторВірменії. Вибір Росії пов’язано насам- чотири гасла із третього тому україн- ставлення людини пізньої модерности до Анд­ ушко та  Стелла Гатальська мірку- рперед з її чіткою антиреволюційною ської версії «Европейського словника фі- відмінностей між людьми та про її горди- ють про «нові виміри традиційної укра- лософій. Лексикона неперекладностей»: ню, яка «заперечує нашу множинну й різ- їнської поетики» у  творчості Івана Ве-поставою на постсовєтському просто- «Angoisse» (туга, тривога, жах, страх) нобічну взаємозалежність і підстави вза- личковського і  зокрема про символічнері. Розвиток Російської Федерації ба- Паскаля Давіда із вставками з праць Зиґ- ємного визнання». розуміння природи часу в українській ба-гато в чому зумовлювала саме контр- мунда Фройда та Жака Лякана; «Common У розділі «Res judaica» Алан Купер роковій поезії. У  розділі «Seminarium»революційна політика уряду. Крім sens» (здоровий глузд, спільний сенс, («Бібліїстика та юдаїка») подає «Два ко- Ксенія Кучерова подає життєпис візан-того, зіставлення України та Росії спільне чуття) Фаб’єна Брюжера; «Corso, ментарі до Книги Левит», а Пабло-Ісаак тійського містика, преподобного Симео-може бути показовим з огляду на гео- ricorso» (хід, цикл, курс, перебіг, процес, Галеві (Кірчук) досліджує історію побу- на Нового Богослова (949–1022), та ана-політичне суперництво двох політич- проведення, розвиток, шлях; звернення, тування івриту. лізує його богословські й  етичні трак-них режимів у 2005–2008 роках (ак- заява, апеляція, повторення) Алена Пона; Роман Мних у розділі «Свідки епох» тати, проповіді та  гімни. Завершуютьтивним на початку і зникомим ближче «Momente» (моменти (музичне)) Даніеля пише про вплив філософії Ернста Каси- альманах рецензії Олега Коцарева на зі- Когена-Левінаса. У  передмові до публі- рера на Дмитра Чижевського. І хоча той брання творів Мирослава Мариновичадо кінця 2008 року). Уряди Таджикис- кації Марина Рудницька наводить при- був радше геґельянцем, аніж неоканті- («Шеститомний урок доброзичливої му-тану та Вірменії також посіли контр- клади неперекладностей, що їх виявляє янцем, Касирерові ідеї вплинули на ньо- дрости») і Ганни Пивовар на книжку Йе-революційну позицію, зважаючи на спроба передати іншими мовами зміст го так само, як думки Едмунда Ґусер- шаягу  А.  Елінек «Карпатська діяспора:спільність проблем політичних еліт у Парменідової категорії «є», «буття». ля, Макса Шелєра, Ганса Ґеорґа Ґадаме- євреї Підкарпатської Русі та  Мукачевавсіх постсовєтських країнах. У розділі «Encyclopaedia» Іван Дзю- ра чи  Мартина Гайдеґера. Олександрі (1848/1948)». Насамперед, подивімося на розви- ба до вже опублікованих фраґментів сво- Тоїчкіній («Концепція просвіти в  пра- Віталій Пономарьовток громадянських свобод (ГС) і полі-Липень–Серпень, 2012 5
  • 7. але невпинно змінюється саме в цьо- Таблиця 3 цію було змінено на корупцію керова-му напрямку. Індекс сприйняття корупції ну. Це уможливило авторитарний ре- Отже, попри нетривалу демокра- жим нового покоління, де некорумпо-тизацію режимів після революцій, 2003 2006 2009 2011/12 вана поліція служила ефективнимгору взяла спільна для всіх постсовєт- Індекс Місце Індекс Місце Індекс Місце Індекс Місце знаряддям у руках правителя. Обме-ських країн тенденція до позбавлення ження корупції допомогло частковобільшости населення реальних мож- Україна 2,3 106 2,8 99 2,2 146 2,3 152 зменшити соціяльну напругу в країніливостей обстоювати свої права та ін- Росія 2,7 86 2,5 121 2,2 146 2,4 143 з масою бідного населення, надавшитереси: владу і далі сконцентровано в доступ до відносно справедливогоруках невеликої групи людей за від- Грузія 1,8 124 2,8 99 4,1 66 4,1 64 суду і якісних адміністративних по-сутности контролю над їхніми діями, Вірменія 3,0 78 2,9 93 2,7 120 2,6 129 слуг на низовому рівні. Однак подіїрізні гілки влади з’єднано в єдину 2012 року нагадали, що навіть можно-«вертикаль», простір публічної полі- Киргизстан 2,1 118 2,2 142 1,9 162 2,1 164 владний президент, перебуваючи до-тики зведено до мінімуму. Таджикистан 1,8 124 2,2 142 2,0 158 2,3 152 вший час при владі, втрачає підтрим- Як уже було сказано при розгляді ку через корупційні скандали у близь- Джерело: Corruption Perceptions Index (http://cpi.transparency.org)чинників, що сприяли «кольоровим кому оточенні. Помірковані опозиціо-революціям», прагнення подолати ко- нери здобули переконливу перемогурупцію було одним із найважливіших Таблиця 4 на парламентських виборах не так за-мотивів виходу громадян на вулиці. Рейтинґ дієздатности держав вдяки власній популярності, як уна-Попри це, революційні уряди – за рід- слідок утоми від лідера, чия револю-кісним винятком – не змогли змінити 2006 2009 2012 ційна риторика дедалі більше відріз-корупційних практик. Корупція в пу- Індекс Місце Індекс Місце Індекс Місце нялася від управлінських практик.блічному секторі й далі лишається Наведені дані показують також,вельми прикметною ознакою постсо- Україна 72,9 86 69,7 110 67,2 113 що еліти, переживши революційні по-вєтських режимів (Таблиця 3). Росія 87,1 43 80,8 71 77,1 83 трясіння, зуміли зміцнити свій вплив і Систематичне використання пуб­ дієздатність держав (Таблиця 4).лічних інструментів для досягнення Грузія 82,2 60 91,8 33 84,8 51 Дієздатність держав щороку вимі-особистих цілей є одним із засадни- Вірменія 71,5 89 74,3 101 72,2 102 рює Фонд за мир (Fund for Peace) зачих механізмів функціонування пост- дванадцятьма показниками, що стосу-совєтських політичних режимів. Це Киргизстан 90,3 28 89,1 42 87,4 41 ються соціяльного, економічного, по-зумовлює низку властивостей цих ре- Таджикистан 87,7 42 90,3 37 85,7 46 літичного та військового стану країнижимів: і вказують на здатність п’яти осно- Джерело: Failed states index (www.foreignpolicy.com/failed_states_index_2012_interactive) • принципову неможливість до- вних державних інституцій підтриму-сягти високого рівня довіри в суспіль- вати цілість і порядок. Країни, що їхстві; нездатним керуватися далекосяжни- якої засвідчив, що вестернізацію мож- існування є найзагроженішим, розта- • державні рішення ухвалюють із ми планами розвитку країни; на використати для посилення влади шовано ближче до початку списку. Ізогляду на інтереси лідерів або вузько- • низька ефективність щодо запо- одного угруповання й обмеження ко- таблиці 4 видно, що, хоч постсовєт-го кола осіб, пов’язаних із владою, і то бігання революцій. рупційних дій решти. «Революція ські країни і не є взірцево дієздатнимиз розрахунком на близьку перспекти- Певним винятком у справі бороть- троянд» дала Саакашвілі шанс ство- державами, вони все ж поступово від-ву, внаслідок чого уряд виявляється би з корупцією була Грузія, приклад рити режим, за якого системну коруп- даляються від зони ризику розпаду, до якої наблизилися за часів революцій- них заворушень. Революції, на мій по- гляд, послужили наукою елітам і ре- волюційних, і контрреволюційних Стаття «Традиції, поняття, (анти-) Заура Ґасимова, що побачив прірву між країн. Як я вже писав, сприйнято цю спадкоємність» Корнелії Коньчал та Йо- декларованими та  справжніми її цілями ани Вавржиняк  – апологія видатних гу- («Ідея та  інституція»). Офіційно «Рус- науку було в доволі специфічний спо- манітарів із Центральної та Східно-Цен- ский мир» має пропаґувати російську сіб, але в середньостроковій перспек- тральної Европи, що й донині незаслуже- культуру за кордоном, проте його навряд тиві державна дієздатність тут зросла. но лишаються у тіні своїх колеґ зі США, чи можна порівняти з мистецькими уста- Щодо Грузії, то режим Саакашві- Франції та  Німеччини. Причиною тако- новами інших країн. Концепт «русский лі, попри часткову вестернізацію, по- го становища польські дослідниці на- мир» – спадок слов’янофілів XIX століт- требував для своєї леґітимації постій- зивають «залізну завісу», наслідки якої, тя. Після розпаду СССР їхні ідеї поєд- ної мобілізації населення. Не випад- помножені на мовний бар’єр, ще й  досі налися з іншими антизахідними течіями даються взнаки в  науковому світі. Про- та  сформували ідеологічний конґломе- ково змогу зберегти і навіть на корот- мовистий приклад  – доробок видатного рат, що нині є основою російської міжна- кий час підсилити свою леґітимність мислителя Стефана Чарновського. Його родної культурної політики. У  підґрунті йому дала російсько-грузинська ві- праці є фундаментальним внеском у ви- «Русского мира» – консерватизм і неоім- йна 2008 року, що, водночас, позна- вчення колективної пам’яті, але це не ґа- періялізм. Фундація відверто обстоює на чила собою найвищий щабель напру- рантувало їм автоматичного світового ви- пострадянському просторі політичні цілі. ги у відносинах між революційними і знання. Аналізуючи роботу Організації Дого- Мистецтвознавиця-славістка Алек­ контрреволюційними постсовєтськи- вору про колективну безпеку, Анна Край- сандра Енґельфрид прикрасила свою кемеєр бачить невідповідності у завданні ми країнами. Osteuropa Загальні висновки з чотирьох таб­ 2012, № 5 розвідку «Цар і  зірка. Медійний образ ОДКБ опікуватися безпекою на постра- Владіміра Путіна» численними світлина- дянському просторі та  справжніми ба- лиць наводять на думку про те, що Статті, зібрані в  числі часопису «Ost­ ми, на яких російський президент веслує, жаннями декого з  її семи держав-учас- очікування громадян, які підтримува- europa», що має назву «Стилістична не- демонструє бійцівську вправність, ско- ниць зберегти й розширити владу («Пра- ли «кольорові революції», лишилися відповідність. Угорщина, Польща, Росія», чується з гори на лижах, рибалить, позує вила небезпеки»). несправдженими. Політичні режими, покликані показати справжню сутність з оголеним торсом верхи на коні, полює на У центрі уваги Ульрике Гун  – мета- тигрів чи грає на роялі. Авторка зазначає, морфози, що їх сьогодні зазнають право- посталі на руїнах колишніх постсо- явищ і  поставити під сумнів зашкару- вєтських урядів, не створили умов що чергова інавґурація Путіна (у  трав- славні леґенди («Содом і  Гомора в  Куй- блі уявлення чи  забобони. Алан Ренвік для належного дотримання засадни- ні 2012 року) майже не відрізнялася від бишеві»). Автор відзначає, що по смерті з  Університету Ридинґа (Велика Брита- тієї, що супроводжувала перше пришес- Сталіна розправа з церквою в СССР три- чих громадянських свобод. Рівень ко- нія) аналізує нещодавні зміни в угорсько- тя «царя і  зірки» до Кремля (2000). Від вала, а ситуація хиткої непевности става- рупції в публічному секторі знижу- му виборчому законодавстві («В інтере- старого-нового президента очікують ціл- ла родючим ґрунтом для народження но- вався лише в окремих випадках. Ліде- сах влади»). Критики відразу ж оголоси- ком передбачуваних дій, тимчасом як на- вих, пов’язаних із дивами, леґенд. Одне ли, що новий закон (як і більшість інших ри, які здобули владу завдяки «кольо- справді Путін – артист, здатний до блис- з таких див сталося в Куйбишеві (Сама- реформ політичної системи в  Угорщині кавичних «театральних» перевтілень. рі) 1956 року. Знаменита історія «Стоян- ровим революціям», на короткий час останніх двох років) служить лише інте­ З одного боку, ЗМІ, спираючись на доре- ня Зої» (молодої дівчини, яка через бого- визнали умови гри «фасадної демо- ресам правлячої партії «ФІДЕС». Автор, волюційні національні традиції, експлу- хульну поведінку під час різдвяного по- кратії», не заклавши, однак, підвалин намагаючися бути неупередженим, спро- атують образ усемогутнього правителя, сту закам’яніла на кілька місяців) живе для розвитку демократичних інсти­ бував переконати себе й читача, що ско- командувача, доброго царя та слуги сво- й  розвивається дотепер. Ульрике Гун тутів, і відтворили модель, за якої рочення чисельности парламенту, пере- го народу. А з іншого, цілком в естетиці у дива не вірить, а натомість припускає, гляд правил на користь більшости і моди- д ­ ержавні рішення ухвалюють в politainment (розважальних політичних що свого часу «Стояння Зої» мало вико- фікація одномандатних виборчих округів інтере­ ах небагатьох фінансово-полі- с програм), Путін щораз частіше позиці- нати кілька завдань – зокрема, відвернути відповідає інтересам народу. Проте де- онується як «герой нашого часу»: секс- увагу вірян від скандалу, пов’язаного зі тичних груп. У середньостроковій тальний аналіз ситуації довів: засадничі символ і поп-зірка. зловживаннями в куйбишевській єпархії. перспективі ці «фасадні демократії» позиції обговорюваних реформ працю- Стратегія заснованої 2007 року фун- після революцій дійшли до встанов- ють лише на користь «ФІДЕС». дації «Русский мир» зацікавила історика Юлія Бентя лення авторитарних форм урядуван- ня, але дещо пізніше, ніж контррево-6 Критика, число 7–8 (177–178)
  • 8. люційні режими, а постреволюційне настроях населення, і в зростанні со- приватизації, полягали в обміні на ський інстинкт тяжіння до позитивноїдержавне будівництво привело до ціяльної напруги, і в неґативних демо- «право» красти. І олігархи, і громадя- свободи так само важить для досвідустворення дещо дієздатніших держав, графічних показниках. Мирні «кольо- ни діставали можливість для «сірих» молодих постсовєтських громадян-наскільки це можливо за авторитариз- рові» революції не змогли кардиналь- дій. Оті могли забрати у власність ських суспільств, як і раціональніму. Головної мети – перетворити дер- но переломити ситуацію. наф­ овишку, а ті – не платити за лі- т стратегії розвитку та політичної дії.жави на механізм «розв’язання про- А втім, хоч яким песимістичним цензоване кіно. Кожен на своєму рівні Є ще один важливий висновок ізблем» – досягти не вдалося. був би мій висновок, «кольорові рево- отримував доступ до ресурсів так, що «кольорових революцій». Солідарна Постсовєтського «суспільного до- люції» мають одне виправдання: ро- сприйняття свободи набуло неґатив- реакція провладних політичних елітговору» не було перепідписано ані в зуміючи, що їхні виступи не змінять ного змісту вседозволености. За умо- на мирні громадянські виступи в се-Грузії, ані в Україні, ані в Киргизста- макроситуації, «революціонери» не вами такого договору громадянськість редньостроковій перспективі поси-ні. Чи були у постсовєтських країнах мали іншого шляху, крім революції, ставала зайвою і неможливою; вимоги лює несвободу в постсовєтських краї-революції а чи ні, в них, як і раніше, аби обстояти і виголошені цілі, і осо- інституалізувати свободу і верховен- нах. Але ту солідарність мусять братине беруть під увагу ані публічних і бисту гідність. Безсоромна брехня чи- ство права мали відверто революцій- за взірець наші громадянські суспіль-приватних інтересів громадян, ані ін- новника про результати виборів – за ний та антисистемний характер. ства: ми маємо спільні проблеми, щотересів меншин, ба навіть більшости відсутности шансів опротестувати її в «Кольорові революції» були ірра- потребують спільної відповіді. Вимо-населення, адже її потребам супере- справедливому суді – рано чи пізно не ціональною відповіддю на складну ги політичних свобод варто спиратичить соціяльно-економічна модель може не спричинитися до громадян- суспільно-політичну ситуацію. Вони на зміцнілих горизонтальних зв’язкахрозвитку, зумовлена вибором способу ської непокори. Короткозорість і від- виявилися неуспішними, але психо- між громадськими організаціямиприватизації в 1990-х і необхідністю верта глупота еліт призвела і ще не логічно неминучими: принизлива постсовєтського простору.використовувати державний апарат раз призводитиме до заворушень і в брехня влади не може довго залиша- «Кольорові революції» не спинилидля захисту такої малолеґітимної дусі мирних «кольорових револю- тися без відповіді. Авжеж, револю- демодернізаційного відкату країн, по-власности. А що реакцією на револю- цій», і в дусі кривавих повстань. Але ції – це варварська відповідь на наяв- сталих на руїнах СССР у прагненні доції в усьому реґіоні стало посилення це не означає, що такі заворушення ні проблеми. Але ця відповідь дорів- нового вільного світу. Ці революції неавторитаризму, то брати участь у по- змінять напрям розвитку наших сус- нює варварству чинних режимів, вона дали якісно нової відповіді на полі-літиці й економіці для громадян стало пільств. адекватна їм, посилює їх на короткий тичні та соціяльно-економічні викли-ще складніше. Несправедливість Узурпація влади в республіці конче час і спонукає їх шукати свого кінця ки в постсовєтському світі. Отже, цепостсовєтських суспільств далі зали- призведе до її перезаснування, до пе- через скрайні форми несвободи. Ін- завдання і далі на часі, воно потребуєшається стабільно високою, а життє- регляду «суспільного договору». Це фантильна радість від «свята неслух- розв’язання – розв’язання, яке пови-вий дискомфорт посилюється з року в питання часу. Постсовєтські суспільні няности» не могла забезпечити довго- нно врахувати песимістичні урокирік, даючися взнаки і в еміґраційних договори, укладені за результатами тривалих наслідків. Але громадян- «кольорових революцій». □ Багатокультурна них етнічних громад Львова, напрацю- ня, пошуку джерел інформації, опрацю- ризувати той чи  той представлений до- історія України вання рекомендацій щодо викладання вання знайдених матеріялів і презентації кумент. Інформаційний бюлетень історії України в умовах мультикультур- отриманих результатів. Немає в  цьому підручнику й  тради- 2010, № 1, 2 ности суспільства, а  також знайомства У третьому випуску, що вийшов ційного хронологічного викладу. Розді- 2011, № 3 зі своїми українськими та  закордонни- у  грудні 2011 року, учасники проєкту ли згруповано за тематичним принци- 2012, № 4 ми, зокрема німецькими, колеґами. Всіх презентували зміст, структуру та  мето- пом, українську багатокультурність зо- зацікавлених педагогів закликали до дологічні особливості посібника «Ра- бражено у  найрізноманітніших виявах: Протягом 2010–2012 років Всеукра­ спільної праці над новим навчальним зом на одній землі. Історія України бага- етнічних, релігійних, мовних, ґендер- їнська асоціяція викладачів істо- них, релігійних, реґіональних тощо. По- рії «Нова Доба» у  співпраці з  Euroclio при те, що автори наголошують праг- та Eurostory – европейськими професій- нення зосередитися на позитивних при- ними організаціями у сфері викладання кладах міжкультурної взаємодії, вони не та  дослідження історії, а  також за під- оминають таких неґативних подій, як тримки представництва Европейського Волинська трагедія, депортація крим- Союзу в  Україні здійснювали освітній ських татар чи Голокост. проєкт «Багатокультурна історія Украї- Четвертий та  останній інформацій- ни», що завершився виданням навчаль- ний бюлетень підбив підсумки реаліза- ного посібника з історії України «Разом ції проєкту. Основним результатом став на одній землі. Історія України багато- вихід шкільного посібника, який здо- культурна». За цей час було випущено був схвалення профільного міністер- чотири інформаційні бюлетені, в  яких ства і якого було презентовано 16 берез- кожний охочий міг ознайомитись із ме- ня 2012 року в  Києві. Автори посібни- тою проєкту, його реалізацією та резуль- ка та експерти (Петро Кендзьор, Оксана татами. Редактором випусків був викла- Кісь, Станіслав Кульчицький, Поліна дач Львівського інституту менеджменту Вербицька, Оксана Міхеєва, Йоке Ван та координатор проєкту Петро Кендзьор. Дер Люв Роард, Ігор Щупак, Ґульнара Перший бюлетень було присвячено Бекірова, Тетяна Хорунжа, Ігор Ілью- завданням проєкту, планові його реалі- шин, Олексій Келєр), чиї коментарі по- зації та  представленню виконавців. Се- дано в останньому інформаційному бю- ред іншого було задекларовано спрямо- летені, наголошують важливість та ори- ваність проєкту на консолідацію полі- ґінальність проєкту. Зокрема, Станіслав тичної нації та розвиток громадянського Кульчицький указав на роль шкільних суспільства, що має базуватись і на цін- підручників у  формуванні толерант- ностях толерантности. На думку авторів ности до представників інших культур, бюлетеня, інтеґрація історії національ- а Оксана Міхеєва пов’язала вихід посіб- них меншин у  шкільну програму ви- ника з «культурним поворотом» у сучас- вчення історії сприятиме налагодженню ній гуманітаристиці, коли політична іс- міжкультурної взаємоповаги  – основи торія дедалі більше втрачає панівні по- толерантности і стане запорукою успіш- зиції та  поступається іншим аспектам ної консолідації української політичної людського життя, як-от побутування ма- нації. лих груп, їхнє повсякдення. На думку З конкретних завдань наведено ре- посібником у  рамках проєкту «Багато- токультурна». Серед особливостей вар- Поліни Вербицької, посібник сприяти- комендації круглого столу педагогів, до- культурна історія України». то зазначити, що посібник наголошує ме формуванню загальнолюдських цін- слідників історії та  представників наці- Наступний інформаційний бюлетень на презентації найрізноманітніших істо- ностей, які стануть основою для вибору ональних меншин (відбувся 29  квітня повністю присвячено конкурсові учнів- ричних джерел, а  не на їхній інтерпре- українськими учнями власних життєвих 2010 року в  Києві), що були адресова- ських історичних проєктів «Слідами іс- тації. Тому сам текст не є авторським, орієнтирів. ні й профільному міністерству, і звичай- торії», в  рамках якого учням 8–11 кла- а  складається радше з  уривків різних Насамкінець варто зауважити, що ним шкільним викладачам. Окрім іншо- сів пропонують виконати власне дослі- історичних документів, на основі яких автори навчального посібника «Разом го, бюлетень інформував про проведен- дження, пов’язане з  міґрацією людей, учням пропонують відповісти на по- на одній землі» розробляли його як до- ня у Львові літньої школи для молодих які за тих чи тих обставин переселились ставлені запитання. Такий методологіч- поміжний матеріял, а не як альтернати- педагогів та студентів педагогічних уні- у рідний для учня населений пункт. Бю- ний підхід звів до мінімуму авторські ву до традиційних шкільних підручни- верситетів (4–7 липня 2010 року), метою летень також подав цілу низку рекомен- оцінки історичних джерел, залишаючи ків з історії України. якої стало ознайомлення з історією різ- дацій щодо вибору об’єкту досліджен- за учнями право самостійно охаракте- Володимир ГушулейЛипень–Серпень, 2012 7